?стор?я Алжиру
Кра?на	Алжир
?стор?я Алжиру у В?к?сховищ?

?стор?я Алжиру т?сно пов'язана з ?стор??ю П?вн?чно? Африки , яку також часто називають Магриб . Магриб часто служив транзитним рег?оном при пересуванн? в напрямку ?вропи чи Близького Сходу . Таким чином, на мешканц?в кра?ни сильно впливало населення ?нших рег?он?в.

Перш? знах?дки залишк?в людини в?дносяться до 200000 р. до н. е. З 6000 до 2000 р. до н. е. на м?сц? Алжиру розвивалася неол?тична культура. З зум?ш? р?зних плем?н утворилися бербери . Оск?льки вони не мали сво?? писемност?, про давн?х бербер?в мало що в?домо.

Ф?н?к?йськ? купц? досягли узбережжя Алжиру близько 900 р. до н. е. Близько 800 р. до н. е. переселенц? з ф?н?к?йського м?ста Т?р ос?ли на територ?? сучасного Тун?су ? з часом утворили незалежну державу Карфаген . Розташован? на зах?д в?д м?ста Аннаба Ск?кда й Алжир , в?домий карфагенянам п?д назвою ?кос?м (Оул або, можливо, Торн), були торговими фактор?ями Карфагену, що знаходилися на шляху до ?спан?? .

У 146 до н. е. Карфаген був зруйнований римлянами . На територ?? Нум?д?? , як тод? називався Алжир, утворилося два царства. Одне з них знаходилось на заход?, столицею другого, розташованого на сход?, було м?сто Цирта (сучасна Константина). Двома найв?дом?шими нум?д?йськими царями були Мас?н?сса (238?148 рр. до н. е.), який з допомогою римлян об'?днав обидва царства, ? його онук Югурта, який вступив у в?йну з римлянами, зазнав поразки ? був страчений у Рим? в 104 р. до н. е.

Згодом вся територ?я Алжиру стала волод?нням Римсько? ?мпер?? . Почався процес буд?вництва великих м?ст, були споруджен? дороги, мости ? акведуки. У пер?од римського правл?ння населення кра?ни прийняло християнство , при цьому багато з християн стали приб?чниками донатистського рел?г?йного руху. Донатизм ? формою духовно-пол?тичного протесту проти римського правл?ння. Найвпливов?шою ф?гурою церковно? ? л?тературно? ?стор?? римського Алжиру був св. Августин (354?430). У 429 , вже п?сля пад?ння Римсько? ?мпер??, по територ?? Алжиру пройшли орди вандал?в , що рухалися з ?спан?? в Тун?с. Хоча у VI ст. В?зант?? вдалося встановити в?дносний порядок на територ?? Тун?су ? в район? узбережжя, в самому Алжир? панував безлад. Внутр?шн? райони кра?ни перебували в руках берберських плем?нних вожд?в.

Наприк?нц? VII ст. н. е. на територ?? П?вн?чно? Африки з'явилися араби - мусульмани . В?дносно швидко, у цьому ж стол?тт?, вони пок?нчили ?з залишками в?зант?йського правл?ння, але т?льки п?сля жорстоко? боротьби змогли п?дпорядкувати бербер?в. Завойовники примусили м?сцеве населення прийняти ?слам , нав'язали свою мову, культуру, систему правл?ння, створивши арабо-берберську цив?л?зац?ю, яка про?снувала до наших дн?в.

В пер?од арабських завоювань в ?спан?? ? Сицил?? основним центром арабсько? могутност? був Тун?с , п?зн?ше сама ?спан?я ? Марокко . Хоча в пер?од арабського правл?ння на територ?? Алжиру (700?1500 рр.) виникали незначн? державн? утворення, вони, як правило, п?дпорядковувались правителям Тун?су, якщо знаходилися у сх?дн?й частин? кра?ни, або ж правителям Марокко, якщо знаходилися на заход?.

Наприк?нц? XV ст. християнська ?спан?я , розгромивши на сво?й територ?? останню мусульманську державу Гранаду , направила в?йська в Африку ? захопила алжирськ? порти Мерс-ель-кеб?р , Оран , Алжир , Аннаба ? Беджа?я . М?сцев? арабськ? правител? звернулися за допомогою до падишах?в Османсько? ?мпер?? . Османи вигнали ?спанц?в з П?вн?чно? Африки, але п?сля цього в?дсторонили в?д влади араб?в ? почали правити самост?йно.

Засновниками во?нно? колон?? Алжир, п?зн?ше в?домо? в ?вроп? п?д назвою Алжирського регентства, були брати Барбаросса. Старший з них, Орудж, у 1516 р. встановив контроль над Алжиром, а п?сля цього поширив свою владу на Тлемсен . Його молодший брат ? наступник Хайрадд?н розширив кордони волод?нь, при?днавши Аннабу, Константину, Б?скру та оази Уаргла ? Туггурт. У 1553  р., п?сля тривалих сутичок м?ж арабами, ?спанцями ? османами, був при?днаний Тлемсен.

