Латинська церква (Римська католицька церква) лат. Ecclesia Latina (Ecclesia Catholica Romana)
Базил?ка святого Петра , Ватикан
Засновники	Апостоли Петро та Павло
Дата заснування	I стол?ття
Статус	Sui iuris
У склад?	Католицько? церкви
Перший предстоятель	Папа Римський Петро
Чинний предстоятель	Папа Римський Франциск
Центр	Ватикан
Кафедральний собор	Базил?ка святого Петра
Резиденц?я предстоятеля	Латеранська базил?ка
Основна юрисдикц?я	В основному в ?вропа , Америка , Ф?л?пп?ни , Африка , Мадагаскар , Океан?я , з дек?лькома ?пископальними конференц?ями в усьому св?т?
Л?тург?чна мова	латинська
Церковний календар	григор?анський
В?рних	1.311 млрд (2018) [1] [ джерело? ]
Оф?ц?йний сайт	Святий Престол

Лати?нська це?рква ( лат. Ecclesia Latina ), також Ри?мська католи?цька це?рква ( лат. Ecclesia Catholica Romana ) або За?х?дна це?рква ( лат. Ecclesia Occidentalis ) ^{[N 1]}  ? найб?льша церква sui iuris Католицько? церкви та зах?дного християнства , яка використову? римський обряд . Одна з 24 таких церков, адже ?нш? 23 утворюють сх?дн? католицьк? церкви , як? ? частиною сх?дного християнства . Цю церкву, як ? всю Католицьку церкву , очолю? ?пископ Риму, Папа Римський , якого традиц?йно ще називають патр?архом Заходу , з? сво?ми катедрами в ц?й рол? в арх?базил?ц? Святого ?вана Латеранського в Рим?, ?тал?я. Латинська церква веде свою ?стор?ю з найдавн?ших дн?в християнства через сво? безпосередн? кер?вництво п?д Святим Престолом, яке зг?дно з католицькою традиц??ю було засновано Петром ? Павлом . Використову? у сво?й л?тург?? римський обряд , латинську ? р?дн? мови , григор?анський календар , вона ? частиною Зах?дного християнства .

Католицька церква вчить, що ?? ?пископи ? спадко?мцями апостол?в ?суса, а папа ? наступником святого Петра, якому ?сус Христос надав перш?сть. З дванадцяти апостол?в ?суса четверо пов'язан? з апостольськими престолами Зах?дно? церкви: Петро, який заснував Рим (разом з Павлом) та С?ракузи; Павло, який заснував Рим (разом з Петром) та Мальту; Варнава, який заснував М?лан; та Як?в, син Зеведея, який заснував Сантьяго де Компостела. З ?ншого боку, ?стотн? в?дм?нност? м?ж богословськими акцентами, л?тург?йними традиц?ями, рисами та ?дентичн?стю латинського католицизму можна простежити в?д батьк?в-латиноамериканських церков, найголовн?ше ? латинських доктор?в церкви з II до VII стол?ть, у тому числ? ранню Африканську церкву.

Латинська церква була в повному ?вхарист?йному сп?лкуванн? з? Константиноп?льським , Александр?йським , Ант?ох?йським ? ?русалимським патр?архати до Велико? схизми 1054 роц?. Тим не менш, патр?арх Заходу , тобто Папа Римський , мав статус Primus inter pares ≪перший серед р?вних≫ у Пентарх?? зг?дно з давн?м тисячол?тн?м порядком: Рим, Константинополь, Александр?я, Ант?ох?я та ?русалим. П?сля ?сламських завоювань хрестов? походи були розпочат? з 1095 по 1291 р?к з метою захисту християн та ?х ма?тк?в у Свят?й Земл? в?д пересл?дувань. Латинський патр?архат в ?русалим? був створений в 1099 роц? для ?х п?клування, залишившись донин?. ?нш? латинськ? ?парх??, так? як Арх??парх?я Карфагена, де розвинулась значна частина трин?тарного богослов'я та церковна латина, були розгромлен? та перетворен? на титульн? престоли.

Латинська церква виконувала католицьк? м?с?? в Латинськ?й Америц? на початку Нового часу, а також в Африц? на п?вдень в?д Сахари та Сх?дн?й Аз?? з п?знього Нового часу. Протестантська реформац?я в XVI стол?тт? призвела до в?дриву протестантизму, що призвело до ор??нтац?? зах?дного християнства, що включа? в?дгалуження в?д Латинсько? Церкви, включаючи також менш? групи незалежних католицьких конфес?й XIX стол?ття.

Частина Католицько? церкви на Заход? назива?ться Латинська церква, щоб в?др?знятись в?д сх?дних католицьких церков , як? також перебувають п?д папським приматом. В ?сторичному контекст? до сх?дно-зах?дного розколу в 1054 р. Латинську церкву ?нод? називали Зах?дною церквою.

Терм?н латинський католик в?дноситься до посл?довник?в латинських л?тург?йних обряд?в, серед яких переважа? римський обряд. Латинськ? л?тург?йн? обряди протиставляються л?тург?йним обрядам сх?дних католицьких церков.

Кодекс канон?в Сх?дних церков 1990 р. визнача? використання в цьому кодекс? сл?в ≪церква≫ та ≪обряд≫. В?дпов?дно до цих визначень використання в кодекс?, який регулю? сх?дно-католицьк? церкви, Латинська церква ? одн??ю з таких груп християнських в?рних, об'?днаних ??рарх??ю та визнаних верховною владою Католицько? церкви як sui iuris. Латинський обряд ? це ц?ла вотчина ц??? окремо? конкретно? церкви, завдяки як?й вона виявля? свою манеру жити за в?рою, включаючи власну л?тург?ю, свою теолог?ю, сво? духовн? практики та традиц?? та сво? канон?чне право. Людина ? членом певно? церкви або належить до не?. Людина також успадкову? певний вотчину або обряд, або ≪?≫ ним. Оск?льки обряд ма? л?тург?йн?, богословськ?, духовн? та дисципл?нарн? елементи, людина також повинна поклонятися, бути катехизованою, молитися ? керуватися в?дпов?дно до певного обряду.

Конкретн? церкви, як? успадковують та ув?чнюють певну вотчину, визначаються метон?м??ю ≪церква≫ або ≪обряд≫. В?дпов?дно, ≪обряд≫ визначався як ≪под?л християнсько? церкви з використанням самобутньо? л?тург??≫, або просто як ≪християнська церква≫. У цьому сенс? поняття ≪обряд≫ ? ≪церква≫ трактуються як синон?ми, як у глосар??, п?дготовленому Конференц??ю католицьких ?пископ?в Сполучених Штат?в ? переглянутому в 1999 р., де сказано, що кожна ≪сх?дно-обрядова (сх?дна) церква ... вважа?ться р?вним латинському обряду в церкв?≫. Другий Ватиканський собор також заявив, що ≪розум католицько? церкви поляга? в тому, щоб кожна окрема Церква або обряд збер?гав сво? традиц?? ц?лими ? ц?лими, а також, що вона повинна адаптувати св?й спос?б життя до р?зних потреб часу ? м?сця≫ ? виступив патр?арх?в та ≪великих арх??пископ?в, як? керують ц?лою певною церквою чи обрядом≫. Таким чином, воно використовувало слово ≪обряд≫ як ≪техн?чне позначення того, що зараз можна назвати певною церквою≫. ≪Церква або обряд≫ також використову?ться як ?диний заголовок у класиф?кац?? твор?в Б?бл?отеки Конгресу США. ^[2]

?сторично кер?вництво Латинсько? церкви (тобто Святого Престолу) розглядалося як один з п'яти патр?архат?в Пентарх?? раннього християнства, поряд з патр?архатами Константинополя, Александр??, Ант?ох?? та ?русалиму. Через географ?чн? та культурн? м?ркування останн? патр?архати перетворились на церкви з ч?тко вираженими сх?днохристиянськими традиц?ями. Б?льш?сть сх?днохристиянських церков роз?рвали повне сп?лкування з ?пископом Риму та Латинською церквою внасл?док р?зних богословських та л?дерських суперечок у стол?ттях п?сля Халк?донського собору в 451 р. До них, зокрема, належала нестор?анська схизма (431?544) ( Церква Сходу ), халкедонський схизма (451) ( Ор??нтальне православ'я ) та Велика схизма (1054) ( Сх?дне православ'я ). Протестантська Реформац?я XVI стол?ття мала аналог?чний розкол. До 2005 року Папа мав титул "Патр?арх Заходу"; Папа Бенедикт XVI прибрав цей титул з екумен?чних ц?лей, продовжуючи при цьому виконувати безпосередню патр?архальну роль над Латинською церквою.

Латинська церква прим?тна в зах?дному християнств? сво?ю священною традиц??ю та семи та?нствами. У Католицьк?й церкв?, кр?м Латинсько? церкви, яку безпосередньо очолю? Папа Римський як латинський патр?арх, ?сну? 23 сх?дно-католицьких церков, як? керують окремими церквами sui iuris з? сво?ми ??рарх?ями. Ц? церкви ведуть сво? походження в?д ?нших чотирьох патр?архат?в давньо? пентарх??, але або н?коли в ?стор?? не переривали повного сп?лкування, або не поверталися до нього з Папством в якийсь час. Вони в?др?зняються один в?д одного л?тург?йним обрядом (церемон??, облачення, сп?ви, мова), традиц?ями богослуж?ння, теолог??ю, канон?чним правом ? духовенством, але вс? п?дтримують однакову в?ру, ? вс? бачать повне сп?лкування з Папою Римським.

