Наб??й ^[1] (також патрон ) ? бо?припас стр?лецько? збро? (до 30 мм) та малокал?берних гармат (до 76 мм), що заряджа?ться в один прийом. Наб?й з капсулем називають ун?тарним набо?м (патроном) ? в?д лат. unitas (≪?дн?сть≫).

Ун?тарним патроном можуть бути артилер?йський постр?л або наб?й, у якому снаряд ( куля , картеч або заряд дробу ), заряд пороху , запальний елемент ( капсуль -запальник) ?, ?нод?, додатков? елементи з'?днан? в одне ц?ле за допомогою г?льзи .

У сучасн?й казеннозарядн?й стр?лецьк?й збро? застосовуються виключно ун?тарн? набо? (за деякими винятками).

У дульнозарядн?й збро? порох в?дм?рювався вручну ? засипався в ствол, пот?м шомполом заганявся пиж ? досилалася куля. Оск?льки визначити необх?дну к?льк?сть пороху для заряду в запал? бою було непросто, заздалег?дь в?дм?рян? заряди стали пом?щати в дерев'яних трубочках, п?дв?шених до перев'язу- берендейки . Прагнення до швидкостр?льност? привело в XVII стол?тт? до винайдення першого набою: заряд пом?щали в паперову оболонку, до яко? при?днувалася ? куля ^[2] . Для заряджання кременево? рушниц? паперовим набо?м вимагалося виконати так? д??: 1) взявши рушницю напогот?в, звести курок, в?дкинути кресало; 2) вийнявши наб?й ?з суми, в?д?рвати зубами (бо рука зайнята) пап?р на одному к?нц? набою (≪скусити наб?й≫), в?дсипати на око частину заряду на полицю ? закрити кресало; 3) поставивши рушницю прикладом на землю, всипати решту заряду в дуло ? дослати кулю ?з залишком паперово? г?льзи ^[3] . Споряджен? набо? носили в спец?альних коробочках- лад?вницях ^[4] ? сумках- патронташах . У 1827 роц? Йоганн фон Дрейзе запропонував ун?тарний наб?й, що складався з кул? ? пороху з коржиком ударно? сум?ш?, пом?щених у г?льзу. У паперову г?льзу насипали порох, вставляли так званий ≪шп?гель≫ ( папковий цил?ндр, у нижню основу якого впресовувався коржик ударно? сум?ш?, а у верхн?й робилася заглибина для кул?) та яйцепод?бну кулю. П?д час спускання курка голка замка проколювала коржик ударно? сум?ш?, в?д чого в?н займався ? ставався постр?л. При цьому шп?гель пороховими газами втискувався в нар?зи ствола ? обтикуючи кулю, вимушував ?? разом ?з собою обертатися по нар?зах. Масовий перех?д на ун?тарн? набо? ? казеннозарядн? рушниц? стався п?сля австро-пруссько? в?йни 1866 року. Але паперов? г?льзи мали ?стотний недол?к: вони боялися вологи, в?д сирост? коржики ударно? сум?ш? в?дставали в?д денець. Подальше вдосконалення набою привело до впровадження металево? г?льзи ? капсуля ^[2] .

Залежно в?д призначення, набо? под?ляють на бойов? та допом?жн? ^[5] .

Бойов? набо? призначен? для ураження живо? сили та техн?ки противника. В залежност? в?д збро?, для яко? вони створен?, набо? под?ляють на:

• Артилер?йський постр?л  ? наб?й кал?бру 20-76 мм. Такий же постр?л понад 76 мм назива?ться артилер?йським постр?лом ун?тарного заряджання.
• Гвинт?вковий наб?й  ? для гвинт?вок та кулемет?в (в тому числ? крупнокал?берних );
• Пром?жний наб?й  ? для автомат?в , пром?жний по потужност? м?ж гвинт?вковим та п?столетним патроном;
• П?столетний наб?й  ? для п?столет?в та п?столет?в-кулемет?в .
• Наб?й для рушниц? ? для рушниць . Ма? велику к?льк?сть можливих вар?ант?в куль .

Допом?жн? набо? призначен? для виконання р?зних задач, що не мають прямого в?дношення до враження живо? сили та техн?ки противника. До них в?дносять ^[6] :

• спортивн? набо? р?зно? конструкц?? для стр?льби у спортивно-тренувальних ц?лях;
• холост? набо? для безпечно? стр?льби на навчаннях, маневрах, салютах;
• навчальн? набо? для безпечного в?дпрацювання вправ з? збро?ю;
• п?двищеного заряду та/або тиску для випробування збро?;
• еталонн? набо? для перев?рки точност? виконання елемент?в збро?;
• змащувальн? набо? для змащення та/або чищення каналу ствола;

та ?нш?.