Протягом б?льше н?ж 100 рок?в кра?ною управляли губернатори ( паш? ), як? призначалися з? Стамбула . П?сля 1671 р. Алжир як османське волод?ння почав користуватися значною автоном??ю на чол? з правителем, який дов?чно обирався вищими чиновниками ? оф?церами цив?льно?, в?йськово? ? морсько? служб Алжиру. Однак, корпус яничар?в , що був найважлив?шою частиною Османсько? арм?? в Алжир?, набирався з жител?в Анатол?? , ? якщо в XVII ст. чисельн?сть яничар?в становила близько 20 тис. ос?б, то до 1830 р. ?х залишилося приблизно 5 тис. Правитель Алжиру визнавав себе васалом султана Османсько? ?мпер??, ? у випадку в?йськових д?й алжирський флот був зобов'язаний допомагати османському. Упродовж XVI ст. алжирський флот являв собою гр?зну силу, ? коли у 1543 р. Франциск I вступив у союзницьк? в?дносини з Османською ?мпер??ю, французький порт Тулон був наданий алжирським морякам як зимова стоянка. Османська мова використовувалася в систем? управл?ння кра?ни, лише османи могли об?ймати в?дпов?дальн? адм?н?стративн? посади.

Традиц?? корсарства , закладен? ще братами Барбаросса, збер?галися в Алжир? протягом трьохсот рок?в османського правл?ння. Розкв?т корсарства припав на XVI ? XVII ст.ст., п?сля цього, у м?ру вдосконалення мореплавних якостей ? озбро?ння ?вропейських суден, цей промисел почав зводитися нан?вець. Тим не менше, аж до захоплення Алжиру у 1830 р. французами м?сцев? корсари становили загрозу для суден торгового флоту.

У пер?од османського волод?ння Алжир був под?лений на три пров?нц?? (бейл?ки) ? Константину, Т?ттер? (Медеа) ? Маскару (сучасн. Оран). М?сцев? арабськ? племена ? бербери фактично отримали змогу д?яти самост?йно. Земля в Алжир? XVI?XVII ст., як правило, перебувала у волод?нн? всього племен?, н?хто не мав особистих над?л?в, але в Каб?л?? та ?нших м?сцях розселення бербер?в вже почали з'являтися перш? села. Зд?йснювався значний за обсягом експорт пшениц?, а також родзинок, ф?н?к?в, ткацьких вироб?в, тютюну, шк?ри ? бджолиного воску. Вироби алжирських рем?сник?в надходили на м?сцевий ринок. Ввезення дешевих промислових товар?в, що почалося п?сля захоплення Алжиру Франц??ю, призвело до майже повного занепаду м?сцевого рем?сничого виробництва. У пер?од османського правл?ння ?вропейський ?мпорт становили в основному предмети розкош?. Французьким п?дпри?мцям належала концес?я на добування корал?в та деяк? ?нш? види промисл?в.

В цей час укладалися договори з ?ноземними державами ? створювалися посольства ? консульства. Чеканилася власна алжирська монета, при правител? функц?онувала рада, що складалася з м?н?стра у справах зовн?шньо? пол?тики ? флоту (Увак?ль аль-хар?фк), в?йськового м?н?стра (ага) ? м?н?стра, який в?дпов?дав за державну скарбницю ? внутр?шн? справи (хазнадж?).

Висадка французьких в?йськ в Алжир? у 1830 р. ознаменувала поновлення французько? експанс?? у П?вн?чн?й Африц?, перервано? у к?нц? пер?оду правл?ння Наполеона . Агрес?я розгорталася на тл? загострення давн?х конфл?кт?в через затримки Франц??ю платеж?в за придбане на початку XIX ст. алжирське зерно. Ситуац?я посилювалася тим, що п?д час публ?чно? ауд??нц?? 29 кв?тня 1827 р. розлючений дей злегка вдарив опахалом французького консула Деваля, який зухвало поводився. Цей ?нцидент став приводом для подальшо? ескалац?? конфл?кту м?ж кра?нами. Французький уряд Карла X побоювався втрати торгових фактор?й в Ла-Кал?, Аннаб? ? Колло та мав нам?р зм?цнити сво? позиц?? з допомогою в?йськово? сили. Л?кв?дац?я влади дея була представлена зовн?шньому св?ту як бажання покласти край п?ратству алжирських моряк?в, що не могло не викликати позитивно? реакц?? з боку ?вропейських держав. 14 червня 1830 р. французьк? в?йська п?д командуванням генерала де Бурмона висадилися у м?стечку С?д?-Фарруш за 21 км на зах?д в?д Алжиру ? швидко розгромили арм?ю дея. 5 липня дей проголосив кап?туляц?ю.