Приблизно 16 м?льйон?в сх?дних католик?в представляють менш?сть християн у сп?лкуванн? з Папою Римським у пор?внянн? з понад 1 м?льярдом латинських католик?в. Кр?м того, у св?т? ?сну? близько 220 м?льйон?в сх?дних православних та 86 м?льйон?в ор??нтальних православних, як? не ? ?диними з Римом. На в?дм?ну в?д Латинсько? церкви, Папа не викону? безпосередньо? патр?архально? рол? над сх?дно-католицькими церквами та ?хн?ми в?рними, натом?сть заохочу? ?х внутр?шн? ??рарх??, окрем? в?д Латинсько? церкви, до збереження традиц?й, як? под?ляють в?дпов?дн? сх?дно-християнськ? церкви у Сх?дному та Ор??нтальному православ’?. ^[3]

Зах?дне християнство

Сх?дне християнство

Протестантизм

?вангел?зм

Анабаптизм

Англ?канство

Кальв?н?зм

Лютеранство

(Латинська церква)

Католицька церква

(Сх?дн? католицьк? церкви)

Сх?дна православна церква

Ор??нтальн? православн? церкви

Церква Сходу

Нестор?анство

Розкол (1552)

Ассир?йська церква Сходу

Давня церква Сходу

Протестантська реформац?я

(XVI ст.)

Велика схизма

(XI ст.)

Ефеський собор (431)

Халкедонський собор (451)

Ранн? християнство

Державна церква
Римсько? ?мпер??

≪Велика церква≫

(Повне сп?лкування)

Кардинал Йозеф Ратц?нгер (п?зн?ше Папа Римський Бенедикт XVI) описав латинськ? л?тург?йн? обряди 24 жовтня 1998 року:

К?лька форм латинського обряду ?снували завжди, ? вони були пов?льно виведен? внасл?док об’?днання р?зних частин ?вропи. До Собору ?снували поруч ?з римським обрядом , амброз?анським обрядом , мозарабським обрядом Толедо , обрядом Браги , Картуз?анський обряд , Кармел?т обряд, ? найв?дом?ший з ус?х, Дом?н?канський обряд, ?, можливо, ще ?нш? обряди, про як? я не знаю.

Сьогодн? найпоширен?шими латинськими л?тург?йними обрядами ? римський обряд ? або меса п?сля Ватикану II, обнародована Папою Павлом VI в 1969 р. ? переглянута Папою ?ваном Павлом II у 2002 р., або форма Тризубово? меси 1962 р; обряд Амброз??; Мозарабський обряд; та вар?ац?? римського обряду (наприклад, англ?канське використання). У 23 сх?дних католицьких церквах працю? п'ять р?зних с?мей л?тург?йних обряд?в. Латинськ? богослужбов? обряди, як ? в?рменськ?, використовуються лише в окрем?й церкв? sui iuris.

Канон?чне право для Латинсько? церкви кодиф?коване в Кодекс? канон?чного права, з яких ?снували дв? кодиф?кац??: перша була оприлюднена Папою Бенедиктом XV у 1917 роц?, а друга ? Папою ?ваном Павлом ?? у 1983 роц?. ^[4]

У Латинськ?й церкв? нормою для зд?йснення конф?рмац?? ? те, що, за винятком випадк?в, коли ?сну? загроза смерт?, особа, яка повинна бути п?дтверджена, повинна ≪мати розум, бути належним чином навчена, належним чином розпоряджена ? здатна в?дновити об?тниц? хрещення≫, ? ≪в?дправлення Пресвято? ?вхарист?? д?тям вимага? достатн?х знань ? ретельно? п?дготовки, щоб вони розум?ли та?мницю Христа в?дпов?дно до сво?х можливостей ? мали можлив?сть приймати т?ло Христа з в?рою та в?ддан?стю≫. У сх?дних церквах ц? та?нства зазвичай зд?йснюються в?дразу п?сля хрещення, нав?ть для немовляти. ^[5]

Безшлюбн?сть , як насл?док обов’язку дотримуватися бездоганност?, ? обов’язковою для священик?в у Латинськ?й церкв?. ^[6] Виняток зроблено для одруженого духовенства з ?нших церков, як? при?днуються до католицько? церкви; вони можуть продовжувати бути одруженими священниками. У Латинськ?й церкв? одруженого чолов?ка не можуть прийняти нав?ть до дияконату, якщо йому законно не призначено залишитися дияконом ? не стати священиком. ^[7] Шлюб п?сля рукоположення неможливий, ? його спроба може спричинити канон?чн? покарання. Сх?дн? католицьк? церкви, на в?дм?ну в?д Латинсько?, мають одружене духовенство.

У даний час ?пископи в Латинськ?й церкв?, як правило, призначаються Папою Римським, слухаючи поради р?зних дикастер?й Римсько? кур??, зокрема Конгрегац?? ?пископ?в, Конгрегац?? ?вангел?зац?? народ?в (для кра?н, як? оп?куються ними) секц?я з питань в?дносин з державами Державного секретар?ату (для призначень, на як? потр?бна згода або попередн? пов?домлення цив?льних уряд?в), та Конгрегац?я Сх?дних Церков (у сферах, на як? покладено в?дпов?дальн?сть, нав?ть для призначення латинських ?пископ?в). Згромадження, як правило, працюють ?з ≪терни≫ або списку з трьох ?мен, розроблених ?м м?сцевою церквою, найчаст?ше через Апостольського Нунц?я або Кафедральний собор у тих м?сцях, де Кап?тул збер?га? право висувати ?пископ?в.

Августин Г?ппо ? римський африканець, ф?лософ ? ?пископ католицько? церкви. В?н допом?г сформувати латинське християнство, ? його вважають одним з найважлив?ших Отц?в Церкви в Латинськ?й церкв? за його роботи в Патристичний пер?од. Серед його твор?в ? ≪М?сто Боже≫, ≪De doctrina Christiana≫ та ≪Спов?д?≫.

У молодост? його тягнуло до ман?хейства, а п?зн?ше до неоплатон?зму. П?сля хрещення та навернення в 386 р. Августин виробив власний п?дх?д до ф?лософ?? та теолог??, враховуючи р?зноман?тн? методи та перспективи. Вважаючи, що благодать Христа була необх?дною для свободи людини, в?н допом?г сформулювати доктрину первородного гр?ха ? зробив важливий внесок у розвиток теор?? справедливо? ??в?йни. Його думки глибоко вплинули на середньов?чний св?тогляд. Сегмент Церкви, який дотримувався концепц?? Тр?йц?, визначено? Н?кейським та Константинопольським Собором, т?сно ототожнювався з Августиновим ≪Про Тр?йцю≫

Коли Зах?дна Римська ?мпер?я почала розпадатися, Августин уявляв церкву духовним М?стом Божим, в?дм?нним в?д матер?ального Земного М?ста. у сво?й книз? Про м?сто Боже проти язичник?в, яке часто називають М?стом Божим, Августин оголосив його послання скор?ше духовним, а не пол?тичним. Християнство, стверджував в?н, ма? стосуватися м?стичного, небесного м?ста Нового ?русалиму, а не земно? пол?тики.

М?сто Боже представля? людську ?стор?ю як конфл?кт м?ж тим, що Августин назива? Земним М?стом (часто розмовно називаним М?стом Людини, але н?коли не Августином), ? М?стом Божим, конфл?ктом, якому судилося зак?нчитися перемогою останн?й. М?сто Боже позначене людьми, як? в?дмовляються в?д земно? насолоди присвятити себе в?чним Божим ?стинам, як? тепер повн?стю в?дкриваються в християнськ?й в?р?. Натом?сть Земне м?сто склада?ться з людей, як? занурились у турботи та задоволення тепер?шнього св?ту, що мина?.

Для Августина Логос ≪набув плот?≫ у Христ?, в якому Логос був присутн?й, як у жодно? ?ншо? людини. В?н сильно вплинув на ранньосередньов?чну християнську ф?лософ?ю.

Як ? ?нш? отц? Церкви, так? як Аф?нагор, Тертул?ан , Климент Александр?йський та Васил?й Кесар?йський , Августин ≪енерг?йно засуджував практику штучного аборту≫, ? хоча в?н не схвалював аборт на будь-якому терм?н? ваг?тност?, в?н зробив р?зницю м?ж ранн?ми абортами та п?зн?ш?. В?н визнав р?зницю м?ж ≪сформованими≫ та ≪несформованими≫ плодами, згаданими у переклад? Септуаг?нти Виходу 21: 22-23, що вважа?ться неправильним перекладом слова ≪шкода≫ з ориг?нального тексту на ?врит? як ≪форма≫ на грецьк?й Септуаг?нта ? базу?ться на аристотелевському розмежуванн? "м?ж плодом до ? п?сля його передбачувано?" оживлення "", ? не класиф?кував як вбивство аборт ≪несформованого≫ плода, оск?льки вважав, що не можна з упевнен?стю стверджувати, що пл?д вже отримав душу.

Августин також використовував терм?н ≪католик≫, щоб в?др?знити ≪справжню≫ церкву в?д ?ретичних груп:

У Католицьк?й церкв? ? багато ?нших речей, як? найсправедлив?ше тримають мене на лон?. Згода людей ? нац?й трима? мене в Церкв?; так само ? ?? влада, в?дкрита чудесами, живлена ??над??ю, розширена любов'ю, встановлена ??в?ком. Наступництво священик?в утриму? мене, починаючи з самого м?сця апостола Петра, якому Господь п?сля Свого воскрес?ння дав йому розпорядження пасти Сво?х овець (?н. 21: 15?19), аж до тепер?шнього ?пископату.

