Право на смерть  ? концепц?я, заснована на переконанн?, що людина ма? право припинити сво? життя або вдатися до добров?льно? евтаназ?? . Волод?ння цим правом часто розум?ють так, що людин?, яка стражда? на невил?ковну хворобу, невил?ковний б?ль або не ма? бажання продовжувати жити, ма? бути дозволено пок?нчити з життям, вдатися до асистованого су?циду або в?дмовитися в?д л?кування, що продовжу? життя. Питання, хто, якщо хтось взагал?, ма? право приймати таке р?шення, часто ? предметом дискус?й.

Деяк? вчен? та ф?лософи , так? як Дев?д Бенатар ^[en] , вважають, що люди надто оптим?стично оц?нюють як?сть свого життя та баланс м?ж позитивними та негативними аспектами життя ^[1] . Цю думку можна розглянути з точки зору антинатал?зму та в?дсутност? свободи д?й щодо народження людини та того, хто повинен мати владу над ?? вибором жити чи померти.

Прихильники права на смерть зазвичай пов'язують його з ?де?ю про те, що т?ло ? життя людини ? ?? власн?стю , якою вона може розпоряджатися на св?й розсуд. Проте законний ?нтерес держави у запоб?ганн? ?ррац?ональним самогубствам часто ? предметом суперечок. П?лпел та Амсел пишуть:

Сучасн? прихильники ≪рац?онального самогубства≫ або ≪права на смерть≫ зазвичай вимагають в?д ≪рац?ональност?≫ того, щоб р?шення накласти на себе руки було як самост?йним вибором людини (тобто не було викликане тиском л?каря чи с?м'?, як? змушують ?? ≪вчинити правильно≫ ? зд?йснити самогубство), так ? вибором ≪найкращого вар?анту за поточних обставин≫, якого бажають сто?ки або утил?таристи , а також ?нших природних умов, таких як стаб?льн?сть вибору, не ?мпульсивне р?шення, не викликане псих?чним захворюванням , досягнуте п?сля належного обм?рковування тощо ^[2] .

Рел?г?йн? погляди на самогубство вар?юються в?д ?нду?стсько? та джайнсько? практики ненасильницького самогубства через дотримання посту (Прайопавеса та Сантара, в?дпов?дно) до розгляду його як тяжкого гр?ха , як у католицизм? .

Збереження та ц?нн?сть життя ^[en] спричинили численн? досягнення в галуз? медицини, зокрема, коли йдеться про л?кування пац??нт?в. Нов? прилади та розвиток пал?ативно? медицини дозволили людям жити довше, н?ж ран?ше. До появи цих медичних досягнень ? догляду за хворими, як? перебували без св?домост?, в м?н?мальному несв?домому стан? ? в вегетативному стан?, тривал?сть ?хнього життя була короткою через в?дсутн?сть належного способу допомогти ?м у задоволенн? основних потреб, таких як дихання ? харчування. З розвитком медичних технолог?й поста? питання про як?сть життя пац??нт?в, коли вони б?льше не перебувають у св?домост?. Виникло право на самовизначення та права ?нших людей, що ставить п?д сумн?в визначення якост? та святост? життя; якщо людина ма? право на життя, то право на смерть також ма? ?снувати ^{[3] [4]} . В етиц? ?снують питання про те, чи може право на смерть сп?в?снувати з правом на життя. Якщо стверджувати, що право на життя ? нев?д'?мним, в?д нього не можна в?дмовитися, ? отже, воно може бути несум?сне з правом на смерть ^[5] . ?нша суперечка в б?оетиц? ведеться з приводу того, чи ? право на смерть ун?версальним, чи застосову?ться воно т?льки за певних обставин (наприклад, за невил?ковно? хвороби), ? чи ?сну? воно взагал?. Також стверджу?ться, що ≪право на життя≫ не ? синон?мом ≪обов'язку жити≫. З ц??? точки зору, право на життя може сп?в?снувати з правом на смерть.

Право на смерть як п?дтримують, так ? в?дкидають багато людей. Аргументи на користь цього права так?:

1. Якщо людина ма? право на життя, то в не? ма? бути право на смерть, причому обидва на сво?х умовах.
2. Смерть ? це природний процес життя, тому не повинно бути жодних закон?в, як? б перешкоджали ?й, якщо пац??нт хоче припинити життя.
3. Те, що ми робимо протягом останн?х дн?в свого життя, не ма? хвилювати ?нших.
4. Якщо евтаназ?я суворо контролюватиметься, ми зможемо уникнути сходженню на слизьку дор?жку ? запоб?гти пошуку пац??нтами альтернативних метод?в, як? можуть бути не законними ^[3] .

