Бал?сти?чна раке?та
? р?зновид
ракетно? збро?
. Велику частину польоту зд?йсню? некеровано
бал?стичною тра?ктор??ю
, на яку вплива? лише
аерог?дродинам?чний оп?р
.
Потр?бн?
швидк?сть
? напрямок польоту бал?стичн?й ракет? нада? на активн?й д?лянц? польоту
система керування
польотом ракети. Велика дальн?сть (понад 5000 км) зумовлю? вих?д за меж?
атмосфери
в середн?й д?лянц? тра?ктор??. П?сля вимкнення
двигуна
залишок шляху бойова частина, що ? корисним навантаженням ракети, руха?ться бал?стичною тра?ктор??ю. Бал?стичн? ракети можуть бути багатоступеневими, у цьому раз? п?сля досягнення задано? швидкост?, в?дпрацьован? ступен? в?дкидаються. Така схема дозволя? зменшити поточну вагу ракети, тим самим дозволяючи зб?льшити ?? швидк?сть.
Бал?стичн? ракети можуть запускатися з р?зноман?тних
пускових установок
: стац?онарних ? шахтних або в?дкритих, моб?льних ? на баз? кол?сного або гусеничного шас?,
л?так?в
,
корабл?в
?
п?дводних човн?в
.
За в?дстанню застосування бал?стичн? ракети под?ляються на стратег?чн? ? тактичн?. Приблизний под?л ракет за дальн?стю польоту:
М?жконтинентальн? ракети
?
ракети середньо? дальност?
часто використовують як стратег?чн? та оснащують
ядерними бо?головками
. ?хньою перевагою перед л?таками ? малий час п?дльоту (менш н?ж п?в години за м?жконтинентально? дальност?) ? велика швидк?сть головно? частини, що дуже ускладню? ?хн? перехоплення нав?ть сучасною системою ПРО.
Перш? теоретичн? роботи, пов'язан? ?з зазначеним класом ракет, пров?в
К. Е. Ц?олковський
, що з
1896
року систематично розробляв теор??ю руху реактивних апарат?в. 10 травня
1897
року в рукопис? ≪Ракета≫ К. Е. Ц?олковський вив?в формулу
[1]
(
формула Ц?олковського
), яка встановила залежн?сть м?ж:
- швидк?стю ракети в будь-яку мить, що розвива?ться п?д впливом тяги ракетного двигуна;
- питомим ?мпульсом ракетного двигуна;
- масою ракети в початковий ? к?нцевий мит? часу.
У
1917
Роберт Годдард
з
См?тсон?вського ?нституту
у США запатентував винах?д, що значно п?двищував ефективн?сть роботи силово? установки за рахунок застосування на р?динному ракетному двигун?
сопла Лаваля
. Це р?шення вдв?ч? п?двищувало ефективн?сть ракетного двигуна ? мало величезний вплив на подальш? роботи
Германа Оберта
? команди
Вернера фон Брауна
.
У 1920-х роках науков? досл?дження та експериментальн? роботи з розроблення ракетних технолог?й вели к?лька держав. Однак, завдяки експериментам у галуз? р?динних ракетних двигун?в ? систем управл?ння, у л?дери з розроблення технолог?й бал?стичних ракет вийшла
Н?меччина
.
Робота команди
Вернера фон Брауна
дозволила н?мцям розробити ? осво?ти повний цикл технолог?й, необх?дних для виробництва бал?стично? ракети
Фау-2
(V2), що стала не т?льки першою у св?т? бойовою бал?стичною ракетою сер?йного виготовлення
[2]
, а й першою отримала бойове застосування (8 вересня
1944
року). Надал?,
Фау-2
стала в?дправною точкою та основою для розвитку технолог?й ракет-нос??в народногосподарського призначення ? бойових бал?стичних ракет, як в колишньому
СРСР
, так ? в
США
, як? незабаром стали л?дерами в ц?й галуз?.
Створення радянських бал?стичних ракет також базувалося спочатку на коп?юванн? н?мецько? техн?ки. Другим етапом була модерн?зац?я н?мецьких ракет (потр?бно було забезпечити вдв?ч? б?льшу польотну дальн?сть), а трет?й етап - ?хн? подальше вдосконалення.
[3]
Уже в перших вдосконалених радянських ракетах
Р-2
?
Р-5
водний етанол
, який використовували н?мц?, було зам?нено б?льш енерго?мною сум?шшю
?зопропанол
а та
метанол
а. З? створенням першо? радянсько? стратег?чно? ракети
Р-5М
ресурси вдосконалення трофейного н?мецького двигуна було повн?стю вичерпано, м?жконтинентальна
Р-7
була вже принципово новим виробом.
[4]