Усташ?
Емблема Усташ?в
На служб?	1929 ? 1945
Кра?на	Корол?вство Югослав?я Незалежна Держава Хорват?я
Гарн?зон/Штаб	Турин ? Загреб
В?йни/битви	Друга св?това в?йна
Командування
Поглавник	Анте Павелич
В?йськове крило	Устаська войниця
Мед?афайли на В?к?сховищ?

Усташ? ( хорв. Usta?e ≪повстанц?≫, ≪бунтар?≫) ? хорватське початково сепаратистське , нац?онал?стичне ^[1] ? терористичне ^[2] та?мне товариство , яке згодом переросло у фашистський пол?тичний рух ^{[3] [4]} у 1920?1940-х роках. Сьогодн? слово Usta?e вживають виключно стосовно член?в ц??? орган?зац??. Створена в с?чн? 1929  р. л?дером Хорватсько? парт?? права Анте Павеличем . Мала багато сп?льних рис ?з ?тал?йською фашистською парт??ю ? мала бази в ?тал?? та Угорщин? . Рух виник як в?дпов?дь на утиски хорват?в режимом югославського короля Александра ? . Основною метою орган?зац?? була незалежн?сть Хорват?? та л?кв?дац?я Югослав?? . ^{[5] [6]}

Усташ? причетн? до вбивства в 1934 у Марсел? югославського короля Александра ? та французького м?н?стра закордонних справ Лу? Барту македонським революц?онером Владо Черноземським . П?сля л?кв?дац?? 1941 року Югослав?? Усташ? за п?дтримки кра?н Ос? створили на територ?? Хорват??, Босн?? ? Герцеговини Незалежну державу Хорват?я на чол? з королем Том?славом ?? , але де-факто кра?ною керував Анте Павелич.

Усташ? причетн? до масових убивств жител?в Югослав??, упродовж трьох рок?в перешкоджали поширенню на Балканах партизанських загон?в Т?то (Народна визвольна арм?я Югослав??).

П?сля поновлення держави Югослав?я 1945 р. б?льш?сть член?в орган?зац?? усташ?в ем?грували до США та Аргентини , частину ? стратили, деяких ? через самосуди. ^[7]

В результат? поразки Австро-Угорщини та Н?меччини в Перш?й Св?тов?й в?йн?, 1 грудня 1918 року було створене Корол?вство Серб?в, Хорват?в ? Словенц?в (КСХС), куди хорват?в ? словенц?в разом з Босн??ю ? Герцеговиною втягнули п?д загрозою ?тал?йсько? окупац??. Так за п?дтримкою Антанти була створена сербська ?мпер?я, де п?д облудними об?цянками р?вност? ? братерства ховався великосербський шов?н?зм. Коли хорвати ? словенц? зрозум?ли, що в нов?й слов’янськ?й держав? вони мають менше прав н?ж в Австро-Угорськ?й ?мпер??, почався новий етап боротьби вже проти ≪братнього народу≫ ^[8] .

Сусп?льну ? парламентську боротьбу за незалежн?сть Хорват?? у 1920-х рр. очолю? Хорватська республ?канська селянська парт?я (Hrvatska republikanska selja?ka stranka), керована ветераном хорватсько? пол?тики Степаном Радичем (1871-1928). Майбутн?й кер?вник Усташ?в Анте Павелич, обраний в?д Парт?? права спочатку до м?ського парламенту Загреба , а пот?м до Народно? скупщини (парламенту) Корол?вства Серб?в, Хорват?в ? Словенц?в (Kraljevina Srba, Hrvata I Slovenaca), бере активну участь у парламентськ?й боротьб?. В?домий см?ливими промовами проти великосербського шов?н?зму та за самост?йн?сть Хорват??, а також регулярними сутичками з депутатами-сербами в кулуарах Павелич завойову? скандальну популярн?сть, особливо серед нац?онал?стично налаштовано? хорватсько? молод?. Коли 20 червня 1927 Степан Радич ? четверо його прихильник?в були розстр?лян? п?д час конфл?кту в парламент? депутатом в?д правлячо? сербсько? Народно? радикально? парт?? (Narodna radikalna stranka) Пун?шею Рачичем (дво? загинули на м?сц?, Радич через п?втора м?сяц? помер в?д ран, дво? були поранен?), Анте Павелич негайно ви?хав до Загреба ? взяв активну участь у масових акц?ях протесту. Ситуац?я переросла у масов? безладдя. Оф?ц?йний Белград застосував проти м?тингувальник?в жандармер?ю, а великосербськ? шов?н?сти вбили к?лькох хорватських пол?тичних ? культурних д?яч?в. У ц? дн? Анте Павелич очолив стих?йно створену нац?онал?стичну орган?зац?ю ≪Хорватський домобран≫ (Hrvatski domobran), що мала на мет? захистити учасник?в протест?в в?д урядових сил ? формувань сербських нац?онал?ст?в. Як л?дер ц??? орган?зац?? Анте Павелич у серпн? 1928 написав ≪Декларац?ю хорватсько? самооборони≫, у як?й виклав основн? ?де?, що п?зн?ше лягли в основу руху Усташ?в. Почина? виходити газета ≪Хорватський домобран≫ , яка вже до Р?здва 1928 р. була закрита югославськими властями за ≪антидержавну аг?тац?ю≫. П?сля державного перевороту 6 с?чня 1929 р. короля Александра ?, Анте Павелич ? його соратники з ≪Хорватського домобрану≫ переходять на нелегальне становище.

7 с?чня на консп?ративн?й квартир? у Загреб? на зборах к?лькох кер?вник?в ≪Домобрана≫ було прийняте р?шення про його трансформац?ю в Хорватську революц?йну орган?зац?ю ≪Усташ?≫ (Ustasa-Hrvatska revolucionarna organizacija). Хорватськ? нац?онал?сти переходять до насильницьких метод?в боротьби за незалежн?сть. Л?дером (поглавн?ком) усташ?в був одноголосно обраний Анте Павелич.

Орган?зац?я формувалася за територ?альним принципом. Найнижчим п?дрозд?лом був ≪р?й≫ (roj) на чол? з ≪ройовим≫, що формувався у окремому населеному пункт?. ≪Ро?≫ об’?днувалися у ≪tabor≫, ≪logor≫, ≪sto?er≫ ? очолювалися в?дпов?дними кер?вниками. Головний штаб орган?зац?? називався ≪Головним усташ?вським станом≫ (Glavni Usta?ki Stan). ≪Усташ?вський стан≫ очолював ≪поглавник≫ (poglavnik), що обирався ≪усташами-засновниками≫, в?н мав у орган?зац?? практично необмежен? владн? повноваження. Мав право призначати ? зм?щувати член?в ≪Усташ?вського стану≫ ? 15 ≪доглавник?в≫ (doglavnike) ? 7 ≪пом?чник?в≫ (pobo?nike); видавати ≪Усташ?вському стану≫ накази про призначення м?сцевих начальник?в ? ос?б, що були над?лен? ≪спец?альними повноваженнями≫, включно з судовими; приймати практично будь-яке р?шення стосовно д?яльност? орган?зац?? тощо. Орган?зац?я була створена за вождистським типом ? про терм?н д?яльност? ≪поглавника≫ ? його зв?тн?сть у статут? н?чого не було сказано. Членом ≪Усташ?в≫ м?г стати ≪кожний хорват, здатний до повстансько? боротьби, повн?стю в?дданий усташ?вським ?деалам≫ . Кожний, хто вступав до орган?зац??, виголошував клятву. Клятву проказували ≪поклавши руку на Б?бл?ю, на як?й були схрещен? кинджал (kama) ? револьвер≫ ^[9] .