Аргумети проти так?:

1. Це може призвести до слизько? дор?жки; якщо ми надамо пац??нтам таке право, воно може набути поширення ? спричинити тяжк? насл?дки.
2. Виника? прив?д для тиску на тих, хто хоче пок?нчити з? сво?м життям або життям ?нших; етично аморально за людськими та медичними стандартами.
3. ≪Викидання≫ пац??нт?в, яких вважають нездатними бути частиною сусп?льства.
4. Скорочення пал?ативного догляду в останн? роки життя через оч?кування на те, що пац??нти в терм?нальн?й стад?? хвороби скористаються сво?м правом на смерть ^{[3] [6]} .

Наприклад, суд американського штату Монтана ухвалив, що право на смерть поширю?ться на людей з небезпечними для життя медичними захворюваннями. Прихильник асистованого су?циду Людв?г М?нелл?, фах?вець з евтаназ?? Шон В. Ашер та професор б?оетики Джейкоб М. Аппель, навпаки, стверджують, що вс? св?дом? люди мають право припинити сво? життя. Аппель припустив, що право на смерть ? це тест на загальну свободу того чи ?ншого сусп?льства ^[7] . Професор соц?ально? роботи ^{[ уточнити ]} Олександр Барил пропону? створити етику в?дпов?дальност?, ≪засновану на зменшенн? шкоди, непримусовому п?дход? до самогубства. [В?н] вважа?, що асистований су?цид ма? бути одним ?з можливих вар?ант?в для людей, схильних до самогубства≫ ^[8] . В?н стверджував, що голос су?цидальних людей розгляда?ться як нелег?тимний ? що ?сну? ≪примус до життя й майбутнього≫, в якому схильних до су?циду людей пригн?чують ? змушують мовчати ^{[9] [10]} . Барил пропону? слово су?цидизм для опису ≪[…] пригн?чувально? системи (що виплива? з несу?цидальних перспектив), яка д?? на нормативному, дискурсивному, медичному, правовому, соц?альному, пол?тичному, економ?чному та еп?стемолог?чному р?внях, у як?й люди, як? вчинили самогубство, зазнають численних форм несправедливост? та насильства […]≫ ^{[8] [11]} . В?н пропону? створити безпечн?ший прост?р, вислухати людей ?з су?цидальними нахилами, не нав'язуючи ?м ≪вол? до життя≫ ^[10] .

Закон про самовизначення пац??нт?в 1991 року, який прийняв Конгрес США на прохання ф?нансово? служби Medicare, дозволя? л?тн?м пац??нтам Medicare/Medicaid (?, отже, вс?м ≪смертельно хворим≫ пац??нтам) складати попередн?й припис, у якому вони обирають або вир?шують в?дмовитися в?д л?кування, що продовжу? життя ?/або ряту? життя, як зас?б скорочення свого життя, щоб зменшити сво? страждання до настання неминучо? смерт? ^[12] .

Станом на липень 2021 року окрем? види добров?льно? евтаназ?? ? законними в деяких штатах Австрал?? , ^[13] Бельг?? , ^[14] Колумб?? , ^[15] Люксембурз? , ^[16] Н?дерландах , ^[14] Швейцар?? , ^[14] ?спан?? ^[17] та деяких пров?нц?ях Канади ^[18] .

Оск?льки евтаназ?я ? це питання охорони здоров'я, зг?дно з конституц??ю Австрал??, законодавче та адм?н?стративне регулювання цього питання покладено на уряди штат?в.

П?сля того, як 1995 року парламент П?вн?чно? територ?? прийняв Закон про права смертельно хворих, евтаназ?я була легальною на П?вн?чн?й територ?? протягом 1996?1997 рок?в. Оск?льки це територ?я, а не штат, федеральний уряд за прем'?р-м?н?стра Джона Говарда вн?с поправки до Закону про П?вн?чну територ?ю (самоврядування) 1978 року (серед ?нших), щоб гарантувати, що територ?? Австрал?? б?льше не зможуть приймати закон?в про евтаназ?ю ^[19] . Це скасувало правовий статус евтаназ?? на П?вн?чн?й територ??, де вона в?дтод? залиша?ться незаконною. Федеральний уряд не може в такий спос?б законодавчо встановлювати обмеження з питань охорони здоров'я для шести австрал?йських штат?в ^[20] .

