Голокост
?деолог?я ? пол?тика Расовий антисем?тизм   · Нацистська расова пол?тика   · Расова г?г??на   · Нюрнберзьк? расов? закони   · Програма T-4
Погроми Кришталева н?ч   · Бухарест   · Дорохой   · Ясси   · Каунас   · ?двабне   · Льв?в   · Кельц?   · Крак?в   · Рига   · Фархуд
Гетто Антон?вка ? Бердич?в   · Брест   · Будапешт   · Борщ?в   · Варшава   · Вертюжень   · В?льнюс   · Дрогобич   · Калуга   · Каунас   · Коломия ? Крак?в   · Кишин?в   · Лодзь   · Льв?в   · М?нськ   · Несв?ж   · Новогрудок   · П?нськ   · Пружани   · Рига   · Слуцьк   · Теребовля   · Трохимбр?д   · Шанхай   · Проскур?в ? Р?вне ? Самб?р ? Чечельник ? Чортк?в
М?сця масових страт Бабин Яр   · Богдан?вка ( Акмече?тка та Доман?вка )  · Бутримон?с   · Долина смерт? (Бидгощ)   · Дробицький Яр   · Кам'янець-Под?льський   · Одеса   · Понари   · Румбула   · Ченстохова   · IX форт (Каунас)
?врейське питання Ванзейська конференц?я   · Операц?я Рейнгард
Табори смерт? Белжець   · Дахау   · Майданек   · Малий Тростенець   · Маутгаузен   · Аушв?ц?Б?ркенау   · Саласпилс   · Соб?бор   · Требл?нка   · Хелмно   · Юн?фернгоф   · Ясеновац
Спротив Повстання у ?врейських гето   · ( Б?лосток , Варшава , Льв?в )
Жертви Голокосту ?вре?   · Слов'яни ( рос?яни , серби , поляки , б?лоруси , укра?нц? )  · Роми   · Св?дки ?гови   · Чорношк?р?   · Пол?тичн? противники   · Гомосексуали див. також: Нацистськ? концтабори   · План ≪Ост≫   · Компенсац?? жертвам
Винн? Г?тлер   · Айхман   · Гейдр?х   · Г?ммлер   · СС   · Гестапо   · СА
Колаборац?он?зм ?врейський колаборац?он?зм ?врейська пол?ц?я Юденрат
Насл?дки Нюрнберзький процес   · Денациф?кац?я Заперечення Голокосту
Списки Рят?вники   · Обвинувачен? Нюрнберзького процесу   · Список рев?з?он?ст?в Голокосту
Категор?? голокост · нацизм · геноцид Друга св?това в?йна
п о р

Дрого?бицьке ге?тто  ? ?врейське гетто в пер?од Друго? св?тово? в?йни , створене нацистською Н?меччиною в листопад? 1941 року в м?ст? Дрогобич? на територ?? СРСР , окупован?й нацистами в результат? операц?? ≪Барбаросса≫ . Значна частина ?вре?в була знищена в пер?од ?з серпня по листопад 1942 року, зокрема вивезена по?здами Голокосту до винищувального табору Белжець ^{[1] [2]} Остаточна л?кв?дац?я гето в Дрогобич? в?дбулася у пер?од з початку травня до к?нця серпня 1943 року. ^[1] .

?врейська громада Дрогобича досить тривалий час в?д?гравала значну роль у житт? м?ста. Наприклад, перший ?з засоб?в масово? ?нформац?? в Дрогобич? , н?мецькомовна ≪Дрогобицька газета≫ ( н?м. ≪Drohobyczer Zeitung≫ ), почала виходити в Австро-Угорщин? 1883 року за правл?ння Франца Йосифа I . Друкувалась вона гебрейськими л?терами в м?сцев?й друкарн? ?врейського п?дпри?мця Арона Жупника й була виразником ?нтерес?в юдейсько? ел?ти м?ста ^[1] .

Зробили св?й внесок дрогобицьк? ?вре? ? в розбудову Польсько? республ?ки 1918?1939 рок?в . Так, наприклад, одним ?з автор?в польсько? конституц?? 1921 року та першим м?н?стром-?вре?м в ?стор?? Польщ? став уродженець м?ста Герман Л?берман ^[3] .

До початку нацистсько-радянського вторгнення в Польщу 1939 року Дрогобич був пров?нц?йним м?стом Друго? Реч? Посполито? , центром однойменного пов?ту ( пол. powiat drohobycki ), котрий мав площу 1499 км² ? населення близько 194 400 ос?б. Пов?т належав до Льв?вського во?водства ( пол. Wojewodztwo lwowskie ) п?вденно-сх?дних крес?в ^[4] . Дрогобич мав значну ?врейську громаду, що к?льк?сно переважала й укра?нську, ? польську. Для прикладу, у 1939 роц? населення м?ста становило 34 600 мешканц?в, з яких 26,3 % були укра?нц? , 33,2 % ? поляки , 39,9 % ? ?вре? . ^[1] Перед початком Друго? св?тово? в?йни в Дрогобич? було, за одними п?драхунками ? 20, за ?ншими ? 23 синагоги ^[5] .

П?сля вторгнення до Польщ? у вересн? 1939 року та радянсько? анекс?? Зах?дно? Укра?ни , коли територ?я м?жво?нно? Польщ? була под?лена м?ж нацистською Н?меччиною ? СРСР , м?сто було при?днано до СРСР (з входженням до складу УРСР ) в?дпов?дно до умов пакту Молотова ? Р?ббентропа .

17 вересня 1939 року, коли Червона арм?я т?льки перейшла сх?дн? кордони Польщ?, Дрогобич уже захопили в?йська вермахту й перебували в м?ст? аж до 24 вересня , зв?льнивши лише перед приходом радянських частин. Та нав?ть за цей тиждень н?мецька влада виявила св?й антисем?тизм , змусивши саме представник?в ?врейсько? громади прибирати вулиц? Дрогобича та гасити пожеж?, спричинен? н?мецькими ж бомбардуваннями ^[1] (? нав?ть св?дчення сучасника тих под?й про проведення у м?ст? сп?льного параду в?йськ вермахту та Червоно? Арм??, яке в?н п?дтверджу? фотограф??ю ^[6] .)

Перех?д влади в Дрогобич? в?д адм?н?страц?? Друго? Реч? Посполито? до Третього Рейху, а, згодом, до СРСР, мав св?й вплив на демограф?чн? зм?ни в рег?он? . П?сля початку вторгнення СРСР до Польщ? б?льш н?ж 30 тисяч укра?нц?в залишили Галичину , знайшовши притулок на Закерзонн? в Польщ?, на зах?дному окрайку етн?чних укра?нських земель, що опинилися на другому боц? нового радянсько-н?мецького кордону в рамках Генерального Губернаторства ^[7] . Разом з тим на територ??, анексован? СРСР, прибули 100 000 ?вре?в, як? втекли в?д нацистського терору на окупован?й н?мцями Польщ? ^[8] . Очевидно, що ц? зм?ни частково стосувалися й Дрогобича.