Невдовз? п?сля створення орган?зац?? Анте Павелич, л?дер молод?жного крила Усташ?в Бранимир ?лич ? колишн?й австро-угорський оф?цер Густав Перчец , що керував в?йськовими справами, втекли з Югослав?? до В?дня . Пот?м перебрались до Будапешта , а навесн? 1929 р. прибули до Болгар?? . У болгарськ?й столиц? А. Павелич налагодив контакти з л?дерами македонських нац?ональних революц?онер?в (Вътрешна македонска революционна организация, ВМРО), що боролися за зв?льнення сво?? батьк?вщини спочатку в?д Османсько? ?мпер?? , а пот?м в?д Корол?вства Югослав?? та Грец?? , ? мали величезний досв?д диверс?йно? та партизансько? боротьби. Македонц? стали природними союзниками Усташ?в у боротьб? проти Белграда. Кер?вником ВМРО був ?ван ≪Ванче≫ Михайлов (1886-1990), непримиренний ворог серб?в. 20 травня 1929 р. м?ж Усташами ? ВМРО була п?дписана т. зв. ≪Соф?йська декларац?я≫, яка передбачала, що обидв? орган?зац?? будуть ≪координувати свою законну д?яльн?сть у в?дстоюванн? людських ? народних прав, пол?тично? свободи ? повно? незалежност? Хорват?? ? Македон??≫ . Усташ? стали проходити в?йськовий вишк?л п?д кер?вництвом досв?дчених македонських б?йц?в, ? нав?ть отримали можлив?сть брати участь у дек?лькох зухвалих наб?гах пох?дних груп ( чет ) ВМРО на югославську територ?ю. 17 серпня 1929 р. надзвичайний суд у Белград? заочно вин?с смертн? вироки А. Павеличу ? його в?йськовому раднику Г. Перчецу ≪за п?дготовку в?йськового заколоту проти престолу ? югославсько? державност?≫ .

Одночасно з п?дп?льною д?яльн?стю Усташ?в продовжував ?снувати ≪Хорватський домобран≫ як легальне крило хорватського нац?онально-визвольного руху. В ем?грац?? виходили газети ≪Хорватський домобран≫ ( Буенос-Айрес ) та ≪Хорватська незалежна держава≫ ( П?тсбург ). Ц? видання нелегально переправлялися до Югослав??. Усташ? були ел?тою ≪Домобран?в≫. У сво?х записках Б. ?лич каже, що ≪вс? усташ? були домобранами, але лише найдосв?дчен?ш? домобрани ставали усташами≫ . Верховне кер?вництво ≪Хорватського домобрану≫ також належало А. Павеличу, який у 1931 р. очолив колег?альний кер?вний орган ц??? орган?зац??. ?дн?сть двох орган?зац?й привела до появи в ?сторичн?й науц? терм?ну ≪усташ?всько-домобранський рух≫ (Usta?ko-domobranski pokret).

На м?жнародн?й арен? на початку 1930-х рр. Усташам разом з ?ншими хорватськими ? югославськими опозиц?онерами вдалося налаштувати довол? широкий спектр громадсько? думки проти диктатури короля Александра. Зокрема, безкарне вбивство сербськими радикалами хорватських л?тератор?в М?лана Шуфлая та ?во П?лара викликало обурення та заяви на п?дтримку ≪хорватських борц?в≫ з боку ц?ло? низки видатних д?яч?в, яких аж н?як не можна назвати ≪правими≫ ? Максима Горького , Анр? Барбюса та ?н.

З с?чня 1932 р. А. Павелич робить спроби перетворити Усташ?в на масову нап?влегальну орган?зац?ю. Почина? виходити щом?сячний журнал ≪Усташ≫. Одночасно Усташ? намагалися вийти з-п?д патронату ВМРО ? самост?йно розгорнути повстансько-диверс?йн? д?? на територ?? Хорват??. Для першо? збройно? акц?? був обраний район Л?ка , розташований поблизу узбережжя Адр?атичного моря . У вересн? 1932 р. на п?дп?льну базу коло м?ста Госпич було перекинуто 10 озбро?них гвинт?вками та револьверами б?йц?в-ем?грант?в. Саме до цього пер?оду в?дносяться перш? згадки про ун?форму усташ?в, у яку, за зразком б?йц?в ВМРО, вони були одягнут?. За св?дченнями сучасник?в, форма являла собою ≪туристичний чи дорожн?й одяг темного кольору з виготовленими у кустарний спос?б кокардами у форм? букви ≪U≫≫ .

У н?ч ?з 6 на 7 вересня б?йц?-ем?гранти, до яких при?дналось к?лька хорватських усташ?в, зд?йснили спробу збройного постання. Повстанцям вдалося захопити прим?щення югославсько? жандармер?? в м?стечку Брушане коло Госпича . Захопивши к?лька десятк?в гвинт?вок ? к?лька ящик?в бо?припас?в, усташ? планували почати наб?р добровольц?в ? створити ще к?лька загон?в. Реакц?я югославських властей на вилазку усташ?в була дуже масштабною та жорстокою. Були зад?ян? багатотисячн? сили арм?? та жандармер??, а також загони озбро?них добровольц?в ?з м?сцевих серб?в. У результат?, за хорватськими джерелами, к?льк?сть заарештованих, побитих чи пограбованих хорват?в перевищила 5 тисяч чолов?к. Заг?н усташ?в 13 вересня в?дступив до Задара , на ?тал?йську територ?ю. Сербськ? втрати склали 2 убитих ? 16 поранених, з боку усташ?в один загинув (21-р?чний Степан Девчич, п?зн?ше був прославлений в усташ?вськ?й традиц?? як один ?з ≪оф?ц?йних мученик?в≫ руху), тро? отримали легк? поранення. А. Павелич високо оц?нив результати ≪знаменитого Л?цького повстання≫ (Li?ki ustanak). Але насправд?, в результат? репресивних д?й югославських властей, п?дп?льн?й мереж? Усташ?в було завдано серйозного удару.

Хвиля пол?тичних репрес?й югославського корол?вського режиму, спровокована спробою повстання, викликала новий пот?к хорватських б?женц?в до сус?дньо? ?тал?? . Поява у ц?й кра?н? д??во? хорватсько? сп?льноти викликала переор??нтац?ю Усташ?в на цю кра?ну. З 1932 р. А. Павелич та його соратники, не припиняючи сп?вроб?тництва з ВМРО, все б?льше ор??нтуються на фашистську парт?ю Муссол?н? як на потенц?йного союзника у боротьб? з корол?вською Югослав??ю. Восени 1932 р. в ?тал?йському м?стечку Бовеньо коло Бреш?? був заснований перший тренувальний таб?р Усташ?в, там був розпочатий бойовий та ?деолог?чний вишк?л 46 курсант?в. Таб?р у Бовеньо в?д?грав важливу роль у становленн? руху Усташ?в та його традиц?й. Тут усташ? почали носити форму, схожу на форму ?тал?йських фашист?в, з обов’язковим кинджалом на пояс? (п?зн?ше названим ≪сербос?ком≫). Було введене аналог?чне до фашистського в?тання ≪римським салютом≫ ? гаслом: ≪За батьк?вщину готов?!≫ ( Za dom spremni! ); усташ?вська емблема була доповнена б?ло-червоною ≪шах?вницею≫ всередин? букви ≪U≫ тощо.

