Чукотська мова
(
чук.
?ыгъоравэт?ьэн йи?ыйи? [????oraβet???n ji??ji?]
; застар?ла нава ?
луораветланська мова
(
рос
.
луораветланский язык
) ? мова
чукч?в
, одна з мов
чукотсько-камчатсько? с?м'?
.
Чукотська мова поширена на територ??
Чукотського автономного округу
, у п?вн?чно-сх?дн?й частин? Коряцького автономного округу, а також у
Нижньоколимському улус?
Республ?ки Саха (
Якут?я
). За даними перепису
1989
року чукч?в нараховувалось 15 000, з них 70% вважали чукотську мову р?дною.
Чукотська мова ? мовою повсякденного сп?лкування у б?льшост? чукч?в у родин? та в процес? традиц?йно? господарсько? д?яльност? (
оленярство
). Чукотською мовою виходять рад?о- та телепередач?, читаються допов?д?, проводяться бес?ди. Мовою д?ловодства ? адм?н?стративно? д?яльност? ?
рос?йська мова
, яка ? також мовою м?жнац?онального сп?лкування на територ?ях, де чукч? контактують з
коряками
,
якутами
.
Чукотською мовою зд?йсню?ться навчання у початков?й школ?. У середн?й школ? чукотську мову викладають як предмет.
Д?алектне розчленування чукотсько? мови незначне. Вид?ляють сх?дний (уеленський) д?алект, покладений в основу писемност?, зах?дний (колимський) д?алект ? група п?вденних д?алект?в (п?вденний сх?д Чукотки): енмил?нський, нунл?гранський ? хатирський. Ц? останн? характеризуються фонетичними ? морфолог?чними особливостями, що зближують ?х ?з
керецькою
?
коряцькими
мовами. За попередн?ми даними, у межах кожного д?алекту можуть бути вид?лен? говори.
Д?алектолог?я чукотсько? мови вивчена слабо; проте можна з упевнен?стю стверджувати, що користування л?тературною мовою не ? складним для жодно? територ?ально? групи
чукч?в
.
У чукотськ?й мов? вид?ляють 6
голосних
фонем
? 14
приголосних
. В?дсутн? протиставлення твердих та м'яких приголосних; також в?дсутн?
дзв?нк?
змичн? приголосн?. Чукотська
гортанна змичка
? самост?йною приголосною фонемою. У ц?й мов? нема? дифтонг?в, хоча ? по?днання, як? за звучанням схож? на них
Особливими звуками чукотсько? мови, яких нема? в
рос?йськ?й
, ?:
- ? (звук, под?бний до укра?нсько?
г
)
(Г г)
? ш?сть голосних звук?в. Слабк? (закрит?) звуки
э
[?],
у
[u],
и
[i] чергуються з сильними (в?дкритими), в?дпов?дно
а
[?],
о
[?],
э
[?] (можна розр?зняти за походженням два звуки
э
? сильний ? слабкий, вимовляються вони однаково), причому застосову?ться правило
сингармон?зму
? якщо у слов? ? хоч один сильний голосний, то й ус? слабк? зм?нюються в сильн?. Звук
ы
[?] ? нейтральним, в?н може бути ? в словах з сильними, ? з слабкими голосними, хоча ?нод? при?днання аф?кса з
ы
вимага? зм?ни голосних у сильн?.
Ц?кавою особлив?стю чукотсько? мови ? те, що ж?нки та чолов?ки говорять по-р?зному. Для ж?нок ?сну? табу на проголошення ?мен родич?в чолов?ка та сл?в, як? звучать схоже
[1]
. Р?зниця ?сну? також ? у вимов? звичайних сл?в. Там, де чолов?ки вимовляють звук ≪р≫ або по?днання звук?в ≪рк≫, ж?нки вимовляють звук ≪ц≫ або ≪цц≫. Звуки ≪ч≫, ≪с≫ та ?нш? у вимов? чолов?к?в також мають властив?сть зм?нюватись у вимов? ж?нок на ≪ц≫. Наприклад, у значенн? ≪морж≫ чолов?ки використовують слово ≪
р
ы
рк
ы
≫, а ж?нки ? ≪
ц
ы
цц
ы
≫
[2]
[3]
.
Чукотська мова ?
?нкорпоруючо
-
аглютинативною
мовою. Усяке слово склада?ться принаймн? з двох морфем (коренево? й аф?ксно?), звичайно слова мають багато суф?кс?в. ?нкорпорац?я означа? вкючення в форму слова к?лькох основ. Таким чином зам?сть
словосполучення
створю?ться слово з ?диним наголосом, формотворчими аф?ксами ? гармон??ю голосних.
Чукотська мова ?
ергативною
.
?менник ма? дев’ять (з кличною формою ? десять) в?дм?нк?в: називний (робиться що?), ергативний (орудний, робиться ким?), м?сцевий (у межах чого?), вих?дний (в?д чого?), напрямний (давальний, до чого?), ор??нтовний (за чим знати?), сум?сний (з чим разом?), супров?дний (з чим при соб??), призначальний (знадобиться на що?).