У склад? СРСР Дрогобич став обласним центром створено? 4 грудня 1939 року Дрогобицько? област? та районним центром Дрогобицького району . ^[9] , ^[10] В м?сто прибували прислан? на адм?н?стративну роботу прац?вники радянських орган?в влади (т?льки восени 1939 року при?хали 597 ос?б), НКВС , та члени ?х с?мей. Ще на початку жовтня розпочалися арешти польських високопосадовц?в, а особливо масового характеру репрес?? (арешти, тюремн? терм?ни, розстр?ли, депортац?я) польського населення досягли наприк?нц? 1939 року, хоча серед репресованих зустр?чались ? укра?нц?, ? ?вре? ^[11] . Для утримання заарештованих використовували як внутр?шню тюрму НКВС на вулиц? Стрийськ?й , так ? ≪дрогобицьк? Бри??дки≫ м?стк?стю 60-300 та 1200 м?сць в?дпов?дно. Лише в кв?тн? 1940 року з територ?? Дрогобицько? област? депортовано 3628 поляк?в та ?вре?в, або 1184 родини. Серед юде?в, депортованих радянськими каральними органами, були як м?сцев? мешканц?, так ? б?женц? з територ?й, окупованих г?тлер?вцями ^[12] . Частково ем?грац?я дрогобичан зд?йснювалась також завдяки польському п?дп?ллю, створеному на основ? харцерсько? орган?зац?? , (так зван? ≪Б?л? кур'?ри≫, як? наприк?нц? 1939 року та на початку 1940 року нелегально переправили сотн? людей з Радянського Союзу в Угорщину через радянсько-угорський кордон в Карпатах ). ^[1]

Починаючи з другого п?вр?ччя 1940 року сп?вроб?тники каральних орган?в почали м?сця в камерах заповнювати уже переважно представниками укра?нсько? громади м?ста та област? ^{[1] [13]} . За спогадами Альфреда Шра?ра ≪ тисяч? невинних людей з Дрогобича депортували до Казахстану , на Сиб?р . До ?вре?в вони тод? ще ставилися в?дносно толерантно ≫ ^[14] . Особливо посилились репрес?? у пер?од в?д 22 по 29 червня 1941 року, коли органи НКВС масово арештовували дрогобичан та мешканц?в област?, а, в?дступаючи, знищили заарештованих в'язн?в. Убивство людей проводили в обох тюрмах та на ?врейському кладовищ? (п?зн?ше, п?сля повернення радянсько? влади, ?врейський цвинтар л?кв?дують, а на його м?сц? збудують Будинок Побуту). ^{[1] [15]}

За даними Якова Фр?дмана, у передво?нний час покинути Дрогобич ? ви?хати на сх?д СРСР змогли в?д п'яти до дев'яти тисяч ?вре?в, як м?сцевих мешканц?в, так ? б?женц?в з окуповано? нацистами Польщ? ^[6] .

1 липня 1941 року в Дрогобич ув?йшли в?йська г?тлер?всько? Н?меччини та ?? сател?та тисовсько? Словаччини .

Через тиждень, 7 липня у м?сто для формування пол?ц?? безпеки прибула айнзатцкоманда з м?ста Радома , так зван? ≪ Радом'яни ≫. До ?? складу, зокрема, входили гауптшарфюрер СС ^[16] Фел?кс Ландау (кер?вник ?врейського в?дд?лу гестапо ( н?м. Ge heime Sta ats po lizei ) в?д липня 1941 по травень 1943 року), Йозеф ?абр?ель (кер?вник ?врейського в?дд?лу гестапо з травня 1943 року) та Карл ?юнтер, якого б?льш?сть досл?дник?в вважають убивцею видатного дрогобицького художника та письменника ?врейського походження Бруно Шульца .

Для ?дентиф?кац?? населення н?мецькою адм?н?страц??ю зобов'язано вс?х мешканц?в носити при соб? посв?дчення особи, так зван? ≪кенкарти≫ , на яких були фотограф?я та в?дбитки пальц?в, зазначено пр?звище та ?м'я, м?сце народження, м?сце прописки, м?сце прац? власника. Кр?м того, кенкарти були р?зних кольор?в й на них великою л?терою була вказана нац?ональн?сть. ?вре? отримували кенкарти жовтого кольору з написом ≪J≫ (скорочення в?д н?м. Jude ). ^[17]

З 27 липня по 2 серпня н?мецькою адм?н?страц??ю проведено перепис населення Дрогобича. П?сля проведення п?драхунк?в перепису встановлено, що станом на 31 грудня 1941 року, населення Дрогобича становило 34 112 ос?б, з них 13 тисяч 339 ?вре?в, або 39, 10 % в?д загально? чисельност?. ^[1]

Юденрати ( н?м. Judenrat  ? ≪?врейська рада≫) ? ?врейськ? адм?н?стративн? органи самоврядування, як? за ?н?ц?ативою н?мецько? окупац?йно? влади створювалися на територ?? польського Генерал-губернаторства у кожному ?врейському гето.

Наприк?нц? 1940 року на територ?? Крак?вського Генерал-губернаторства д?яли вже приблизно дв? сотн? гето й ст?льки ж ?врейських рад з ?х управл?ння (юденрат?в). З початком в?йни ?з СРСР н?мц? продовжували утворювати органи керування ?врейськими громадами на нових окупованих територ?ях. Дрогобич, при?днаний до Генерал-губернаторства, в?дпов?дав ус?м необх?дним вимогам для створення юденрату та ?врейського гето ( ≪щоб ц? пункти концентрац?? були розташован? т?льки у зал?зничних вузлах або, принаймн?, поблизу в?д зал?зниць≫, не ≪менш, н?ж з 500 душ≫, а нав?ть ≪понад 10 тис. ос?б≫ ).

Юденрат у Дрогобич? створено на вимогу н?мецького коменданта м?ста вже у липн? 1941 року. Дрогобицький юденрат, як ? юденрати в Львов? , Стан?слав? та Тернопол? , утворен? одними з перших п?сля н?мецько? окупац?? Зах?дно? Укра?ни. ^{[12] [18]}

А 25 липня у Львов? в?дбулися збори представник?в юденрат?в Льв?вщини, з?н?ц?йован? старостою Львова Ю. Полянським та представником н?мецько? пол?ц??. За ?х словами, ц?ллю створення юденрат?в, над?лених обмеженою автоном??ю, було ≪регулювання внутр?шнього життя ?врейських общин≫, а до функц?й в?дносилось:

• орган?зац?я соц?ального забезпечення ?вре?в;
• постачання ?х продовольством;
• створення ?врейських робочих команд, готових працювати там, де ?м вкажуть представники в?дд?л?в прац? та в?йськових комендатур. ^{[18] [19]}

Фактичним завданням юденрату на той момент було орган?зац?я дешево?, а, точн?ше, безкоштовно? робочо? сили для м?сцевих потреб н?мц?в.

Указ Рейнгарда Гейдр?ха № Р/11-288/39 в?д 21 вересня 1939 року п?дпорядковував ?врейськ? ради айнзатцкомандам та пол?ц?? безпеки, а указ генерал-губернатора Ганса Франка в?д 28 листопада 1939 року ? районним та м?ським адм?н?страторам, тобто цив?льн?й адм?н?страц?? генерал-губернаторства. Фактично юденрати виконували розпорядження й одних, ? других, а на практиц? безпосередн? кер?вництво д?яльн?стю ?врейських рад зд?йснювали представники н?мецько? пол?ц?? та гестапо ^[18] . Власне саме вони ? визначали основн? ц?л? й завдання, котр? юденрати мали виконувати, а саме:

Ре?страц?я та контроль за ?врейським населенням, обл?к вс?х ?вре?в, у першу чергу працездатних, для зд?йснення примусових роб?т. Статистичн? в?домост? потр?бн? були н?мцям ? для розпод?лу за картками продукт?в харчування, а в пер?од депортац?? ? для орган?зац?? етап?в. Зд?йснення примусових роб?т, покладених на ?вре?в. Для цього мети юденрат проводив перепис ус?х працездатних ? орган?зовував ?х направлення на роботи, зазначен? н?мцями. Переселення ?вре?в у гето, забезпечення ?золяц?? ?вре?в в?д решти населення м?ст. Сприяння н?мецько? пол?ц?? у проведенн? конф?скац?? ?врейського майна, обшук?в з метою вилучення укритих ц?нностей. Забезпечення ус?х ?вре?в в?дм?тними знаками, нарукавними пов'язками та нашивками ?з з?ркою С?ону ( з?ркою Давида ). Контроль за тим, щоб не допустити еп?дем??, яка могла б позначитися ? на здоров'? ар?йц?в. Сприяння у проведенн? депортац?? ?вре?в у пер?од ?х масового знищення. [18] [20]

Кр?м того, кер?вництво ?врейських рад повинно було розв'язувати питання забезпечення ?снування ?врейських громад (розселення людей, котрих переселяли в гето, орган?зац?? охорони здоров'я, постачання населення харчовими продуктами, виховання та осв?ти молод?, проведення культурних заход?в, поховання померлих), орган?зац?ю виробництва продукц?? для потреб н?мц?в, зб?р накладених на член?в громади податк?в, платеж?в та контрибуц?й, зб?р теплих речей для потреб н?мецько? арм?? тощо ^[18] .