У 1933 р. в ?тал?? були розгорнут? ще два табори Усташ?в ? у Фонтенечч?о та Сан-Деметр?о, а загальна к?льк?сть курсант?в досягла 400 чолов?к. Ще два табори знаходились на територ?? Угорщини ? в Янка-Пуста ? Надь-Кан?жа п?д кер?вництвом Г. Перчеца (якого невдовз? вбили за наказом А. Павелича). В?д угорського уряду адм?рала Горт? Усташ? отримали 90 гвинт?вок ? амун?ц?ю з арм?йських запас?в, а також можлив?сть проходити практику в п?дрозд?лах прикордонно? служби на югославському кордон?. Поява ?ноземно? п?дтримки ? тренувальних табор?в дозволило усташ?всько-домобранському рухов? актив?зувати п?дп?льну роботу в Югослав??. Перекинут? з-за кордону навчен? диверсанти вступали в контакт ?з наявними осередками та створювали нов?. Було зд?йснено дек?лька замах?в на найжорстк?ших у ≪хорватському питанн?≫ сербських нац?онал?ст?в, а також демонстративн? (без людських жертв) п?дриви югославських дипломатичних вагон?в у експресах ≪Белград-В?день≫ та ≪Белград-Соф?я≫ у 1933?1934 рр. П?дп?льн? групи, що стих?йно виникали у Хорват??, приймали назву ≪Усташ?≫ й шукали контакт?в з орган?зац??ю. В?дпов?дно посилювалися репрес?? югославських властей ? за даними ем?грантсько? преси за ?ратами на початок 1934 перебували 1684 хорватськ? пол?тв’язн?.

Найгучн?шим терористичним актом Усташ?в стало вбивство 9 жовтня 1934 р. у Марсел? югославського короля Олександра ? Карагеорг?йовича . У наступн? роки хорватськ? нац?онал?сти перетворили ≪марсельський атентат≫ у зас?б самореклами, хоча насправд? Усташ? були лише учасниками цього замаху. Плани вбивства короля Александра обговорювались А. Павеличем ? ≪Венче≫ Михайловим у серпн? 1934 р. Л?дери Усташ?в та ВМРО вир?шили розправитися з монархом у Франц?? , де Александр ? планував побувати у рамках свого амб?тного проекту в?йськово-пол?тичного союзу проти ?тал?? та Угорщини ( Мало? Антанти ).

Групу усташ?в, що складалася з д?аспорних хорват?в, очолив ?вген ≪Д?до≫ Кватерник (1913?1961), нащадок легендарного революц?онера. Враховуючи в?дсутн?сть у хорват?в бойового досв?ду, ВМРО наполягла на виконанн? атентату в Марсел? македонським революц?онером Владо Черноземським , в?домим сво?м мистецтвом у ≪стр?льб? по-македонськи≫ (з двох рук по двох рухомих м?шенях одночасно). На випадок невдач? одна хорватська група чекала короля у Марсел?, а друга ? у Париж? .

9 жовтня король Олександр прибув до Марселя на югославському есм?нц? ≪Дубровник≫ у супровод? Лу? Барту ? на автомоб?л? по?хав на вокзал. Французи безв?дпов?дально поставилися до заход?в безпеки короля: кортеж супроводжували верхов? драгуни з незарядженими караб?нами, а оточення вздовж вулиць зд?йснювали звичайн? пол?цейськ?, як? стояли через кожн? 10-15 метр?в. В. Черноземський з ≪маузером≫, схованим за величезним букетом кв?т?в, вискочив ?з натовпу, заскочив на п?дн?жку автомоб?ля ? смертельно поранив короля Александра та м?н?стра Барту. Тяжко пораненим був також французький генерал Жорж, що супроводжував короля. Командир ескорту полковник П?оле вдарив македонця шаблею, а пол?цейськ? добили його з револьвер?в.

Вбивство югославського короля викликало гостру реакц?ю св?тового сп?втовариства. Для усташ?в на ем?грац?? це мало негативн? насл?дки. П?сля того, як ?. Кватерник ? його люди втекли до ?тал??, стало зрозум?ло, що до атентату причетн? Усташ?. П?д м?жнародним тиском Муссол?н? змушений був припинити стосунки з Усташами. Наприк?нц? жовтня 1934 р. ?тал?йська пол?ц?я заарештувала А. Павелича, ?. Кватерника та понад 150 усташ?в за звинуваченнями у причетност? до марсельського вбивства, незаконному збер?ганн? збро? ? т. ?н. Вс? вони лишались в ув’язненн? не менш н?ж два роки. Тренувальн? табори орган?зац?? на територ?? ?тал?? були л?кв?дован? (в Угорщин? табори продовжували функц?онувати).

У Югослав?? п?сля вбивства короля Олександра режим сутт?во пом’якшився. Для хорват?в ? словенц?в були зроблен? в?дчутн? послаблення. Зокрема, перестали пересл?дуватися культурно-просв?тн? та спортивн? орган?зац??. З 1935 полем д?яльност? усташ?всько-домобранського руху ста? територ?я само? Хорват??. Основн? напрямки д?яльност? ? пропагандистська робота з масами ? розбудова п?дп?льно? мереж?. Важливу роль в орган?зац?? починають в?д?гравати законсп?рован? л?дери, в першу чергу ? кер?вник загребсько? п?дп?льно? мереж? полковник Славко Кватерник ( 1876 ? 1947 ), колишн?й оф?цер австро-угорсько? арм?? ? дворянин, батько ?вгена ≪Д?до≫. Будучи представником пом?ркованого крила орган?зац??, Кватерник-старший зосередився на аг?тац?? та збиранн? сил. Великою заслугою Славка Кватерника було залучення до лав Усташ?в десятк?в кадрових ? запасних оф?цер?в хорватського походження. З лютого 1939 членом Усташ?в публ?цистом М?ле Будаком ( 1889 ? 1945 ), що вт?к ?з ув’язнення в ?тал??, було налагоджено щоденний випуск газети ≪Хорватський народ≫ (Hrvatski narod), що пропагувала усташ?вськ? ?де? та поширювалася нап?влегально (з 1940 п?сля арешту Будака ? нелегально).

П?сля зближення нового югославського кер?вництва з нацистською Н?меччиною , у травн? 1937 р. за посередництва останньо? був урегульований ?тало-югославський конфл?кт. Зг?дно з пакетом двосторонн?х домовленостей, Муссол?н?, зокрема, зобов’язувався оголосити поза законом на територ?? ?тал?? Усташ?в. Зв?льнений наприк?нц? 1936 з в’язниц? А. Павелич продовжував перебувати п?д пильним наглядом ?тал?йських спецслужб на поселенн? у С??н? . Для б?льшост? ув'язнених усташ?в умовне зв?льнення настало впродовж 1937 ?1939 рр. Сл?дч? д?? щодо них формально тривали в ?тал?? до 1940 . До того часу в тюрмах продовжували залишатись переважно члени групи ?. Кватерника.

У над?? знайти нового покровителя А. Павелич намага?ться домовитися з кер?вництвом Третього рейху. В?н направля? ч?льному ?деологу нацистсько? геопол?тики Карлу Гаусгоферу меморандум, щоб той передав документ сво?му учнев? ? друг?й людин? п?сля Г?тлера у нац?онал-соц?ал?стичн?й парт?? Рудольфу Гессу . Одначе на той час об’?ктивн? передумови для н?мецько-хорватського союзу були в?дсутн?. Г?тлера влаштовувало нове кер?вництво Югослав?? в особ? принца-регента Павла, який в зовн?шн?й пол?тиц? проводив курс на в?ддалення в?д Франц?? та Велико? Британ??, намагаючись притримуватись пол?тики нейтрал?тету та дипломатичного лав?рування в складних тогочасних ?вропейських умовах.

Усв?домлюючи внутр?шню слабк?сть держави та ?? уразлив?сть в раз? в?йни, Павло збирався вир?шувати нац?ональн? проблеми в Югославському корол?вств?. Результатом домовленостей Драг?ш? Цветковича ?з Владком Мачеком було створену окрему, автономну Хорватську бановину в 1939 роц?, що стало першим кроком у майбутн?й запланован?й перебудов? централ?зовано? та ун?тарно? Югослав??. Зг?дно за цим договором, Герцеговина ? Посав?на (п?вн?чна область Босн??) ув?йшли до складу Хорват??. В хорватських нац?онал?стичних колах вже тод? склалося уявлення, що вся територ?я Босн?? ? Герцеговини також ? ?сторично хорватською, а слов'яни-мусульмани ? це хорвати, що прийняли ?слам.