?, нарешт?, саме ?м’я католика, яке недарма серед тако? к?лькост? ?ресей зберегла церква; так що, хоча вс? ?ретики хочуть називатися католиками, але коли незнайомець запиту?, де зустр?ча?ться Католицька церква, жоден ?ретик не наважиться вказати на власну каплицю чи будинок.

Тод? такими за к?льк?стю та значенням ? ц?нн? зв'язки, що належать до християнського ?мен?, що утримують в?руючого в Католицьк?й церкв?, як це правильно ?м сл?д. ... У вас нема? жодно? з цих речей, яка б мене приваблювала чи утримувала. ... Н?хто не повинен перевести мене в?д в?ри, яка пов'язу? м?й розум ст?льки зв’язок ? таких м?цних з християнською рел?г??ю. ... З? свого боку, я не повинен в?рити ?вангел??, за винятком випадк?в, коли це стимулю? авторитет Католицько? церкви.

? Св. Августин (354?430): Проти Ман?хе?вого послання, яке назива?ться Фундаментальним, глава 4: Докази католицько? в?ри.

Святий Августин Г?ппо з Джерардом Сегерсом (припису?ться)

Як у сво?х ф?лософських, так ? в богословських м?ркуваннях, Августин зазнав значного впливу сто?цизму, платон?зму та неоплатон?зму, зокрема, прац? Плот?на, автора "Еннеад?в", ймов?рно, за посередництвом Порфир?я та В?кторина (як стверджував П'?р Хадо). Хоча п?зн?ше в?н в?дмовився в?д неоплатон?зму, деяк? ?де? все ще видно в його ранн?х працях. Його ранн? та впливов? прац? про людську волю, центральна тема етики, стануть предметом уваги для наступних ф?лософ?в, таких як Шопенгауер, К'?ркегор та Н?цше. На нього також вплинули прац? Верг?л?я (в?домого вченням про мову) та Цицерона (в?домого вченням про аргументи). ^[8]

На Сход? його вчення ? б?льш суперечливим, ? на них особливо напав Джон Роман?д. Але ?нш? теологи та д?яч? Сх?дно? православно? церкви продемонстрували значне схвалення його праць, головним чином Жорж Флоровський. Найб?льш суперечливе вчення, пов'язане з ним, filioque, було в?дкинуто православною церквою як ?ретичне. ?нш? сп?рн? вчення включають його погляди на первородний гр?х, вчення про благодать та призначення. Тим не менше, хоча в деяких моментах його вважають помилковим, в?н все ще вважа?ться святим ? нав?ть мав вплив на деяких отц?в Сх?дно? Церкви, зокрема грецького богослова Григор?я Паламу. У православн?й церкв? його свято в?дзнача?ться 15 червня. ?сторик Д?армейд МакКаллок писала: "Вплив [Августина] на зах?днохристиянську думку навряд чи можна переб?льшити; лише його улюблений приклад Павло з Тарса мав б?льший вплив, ? зах?дники зазвичай бачили Павла очима Августина". ^[9]

У сво?й автоб?ограф?чн?й книз? ≪В?хи≫ папа Бенедикт XVI стверджу?, що Августин ? одним з тих, хто найб?льше вплинув на нього.

Схоластика ? це метод критично? думки, який дом?нував у навчанн? науковц?в (≪схоласт?в≫, або ≪школяр?в≫) середньов?чних ун?верситет?в ?вропи приблизно з 1100 по 1700 рр. XIII ? на початку XIV стол?ття зазвичай розглядаються як високий пер?од схоластики. На початку XIII стол?ття стало кульм?нац??ю в?дновлення грецько? ф?лософ??. Школи перекладу виросли в ?тал?? та Сицил??, а зрештою ? в решт? ?вропи. Потужн? нормандськ? корол? збирали людей знань з ?тал?? та ?нших район?в на сво? суди на знак свого престижу. Переклади ? видання грецьких ф?лософських текст?в В?льяма з Морбеке в середин? половини Х??? стол?ття допомогли скласти б?льш ч?тку картину грецько? ф?лософ??, зокрема Ар?стотеля, н?ж арабськ? верс??, на як? вони спирались ран?ше. Едвард Грант пише: "Не т?льки структура арабсько? мови кардинально в?др?знялася в?д латинсько?, але деяк? арабськ? верс?? були отриман? з попередн?х сир?йських переклад?в ?, таким чином, дв?ч? були вилучен? з ориг?нального грецького тексту. так? арабськ? тексти можуть спричинити замучен? читання. Навпаки, структурна близьк?сть латини до грецько? дозволила буквальн?, але зрозум?л? переклади в?д слова до слова". ^[10]

У цей пер?од у великих м?стах ?вропи розвивались ун?верситети, ? суперницьк? клерикальн? порядки в церкв? почали битися за пол?тичний та ?нтелектуальний контроль над цими центрами осв?тнього життя. Двома основними орденами, заснованими в цей пер?од, були францисканц? та дом?н?канц?. Францисканц?в заснував Франциск Ассизький у 1209 р. ?х л?дером у середин? стол?ття був Бонавентура, традиц?онал?ст, який захищав теолог?ю Августина та ф?лософ?ю Платона, включаючи лише трохи Ар?стотеля з б?льш неоплатон?стськими елементами. Сл?дом за Ансельмом Бонавентура вважав, що розум може в?дкрити ?стину лише тод?, коли ф?лософ?я осяяна рел?г?йною в?рою. ?ншими важливими францисканськими схоластами були Дунс Скот, П?тер Ор?ол та В?льгельм Окхем. ^{[11] [12]}

Святий Тома Акв?нський, ?тал?йський дом?н?канський брат, ф?лософ ? священик, мав величезний вплив на традиц?? схоластики, в рамках яких в?н також в?домий як Доктор Ангел?к ? Доктор Комун?с.

Акв?нський п?дкреслював, що ≪Синдереза, як кажуть, ? законом нашого розуму, оск?льки це звичка, що м?стить приписи природного закону, як? ? першими принципами людських д?й≫.

За словами Акв?нського, ≪...вс? акти доброчесност? передбачен? природним законом, оск?льки розум кожного природно дикту? йому д?яти доброчесно. Але якщо говорити про доброчесн? вчинки, що розглядаються сам? по соб?, тобто в ?х власних видах, не вс? доброчесн? д?? передбачен? природним законом, оск?льки багато речей робляться доброчесно, до чого природа спочатку не схиля?ться, але як?, досл?джуючи розум, були визнан? людьми сприятливими для доброго життя≫. Отже, ми повинн? визначити, чи ми говоримо про доброчесн? д?? як про аспект доброчесних чи як про вчинки в ?хн?х видах.

Тома визначив чотири основн? чесноти як розсудлив?сть, пом?ркован?сть, справедлив?сть ? ст?йк?сть. Кардинальн? чесноти ? природними ? розкритимися в природ?, ? вони ? обов’язковими для кожного. Однак ? три богословськ? чесноти: в?ра, над?я та милосердя. Тома також опису? чесноти як недосконал? (неповн?) та досконал? (повн?) чесноти. Досконала чеснота ? це будь-яка доброчесн?сть, що завершу? кардинальну чесноту. Нехристиянин може проявляти мужн?сть, але це була б мужн?сть ?з пом?ркован?стю. Християнин виявляв мужн?сть з милосердям. Вони ? дещо надприродними ? в?др?зняються в?д ?нших чеснот за сво?м об’?ктом, а саме в?д Бога:

Тепер об’?ктом богословських чеснот ? Сам Бог, Який ? останн?м к?нцем ус?х, оск?льки перевершу? знання нашого розуму. З ?ншого боку, об’?ктом ?нтелектуальних ? моральних чеснот ? щось зрозум?ле людському розуму. Тому теолог?чн? чесноти особливо в?др?зняються в?д моральних та ?нтелектуальних чеснот. ^[13]

Тома Акв?нський писав: ≪[Жад?бн?сть] ? це гр?х проти Бога, як ? вс? смертн? гр?хи, оск?льки людина засуджу? в?чне заради тимчасових речей≫. ^[14]

Акв?нський також сприяв економ?чн?й думц? як аспект етики та справедливост?. В?н мав справу з поняттям справедливо? ц?ни, як правило, ?? ринково? ц?ни або регульовано? ц?ни, достатньо? для покриття виробничих витрат на виробництво. В?н стверджував, що аморально для продавц?в п?двищувати ц?ни просто тому, що покупц? гостро потребують товару.

П?зн?ше Акв?нський розширив сво? аргументи, щоб протистояти будь-яким несправедливим зароб?ткам, отриманим в торг?вл?, спираючись на аргумент Золоте правило. Християнин повинен "робити з ?ншими так, як ви хот?ли б, щоб вони робили з вами", тобто в?н повинен обм?нювати варт?сть за ц?нн?сть. Акв?нський вважав, що п?двищувати ц?ни було особливо аморально, оск?льки певний покупець гостро потребував того, що прода?ться, ? його могли переконати заплатити вищу ц?ну через м?сцев? умови:

Якщо комусь значною м?рою допоможе щось, що належить комусь ?ншому, а продавцю не завдано тако? ж шкоди, втративши його, продавець не повинен продавати за вищу ц?ну: оск?льки корисн?сть, яка надходить до покупця, походить не в?д продавця, а умова покупця: н?хто не повинен продавати щось, що йому не належить. ^[15]

? Сума теолог?? , 2-2, q. 77, art. 1

Тому Акв?нський засуджував би так? практики, як п?двищення ц?н на буд?вельн? матер?али внасл?док стих?йного лиха. Зб?льшення попиту, спричинене руйнуванням ?снуючих буд?вель, не зб?льшу? витрат продавця, тому скористатися п?двищеною готовн?стю покупц?в платити було на думку Акв?нського р?зновидом шахрайства. ^[16]

Тома вважав, що ?снування Бога само собою зрозум?ло, але не для нас. "Тому я кажу, що це твердження" Бог ?сну? "саме по соб? ? самоочевидним, оск?льки присудок такий самий, як ? суб'?кт... Тепер, оск?льки ми не зна?мо сутност? Бога, пропозиц?я не ? зрозум?лою само собою нам, але це потр?бно продемонструвати завдяки речам, як? ? нам б?льш в?домими, хоча ? менш в?домими за сво?ю природою, а саме за ефектами".