Французьк? в?йська поступово зайняли вс? прибережн? райони поблизу Алжиру, Беджа??, Аннаби, Мостаганема, Арзева й Орану, у внутр?шн?х областях кра?ни утворилася незалежна плем?нна держава на чол? з ем?ром Абд аль-Кадиром, яка чинила жорстокий оп?р французьк?й окупац??. У 1834 р. статус нового волод?ння був визнаний за договором Дем?шеля, а п?зн?ше, у травн? 1837 р., уточнений в?дпов?дно до договору, п?дписаного у Тафн?.

Французький уряд схвалив план захоплення територ?? всього Алжиру, ? протягом наступних семи рок?в французьк? в?йська п?д командуванням генерала Бюжо вели збройн? д?? проти загон?в Абд аль-Кад?ра . У 1844 р. Абд аль-Кад?р звернувся за допомогою до султана Марокко Мулай Абд-ар-Рахмана, ? марроканськ? в?йська вирушили до кордону з Алжиром. У серпн? 1844 р. у битв? на р. ?сл? поблизу м. Уджди марокканц? зазнали нищ?вно? поразки в?д француз?в. 10 вересня султан Марокко був змушений п?дписати Танжерський догов?р, зг?дно з яким зобов'язувався не надавати п?дтримки Абд аль-Кад?ру. У 1847 р. ем?р був змушений здатися, але потр?бен був ще не один пох?д французьких в?йськ, щоб завоювати Каб?л?ю ? райони крайнього п?вдня, де у пер?од 1849?1850 рр. були знищен? дв? оази ? Зааджа ? Нара.

У 1848 р. Алжир був проголошений французькою територ??ю, три його пров?нц?? перетворилися у департаменти на чол? з префектами, що зд?йснювали адм?н?стративн? функц??. У 1858?1860 рр. Алжир перебував п?д безпосередн?м управл?нням м?н?стра у справах колон?й у Париж?, п?сля цього був переданий в?йськов?й адм?н?страц??.

Алжирський нац?ональний рух зародився у пер?од п?сля зак?нчення Першо? св?тово? в?йни. Перша пол?тична парт?я в Алжир? була створена у 1923 р. Мессал? Хаджем. Нац?онально-революц?йний рух мав на мет? боротьбу за пол?пшення умов прац? робочих в ус?й П?вн?чн?й Африц?. П?сля цього в?н почав називатися Парт??ю алжирського народу, а дещо п?зн?ше був перейменований у Рух за торжество демократичних свобод.

Фархат Аббас, фармацевт ?з Сетифу, спершу виступав за повну асим?ляц?ю мусульман ? поширення на них прав у галуз? осв?ти ? пол?тичних прав в ц?лому, якими до тих п?р користувалися в кра?н? лише ?вропейц?. Цьому пол?тичному д?ячу належить ?н?ц?атива створення парт??, в?домо? п?д назвою Демократичний союз Алжирського ман?фесту. У 1956 р. Фархат Аббас вступив у лави Фронту нац?онального зв?льнення (ФНЗ), а п?зн?ше став першим прем'?р-м?н?стром тимчасового уряду Алжирсько? Республ?ки (ТУАР). Трет?м пол?тичним об'?днанням, яке ставило за мету нац?ональне зв?льнення, була створена приблизно у 1935 р. Асоц?ац?я алжирських улем?в-реформатор?в, на чол? яко? стояв шейх Абд аль-Хам?д Бен Бад?с. Об'?днання виступало за очищення ?сламу ? зв?льнення його в?д адм?н?стративно? залежност? в?д французьких владних ?нститут?в, ратувало за створення шк?л з викладанням лише арабською мовою.

П?д час Друго? св?тово? в?йни у результат? заклик?в союзницьких в?йськ до самовизначення, розгрому Франц??, п?дйому арабського нац?онал?зму в ц?лому, до присутност? на територ?? кра?ни англ?йських та американських в?йськ нац?ональн? почуття загострилися. У травн? 1945 р. вс? ц? чинники, а також голод ? жебрацтво во?нного часу, спровокували стих?йн? народн? виступи у Сетиф?, п?д час яких були вбит? 88 француз?в. У в?дпов?дь почалися репрес?? з боку влади, внасл?док яких французькими солдатами ? ?вропейськими поселенцями були вбит? 8 тис. алжирських мусульман.

У 1947 р. французький уряд, в?дмовившись обговорювати пропозиц?? Ферхата Аббаса щодо федерац??, нав'язав Алжиру Орган?чний статут, в?дпов?дно до якого Алжир оголошувався групою департамент?в з власним громадянством ? ф?нансовою автоном??ю. Статут передбачав створення Алжирських збор?в у к?лькост? 120 член?в, при цьому в них повинн? були брати участь представники ?вропейц?в ? мусульман; надання повного французького громадянства 30 тис. мусульман, як? в?дпов?дали певним осв?тн?м ? громадянським вимогам, а також задоволення багатьох серйозних претенз?й мусульмансько? громади.