29 листопада 2017 року уряд ^[en] штату В?ктор?я ухвалив Закон про добров?льну допомогу при смерт? 2017 року (В?ктор?я), який легал?зу? асистований л?карем су?цид ^[21] . Закони набули чинност? 19 червня 2019 року та м?стять 68 гарант?й, спрямованих на захист уразливих верств населення ^{[22] [23]} . Станом на лютий 2020 року В?ктор?я ? ?диним австрал?йським штатом, де легал?зовано допомогу при смерт?, хоча незабаром ^{[ коли? ]} вона буде доступна ? в Зах?дн?й Австрал?? п?сля ухвалення Закону про добров?льну допомогу при смерт? (Voluntary Assisted Dying Act 2019 ) ^[24] .

2002 року парламент Бельг?? легал?зував евтаназ?ю ^[25] .

У серпн? 2011 року судд? Верховного суду Британсько? Колумб?? запропоновано прискорити розгляд позову про право на смерть, щоб Глор?я Тейлор могла попросити л?каря допомогти ?й у ско?нн? самогубства. Вона страждала в?д хвороби Лу Гер?га ^[26] . Глор?я Тейлор померла в?д ?нфекц?? 2012 року.

Позов про захист громадянських свобод у Британськ?й Колумб??, який представля? ?нтереси шести позивач?в, оскаржу? закони, зг?дно з якими надання допомоги важко ? невил?ковно хворим людям щодо г?дно? смерт? вважа?ться крим?нальним злочином.

6 лютого 2015 року Верховний суд Канади постановив, що в?дмова у прав? на асистованого су?цид ? неконституц?йною. Постанова суду обмежу? асистований л?карем су?цид ≪компетентною дорослою людиною, яка ясно да? згоду на припинення життя ? ма? важкий ? непоправний медичний стан, зокрема, хворобу, захворювання або ?нвал?дн?сть, як? викликають тривал? страждання, нестерпн? для людини в ?? обставинах≫. Д?ю постанови призупинено на 12 м?сяц?в, щоб дати можлив?сть канадському парламенту розробити новий конституц?йний закон зам?сть чинного ^[27] .

Р?шення суду включа? вимогу, що сл?д встановити сувор? обмеження, як? ≪скрупульозно контролюються≫. Це вимагатиме, для забезпечення точност? ре?страц?? причини смерт?, щоб св?доцтво про смерть заповнював незалежний медичний експерт, а не л?кар ^[28] .

Канадська медична асоц?ац?я (CMA) пов?домила, що через юридичн? складнощ? та суперечн?сть тому, за що виступа? л?кар, не вс? л?кар? готов? допомогти пац??нтов? померти. Багато л?кар?в заявили, що вони повинн? мати право голосу, коли йдеться про допомогу пац??нтов? у припиненн? його життя ^[29] . Однак наприк?нц? 2015 року вважалося, що жоден л?кар не примушуватиметься до цього, але CMA пропонувала членам орган?зац?? осв?тн? сес??, присвячен? процесу, який застосовуватиметься ^[30] .

17 червня 2016 року законодавство ухвалили обидв? палати Парламенту Канади , також воно отримало Корол?вську згоду на дозв?л евтаназ?? в Канад? ^{[31] [32]} .

20 травня 1997 року Конституц?йний суд Колумб?? декрим?нал?зував убивство з благочестя для смертельно хворих пац??нт?в, заявивши, що ≪л?кар не може нести в?дпов?дальн?сть за асистований су?цид смертельно хворого пац??нта≫, ? закликав конгрес ^[en] урегулювати евтаназ?ю ≪в найкоротш? терм?ни≫. 15 грудня 2014 року Конституц?йний суд дав М?н?стерству охорони здоров'я та соц?ального захисту 30 дн?в на опубл?кування кер?вних принцип?в для сектору охорони здоров'я, щоб гарантувати невил?ковно хворим пац??нтам, як? бажають зазнати евтаназ??, ?хн? право на г?дну смерть ^[33] .

У лютому 2020 року Федеральний конституц?йний суд ухвалив, що право на особисту ?дентичн?сть у конституц?йному прав? Н?меччини включа? право на самовизначення смерт?, яке, у свою чергу, м?стить право на самогубство. Прим?тно, що це право не обмежу?ться смертельно хворими пац??нтами, а регулю?ться вимогою самост?йност? вибору ^[34] . Ця ухвала викликала суперечки: ?? противники стверджують, що ухвала може призвести до того, що асистований су?цид можна буде вчинити п?д тиском оточення ^[35] .

