Затоплення ≪Луз?тан??≫
Кра?на	Сполучене Корол?вство
?сторичне графство	Корк
М?сце розташування	Кельтське море
Головний предмет твору	Луз?тан?я
Дата й час	7 травня 1915
К?льк?сть постраждалих	763 [1]
К?льк?сть загиблих	1197 [2]
Затоплення ≪Луз?тан??≫ у В?к?сховищ?

Координати : 51°25′00″ пн. ш. 8°33′00″ зх. д.  /  51.416667000027771905479° пн. ш. 8.5500000000277776024404375° зх. д.  / 51.416667000027771905479; -8.5500000000277776024404375

Затоплення ≪Луз?тан??≫  ? морська катастрофа Першо? св?тово? в?йни , що сталась 7 травня 1915 року в Кельтському мор? , за 19 км в?д берег?в ?рланд?? . Пасажирський пароплав ≪Луз?тан?я≫ п?д прапором Велико? Британ?? був потоплений на сьому добу проходження з Нью-Йорку до Л?верпуля в район?, де активно д?яли н?мецьк? п?дводн? човни. О 14:10 найб?льший океанський лайнер компан?? ≪Кунарда Лайн≫ був торпедований н?мецькою субмариною U-20 .

В?дразу за першим вибухом пролунав б?льш руйн?вний другий вибух. Судов? ком?с?? у Велик?й Британ?? ? США прийшли до висновку, що лайнер був атакований двома торпедами . Командир U-20 Вальтер Шв?гер стверджував, що випустив по ≪Луз?тан??≫ лише одну торпеду. ?сну? безл?ч верс?й, що пояснюють походження другого вибуху, зокрема, пошкодження парових котл?в, вибух вуг?льного пилу, умисний п?дрив або мимов?льна детонац?я бо?припас?в, що нелегально перевозилися в трюм?. Однак в?йськове командування Велико? Британ?? заперечу? перевезення вибухових речовин на ≪Луз?тан??≫.

Лайнер затонув через 18 хвилин п?сля атаки, забравши життя 1197 людей. Затоплення лайнера ? загибель 128 американських громадян стали для кер?вництва США приводом для вступу в Першу св?тову в?йну.

З 1900-х рок?в Н?мецька ?мпер?я почала ?нтенсивно нарощувати свою в?йськову м?ць. Н?меччина вступила у в?йськово-морську гонку озбро?нь з Велико? Британ??ю ? особливо активно розвивала п?дводний флот. На початок 1915 року н?мецький Флот в?дкритого моря нал?чував 27 п?дводних човн?в .

Н?мецьк? субмарини мали достатню автономн?сть, щоб виконувати бойов? завдання далеко в?д баз дислокац??. Найб?льш активна д?яльн?сть п?дводних човн?в спостер?галася в водах, що омивають Британськ? острови, ? в Середземному мор?. 6 серпня 1914 року почалася битва за Атлантику . Бойов? д?? м?ж флотами Британсько? ? Н?мецько? ?мпер?й розгорталися навколо Британських остров?в ? район? ?нтенсивного цив?льного судноплавства. 18 лютого 1915 року цю територ?ю було оголошено Н?меччиною в?йськовою зоною, де вс? судна Велико? Британ??, а також ?? союзник?в без попередження п?длягали знищенню н?мецьким флотом, незалежно в?д того, несуть вони на борту важке озбро?ння чи н?. Н?меччина зробила цей крок у в?дпов?дь на аналог?чн? д?? Велико? Британ??, яка в листопад? 1914 року оголосила в?йськовою зоною П?вн?чне море , причому англ?йське командування розширило поняття контрабандних вантаж?в ? в?днесло до них продовольство, фактично почавши морську блокаду Центральних держав .

Флот в?дкритого моря дотримувався стратег?? ≪зростаючого виснаження≫ британського флоту шляхом використання м?нних загороджувач?в ? проведення субмаринами торпедних атак на торговельн? ? в?йськов? судна. Оск?льки н?яко? протичовново? тактики тод? не ?снувало, перш? д?? н?мецьких п?дводних човн?в, спрямован? на знищення противника, виявилися вдалими. У пер?од ?з серпня 1914 по лютий 1915 н?мецькими субмаринами було потоплено 11 британських торгових суден. З оголошенням акватор?? навколо туманного Альб?ону в?йськовою зоною темпи знищення торгового флоту Велико? Британ?? багаторазово зросли.

В?дпов?дно до правил ведення в?йни того часу, перед атакою торгового судна незалежно в?д характеру ?хнього вантажу, корабель або п?дводний човен мали попередити про це ек?паж ? дати час команд? та пасажирам час покинути судно до його затоплення. Це правило д?яло лише тод?, коли атаковане судно не оборонялось ? не намагалося вт?кати в?д атаки. Однак, ще до початку Першо? св?тово? в?йни британське Адм?ралтейство почало встановлювати на торгов? судна по дв? 4,7- дюймов? артилер?йськ? гармати. Гармати ставилися на корму для того, щоб оборонятися в?д корабля-пересл?дувача. До березня 1915 року таке озбро?ння несли вже 70 суден. Кр?м того, Адм?ралтейство виробило для торгового флоту директиви, що стосувались д?й при виявленн? п?дводного човна. Зг?дно з ними судно, якщо воно озбро?не, мало в?дкрити по субмарин? вогонь або на повному ходу таранити ??. У зв'язку з цим, ек?паж? н?мецьких субмарин б?льше не мали п?дстав дотримуватися традиц?йних правил в?йни ? найчаст?ше атакували цив?льн? судна без попередження; на борту ≪Луз?тан??≫ оборонн? гармати були в?дсутн?.