Тома в?рив, що ?снування Бога можна продемонструвати. Коротко в Summa theologiae ? ширше в Summa contra Gentiles, в?н дуже детально розглянув п'ять аргумент?в ?снування Бога, широко в?домих як quinque viae (П'ять шлях?в).

1. Рух: Деяк? реч?, безсумн?вно, рухаються, хоча не можуть викликати ?х власного руху. Оск?льки, як вважав Томас, не може ?снувати неск?нченний ланцюг причин руху, повинен бути Перший Руш?й, який не руха?ться н?чим ?ншим, ? це те, що вс? розум?ють п?д Богом.
2. Причинн?сть: Як ? у випадку руху, н?що не може спричинити себе, ? неск?нченний ланцюжок причинно-насл?дкових зв'язк?в неможливий, тому повинна бути Першопричина, що назива?ться Богом.
3. ?снування необх?дного та непотр?бного: наш досв?д включа? реч?, безумовно, ?снуюч?, але, мабуть, непотр?бн?. Не все може бути непотр?бним, бо тод? колись н?чого не було ? все ще не було б н?чого. Тому ми змушен? припускати щось, що ?сну?, обов’язково, маючи цю необх?дн?сть лише в?д себе; насправд? сама причина ?снування ?нших речей.
4. Градац?я: якщо ми можемо пом?тити градац?ю речей у тому сенс?, що деяк? реч? ? б?льш гарячими, хорошими тощо, повинен бути суперлатив, який ? найправдив?шим ? найблагородн?шим, ? таким чином найб?льш повно ?снуючим. Це тод? ми назива?мо Богом.
5. Впорядкован? тенденц?? природи: Спрямован?сть д?й до к?нця пом?ча?ться у вс?х органах, дотримуючись природних закон?в. Все, що не об?знане, прагне до мети п?д кер?вництвом того, хто об?знаний. Це ми назива?мо Богом.

Щодо природи Бога, Тома в?дчував, що найкращим п?дходом, який зазвичай називають via negativa, ? розглянути те, чим Бог не ?. Це змусило його запропонувати п’ять тверджень про божественн? якост?:

1. Бог простий, без складу частин, таких як т?ло ? душа, або матер?? та форми.
2. Бог досконалий, йому н?чого не браку?. Тобто Бог в?др?зня?ться в?д ?нших ?стот завдяки повн?й Бож?й д?йсност?. Тома визначив Бога як Ipse Actus Essendi, який ?сну?, ?снуючи.
3. Бог неск?нченний. Тобто Бог не ? обмеженим у тому, що створен? ?стоти обмежуються ф?зично, ?нтелектуально та емоц?йно. Цю неск?нченн?сть сл?д в?др?зняти в?д неск?нченност? розм?ру та неск?нченност? числа.
4. Бог незм?нний, нездатний до зм?н на р?вн? Божо? сутност? та характеру.
5. Бог ?диний, без диверсиф?кац?? всередин? Бога. ?дн?сть Бога така, що суть Бога така ж, як ? ?снування Бога. За словами Томи, "саме по соб? твердження" Бог ?сну? "обов'язково в?дпов?да? д?йсност?, оск?льки в ньому суб'?кт ? присудок однаков?".

Акв?нський в?дсунув схоластику в?д неоплатон?зму до Ар?стотеля. Наступна школа думок завдяки сво?му впливу на латинське християнство та етику католицько? школи ? одн??ю з найвпливов?ших ф?лософ?й ус?х час?в, також значною через к?льк?сть людей, як? живуть за ?? вченням.

Другий Ватиканський Собор описав систему Акв?нського як "багатор?чну ф?лософ?ю".

Actus purus ? абсолютна досконал?сть Бога. В?дпов?дно до схоластики, створен? ?стоти мають потенц?ал ?це не актуальн?сть, недосконал?сть, а також досконал?сть. Т?льки Бог одночасно ? тим, чим В?н може бути, неск?нченно реальним ? неск?нченно досконалим: ≪Я такий, який я ?≫ (Вих?д 3:14). Його атрибути або Його д?? насправд? ?дентичн? Його сутност?, ? Його суть вимага? Його ?снування.

П?зн?ше сх?дно-православний подвижник ? арх??пископ Салон?ки (святий) Григор?й Палама виступив на захист духовност? ?сихаст?в, нествореного характеру св?тла Преображення та розр?знення сутност? Бога та енерг?й. Його вчення розгорнулося протягом трьох основних суперечок: (1) з ?тало-грецьким Варлаамом м?ж 1336 ? 1341, (2) з монахом Григор??м Ак?нд?носом м?ж 1341 ? 1347, ? (3) з ф?лософом Грегорасом, з 1348 до 1355. Його богословськ? внески ?нод? називають палам?змом, а його посл?довник?в ? палам?тами.

?сторично латинське християнство схилялося в?дкидати палам?зм, особливо розр?знення сутност? та енерг?й, ?нод? характеризуючи його як ?ретичне введення неприйнятного под?лу в Тр?йц? та наводить на думку про пол?те?зм. Кр?м того, пов'язана з цим практика ?сихазму, що використову?ться для досягнення теозису, характеризувалася як "маг?я". Зовс?м недавно деяк? латинсько католицьк? мислител? позитивно сприйняли вчення Палами, включаючи розр?знення сутност?-енерг?й, аргументуючи це тим, що воно не ? непереборним богословським под?лом м?ж католицизмом та сх?дним православ'ям, ? його свято як святого в?дзнача?ться деяк? в?зант?йськ? католицьк? церкви у сп?лкуванн? з Римом. ^[17]

Заперечення палам?зму Заходом та тими, хто на Сход? п?дтримував союз ?з Заходом ("латинофрони"), фактично сприяло його прийняттю на Сход?, за словами Март?на Джуг?, який дода?: "Дуже скоро латин?зм та антипалам?зм, у св?домост? багатьох, сприйма?ться як одне ? те ж ". ^[18]

Бог
Отець

боже
син

Святий
Дух

Д?аграма " Щит Тр?йц? " або Scutum Fidei традиц?йно? середньов?чно? зах?днохристиянсько? символ?ки

Filioque ? це латинський терм?н, доданий до ориг?нального Н?кейського символу в?ри, ? який був предметом великих суперечок м?ж сх?дним та зах?дним християнством. Цього нема? в ориг?нальному текст? Символу в?ри, в?днесеному до Першого Константинопольського собору (381 р.), Другого Вселенського собору, де сказано, що Святий Дух походить ≪в?д Отця≫, без будь-яких доповнень, таких як ≪? Син" або "один". ^[19]

Фраза Filioque вперше з’явля?ться як антиар?анська ^{[20] [21]} ?нтерполяц?я в Символ? в?ри на Третьому собор? в Толедо (589), на якому вестготська ?спан?я в?дмовилася в?д ар?анства, прийнявши католицьке християнство. Додаток було п?дтверджено наступними м?сцевими радами в Толедо ? незабаром поширилося на Зах?д, не т?льки в ?спан??, але ? в корол?вств? франк?в, яке прийняло християнську в?ру в 496 роц?, та в Англ??, де Рада Хетф?лда у 680 р. як в?дпов?дь на монотел?тизм. ^[22] Однак у Рим? його не прийняли.

Наприк?нц? 6-го стол?ття деяк? латинськ? церкви додали слова "? в?д Сина" (Filioque) до опису процес?? Святого Духа, що, на думку багатьох сх?дних православних християн на п?зн?шому етап?, ? порушенням Канону VII Ефеського собору, оск?льки ц? слова не були включен? в текст н? Першим Н?кейським Собором, н? Константинопольським. ^[23] Це було включено в л?тург?йну практику Риму в 1014 р., але сх?дне християнство в?дкинуло це.

Включення цього терм?ну Filioque, а також спос?б його перекладу та розум?ння може мати важливе значення для розум?ння вчення про Тр?йцю, яке ? центральним для б?льшост? християнських церков. Для деяких цей терм?н передбача? серйозне недооц?нювання рол? Бога-Отця в Тр?йц?; для ?нших заперечення того, що воно виража?, означа? серйозне недооц?нювання рол? Бога-Сина в Тр?йц?.

Фраза Filioque була включена в Символ в?ри протягом усього латинського обряду, за винятком випадк?в, коли грецька мова використову?ться в л?тург??. ^{[24] [25]}

Мабуть, найб?льш сво?р?дною доктриною латинського християнства ? чистилище, про яке латинське християнство вважа?, що "вс?, хто помира? в Бож?й благодат? та дружб?, але все ще недосконало очищен?", проходять процес очищення, який Церква назива? чистилищем, "щоб досягти святост?, необх?дно? щоб ув?йти в рад?сть неба ". В?н сформулював це вчення, посилаючись на б?бл?йн? в?рш?, як? говорять про очищення вогню (1 Коринтян 3:15 ? 1 Петра 1: 7), ? на згадування ?сусом про прощення в майбутньому в?ц? (Матв?й 12:32). Сво? вчення також базу? на практиц? молитви за померлих, яка використову?ться в Церкв? з тих п?р, як Церква почала ?снувати, ? яка згаду?ться ще ран?ше у 2 Мак 12:46.