У 1954 р. у керованому Мессал? Хаджем Рухов? за торжество демократичних свобод в?дбувся розкол на три фракц??. Одна з них на чол? з Мессал? виступала за в?дмову в?д будь-якого сп?вроб?тництва з Франц??ю, друга була готова сп?впрацювати з французами у мун?ципальних та ?нших органах, третя закликала до збройно? боротьби ? створення нового союзу. У н?ч на 1 листопада 1954 р. у район? Батни ? б?льше н?ж 30 населених пунктах у департамент? Константина члени третього угруповання реал?зували ?дею збройного опору, почавши з напад?в на пол?цейськ? пости, поштов? в?дд?лення тощо. До весни 1956 р. рух втягнув у сво? ряди майже вс?х пол?тичних л?дер?в Алжиру, кр?м Мессал? Хаджа, а також чималу частину молод?, що забезпечило йому широку п?дтримку серед населення. П?д контролем повсталого населення перебували простор? с?льськ? райони, створювалися особлив? фонди для п?дтримки борц?в за свободу.

13 травня 1958 р. в?йськова верх?вка французько? арм?? в Алжир? сп?льно з ?вропейськими поселенцями п?дняли бунт, побоюючись, що новий прем'?р-м?н?стр п?де на переговори з ФНЗ. ?хн? об'?днан? зусилля привели до л?кв?дац?? Четверто? республ?ки ? повернення до влади генерала Шарля де Голля.

У 1959 р. Париж зробив нов? кроки у сво?й алжирськ?й пол?тиц?: л?дерам нац?онального руху було запропоновано визначитися з питання про можливий статус кра?ни. Йшлося або про ?нтеграц?ю з Франц??ю, або про автоном?ю, або про в?дд?лення; в останньому випадку передбачалися збереження французького контролю над пустелею Сахара ? розпод?л ?нших частин Алжиру за етн?чним принципом. Тим часом ФНЗ за п?дтримки уряд?в Марокко ? Тун?су утворив в ем?грац?? тимчасовий уряд Алжирсько? Республ?ки (ТУАР). Новий уряд п?дтримав принцип самовизначення ? заявив про готовн?сть обговорити умови припинення вогню за умови, що будуть вироблен? в?дпов?дн? гарант?? для справд? в?льного народного волевиявлення.

У 1954?1961 рр. Алжир був в?др?заний як в?д Марокко, так ? в?д Тун?су подв?йною дротяною загорожею уздовж кожного кордону ?з забороненою зоною м?ж рядами, що ретельно контролювалася французькими вартовими. Л?н?я середземноморського узбережжя патрулювалася французькими в?йськовими кораблями, а територ?я Сахари ? з пов?тря. Близько 150 тис. мусульман служили у допом?жних частинах французько? арм?? ? в загонах с?льсько? самооборони. На початку 1960 р. п?д час бойових д?й було вбито принаймн? 100 тис. б?йц?в алжирського опору ? близько 10 тис. французьких в?йськовослужбовц?в. У таборах б?женц?в на територ?? Марокко ? Тун?су знаходилось 150 тис. алжирц?в, приблизно 1,1 млн людей залишилися без житла.

Лише з середини 1961 р. почали з'являтися над?? на мирне вир?шення алжирського питання. Ряд вза?мних поступок п?д час переговор?в, що в?дбулися 18 березня 1962 р. у французькому м?ст? Ев?ан-ле-Бене м?ж ФНЗ ? Франц??ю, прив?в до припинення во?нних д?й. Ев?анськ? угоди передбачали створення тимчасового виконавчого органу, що складався з алжирц?в, француз?в ? верховного ком?сара Франц??, а також проведення референдуму з питання про самовизначення Алжиру, вибори уряду кра?ни ? виведення протягом трьох рок?в французьких в?йськ, збереження французького громадянства для уродженц?в Франц??, як? протягом трьох рок?в мали подв?йне громадянство ? пропорц?йне представництво в ус?х алжирських законодавчих органах; участь Алжиру в зон? франка; преференц?? у торг?вл? з Франц??ю за умови, що вони не обмежуватимуть незалежн?сть Алжиру, ? сп?льне, п?д суверен?тетом Алжиру, використання пустел? Сахара; право Франц?? на оренду в?йськових баз терм?ном на 15 рок?в ? проведення ядерних випробовувань у Сахар? терм?ном на 5 рок?в.

