Сини?льна кислота?, ц?ан??дна кислота?
? кислота ?з х?м?чною формулою HCN. Безбарвна, прозора, дуже летка
р?дина
. Пара ?? в звичайному стан? безбарвна, ма? сво?р?дний п'янкий запах (г?ркого мигдалю). Добре зм?шу?ться з водою. Дуже токсична.
Температура кип?ння
+26,0 °С
, замерзання
?10,50 °С
, питома вага ? 0,7, густина пари в пов?тр? ? 0,94, летк?сть при
20,50 °С
?
873 г/м³
, з водою зм?шу?ться в дов?льних сп?вв?дношеннях, добре сорбу?ться пористими речовинами, добре розчиню?ться в
жирах
.
В лабораторних умовах синильна кислота може бути отримана з
червоно? кров'яно? сол?
та розведено? кислоти:
[2]
При вза?мод?? з
лугами
синильна кислота да?
ц?ан?ди
, як? ? б?льш токсичними ? ст?йкими сполуками.
- HCN + KOH(NaOH) → KCN(NaCN) + H
2
O
Вза?мод?я з
хлором
призводить до утворення
хлорц?ану
, який теж ма? високу токсичн?сть:
- HCN + Cl
2
→ CNCl + HCl
З цього виплива?, що проведення
дегазац??
синильно? кислоти недоц?льно. ?з солями дво- ? тривалентного зал?за утворю?
берл?нську лазур
? ц?анисту с?ль зал?за синього кольору, яка малорозчинна у вод?: KFe
+3
[Fe
+2
(CN)
6
].
Реакц?я може використовуватись для ?ндикац?? отруйно? речовини. Окислювач? синильну кислоту переводять у малотоксичну ц?анову кислоту. Цю властив?сть можна використовувати для х?м?чно? обробки ран.
?з
с?рковм?сними
речовинами (
т?осульфат натр?ю
) синильна кислота утворю?
т?оц?анати
, а з
альдег?дами
?
кетонами
(
глюкоза
) ?
ц?анг?дрини
.
- НCN + S → НSCN (
т?оц?анатна кислота
)
Ц? сполуки ? малотоксичними ? ця властив?сть закладена в основу виготовлення
антидот?в
. Ц?ан?ди легко вступають у реакц?? комплексоутворення ?з солями важких метал?в, наприклад ?з сульфатами
зал?за
?
м?д?
, що використову?ться при виготовленн? х?м?чного поглинача в сучасних ф?льтрувальних
протигазах
.
Ф?зичн? властивост? синильно? кислоти зумовлюють шляхи проникнення отрути до орган?зму. Головний шлях ? ?нгаляц?йний, тобто у раз? застосування синильно? кислоти можлив? ураження, якщо не застосовувати протигазу. Небезпечними для людини ? пара синильно? кислоти в концентрац?? 0,1–
0,12 г/м³
, яка при експозиц?? 15–
20 хв.
спричиня? важке ураження. Смертельними вважаються концентрац??:
- 0,2–0,3 г/м³ при експозиц?? 5–
10 хв.
;
- 0,4–0,8 г/м³ при експозиц?? 2–
5 хв.
Вони призводять до швидко? смерт?.
При отру?нн? через рот смертельними дозами для синильно? кислоти ?
1 мг/кг
, ц?ан?ду кал?ю ?
2,5 мг/кг
, ц?ан?ду натр?ю ?
1,8 мг/кг
.
Симптоми:
судоми, р?зкий
ц?аноз
шк?ри та слизових оболонок. Через дек?лька хвилин наста?
смерть
в?д зупинки дихання. При д?? менших доз з'являються р?зкий головний б?ль,
нудота
,
блювання
, б?ль у живот?. Зроста? загальна слабк?сть, задишка, серцебиття,
судоми
; втрата св?домост?. Смерть наста? через дек?лька годин при явищах гостро? серцево-судинно? недостатност? та зупинки дихання.
Нев?дкладна допомога:
?нгаляц?я ?зоам?лн?триту (2–3 ампули)(часто називають ам?лн?тритом), при передозуванн? пошкоджу? б?льше гемоглоб?ну н?ж потр?бно для реактивац?? виведених з ладу фермент?в кл?тинного дихання), промивання шлунку через зонд розчином перманганату кал?ю (1:1000) або
2,5 %
розчином т?осульфату натр?ю. В/в пов?льно натр?ю н?трит (
10 мл
1 %
розчину); п?д шк?ру ефедрин, корд?ам?н; в/в т?осульфат натр?ю (
50 мл
30 %
розчину), метиленовий син?й (
50 мл
1 %
розчину), глюкоза (
40 мл
40 %
розчину).
Оксигенотерап?я
.