?снують р?зн? списки кер?вництва Дрогобицького юденрату.

За даними книги ≪Нариси з ?стор?? Дрогобича…≫ та статт? ≪Юденрати в Зах?дн?й Укра?н?≫ Якова Хон?гсмана ( рос. Яков Хонигсман Юденраты в Западной Украине ) Дрогобицький юденрат очолив доктор ?саак (за ?ншими даними ? Аврагам ^[18] ) Розенблат . Формально його заступником, а фактично кер?вником кагалу , став Мавриц?й Рурбер? . ^[1] До складу правл?ння, створеного п?д к?нець липня-на початку серпня, також вв?йшли доктор А. Герстенфельд, Я. Берман, М. Гр?нтауз, К. Ковалек, А. Кр?гель та ?нш? ( рос. А. Герстенфельд, Я. Берман, М. Гринтауз, К. Ковалек, А. Кригель и др. ). ^[18] Голови юденрат?в та члени правл?ння ?врейських рад часто м?нялись у зв'язку з ?х смертю або в?дправленням г?тлер?вцями в концентрац?йн? табори чи табори смерт?. Але й смерть р?дко наставала внасл?док природних причин. Набагато част?ше вони зд?йснювали самогубство або були розстр?лян? н?мцями. Тому, наприклад, головами ?врейсько? ради у Дрогобич?, кр?м Розенблата, були також Як?в Герстенфельд та Йосиф Бергман ( рос. Герстенфельд Яков, Бергман Иосиф ). ^[18]

?нтернет?вська енциклопед?я про Дрогобич п?д назвою ≪Дрогопед?я≫ з посиланням на ?ншу книгу того ж Якова Хон?гсмана ( рос. ≪600 лет и два года (история евреев Дрогобыча и Борислава)≫ ? Львов, 1997. - С.48 ) пода? два списки кер?вництва юденрату, котр? в?дносяться до р?зних пер?од?в його д?яльност?.

До першого складу, який очолював доктор Як?в Розенблат, ув?йшли доктор Гайнр?х Бараль, ?йохим Бод?ан, Бернард Гр?нхут, Зел?г Л?берман, Абрам Лямпенфельд та Йосиф Ф?шер . Ус? члени кер?вництва цього складу були згодом розстр?лян? г?тлер?вцями або вивезен? до концентрац?йних табор?в.

До ?ншого складу, що був ор??нтовно в 1942 роц?, входили доктор Йосиф Боргман, доктор Мор?ц Гр?нгаут, Конрад Кавалек, Авраам Кр?гель та Герман Крон?ш , а керував ними 52-р?чний доктор Як?в Герстенфельд ^[21] .

У Дрогобич? при чисельност? в 1941 роц? ?врейсько? громади у 14 тисяч ос?б, ортпол?ц?я нараховувала у сво?му склад? 56 ос?б. Дрогобицька ?врейська пол?ц?я знаходилась п?д командуванням Людв?га Галотт? , у минулому ? оф?цера В?йська Польського . Кр?м нього, членами пол?ц?? були також Е. Галотт?, С. Гальперн, Г. Глаубштейн, И. Гершфельд, Х. Коренгальт та ?нш? ?вре?, що дозволяло особисто ?м певний час збер?гати сво? власне життя, ^[22] а також, як ? чиновникам юденрат?в, право та можлив?сть утримувати дружину та д?тей ^[18] . ?врейська пол?ц?я у Дрогобич? була озбро?на дерев'яними палицями. ^[1]

П?сля створення гето восени 1941 року чисельн?сть ?врейсько? пол?ц?? зб?льшилася до 100?120 ос?б ^[23] .

Як твердить Роман Круцик, директор ≪Музею сов?тсько? окупац??≫ в Ки?в? , збереглися документи Дрогобицького юденрату, котр? засв?дчують безпосередню участь ?врейсько? пол?ц?? гето у розстр?лах м?сцевих ?вре?в ^[24] .

Населен? пункти на територ?? сучасно? Льв?всько? област?, в яких в 1941 роц? знаходилась значна к?льк?сть ?вре?в та було утворено юденрати:

Кр?м того, юденрати, а отже, досить значн? ?врейськ? громади, були у Бродах та Рудно . ^[18]

Якщо до укра?нц?в та поляк?в н?мецька влада ставилась на початку окупац?? терпимо, то ?вре? зразу в?дчули на соб? г?тлер?вський ≪новий порядок≫. ?м заборонено користуватись дрогобицькими тротуарами ? взагал? ходити центральною частиною м?ста, наказано здати ус? ювел?рн? прикраси (зг?дно з? зв?томупац?йно? влади здано 14 529 вироб?в ?з золота та ср?бла ) та хутрян? вироби ? рад?оприймач? , пост?йно носити на соб? ознаку приналежност? до юдейсько? громади ? ≪З?рку Давида≫ . ^[1] Здача ц?нностей була зумовлена накладанням г?тлер?вцями на ?врейське населення контрибуц?? . Розм?р контрибуц?? для дрогобицьких ?вре?в становив суму 500 000 радянських рубл?в ^[21] . Для заохочення виплат контрибуц??, як превентивна м?ра, ?з числа громади було взято заложник?в, у першу чергу представник?в м?сцево? ?нтел?генц??. Заложники в Дрогобич?, як ? у Львов? та Стан?слав?, були знищен? г?тлер?вцями незважаючи на ?? сплату й не чекаючи до зак?нчення терм?ну, в який контрибуц?я мала бути виплачена. ^[18] ? згадка ? про подальшу здачу ц?нностей. Так у сво?му виступ? в Самб?рському гето у червн? 1943 року заступник голови м?сцевого юденрату доктор Зойснер розпов?дав, що ≪ з дрогобицького ?ето повернувся контактер юденрату ? розпов?в про викуп ?вреями ?з дрогобицького ?ето золотом, д?амантами, хутром та шк?ряними виробами об?цянки н?мц?в залишити ?х живими ? продовжити роботу ?в?д руки до руки ? в?д серця до серця“ ≫. ^[25]

Фактично репрес?? ?врейського населення розпочалися зразу п?сля зайняття н?мцями Дрогобича. За спогадами Альфреда Шра?ра, ?вре? мали лише два вар?анти д?й, щоб отримати можлив?сть врятуватися в?д винищення:

• потрапити, як в?н, в один ?з трудових табор?в, де виготовляли необх?дну г?тлер?вцям продукц?ю;
• утекти, отримати фальшив? документи на не?врея ? сховатись, ≪розчинитись≫ серед укра?нського та польського населення ^[26] .

12 липня 1941 року в л?с? б?ля Дрогобича ( урочище Тептюж), очевидно, не без участ? вс??? айнзатцкоманди ≪радом'яни≫, розстр?ляно б?льш як два десятки ?вре?в, серед яких були й кор?нн? дрогобичани, ? ?врейськ? б?женц? з В?дня . П?зн?ше, у зв'язку з? знищенням радянською владою в'язн?в тюрем при в?дступ? з Дрогобича, знайден? т?ла помилково також приймуть за замордованих НКВС укра?нц?в та 23 липня поховають за участю священник?в, як християн ^{[1] [27]} . Збереглись видержки з щоденника одного з ≪радом'ян≫, Фел?кса Ландау :

