Алжирське повстання
8?17 травня 1945 року ? стих?йний збройний виступ алжирського народу за надання незалежност?
Алжиру
в?д
Франц??
.
Перед?стор?я повстання
[
ред.
|
ред. код
]
П?сля завершення
Друго? св?тово? в?йни
на
африканському континент?
розпочався п?дйом нац?онально-визвольного руху. Одн??ю з головних причин його виникнення ? зростання нац?онального самоусв?домлення населення
колон?й
, що активно п?дтримало боротьбу проти
нацизму
й тепер вимагав в?д переможц?в визнання сво?х пол?тичних та економ?чних прав. Активна участь народ?в колон?й у в?йн? проти
фашистського блоку
значно вплинула на ?хн? подальше пол?тичне життя. Колон?альн? в?йська стали к?стяком арм?? Франц??, окр?м того, звичайн? французьк? частини також у масовому порядку комплектувались жителями колон?й у зв'язку з окупац??ю територ?? метропол??. Наприклад, в ход?
Тун?сько? кампан??
з близько 80 000 солдат ≪Франц??, що б'?ться≫ дв? третини були африканцями; в
?тал?йськ?й кампан??
брав участь експедиц?йний корпус, що складався з алжирських та марокканських див?з?й. У пер?од боротьби за зв?льнення в?д г?тлер?вц?в на територ?? само? Франц?? була сформована 1-ша французька арм?я, у лавах яко? було до 140 тисяч вих?дц?в з африканських колон?й. У подальшому ц? солдати склали к?стяк антиколон?альних арм?й, партизанських загон?в, легальних та нелегальних патр?отичних орган?зац?й.
Б'ючись проти г?тлер?вц?в та ?х союзник?в, сотн? тисяч солдат-африканц?в вступили у безпосередн?й контакт ?з населенням метропол?? та ?нших кра?н ?вропи, в результат? чого колон?затори поступово втратили у очах колон?альних народ?в св?й ореол. Б?льше того, солдати колон?альних в?йськ усв?домлювали себе рят?вниками Франц??. У свою чергу, сво?ю головною задачею французьк? л?дери вважали збереження колон?ально? ?мпер?? як джерела в?дродження велич? й могутност? Франц??, яка була серйозно послаблена у роки в?йни.
Серед ус?х французьких колон?й в Африц? Алжир пос?дав особливе м?сце. По-перше, це була одна з найстар?ших колон?й. По-друге, Алжир завжди в?дзначався високою питомою вагою ?вропейського населення. На 9 м?льйон?в алжирц?в доводилось близько 1 м?льйона ?вропейц?в. По-трет?, Алжир перебував у центр? п?вн?чноафриканських французьких волод?нь ? займав виг?дне стратег?чне положення, через нього проходили найкоротш? комун?кац??, що зв'язували з колон?ями Франц?? у Зах?дн?й та Екватор?альн?й Африц?.
Пол?тична ситуац?я в Алжир? до 1945 року
[
ред.
|
ред. код
]
Ще у ход? в?йни, п?сля завершення
кампан?? у П?вн?чн?й Африц?
, в Алжир? пролунали вимоги про надання кра?н? пол?тично? незалежност?. ?н?ц?атором цих вимог виступала
Парт?я алжирського народу
(ППА), заснована
1937
року алжирським пол?тичним д?ячем
Ахмедом Мессал?
. Ще до в?йни ППА завоювала значний авторитет серед др?бно? м?сько? буржуаз??, роб?тник?в та б?дноти. У лютому
1943
року ППА розробила ман?фест ≪Алжир напередодн? св?тового конфл?кту. Ман?фест алжирського народу≫, що р?зко засуджував ≪колон?альний режим, нав'язаний алжирському народу й заснований на несправедливостях та злочинах≫ й вимагав л?кв?дац?? колон?зац??, визнання прав народ?в на самовизначення та надання Алжиру власно? конституц??, а також ≪негайно? та ефективно? участ? алжирських мусульман в управл?нн? ?хньою кра?ною≫. Цей документ в?д?грав виняткову роль в антиколон?альному рус? в Алжир?, згуртувавши найр?зноман?тн?ш? пол?тичн? сили.
Оск?льки в ход? в?йни Франц?я вкрай потребувала ресурс?в Алжиру, французька колон?альна влада не ризикнула в?дмовити й змушена була створити видим?сть пол?тичного д?алогу. Навесн? 1943 року губернатор Алжира звернувся до приб?чник?в Ман?фесту з проханням конкретизувати сво? вимоги. Група пол?тичних д?яч?в на чол? з л?дером нац?онально? буржуаз??
Ферхатом Аббасом
розробила ≪Проект реформ≫ або ≪Доповнення до Ман?фесту≫. ≪Проект реформ≫ передбачав п?сля завершення в?йни створення алжирсько? держави ?з власною конституц??ю, розробленою Установчими зборами, члени яких обирались жителями Алжиру. Передбачалось зам?нити генерал-губернатора ≪алжирським урядом на чол? з верховним ком?саром Франц??, започаткувати р?вне представництво француз?в та алжирц?в у вс?х органах державно? влади й кер?вництв? громадських орган?зац?й, ввести р?вноправ'я алжирц?в з французами п?д час проходження в?йськово? служби й надати алжирським частинам у французьк?й арм?? прапор з нац?ональними кольорами Алжиру≫.