Паротурбоход ≪Луз?тан?я≫ будувався на верф? ≪Джон Браун ? К°≫ в Клайдбенк (п?д Глазго) з 1904 по 1907 р?к. У перший рейс вирушив 7 вересня 1907 року. Нар?вн? з однотипним лайнером ≪Мавритан?я≫ до 1911 року утримував статус найб?льшого судна в св?т?. Його довжина становила 240 м, ширина ? 27 м, водотоннажн?сть ? 44 765 т, осадка ? 10,5 м. Кр?м того ≪Луз?тан?я≫ була одним ?з найб?льш швидк?сних суден, поступаючись у швидкост? т?льки ≪Мавритан??≫. Корабель м?г розвивати швидк?сть до 25 вузл?в (46 км/год). У рух лайнер приводили 4 паров? турб?ни сумарною потужн?стю 76 тис. к.с. Пар для турб?н генератор?в ? допом?жних механ?зм?в виробляли 25 котл?в. Судно було оснащено чотирма трилопатевими гребними ?винтами в 1909 роц? вони були зам?нен? чотирилопатевими. ≪Луз?тан?я≫ мала подв?йне дно ? 34 водонепроникних в?дс?ки, утворених поперечними ? поздовжн?ми перегородками з герметичними дверима. Гермодвер? на поперечних перегородках мали г?дравл?чний прив?д ? керувалися дистанц?йно. Судно могло залишатися на плаву при затопленн? будь-яких двох в?дс?к?в. На борту було 48 рятувальних шлюпок, до 1912 року лайнер н?с всього 16 стац?онарних шлюпок але п?сля краху ≪Титан?ка≫ число колективних рятувальних засоб?в було зб?льшено до 22 стац?онарних шлюпок ? 26 складних. За свою кар'?ру ≪Луз?тан?я≫ зд?йснила 201 трансатлантичний рейс м?ж Л?верпулем ? Нью-Йорком. Лайнер належав до британськ?й судноплавно? компан?? ≪Cunard Line≫ .

Пасажири под?лялися на три класи. Умови в третьому клас? були одними з найкращих серед трансатлантичних пароплав?в. Каюти третього класу були дво-, чотири-, шести- ? восьмим?сн?, був просторий об?дн?й салон ? променад (прогулянкова палуба). До послуг пасажир?в першого класу на борту були представлен? розк?шний об?дн?й салон, що розм?щувався на двох палубах, зимовий сад, читальний зал, курильний салон, кафе, дитяча к?мната, два л?фта, лазарет ? в?дд?лення для собак.

Шлюпкова палуба ≪Луз?тан??≫	≪Луз?тан?я≫ п?дходить до океанських док?в Нью-Йорку, завершуючи перший рейс	≪Луз?тан?я≫ причалю? в Нью-Йорку 13 вересня 1907 року	≪Луз?тан?я≫ сто?ть на прикол? в Нью-Йорку

22 кв?тня 1915 року за дев'ять дн?в до в?дправлення ≪Луз?тан??≫ в останн?й рейс, н?мецьке посольство в США опубл?кувало попередження.

Н?мецьке попередження майже не позначилося на попит? на рейси до Велико? Британ??. Жоден квиток на ≪Луз?тан?ю≫ не був анульований через в?йськову загрозу. Кер?вництво судноплавно? компан?? ? британського Адм?ралтейства, пасажири ? ек?паж лайнера зневажливо поставилися до цього попередження. Кап?тан ? його вахтов? пом?чники майже не боялися н?мецьких субмарин, оск?льки швидк?сть лайнера майже в два рази перевищувала крейсерську швидк?сть човн?в в надводному положенн?.

Проте, в роки в?йни пасажиропот?к на трансатлантичних л?н?ях в середньому був нижчим, н?ж у мирний час (особливо знизився пот?к пасажир?в третього класу), тому кер?вництво ≪Кунард Лайн≫ було змушене скоротити витрати на паливо. Перед в?дплиттям у вуг?льн? бункери ≪Луз?тан??≫ було завантажено 7 тис. тон вуг?лля ? на 1 тис. менше, н?ж зазвичай. Зменшення запас?в палива тягло за собою зниження швидкост?, оск?льки 6 ?з 25 котл?в з метою економ?? не були розведен?.

Наприк?нц? кв?тня почалося завантаження в?дс?к?в ≪Луз?тан??≫. Кр?м продовольства та вс?ляких товар?в, на борт були занесен? ящики з 4,2 млн патрон?в до гвинт?вок 303 British , 1250 ящик?в шрапнельних склянок, 189 ящик?в, вм?ст яких значився як ≪товари в?йськового призначення≫ та 18 ящик?в невибухових снарядних трубок. Цей вантаж не був включений у попередн?й вантажний ман?фест, переданий митниц?, поки лайнер знаходився в порту. Повний ман?фест з перел?ком вс?х товар?в на борту ≪Луз?тан??≫, включаючи в?йськов?, був направлений влад? США т?льки п?сля виходу в рейс. Незважаючи на в?йськовий характер вантажу, в?н не був контрабандою. Закони 1911 року дозволяли транспортувати на торгових судах легку стр?лецьку зброю. Протягом багатьох рок?в висуваються верс?? про нелегальне перевезення на ≪Луз?тан??≫ вибухових речовин, як? здетонували (або були навмисно п?д?рван?) в момент влучання торпеди ? стали головною причиною авар??, однак докази цього дос? не оприлюднен?.

≪Луз?тан?я≫ вийшла в св?й останн?й (202-й) рейс ?з Нью-Йорку 1 травня 1915 року о 12:30 з двогодинним зап?зненням. Причиною затримки в порту послужив переведення на ≪Луз?тан?ю≫ 41 пасажира з багажем з недавно рекв?зованого пароплава ≪Камерон≫. П?д звуки г?мну США ? в?йськово? п?сн? ≪Тепперер?≫, виконуваних судновим оркестром, ≪Луз?тан?я≫ з 1262 пасажирами ? 698 членами ек?пажу п?шла вниз по р?чц? Гудзон , вийшла в Атлантичний океан ? розвинула швидк?сть 20 вузл?в (37 км/год). Серед пасажир?в було 950 п?дданих Британсько? ?мпер??, 189 громадян США, 71 п?дданий Рос?йсько? ?мпер??, 15 громадян Перс??, 8 громадян Франц?? та громадяни ще 11 кра?н. У фатальний рейс вирушило 129 д?тей у в?ц? в?д року до 16 рок?в, у тому числ? ? група англ?йських сир?т, евакуйованих п?сля початку в?йни до Канади, ? тепер вони прямували на батьк?вщину на кан?кули.