≪Дрогобич. 12 липня 1941 року. О шост?й ранку мене розбудили: "Необх?дно виконати вирок!.." Ну що ж, прекрасно, я знову буду катом , а пот?м ? могильником, чому б ? н??.. Двадцять три людини повинн? бути страчен? , серед них дв? ж?нки... Ми повинн? були знайти п?дходще м?сце для розстр?лу та поховання. Дек?лька хвилин, ? воно було знайдено. Засуджен? ? з лопатами, повинн? сам? викопати соб? могили. Дво? беззвучно плакали. ?нш? проявляли неймов?рну мужн?сть. Я наказав швидше копати, щоб не думали ... Дивно, я абсолютно спок?йний. Н?яко? жалост?, н?чого. Ц?нн? реч?, годинник ? грош? ? все в одну купу ... Ц? дв? ж?нки повинн? були стати на крайку рову ? бути розстр?лян? першими. Вони йшли й оберталися. Шестеро з нас повинн? стр?ляти. Ми розпод?лили роботу таким чином ? тро? повинн? були потрапити в голову, тро? в серце. Я ц?лив у серце. Постр?ли були точн?, ? м?зки вил?тали в пов?тря. Три кул? в череп ? надто багато, майже зносять голову. Майже ус? впали без звуку, т?льки дво? довго мучилися. П?столетний постр?л н?чого не кошту?, але це не наша невдача, ми стр?ля?мо разом. Остання група повинна засипати убитих у ров?, пот?м наста? й ?? черга, ? вони падають у р?в. Втомлений, без задн?х н?г, повернувся додому ... ≫ Ориг?нальний текст (рос.) ≪Дрогобыч. 12 июля 1941 года. В шесть утра меня разбудили: "Необходимо исполнить приговор!.." Ну что ж, прекрасно, я снова буду палачом, а потом и могильщиком, почему бы нет?.. Двадцать три человека должны быть казнены, среди них две женщины... Мы должны были найти подходящее место для расстрела и захоронения. Несколько минут, и оно было найдено. Приговоренные - с лопатами, должны сами выкопать себе могилы. Двое беззвучно плакали. Другие проявляли невероятное мужество. Я приказал быстрее копать, чтоб не думали... Странно, я абсолютно спокоен. Никакой жалости, ничего. Ценные вещи, часы и деньги - все в одну кучу... Эти две женщины должны были встать на кромку рва и быть расстреляны первыми. Они шли и оборачивались. Шестеро из нас должны стрелять. Мы распределили работу таким образом - трое должны были попасть в голову, трое в сердце. Я целил в сердце. Выстрелы были точны, и мозги вылетали в воздух. Три пули в череп - слишком много, почти сносят голову. Почти все упали без звука, только двое долго мучились. Пистолетный выстрел ничего не стоит, но это не наша неудача, мы стреляем вместе. Последняя группа должна засыпать убитых во рву, затем наступает и ее очередь, и они падают в ров. Усталый, без задних ног, вернулся домой...≫

^[28]

Цю к?льк?сть, 23 особи, п?дтверджу? й А. Круглов у сво?му досл?дженн? ≪Хрон?ка Голокосту в Укра?н?≫ ( рос. Круглов А. И. Хроника Холокоста в Украине ) ^[29] .

У друг?й половин? липня спец?альним розпорядженням н?мецько? окупац?йно? адм?н?страц?? та во?нно-польових комендатур д?я розпорядження № А-428 в?д 20 с?чня 1940 року про примусову працю ?вре?в-чолов?к?в у в?ц? в?д 14 до 60 рок?в поширювалась також на територ?ю вс??? окуповано? Зах?дно? Укра?ни ^[18] .

22 липня за втечу 17 ?вре?в ?з в?дд?лу для прац? н?мецька пол?ц?я розстр?ляла 20 ?нших ^{[1] [29]} .

18 серпня розстр?ляно ще 38 ?вре?в ^[29] .

Виконуючи розпорядження губернатора дистрикту К.Ляша в?д 6 листопада 1941 року, г?тлер?вц? розпочали виселення вс?х дрогобицьких ?вре?в у гето та л?кв?дац?ю нездатних, на ?х думку, до тяжко? роботи. ^[1]

За даними ?нституту ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни п?д час нацистсько? окупац?? на територ?? створено? в 1939 роц? Дрогобицько? област? була 1 тюрма гестапо (у Дрогобич? ^[30] ), 12 ?врейських гето, 10 табор?в примусово? прац? для ?вре?в та 2 (один з них ? у Дрогобич? ^[1] ) табори для в?йськовополонених ^[31] .

За задумом н?мецько? адм?н?страц??, до Дрогобицького гето мали ув?йти близько 20 тисяч ?вре?в ?з Дрогобича, Стебника та Трускавця. ^[32] Кр?м того, число в'язн?в гето зб?льшувалося юдеями-мешканцями навколишн?х с?л ^[33] . Зокрема, ? згадка про переселення ?вре?в у Дрогобицьке гето з Нагу?вич ^[34] . У сус?дньому Борислав? створено сво? гето у м?крорайон? Мразниця . ^[17]

Мар?я Мелент'?ва в огляд? публ?кац?й з посиланням на книгу Омера Бартова ≪Стерте: зникнення сл?д?в ?врейсько? Галичини у сьогоденн?й Укра?н?≫ ( англ. Bartov O. Erased: Vanishing traces of Jewish Galicia in present-day Ukraine ) локал?зу? м?сце знаходження гето неподал?к в?д сучасного пам'ятника Степанов? Бандер? в однойменному парку ^[35] . Погоджу?ться з нею ? секретар Дрогобицько? м?сько? ради Тарас Метик ^[36] . ≪Нариси з ?стор?? Дрогобича…≫ пишуть про ?снування чотирьох табор?в прац?:

• на Г?рц?;
• на Гир?вц? (б?ля п?дпри?мства з виготовлення дах?вки);
• на вулиц? Шашкевича;
• на вулиц? Данила Галицького. ^[1]

За спогадами Альфреда Шра?ра , Дрогобицьке гето складалось ?з п'яти табор?в, але в одному з ?нтерв'ю в?н згаду? лише три з них: на Гир?вц? (столярне виробництво на тартаку) та на вулиц? Данила Галицького (працювали на нафтопереробному завод?), а також ще таб?р для роботи на керамзавод?, який про?снував короткий час. ^[37] . В ?ншому, кр?м столярн?, керамзаводу та нафтопереробного, назива? також м?ськ? майстерн?, в яких ≪ для арм?? робили як?сь тачки, кошики для гарматних куль ≫. Кр?м того, ≪ ж?нки працювали у трудових таборах на полях ≫ ^[14] .

В?дм?нн?сть Дрогобицького гето в?д ?нших полягала у в?дсутност? навколо нього високих мур?в. Натом?сть воно було оточене стовпами з написами трьома мовами: ≪Вх?д у гето кара?ться смертю≫ ^[14] .

На початку осен? у м?сто введена фельджандармер?я ( н?м. Feldgendarmerie  ? польова жандармер?я).

У перших числах листопада 1941 року н?мецька пол?ц?я безпеки с?хер?ейтпол?цей, або скорочено с?по (в?д н?м. Si cherheits po lizei ), що орган?зац?йно об'?днувала та?мну пол?ц?ю гестапо й крим?нальну пол?ц?ю, або кр?по ( н?м. Kripo , в?д Kri minal po lizei ), та жандармер?я знищили в Броницькому л?с? 420 (за ?ншими даними ? 320) ос?б похилого в?ку. Ось як про цей еп?зод згаду? Альфред Шра?р:

Одного дня есес?вц? оголосили, що вс? неповносправн? ?вре? мають з’явитися до синагоги з ц?нними речами. Людей заштовхали у вантажн? машини ? повезли у напрямку Самбора . Н?хто не знав куди, поки вантаж?вки не повернулися ? без людей, але з купою одягу.

^[37]

22 листопада знову у Броницькому л?с? розстр?ляно ще 250 ос?б. Знищено також 65 хворих з ?врейського дитячого сиротинця .

З 1 грудня у м?ст? введено карткову систему , за якою трудящ? мешканц? Дрогобича отримували певний наб?р харчових продукт?в, але на представник?в ?врейсько? громади це нововведення не поширювалось ^[1] .

Взимку 1941?1942 рок?в у Дрогобицькому гето лютувала еп?дем?я , в?д яко? померла значна частина його мешканц?в ^[12] .

На початку 1942 року за участ? юденрату орган?зовано дек?лька виробництв для виконання замовлень н?мецько? окупац?йно? влади. Прац?вники цих п?дпри?мств отримали робоч? посв?дчення, котр? хоча б тимчасово вберегли ?х власник?в в?д знищення ^[12] .

За даними електронно? ?врейсько? енциклопед?? вперше мешканц? Дрогобицького гето (близько двох тисяч ?вре?в) були в?дправлен? до винищувального табору Белжець у к?нц? березня 1942 року ^[12] .

