Алла?х ^{[1] [2]} , також Алла?г ^{[3] [4] [5]} , Алла? ^[6] ( араб. ???? ‎) ? арабське слово на позначення Бога , яке в укра?нськ?й мов? найчаст?ше познача? Бога ^[en] в ?слам? .

Значення цього слова тракту?ться в залежност? в?д традиц??. Зазвичай, це слово в ?слам? познача? поняття Бога взагал?, незалежно в?д рел?г??. Але в деяких випадках, як мусульмани, так ? немусульмани, вживаючи це слово, мають на уваз? саме той образ Всевишнього, який пропону? ?слам. Найближчий переклад цього слова буде саме ≪Всевишн?й≫. Слово Аллах ма? сп?льне походження з старо?врейським ?????? (Елог?м), яке в Священному Писанн? слов'янськими мовами було перекладено як Бог. З мовного погляду Елог?м означа? ≪Божество, Боги в ус?й сукупност?≫, однак як в юдейському, так ? в християнському розум?нн? ма? значення ≪Бог≫ в однин?. ?? (?м) ? це зак?нчення, яке в сучасному ?врит? утворю? множину чолов?чого роду, але в давнину утворювало слова для позначення сукупностей або якостей (под?бно укр. -ство або -сть, тобто Елог?м - Всевишн?, Всевишн?сть, Величн?сть, Найвища Сила).

Рос?йський купець Афанас?й Н?к?т?н , в сво?х записках XV ст. ≪ Хождение за три моря ≫, бувши православним п?дданим Велико? Степово? (Монгольсько?) ?мпер?? , пост?йно зверта?ться до Всевишнього у вигляд? ≪ оло, оло абрь, оло акъ, олло керем, олло рагим ≫, по?дну? у сво?му св?тогляд? р?зн? в?ровчення (що характерно для людей час?в Монгольсько? ?мпер??), под?бно до багатьох сучасних християн з народ?в Сходу: ≪ Праздники крестьянскые, ни Велика дни, ни Рожества Христова не ведаю, ни среды, ни пятница не знаю; а промежу есми вер таньгрыдан истремень ол сакласын: ?Олло худо, олло акь, олло ты, олло акъберъ, олло рагымъ, олло керимъ, олло рагым елъло, олло карим елло, таньгресень, худосеньсень. Богъ един, тъй царь славы, творець небу и земли. А иду я на Русь, кетъмышьтыр имень, уручь тутътым. Месяць мартъ прошел, и яз заговълъ з бесермены в неделю, да говел есми мъсяць, мяса есми не елъ и ничего скоромнаго, никакие ествы бесерменские, а елъ есми по двожды на день хлебъ да воду, авратыйля ятмадым. Да молился есми Христу вседрьжителю, кто сотворил небо и землю, а иного есми не призывал никоторого именемъ, богъ олло, богъ керим, богъ рагимъ, богъ худо, богъ акьберь, богъ царь славы, олло варенно, олло рагим ельно сеньсень олло ты. ≫

Образ Бога у сучасному ?слам? незначно в?др?зня?ться в?д його образу у християнств? . В ?слам? Бог це перш за все старозав?тний Бог, Всевишн?й, Господар ? повелитель св?т?в, по в?дношенню до якого люди мають проявляти покору (?слам), слухатися його повел?нь ? виконувати роботу, яку в?н ?м да? ? бути його рабами, тобто роб?тниками. Саме тому з точки зору ?сламу важко сприйняти християнську ?дею про те, щоб бачити Бога в ус?х можливих його образах ? за вс?ма можливими проявами матер?ального св?ту, зокрема у вигляд? св. Тр?йц? . Образи Бога-Отця (духовного батька ? вчителя), Бога-Слова чи Бога-Спаса, який проявля? себе в образ? людини ? невластив? сучасному ?сламу.

Аллах у Коран? [ ред. | ред. код ]

Зг?дно з ?сламським в?ровченням, Коран ? пряма мова Аллаха, звернена до пророка Мухаммеда безпосередньо або через ангела Джабри?ла. Аллах мусульман в принцип? ?дентичний Богу християн та юде?в. Образ Аллаха ? стрижнем ус??? пропов?д? Корану; як у мекканський, так ? в мединський пер?оди основн? риси Аллаха незм?нн?, хоча акценти на р?зн? риси в р?зн? пер?оди р?зн?. Одна з головних тем Корану ? ?дин?сть та внутр?шня ?дн?сть Аллаха. В?ра в нього протиставля?ться багатобожжю.