З 1936 до 1940 р. Анте Павелич з нечисленними сподвижниками-ем?грантами залишався практично безд?яльним. П?зн?ше в оф?ц?йн?й усташ?вськ?й традиц?? цей час отримав назву: ≪роки великого мовчання≫.

Муссол?н? вир?шив знову п?дтримати Усташ?в у ход? Друго? св?тово? в?йни , в яку в?н вступив у червн? 1940 р. з гранд?озними планами з в?дродження Римсько? ?мпер??. Муссол?н? планував розчленувати Югослав?ю та Грец?ю, тому вир?шив п?дтримувати м?сцев? сепаратистськ? сили. Його уряд шукав контакт?в з? словенськими, албанськими та хорватськими нац?онал?стичними орган?зац?ями. Нацистська Н?меччина спочатку зовс?м не прагнула п?дтримати ?тал?йських фашист?в в ц?й авантюр?, розраховуючи на залучення Белграда в союзники. А Югослав?я в той час проводила пол?тику, яка вже не заважала н?мцям. Б?льше того, 25 березня 1941 корол?вство Югослав?я при?дналося до Антиком?нтерн?вського пакту , ставши союзником кра?н Ос? ^[10] .

Восени 1940 р., напередодн? ?тал?йсько? агрес?? проти Грец?? , ставлення Муссол?н? до Усташ?в кардинально зм?нилося. Крим?нальне пересл?дування було припинено, вс? соратники Павелича були випущен? з-п?д варти (деяк? з них провели в ув’язненн? без суду по ш?сть рок?в). Спочатку Усташ? отримали статус об'?днання пол?тичних ем?грант?в, п?зн?ше були визнан? ≪пол?тичною орган?зац??ю хорватсько? нац??≫. Сам А. Павелич восени 1940 р. в?дмовився налагодити контакт ?з фашистськими ??рархами у Рим? . П?д час коротко? зустр?ч? з главою ?тал?йського МЗС членом Велико? фашистсько? ради графом Чано Павелич, з? сл?в графа, ≪тримався зверхньо, звинувачував ?тал?ю у беззаконн? ? скоро холодно розкланявся≫ . ≪Поглавн?к≫ Усташ?в не м?г пробачити ?тал?йцям образ. Зв'язки з ?тал?йським кер?вництвом для Павелича ? його оточення обмежувались особистими контактами з Даванцат?, М?кел? та ще к?лькома фашистами середньо? ланки, що симпатизували Усташам ^[11] .

27 березня 1941 року в Белград? група вищих оф?цер?в на чол? з генералом Душаном С?мовичем зд?йснила державний переворот . Пробританськи налаштована частина Югославсько? пол?тично? ел?ти виступила п?д широко п?дтриманим сербами гаслом ≪Краще в?йна, н?ж пакт≫ проти союзу з нацистською Н?меччиною. Щоб не допустити залучення найб?льшо? балкансько? кра?ни в орб?ту впливу сво?х супротивник?в, Г?тлер був змушений форсувати перекидання н?мецьких в?йськ на Балкани ? початок агрес?? проти Югослав?? та Грец?? ^[12] .

Таким чином, Муссол?н?, в?йська якого загрузли у важких позиц?йних боях ?з греками в Албан??, отримав бажану п?дтримку вс?х сво?х балканських план?в. 28 березня 1941 р. в?н пов?домив Г?тлера про те, що п?дтриму? ?дею под?лу Югослав?? ? створення незалежно? Хорват??. П?сля цього Муссол?н? особисто запросив А. Павелича до Риму для консультац?й. Через к?лька дн?в були моб?л?зован? вс? ?тал?йськ? усташ?. Були в?дновлен? тренувальн? табори в ?тал??. Приблизно 300 б?йц?в були одягнен? в ?тал?йське польове обмундирування с?ро-захисного кольору. На головних уборах вони носили спец?ально виготовлен? латунн? усташ?вськ? кокарди, а на петлицях, за ?тал?йським вз?рцем, нашивки нац?ональних кольор?в Хорват??. За розпорядженням Муссол?н?, усташам була передана рад?останц?я, яка з вечора 28 березня розпочала мовлення на Хорват?ю п?д назвою ≪Рад?о Велеб?т≫ (за назвою г?рського масиву, де переховувались у 1932 р. учасники Л?цького повстання). 5 кв?тня, напередодн? вторгнення г?тлер?вських в?йськ у Югослав?ю, А. Павелич звернувся по рад?о до хорватського народу з закликом до загального повстання ? створення Незалежно? держави Хорват?я (Nezavisna dr?ava Hrvatska, НДХ) ^[13] .

Одночасно в Загреб? з усташським п?дп?ллям зв'язалися представники н?мецького консульства: резидент служби безпеки (СД) Р.Коб, в?йськовий аташе Г.Пребст, пол?цейський аташе Р.Блум, а також особливий уповноважений н?мецького МЗС штандартенфюрер СС д-р Е. Веезенмайер. Вони запевнили кер?вника ≪Усташ?≫ в Хорват?? полковника Славка Кватерника у сво?й повн?й п?дтримц? курсу усташ?в на проголошення незалежност?. Звичайно ж, в?д Хорват?? вимагалося прийняти протекторат Н?меччини ? ?тал??, та задовольнити ?хн? територ?альн? претенз??. За це Хорват?я отримувала п?д сво? управл?ння Босн?ю ? Герцеговину.

6 кв?тня 1941 в?йська нацистсько? Н?меччини почали вторгнення в Югослав?ю , д?ючи з територ?? Австр??, Болгар??, Угорщини та Румун??. У наступн? дн? розгорнули наступ союзн? ?м ?тал?йськ? та угорськ? в?йська, а болгарська арм?я почала зосереджуватися на вих?дних рубежах для вступу до Македон??. Югославська держава, що роздиралася зсередини нац?ональними та громадськими суперечностями, виявилася нездатною протистояти удару ? розвалювалася на друзки. Уряд втратив контроль над кра?ною, командування ? над в?йськами. Арм?я Югослав??, що вважалася найпотужн?шою на Балканах, в л?чен? дн? перестала ?снувати як орган?зована сила.

На територ?? Хорват?? великомасштабних бойових д?й не велося. Н?мецьк? в?йська повсюдно зустр?чали п?дтримку найширших верств хорватського населення, що розглядали нацистське вторгнення як можлив?сть для створення власно? держави. Завдяки оголошен?й в Югослав?? 7 кв?тня моб?л?зац?? в дислокован? в Хорватськ?й бановин? частини IV арм?? влилася величезна к?льк?сть солдат-хорват?в, б?льш?сть з яких не бажали битися за Югослав?ю або нав?ть були готов? повернути зброю проти не?. Вже 8 кв?тня оф?цери ? молодш? командири 108-го п?хотного ? 40-го резервного полк?в, що входили в усташськ? п?дп?льн? осередки в арм??, орган?зували заколот серед солдат?в сво?х частин. П?днявши саморобн? хорватськ? прапори, вони раптовим ударом захопили м?сто Беловар , де дислокувався штаб IV югославсько? арм??, заарештували штабних оф?цер?в ? перер?зали комун?кац??. Це стало сигналом для нац?онал?стично налаштованих в?йськовослужбовц?в ?нших частин арм??, ? вони стали в масовому порядку залишати позиц?? ? рухатися в Беловар, де незабаром сконцентрувалося понад 7 тис. хорватських солдат ? оф?цер?в. У найближч? дн? за допомогою м?сцевих осередк?в Усташ?в ? стих?йно виникаючих селянських формувань самооборони (Hrvatskа seljackа zastitа) ?м вдалося очистити в?д югославсько? влади значну частину хорватсько? територ?? ^[14] .

