.38 Smith & Wesson
|
---|
Коробка набо?в .380" Revolver Mk IIz час?в Друго? св?тово? в?йни (та окрем? набо?)
|
Тип
набою
:
|
Револьвер
|
---|
Кра?на-виробник:
|
США
|
---|
?стор?я виробництва:
|
---|
Конструктор
:
|
Smith & Wesson
|
---|
Час створення:
|
1877
|
---|
Виробник:
|
Smith & Wesson
|
---|
Вар?анти:
|
.38/200
|
---|
Характеристики
|
---|
Тип г?льзи
|
Фланцева
, пряма
|
---|
Д?аметр кул?,
мм
:
|
9,2
|
---|
Д?аметр ши?
г?льзи
,
мм
:
|
9,79
|
---|
Д?аметр
фланця
г?льзи
,
мм
:
|
11,2
|
---|
Товщина
фланця
г?льзи
,
мм
:
|
1,4
|
---|
Довжина
г?льзи
,
мм
:
|
19,7
|
---|
Довжина
набою
,
мм
:
|
31,5
|
---|
Бал?стичн? властивост?
|
Вага/тип кул?
|
Швидк?сть
|
Енерг?я
|
158 gr (10 g) L SWC
|
767 ft/s (234 m/s)
|
206 ft·lbf (279 Дж)
|
195 gr (13 g) L RN
|
653 ft/s (199 m/s)
|
185 ft·lbf (251 Дж)
|
200 gr (13 g) LRN
|
620 ft/s (190 m/s)
|
176 ft·lbf (239 Дж)
|
|
.38 S&W
(
9×20mmR
) ?
револьверний наб?й
розроблений компан??ю
Smith & Wesson
в 1877. Верс?? набою стали стандартними для британських в?йськових в пер?од з 1922 до 1960-х. Хоча в?н ма? схожу назву з набо?м
.38 Smith & Wesson Special
, вони не ? вза?мозам?нними через р?зну форму г?льзи та через б?льший д?аметр кул?.
[1]
Наб?й було представлено в 1877 для використання в револьвер? S&W .38 Single Action.
[1]
П?сля
Першо? св?тово? в?йни
, британськ? в?йськов? почали шукати зам?ну дово?нним револьверам.
Webley
представив легку верс?ю свого револьверу Mk III з модиф?кованим набо?м .38 S&W, який стр?ляв кулею вагою 200 grains (13 g). В?н отримав схвальн? в?дгуки та загалом був прийнятий на озбро?ння.
Оск?льки Вебл? використовував набо? кал?бру .38 S&W, а довжина набою була обмежена довжиною барабана револьвера (так само ,як ? для ширшого .455), компан?я Kynoch випускала наб?й з такими самими параметрами, як ? .38 S&W, але з зарядом вагою 2,8 гран?в (0,18 г) з "Неон?ту" (
н?троцелюлозного
пороху) та з кулею вагою 200 гран?в (13,0 г). П?сля тестування на трупах та живих тваринах, було зроблено висновок, що свинцева куля, через б?льшу довжину та вагу для власного кал?бру, ставала нестаб?льною при влучанн? в ц?ль, зб?льшуючи вражаючу силу. Через в?дносно низьку швидк?сть куля втрачала енерг?ю в ц?л?, а не проходила наскр?зь. Це вважалося задов?льним ? конструкц?ю набою було прийнято п?д назвою ".38/200 Cartridge, Revolver Mk I".
Через деякий час використання, стало зрозум?ло, що 200-гранова (13 г) м'яка свинцева куля суперечить
Гаазьк?й конвенц??
, яка забороняла використовувати кул?, як? "розширюються або легко сплющуються у людському т?л?". Новий наб?й було прийнято, як "Cartridge, Pistol, .380 Mk II" або ".380 Mk IIz" з
кулею з суц?льнометалевою оболонкою вагою
180 гран?в (11,7 г). Наб?й .38/200 Mk I залишався на служб? для ц?льово? стр?льби та для навчання. Проте, п?сля початку в?йни, виникла потреба в поставках сум?сних бо?припас?в, таких як .38 S&W Super Police, з США тому британська влада почала видавати набо? .38/200 Mk I та MkII/IIz для використання на фронт?.
[2]
Набо? S.A. Ball Revolver .380 inch Mark II та S.A. Ball Revolver .380 inch Mark IIz були знят? з озбро?ння в 1963, коли було прийнято наб?й
9×19 мм
для нап?в-автоматичного п?столета
Browning Hi-Power
, який прийняли на озбро?ння у Велик?й Британ?? та в Сп?вдружност?.
Назва
.38 Colt New Police
була ф?рмовою назвою для набою компан??
Colt's Manufacturing Company
, який по сут? був набо?м .38 S&W з пласкою кулею.
[1]
Американський наб?й
.38 S&W Super Police
був схожий на британський наб?й .38/200 Mk I, з? свинцевою кулею вагою 200 гран?в (13 г) з дуловою швидк?стю 630 ft/s (190 м/с) та дуловою енерг??ю 176 ft·lbf (239 Дж), ? випускався к?лькома американськими виробниками для британського уряду, як екв?валент Mk I.
[1]
Турецький наб?й MKE
9.65 мм Normal
(9.2×23mmR (.38 Smith & Wesson)) мала кулю з? свинцево-сурм'яного сплаву вагою 177 гран?в (11,5 г) в позолочен?й суц?льнометалев?й оболонц? та з капсулем Боксер в латунн?й г?льз?. Позначка "normal" в?др?зня? наб?й в?д набою 9,65 мм Special (9.1×29mmR (.38 Special)). В позначенн? використано ном?нальний д?аметр стволу 9,65 мм (.38-кал?бр) зам?сть фактичного д?аметра 9,2 мм (.361-кал?бр). В?н мав дулову швидк?сть 590 ft/s (180 м/с).
Наб?й .380 Mk IIz до сих п?р випускають на збройному завод? в ?нд??, для використання в револьверах.
[3]
Для цив?льного ринку лише компан?я Ругер випуска? л?м?тован? парт?? револьвер?в п?д цей кал?бр для продажу за кордоном, ? лише к?лька компан?й до сих п?р випускають бо?припаси.
[1]
Б?льш?сть набо?в продають з? свинцевою круглоносою кулею вагою 145 гран?в (9,4 г), хоча компан?я Fiocchi до сих п?р випускають набо? з
кулями з суц?льнометалевою оболонкою
. Деяк? компан??, наприклад, Buffalo Bore, випускають набо? для самооборони або полювання.
[4]
- Robert J. Maze (1 березня 2002).
Howdad to High Power, a Century of British Breechloading Service Pistols
.
ISBN
978-1-880677-17-9
.
- Clifford Shore (May 2011).
With British Snipers to the Reich
. Literary Licensing, LLC.
ISBN
978-1-258-00891-8
.
- Mark Stamps; Ian D. Skennerton (1 с?чня 1993).
380 Enfield No. 2 Revolver
.
ISBN
978-1-85367-139-5
.