В?н ? один, ?диний, у нього нема? ? не може бути н?яких ≪товариш?в≫, ≪не народив ? не був народжений ? не був йому р?вним жоден≫. У Коран? пост?йно говориться про те, що Аллах досконалий, могутн?й (аль-Аз?з) ? величний (аль-Джал?ль). Йому п?дпорядковано все в св?т?, н?що не в?дбува?ться без його згоди та без його в?дома. В?н оп?ку?ться сво?ми твор?ннями, милостивий (ар-Рахман) по в?дношенню до людей, милосердний (ар-Рах?м) ? всепрощальний (аль-Афув). Люди повинн? усв?домлювати могутн?сть ? велич Аллаха, п?дпорядковувати себе йому, бути пок?рними (?слам), богобоязливими (таква), благочестивими. Вони повинн? в?рити Аллаху ? завжди покладатися на його волю ? мил?сть.

Аллах у Коран? виступа? як ?диний творець, який створив все суще, включаючи людину, ? те, чим в?н живе (журнал). В?н творить реч? сво?м наказом (словом ≪Будь≫). Аллах для людей ? ?диний справжн?й цар (мал?к) ? суддя (хакама), воздающий людям за ?хн? добр? ? гр?ховн? вчинки. Один з улюблених коран?чних сюжет?в ? покарання народ?в ? селищ, жител? яких не захот?ли слухати його посланц?в ? зд?йснювали безл?ч гр?х?в. Час в?д часу Аллах посила? до людей сво?х пророк?в (наб?) ? посланник?в (расуль), як? покликан? нести людям зв?стку про Аллаха. Останн?м таким проголошений посланником Мухаммад посланий до всього людства.

У належний для себе час Аллах знищить вс? небеса ? землю, воскресить мертвих (бас бад аль-маут) ? збере (хашр) ?х до себе на Страшний суд (киямат). Кожн?й людин? буде в?ддано за його д?яння або блаженством в раю (джаннат), або нев?рним в пекло (джаханом). Образ суду ? покарань нев?рних (каф?р) становить значну частину перших пропов?дей пророка Мухаммада.

Аллах проявля? себе людям у сво?х твор?ннях. Все твор?ння Аллаха, це ? його знамення людям. Одним ?з чудес (муджизат) Аллаха ? Коран.

?мена Аллаха [ ред. | ред. код ]

В ?сламськ?й традиц?? ?сну? поняття атрибутивних ?мен Аллаха. Вс? ц? ?мена виражають якост? Аллаха, якими в?н виража? свою присутн?сть у створеному св?т?. Тобто, незважаючи на множинн?сть ?мен Аллаха, вс? вони належать т?льки йому. ?х не можна упод?бнювати якостям твор?нь. В?домий такий хад?с пророка Мухаммада: ≪У Аллаха дев'яносто дев'ять ?мен, сто без одного. Той, хто стане перераховувати ?х ? ув?йде в Рай≫. Наприклад, ?менами Аллаха ? згадан? в Коран? Ар-Рабб (Господь), Ар-Рахман (Милостивий), Ар-Рах?м (Милосердний), Аль-Хайй (Живий), Аль-Ахад (?диний) тощо. Однак к?льк?сть ?мен Аллаха не обмежу?ться дев'яносто дев'ятьма, тому що в Аллаха ? ?мена, як? не згадан? в Коран? ? Сунн?.

Богословськ? проблеми [ ред. | ред. код ]

У ряд? аят?в Корану Аллах опису?ться надто конкретно або суперечливо. Це викликало суперечки серед р?зних мусульманських теч?й, а також використовувалося немусульманами в анти?сламсько? полем?ц?. Однак, мусульманськ? богослови ?дин? в тому, що це лише зда?ться, що ц? аяти м?стять суперечност?, а насправд? вони вза?модоповнюють один одного.

У Коран? багаторазово йдеться про те, що вс? справи людини створен? Аллахом, що все в св?т? в?дбува?ться лише з його в?дома (див. кадар). Одночасно вс?ляко п?дкреслю?ться, що людина в?дпов?дальна за сво? вчинки, за як? в?н отрима? нагороду. Контрастн?сть цих суджень про в?дносини Бога ? людини стала приводом для суперечок у середовищ? ?сламських богослов?в. Аналог?чна ситуац?я сталася з аятами-муташабихат, в яких йдеться про Аллаха метафорично як про ?стоту, що ма? частини т?ла, як у людини (рука, обличчя, оч?), ? зд?йсню? людськ? д?? (сидить на Трон?, приходить тощо).