В основ? под?лу ?менник?в на в?дм?ни ? протиставлення людини й нелюдини, причому до групи нелюдей належать ? жив? ?стоти, натом?сть до групи людей в?дносяться клички домашн?х тварин ? будь-як? антропоморф?зован? назви (як укра?нське ≪В?тра≫ зам?сть ≪в?тру≫).
Використовуються численн? д??сл?вн? та в?дд??сл?вн? форми. Характерними для чукотсько? мови ? д???менники-д??прикметники (≪той, що робить≫), д??присл?вники можуть використовуватись у абсолютних (?з власним незалежним п?дметом) зворотах, так? конструкц?? зам?няють складноп?дрядн? речення.
Перех?дн? д??слова
узгоджуються як з суб’?ктом так ? з об’?ктом, отож мають двадцативосьмичленну парадигму д??в?дм?нювання.
Творцем першо? чукотсько? писемност? був пастух
Тенев?ль
.
Абетка на основ? латиниц? (
1931
)
| А а
|
? ?
|
B b
|
C c
|
D d
|
Е е
|
? ?
|
? ?
|
| ?
?
?
?
|
F f
|
G g
|
H h
|
I i
|
? ?
|
J j
|
K k
|
| L l
|
M m
|
N n
|
Ŋ ŋ
|
O o
|
? ?
|
P p
|
Q q
|
| R r
|
S s
|
T t
|
U u
|
? ?
|
V v
|
W w
|
Z z
|
| Ь ь
|
У
1937
роц? цей алфав?т, як ? ?нш? алфав?ти народ?в
СРСР
був переведений на
кириличну основу
. Спочатку в?н н?чим не в?др?знявся в?д рос?йського алфав?ту. У 1950-т? роки були введен? букви К’ к’ ? Н’ н’, зам?нен? незабаром на
? ?
?
? ?
, проте ще довгий час вони використовувалися т?льки в навчальн?й л?тератур?, а у прес? продовжували використовувати букви з апострофом. Наприк?нц? 1980-х рок?в була введена буква
? ?
на позначення глухого л, але вона також використову?ться переважно в навчальн?й л?тератур?. У результат? чукотський алфав?т зараз ма? такий вигляд:
| А а
|
Б б
|
В в
|
Г г
|
Д д
|
Е е
|
Ё ё
|
Ж ж
|
| З з
|
И и
|
Й й
|
К к
|
? ?
|
Л л
|
? ?
|
М м
|
| Н н
|
? ?
|
О о
|
П п
|
Р р
|
С с
|
Т т
|
У у
|
| Ф ф
|
Х х
|
Ц ц
|
Ч ч
|
Ш ш
|
Щ щ
|
Ъ ъ
|
Ы ы
|
| Ь ь
|
Э э
|
Ю ю
|
Я я
|
'
|
Серед особливостей правопису можна навести так?: Звук
ч
в?дпов?дно до особливостей вимови познача?ться л?терою
с
(перед
?
). Звуки
й
,
л
,
ч
вважаються м’якими, п?сля них пишуться голосн?
я
,
ю
,
е
,
ё
зам?сть
а
,
у
,
э
,
о
, а
гортанний з?мкнений звук
познача?ться л?терою
ь
зам?сть
ъ
. П?сля голосних зам?сть
ъ
пишеться апостроф
’
, причому у вимов? приступ може насправд? передувати голосному. Л?тери
б
,
д
,
з
,
ж
,
ф
,
х
,
ш
,
щ
(а також
л
, що протиставля?ться
?
) використовуються т?льки у запозичених словах.
≪Запов?т≫
Т.Шевченка
чукотською мовою (переклав Володимир Тинеск?н)
[4]
- ВЭТГАВ ЯАТЛЬЭТЫ
- Эчги въик, Украинак гым
- К'энамайынлятык;
- Мачыган нитгъэн маёлгын
- Ванво въийылк'этык,
- Ин'к'ун ынк'о ергыт, энмыт
- Мэчынкы к'онпы льук,
- Тан'валёмы Днепр-эрмэчьын
- Э'йн'эльын имъэлюк
- Эчги Украинаеквэ
- Рейк'ыпыльыльэтгъэ
- Эк'эльин мутлымул, -ынкы
- Вытку тырэлк'утгъэ
- Тырэюгъэ ынкъам этын
- И'и'н траванлян'ын
- Йылынво гымыгнотагты
- Тэн'ычьын вагыргын.
- Майынляплыткок, вутилгыт
- К'ылгинэрмэквыткы.
- Ынк'о гым ман'ыройыръык,
- Торъечьамвагыргык,
- Нытэн'ъэв к'энакетъотык
- Кычьымветгаквыргык.
|
Wikimedia Incubator