?дея чистилища сяга? кор?нням, що сяга? глибоко? давнини. Сво?р?дний проточистилище, яке назива?ться "небесний А?д", з'явля?ться в працях Платона ? Геракл?да Понт?йського та багатьох ?нших язичницьких письменник?в. Ця концепц?я в?др?зня?ться в?д А?ду п?дземного св?ту, описаного в працях Гомера ? Гес?ода. На в?дм?ну в?д них, небесний А?д розум?вся як посередницьке м?сце, де душ? проводили невизначений час п?сля смерт?, перш н?ж перейти на вищий р?вень ?снування або перевт?литися назад на землю. Точне м?сце його розташування р?знилось в?д автора до автора. Геракл?д Понтський думав, що це в Чумацькому Шляху; академ?ки, сто?ки, Цицерон, Верг?л?й, Плутарх, герметичн? писання розташовували його м?ж М?сяцем ? Землею або навколо М?сяця; тод? як Нумен?й та латинськ? неоплатон?ки вважали, що в?н розташований м?ж сферою нерухомих з?рок та Землею.

Можливо, п?д впливом елл?н?стично? думки пром?жна держава ув?йшла в ?врейську рел?г?йну думку в останн? стол?ття до Христа. У Маккавеях ми знаходимо практику молитви за померлих з метою очищення ?х п?сля життя, яку прийняли деяк? християни. Така сама практика зустр?ча?ться в ?нших традиц?ях, таких як середньов?чна китайська буддистська практика робити жертви в?д ?мен? померлих, як?, як кажуть, зазнають численних випробувань. Серед ?нших причин зах?дно-католицьке вчення про чистилище ?рунту?ться на дохристиянськ?й (юда?стськ?й) практиц? молитов за померлих.

Конкретн? приклади в?ри в очищення п?сля смерт? та сп?лкування живих з мертвими за допомогою молитви ? у багатьох отц?в Церкви. ?р?ней (бл. 130?202) згадував про м?сце проживання, де душ? померлих залишались до загального суду, процес, який був описаний як той, що ≪м?стить поняття ... чистилища≫. ? Климент Олександр?йський (близько 150?215), ? його учень Ор?ген Олександр?йський (близько 185?254) розвинули погляд на очищення п?сля смерт?; цей погляд спирався на уявлення про те, що вогонь ? божественним знаряддям з? Старого Зав?ту, ? розум?в це в контекст? новозав?тних вчень, таких як хрещення вогнем, з ?вангел?й та очисний процес п?сля смерт?, в?д св. Павла. Аргументуючи проти сну душ?, Ор?ген заявив, що душ? обранц?в негайно потрапили до раю, якщо вони ще не очищен?, ? в цьому випадку вони перейшли у стан покарання ? крим?нального вогню, який сл?д задумати як м?сце очищення. ? для Климента, ? для Ор?гена вогонь не був н? матер?альною р?ччю, н? метафорою, а ≪духовним вогнем≫. Ранн?й латинський автор Тертул?ан (бл. 160?225) також сформулював погляд на очищення п?сля смерт?. У розум?нн? Тертул?аном потойб?чного св?ту душ? мученик?в безпосередньо ув?йшли у в?чне благословення, тод? як решта ув?йшли в загальне царство мертвих. Там нечестив? переживали передчуття сво?х в?чних покарань, тод? як добро переживало р?зн? стад?? та м?сця блаженства, де "?дея свого роду чистилища ... ц?лком явно знайдена", ?дея, яка ? репрезентативною для погляду, широко розповсюдженого в античност?. П?зн?ш? приклади, в яких сформульован? подальш? розробки, включають, зокрема, святого Кипр?ана (помер 258 р.), Св. ?оана Златоуста (бл. 347?407) та св. Августина (354?430).

Д?алоги Папи Григор?я Великого, написан? наприк?нц? VI стол?ття, св?дчать про розвиток у розум?нн? потойб?чного св?ту, що ? характерним для напрямку, в якому п?де латинське християнство:

Що стосу?ться певних менших вад, ми повинн? в?рити, що перед Остаточним судом ? очищаючий вогонь. Той, хто ? правдою, говорить, що той, хто виголошу? блюзн?рство проти Святого Духа, не буде помилуваний н? в цей, н? в майбутн?й в?к. З цього речення ми розум??мо, що певн? образи можна пробачити в цьому в?ц?, а деяк? ?нш? ? у майбутньому. ^[26]

Деяк? католицьк? свят? та богослови ?нколи мали суперечлив? уявлення про чистилище, кр?м прийнятих католицькою церквою, що в?дображають або сприяють загальнолюдському образу, що включа? поняття очищення справжн?м вогнем у визначеному м?сц? та протягом певного пер?оду часу. Пол Дж. Гр?фф?тс зазнача?: "Недавня католицька думка про чистилище, як правило, збер?га? основи основно? доктрини, одночасно пропонуючи спекулятивн? тлумачення цих елемент?в". Так Йозеф Ратц?нгер писав: "Чистилище ? це не, як думав Тертулл?ан, якийсь надсв?товий концтаб?р, де людину змушують карати б?льш-менш дов?льно. Швидше це внутр?шньо необх?дний процес трансформац??, в якому людина ста? здатним до Христа, здатним до Бога ?, отже, здатним до ?дност? з ус?м сп?лкуванням святих ".

У богословських студ?ях Джон Е. Т?ль доводив, що "чистилище фактично зникло з католицько? в?ри та практики з часу Ватикану II", оск?льки воно базу?ться на "конкурентн?й духовност?, що тяж?? навколо рел?г?йного покликання подвижник?в п?знього середньов?ччя". "Народження чистилища призвело до есхатолог?чно? тривоги мирян. [...] Под?бно до подовження на все життя подвижника часового поля змагання з мучеником, в?ра в чистилище подовжила тимчасове поле змагання мирянина з подвижником."

Спекуляц?? та популярн? уявлення, як?, особливо у п?зньосередньов?чн? часи, були поширен? в Зах?дн?й або Латинськ?й Церкв?, не обов'язково знайшли визнання у сх?дних католицьких церквах, яких 23 ? в повному сп?лкуванн? з Папою. Деяк? явно в?дкидають уявлення про покарання вогнем у певному м?сц?, як? ? пом?тними в популярн?й картин? чистилища. Представники православно? церкви на Флорент?йському собор? аргументували ц? ?де?, заявляючи, що вони д?йсно вважають, що п?сля смерт? в?дбува?ться очищення душ врятованих ? що ?м допомагають молитви живих: в?д?йти в?д цього життя у в?р? та милосерд?, але позначен? деякими нечистотами, будь то непокаян? незначн? чи велик?, в яких покаялися, але ще не принесли плод?в покаяння, ми в?римо, що вони розумно очищаються в?д цих вад, але не шляхом очищення пожежа та певн? покарання в якомусь м?сц? ". Визначення чистилища, прийняте на цьому собор?, виключало два поняття, з якими православн? не погоджувались, ? згадувало лише два моменти, як?, за ?хн?ми словами, також були частиною ?хньо? в?ри. В?дпов?дно, угода, в?дома як Брестська ун?я, яка оформляла прийняття Укра?нсько? греко-католицько? церкви до ?вхаритс?йного сп?лкування Латинською церквою, зазначала: "Ми не будемо дискутувати про чистилище, але ми доруча?мо себе навчанню Свято? Церкви". ^[27]

У середньов?чн?й зах?дн?й традиц?? Мар?ю з В?тан??, сестру Лазаря, ?дентиф?кували як Мар?ю Магдалину, можливо, багато в чому через пропов?дь, проведену Папою Григор??м Великим, в як?й в?н навчав про дек?лькох ж?нок у Новому Зав?т?, н?би вони були одн??ю людиною . Це призвело до зближення Мар?? з В?тан?? з Мар??ю Магдалиною, а також з ?ншою ж?нкою (кр?м Мар?? з В?тан??, яка помазала ?суса), ж?нкою, сп?йманою в перелюб?. Сх?дне християнство н?коли не сприймало цю ?дентиф?кац?ю. У сво?й статт? в Католицьк?й енциклопед?? 1910 р. Хью Папа заявив: "Грецьк? Отц? в ц?лому розр?зняють трьох ос?б:" гр?шника "в?д Луки 7: 36-50; сестру Марти та Лазаря, Луку 10:38 ?42 та ?вана 11; та Мар?? Магдалини.

Французький учений В?ктор Саксер дату? ?дентиф?кац?ю Мар?? Магдалини як пов?? та Мар?? з В?тан?? до пропов?д? Папи Григор?я Великого 21 вересня н.е. 591 р., Де в?н, здавалося, по?днував д?? трьох ж?нок, згаданих у Новому Зав?т? а також ?дентиф?кував неназвану ж?нку як Мар?ю Магдалину. В ?нш?й пропов?д? Григор?й конкретно визначив Мар?ю Магдалину як сестру Марти, згадану в Луц? 10. Але зг?дно з думкою, висловленою нещодавно теологом Джейн Шаберг, Григор?й лише остаточно позначив легенду, яка вже ?снувала до нього.

?дентиф?кац?я Латинського християнства Мар?? Магдалини та Мар?? з В?тан?? в?дображалася в упорядкуванн? загальноримського календаря, поки це не було зм?нено в 1969 роц?, в?дображаючи той факт, що на той час загальноприйнятою ?нтерпретац??ю в Католицьк?й церкв? було те, що Мар?я з В?тан??, Мар?я Магдалина та гр?шна ж?нка, яка помазала ноги ?суса, була трьома р?зними ж?нками. ^[28]

Катехизис Католицько? Церкви говорить:

Сво?м гр?хом Адам, як перша людина, втратив перв?сну свят?сть ? справедлив?сть, як? в?н отримав в?д Бога, не т?льки для себе, але й для вс?х людей.