10 кв?тня, з п?дходом до Загребу авангард?в Вермахту, 4 тис. Усташ?в, практично не зустр?вши опору, взяли столицю Хорват?? п?д св?й контроль. Славко Кватерник прибув в м?ську ратушу ? зачитав по рад?о текст декларац?? про проголошення Незалежно? держави Хорват?я (НДХ) ^[15] . Ця под?я принесла рад?сть всьому хорватському сусп?льству. Голова м?сцево? ≪Просв?ти≫ та Тереновий Пров?дник ОУН в Югослав?? Василь Войтан?вський в той же день прив?тав в?д ?мен? укра?нц?в через загребське рад?о проголошення Незалежно? держави Хорват?я.

17 кв?тня представники югославського командування в Белград? п?дписали акт про беззастережну кап?туляц?ю. Ще до цього король Петро II ? члени його уряду кинули кра?ну напризволяще ?, прихопивши б?льшу частину золотого запасу, на л?таку втекли до Грец?? п?д захист англ?йц?в. Б?льше 6 тис. югославських оф?цер?в, 45 генерал?в ? 340 тис. нижн?х чин?в потрапили в полон.

Нова кра?на межувала з нацистською Н?меччиною на п?вн?чному заход?, Угорським корол?вством на п?вн?чному сход?, в?йськовою адм?н?страц??ю Серб?? (об'?днаний н?мецько-сербський уряд) на сход?, Чорногор??ю (?тал?йський протекторат) на п?вденному сход?, ?тал??ю уздовж ?? берегово? област? ? на п?вноч? з Пров?нц??ю Любляна .

Фактичним кер?вником Незалежно? Держави Хорват?я був Анте Павелич , який отримав св?й титул Поглавн?к (керманич) в?д руху усташ?в. В?н був в?домий за цим титулом протягом в?йни, незважаючи на його поточну посаду. З 1941 ? 1943, поки кра?на була де-юре монарх??ю, в?н був прем'?р-м?н?стром. Вплив ном?нального голови держави ? короля був под?бний до ?тал?? у той час, коли посаду прем'?р-м?н?стра займав Бен?то Муссол?н? . Проте п?сля кап?туляц?? ?тал?? в?н став керувати державою як ≪поглавн?к≫ держави зам?сть Том?слава II . Анте Павелич також займав посаду прем'?р-м?н?стра до початку 1944 року, коли в?н призначив Н?колу Мандича зам?сть себе. ^[16]

У кра?н? було встановлено однопарт?йний тотал?тарний режим. Вс?, хто опонував ?/або загрожував усташам, були оголошен? поза законом. Хоча де-факто НДХ зберегла придворну систему Корол?вства Югослав??, лише в?дновивши назви у ?х початкових формах. Судова влада Незалежно? Держави Хорват?? складалася з 172 м?сцевих суд?в, 19 окружних суд?в, адм?н?стративного суду, Верховного Суду ? апеляц?йного суду в Загреб? ? в Сара?во. ^[17]

У зовн?шн?й пол?тиц? усташ? ор??нтувалися на кра?ни Ос?. 15 червня 1941 р. Хорват?я при?дналася до Тро?стого, 26 червня ? до Антиком?нтерн?вського пакту. 14 грудня 1941 Хорват?я оголосила в?йну Велик?й Британ?? ? США. У вересн? 1942 Павелич в?дв?дав Н?меччину, де отримав дозв?л Г?тлера на подальше посилення режиму особисто? влади, п?сля чого пров?в реорган?зац?ю уряду.

Головною проблемою для хорватських усташ?в залишалася проблема нац?ональна. Зг?дно з оф?ц?йними даними Загреба, нова хорватська держава зайняла 115 133 кв. км., а ?? населення склало 6 966 729 чол. З цього числа ≪чистих хорват?в≫ було 4,817 млн. чол. (включаючи ? босняк?в-мусульман), ≪етн?чних серб?в≫ ? 1,848 млн. чол., ≪фольксдойче≫ ? 145 тис. чол., угорц?в ? близько 70 тис. чол., словенц?в ? 37 тис. чол., словак?в ? чех?в ? 44 267 чол. За межами НДХ проживало 1 727 548 хорват?в. Серби, як? були вороже налаштован? до хорватсько? держави складали 26% населення. За усташами числяться непри?мн? ?стор??, в?йськов? злочини, в тому числ? п?сля оголошення незалежност? Хорват?? почалися пересл?дування серб?в, що супроводжувалися кровопролиттям. В особливост? на сербсько-хорватському кордон? ? в Босн?? ^[18] .

Жорсток? розправи усташ?в над сербами в 1941 р. почалися з перших дн?в ?снування НДХ. Розгулу насильства сприяли в?домост? про те, що нац?онал?стично налаштован? сербськ? в?йськовослужбовц? та резерв?сти, як? об'?дналися в ?ррегулярн? збройн? формування (≪четники≫) розстр?лювали етн?чних хорват?в, як? поверталися додому з частин розвалено? югославсько? арм??. Серед загиблих був м?жнародно в?домий парашутист-спортсмен кап?тан югославських ВПС Фел?кс Дом?н?кан?ч, разом з к?лькома льотчиками ? ав?атехн?ками-хорватами вбитий сербськими жандармами поблизу сара?вского аеродрому 15 кв?тня. Ненависть до серб?в, що накопичувалася десятил?ттями, знайшла соб? вих?д. Вже до к?нця червня 1941 року тисяч? серб?в було знищено, не дивлячись на стать ? в?к ^[19] .

У Незалежн?й держав? Хорват?я д?яла мережа табор?в (найв?дом?ший ? Ясеноваць), зв?дки частина серб?в висилалась безпосередньо в Серб?ю ? в ?нш? кра?ни, частина л?кв?довувалася.П?д ?х приц?л потрапляли серби, що роками ?х утискали, ? комун?сти, а також ?вре? та роми ^[20] .

Всього за пер?од нацистсько? окупац?? Югослав?? за хорватськими оц?нками усташами було знищено до 219 тис. серб?в ^[21] , а Серб?я ? Рос?я називають цифри в 300-600 тис ^{[22] [23]} .

Нац?ональна проблема була не ?диною в корол?вств? Югослав?я. Хорват?? досталися у спадок ? ?нш? проблеми. Кра?на знаходилася в тяжкому економ?чному становищ?. В арм?? була серйозна нестача транспорту, в?дсутн?сть бронетехн?ки та сучасних л?так?в. Стр?лецька зброя та спорядження не мали ?диного стандарту, ? були в основному застар?лими. Хорвати були вимушен? ≪на ходу≫ вир?шувати вс? проблеми, ? в першу чергу в?йськов?, бо в?йна не давала часу на роздуми, та ситуац?я з часом т?льки пог?ршувалася ^[24] .

З другою половини 1943 року в кра?н? почала р?зко проявлятися економ?чна криза. Посилаючись на умови во?нного часу, на б?льшост? промислових п?дпри?мств Хорват?? власники ввели 6-денний робочий тиждень ? 10-12-годинний робочий день; активно використовувалася праця ж?нок та п?дл?тк?в. Переважна б?льш?сть п?дпри?мц?в в?дмовлялися при цьому п?двищувати зарплату, а, навпаки, активно зр?зали страхов? та ?нш? виплати та практикували дракон?вську систему штраф?в за реальн? та уявн? порушення трудово? дисципл?ни ? випадки виробництва браку. У в?дпов?дь на це почалися соц?альн? заворушення.