У в?дпов?дь в червн? 1943 року новий губернатор Алжиру Ж. Катру заявив, що ≪н?коли не допустить незалежност? Алжиру≫, бо ≪?дн?сть Франц?? й Алжиру ? догма≫. З ц??ю думкою був сол?дарним ? кер?вник Французького ком?тету нац?онального визволення (ФКНВ) генерал
Шарль де Голль
. Тим не менше, ФКНВ був змушений провести в Алжир? низку демократичних перетворень, зокрема, у червня? 1943 року почалось формування Консультативно? асамбле? Франц?? ? тимчасового парламенту, до якого вперше ув?йшли та представники алжирських мусульман. перед ус?м, м?сця в асамбле? отримали л?дери правобуржуазних парт?й, що дотримувались профранцузьких погляд?в.
Ц? косметичн? поступки не могли задовольнити кор?нних
алжирц?в
. Л?берально-патр?отичне крило нац?онально? буржуаз?? на чол? з Ф. Аббасом та ?ншими наполягало на позиц?ях Ман?фесту й ≪Проекту реформ≫. У березн?
1944
року Аббас орган?зував асоц?ац?ю ≪Друз? Ман?фесту й свободи≫, до яко? ув?йшли улеми на чол? з шейхом Б. аль-?браг?м?, ПАН та ?нш? приб?чники Ман?фесту. Пол?тична програма асоц?ац?? виступала на захист ?дей документу ПАН 1943 року, висувала ?дею в?льно? федерац?? автономного Алжиру з ≪оновленою антиколон?альною та анти?мпер?ал?стичною Французькою республ?кою≫. Асоц?ац?ю п?дтримували широк? шари алжирського сусп?льства, до лав асоц?ац?? вступило, за р?зними оц?нками, в?д 350 тис. до 600 тис. чолов?к.
Всередин? асоц?ац?? ≪Друз?в Ман?фесту≫ ПАН являла собою найб?льш реальну й орган?зовану силу, що спиралась переважно на молодь. ПАН мала сво? нелегальн? групи бойовик?в та арсенал збро?, з?брано? на м?сцях бо?в у Тун?с? або викрадено? з? склад?в французько? арм??. У багатьох громадських орган?зац?ях та р?зноман?тних закладах були члени ? прихильники парт??. Нав?ть у в?йськових частинах були створен? п?дп?льн? групи ПАН. Парт?я алжирського народу вела активну роботу щодо п?дготовки до революц?йних метод?в боротьби за незалежн?сть, але явно авантюристично розраховувала на можлив?сть скорого зв?льнення кра?ни збройним шляхом, готувала збройне повстання й проводила надто жорстку антифранцузьку л?н?ю.
Про п?дготовку повстання стало в?домо французьк?й влад? до березня
1945
року, й вона вир?шила використати ситуац?ю для завдання р?шучого удару по антиколон?альному руху. У п?двищену готовн?сть були приведен? в?йська та цив?льна гвард?я ? во?н?зована м?л?ц?я, що складалась ?з ?вропейц?в. У кв?тн? 1945 року в кра?н? почались масов? арешти, було заарештовано близько 60 чолов?к з кер?вно? ланки ПАН. Л?дер парт?? А. Мессал?, що в?дбував заслання у селищ? Рейбел?, був засланий до Ель-Гол?а (Сахара), а пот?м у Браззав?ль (Конго).
Переб?г повстання
[
ред.
|
ред. код
]
1 травня
1945 року вс??ю кра?ною були орган?зован? першотравнев? демонстрац?? ПАН. У столиц? й ряд? м?ст пол?ц?я в?дкрила вогонь. Лише у м?ст? Алжир? було вбито 11 демонстрант?в, десятки чолов?к отримали поранення. В?дпов?ддю став стих?йний початок народного повстання
8 травня
1945 року у Сх?дному Алжир?, що переросло з демонстрац?й з нагоди
кап?туляц?? Н?меччини
. Оск?льки на багатьох демонстрац?ях ман?фестанти несли плакати з вимогами незалежност? Алжиру, у м?стах
Сет?ф?
й
Гельм?
пол?ц?я знову в?дкрила вогонь по демонстрантах. У в?дпов?дь учасники маршу в Сет?ф? узялись до кинджал?в, кийк?в та кам?ння, й почали вбивати вс?х ?вропейц?в, яких зустр?чали. У перший день було убито 27 ?вропейц?в, другого дня постраждало ще 75 чолов?к, багатьох з яких було забито на смерть.