Адам та ?ва передали сво?м нащадкам людську природу, поранену власним першим гр?хом ? позбавлену перв?сно? святост? та справедливост?; це позбавлення назива?ться "первородним гр?хом".

Внасл?док первородного гр?ха людська природа ослаблена у сво?х силах, п?дда?ться нев?гластву, стражданням та пануванню смерт?, ? схильна до гр?ха (ця схильн?сть назива?ться "зачаруванням"). ^[29]

Вперше на поняття первородного гр?ха натякнув святий ?р?ней, ?пископ Л?онський, у сво?й суперечц? з певними дуал?стичними гностиками. ?нш? отц? церкви, так? як Августин, також формували ? розвивали вчення, бачачи, що воно ?рунту?ться на вченн? Нового Зав?ту апостола Павла (Римлянам 5: 12-21 ? 1 Коринтянам 15: 21-22) та старозав?тному в?рш? Псалма 51 : 5. Тертул?ан, К?пр?ан, Амврос?й та Амброз?астр вважали, що людство бере участь у гр?с? Адама, переданому людським покол?нням. Формулювання Августина про первородний гр?х п?сля 412 р. Н. Е. Було популярним серед протестантських реформатор?в, таких як Март?н Лютер та Джон Кальв?н, як? ототожнювали первородний гр?х ?з закляттям (або "болючим бажанням"), стверджуючи, що в?н збер?гався нав?ть п?сля хрещення ? повн?стю знищив свободу робити добро . До 412 року Августин сказав, що в?льна воля була послаблена, але не знищена первородним гр?хом. Але п?сля 412 року це зм?нилося на втрату вол?, кр?м гр?ха. Сучасний августинський кальв?н?зм дотриму?ться ц??? п?зн?шо? точки зору. Янсенський рух, який католицька церква оголосила ?ретичним, також стверджував, що первородний гр?х руйну? свободу вол?. Натом?сть Зах?дно-Католицька Церква заявля?: "Хрещення, даруючи життя Христово? благодат?, стира? первородний гр?х ? поверта? людину назад до Бога, але насл?дки для природи, ослаблен? ? схильн? до зла, збер?гаються в людин? ? закликають ?? до духовно? битви." "Ослаблене ? зменшене пад?нням Адама в?льна воля ще не знищена в гонц?".

Св. Ансельм каже: "Одне було гр?х Адама, а зовс?м ?нше ? гр?х д?тей при ?хньому народженн?; перше стало причиною, друге ? насл?дком". У дитин? первородний гр?х в?др?зня?ться в?д провини Адама, це один ?з його насл?дк?в. Насл?дками гр?ха Адама, зг?дно з Католицькою енциклопед??ю, ?:

1. Смерть ? страждання: "Одна людина передала всьому людському роду не т?льки смерть т?ла, що ? покаранням за гр?х, але нав?ть сам гр?х, що ? смерть душ?".
2. Сниження чи схильн?сть до гр?ха. Хрещення стира? первородний гр?х, але схильн?сть до гр?ха залиша?ться.
3. В?дсутн?сть освячуючо? благодат? у новонароджено? дитини також ? насл?дком першого гр?ха, бо Адам, отримавши свят?сть ? справедлив?сть в?д Бога, втратив ?? не лише для себе, а й для нас. Хрещення дару? перв?сну освячувальну благодать, втрачену через гр?х Адама, таким чином усуваючи первородний гр?х та будь-який особистий гр?х. ^[30]

Сх?дн? католики та сх?дне християнство взагал? не мають тако? ж теолог?? гр?хопад?ння та первородного гр?ха, як латино-католики. Але з час?в Ватикану II в католицькому мисленн? в?дбувся розвиток. Деяк? застер?гають не сприймати Буття 3 занадто буквально. Вони беруть до уваги, що "Бог мав на уваз? церкву до заснування св?ту" (як в Ефесянам 1: 4). як ? в 2 Тимоф?ю 1: 9: "... Його власне призначення ? благодать, як? були нам дан? в Христ? ?сус? до початку св?ту". А папа Бенедикт XVI у сво?й книз? “На початку ...” назвав терм?н “первородний гр?х” поняттям “оманливим ? неточним”. Бенедикт не вимага? буквального тлумачення Буття, н? походження, н? зла, але пише: "Як це було можливо, як це сталося? Це залиша?ться незрозум?лим ... Зло залиша?ться та?мничим. Це було представлено у чудових образах, як це робить глава 3 Буття, ?з вид?нням двох дерев, зм?? та гр?шно? людини". ^{[31] [32]}

Непорочне Зачаття ? це зачаття Пресвято? Д?ви Мар??, в?льно? в?д первородного гр?ха в силу заслуг ?? сина ?суса. Незважаючи на те, що в?рування широко поширювалося з п?зньо? античност?, доктрина була догматично визначена в католицьк?й церкв? лише в 1854 роц?, коли Папа П?й IX оголосив ?? ex cathedra, тобто, використовуючи папську безпомилков?сть, у сво?й папськ?й булл? Ineffabilis Deus,

Сл?д визнати, що вчення, визначене П??м IX, не було ч?тко зазначене до 12 стол?ття. Також погоджу?ться, що "жодне пряме чи категоричне та суворе доказ догми не може бути висунуте з Писання". Але стверджу?ться, що вчення неявно м?ститься у вченн? батьк?в. ?х висловлювання на тему безгр?шност? Мар?? ?, наголошу?ться, наст?льки великими ? наст?льки абсолютними, що ?х потр?бно сприймати як перв?сний гр?х, так ? фактичний. Таким чином, у перш? п’ять стол?ть до не? застосовуються так? еп?тети, як ≪у вс?х в?дношеннях святий≫, ≪у всьому незабрудненому≫, ≪надневинний≫ та ≪особливо святий≫; ?? пор?внюють з ?вою до пад?ння, як прародителькою викупленого народу; вона "земля до того, як ?? прокляли". Можна навести в?дом? слова св. Августина (помер 430 р.): "Що стосу?ться матер? Божо?, ? каже в?н, ? я не дозволю жодного питання про гр?х". Це правда, що в?н тут прямо говорить про фактичний чи особистий гр?х. Але його аргумент поляга? в тому, що вс? люди гр?шн?; що вони проходять через ориг?нальну розпусту; що цю перв?сну розбещен?сть можна подолати благодаттю Божою, ? в?н дода?, що не зна?, але що Мар?я могла мати достатню благодать, щоб подолати гр?х "усякого роду" (omni ex parte).

Бернар з Клерво в 12 стол?тт? п?дняв питання про Непорочне Зачаття. У деяких церквах Заходу вже почали в?дзначати свято Зачаття Пресвято? Богородиц?. Св. Бернард звинувачу? канони столично? церкви Л?она в орган?зац?? такого фестивалю без дозволу Святого Престолу. Роблячи це, в?н використову? можлив?сть повн?стю в?дкинути думку, що зачаття Мар?? було безгр?шним, називаючи це "новизною". Однак деяк? сумн?ваються, чи використовував в?н терм?н "зачаття" в тому самому значенн?, в якому в?н використову?ться у визначенн? Папи П?я IX. Здавалося б, Бернард говорив про зачаття в активному розум?нн? сп?впрац? матер?, оск?льки в сво?й аргументац?? в?н говорить: "Як може бути в?дсутн?сть гр?ха там, де ? зачаття (л?б?до)?" ? сл?дують сильн?ш? вирази, як? можна ?нтерпретувати, щоб вказати, що в?н говорив про мат?р, а не про дитину. Тим не менше, Бернард також засуджу? тих, хто п?дтриму? свято, за те, що в?н намагався "додати слави Мар??", що доводить, що в?н справд? говорив про Мер?.

Богословськ? основи Непорочного Зачаття були предметом дискус?й у Середн? в?ки з опозиц??ю таких д?яч?в, як святий Фома Акв?нський, дом?н?канець. Однак п?дтримуюч? аргументи францисканц?в В?льгельма Варезького та Пельбарта Ладислава Темешварського та загальн? переконання католик?в зробили доктрину б?льш прийнятною, так що Базельський собор п?дтримав ?? в 15 стол?тт?, але Трентський собор в?дхилив це питання. Папа С?кст IV, францисканець, намагався умиротворити ситуац?ю, заборонивши будь-як?й сторон? критикувати ?ншу, ? розм?стив свято Непорочного Зачаття в Римському календар? в 1477 роц?, але папа П?й V, дом?н?канець, зм?нив його на свято Зачаття Мар??. Климент XI зробив свято загальним у 1708 роц?, але все ще не називав його святом Непорочного Зачаття. Популярн?сть ? теолог?чна п?дтримка ц??? концепц?? продовжували зростати, ? до XVIII стол?ття вона була широко зображена в мистецтв?. ^{[33] [34] [35] [36]}

Блаженний ?ван Дунс Скот († 1308), менший брат, такий як святий Бонавентура, стверджував, що з рац?онально? точки зору, безумовно, не менш принизливо для заслуг Христа, стверджуючи, що Мар?я була ним збережена в?д усяких непри?мностей гр?х, як сказати, що вона спочатку заразилася ним, а пот?м була доставлена. Запропонувавши вир?шення теолог?чно? проблеми узгодження доктрини з доктриною загального викуплення у Христ?, в?н стверджував, що непорочне зачаття Мар?? не усунуло ?? в?д викупу Христом; скор?ше це було результатом б?льш досконалого викуплення, наданого ?й через ?? особливу роль в ?стор?? спас?ння. ^[37]

Аргументи Скотуса в по?днанн? з кращим знанням мови ранн?х Отц?в поступово переважали в школах Зах?дно? Церкви. У 1387 р. Паризький ун?верситет р?шуче засудив протилежну думку. ^[38]

Аргументи Скотуса залишались суперечливими, проте, особливо серед дом?н?канц?в, як? були достатньо готов? в?дсвяткувати освячення Мар?? (зв?льнення в?д гр?ха), але, сл?дуючи аргументам дом?н?канця Фоми Акв?нського, продовжували наполягати на тому, що ?? освячення могло в?дбутися лише п?сля не? зачаття.