Командував ≪Луз?тан??ю≫ 58-р?чний В?льям Тернер, кап?танський стаж якого в компан?? ≪Кунард Лайн≫ становив 12 рок?в. Тернер мав досв?д командування ≪Луз?тан??ю≫ та ≪Мавритан??ю≫ , остання п?д його командуванням завоювала Блакитну стр?чку Атлантики  ? престижний символ?чний приз, що присуджу?ться суднам за рекорд швидкост? при перетин? Атлантичного океану. Попередн?й кап?тан ≪Луз?тан??≫ Ден?ел Доу через хворобу покинув корабель в Л?верпул? , ? таким чином у двох останн?х рейсах лайнером п?сля довго? перерви знову командував В?льям Тернер.

На борту були порожн? майже половина кают. У першому клас? за океан вирушили здеб?льшого в?дом? американськ? б?знесмени, пол?тики ? д?яч? мистецтва, в тому числ? власник компан?? ≪Thomas B. Jeffery Company≫ Чарльз Джеффр?, мультим?льйонер Альфред Вандерб?льт, посол США в ?спан?? Огден Хаммонд, актриса Рита Жол?ве. Каюти третього класу були заповнен? лише на третину. Кр?м того, в прим?щеннях ус?х клас?в розм?щувалися в?дправлен? на фронт молод? канадськ? добровольц?.

З початком в?йни в ц?лях маскування червон? димов? труби ≪Луз?тан??≫ були перефарбован? в темно-с?рий кол?р. У во?нний час цив?льним суднам було наказано ходити затемненими. Щовечора перев?рялося затемнення ?люм?натор?в ? в?кон темними шторами ? закриття вс?х люк?в. Кап?тан Тернер визнав за необх?дне дотримуватися вс?х запоб?жних заход?в, вранц? 6 травня в?н наказав вивалити за борт вс? рятувальн? шлюпки, закрити герметичн? двер? в трюм? ? подво?ти число дозорних. Рятувальних жилет?в ? м?сць в шлюпках ?з запасом вистачало вс?м людям, як? перебували на борту.

П?дводний човен U-20 було побудовано на замовлення В?йськово-морського флоту Н?мецько? ?мпер?? в 1913 роц? на суднобуд?вн?й верф? ≪Kaiserliche Werft Danzig≫ в Данцигу (нин? Гданськ ). Його надводна водотоннажн?сть становила 650 т, п?дводна ? 837 т. Субмарина несла на борту бо?комплект з 6 торпед, розташованих у двох носових ? двох кормових торпедних апаратах. U-20 могла занурюватися на глибину до 50 м. Крейсерська швидк?сть п?дводного човна в надводному положенн? становила 15 вузл?в (28 км/год), у п?дводному ? 9,5 вузла (17,6 км/год). Дальн?сть походу в економному режим? в надводному положенн?, на 8 вузлах досягала 15000 км, в п?дводному положенн?, рухаючись з? швидк?стю 5 вузл?в, субмарина могла подолати до 150 км без п?дйому на поверхню. Ек?паж складався з 4 оф?цер?в ? 31 унтер-оф?цера ? матроса.

30 кв?тня п?дводний човен U-20 п?д командуванням 30-р?чного кап?тан-лейтенанта Вальтера Шв?гера покинула Боркум ? взяв курс на зах?д. 2 травня в?н досяг Петерхеду на п?вн?чному сход? Шотланд?? , пот?м об?гнув Шотланд?ю з п?вноч? ? попрямував вздовж зах?дного ? п?вденного узбережжя ?рланд?? , щоб з п?вдня ув?йти в ?рландське море .

5 травня U-20 зупинив торгову шхуну ≪Граф Латом≫. Вальтер Шв?гер наказав команд? покинути судно в шлюпках ? передати на борт субмарини прапор ? суднов? документи, пот?м U-20 в?дкрив вогонь з гармати ? затопив шхуну. 5 травня о 22:30 Корол?вським в?йськово-морським флотом Велико? Британ?? вс?м суднам було передано попередження про активн?сть ворожих п?дводних човн?в у п?вденних берег?в ?рланд??. 6 травня U-20 обстр?ляв з гармати пароплав ≪Кандидат≫ компан?? ≪Херр?сон Лайн≫. П?сля того як з судна евакуювалися вс? пасажири ? члени ек?пажу, субмарина випустила торпеду ? затопила його. Пот?м був атакований британський пароплав ≪Кайо Романо≫, що йшов з Куби , корабель затонув у дек?лькох десятках метр?в в?д берега. У цей же день U-20 зробив постр?л по пароплаву ≪Араб?к≫, але, оск?льки той ?шов на велик?й швидкост?, торпеда не влучила у ц?ль. У довершення всього U-20 потопив британський суховантаж ≪Центур?он≫, ? знову, завдяки д?ям н?мецьких п?дводник?в, об?йшлося без жертв. Всього в пер?од з 1 по 7 травня, поки ≪Луз?тан?я≫ йшла з Нью-Йорка, б?ля п?вденних берег?в ?рланд?? н?мецькими п?дводними човнами було торпедовано 23 судна.

О 12:50 над U-20 пройшов бронепалубний крейсер ≪Джуно≫. П?дводний човен сплив на перископну глибину (11 м), п?сля чого спробував пересл?дувати корабель, проте не зм?г атакувати його, оск?льки британський крейсер йшов з великою швидк?стю протичовновим зигзагом. Кап?тан ≪Луз?тан??≫ Тернер в?в лайнер прямол?н?йним курсом, оск?льки вважав, що зигзаг належить використовувати т?льки п?сля виявлення п?дводного човна.

О 12:40 кап?тану була передана депеша Адм?ралтейства. У н?й пов?домлялося, що п?дводний човен знаходиться в 5 милях на п?вдень в?д мису Кл?р ? пряму? на зах?д. Ц? в?домост? були абсолютно не в?дпов?дали д?йсност?, U-20 не проходив нав?ть близько цього м?сця. Оц?нивши ситуац?ю, ?рунтуючись на ?нформац??, що м?стилася в телеграмах Адм?ралтейства, Тернер вважав, що буде безпечн?ше йти ближче до берега. В?н зм?нив курс, взявши на 20° на п?вн?ч в?д попереднього курсу. О 13:00 з'явилось узбережжя ?рланд??.