За спогадами Хасмана Мандик Жис? , л?кв?дац?я мешканц?в Дрогобицького гето розпочалася вл?тку 1942 року. П?д час перерви м?ж розстр?лами у Броницькому л?с? 12-л?тн?й Хасман зум?в утекти, прихопивши з собою також молодшого дев'ятил?тнього брата Сав?ка та двоюр?дну сестру Кайл?. ^[38]

У серпн? навколо гето, попередньо огородженого колючим дротом, виставлено озбро?ну охорону. ^[12]

З 6 серпня по 8 серпня в?д 4 000 до 6 000 ?вре?в ?з Дрогобича вивезено до села Белжець (так звана ≪акц?я Белжець≫) для л?кв?дац?? у винищувальному табор? Белжець. Через деякий час н?мц? вивезли ще близько 2 500 ос?б ^[1] .

За даними Якова Фр?дмана у жовтн? 1942 року в Дрогобицькому гето було зосереджено близько 9 000 ?вре?в ^[6] .

19 жовтня близько 4 000 ?вре?в вигнано з будинк?в до тимчасового табору на вулиц? Гарбарськ?й, де ?х три тижн? утримувано без води та ?ж?. Уц?л?лих в?дправлено до концтабор?в, зокрема у Белжець ^[1] .

У пер?од 22 - 23 жовтня г?тлер?вц? розстр?ляли б?льшу частину член?в правл?ння ?врейських громад (юденрат?в) Дрогобича й Борислава та ортпол?ц??, а також майже ус?х юде?в-службовц?в юденрат?в. ^[17]

Незабаром протягом трьох тижн?в н?мцями проводилась так звана ≪ж?ноча акц?я≫, внасл?док яко? г?тлер?вц? змусили ?врейських пол?ца?в гнати на л?кв?дац?ю близько 1 200 ж?нок, серед яких були ? ?хн? матер?. ^[1]

19 листопада , у так званий ≪дикий четвер≫, близько сотн? дрогобицьких ?вре?в загинуло на вулицях м?ста. За словами Альфреда Шра?ра, акц?я отримала назву ≪ ?дика“ тому, що в?др?знялася вона в?д ?нших тим, що ?вре?в не збирали у визначених м?сцях, зв?дки вивозили на смерть, але кожного зустр?чного ?врея розстр?лювали безпосередньо на м?сц? ≫ ^[39] . Рахеля Ауербах у сво?х спогадах, надрукованих в № 30 щоквартальника ≪Гольдене кейт≫, що побачив св?т на ?диш? у Тель-Ав?в? в 1964 роц?, приводить покази доктора Шахна Вайсмана , учня Бруно Шульца, одного з? св?дк?в процесу над Фел?ксом Ландау, що проходив у Зах?дн?й Н?меччин? . Зг?дно з ними,

акц?я почалася п?сля того, як ?врей-аптекар Курц-Рейнес , який обзав?вся збро?ю, збираючись втекти до Угорщини , вистр?лив у н?мця, котрий затримав його на вулиц?, ? легко його поранив. Ориг?нальний текст (рос.) Акция началась после того, как еврей-аптекарь Курц-Рейнес, который обзавелся оружием, собираясь бежать в Венгрию, выстрелил в немца, задержавшего его на улице, и легко его поранил.

^[40]

Це й послужило причиною чи поводом до вбивства н?мцями ?вре?в по всьому Дрогобичу. Акц?я була неспод?ваною ? тривала недовго, приблизно у пер?од м?ж десятою та одинадцятою годиною ранку. ?вре?в пересл?дували й банально вбивали, нав?ть без перев?рки документ?в. Деяк? трупи залишались лежати неприбраними на вулицях м?ста нав?ть на наступний день. Серед жертв трагед?? ? Бруно Шульц , якого вбито двома постр?лами у голову при виход? з юденрату на вулицю Чацького (тепер вулиця Шевченка). Але Карл ?юнтер , який його застрелив, знав, конкретно кого в?н убивав ? не просто звичайного мешканця гето, а ?врея, якому ≪протегував≫ його начальник, Фел?кс Ландау . ? зд?йснив це зумисне, у помсту за попередн? вбивство Ландау ≪його власного ?врея≫, дрогобицького зубного л?каря Льова . ^{[1] [40]}

Л?кв?дац?ю Дрогобицького гето розпочато у травн? 1943 року.

21 травня та 22 травня фашисти знищили хворих з ?врейського шпиталю . З? сп?йманих 735 юде?в 30 розстр?ляно, 705 в?дправлено до Львова.

4 червня нацисти знову почали декого з ?вре?в розстр?лювати на м?сц?. Решту вивозять до Броницького л?су, примушують роздягнутися та знищують групами к?льк?стю в?д 6 до 10 ос?б. Ховають у викопаних розрахованих на 200?300 труп?в ямах.

8 червня на ?врейському цвинтар? г?тлер?вц? розстр?ляли 24 ортпол?ца?в. ^[1]

У сво?му рапорт? ^[pl] в?д 30 червня 1943 року для обер?руппенфюрера СС у Краков? генерала Крю?ера начальник СС ? пол?ц?? дистрикту группенфюрер СС ? генерал-лейтенант Ваффен-СС та н?мецько? пол?ц?? Фр?ц Кацманн ^[de] допов?дав:

≪До 27 червня 1943 року виселено всього 434 329 ?вре?в. Табори для ?вре?в ? ще у Львов?, Винниках, Остров?, Куровичах, Якторов?, Лацьках, Плюхов?, Козаках, Зборов?, Озерн?й, Тернопол?, Глубошках, Борках-Великих, Кам’янц?, Дрогобич? , Борислав?, Стрию, Сколе, Болехов?, Брошнев?, Небелов?. Загалом там перебува? 21 166 ?вре?в. Ц? табори будуть сво?часно згорнут?.≫

^[41]

У червн? 1943 року, за даними гестапо, що згодом були захоплен? Арм??ю Крайовою , в Дрогобич? проживало 12 тисяч 723 мешканц?, з них 6 тисяч 612 укра?нц?в, 5 тисяч 931 поляк, 180 н?мц?в й жодного ?врея. Незначна к?льк?сть юде?в, як? на той час оф?ц?йно знаходилась лише у таборах прац?, незабаром також була поступово переведена в тюрму на вулиц? Стрийськ?й, а згодом розстр?ляна у Броницькому л?с? ^[1] .

25 липня 200 в'язн?в Дрогобицького гето розстр?ляно на вапняному завод? у сел? Глинна-Навар?я Пустомит?вського району ^[33] .

27 липня 680 ?вре?в кинуто окупантами до тюрми на вулиц? Стрийськ?й, за деякий час 640 ос?б вивезено у Броницький л?с та розстр?ляно ^[1] .

В серпн? розпочато л?кв?дац?ю трудових табор?в ^[14] .

Наприк?нц? серпня г?тлер?вц? л?кв?дували останн?й ?врейський таб?р прац?. Спос?б той же: спочатку у в'язницю на Стрийськ?й, пот?м групами до Броницького л?су. ^[1]

Восени 1943 року понад 200 ос?б розстр?ляно у л?с? б?ля цегляного заводу в Дрогобич? ^[33] .

На той момент живими н?мц? залишили лише невелику к?льк?сть найб?льш ц?нних для них роб?тник?в та рем?сник?в. У кв?тн? 1944 року, у зв'язку з наступом радянсько? арм??, яка наближалась до м?ста, останн? ?вре? були в?дправлен? до винищувального табору Белжець ^[12] .

Як пише у сво?й книз? А. Круглов:

В Укра?н? , як ? взагал? на територ?? колишнього Радянського Союзу, геноцид щодо ?вре?в носив гранично жорсток? форми. Це було пов'язано з тим, що нацисти розглядали ?вре?в Радянського Союзу як нос??в б?льшовизму , опору радянсько? влади ? комун?стичного режиму , а п?сля розгортання на окупован?й територ?? партизанського руху  ? ? як ?дейних натхненник?в останнього, а тому вважали ?х набагато небезпечн?шими ?вре?в зах?дно?вропейських. Ориг?нальний текст (рос.) В Украине, как и вообще на территории бывшего Советского Союза, геноцид в отношении евреев носил предельно жестокие формы. Это было связано с тем, что нацисты рассматривали евреев Советского Союза как носителей большевизма, опору советской власти и коммунистического режима, а после развертывания на оккупированной территории партизанского движения ? и как идейных вдохновителей последнего, а поэтому считали их гораздо опаснее евреев западноевропейских.