Скот зазначив, що Непорочне Зачаття Мар?? сприя? викупленч?й д?яльност? ?суса. ^[39]

Аргумент Скотуса м?ститься в декларац?? Папи П?я IX 1854 року про догму про Непорочне Зачаття, "в перший момент Свого зачаття Мар?я була збережена в?льною в?д плям первородного гр?ха, з огляду на заслуги ?суса Христа". Позиц?я Скота була схвалена як "правильне вираження в?ри апостол?в". ^[40]

Повна визначена догма про Непорочне Зачаття говорить:

Ми заявля?мо, проголошу?мо та визнача?мо те вчення, яке стверджу?, що Пресвята Д?ва Мар?я, на першому етап? свого зачаття, завдяки особлив?й благодат? та прив?лею, наданому Всемогутн?м Богом, з огляду на заслуги ?суса Христа, Спасителя людський р?д, який був захищений в?д ус?х плям первородного гр?ха, ? вченням, в?дкритим Богом, ? тому йому сл?д твердо ? пост?йно в?рити ус?м в?рним. ^[41] Declaramus, pronuntiamus et definimus doctrinam, quae tenet, beatissimam Virginem Mariam in primo instanti suae Conceptionis fuisse singulari omnipotentis Dei gratia et privilegio, intuitu meritorum Christi lesu Salvatoris humani generis, ab omni originalis culpae labe praeservatam immunem, esse a Deo revelatam, atque idcirco ab omnibus fidelibus firmiter constanterque credendam. Quapropter si qui secus ac a Nobis.

Папа П?й IX прямо п?дтвердив, що Мар?я була викуплена б?льш п?днесеною формою. В?н заявив, що Мар??, зам?сть того, щоб бути очищеною п?сля гр?ха, було повн?стю заборонено заражатися первородним гр?хом з огляду на передбачен? заслуги ?суса Христа, Спасителя людського роду. У Луц? 1:47 Мар?я проголошу?: "Дух м?й зрад?в Богов?, мо?му Спасителю". Це назива?ться Христовим попередн?м викупленням Мар??. З часу Другого помаранчевого собору проти нап?впелаг?ан?зму католицька церква навчала, що нав?ть якби людина н?коли не гр?шила в Едемському саду ? не була безгр?шною, вона все одно вимагала б Божо? благодат?, щоб залишатися безгр?шною.

Визначення стосу?ться лише первородного гр?ха, ? воно не м?стить жодних заяв про в?ру Церкви в те, що Пресвята Богородиця була безгр?шною у сенс? свободи в?д реального чи особистого гр?ха. Доктрина вчить, що п?сля свого зачаття Мар?я, будучи завжди в?льною в?д первородного гр?ха, отримала освячувальну благодать, яка зазвичай приходить ?з хрещенням п?сля народження.

Сх?дн? католики та сх?дне християнство загалом вважають, що Мар?я була безгр?шною, але вони не мають тако? ж теолог?? гр?хопад?ння та первородного гр?ха, як латинськ? католики. ^[42]

Усп?ння Мар?? на небо (часто скорочу?ться до Усп?ння) ? це т?лесне взяття Д?ви Мар?? на небо в к?нц? ?? земного життя.

1 листопада 1950 р. В Апостольськ?й конституц?? ≪Мун?в?с?сс?м Деус≫ Папа П?й XII проголосив Усп?ння Мар?? догмою:

Владою нашого Господа ?суса Христа, Блаженних Апостол?в Петра ? Павла ? власною владою ми проголошу?мо, проголошу?мо ? визнача?мо це як божественно в?дкриту догму: що Пречиста Мати Божа, в?чна Д?ва Мар?я, зак?нчивши шлях свого земного життя, була прийнята т?лом ? душею до небесно? слави. ^[43]

У догматичному висловлюванн? П?я XII фраза "зак?нчивши земне життя" залиша? в?дкритим питання про те, померла Д?ва Мар?я до ?? припущення чи н?. Кажуть, що припущення Мар?? було божественним даром для не? як "Матер? Божо?". Погляд Людв?га Отта поляга? в тому, що, коли Мер? зак?нчила сво? життя яскравим прикладом людсько? раси, перспектива дару припущення пропону?ться вс?й людськ?й рас?.

Людв?г Отт пише у сво?й книз? "Основи католицько? догми", що "факт ?? смерт? майже загальновизнаний Отцями ? Богословами ? ч?тко п?дтверджу?ться в Л?тург?? Церкви", до яко? в?н дода? ряд корисних цитат. В?н робить висновок: "для Мар?? смерть, як насл?док ?? свободи в?д первородного гр?ха та особистого гр?ха, не була насл?дком покарання за гр?х. Однак, зда?ться доречним, що т?ло Мар??, яке за сво?ю природою було смертним, повинно бути в в?дпов?дн?сть закону ?? Божественного Сина, що п?дпорядкову?ться загальному закону смерт?". ^[44]

Точка ?? т?лесно? смерт? не визначена безпомилково жодним папою. Багато католик?в вважають, що вона зовс?м не померла, а була прийнята безпосередньо на Небо. Догматичне визначення в Апостольськ?й конституц?? ≪Munificentissimus Deus≫, яке, зг?дно з католицькою догмою, безпомилково проголошу? вчення про Усп?ння, залиша? в?дкритим питання про те, чи зазнала Мар?я у зв'язку з ?? в?д'?здом т?лесну смерть. Це не догматично визнача? суть т??? чи ?ншо? точки зору, як це показують слова "зак?нчивши земне життя". ^[45]

До догматичного визначення в Deiparae Virginis Mariae Папа П?й XII шукав думки католицьких ?пископ?в. Велика к?льк?сть з них вказали на Книгу Буття (3:15) як на п?дтримку догми з Писань. У книз? ≪Мудеф?сс?мус Деус≫ (пункт 39) П?й XII говорив про ≪боротьбу з пекельним ворогом≫, як у Бутт? 3:15, ? про ≪повну перемогу над гр?хом ? смертю≫, як у ≪Листах Павла≫, як основу для догматичного визначення , Мар?я прийнята на небо, як в 1 Коринтянам 15:54: "тод? збудеться написане слово: Смерть поглинута перемогою". ^{[46] [47]}

Зах?дне свято Усп?ння в?дзнача?ться 15 серпня, а сх?дн? православн? та греко-католики святкують Усп?ння Богородиц? (або Усп?ння Богородиц?, засинання Божо? Матер?) т??? ж дати, як?й переду? 14-денний п?сний пер?од. Сх?дн? християни в?рять, що Мар?я померла природною смертю, що ?? душу прийняв Христос п?сля смерт? ? що ?? т?ло воскресло на трет?й день п?сля смерт? ? що вона була п?днята на небо т?лесно в оч?куванн? загального воскрес?ння. Третього дня ?? могилу знайшли порожньою.

Православна традиц?я ? ч?ткою ? непохитною щодо центрально? точки [Усп?ння]: Пресвята Богородиця зазнала, як ? ?? Син, ф?зично? смерт?, але ?? т?ло, як ? Його, згодом було воскрешено з мертвих ? вона п?днята на небо, як у ?? т?л?, так ? в душ?. Вона вийшла за меж? смерт? та осуду ? живе ц?лком у в?ц?, що прийде. Воскрес?ння Т?ла ... в ?? випадку було передбаченим ? вже зд?йсненим фактом. Однак це не означа?, що вона в?докремилася в?д решти людства ? потрапила у зовс?м ?ншу категор?ю: адже ми вс? спод?ва?мося одного дня под?литися т??ю самою славою Воскрес?ння Т?ла, якою вона користу?ться нав?ть зараз. ^[48]

Багато католик?в також вважають, що Мар?я вперше померла перед тим, як ?? прийняли, але вони в?рять, що вона дивом воскресла перед тим, як ?? прийняли. ?нш? вважають, що ?? т?лесно прийняли на Небо, не померши попередньо. ^{[49] [50]} Будь-яке порозум?ння може бути законно дотримане католиками, причому сх?дн? католики спостер?гають за Святом як за Успенством.

Багато богослов?в для пор?вняння зазначають, що в Католицьк?й Церкв? Усп?ння ? догматично визначеним, тод? як у сх?дно-православн?й традиц?? Успення ? менш догматичним, н?ж л?тург?йно-м?стично визначеним. Так? в?дм?нност? походять в?д б?льш широкого зразка в двох традиц?ях, де католицьк? вчення часто визначаються догматично та авторитетно ? частково через б?льш централ?зовану структуру католицько? церкви ? тод? як у сх?дному православ'? багато доктрин менш авторитетн?.

Давн? дн? ? це ?м’я для Бога, яке з’явля?ться в Книз? Дани?ла.