Ев?анськ? угоди поклали край жорсток?й збройн?й боротьб?, що тривала протягом семи з половиною рок?в. П?сля ?х п?дписання Секретна в?йськова орган?зац?я (ОАС), створена екстрем?стськи налаштованими поселенцями ? незадоволеними в?йськовослужбовцями, зробила останню спробу з?рвати надання незалежност? Алжиру, яка була невдалою. П?д час референдуму 1 липня 1962 р. з питання про самовизначення 91% алжирц?в висловилися за незалежн?сть. 3 липня 1962 р. Алжир став незалежною державою. Влада в?д французько? адм?н?страц?? перейшла до тимчасового виконавчого органу на чол? з Абд ар-Рахманом Фаресом. На час здобуття незалежност? прем'?р-м?н?стром ТУАР був призначений Юсеф бен Хедда. Жодний з цих уряд?в не волод?в достатньою владою для контролю над ситуац??ю в кра?н?. Владн? повноваження бен Хедди заперечувалися радикальн?шим крилом ФНЗ на чол? з Ахмедом Бен Беллою, на сторон? якого виступив полковник Хуар? Бумедь?н. М?ж тим, протягом 1962 р. 850 тис. ?вропейських поселенц?в залишили Алжир. П?сля в?д'?зду ?вропейських поселенц?в значн? земельн? масиви залишилися безгосподарними, ? на початку 1963 р. близько 2 млн га перейшли селянам, як? почали створювати ком?тети з управл?ння землею.

Ахмед Бен Белла швидко дом?гся контролю над парт??ю, арм??ю ? масовими роб?тничими ? студентськими орган?зац?ями. На зас?данн? Нац?ональних народних збор?в, що в?дбулися у вересн?, Фархат Аббас був обраний ?х президентом, а Бен Белла ? прем'?р-м?н?стром уряду. М?н?стром оборони став Хуар? Бумедь?н. У 1963 р. була ухвалена нова Конституц?я, в?дпов?дно до яко? Алжир став президентською республ?кою. У вересн? 1963 р. Бен Белла був обраний першим президентом кра?ни.

Алжир як ? ран?ше ?снував за рахунок щор?чних субсид?й Франц?? ? допомоги ?нших кра?н, включаючи позики СРСР ? КНР, а також постачання продовольства з? США. П?сля здобуття незалежност? продовжував функц?онувати лише один сектор економ?ки ? нафтодобування у район? Сахари. В?дпов?дно до угоди, укладено? у 1965 р. м?ж Алжиром ? Франц??ю, Алжиру були гарантован? б?льш? надходження в?д експорту нафти ? газу, а також надання йому ф?нансово? допомоги у розм?р? 400 млн дол. на реал?зац?ю план?в розвитку у найближч? п'ять рок?в. В кра?н? наростали вимоги нац?онал?зувати приватн? нафтов? компан??, що належали переважно французькому кап?талу.

У 1969 р. Алжир став членом Орган?зац?? кра?н-експортер?в нафти (ОПЕК) ? в?д?грав важливу роль у чотириразовому п?двищенн? ц?н на нафту у 1973?1974 рр. ? встановленн? ембарго на продаж нафти ?зра?лю.

У 1970-х роках р?зко зб?льшилися державн? надходження Алжиру в?д продажу нафти ? природного газу. Режим Бумедь?на вживав заход?в для реформування с?льського господарства, розвитку промислового виробництва ? вир?шення проблеми безроб?ття. Тим не менше, економ?ка кра?ни залишалася у велик?й залежност? в?д нафтогазового сектора. На з'?зд? ФНЗ наступником Бумедь?на (помер у 1978 р.) на посади президента ? генерального секретаря парт?? був обраний виконувач обов'язк?в м?н?стра оборони Шадл? Бенджед?д. У 1979 р. з метою зменшення концентрац?? влади в руках президента були внесен? поправки до конституц??.

У 1980?1981 рр. Алжир сприяв проведенню переговор?в про зв?льнення 52 американських заручник?в, захоплених ?раном у листопад? 1979 р. У 1986 р. в?дбулося позитивне зрушення у в?дносинах з Л?в??ю, а у 1988 р. зак?нчилася тривала суперечка з Марокко з питання про Зах?дну Сахару. До тих п?р Алжир надавав п?дтримку партизанам, як? виступали проти при?днання до Марокко ц??? колишньо? ?спансько? колон??. Покращення в?дносин м?ж сус?дн?ми державами створило умови для проголошення Союзу Арабського Магрибу, орган?зац??, спрямовано? на зм?цнення пол?тичних ? економ?чних зв'язк?в п?вн?чноафриканських держав (Алжиру, Л?в??, Мавритан??, Марокко ? Тун?су).