Ще одною великою проблемою усташ?в був Рух опору, який вже з травня 1941 почав активну партизанську в?йну проти НДХ та ?? союзник?в. У той же час необх?дно зазначити, що до серб?в, як? знаходилися за межами НДХ, усташ? ставилися ц?лком нейтрально. З весни 1942 р. режим Анте Павелича п?дтримував дипломатичн? в?дносини з колаборац?он?стським сербським урядом генерала Недича, ? ?х збройн? формування нав?ть проводили сп?льн? операц?? проти югославських партизан?в ^[25] .

Б?льш?сть серб?в в НДХ проживали в Босн?? та на старому кордон? м?ж Босн??ю ? Хорват??ю. Саме Босн?я стала м?сцем переважно? б?льшост? бойових д?й. Серби масово вступали в загони монарх?ст?в-четник?в, п?д командуванням Драголюба Михайловича та комун?ст?в-партизан, п?д командуванням генерального секретаря компарт?? Югослав?? Йосипа Броза Т?то. Спочатку комун?сти ? монарх?сти д?яли разом, але вже в к?нц? 1941 року ?деолог?чна ненависть призвела до в?дкрито? ворожнеч? м?ж ними.

В Серб?? комун?стичн? партизани опинилися в важких умовах: ?м протистояла не новостворена, недосв?дчена та погано озбро?на арм?я Хорват??, а н?мецьк? та ?тал?йськ? в?йська разом з сербською колаборац?он?стською арм??ю ^[en] , та й територ?я була малопридатною до партизанських д?й. Тому югославськ? комун?сти зазнали поразки ? були вимушен? перем?стити сво? формування на територ?ю Босн??, яка завдяки великим площам г?рських масив?в була ?деальною для ведення партизансько? в?йни ^[26] .

До переходу сербських партизан в Босн?ю, м?сцевим четникам та комун?стам вдалося провести к?лька вдалих операц?й ? взяти п?д контроль значн? райони сх?дно? Босн??, де вони провели масов? вбивства мусульман та хорват?в, а комун?сти вперше отримали шанс вбивати ? класових ворог?в. Та п?сля р?зкого зб?льшення к?лькост? комун?стичних партизан взимку 1941 року, ними було зд?йснено захоплення управл?ння повстанням в сво? руки. П?сля цього четники почали вести збройну боротьбу ? проти партизан ^[27] .

Розум?ючи, що швидко? в?йськово? перемоги над ворогом досягнути не вдасться, хорватське кер?вництво починаючи з лютого 1942, вир?шило п?ти на деяк? поступки нацменшинам: ≪...ус?м, хто щиро визна? державу Хорват?я, хорватський уряд гаранту? р?вн?сть перед законом незалежно в?д нац?ональност? та в?роспов?дання та забезпечить захист життя ? майна≫ ? йшлося про амн?ст?ю, контроль за дотриманням яко? брало на себе командування н?мецькими в?йськами на територ?? НДХ. Б?льше того, безкомпром?сн? до того у рел?г?йному питанн? усташ?, розум?ючи те, що воно стало питанням пол?тичних спекуляц?й, вир?шили вибити цей козир з рук серб?в, ? оголосили про створення Хорватсько? Православно? Церкви ^[28] .

23 березня 1942 року було проголошене оф?ц?йне пов?домлення про заснування Хорватсько? Православно? Церкви , що набуло чинност? 3 кв?тня. Показово, що основу ХПЦ склали колишн? священики Рос?йсько? Православно? Церкви, а митрополитом став колишн?й арх??пископ.

Одночасно усташське кер?вництво почало шукати шлях?в укладення перемир'я з? сво?ми колишн?ми заклятими ворогами ? четниками. За посередництва сербського уряду ? генерала Недича в Белград? навесн? 1942 р. ем?сарам НДХ вдалося встановити безпосередн?й контакт з представником Драголюба Михайлов?ча в Босн?? майором Езд?миром Данг?чем. Наголошуючи на смертельн?й небезпец? в?д загального ворога ? комун?ст?в, хорватськ? нац?онал?сти закликали серб?в об'?днати сво? зусилля в боротьб? проти нього. Сам кер?вник четницького руху ≪Дража≫ Михайлович завжди заперечував будь-який ≪злочинний союз з кривавими усташами≫, але майор Данг?ч, прагматичний командир, дотримувався ?ншо? думки. В обм?н на припинення репрес?й проти сербського населення НДХ ? покарання винних усташських функц?онер?в, в?н був готовий на ≪деяк? приватн? угоди про сп?льн? д?? проти червоних≫.

Угода четницьких во?вод з усташами, всупереч зусиллям комун?стичних пропагандист?в, була сприйнята сербським населенням НГХ як перемога, тому що узаконювала вс? завоювання повстання л?та-осен? 1941 р. Почався масовий перех?д у таб?р четник?в б?йц?в, ≪успадкованих≫ партизанами в?д сербського повстання. Так, т?льки за останн?й тиждень кв?тня 1942 р. у Сх?дн?й Босн?? на сторону четник?в перейшли чотири партизанських батальйони ? Мокраньский, Чорновирхський, Н?ш?чкий ? Варешський в повному склад? ? на чол? з? сво?ми командирами (пол?тком?сар?в при цьому було вбито) ^[29] .

Незважаючи на те, що сили партизансько? Народно-визвольно? арм?? Югослав?? в 1942 р. були приблизно р?вн? з хорватськими збройними силами, цей р?к в?дзначився для югославських комун?ст?в найважчими поразками на територ?? НДХ. У Сх?дн?й Босн?? четники ? усташсько-домобранськ? частини наполегливо т?снили партизан, скоротивши контрольован? ними райони до масштабу незначних анклав?в. Важко? поразки зазнали партизани в червн?-липн? 1942 р. на плоског?р'? Козара, де 21-тисячний ударний корпус в?йськ НДХ за п?дтримки 3 тис. четник?в ? 9 тис. г?тлер?вських та угорських в?йськових за л?чен? дн? розгромив дислоковане там сильне угруповання НВАЮ ^[30] .

Опинившись у важкому становищ?, Йосип Броз Т?то ? командування НВАЮ зум?ли, тим не менш, продемонструвати см?ливе стратег?чне мислення ? вм?ле тактичне кер?вництво сво?ми в?йськами. Восени 1942 р. ними була розпочата скритна передислокац?я вс?х бо?здатних партизанських сил на територ?? НДХ в Кра?ну ? переважно г?рський район на босн?йсько-хорватському кордон?. Незважаючи на тяжк? умови, партизанам вдалося сконцентруватися в заданих районах. 2-4 листопада 8 доб?рних партизанських бригад, посилених артилер??ю, раптово розвинули потужний наступ на великий районний центр Бихач . Незважаючи на в?дчайдушний оп?р 4-й усташсько? бригади ? 12-го п?хотного полку НДХ, партизани усп?шно оволод?ли м?стом.

Скориставшись зам?шанням в Загреб?, головним силам НВАЮ в листопад?-грудн? 1942 р. вдалося п?дтягнутися в район операц?? та встановити контроль над великими територ?ями Кра?ни (б?льше 40 тис. кв. км.), Створивши так звану ≪Бихацьку республ?ку≫. П?д захистом оборонних рубеж?в на важкопрох?дних г?рських перевалах, партизани використовували ?? як плацдарм для нарощування сил ^[31] .

Посп?шно орган?зован? спроби хорватських в?йськ розгромити партизан зазнали невдач?: усташське кер?вництво явно запан?кувало ? кидало сво? сили в б?й по частинах прямо ≪з кол?с≫ без належно? п?дготовки. Подальш? бойов? д?? велися з зм?нним усп?хом, але загальний х?д в?йни дався взнаки ? в Хорват??.