Як правило, при зб?льшенн? активност? ворожих субмарин у цих водах Адм?ралтейство посилало туди к?лька есм?нц?в. Начальник Морського генерального штабу в?це-адм?рал Генр? Ол?вер запропонував орган?зувати для ≪Луз?тан?я≫ ескорт з есм?нц?в, але перший лорд Адм?ралтейства В?нстон Черчилль в?дхилив цю пропозиц?ю, вир?шивши обмежитися лише попередженнями. Крейсеру ≪Джуно≫, який спочатку повинен був супроводжувати ≪Луз?тан?ю≫ в Кельтському мор? , за добу до передбачувано? зустр?ч? було наказано повертатися до Кв?нстауну.

До 7-травня U-20 витратив значну частину палива, на борту залишалося дв? торпеди, ? командир вир?шив в?дмовитися в?д просування в б?к Л?верпуля . Шв?гер мав нам?р затриматися в п?вн?чн?й частин? Кельтського моря ? атакувати судна, що прямують в б?к Бр?стольсько? затоки, пот?м, коли залишиться 3/5 запасу палива, повертатися на базу, об?йшовши ?рланд?ю з? сх?дного боку.

О 12:45 U-20 сплив на поверхню. О 13:20 на горизонт? з'явилася ≪Луз?тан?я≫, яку через велику к?льк?сть димових труб ? щогл на човн? спочатку сприйняли за к?лька корабл?в. О 13:25 U-20 занурився на перископну глибину (11 м) ? п?шов на перехоплення лайнера на граничн?й п?дводн?й швидкост? 9 вузл?в (16,6 км / год).

Вальтер Шв?гер стояв у бойов?й рубц? субмарини ? в перископ стежив за ≪Луз?тан??ю≫. Коли в?дстань до лайнера становила 700 м, U-20 п?днявся на глибину 3 м. Шв?гер скомандував: ≪Вогонь!≫. Торпеда G / 6 кал?бру 500 мм, масою 1092 кг ? бойовою частиною в 160 кг гексан?ту (сум?ш? з 60 % тротилу ? 40 % гексан?трод?фен?лам?ну) була випущена з? швидк?стю 35 вузл?в п?д кутом зустр?ч? 90°. Перед цим перший вахтовий оф?цер U-20 Шарль Фегель в?дмовився дати наказ провести торпедний залп по ≪Луз?тан??≫, за що був посаджений п?д арешт.

На борту п?нний сл?д в?д торпеди пом?тив баковий дозорний Лесл? Мортон. В?н в рупор крикнув: ≪Торпеди йдуть по правому борту!≫. Кап?тан Тернер у цей час вивчав берегову л?н?ю, перебуваючи на л?вому крил? кап?танського м?стка. Другий пом?чник Перс? Хеффорд, почувши крик Мортона, допов?в кап?танов?: ≪Йде торпеда, сер≫. Через мить пролунав вибух. Торпеда уразила ц?ль о 14:10, через 40 секунд п?сля пуску ^[3] . Вона влучила в правий борт судна, пошкодивши четвертий ? п'ятий водонепроникн? в?дс?ки. Корпус пароплава здригнувся, вгору злет?ли уламки корпусу, стовп п?днятою вибухом води досяг шлюпково? палуби.

За першим вибухом через к?лька секунд п?шов другий, б?льш потужний, причини якого дос? не з'ясован?. Зг?дно з одн??ю з верс?й, Шв?гер випустив по ≪Луз?тан??≫ дв? торпеди, зг?дно з ?ншою, б?льш поширеною, на борту здетонували бо?припаси, що перевозилися в трюм?. Британська сторона п?дтвердила т?льки факт перевезення на ≪Луз?тан??≫ п'яти тисяч ящик?в з гвинт?вковими набоями. Другий вибух призв?в до великих пошкоджень обшивки. Стовп води, пари, вуг?льного пилу, уламк?в п?днявся вище щогл ? пот?м обрушився на шлюпкову палубу. Очевидц? в?дзначали, що цей вибух супроводжувався викидом стовпа полум'я. На к?лька секунд кормова частина лайнера виявилася оповита густим димом ? парою, через як? було неможливо дихати.

≪Луз?тан?я≫ продовжувала йти з? швидк?стю 18 вузл?в. В?дстань до берега становила трохи б?льше 20 км, ? Тернер скомандував повертати вл?во, спод?ваючись посадити лайнер на м?лину. Кермо вдалося повернути на 35° вл?во, п?сля чого паровий прив?д в?дмовив через те, що вибухами була пошкоджена парова маг?страль. Тод? Тернер за допомогою машинних телеграф?в в?ддав команду ≪Повний назад≫, але через паропроводи, що лопнули, виконання ц??? команди виявилося неможливим. Оск?льки тиск пари впав з 13 атм до 3,4 атм, турб?ни зменшили х?д, але повн?стю некерований корабель продовжував йти по ?нерц??. Протягом двох хвилин ≪Луз?тан?я≫ отримала носовий дифферент ? накренилась на правий борт на 15°.

Радист ≪Луз?тан??≫ Роберт Лейт негайно почав передавати в еф?р сигнал SOS з координатами судна: ≪Терм?ново йд?ть на допомогу! Сильний крен. Знаходимося в 10 милях на п?вдень в?д К?нсейла≫. Першим на сигнал лиха в?дгукнувся англ?йський танкер ≪Наррагансетт≫, який йшов в 65 км на п?вденний сх?д в?д ≪Луз?тан??≫. Кап?тан ≪Наррагансетт≫ Чарльз Харвуд наказав зм?нити курс ? найповн?шим ходом йти на допомогу. П?сля ≪Наррагансетт≫ прийом сигналу SOS п?дтвердили суховантаж ≪Етон?ан≫ ? пасажирське судно ≪С?т? оф Ексетер≫. Обидва корабля знаходилися на в?дстан? близько 80 км в?д ≪Луз?тан??≫. Трохи дал? йшло грецьке судно ≪Катерина≫, яке, отримавши сигнал SOS, також вирушило на допомогу. Сигнал лиха також був отриманий сигнальними постами на берез?. ?нформац?я про катастрофу була передана контр-адм?ралу серу Чарльзу Коуку, який очолював в?йськово-морську базу в Кв?нстаун?. До м?сця лиха вийшли чотири буксири ? чотири крейсери, в тому числ? ≪Джуно≫, що уникнув атаки U-20 к?лькома годинами ран?ше. Новина про лихо в л?чен? хвилини поширилася серед рибалок ? ек?паж?в невеликих допом?жних суден Квинстауна ? навколишн?х рибальських селищ, як? не мали рад?оустановок. Б?льше десятка невеликих рибальських суден ? катер?в вирушило на допомогу. О 14:14 на борту в?дключилася електрика, але Лейт п?дключив авар?йн? акумулятори ? продовжував роботу.