Вчення про Аллаха ? основа ?сламсько? рел?г?? ? богослов'я, а догмат про одиничн?сть ? ?дн?сть Аллаха (таухида) ? головний догмат ?сламу.

Р?зн? аспекти природи Аллаха обговорювалися ? роз'яснювалися в хад?сах, тлумачення Корану (тафсирах), у спец?альних богословських творах (акида). Дв? головн? проблеми:

• сутн?сть природи Аллаха (вуджуд Аллах, ат-таухида);
• природа д?янь Аллаха (аф'аль та'ала аль-'адль).

Протягом VIII?XII стол?ть головн? дискус?? викликала проблема якостей (атрибут?в) Аллаха та ?х сп?вв?дношення з його сутн?стю. Традиц?онал?сти вимагали приймати в Коран? згадки про якост? Аллаха без м?ркувань ? б?-ля кайфу (див. хашавити, ташбих). ?нш? теч?? заперечували ?снування Аллаха якостей або тлумачили ?х символ?чно (див. джахмити, мутазал?ти). З IX?X стол?ть поширилися уявлення про реальне ?снування в Аллаха властивостей, нерозривно пов'язаних з його божественною сутн?стю (див. калам, ашарити, матурид?ти). Предметом розб?жностей богослов?в було реальний зм?ст таких якостей Аллаха, як ≪видим?сть≫ (споглядання його людьми в День суду ? праведниками в раю) ? ≪мова≫. Один з важливих богословських суперечок VIII?X стол?ть ? питання про сотворенности або несотворенности ≪мови Аллаха≫. У богословському середовищ? також обговорювалася можлив?сть тлумачення (або в?дмови в?д тлумачення) ≪антропоморфних вираз?в≫ у Коран?.

?сламське богослов'я, по сут?, зародилося наприк?нц? VII?VIII стол?ть з обговорення питання по?днання принципу справедливого покарання людей за ?х вчинки з всемогутн?стю Аллаха ? твор?нням ?м вс?х людських вчинк?в (див. кадарити, джабрити, мурджи?ти). Виходячи з текст?в Корану ? хадис?в, традиц?онал?сти в?дмовлялися в?д остаточного вир?шення проблеми. Мутазил?ти та ?нш? богословськ? школи допускали здатн?сть людини творити сво? вчинки. У X?XII стол?ттях склалося к?лька концепц?й, примирних к?нцеву залежн?сть вчинк?в людини в?д божественно? вол? з д?ями людини по зд?йсненню цього вчинку через ≪виб?р≫, ≪придбання≫, ≪здатн?сть до його ско?ння≫ ? так дал? (?хтияр, касб, ?ститаа).

Проблеми зв'язку м?ж людьми ? Аллахом знайшли розвиток у ши?тських поглядах на ?мамат. Суф?? розглядали проблему природи Аллаха як проблему шляхи його п?знання, осягнення його сутност? не розумом, а за допомогою любов? (махабба), спод?вання у всьому на Аллаха (таваккуль) ? аскетизм (зухд). Суф?йська концепц?я вахдат аш-шухуд передбача? сходження Аллаха в серц? м?стика, а вахдат аль-вуджуд ? розчинення людини до божественно? сутност?.

Мусульманськ? ф?лософи прид?ляли головну увагу п?знання Аллаха з допомогою розуму ? рац?ональним доказам необх?дност? його ?снування. Для ф?лософ?в Аллах ? вища ? необх?дне досконал?сть, вищий Розум ? найвища Любов, яка творить св?т, вт?люючись в ньому через ??рарх?ю еманац?? (див. фалсафа)

?динобожжя [ ред. | ред. код ]

Для позначення догмата про одиничн?сть ? ?дн?сть Аллаха мусульмани використовують терм?н таухида. Таухида ? одним ?з основних, фундаментальних догмат?в ?сламу, яке означа? насамперед заперечення пол?те?зму (ширк), що виража?ться у формул? ≪нема? н?якого божества, кр?м Аллаха≫. Слово таухида походить в?д д??слова ≪ваххада≫, що означа? ≪робити що-небудь ?диним≫, ≪вважати що-небудь ?диним≫. На р?вн? спекулятивно? теолог?? проблема таухида вир?шувалася в план? пояснення сп?вв?дношення сутност? (зат) Аллаха ? Його атрибути (сифат), Творця ? Його твор?нь.