У ранн?й венец?анськ?й школ? ≪Коронац?я Богородиц?≫ Джованн? д’Алемання та Антон?о В?вар?н? (близько 1443), Бог Отець показаний у поданн?, яке посл?довно використовували ?нш? художники, а саме як патр?арх, з доброяк?сним, але потужним обличчям ? з довгим б?лим волоссям ? бородою, зображення, значною м?рою пох?дне та виправдане описом Стародавнього часу у Старому Зав?т?, найближчим п?дходом до ф?зичного опису Бога у Старому Зав?т?:

... сид?в Стародавн?й дн?в, одяг якого був б?лим, як сн?г, а волосся на голов?, як чиста шерсть: трон його був як полум'я полум'я, а колеса ? як палаючий вогонь. ( Дани?л 7:9)

Святий Тома Акв?нський нагаду?, що деяк? висувають заперечення проти того, що Стародавн? дн? в?дпов?дають особ? Батька, не обов'язково погоджуючись ?з цим твердженням сам.

До Х?? стол?ття зображення французько? ф?гури Бога-Отця, по сут? заснован? на ≪Древн?х днях≫ у Книз? Дани?ла, почали з’являтися у французьких рукописах та у в?тражах церковних в?кон в Англ??. У XIV стол?тт? в ?люстрован?й Неапольськ?й Б?бл?? був зображений Бог Батько в Палаючому кущ?. До XV стол?ття до Книги годин Рохана входили зображення Бога-Отця в людськ?й форм? або антропоморфн? образи, а до час?в В?дродження художн? подання Бога-Отця в?льно використовувались у Зах?дн?й Церкв?. ^[51]

Художн? зображення Бога-Отця в подальшому були суперечливими в католицькому мистецтв?, але менш поширен? зображення Тр?йц? були засуджен?. У 1745 р. Папа Римський Бенедикт XIV явно п?дтримав зображення Престолу Милосердя, посилаючись на "Стародавн? дн?", але в 1786 р. Пап? П?ю VI все ще було потр?бно видати папську буллу, що засуджу? р?шення ?тал?йсько? церковно? ради видалити вс? зображення Тр?йц? в?д церков.

Зображення залиша?ться р?дк?сним ? часто суперечливим у сх?дно-православному мистецтв?. У г?мнах та ?конах Сх?дно? православно? церкви Стародавн? дн? найб?льш правильно ототожнюються з Богом Сином або ?сусом, а не з Богом Батьком. Б?льш?сть отц?в сх?дних церков, як? коментують уривок Дани?ла (7: 9?10, 13?14), ?нтерпретували л?тню ф?гуру як пророче одкровення сина до його ф?зичного вт?лення. ^[52] Таким чином, сх?днохристиянське мистецтво ?нод? зображатиме ?суса Христа як старого чолов?ка, Стародавнього з дн?в, щоб символ?чно показати, що в?н ?снував з в?чних час?в, а ?нод? ? юнаком чи розумною дитиною, щоб зобразити його таким, яким в?н був вт?леним. Ця ?конограф?я виникла в 6 стол?тт?, в основному в Сх?дн?й ?мпер??, ?з зображеннями л?тн?х людей, хоча, як правило, неправильно або конкретно ?дентиф?кована як "Стародавня доба". Перш? зображення Древньо? доби, назван? так з написом, були розроблен? ?конописами в р?зних рукописах, найран?ш? з яких датован? 11 стол?ттям. Зображення в цих рукописах включали напис "?сус Христос, древн?й день", що п?дтверджу?, що це був спос?б ?дентиф?кувати Христа як дов?чного з Богом Батьком. Д?йсно, п?зн?ше Рос?йська православна церква заявила на Великому Московському Синод? в 1667 р., що Древн?й був Сином, а не Батьком. ^[53]

Латинський л?тург?йний календар опису? й визнача? ритм життя Латинсько? церкви. Це також сукупн?сть р?зних под?й, що згадуються Церквою протягом року. Основн? свята:

• Пасхальне тридення  ? спогад про муки ? воскрес?ння ?суса, охоплюють Великий Четвер , Страсну п'ятницю , Велику Суботу та Великдень . Останн?й день за зм?стом л?тург?? ? ?нтегральною частиною тридення, але в поточному розум?нн? ? окремим святом, а тридення включа?: Велик? Четвер, П'ятницю ? Суботу.
• Великдень  ? урочистост? Воскрес?ння Господнього, припада? на першу нед?лю п?сля першого весняно? повн?, що може випасти не ран?ше 22 березня, але не п?зн?ше 25 кв?тня
• Вознес?ння Господн? ? 40 дн?в п?сля Великодня
• З?слання Святого Духа  ? 50 дн?в п?сля Великодня
• День Свято? Тр?йц?  ? нед?ля п?сля З?слання Святого Духа
• Свято т?ла ? кров? ?суса  ? четвер п?сля Свято? Тр?йц?, 60 дн?в п?сля Великодня.
• Свв. апостол?в Петра ? Павла ? 29 червня
• Усп?ння (Взяття на Небо) Пресвято? Д?ви Мар?? ? 15 серпня
• Ус?х святих  ? на честь ус?х святих ? мученик?в; 1 листопада
• Непорочне Зачаття Д?ви Мар??  ? 8 грудня.
• Р?здво  ? урочистост? народження ?суса; 25 грудня
• Торжество Пресвято? Богородиц? ? 1 с?чня
• Богоявлення  ? прих?д волхв?в; 6 с?чня
• Стр?тення Господн?  ? 2 лютого
• Св. Йосипа Обручника ? 19 березня

Окр?м перел?чених вище, ?снують свята на честь Богородиц?, святих ? мученик?в. Деяк? сп?льноти мало в?дзначають свята ? урочистост?.

Латинський католицизм поширився у св?т? завдяки активним м?с?онерським зусиллям з 16 стол?ття внасл?док руху контрреформац??  ? ? ? нин? найчисельн?шою християнською деном?нац??ю.

Загальне число в?рних (як мирян так ? кл?ру) 2007 року оц?нювалося як 1147 м?льйон?в ^[54] . У 1950 роц? у св?т? нал?чувалося 437 млн католик?в ^[55] а в 1970  ? 654 млн ^[56] . На 31 грудня 2008 року членство церкви становило 1666 млн ^{[ джерело? ]} , зростання в пор?внянн? з 2000 роком склало 11,54 %, що дещо перевищу? загальне зростання населення св?ту (10,77 ). В Африц? зростання склало 33,02 %, в ?вроп? 1,17 %, в Аз?? та Океан?? 15,91 %, 10,93 % в Америц?. Як насл?док католики становлять 17,77 % населення Африки, 63,10 % населення Америки, 3,05 % ? Аз??, 39,97 % ? ?вропи, 26,21 Океан?? ? 17,40 % св?тового населення. З 2000 по 2008 в?дсоток католик?в, як? мешкали в Африц? зр?с з 12,44 % до 14,84 %, а в ?вроп? зменшився в?д 26,81 до 24,31 % ^[57] .

На к?нець 2007 року в Католицьк?й церкв? нал?чувалося 408 024 священик?в, на 762 б?льше, н?ж на початок року. Основними рег?онами росту були Аз?я та Африка, 21,1 % та 27,6 %, в?дпов?дно. У П?вн?чн?й та П?вденн?й Америц? к?льк?сть кл?ру залишилася приблизно сталою, а в ?вроп? та Океан?? це число зменшу?ться. ^[54]

З 1990-х рок?в проблема сексуального зловживання неповнол?тн?ми католицьким духовенством та ?ншими членами церкви стала предметом цив?льного судочинства, крим?нального пересл?дування, висв?тлення у ЗМ? та публ?чних дебат?в у кра?нах св?ту. Католицька церква зазнала критики за розгляд скарг щодо жорстокого поводження, коли стало в?домо, що деяк? ?пископи захищали звинувачених священик?в, перекладаючи ?х на ?нш? пастирськ? завдання, де деяк? продовжували вчиняти сексуальн? злочини.

У в?дпов?дь на скандал були встановлен? оф?ц?йн? процедури, як? допомагають запоб?гати зловживанням, заохочувати пов?домлення про будь-як? зловживання та негайно обробляти так? пов?домлення, хоча групи, що були жертви, заперечували ?х ефективн?сть. ^[58] У 2014 роц? Папа Франциск заснував Папську ком?с?ю з питань захисту неповнол?тн?х. ^[59]

• 
  Церемон?я похорону папи ?вана Павла II
• 
  Латинський католицький кл?р ?парх?? Пунто Ф?хо , Венесуела
• 
  Латеранський палац ? резиденц?я Папи
• 
  Процес?я Освячених Дар?в в США
• 
  Латинська католицька церква в с. Ч?жон?, пров. Юнань, П?вд. Китай
• 
  Бенедикт XVI в папамоб?л?
• 
  Закордонн? в?зити папи ?вана Павла ??

В?к?цитати м?стять висловлювання на тему: Римо-католицька церква

В?к?сховище ма? мультимед?йн? дан? за темою: Римо-католицька церква

• Католицька церква в Укра?н?
• Римсько-католицька церква в Укра?н?
• Левантинц?
• Латинськ? л?тург?йн? обряди
• Загальноримський календар
• Католицький л?тург?йний календар
• Велика схизма
• Сх?дне християнство

• [Енциклопед?я Макм?ллан] The Macmillan Encyclopedia. Лондон: Макм?ллан Лондон Л?м?тед, 1981, 1983, 1984, 1985. (англ.)

Це незавершена стаття про католицтво . Ви можете допомогти про?кту, виправивши або дописавши ?? .

Словники та енциклопед?? Catholic Encyclopedia Нормативний контроль Freebase :  /m/037qpg

Помилка цитування: Теги <ref> ?снують для групи п?д назвою ≪N≫, але не знайдено в?дпов?дного тегу <references group="N"/>