Кап?тан Тернер залишався на м?стку до тих п?р, поки вода не викинула його за борт. При ньому були судновий журнал ? нав?гац?йн? карти. У вод? в?н знайшов шезлонг ? використовував його як плавзас?б ^[4] .

Бродвейський ?мпресар?о Чарльз Фроман, розум?ючи, що його шанси на порятунок незначн?, с?в за рояль в салон? першого класу ? до останньо? хвилини грав тему з вистави ≪П?тер Пен≫. М?льйонер Альфред Вандерб?льд, незважаючи на те, що не вм?в плавати, в?ддав св?й рятувальний жилет ж?нц? з дитиною, прир?каючи себе на загибель ^[5] .

≪Луз?тан?я≫ лягла на правий борт з невеликим диферентом на н?с ? о 14:28, через 18 хвилин п?сля атаки, затонула в 19 км в?д берега.

Н?мецька ?люстрац?я атаки ≪Луз?тан??≫	Пробо?на в корпус? ≪Луз?тан??≫ п?сля влучання торпеди	Тонуча ≪Луз?тан?я≫ ? субмарина U-20	?люстрац?я тонучо? ≪Луз?тан??≫ в випуску газети ≪London News≫ от 15 травня 1915

За спогадами очевидц?в, в останн? хвилини ≪Луз?тан?я≫ йшла п?д воду з громопод?бним рев?нням. П?сля повного затоплення утворилася водяна л?йка , яка затягувала людей на велику глибину. Роберт Т?мменс згадував, що перше н?ж спливти на поверхню йому довелося зробити 31 гребок. Маргарет Гвайер потоки води затягнули в димову трубу, але пот?к пов?тря зсередини буквально ≪вистр?лив≫ ?? на поверхню, ? вона врятувалася. 20-метров? труби впали вже перебуваючи п?д водою.

Сотн? людей залишилися плавати на поверхн? води серед велико? к?лькост? уламк?в ? р?зних предмет?в: дерев'яних дощок, балок, кр?сел, ящик?в, бочок, кошик?в ^[6] . Кр?м того, багато хто отримав р?зн? травми п?д час затоплення лайнера. Температура морсько? води становила 11°С. При наявност? ?ндив?дуальних рятувальних засоб?в людина може протриматися в н?й б?льше 3 годин. Однак у метушн? ? пан?ц? далеко не вс? надягли рятувальн? жилети , тому люди, що опинилися у вод?, часто боролися один з одним за будь-який плавзас?б, щоб не потонути. Грейс Френч втрималася на плаву, п?днявшись поверх трупа огрядного чолов?ка ^[7] . Деяк? в ?стериц? кричали про те, що н?мц? будуть розстр?лювати тих, що вижили, з кулемет?в. Хтось дв?ч? викрикував, що н?бито йдуть на допомогу судна. На складаних шлюпках врятувалося дек?лька десятк?в людей ^[8] .

Пароплав ≪Наррагансетт≫, викликаний по рад?отелеграфу, йшов до ≪Луз?тан??≫ повним ходом. О 15:45, коли до м?сця авар?? залишалося пройти трохи б?льше 20 км, Вальтер Шв?гер, випустив по ньому останню торпеду. Кап?тан ≪Наррагансетт≫ Чарльз Харвуд наказав покласти кермо на борт. Торпеда пройшла уздовж корми, не зачепивши корпус. Харвуд вир?шив, що сигнал лиха ≪Луз?тан??≫ був переданий н?мцями, щоб заманити судно в пастку. В?н скомандував ≪Л?во руля≫ ? наказав йти зигзагопод?бним курсом геть в?д м?сця загибел? ≪Луз?тан??≫ ^[9] .

Близько 17:00 до м?сця лиха наближалися судна ≪Етон?ан≫ ? ≪С?т? оф Ексетер≫. Кап?тан ≪Етон?ана≫ Вуд побачив прямо по курсу перископ п?дводного човна, що маневру? м?ж його суховантажем ? ≪С?т? оф Ексетер≫. Ек?паж? ≪С?т? оф Ексетер≫ ? ≪Етон?ан≫ вир?шили, що порятунок ≪Луз?тан??≫ в небезпечн?й зон? ? справа в?йськово-морського флоту , ?, перебуваючи вже в межах видимост? потопаючих людей, в?двернули на зах?д ^[10] .

На допомогу людям близько 16:30-17:00 прийшли невелик? риболовецьк? ? допом?жн? судна. Людей зн?мали з? шлюпок ? витягали з води траулери ≪Пив-12≫, ≪Джул?я≫, буксир ≪Стормкок≫ ? б?льше десятка ?нших. Кап?тана В?льяма Тернера через три години п?сля катастрофи п?д?брав пароплав ≪Блюбелл≫. ?диним в?дносно великим судном, яке прибуло на допомогу, був грецький пароплав ≪Катерина≫, кап?тан якого вир?шив брати участь в операц?? з порятунку тих, що вижили, незважаючи на загрозу ново? торпедно? атаки ^[11] . Ус? корабл? ?з врятованими на борту ввечер? прибули до Кв?нстауна.

Для тих, хто вижив в катастроф?, компан?я ≪Кунард лайн≫ зарезервувала к?мнати в готелях ≪Ку?нз≫, ≪Роб Рой≫ та ?нших. Через нестачу в?льних м?сць у готелях Кв?нстауна (нин? Кова) постраждалих заселяли часто по п'ять чолов?к в номер ^[12] . Кап?тана Тернера у Кв?нстаун? прихистив м?сцевий банк?р ^[13] . Поранених взяли м?ськ? л?карн?. Негайно почався процес складання списк?в врятованих.