У тому ж 1929 роц? майже одночасно з усташами створю?ться Орган?зац?я укра?нських нац?онал?ст?в , яке мало сво? представництво ? в Югослав??, оск?льки й там опинилося у вимушен?й ем?грац?? багато укра?нц?в, що брали участь у визвольних змаганнях та революц?йн?й д?яльност? 20-х рок?в. Варто зазначити що у 1930-их роках усташ? та ОУН дуже т?сно та пл?дно сп?впрацювали. А один з л?дер?в укра?нських нац?онал?ст?в Андр?й Мельник дружив з Павеличем. В подальшому, мельник?вц? намагалися йти шляхом, прокладеним усташами, але цей шлях тод? був далеким в?д укра?нських реал?й ^{[32] [33]} .

Югославська влада жорстко перешкоджала активност? укра?нських нац?онал?стичних орган?зац?й по вс?й кра?н?: в укра?нських студент?в, що були нац?онально св?домими, в?дбирали стипенд??, випроваджували ?х за кордони держави. Укра?нськ? д?ти в Югослав?? мусили ходити до рос?йських шк?л, адже укра?нських не можна було засновувати. Кубанськ? козаки, котр? опинилися у Югослав??, коли сербський уряд прийняв приблизно 70000 ем?грант?в з колишньо? Рос?йсько? ?мпер??, переважно колишн?х вояк?в з б?лих арм?й Ден?к?на ? Врангеля, не см?ли долучатись до укра?нського нац?онального життя, адже в?дразу втрачали матер?альну ? соц?альну п?дтримку. У Белград? проводилася аг?тац?я проти товариства ≪Просв?та≫, зрештою ?? було заборонено за звинуваченням у сп?впрац? з Н?меччиною та ?тал??ю.

Однак починаючи з лютого 1939 р., пол?тика Югослав?? щодо укра?нського нац?онал?зму почала зм?нюватись. П?д впливом зближення ю?ославського уряду Драг?ш? Цветковича з нацистською Н?меччиною, в Белград?, зокрема почав виходити ? журнал ≪За Укра?ну≫, орган укра?нського фашистського руху (ред. П.Полубинський).

В усташ?вських в?йськах ?снував й укра?нський лег?он , що складався з нац?онал?ст?в та югославських ем?грант?в ^[34] . Його вояки носили хорватську в?йськову форму, базовану на н?мецьких зразках. Укра?нськ? добровольц? мали синьо-жовт? пов'язки та нарукавн? нашивки у форм? б?лого щита з чорним тризубом. Лег?онерам об?цяли, що ?х в?дправлять на Сх?дний фронт на боротьбу проти б?льшовик?в за незалежн?сть Укра?ни. Але ?х кинули на боротьбу з комун?стичними партизанами Т?то , що викликало р?зке невдоволення добровольц?в, багато лег?онер?в дезертирувало.

Пол?толог та ?сторик з Варшавського ?нституту Адам Бальцер в липн? 2018 в ?нтерв'ю виданню "Historians.in.ua" зазначав, що м?ж ОУН ? УПА та усташами можна провести паралел?, але сам? по соб? орган?зац?? р?зняться. При цьому в?н зазначив, що ≪усташ? знищили пропорц?йно набагато б?льше серб?в, циган ? ?вре?в, н?ж УПА ? поляк?в≫. За його словами, УПА була партизанським рухом, ? в?н пор?вню? ?х д?? з д?ями сербських четник?в. Однак ? тут вказу?, що жертв серед босняк?в, загиблих в?д рук серб?в, було в десятки раз?в б?льше ^[35] .

З переходом на б?к Союзник?в Румун?? та Болгар?? , де п?д впливом усп?шного наступу Червоно? арм?? в?дбулися державн? перевороти ? до влади прийшли прорадянськ? уряди, Сх?дний фронт Друго? св?тово? в?йни докотився до кордон?в колишньо? Югослав??. 5 липня 1944 року л?дер югославських комун?ст?в Йосип Броз Т?то звернувся до Стал?на з проханням про ≪найб?льшу допомогу≫ ? вступ в?йськ Червоно? арм?? на територ?ю Югослав??, попереджаючи, що т?льки так можливо буде уникнути впливу зах?дних Союзник?в ? прихильник?в корол?вського уряду у вигнанн? (насамперед ? четник?в). 28 вересня 1944, д?ючи з територ?? Румун?? та Болгар??, до Югослав?? вступили радянськ? в?йська 2-го ? 3-го Укра?нських фронт?в (46-я ? 57-а арм??, 4-й гвард?йський мехкорпус ? Дунайська р?чкова флотил?я ), а також збройн? сили прокомун?стичного В?тчизняного фронту Болгар?? (11 див?з?й ? 2 бригади). До цього часу з ?н?ц?ативи Т?то був створений п?дконтрольний йому альтернативний урядовий орган Хорват?? ? ?диний народно-визвольний фронт (Jedini narodnooslobodilacki front), ≪першу скрипку≫ в якому грали м?сцев? комун?сти. Смертний вирок усташ?вськ?й Хорват?? було винесено.

За п?дтримки Червоно? арм?? ? болгарських в?йськ, частини НВАЮ, що нал?чували до 650 тис. б?йц?в ? волод?ли переданими СРСР ? США бойово? ав?ац??ю ? бронетехн?кою, розгорнули усп?шний наступ проти г?тлер?вц?в ? ?х союзник?в в Серб??, Македон?? та Чорногор??. 20 жовтня п?сля запеклих бо?в ними був взятий Белград . Повсюдно просування партизансько? арм?? Т?то супроводжувалося масовими репрес?ями проти вс?х п?дозрюваних в ≪пособництв? окупантам≫, а також проти ≪класово чужих елемент?в≫ ? ?деолог?чних противник?в комун?зму. Т?льки в Белград? за к?лька дн?в п?сля захоплення м?ста партизанами були винищен? без суду та сл?дства б?льше 30 тис. н?мецьких ? сербських в?йськовополонених, а також жител?в сербсько? столиц?. Дороги, що вели до Босн?? ? Хорват??, були заповнен? десятками тисяч б?женц?в, як? рятувалися в?д влади Т?то ^[36] .

У листопад?-грудн? 1944 р. наступ НВАЮ ? частин Червоно? арм??, що супроводжувався великими втратами (особливо постраждали в боях за хорватське м?сто Ос??к югославський 1-й Пролетарський ? радянський 68-й стр?лецький корпуси), вичерпав св?й потенц?ал. На Сремському фронт? г?тлер?вц? ? хорвати зум?ли в ц?лому утримати позиц?? на кордонах НДХ. Незважаючи на те, що була захоплена велика частина Босн??, ?? столиця Сара?во продовжувала утримуватися н?мецько-хорватськими в?йськами. На Динарському фронт?, наступаюч? з Чорногор?? ? Герцеговини югославськ? партизани за п?дтримки британського флоту ? новозеландсько? див?з?? оволод?ли значною частиною хорватського Помор'я з м?стами Дубровник, Спл?т ? Задар, проте пот?м були зупинен? хорватськими, н?мецькими, словенськими та четницькими частинами (в НГХ Динарський фронт мав жаргонну назву ≪антикомун?стичний ?нтернац?онал≫) ^[37] .

Однак, до цього часу НВАЮ отримала в?д СРСР достатню в?йськову та матер?альну п?дтримку для перетворення в регулярну оперативну силу: близько 140 тис. одиниць стр?лецько? збро?, 6368 кулемет?в, 2165 гармат ? м?номет?в, 130 танк?в, 36 бронемашин, 386 бойових л?так?в, близько 2 600 автомашин, а також засоби зв'язку, ?нженерне та медичне спорядження тощо. Все це дозволило югославським комун?стам в 1945 р. розгорнути сво? збройн? сили до 800 тис. чол. НВАЮ була оф?ц?йно перейменована в Югославську народну арм?ю , що складалася з сухопутних сил, ВПС ? ВМС ^[38] . 7 березня 1945 Йосипом Броз Т?то було сформовано Тимчасовий народний уряд Демократично? федеративно? Югослав??, оф?ц?йно визнаний Союзниками ?диною законною владою в кра?н?. Вар?ант збереження незалежно? Хорват?? п?сля зак?нчення в?йни не розглядався.