Залежно в?д форми , набо? под?ляють на ^[6] :

• цил?ндричн? або бутилочн?, що не мають стр?мких переход?в у форм? зовн?шньо? поверхн?;
• трьохгранн? (для збро? з в?дкритим наб?йником );
• з виступом закрайку фланцю (фланець повн?стю виступа? за б?чну поверхню г?льзи , наприклад, як у 7,62×54 мм R );
• без виступу фланцю;
• з частковим виступом фланцю за край г?льзи;
• з уступом фланцю (фланець утворений б?чною проточкою дна г?льзи, однак ма? менший д?аметр);
• з к?льцевим виступом корпусу г?льзи;
• без фланцю взагал?.

За матер?алом г?льзи: ^{[ джерело? ]}

• з паперовою г?льзою безкапсульн? (вироблялися у Х?Х ст. для кремн??вих рушниць з заряджанням через казенну частину);
• з металевою г?льзою;
• з метолопластиковою г?льзою (задня частина з металу, а ст?нки з пластику чи з паперу, зазвичай у мисливських набоях для рушниц?);
• з пластиковою г?льзою (нов?тн?й винах?д американських зброяр?в, з метою пониження ваги набо?в);
• безг?льзов? (г?льза виготовлена з пороховм?сного пластику ? уся згора? при постр?л?).

За типом снаряда:

• з? звичайною кулею ;
• з кулею п?двищено? пробивальност?;
• з пониженою швидк?стю кул?;
• ?з бронеб?йною кулею;
• ?з трасувальною кулею;
• ?з бронеб?йно-запалювальною кулею;
• ?з бронеб?йно-запалювальною трасувальною кулею;
• з запалювальною кулею митт?во? д??;
• ?з пристр?лювально-запалювальною кулею;
• з експансивною кулею;
• з розривною кулею;
• ?з дробом ;
• з х?м?чним зарядом (≪газов?≫);
• ?з травматичним снарядом (гумовою, пластиковою кулею або дробом, з с?ллю ? т. ?н.);
• аг?тац?йн? (наповнен? лист?вками, що висипаються з? снаряду п?сля його вибуху в пов?тр?);
• з? спец?альним снарядом (буд?вничий дюбель , тощо).

За способом займання:

• центрального займання;
• к?льцевого (б?чного) займання;
• шпильков?;
• з електричним займанням.

До недол?к?в стр?льби стандартними набоями з? звичайних гвинт?вок належить гучний звук постр?лу та спалах порохових газ?в, що видають м?сце знаходження стр?льця. Використанням глушника можливо частково усунути ц? проблеми, однак звук в?д подолання кулею надзвукового бар'?ру прибрати не виходить. Для виконання приц?льного постр?лу з малою гучн?стю можна використати спец?альн? набо? з дозвуковою початковою швидк?стю (близько 320 м/c залежно в?д атмосферного тиску та вологост? пов?тря) кул? ^[7] .

В Рос?йськ?й Федерац?? виготовляють спец?альн? дозвуков? набо? кал?бру 9×39 мм та стр?лецьку зброю п?д нього: Гвинтор?з , АС ≪Вал≫ , СР-3 ≪Вихор≫ , ВСК-94 , тощо.

Американським п?дпри?мством Advanced Armament Corporation був створений наб?й 300 AAC Blackout (7,62×35 мм) який ма? вар?анти з дозвуковою початковою швидк?стю кул?. Особлив?сть цього набою в тому, що його можна використовувати в стандартних магазинах гвинт?вок AR-15 та караб?нах M-4 .

Безшумну вогнепальну зброю можна под?лити за методами досягнення ≪безшумно?≫ роботи збро?:

1. шляхом встановлення на збро? спец?ал?зованого пристрою, ≪глушника≫ , який зменшу? спалах ? шум в?д порохових газ?в;
2. шляхом використання набо?в, як? стримують в середин? себе порохов? гази, тим самим спалах або ?стотно зменшу?ться, або ж взагал? усува?ться.

Так? спец?ал?зован? набо? можуть мати р?зну назву, але сп?льний принцип д??: втримання порохових газ?в в середин?, однак ?х конструкц?я може ?стотно р?знитись. Один з перших таких набо?в був запатентований в Сполучених Штатах в 1900 роц?. ^[8] Серед сучасних приклад?в безшумних набо?в розроблених в Рос?? можна назвати ^[9] :

• СП-2 та СП-3 кал?бру 7,62 мм для ножа НРС та малогабаритного п?столета МСП.
• СП-4 кал?бру 7,62 мм для п?столет?в ПСС , ОЦ-38 , ножа НРС-2 .
• ≪Зм?я≫ ПЗ, ПЗА, ПЗАМ для двуствольних п?столет?в С-4 та С-4М ≪Гроза≫.