У наступн? к?лька дн?в до берега в р?зних м?сцях море приносило т?ла жертв катастрофи, групами ? поодинц? ^[14] . У перш? дн? п?сля катастрофи ≪Кунард Лайн≫ пропонувала м?сцевим рибалкам грошову винагороду за вилов т?л. У ц?лому було знайдено 289 т?л, особу 65 не вдалося встановити ^[15] . 10 травня у Кв?нстаун? в?дбулися похорони основно? частини загиблих п?д час авар??. Невелика частина т?л, з ?н?ц?ативи родич?в, була переправлена на батьк?вщину в м?ста США ? ?вропи.

Жертвами катастрофи стали 1197 чолов?к, включаючи 287 ж?нок ? 94 дитини, з яких 35 ? д?ти в?ком до року ^[16] . Вона забрала життя громадян 18 кра?н. Врятувалося менше 40 % людей з тих, хто був на борту. Всього на судн? загинуло 178 (з 290) пасажир?в першого класу, 374 (з 601) пасажири другого класу, 239 (з 371) пасажир?в третього класу, 403 (з 698) члени ек?пажу. Частка тих, хто врятувався серед пасажир?в ус?х трьох клас?в ? член?в ек?пажу приблизно однакова ^[17] .

Громадянство загиблих ^[18]

Громадянство	Всього	1-й клас	2-й клас	3-й клас	Ек?паж
Британська ?мпер?я [* 1]	984	97 [* 2]	328 [* 3]	166 [* 4]	393
США	128	71	42	15	-
Рос?йська ?мпер?я	43	-	-	43	-
?ран	9	-	-	9	-
Швец?я	5	2	-	3	-
Н?мецька ?мпер?я	4 [* 5]	?	?	?	1
Грец?я	4	2	-	2	-
Бельг?я	3	1	2 [* 6]	-	-
Франц?я	3	2	-	-	1
Дан?я	2	1	-	-	1
Мексика	2	1	-	1	-
Н?дерланди	2	-	-	-	2
Норвег?я	2	-	-	-	2
Швейцар?я	2	1	-	-	1
Аргентина	1	-	1	-	-
Бразил?я	1	-	-	-	1
?спан?я	1	-	-	-	1
?тал?я	1	-	1	-	-
Всього	1197	178	374	239	403

О 15:30 7 травня Лондон оф?ц?йно п?дтвердив ?нформац?ю про атаку на ≪Луз?тан?ю≫. Представники посольства Н?мецько? ?мпер?? в США звол?кали ?з заявами, чекаючи депеш? з Берл?на. Радник посольства Трахенберг фон Хатцфельдт заявив т?льки: ≪Вони не хот?ли н?кого вбивати≫. Атака на ≪Луз?тан?ю≫ була р?зко засуджена главами Османсько? та Австро-Угорсько? ?мпер?й, як? були союзниками Н?меччини в Перш?й св?тов?й в?йн?. Екс-президент США Теодор Рузвельт пор?вняв д?? н?мецького флоту з ≪п?ратством, що перевершу? за масштабами будь-яке вбивство, що коли-небудь в?дбувалося в стар? п?ратськ? часи≫, також в?н закликав до д?й в ?м'я п?дтримки нац?онально? г?дност?. Чинне кер?вництво США на чол? з президентом Вудро В?льсоном утрималося в?д посп?шних заяв ^[19] .

Новина про потоплення стала активно використовуватися Великою Британ??ю та ?ншими кра?нами Антанти в пропагандистських ц?лях. По вс?й Британ?? були розкле?н? лист?вки з описом ≪варварсько? жорстокост? н?мц?в≫ ^[5] .

П?сля зак?нчення в?йни Великою Британ??ю ? ?? союзниками потоплення ≪Луз?тан??≫ було внесено до перел?ку в?йськових злочин?в . Командир U-20 Вальтер Шв?гер до цього часу не дожив, в?н загинув в 1917 роц?, коли п?дводний човен U-88, який перебував п?д його командуванням, п?д?рвався на двох як?рних м?нах б?ля узбережжя Дан?? ^[20] .

8 травня оф?ц?йний представник уряду Н?меччини в США Бернхард Дернбурга, виступаючи в Кл?вленд?, заявив, що причиною торпедування ≪Луз?тан??≫ послужила контрабанда на ?? борту бо?припас?в. Н?мецьке в?йськове командування розц?нило лайнер як допом?жний крейсер. В?н зазначив, що Н?меччина, зг?дно з Гаагськими конвенц?ями ? декларац?ями про закони ? звича? в?йни, мала право на знищення судна незалежно в?д присутност? на його борту цив?льних ос?б, оск?льки акватор?я Кельтського моря з 18 лютого оф?ц?йно оголошена в?йськовою зоною. Це, за його словами, зн?мало з Н?меччини в?дпов?дальн?сть за загибель мирних громадян, включаючи 128 американц?в ^[21] .

13 травня адм?н?страц?я президента Сполучених Штат?в вручила н?мецькому послу Йогану Бернсдорфу ноту, в як?й р?зко засуджувався ≪н?чим не спровокований жорстокий напад на цив?льне беззбройне судно, що спричинило собою величезн? людськ? жертви≫, а також м?стилися вимоги в?дмовитися в?д таких д?й надал? ? дати запевнення, що в майбутньому атаки на неозбро?н? торгов? судна без попередження проводитися не будуть. В особистому лист? В?льсону кайзер В?льгельм II висловив сп?вчуття американському народу ? с?м'ям загиблих американц?в. При цьому в?н ще раз зазначив, що ≪Луз?тан?я≫ була допом?жним крейсером британського флоту, тобто комбатантом ^[5] .

21 травня Б?лий д?м пов?домив Н?меччину про те, що будь-яка подальша атака на судна буде розц?нена Сполученими Штатами, як ≪св?домо недружн?й крок≫.

Новина про торпедування ≪Луз?тан??≫ в той же день зайняла перш? шпальти газет. У н?мецьк?й прес? давалася неоднозначна оц?нка того, що сталося. Видання ≪Kolnische Volkszeitung≫ назвало потоплення черговим подвигом н?мецького флоту, усп?хом, що п?дняв моральний дух. Автори статт? стверджували, що, атакувавши британський пароплав з пасажирами в межах в?йськово? зони, Н?меччина вступила б?льш гуманно, в пор?внянн? з англ?йцями, як? ≪прагнуть голодно? смерт? всього н?мецького народу≫ ^[22] . У газет? ≪Vorwarts≫ було висловлено жаль з приводу загибел? лайнера. Тижневик ≪Berliner Tageblatt≫ опубл?кував статтю кап?тана Перс?уса, в як?й в?н критикував д?? в?йськово-морського флоту Н?меччини ^[23] .