Весною в?йсько Т?то, маючи величезну перевагу над знекровленими силами противника в людськ?й сил? ? техн?ц?, змогло таки переломити спротив, ? прорвавши л?н?ю Сремського фронту, почало наступ на Загреб. 7 травня 1945 року Анте Павелич ? уряд НДХ покинули хорватську столицю. Поглавн?к призначив командувачем в?дступом Хорватських збройних сил ? б?женц?в начальника служби усташського захисту Векослава ≪Макса≫ Любур?ча, в?ддавши йому наказ ≪за будь-яку ц?ну≫ вивести в?йська ? цив?льних в зону в?дпов?дальност? наступаючо? ?з заходу британсько? 8-? арм?? ? уникнути полону ЮНА.

П?сля зак?нчення в?йни залишки усташ?в здалися англ?йцям на територ?? Австр??, але були видан? назад югославським комун?стам, як? жорстоко розправилися з багатьма ?з них у м?ст? Бляйбург ^[39] .

П?сля в?йни багато хорватських б?женц?в опинилося в Зах?дн?й ?вроп?, Америц? та Австрал??. На адресу Павелича та колишнього кер?вництва НДХ з боку ем?грант?в було багато звинувачень. З’явилися нов? нац?онал?стичн? орган?зац??, не пов’язан? з кер?вництвом НДХ.

Анте Павел?ч, що проживав в Аргентин? п?д захистом знаменитого диктатора Хуана Перона , ус?ма силами намагався в?дновити св?й вплив серед хорватсько? пол?тично? ем?грац??. В?н активно зустр?чався з представниками як ?? нац?онал?стичного, так ? л?берального крила, займався публ?цистикою, л?тературною д?яльн?стю ? благод?йн?стю, проте без особливого усп?ху. Хорвати так ? не змогли пробачити йому те, що в 1945 р. в?н не розд?лив долю сво?х солдат?в в Бляйбурз?.

10 кв?тня 1957 року, коли хорватська д?аспора в Буенос-Айрес? в?дзначала р?чницю проголошення НДХ, дво? колишн?х четник?в ? Благое Йовов?ч ? М?ло Кр?вокап?ч ? п?дстерегли прибулого на зах?д на омн?бус? Анте Павелича, ? в?дкрили по ньому вогонь з п?столет?в. Не розгубившись, л?дер ≪Усташ?≫ став ухилятися в?д постр?л?в, з надзвичайною для його в?ку спритн?стю стрибаючи з боку в б?к, проте все-таки був уражений двома кулями в руку ? в плече ^[40] .

П?сля замаху Павелич за допомогою колишн?х усташ?в перебрався з родиною в ?спан?ю. 27 листопада 1957 року в?н прибув до Мадрида , де в?в скромне приватне життя. Здоров'я екс-поглавн?ка, п?д?рване пораненням ? застар?лим цукровим д?абетом, швидко пог?ршувалося. У листопад? 1959 року в?н був пом?щений в мадридську кл?н?ку н?мецького професора Рудольфа Се?за, який мав нам?р знову прооперувати поранення Павелича, проте стан пац??нта цього не дозволив ? 28 грудня Павелич помер.

Усташський рух в сам?й Хорват?? не припинив ?снування з перемогою Йосипа Броз Т?то. В?йськовослужбовц? Хорватських збройних сил, що зум?ли уникнути полону або загибел?, в б?льшост? сво?й ? усташ?, проте також ? представники ?нших структур (домобрани, жандарми ? т.д.), розгорнули в г?рських районах Хорват?? та Герцеговини партизанську боротьбу. ?х загони п?дтримували зв'язок з законсп?рованими усташськими осередками в м?стах, а також, в ряд? випадк?в, з ем?грац??ю. Учасники цих формувань отримали в народ? назву ≪хрестоносц?в≫ (krizari).

• Михаил Кожемякин. Хорватские усташи (рос.)
• Axis History Factbook ? Usta?a (англ.)
• Pavelic Papers ? Independent research project exploring the history of the Ustase movement (англ.)

• Г?мн усташ?в Puska puca на youtube.com
• Чорний лег?он (Crna legija) на youtube.com (хрон?ка 1943 р.)

В?к?сховище ма? мультимед?йн? дан? за темою: Category:Usta?e

п о р Нац?онал-соц?ал?зм Орган?зац?? NSDAP   · Штурмов? загони (SA)   · Schutzstaffel (SS)   · Гестапо   · Г?тлер'югенд   · Нац?онал-соц?ал?стичне ?мперське об'?днання г?мнастики (NSRL) ?стор?я Рання хронолог?я   · Прих?д Адольфа Г?тлера до влади   · Переозбро?ння   · Трет?й Рейх   · Н?ч довгих нож?в   · З'?зди НСДАП   · Територ?я з'?зд?в НСДАП у Нюрнберз?   · Кришталева н?ч   · Голокост   · Нюрнберзький процес   · Колишн? нацисти ?деолог?я та рел?г?я Гляйхшальтунг   · ≪Додому в Рейх≫   · ≪Житт?вий прост?р на Сход?≫   · ≪М?ф двадцятого стол?ття≫   · ≪Моя боротьба≫   · План ≪Ост≫   · Пол?тичн? погляди Адольфа Г?тлера   · Програма ≪25 пункт?в≫   · Рел?г?я в нацистськ?й Н?меччин?   · Нацистський окультизм   · К?нематограф Третього рейху   · Нацистська арх?тектура   · Столиця св?ту Герман?я   · Зал Народу Расова пол?тика ≪Кров ? ?рунт≫   · Нацистська ?вген?ка   · Нацистська медицина   · Нацистська расова пол?тика   · Нацистськ? расов? теор??   · Нюрнберзький процес   · Наступн? Нюрнберзьк? процеси   · Нюрнберзький процес над л?карями   · Експерименти нацист?в над людьми   · Остаточне розв'язання ?врейського питання За межами Н?меччин? Австр?йський нац?онал-соц?ал?зм   · Американська нацистська парт?я   · Угорська нац?онал-соц?ал?стична парт?я   · Н?мецько-американський союз   · Канадська нац?онал-соц?ал?стична ?дина парт?я   · Нац?онал-соц?ал?стична л?га (Велика Британ?я)   · Нац?онал-соц?ал?стична робоча парт?я Дан??   · Нац?онал-соц?ал?стичний блок (Швец?я)   · Нац?онал-соц?ал?стичний рух (Н?дерланди)   · Нац?онал-соц?ал?стична парт?я Ново? Зеланд??   · Нац?онал-соц?ал?стичний рух (США)   · Нац?ональне рух Швейцар??   · Нац?ональне ?днання (Норвег?я)   · НСДАП/AO (1972)   · Оссевабрандваг (ПАР)   · Схрещен? стр?ли (Угорщина)   · Туран?зм (Туреччина)   · Усташ? (Незалежна держава Хорват?я)   · Нова Шваб?я ( Антарктида ) Списки список книг про Адольфа Г?тлера   · Список л?дер?в та посадових ос?б нацистсько? парт??   · Список промов Адольфа Г?тлера Пов'язан? теми Stormfront   · Нац?онал-соц?ал?стичний блек-метал   · Л?вий нац?онал-соц?ал?зм   · Неонацизм   · Ультраправ?   · Народний рух   · Езотеричний нацизм   · Мова нацистсько? Н?меччини   · Щоденники Г?тлера   · Золото НСДАП Портал ≪Нацистська Н?меччина≫ ? Портал ≪Фашизм≫