Поняття [ ред. | ред. код ]

Таухида означа? визнання того, що Аллах ? ?диним Творцем ? Господом всього сущого. В?н волод?? прекрасними ?менами ? досконалими якостями. Найб?льш повно ? ясно розкривають сутн?сть доктрини ?динобожжя мекканський сури Корану, зокрема сура ≪аль-?хлас≫.

Основним принципом таухида ? ствердження того, що ?сну? т?льки один Бог-Творець, що створив все суще буття. В?н в?чний ? керу? вс?ма процесами у всесв?т?. Вс? потребу в Ньому, а В?н не потребу? н? в чому ? н? в кому. Доктрина таухида в?дкида? християнську Тр?йцю ? твердження про те, що н?бито у Бога можуть бути сини чи дочки. Таухида в?дкида? ? затвердження юде?в про те, що Творець благоволить т?льки одному обраному народу. Медальйон, що показу? ?м'я ≪Аллах≫ в Айя-Соф??, Стамбул

Важливою частиною доктрини таухида ? необх?дн?сть поклон?ння лише Аллаху. Актами служ?ння ? не т?льки конкретн? рел?г?йн? обряди, але ? все життя, вс? вчинки людини. Люди повинн? в точност? виконувати вс? вел?ння Аллаха ? зд?йснювати т?льки дозволене ? утримуватися в?д вчинення забороненого ?м.

Аллаху притаманн? атрибути, як? не ? чимось в?дм?нним в?д Його сутност?. В?н ма? р?зн? ?мена (?сма аль-хусна), що мають атрибутивний характер. В обов'язки мусульманина входить в?ра в ?мена ? якост? Аллаха, згадан? в Коран? ? достов?рних хад?сах. Ц? ?мена ? якост? необх?дно розум?ти так, як вони описан? в священних текстах (насс), не упод?бнюючи (ташбих) ?х ?менами ? якостям твор?нь ? не в?дмовляючись в?д ?х справжнього значення.

Аллах, що волод?? абсолютною силою, владою ? могутн?стю, може створювати р?зн? форми живо? ? неживо? природи ? знищувати ?х. Все, що в?дбува?ться в цьому св?т?, ма? глибокий сенс, ? все побудовано за первинним планом Творця. Йому також належать законодавч? функц??. Аллах присутн?й у створеному Ним св?т? ? керу? ус?ма процесами, завдяки чому Його твори мають здатн?сть до житт?д?яльност? ? забезпечуються необх?дними для цього засобами (журнал).

Аллах милостивий ? справедливий до Сво?х твор?нь. В?н не бажа? зла для Сво?х твор?нь. Т?, хто чинить несправедливо, будуть тримати в?дпов?дь перед Аллахом в день Страшного суду ? понесуть справедливе покарання.

Розум?ння таухида в р?зних теч?ях [ ред. | ред. код ]

Принципи доктрини ?динобожжя були детально вивчен? ? систематизован? мусульманськими богословами.

Мутазалитська теолог?я включала в поняття таухида заперечення в?дм?нних в?д сутност? Аллаха ? в?чних його атрибут?в.

Ашариты ? сифатиты тлумачили таухида як визнання ?диност? Аллаха щодо його сутност? (вах?д ф? затихи ля кульки лаху), його в?чних атрибут?в (вах?д ф? сифатихи аль-азал?я ля наз?ра лаху) ? його д?й (вах?д ф? аф'алихи ля кульки лаху).

Ханбал?ти, зокрема ?бн Тайм?я, включали в поняття таухида визнання т?льки за Аллахом божественно? природи (таухида аль-улюхия); визнання його ?диним Творцем ? пут?вником (таухида ар-рубубия); ? повну самов?ддачу людини Аллаху (таухида аль-'убудия).

Розум?ння таухида в суф?зм? зводилося до заперечення багатобожжя ? вважалося надбанням рядових в?руючих (таухида аль-'амма). Суф?? вид?ляли три головн? форми таухида:

• розчинення людсько? вол? до божественно? (таухида иради);
• самознищення (фана') людини в його бутт? (таухида шухуди);
• усв?домлення того, що нема? н?чого сущого, кр?м Аллаха (таухида вуджуди).

Остання форма таухида була властива вченням ?бн Араб?, яке п?зн?ше стали квал?ф?кувати як вчення про ?дн?сть буття (вахдат аль-вуджуд).