П?сля катастрофи в ряд? м?ст Велико? Британ?? ? Канади почалися антин?мецьк? погроми. У канадському м?ст? В?ктор?я натовп розгромив н?мецький клуб ≪Дойчес Ферайн≫, вандали вибили шибки, винесли ? розбили мебл?. Пот?м шаленство натовпу поширилося на пивоварний завод, н?мецький готель та ?нш? заклади, якими волод?ли н?мц? ^[24] . У Л?верпул? розгн?ван? городяни били скло в кожн?й н?мецьк?й крамниц? або крамниц? з н?мецькою назвою. Пол?ц?я не могла впоратися з натиском погромник?в. У Лондон? власники одного з магазин?в, побоюючись погром?в агресивно настро?ного натовпу, написали на вход? ≪Ми руськ?≫ ^[25] .

Наступного дня п?сля катастрофи Джон Хоган, сл?дчий ?рландського м?ста К?нсейл, розташованого найближче до м?сця трагед??, почав проводити розсл?дування загибел? двох чолов?к?в ? трьох ж?нок, т?ла яких були доставлен? в м?сто на невеликому судн?.

10 травня кап?тан Тернер дав перш? св?дчення. В?н заявив, що ≪Луз?тан?я≫ була атакована одн??? торпедою, що потрапила м?ж третьою ? четвертою трубами. Тернер визнав, що отримував попередження про п?дводн? човни, виконуючи при цьому вказ?вки Адм?ралтейства, але не був про?нформований про загибель 5 травня шхуни ≪Граф Латом≫ ^[26] .

Оф?ц?йне розсл?дування причин катастрофи почалося 15 червня. Слухання, як? проходили в Центральному Вестм?нстерському зал? в Лондон?, очолив суддя Джон Б?гман, який розсл?дував в 1912 роц? загибель ≪Титан?ка≫ . Судовими експертами виступали адм?рал Фредер?к Самуель ?нглф?лд, лейтенант Х?рн ? два кап?тани торгового флоту Д. Дев?с ? Дж. Спедд?нг. ?нтереси компан?? ≪Кунард Лайн≫ на суд? в?дстоював адвокат Батлер Асп?нолл, який ран?ше представляв М?н?стерство торг?вл? Велико? Британ?? на слуханнях у справ? про загибель ≪Титан?ка≫. У розсл?дуванн? брав участь генеральний прокурор Англ?? та Уельсу Едвард Карсон. На зас?дання для надання св?дчень були викликан? 36 св?дк?в. Слухання 15 ? 18 червня проходили за зачиненими дверима, на них були розглянут? матер?али, що стосувалися переб?гу останнього рейсу ≪Луз?тан??≫ ^[27] .

У ход? в?дкритих слухань Адм?ралтейство намагалося покласти провину за авар?ю на кап?тана В?льяма Тернера, вказуючи на його н?бито недбал?сть при виконанн? службових обов'язк?в. Адм?рал Корол?вського Британського в?йськово-морського флоту Джон Ф?шер назвав Тернера некомпетентною людиною ? нег?дником ? висловив над?ю на швидкий арешт кап?тана. Перший лорд Адм?ралтейства В?нстон Черчиль заявив, що проти В?льяма Тернера буде негайно висунуто позов. Директор в?дд?лу торг?вл? кап?тан Р?чард Уебб зовс?м висловив припущення про змову кап?тана ≪Луз?тан??≫ з н?мецьким в?йськовим командуванням. В?н же почав готувати перел?к рад?ограм, над?сланих на ≪Луз?тан?ю≫, як? н?бито були про?гнорован? Тернером ^[28] .

В?льям Тернер був звинувачений у недотриманн? правил безпечного мореплавання ? порушенн? ?нструкц?й Адм?ралтейства, що виявилося в недостатн?й швидкост? ходу судна, прямол?н?йному курс? ? мал?й в?дстан? в?д берега. На суд? було з'ясовано, що швидк?сть була знижена через погодн? умови, але пот?м знову зб?льшена до 18 вузл?в. Сл?д зауважити, що ≪Луз?тан?я≫ ? перше судно, яке було атаковане п?дводним човном на швидкост? понад 15 вузл?в . У момент атаки ≪Луз?тан?я≫ перебувала в 20 км в?д берега, що в?дпов?дало вс?м ?нструкц?ям, як? забороняли п?дходити ближче, н?ж на 8 км до берега. Кр?м того, в телеграм? Адм?ралтейства пов?домлялося про п?дводний човен за 32 км в?д берега. Проконсультувавшись з двома сво?ми пом?чниками ? Джеймсом Андерсоном ? Джоном Пайпером (жоден з яких не вижив), кап?тан Тернер вир?шив, що доц?льн?ше триматися ближче до берега ? наказав зм?нити курс. З цих причин суд визнав звинувачення необ?рунтованими ^[29] .

Кап?тан В?льям Тернер, члени ек?пажу, кер?вництво компан?? ≪Кунард Лайн≫ ? Корол?вського Флоту за результатами розсл?дування були визнан? невинними у катастроф?. Вся в?дпов?дальн?сть за трагед?ю була покладена на Уряд Н?мецько? ?мпер??. Б?гман заявив, що Тернер ≪застосував свою розсудлив?сть найкращим чином≫, а провина лежить виключно на тих, хто ско?в злочин ^[30] .