^[29]

Тому й ставлення кер?вництва Рейху до ?вре?в на окупован?й територ?? СРСР сутт?во в?др?знялось в?д такого на теренах Центрально? та Зах?дно? ?вропи : якщо в другому випадку н?мц? в основному депортували ?врейське населення цих кра?н до винищувальних табор?в, котр? знаходились на окупован?й територ?? Польщ?, то в першому випадку ≪ практика масових вбивств на м?сц? була звичайним ? повсюдним явищем, особливо? та?мниц? окупанти з цього не робили ? масов? страти ?вре?в у ряд? випадк?в в?дбувалися в?дкрито, у присутност? численних глядач?в ?з числа в?йськовослужбовц?в вермахту та м?сцевого населення ^[29] .≫

За словами Семена Додика:

≪?вре? н?мецькими загарбниками були поставлен? поза законом, вони п?длягали тотальному знищенню. Б?льше того, с?м'? не?вре?в, як? допомагали ? ховали ?вре?в, також п?длягали знищенню, що ускладнювало виживання ?вре?в.≫ Ориг?нальний текст (рос.) ≪Евреи немецкими захватчиками были поставлены вне закона, они подлежали тотальному уничтожению. Более того, семьи неевреев, помогавшие и прятавшие евреев, также подлежали уничтожению, что усложняло выживание евреев.≫

^[42]

Заохочували окупанти ? негативне в?дношення до ?врейства з боку м?сцевого населення. Так уже на сьомий день п?сля нападу на СРСР, 29 червня 1941 року, шефом пол?ц?? безпеки та СД группенфюрером СС Рейнгардом Гейдр?хом було видано для п?длеглих йому оперативних груп пол?ц?? безпеки та СД оперативний наказ № 1, в якому, зокрема, говорилось:

Прагненням до самоочищення антикомун?стичних ? анти?врейських к?л у знову окупованих областях не сл?д чинити н?яких перешкод. Навпаки, ?х сл?д, зрозум?ло, непом?тно, якщо необх?дно посилювати ? направляти на правильний шлях... Ориг?нальний текст (рос.) Стремлениям к самоочищению антикоммунистических и антиеврейских кругов во вновь оккупированных областях не следует чинить никаких препятствий. Напротив, их следует, разумеется, незаметно, если необходимо усиливать и направлять на правильный путь…

^[29]

1 липня 1941 року, зразу ж у день вступу у Дрогобич в?йськ г?тлер?всько? Н?меччини та ?? сател?та тисовсько? Словаччини , на ?врейському цвинтар? та в ям? на подв?р'? колишнього радянського дрогобицького обласного управл?ння НКВС, що знаходилось по вулиц? Стрийськ?й, виявлено 74 трупи мешканц?в Дрогобиччини, замордованих комун?стичною владою, з яких уп?знати вдалось лише 6 т?л ^{[1] [43]} . У той же день розпочалися ?врейськ? погроми, як? тривали в м?ст? до 4 липня. Жертвами погрому стали 47 ?вре?в, к?лька десятк?в поранено. У сус?дньому Борислав? п?д час погрому, що тривав з 2 до 4 липня, вбито близько 150 ос?б ^[29] .

Надал? под?бних випадк?в не в?дбувалось. Ще й надто, укра?нц? з поляками допомагали рятувати ?вре?в в?д винищення, хоч ризикували власним життям.

Ось як це у сво?й розпов?д? про футбольн? матч? дрогобицького ≪Юнака≫ у 30-х роках 20 стол?ття опису? уродженець м?ста та сучасник тих под?й Анджей Хцюк :

? хоча т? матч? часто мали нац?ональний присмак, бо ?Гасмонея“ була жид?вська, а ?Укра?на“ ? ?Сян“ укра?нськ?, та однак ц?лий наш нафтовий басейн муром стояв за ?Юнаком“, бо м?сцевий патр?отизм був сильн?ший понад усе решта. Однак нац?ональн? преференц?? часом давали про себе знати. Було це тод?, коли за ?Юнаком“, що грав з ?Гасмоне?ю“, обставали вс? укра?нц?, коли ж ?Юнак“ грав з ?Укра?ною“, то не мав л?пших вбол?вальник?в в?д жид?в. Бо н?що так не т?шить, як поразка ворога, нав?ть, якби ми сам? не мали з того жодного пожитку. Ус? т? протистояння мали у соб? щось опереткове ? не становили небезпеки, якщо взяти до уваги, що Мар?янцьо В?льк, який, аби зупинити матч, що ?Юнак“ програвав, виб?г на поле, перебраний на жида, з причепленими пейсами , у позиченому халат?, ? давай лупасити суддю парасолем , аби заплата впала на жид?в, що саме перемагали ?Юнака“, найл?пш? гравц? якого були видален? з поля або ж травмован?, а матч той, якби в?дбувся к?лька тижн?в п?зн?ше, коли аси вже очухалися б ? в?дбули покару, м?г би ск?нчитися перемогою ?Юнака“, ? то ось, повторюю, Мар?янцьо з вулиц? Блонно? в час? окупац?? ховав у себе жид?в, колишн?х суперник?в, хоч важив головою. А малий Струтинський, хоча на матчах страшним голосом кричав ?бий жида!“, потому загинув разом ?з ц?лою родиною ? н?мц? розстр?ляли його за переховування к?лькох друз?в-жид?в.

^[44] .

Близько двох сотень дрогобичан переховували ?вре?в п?д час в?йни. Зокрема Владислав та Володимир Василькевич? врятували 58 ос?б, ?зидор Волосянський та його дружина Ярослава ( до шлюбу Скольська ^[45] ) ? 39 ос?б, ?ван та Мар?я Писк ? 48 ос?б, Ян Сав?нський та Петро Стецик ? 54 особи, вчителька Мар?я Струтинська ? 13 ос?б. Декого з рят?вник?в, хоча, на жаль, далеко не ус?х, музей Яд Вашем ( ?вр. ?? ??? ‎, також Яд ва-Шем ; Голокосту Мученикам ? Героям Пам'ять ? Шана) в ?зра?л? назвав за це Праведниками св?ту ^[1] .

На сайт? ≪Drohobyczer Zeitung≫ на стор?нц? ≪Дрогобич п?д час нацизму≫ розм?щена св?тлина з фотоарх?ву музею Яд Вашем, на як?й заф?ксовано факт примусово? стрижки есес?вськими вояками бор?д дрогобицьким ?вреям ^[46] .