У 1988 р. п?д впливом широкомасштабних рух?в протесту правляча парт?я ФНЗ передала частину влади народним зборам ? прем'?р-м?н?стру. Рух по шляху демократизац?? сусп?льства ознаменувався ухваленням у 1989 р. ново? Конституц??, в?дпов?дно до яко? населення одержувало право створювати пол?тичн? парт??, що насправд? означало л?кв?дац?ю монопол?? ФНЗ. Значну п?дтримку населення невдовз? отримав ?сламський фронт порятунку (?ФП), що стояв на платформ? фундаментал?зму. На м?сцевих виборах у червн? 1990 р. в?н отримав 54% голос?в виборц?в, що дозволило йому встановити контроль у 32 з 48 пров?нц?йних народних з?брань. Коли ?ФП перем?г у першому тур? вибор?в до законодавчих орган?в Алжиру у грудн? 1991 р., арм?я втрутилася у розвиток под?й, змусила Бенджед?да п?ти у в?дставку та анулювала п?дсумки вибор?в. Призначений на с?чень 1992 р. другий тур вибор?в був скасований, влада в кра?н? перейшла до Державно? ради. ?сламський фронт порятунку був заборонений, а п?дконтрольн? йому м?сцев? народн? з?брання розпущен?. Протягом 1993 р. рух ?сламських фундаментал?ст?в продовжував збройну боротьбу проти уряду, по?днуючи напади на в?йськов? ? пол?цейськ? об'?кти з терористичною кампан??ю проти св?тсько? ?нтел?генц??, журнал?ст?в та ?ноземц?в. Арм?я в?дпов?дала терором, знищуючи бойовик?в-фундаментал?ст?в. У пошуку пол?тичного вир?шення кризи державна рада протягом року вела д?алог з р?зноман?тними пол?тичними парт?ями ? громадськими орган?зац?ями. Нарешт?, вона ухвалила р?шення про передачу влади в кра?н? в?дставному генералу ? екс-м?н?стру оборони Лам?ну Зеруалю, який у с?чн? 1994 р. став главою алжирсько? держави.

У 1995 р. уряд вийшов з пропозиц??ю провести у листопад? президентськ? вибори. Незважаючи на погрози забороненого Фронту ?сламського порятунку знищити кожного, хто в?зьме участь у голосуванн?, на виборч? д?льниц? прийшло близько 75% виборц?в. Сам? вибори, на яких Зеруаль отримав п?дтримку 61% алжирц?в, як? взяли участь у голосуванн?, розц?нювалися як демонстрац?я п?дтримки населенням д?ючого уряду.

На хвил? усп?ху на президентських виборах у листопад? 1995 р. президент Лам?н Зеруаль вийшов з ?н?ц?ативою провести у кв?тн? 1996 р. ряд дискус?й з пол?тичними л?дерами щодо перспектив розвитку кра?ни. В?н проголосив триетапну програму пол?тичних д?й, що передбачала проведення загальнонац?онально? конференц?? в середин? 1996 р., референдум з конституц?йно? реформи ? вибори у законодавчий орган в середин? 1997 р.

Конституц?йн? реформи, якими насамперед передбачалося прийняття нового закону про вибори, зг?дно з яким в?д участ? у них в?дсторонювалися пол?тичн? парт??, створен? на мовн?й або рел?г?йн?й основ?; кр?м того, вс? парт??, як? беруть участь у виборах, повинн? були користуватися загальнонац?ональною п?дтримкою. Зг?дно з новою Конституц??ю, президент не м?г об?ймати свою посаду б?льше двох п'ятир?чних терм?н?в. Передбачалося формування нового двопалатного законодавчого органу у склад? нижньо? палати, вс? 380 депутат?в яко? повинн? обиратися на основ? принципу пропорц?йного представництва, ? верхньо? палати у склад? 144 член?в, третину яких признача? сам президент, а дв? третини обираються п?д час непрямих вибор?в у 48 м?сцевих органах управл?ння. ?ФП, який не був запрошений до участ? в консультац?ях, виступив проти ?н?ц?атив уряду. Тим не менше, пропозиц?? влади були п?дтриман? на нац?ональн?й конференц??, проведен?й у вересн? 1996 р. Нова Конституц?я здобула повну п?дтримку населення також на референдум? у листопад?, що, щоправда, не завадило опозиц?? заявити про п?дтасовку результат?в.

Упродовж всього 1997 р., незважаючи на заяви уряду про те, що в?н трима? внутр?шньопол?тичну ситуац?ю п?д контролем, почаст?шали кровопролитн? сутички у центральних районах кра?ни. ?х кульм?нац??ю стали тривал? ?нциденти у передм?стях столиц? ? в?дпов?дн? д?? арм?? в останн? дн? 1997 р.

Вбивства стали насл?дком боротьби м?ж президентом ? командуванням збройних сил за владу в кра?н?. Подальш? розб?жност? всередин? правлячо? верх?вки були прискорен? прийняттям у липн? р?шення про визволення з в'язниц? двох кер?вник?в ?сламського фронту порятунку ? Аббасс? Мадан? ? Абд аль-Кадер Хашан? та досягненням у жовтн? перемир'я м?ж урядом ? Арм??ю ?сламського порятунку, другим впливовим ?слам?стським збройним угрупованням

27 кв?тня 1999 року Абделаз?з Бутефл?ка, отримавши 70% голос?в виборц?в, був ?нагурований президентом на 5-р?чний терм?н. У сво?му першому телев?з?йному зверненн? до свого народу в липн? 1999 року в?н взяв на себе зобов'язання докласти вс?х зусиль задля нац?онального примирення. Протягом першого терм?ну свого президентства, йому вдалося значно покращити стан громадсько? безпеки в кра?н?. Наступн? президентськ? вибори в?дбулися 8 кв?тня 2004 року, де Абделаз?з Бутефл?ка отримав 84,99% голос?в.