Сутн?сть та атрибути Аллаха [ ред. | ред. код ]

Для позначення ≪божественних атрибут?в≫ мусульмани використовують терм?н сифат. Вперше цей терм?н був введений мутазилитами. На перших етапах розвитку калама екв?валентом сифата виступав терм?н маани (≪значення≫, ≪смисли≫, ≪?де?≫). Деяк? мутакалими (Абу Шахим аль-Джуббаи, аль-Бакиллани, аль-Джувайни ? Фахрудд?н ар-Рази) зам?сть терм?на сифат використовували терм?н ахваль (≪стану≫, модуси), через що ?х називали ≪прихильниками концепц?? стан?в≫ (асхаб аль-ахваль).

Визнання наявност? у Аллаха позитивних атрибут?в отримало найменування ≪?сбат≫ (затвердження), а його посл?довники називалися ≪сифатитами≫; заперечення ж цього ?менувалося ≪татилем≫ (≪позбавлення≫ атрибут?в Аллаха), а його прихильники ? ≪муаттиля≫. До муаттиля в?дносили фаласифа (?бн С?ну ? його посл?довник?в), як? приписували Аллаху т?льки сп?вв?дносн? атрибути (сифат " аль-идафа), так?, як ≪першопричина≫, та атрибути негативн? (сифат ас-сальб), так?, як ≪споконв?чний≫. Як татиль (позбавлення) квал?ф?кувалася також точка зору мутазил?т?в, як? не визнавалися в реальност? сифат?в як характеристик (≪знання≫, ≪могутн?сть≫ ? т. ?н.).

Зг?дно з найб?льш поширеною класиф?кац??ю, сифати д?лилися на сутн?сн? атрибути (сифат аз-затзатийа, наприклад ≪самодостатн?й≫) та атрибути д?? (сифат аль-ф?ль, наприклад ≪живить≫). Зустр?ча?ться також розпод?л атрибут?в на сутн?сн? (затия, нафсия), описов? (васфия, манавия, хабария, наприклад ≪знання≫, ≪життя≫,) та атрибути д?? (ф?л?я).

Суф?? надавали сифати краси (сифат аль-джамаль, наприклад ≪знаючий≫), атрибути велич? (сифат аль-джалаль, наприклад ≪великий≫, ≪могутн?й≫) та атрибути досконалост? (сифат аль-камаль, наприклад, ≪творець≫, ≪самодостатн?й≫). Кр?м цього суф?? говорили про божественних ?менах (аль-асма аль-иляхия), застосовних до самого Аллаха, його атрибутами ? д?й ?, в?дпов?дно, д?лилися на сутн?сн? (затия, наприклад Аллах), атрибутивн? (сифатия, наприклад ≪знаючий≫) ? позначають д?? (афал?я, наприклад ≪творець≫).

Ашарити вважали сифати ? не тотожними самому Аллахов?, його сутност? (зат), ? не в?дм?нними в?д нього. Асхаб аль-ахваль характеризували модуси Аллаха як щось ? несе, ? не несе. В спекулятивному суф?зм? (?бн Араб? та ?н) ?мена Аллаха розглядалися як аспекти божества, що розр?зняються не сам? по соб?, а в залежност? в?д нашо? установки (б?-ль-итибар). Суф?? ? матуридити говорили про одв?чн?сть сифат?в вс?х розряд?в, а ашарити визнавали одв?чн?сть лише сутн?сних атрибут?в.

Див. також [ ред. | ред. код ]

• 99 ?мен Аллаха
• Всевишн?й
• Бог

Прим?тки [ ред. | ред. код ]

Джерела та л?тература [ ред. | ред. код ]

• Аллах // Словник ?сламських рел?г?йних терм?н?в арабського походження
• М. Б. П?отровський. Аллах // Ислам : энциклопедический словарь. ? М . : Наука . Главная редакция восточной литературы, 1991. ? С. 19-20. ? 315 с. : ил. ? ISBN 5-02-016941-2 . (рос.)

Посилання [ ред. | ред. код ]

• Аллах [ Арх?вовано 17 кв?тня 2022 у Wayback Machine .] // Велика укра?нська енциклопед?я  : у 30 т. / проф. А. М. Киридон (в?дп. ред.) та ?н. ? 2016. ? Т. 1 : А ? Акц. ? 592 с. ? ISBN 978-617-7238-39-2 .
• Аллах [ Арх?вовано 8 жовтня 2021 у Wayback Machine .] // Укра?нська Рел?г??знавча Енциклопед?я

В?к?сховище ма? мультимед?йн? дан? за темою: Allah

• Хождение за три моря Афанасия Никитина. Древнеруський текст [ Арх?вовано 4 червня 2009 у Wayback Machine .]
• Христианам Малайзии разрешили использовать слово Аллах