Про аналог?чний випадок знущання з ?вре?в- хасид?в , який мав м?сце у Дрогобич? в останн?й день тижневого перебування н?мц?в у 1939 роц?, згаду? ? Як?в Фр?дман у статт?, що так ? назива?ться ? ≪ Берл?нськ? цирюльники ≫:

≪Вулиц? були переповнен? в?йськовослужбовцями (вермахту), що з охотою купували за марку , котра стала дуже ц?нною, м?сцевий товар ? продукти. Магазини, крамниц? та ресторани працювали доп?зна. Схоже, що головною турботою ново? адм?н?страц?? було п?дтримання закону, порядку ? комерц??, а що ще потр?бно ?врейськ?й буржуаз?? ?≫...≪Ус? знали, що завтра ув?йдуть рос?яни ? тому в останн?й веч?р ?з н?мцями, в центр? м?ста на вулицях було просто т?сно. Раптом вс? солдати , як по команд?, ставши вздовж тротуар?в, оточили людей на про?ждж?й частин?. З неп?дробним ?нтересом в?льний народ спостер?гав, що з оточення випускають вс?х ж?нок, д?тей, не?вре?в ... ?вре?в. Йшла якась незрозум?ла гра, котра супроводжувалась загальним см?хом, веселими вигуками, жартами ? примовками. Скоро з'ясувалося: всередин? ланцюга залишили т?льки к?лька десятк?в рел?г?йних, ?х почали т?снити до виходу, де стояла купка весело ? доброзичливо усм?хнених н?мецьких оф?цер?в . Вони були озбро?н? ... ножицями, якими у першого ж хасида, котрий п?д?йшов, були митт?во в?др?зан? вушн? локони . ?врейський см?х замовк, хасиди заголосили, а весел? г?тлер?вц? почали п?дтягати ?стинно православних, як? втратили в?д жаху того, що в?дбува?ться, здатн?сть триматися на ногах, до регочучих берл?нських цирульник?в.≫ Ориг?нальний текст (рос.) ≪Улицы были переполнены военнослужащими с охотой покупавшими, за ставшую весьма ценной марку, местный товар и продукты. Магазины, лавки и рестораны работали допоздна. Похоже, что главной заботой новой администрации было поддержание закона, порядка и коммерции, а что ещё нужно еврейской буржуазии?≫...≪Все знали, что завтра войдут русские и поэтому в последний вечер с немцами, в центре города на улицах было просто тесно. Вдруг все солдаты, как по команде, став вдоль тротуаров, оцепили людей на проезжей части. С неподдельным интересом свободный народ наблюдал, что из оцепления выпускают всех женщин, детей, не евреев . . . евреев. Шла какая-то непонятная игра, сопровождаемая всеобщим смехом, весёлыми выкриками, шутками и прибаутками. Скоро выяснилось: внутри цепи оставили только несколько десятков религиозных, их начали теснить к выходу, где стояла кучка весело и дружелюбно улыбавшихся немецких офицеров. Они были вооружены ... ножницами, коими у первого же подошедшего хасида, были мгновенно отрезаны ушные локоны. Еврейский смех замолк, хасиды возопили, а весёлые гитлеровцы начали подтаскивать истинно православных, потерявших от ужаса происходящего способность держаться на ногах, к хохочущим берлинским цирюльникам≫.

^[6] .

Як пише дал? Як?в Фр?дман, таке ставлення в?йськовослужбовц?в вермахту до представник?в ?врейсько? громади м?ста спонукало частину юде?в покинути протягом 1939?1941 рок?в прикордонний Дрогобич ? ви?хати теренами СРСР в сх?дному напрям?, зокрема у Туркмен?стан , що згодом врятувало ?х в?д смерт? ^[6] .

Але й н?мц? були р?зними. Гестап?вець Карл ?юнтер винен у смерт? Бруно Шульца та його однов?рц?в, а управитель с?льськогосподарськими роботами майор Еберхард Хельмр?х виписував ?врейським ж?нкам фальшив? документи та в?дправляв у Берл?н , де його дружина Доната розпод?ляла ?х на роботу в н?мецьк? с?м'?. Таким чином врятовано в?д 70 до 200 ос?б. Подружжя також зараховано до числа Праведник?в св?ту ^{[26] [42]} .

Ще одним прикладом доброзичливого ставлення до ?вре?в ? Бертольд Бейц, комерц?йний директор дрогобицького нафтового товариства ≪Бескиди≫ та бориславсько? ф?рми ≪Карпатен Ойл≫, який зум?в врятувати б?льш н?ж 1000 ?вре?в, котр? працювали у нафтовидобувн?й галуз? ^{[42] [47]} .

?сну? список к?лькост? загиблих ?вре?в на окупован?й територ?? у Льв?вськ?й област?, до складу яко? ув?йшла й Дрогобицька область, де ? дан?, зокрема, й по Дрогобичу ^{[48] [49] [50]} :

6 серпня 1944 року п?сля двогодинного бою в район? нафтопереробного заводу ≪Польм?н≫ у м?сто вв?йшли б?йц? 167-? стр?лецько? див?з?? 107-го стр?лецького корпусу 1-? гвард?йсько? арм?? Четвертого Укра?нського фронту ^[51] .

П?сля зв?льнення Дрогобича в?д н?мц?в у м?ст? працювала Ком?с?я з розсл?дування нацистських злочин?в. Зг?дно з Актом ц??? Ком?с?? в?д 10 травня 1945 року, в Дрогобич? за час н?мецько? окупац?? розстр?ляно 14 500 ос?б (з них понад 10 000 в Броницькому л?с?), знищено 10 800 в?йськовополонених, убито 42 вчител?, 47 л?кар?в, 100 роб?тник?в та ?нженер?в керам?чного та нафтопереробних завод?в, вивезено на примусов? роботи до Н?меччини 3 100 мешканц?в. М?сту завдано матер?альних збитк?в на 22 000 000 рубл?в. Даних по нац?ональному складу жертв окупац?? не нада?ться ^[1] .

За радянських час?в на оф?ц?йному р?вн? про знищення г?тлер?вцями майже вс??? дрогобицько? громади ?вре?в, зокрема, значно? частини у Броницькому л?с?, вол?ли не згадувати. Показовою в цьому в?дношенн? ? б?ограф?я ще одного уродженця м?ста, а, на цю мить, одного з найбагатших п?дпри?мц?в Рос?? ^[52] , В?ктора Вексельберга (народився у 1957 роц?), мати якого ? рос?янка, а батько, Фел?кс Соломонович Вексельберг ? ?врей, учень Бруно Шульца ^[11] й один ?з небагатьох дрогобичан, котрий ?з початком н?мецько-радянсько? в?йни зм?г покинути м?сто ^[12] й уникнути окупац??. ^[53] В ?нтерв'ю на рад?о ≪Ехо Москви≫ 25 кв?тня 2005 року (дан? також повторяються у багатьох статтях про нього) В?ктор Вексельберг сказав:

Я народився в с?м'?, де було дивна побудова родинних зв'язк?в. Була мама, були з ?? боку дядьки, т?тки, у мене була купа двоюр?дних родич?в, бабуся, численна укра?нська с?м'я, хл?босольна. ? був тато. Тато з пр?звищем Вексельберг Фел?кс Соломонович, ? не було жодного родича, н? брата, н? сестри, н? бабус?, н? д?дуся. Коли я був маленький, вс? говорили, вони загинули п?д час в?йни. ≪...≫ Вс?х розстр?ляли за 4 дн?. Такий малий Бабин Яр . Вся трагед?я поляга? в тому, ? поховали недалеко, чи не поховали, там були в л?с? викопан? ями, все ?врейське населення було розстр?ляно ? закопано у велик? ями. Цей л?с знаходиться там в 15 км в?д м?ста. Я прожив у цьому м?ст? 17 рок?в ? не знав, що 18 член?в мо?? с?м'?, бабус?, д?дус?, т?тки, дядьки, похован? в цьому л?с? . Вся трагед?я поляга? в тому, що там не було н?якого пам'ятника, а ?врейське населення одиничне, що залишився в цьому м?ст?, боялося оф?ц?йно, публ?чно ходити до могил ? в?ддавати данину сво?м родичам. Ориг?нальний текст (рос.) Я родился в семье, где было странное построение родственных связей. Была мама, были с ее стороны дяди, тети, у меня была куча двоюродных родственников, бабушка, многочисленная украинская семья, хлебосольная. И был папа. Папа с фамилией Вексельберг Феликс Соломонович, и не было ни одного родственника, ни брата, ни сестры, ни бабушки, ни дедушки. Когда я был маленький, все говорили, они погибли во время войны.≪...≫ всех расстреляли в 4 дня. Такой малый Бабий Яр. Вся трагедия состоит в том, и похоронили недалеко, не похоронили, там были в лесу выкопаны ямы, все еврейское население было расстреляно и закопано в большие ямы. Этот лес находится там в 15 км от города. Я прожил в этом городе 17 лет и не знал, что 18 членов моей семьи, бабушки, дедушки, тети, дяди, похоронены в этом лесу. Вся трагедия состоит в том, что там не было никакого памятника, а еврейское население единичное, оставшееся в этом городе, боялось официально, публично ходить к могилам и отдавать дань своим родственникам.