На початку 2011 року кра?ною прокотилася хвиля протест?в , спричинених економ?чними та пол?тичними проблемами.

• (англ.) Gordon D., The passing of French Algeria, L. , 1966.
• (англ.) Heggoy A. Insurgency and counterinsurgency in Algeria, Bloomington, 1972.
• (рос.) Национальная хартия Алжирской Народной Демократической Республики. ? М ., 1979.
• (рос.) Горнунг М. Б. Алжирия. ? М ., 1958.
• (рос.) История национально-освободительной борьбы народов Африки в новое время. ? М ., 1976.
• (рос.) История национально-освободительной борьбы народов Африки в новейшее время. ? М ., 1978.
• (рос.) Кондратьев Г. С. Армия алжирской революции. ? М ., 1979.
• (рос.) Ланда Р. Г. Национально-освободительное движение в Алжире (1939?1962 гг.). ? М ., 1962.
• (рос.) Ланда Р. Г. Борьба алжирского народа против европейской колонизации (1830?1918). ? М ., 1976.
• (рос.) Ланда Р. Г. Подъем антиколониального движения в Алжире в 1918?1931. ? М ., 1977.
• (рос.) Ланда Р. Г. Кризис колониального режима в Алжире, 1931?1954. ? М ., 1980.
• (рос.) Ланда Р. Г. История алжирской революции. 1954?1962. ? М ., 1983.
• (рос.) Луцкий В. Б. Новая история арабских стран. ? М ., 1966.
• (рос.) Малашенко А. В. Официальная идеология современного Алжира. ? М ., 1983.
• (рос.) Новейшая история арабских стран (1917?1966). ? М ., 1968.
• (рос.) Потемкин Ю. В. Алжир: проблемы развития (опыт национально-демократической революции). ? М ., 1978.
• (рос.) Траскунова А. М. Печать алжирской революции. ? М ., 1979.
• (рос.) Вирабов А. Г. Очерки экономического и социального развития Алжира. ? Л. , 1981.
• (рос.) Светлов В. С. Алжир сегодня. ? М ., 1981.
• (рос.) Смирнов И. И. Алжир: индустриализация и социально-экономический прогресс. ? М ., 1981.
• (рос.) Жансон К. и Ф. Алжир вне закона. ? М ., 1957.
• (рос.) Жгольен Ш.-А. История Северной Африки, т. 1?2. ? М ., 1961.
• (рос.) Капо-Рей Р. Французская Сахара. ? М ., 1958.
• (рос.) Эгрето М. Алжирская нация существует. ? М ., 1958.
• (серб.) Pecar Z., Alzir do nezavisnosti. Beograd, 1967.
• (фр.) Ageron Ch.-R., Histoire de Agerie conlemporaino, 5 ed. P. , 1974.
• (фр.) Ageron Ch.-R., Les Algeriens muslimans et la France (1871?1919), t. 1?2, P. , 1968.
• (фр.) Benissad M. E., Economie du developpement de l'Algerie (1932?1978), P. , 1979.
• (фр.) Berque J., Le Maghreb entre deux guerres. P. , 1970.
• (фр.) Bourdieu P., Sociologie de lAlgerie, 2 ed., P. , 1961.
• (фр.) Gaid M., L'Algerie sous les Turcs, Tunis, 1975.
• (фр.) Despois J., Raunal R., Geographie de L'Afrique du Nord-Ouest., P. , 1967.
• (фр.) Julien Ch. A., Histoire de lAlgerie contemporairie, t. 1. P. , 1964.
• (фр.) Julien Ch. A., L'Afrique du Nord an marehe, P. , 1972.
• (фр.) Hadjeres S., Culture, independance et revolution en Algerie. 1880?1980, P. , 1981.
• (фр.) Kaddache M., Histoire du nalionalisme algerien, t. 1?2, Alger, 1980.
• (фр.) Kaddache M., La vie politique a Alger de 1919 a 1939, Alger, 1970.
• (фр.) Lacherat M., L'Algerie: nation et societe, P. , 1965.
• (фр.) Lacoste V., Nousehi A., Prenant A., L'Algerie, passe et present…. P. , 1960.
• (фр.) Merad A., Le retormisme musulman en Algerie de 1925 a 1940, P.  ? La Haye, 1967.
• (фр.) Le Tourneau R., Evolution politique de L'Afrique du Nord musulmane, 1920?1961. P. , 1962.
• (фр.) Harbi M., Aux engines du FLN…, P. , 1975.
• (фр.) Valensi L., Le Maghreb avant la prise d'Alger (1790?1830), P. , 1969.
• (фр.) Vatin J.-C., L'Algerie politique: histoire et societe. P. , 1974.