Набо? позначають ?з допомогою нанесення спец?альних позначень на дно г?льзи а також фарбуванням к?нчика кул? у визначен? кольори. Проте, ?нколи к?нчик кул? може мати в?дм?нний кол?р через встановлення пластиково? заглушки в експансивну кулю ? це пол?пшу? аеродинам?чн? якост? та усува? причини збо?в в збро?, механ?зм яко? розрахований на кулю з к?нчиком. Спершу, кожна арм?я створювала власну систему кольорових позначень набо?в, але з появою м?жнародних в?йськових орган?зац?й, таких як НАТО та Варшавський догов?р , почався процес до загально? ун?ф?кац?? ^[10] .

В Сполучених Штатах д?ють так? правила кольорового маркування набо?в для стр?лецько? збро?: ^{[11] [12]}

• Бронеб?йна куля ? к?нчик кул? або вся куля пофарбована в чорний, г?льза не фарбована; як вар?ант ? к?нчик червоний з? ср?блястим к?льцем;
• Бронеб?йно-запалювальна куля ? к?нчик кул? пофарбований в ср?блястий кол?р;
• Запалювальна куля ? син?й або темно син?й к?нчик з блакитним к?льцем;
• Трасувальна куля ? к?нчик кул? фарбований у помаранчевий, коричневий, червоний, або пурпуровий кол?р.

Техн?чн? дан? про набо?, м?сце та час ?хнього виготовлення а також ознаки в?дм?нност? наведен? частково на самому набо?, частково ? на упаковц? (металев? ящики та дерев'ян? коробки). Безпосередньо сам наб?й може м?стити в?домост? про м?сце та час виготовлення та особлив? властивост? кул?. Номер або умовну позначку (шифр) заводу-виробника та останн? дв? цифри з року виготовлення штампують на зовн?шн?й поверхн? дна г?льзи ^[13] .

Якщо кул? (набо?) не мають особливостей у форм?, то ?х можуть позначати кольоровим фарбуванням вершинки кул?. Наприклад, вершинку трасувально? кул? фарбують в зелений кол?р, запалювально? та пристр?лочно-запалювально? в червоний, 7,62 мм важко? кул? ? жовтий, бронеб?йно-запалювально? ? чорний з червоним пояском, бронеб?йно-запалювально-трасувально? ? ф?олетовий з червоним пояском, тощо. Звичайн? кул?, зазвичай, не фарбують ^[13] .

Скорочене позначення набою м?стить дан? про кал?бр, кулю, та матер?ал г?льзи. Тип кул? позначають л?терами, ?нколи з цифрами, наприклад: ^[13]

• Л, Д ? гвинт?вкова легка та важка;
• Пст, ПС, ЛПС ? з? сталевою серцевиною;
• ПТ, Т-45, Т-46 ? трасувальна;
• БЗ, Б-32, Б-41 ? бронеб?йно-запалювальна;
• БЗТ, БЗТ-44, БСТ ? бронеб?йно-запалювально-трасувальна;
• З, ЗП ? запалювальна;
• ПЗ ? пристр?лочно-запалювальна;
• МДЗ ? запалювальна митт?во? д??;
• ПП - п?двищена проб?йн?сть, тощо

Г?льзи позначають л?терами: гл (латунна), гж (б?металева), гс (сталева) ^[13] .

• М?на (в?йськова справа)
• Перел?к гвинт?вкових набо?в

• (рос.) Кириллов В. М., Сабельников В. М. (1980). Патроны стрелкового оружия . М.: ЦНИИ информации. с. 372.
• Ткачук П.П., Чумакевич В.О., Дробан О.М., Федор Б.С., ?вдок?мов П.М. Бо?припаси: п?дручник . ? Ки?в : Вид. д?м ≪СК?Ф≫, 2023. ? 266 с. ? ISBN 978-966-570-851-3 .

• Патрони [ Арх?вовано 1 лютого 2021 у Wayback Machine .] // Митна енциклопед?я  : у 2 т. / ?. Г. Бережнюк (в?дп. ред.) та ?н.. ? Хм.  : ПП Мельник А. А., 2013. ? Т. 2 : М ? Я . ? 536 с. ? ISBN 978-617-7094-10-3 .

Портал ≪В?йськова техн?ка≫    Портал ≪В?йськова справа≫

Це незавершена стаття про зброю . Ви можете допомогти про?кту, виправивши або дописавши ?? .