У США компан?? ≪Кунард Лайн≫ було пред'явлено 68 позов?в. Ус? вони були заслухан? в 1918 роц?. Сл?дство очолював суддя Джульес Майер, що в?дхилив у 1912 роц? аналог?чн? позови на в?дшкодування збитку щодо компан?? ≪Уайт Стар Лайн≫ п?сля краху ≪Титан?ка≫. Справа розглядалася без присутност? присяжних. Обома сторонами було заздалег?дь обумовлено, що на зас?даннях не п?дн?матиметься питання про перевезення ≪Луз?тан??ю≫ будь-яких вантаж?в в?йськового призначення та особового складу. 33 людини, як? не змогли прибути до США, давали св?дчення у Велик?й Британ??. Серед них був ? кап?тан В?льям Тернер. На американському сл?дств? в?н став активн?ше в?дстоювати правильн?сть сво?х д?й ? свою абсолютну невинн?сть у под??. Тернер заявив, що не мав п?дстав вважати рух швидкох?дного лайнера зигзагопод?бним курсом безпечним. Це п?дтверджував випадок, коли ?нший пароплав, рухаючись зигзагопод?бно, був усп?шно атакований п?дводним човном. Його позиц?я була п?дтримана багатьма кап?танами. Також Тернер говорив, що п?дтримання стаб?льного курсу протягом 30 хвилин було необх?дним, щоб точно визначити координати лайнера. Однак фах?вц? з морсько? нав?гац?? заперечували, заявляючи, що м?сце розташування судна з досить великою точн?стю можна визначити за двома пеленгами за п'ять хвилин ^[31] .

П?сля зак?нчення розсл?дування суд постановив: ≪причиною авар?? була протизаконна д?я Уряду Н?мецько? ?мпер??≫, стр?мке затоплення ≪Луз?тан??≫ в?дбулося в результат? потрапляння в правий борт двох торпед. Д?? кап?тана були визнан? грамотними, а заходи з порятунку людей ек?пажем в?дпов?дними вс?м вимогам. За р?шенням судд?, вс? претенз?? сл?д висувати н?мецького уряду. У 1925 роц? як репарац?? Веймарською республ?кою були виплачен? 2,5 млн долар?в.

Загибель ≪Луз?тан??≫ зумовив другий вибух, б?льш потужний, що пролунав в?дразу за першим. Причина вибуху оф?ц?йно й дос? не встановлена. Вважа?ться, другий вибух стався тому, що ≪Луз?тан?я≫ перевозила щось ?нше, н?ж повинен був перевозити пасажирський лайнер. У трюм? ≪Луз?тан??≫ було 4200 ящик?в з бо?припасами для стр?лецько? збро?.

У Велик?й Британ?? ? США розгорнулася пропагандистська кампан?я про варварство н?мецьких п?дводник?в. Командири н?мецьких п?дводних човн?в були оголошен? нелюдами, що сприяло наростанню жорстокост? ? насильства у в?йн? на мор?. Вже 19 серпня 1915 року ек?паж судна-пастки ≪Баралонг≫ п?д командуванням Годфр? Герберта холоднокровно розстр?ляв ек?паж ?ншо? н?мецько? субмарини U-27: частина н?мц?в, що вибрались ?з потопаючого п?дводного човна ? намагалися врятуватися на цив?льному пароплав?, але були вбит?, включно з тими, хто встиг забратися в трюм ^[32] .

Рейхсканцлер Н?меччини Теобальд фон Бетман-Гольвег переконав кайзера В?льгельма II в подальшому в?дмовитися в?д потоплення субмаринами суден, що йдуть п?д нейтральними прапорами. 18 вересня новий командувач Флотом в?дкритого моря Хенн?нг фон Хольцендорф видав секретний наказ, виконуючи який, вс? н?мецьк? субмарини покинули акватор?? Кельтського, ?рландського мор?в ? протоки Ла-Манш ? передислокувалися в П?вн?чне море. До 1917 року н?мецьк? п?дводн? човни брали участь в бойових д?ях т?льки у П?вн?чному мор? ^[33] .

У 1917 уряд Н?меччини в?дновив необмежену п?дводну в?йну навколо Британських остров?в, де були потоплен? 7 американських суден. У в?дпов?дь на порушення домовленостей 6 кв?тня 1917 року президент США Вудро В?льсон звернувся до Конгресу з пропозиц??ю оголосити Н?мецьк?й ?мпер?? в?йну. Формальним приводом послужила перехоплена Великою Британ??ю телеграма Ц?ммермана , в як?й м?н?стр закордонних справ Н?меччини Артур Ц?ммерман пов?домляв послу в Мексиц? про те, що Н?меччина ма? нам?р почати нещадну п?дводну в?йну. У той же день Конгрес оголосив Н?меччин? в?йну ? Сполучен? штати стали безпосередн?м учасником Першо? св?тово? в?йни ^[34] .

Про загибель лайнера опов?да? безл?ч документальних л?тературних твор?в. Сво? науково-досл?дницьк? прац? потопленню ≪Луз?тан??≫ присвятили Дев?д Батлер, Роберт Баллард, Кол?н С?мпсон, Томас Бейл?, Даяна Престон, Мер? Хоул?нг ? багато ?нших. У 1915 роц? англ?йський композитор Френк Бр?дж, переконаний пациф?ст , написав сонату ≪Плач≫. Тв?р було присвячено загибл?й на борту нещасливого пароплава 9-р?чн?й Катерин?. У тому ж роц? Артур Ламб, британський поет-п?сняр, написав п?сню ≪Як опускалася ?Луз?тан?я“≫, що отримала велику популярн?сть. У журнал? ≪The Music Trade Review≫ про не? писали: ≪Одна з найц?кав?ших п?сень, що з'явилися в ознаменування катастрофи ?Луз?тан??“≫ ^[35] . Американський композитор Чарльз Айвз у 1918 роц? написав сю?ту для симфон?чного оркестру № 2 ≪В?д Ганновер-Сквер в к?нц? траг?чного дня, глас народу повстав знову≫. У твор? Айвз в?дбив сво? переживання в пер?од оч?кування новин про загибель ≪Луз?тан??≫ ^[36] .

1. ↑ Включаючи дом?н?они й колон??
2. ↑ Один чолов?к мав також громадянство Н?дерланд?в
3. ↑ Три особи мали також громадянство Н?дерланд?в
4. ↑ Ш?сть ос?б мали також громадянство США
5. ↑ У тому числ? три безб?летних пассажири, особи яких не встановлен?
6. ↑ Один чолов?к, ймов?рно через помилку, у списках значився як громадянин Рос??

• ?сторичн? фотограф?? (рос.)
• Lusitania Controversy . World War One - The Maritime War (англ.) . Арх?в ориг?налу за 12 лютого 2016 . Процитовано 12 с?чня 2014 .