Повстання швидко розповсюдилось Баборською Каб?л??ю, охопивши близько 20 м?ст ? селищ, не враховуючи в?ддалених г?рських селищ. У ньому брали участь до 50 тисяч чолов?к. Повстанц?, озбро?н? мисливськими рушницями ? трофейними автоматами, п?дпалювали ферми колон?ст?в, жорстоко вбивали ?вропейц?в, нападали на загони урядових в?йськ.
Однак д?? повстанц?в були розр?зненими та неорган?зованими, що призвело до ?хнього швидкого розгрому. Французька влада кинула на придушення повстання значн? сили (до 12 000 чолов?к) арм?йських частин (в тому числ? сенегальських стр?льц?в ? частини
?ноземного лег?ону
), як? п?дтримувала ав?ац?я, флот, пол?ц?я, цив?льна гвард?я. Проти повстанц?в були нав?ть зад?ян? ?тал?йськ? в?йськовополонен?. Райони повстання жорстоко розгромили: багато селищ було вщент спалено, десятки тисяч людей знищено без суду та сл?дства. 16?17 травня 1945 року останн? загони повстанц?в склали зброю.
Мерц?в було наст?льки багато, що ?х часто не могли поховати, тому ?х скидали до криниць та з г?рських обрив?в у горах Каб?л??.
За наказом французько? влади асоц?ац?я ≪Друз?в Ман?фесту та свободи≫ була розпущена. В ход? облав, що було розгорнуто в кра?н?, було заарештовано 4560 чолов?к, у тому числ? й Ф. Аббас. В?йськов? суди винесли вироки у загальн?й к?лькост? 1307 алжирцям, з них 99 були засуджен? до страти, 64 ? до дов?чно? каторги, 329 ? до роб?т на каторз?, 300 ? до тюремного ув'язнення.
За оф?ц?йними даними французько? влади, що були опубл?кован? одразу п?сля под?й, число жертв повстання у травн? 1945 року склало: 88 убитих та 150 поранених ?вропейц?в, 1200 вбитих ? 1500 поранених алжирц?в. Нин? вс? французьк? ?сторики визнають, що к?льк?сть жертв алжирц?в була сильно занижена. Оф?ц?йна французька ?стор?ограф?я тривалий час представляла повстання ≪заворушеннями≫, акцентуючи увагу на вбитих ?вропейських поселенцях та замовчуючи подальшу р?зню арабського ? каб?льського населення. Однак нин? переважна б?льш?сть французьких ?сторик?в визнала правоту алжирсько? верс?? под?й.
Насл?дки повстання
[
ред.
|
ред. код
]
Повстання та його розгром мали далекосяжн? насл?дки. Так, французька влада пов?рила у можлив?сть придушення антиколон?ального руху в?йськовою силою, що призвело до тривалих колон?альних в?йн в
?ндокита?
, на
Мадагаскар?
й у самому Алжир?. Окр?м того, французька громада Алжиру отримала й стимул, ? п?дставу для посилення сво?? рол? в управл?нн? Алжиром, де-факто створивши, за великим рахунком, автономну в?д Парижа владу б?ло? меншост?, яка спиралась на власн? збройн? формування й категорично в?дкидала можлив?сть будь-якого д?алогу з арабським населенням.
У свою чергу, на л?дер?в антиколон?ального руху склали величезне враження розмах повстання та стр?мк?сть його розповсюдження, незважаючи на його явну неп?дготовлен?сть. Переважала думка, що за тривало? й ретельно? п?дготовки збройна боротьба призведе до визволення кра?ни. Гасла про надання автоном?? було в?дкинуто. Уже з
1946
року була створена
≪Орган?засьйон Спес?яль≫
(ОС) ? розгалужена п?дп?льна мережа збройних груп революц?онер?в, що д?яли у м?стах. У
1949
роц? ?? очолив
Ахмед Бен Белла
, колишн?й сержант французько? арм?? з бойовим досв?дом Друго? св?тово? в?йни. Сл?дом за нею почали створюватись й ?нш? под?бн? орган?зац??, як? збирали кошти, закуповували зброю, вербували та навчали майбутн?х солдат. У пропаганд? широко використовувались зв?рства француз?в п?д час придушення повстання. З березня
1947
року у г?рських районах кра?ни з'явились перш? партизанськ? загони. Алжир дом?гся повного зв?льнення в ход?
нац?онально?-визвольно? в?йни
1954?1962 рок?в.
- ?стор?я Алжиру у новий та нов?тн?й часи. М., 1992.
- В?льямс Ч. Останн?й великий француз: Життя генерала де Голля. ? М., 2003. ? С. 374.
- Ланда Р.Г Криза колон?ального режиму в Алжир? (1931?1954). ? М., 1980. ? С. 123?124.
|
|---|
| 1900?
1909
|
|
|---|
| 1910?
1919
|
|
|---|
| 1920?
1929
|
|
|---|
| 1930?
1939
|
|
|---|
| 1940?
1949
|
|
|---|
| 1950?
1959
|
|
|---|
| 1960?
1969
|
|
|---|
| 1970?
1979
|
|
|---|
| 1980?
1989
|
|
|---|
| 1990?
1999
|
|
|---|
|