^[54]

1974 року, очевидно, до 30-? р?чниц? визволення Дрогобича, на вулиц? Ковальськ?й споруджено пам'ятник ≪М?сце страти мирних громадян н?мецько-фашистськими загарбниками≫ (скульптори Валентин Борисенко , Валентин Подольський , арх?тектор ?. Хомик). Але хоча п?д час окупац?? було знищено майже всю ?врейську громаду м?ста, котра становила 40 % його населення, цей монумент навряд чи можна назвати спомином про них ?з таких причин:

• масов? розстр?ли ?вре?в в?дбувались у Броницькому л?с?, а не в самому м?ст?;
• пам'ятник розташований у центральн?й частин? м?ста, де в?д початку окупац?? ?вреям знаходитись заборонили;
• ф?гури на дрогобицьк?й ≪Ст?н? плачу≫ мають слов'янськ? , а не сем?тськ? , риси обличчя та елементи одягу (≪рос?йських типаж?в≫);
• сам? розстр?ли та пов?шення засуджених в?дбувались не б?ля ц??? ст?ни, а 50 метр?в прав?ше;
• карали на смерть там переважно патр?отично настро?них укра?нц?в та, меншою м?рою, поляк?в ^{[1] [55] [56]} .

Н?мецьку окупац?ю власне у Дрогобич? пережили близько п'ятисот (за ?ншими даними ? близько чотирьохсот ^{[12] [28]} ) ос?б ?врейсько? нац?ональност?, серед яких ? головний рабин м?ста Якуб Ав??дор ^{[en] [1]} .

Б?льш?сть дрогобицьких ?вре?в, яким пощастило уц?л?ти п?д час н?мецько? окупац??, згодом ви?хало до Польщ? , а зв?дти ? в ?нш? кра?ни, зокрема, в ?зра?ль . ^[12]

У 1959 роц? ?врейська громада Дрогобича нараховувала близько тисяч? ос?б, що становило 2,4 % в?д загально? чисельност? населення.

У 1970 роц? в м?ст? проживало близько 800 ?вре?в, або приблизно 1,4 % мешканц?в.

В 1979 роц? чисельн?сть ?врейсько? громади зменшилась приблизно до 500 ос?б, що становило близько 0,8 % в?д загально? к?лькост? населення Дрогобича.

Протягом 1970-х - 2000-х рок?в значна частина дрогобицьких ?вре?в ем?грувала до ?зра?лю, США , Н?меччини та в ?нш? кра?ни. Згодом дехто з них повернувся. ^[12]

З розпадом СРСР негласне табу на висв?тлення ц??? теми та ув?ков?чення пам'ят? жертв трагед?? втратило свою актуальн?сть. Як згадував 2005 року про 1990 р?к В?ктор Вексельберг:

? вже зовс?м недавно, 15 рок?в тому, там було збудовано невеликий монумент, й ми з батьком зробили невеличку плиту, на котр?й 17 пр?звищ, вони, правда, не вс? Вексельберги, члени родини. Ориг?нальний текст (рос.) И уж совсем недавно, 15 лет назад, там был воздвигнут небольшой монумент, и мы с отцом сделали небольшую плиту, на котором 17 фамилий, они, правда, не все Вексельберги, члены семьи.

^[54]

Дрогобицька хоральна синагога , яка п?сля завершення Друго? св?тово? в?йни використовувалась радянською владою як склад сол? , згодом як мебельний магазин , а у прибудовах розм?щувались продуктов? склади , на початку 90-х рок?в 20 стол?ття була повернута громад? юде?в ^[57] .

За роки незалежност? Укра?ни почали з'являтися публ?кац??, як на паперових нос?ях ?нформац??, так ? в ?нтернет-простор?, котр? пробують певним чином висв?тлити темн? плями в ?стор?? Дрогобича .

У 2009 роц? у дрогобицькому видавництв? ≪Коло≫ побачила св?т книга ≪Нариси з ?стор?? Дрогобича (в?д найдавн?ших час?в до початку XXI ст.)≫, авторами яко? ? доктор ?сторичних наук , професор , академ?к НАН Укра?ни Ярослав ?са?вич , доктор ?сторичних наук, професор Михайло Кр?ль, кандидат ?сторичних наук , професор Леон?д Тимошенко, кандидати ?сторичних наук, доценти Св?тлана Б?ла, Андр?й Петрик, Руслана Попп, Михайло Сеньк?в, Юр?й Стецик, В?тал?й Тельвак, кандидат педагог?чних наук Микола Гал?в, член Нац?ональних Сп?лок письменник?в ( Льв?вська обласна орган?зац?я НСПУ ) ? журнал?ст?в кра?знавець Роман Пастух ^[58] .

Починаючи з 2004 року проходить традиц?йний ≪М?жнародний Фестиваль Бруно Шульца у Дрогобич?≫. Перший пройшов у пер?од з 12 до 18 липня ^[59] . Другий ? з 13 по 19 листопада 2006 року ^[60] . Трет?й ? 26 - 30 травня 2008 року ^[61] . Четвертий ? 24 - 30 травня 2010 року ^[62] . У матер?алах цього фестивалю, п?дготовлених до друку зусиллями прац?вник?в дрогобицького Полон?стичного центру ?мен? ?горя Менька, у третьому розд?л? цього зб?рника ≪Про?кти контекстуальних прочитань Бруно Шульца≫ розм?щена розпов?дь Анни Банасяк про дрогобицького рабина ?саака (Якуба) Ав??дора, автора книги спогад?в ?з час?в Друго? св?тово? в?йни, друга частина котро? (≪З в'язниц?≫), м?стить св?дчення про л?кв?дац?ю дрогобицького гето та перебування рабина у концтаборах ^[63] . Юв?лейний п'ятий ? в?д 6 по 12 вересня 2012 року. В його рамках, зокрема, пройшов виступ Теодоз?? Робертсон ?з США на тему: ≪Що врятован? говорять про Дрогобицьке ?ето 1941?1942 рок?в. ?нтерв'ю з Арх?ву В?зуально? ?стор?? Фундац?? Голокосту≫ ^[64] . Наступний, шостий, заплановано на 26 - 30 травня 2014 року ^[65] .

На листопад 2012 року ?врейська громада Дрогобича досить нечисленна, нарахову? лише близько 200 ос?б, серед яких багато зм?шаних родин та мало молод?. Й ?диний представник ще дово?нного покол?ння м?ста ? музикант Альфред Шра?р. ^[11]

• Гето
• Льв?вське гето
• Хасман Мандик Жис?  ? в'язень Дрогобицького гето, бо?ць Укра?нсько? Повстансько? Арм??
• Дрогобицька Голгофа

• ≪Дрогобич п?д час нацизму≫, сайт ≪Drohobyczer Zeitung≫ [ Арх?вовано 4 листопада 2013 у Wayback Machine .]
• Спогади Альфреда Шра?ра: ≪Я вже раз вмирав у Н?меччин?. Вдруге не хочу…≫
• [1] [ Арх?вовано 5 жовтня 2013 у Wayback Machine .]
• Helga Hirsch, ≪Wie haben Sie den Krieg ueberlebt, Herr Schreyer?≫ ? Im Gespraech, Frankfurter Allgemeine Zeitung, 8 Mai 2010, Nr. 106, стор Z6 [ Арх?вовано 26 лютого 2015 у Wayback Machine .]
• Дрогопед?я [ Арх?вовано 5 березня 2016 у Wayback Machine .]
• БЕРЛИНСКИЕ ЦИРЮЛЬНИКИ (Дрогобыч, лихие годы), Яков Фридман [ Арх?вовано 2 липня 2013 у Wayback Machine .]
• Дрогобыч  // Электронная еврейская энциклопедия . (рос.)
• Слава та ?зидор Волосянськ? СПРАВЕДЛИВ? СЕРЕД НАРОД?В СВ?ТУ

• Нариси з ?стор?? Дрогобича (в?д найдавн?ших час?в до початку XXI ст.) Дрогобич , Коло, 2009 р?к;? ISBN 978-966-7996-46-8

Нормативний контроль Freebase :  /m/06_x9kn

Ця стаття належить до добрих статей укра?нсько? В?к?пед??.