п о р   Алжир у темах Пол?тика Конституц?я Державн? символи емблема г?мн прапор Президент Уряд Прем'?р-м?н?стр Парламент Верхня палата Нижня палата пол?тичн? парт?? Суди Верховний Конституц?йний Правова система права людини М?жнародн? в?дносини Адм?нпод?л Збройн? сили Арм?я ВПС ВМС Паспорт Природа Кордони крайн? пункти М?сцевий час Геолог?я корисн? копалини сейсм?чн?сть Рель?ф Ахаггар Атлас Сахара Кл?мат Внутр?шн? води озера р?чки п?дземн? води ?рунти Флора л?си Фауна ссавц? птахи плазуни земноводн? риби Екорег?они Охорона природи Джурджура Ель-Кала Тасс?л?н-Адджер ?стор?я Айн-Ханеш Нум?д?я (202 до н.е. ? 46 до н.е.) Карфаген Римська Африка Корол?вство вандал?в (439?534) Арабське завоювання Заян?ди Захоплення Алжира (1516) Битви за Тлемсен (1517-1518) Алжирська експедиц?я (1519) Захоплення Пеньйон-де-Алжира (1529) Алжирський еялет (1533?1830) Алжирська експедиц?я (1541) Французький Алжир (1830?1962) Французьке завоювання (1830?1847) Алжирське повстання (1945) Алжирська в?йна (1954?1962) Громадянська в?йна (1991?2002) Економ?ка Ф?нанси банки валюта нац?ональний банк Промислов?сть г?рництво енергетика Агровиробництво Транспорт автошляхи автомоб?льн? номери аеропорти зал?зниц? морськ? порти Туризм Зовн?шня торг?вля Районування Зв'язок домен ?нтернет пошта поштов? марки Населення Безпека ?мм?грац?я / Ем?грац?я Мови алжирська арабська М?ста столиця Народи алжирц? араби бербери укра?нська д?аспора Осв?та ун?верситети Охорона здоров'я Рел?г?? Культура Арх?тектура ЗМ? газети рад?о телебачення К?нематограф Кухня деглет-нур кус-кус Л?тература Музе? Музика Наука Образотворче мистецтво Св?това спадщина Свята Спорт ол?мп?ади футбол Театр Категор?я Портал Про?кт

п о р Ф?н?к?я М?ста Арвад Б?бл Бер?т С?дон Т?р Карфаген Аб?ла Акко Амр?т Ауза Ахз?в Ботр?с Будва Гадес Габес Гадрумет Г?ппон Акра Г?ппон Рег?й Гумм? Ебес ?кос?й ?ол Кальпе Карал?с Керкуан К?т?й Лепт?с-Магна Лепт?с-М?нор Л?кс Л?л?бей Малака Малет Мот?я Новий Карфаген Оя Панорм Русад?р Сабрата Сарепта С?м?ра Солунт Сульх Тапс Т?нг?с Ут?ка Фойн?ке Особистост? Ф?н?к?йськ? правител? Магон?ди Правител? Карфагена Карфагеняни Ах?рам Аз?м?лк Гам?лькар Барка Ганн?бал Барка Ганнон Г?м?лькон Зенон Магон Магон Великий Магон II Магон III Малх Мар?н Мох П?гмал?он Санхун?атон Табн?т Теннес Х?рам ? Великий Д?дона Гасдрубал Барка Магон Барка Г?м?лькон Молодший Ганн?бал Магон?д Ганнон I Мова та письмо Ф?н?к?йська мова Пун?чна мова Ф?н?к?йське письмо Б?блоське письмо Угаритське письмо Рел?г?я Адон?с Астарта Ваал Дагон Ель Ешмун Мелькарт Молох Мот Решеф Тан?т Усоос Ягве Ям Р?зне Ашарат Ад?ра Суфет М?ят Раб?маханат Т?рський пурпур В?йськова справа В?йна Карфагена з Александром Македонським Перша Пун?чна в?йна Друга Пун?чна в?йна Третя Пун?чна в?йна Карфагенська ?мпер?я в ?спан?? Битва при Тицин? Битва при Зам? Битва при Треб?? Битва при Тразименському озер? Битва при Каннах

Ця стаття м?стить перел?к посилань , але походження тверджень у н?й залиша?ться незрозум?лим через практично повну в?дсутн?сть внутр?шньотекстових джерел-виносок . Будь ласка, допомож?ть пол?пшити цю статтю, перетворивши джерела з перел?ку посилань на джерела-виноски у самому текст? статт?. (серпень 2016)

Ця стаття ма? к?лька недол?к?в . Будь ласка, допомож?ть удосконалити ?? або обговор?ть ц? проблеми на стор?нц? обговорення . Цю статтю треба в?к?ф?кувати для в?дпов?дност? стандартам якост? В?к?пед?? . Будь ласка, допомож?ть додаванням доречних внутр?шн?х посилань або вдосконаленням розм?тки статт? . (липень 2016)