В?д 2018 року Верховний суд ?нд?? , п?д час справи за участю Аруни Шанбауг, легал?зував пасивну евтаназ?ю в ?нд?? за дотримання суворих умов, а саме: потр?бна згода пац??нта (або його родич?в), а також пац??нт ма? бути невил?ковно хворим або перебувати у вегетативному стан?.

Н?дерланди легал?зували добров?льну евтаназ?ю 2002 року. Зг?дно з чинним голландським законодавством, евтаназ?я та асистований су?цид можуть зд?йснювати лише л?кар?, ? це законно лише у випадках ≪безнад?йних та нестерпних≫ страждань. На практиц? це означа?, що вона обмежена тими, хто стражда? в?д серйозних ? невил?ковних медичних захворювань (включно з? псих?чними захворюваннями ) ? зазна? значних страждань, таких як б?ль, г?покс?я або виснаження. Допомога будь-кому у ско?нн? самогубства без дотримання вимог чинного голландського закону про евтаназ?ю ? незаконною ^[36] . Ц? критер?? стосуються прохання пац??нта, страждань пац??нта (нестерпн?), безнад?йност? прогнозу, ?нформац??, надано? пац??нту, в?дсутност? розумних альтернатив, консультац?? ?ншого л?каря та методу припинення життя ^[36] .

Евтаназ?ю в Нов?й Зеланд?? заборонено законом. 2015 року хвора на рак адвокатка Лекрец?я С?лз подала позов ( С?лз проти Генерального прокурора ^[en] ) до Високого суду, щоб оскаржити в новозеландському законодавств? ?? право на смерть за допомогою свого л?каря, попросивши декларац?ю про те, що ?? л?кар не ризикуватиме засудженням ^{[37] [38]} .

У листопад? 2019 року парламент ухвалив законопро?кт про виб?р способу припинення життя з рахунком 69-51 ^[39] . Питання вир?шено на обов'язковому референдум?, проведеному одночасно ?з загальними виборами 2020 року, на якому виборц? проголосували за легал?зац?ю ^[40] . Якщо не буде наступних затримок у п?дготовц?, судових заборон чи ?нших перешкод, нове законодавство набуде чинност? 5 листопада 2021 року ^{[ уточнити ] [41]} .

У Перу законодавчо заборонено евтаназ?ю ^[42] . У 2020 роц? Ана Естрада розпочала судове заперечення закону, спрямоване на декрим?нал?зац?ю ц??? практики ^[42] .

Терм?н право на смерть у США тракту?ться по-р?зному, включно з питаннями самогубства, пасивно? евтаназ??, активно? евтаназ??, асистованого су?циду та су?циду, асистованого л?карем ^[43] .

Громадська п?дтримка права на смерть у вигляд? асистованого л?карем су?циду з часом зроста?. У ход? опитування 2005 року досл?дницький центр Pew Research Center виявив, що 70 % учасник?в стверджують, що ? обставини, за яких пац??нту сл?д дозволити померти; однак т?льки 46 % учасник?в схвалили закони, що дозволяють л?карям надавати допомогу пац??нтам щодо припинення життя ^[44] . У травн? 2018 року опитування Gallup пов?домило, що 72 % респондент?в заявили, що л?карям ма? бути законодавчо дозволено надавати допомогу невил?ковно хворим пац??нтам у в?дход? з життя ^[45] . Однак фрейм?нг-ефект в?д використання таких формулювань, як ≪самовбивство≫, а не ≪припинення життя≫, здатний знизити р?вень схвалення на 10-15 % ^[46] .

Опитування л?кар?в, проведене 2014 року, показало, що 54 % респондент?в згодн? з тим, що асистований л?карем су?цид сл?д дозволити ^[46] . У ход? ретельного опитування л?кар?в 1996 року менше 20 % л?кар?в пов?домили, що отримували в?д пац??нт?в прохання про евтаназ?ю ? менше 5 % виконали ?х ^[47] . 2020 року зведення даних Закону про г?дну смерть штату Орегон показали, що в?д 2019 року к?льк?сть рецепт?в на смертельн? дози л?к?в зб?льшилася на 25 % та неухильно зростала в?д 1998 року ^[48] . З пац??нт?в, як? отримали ц? рецепти, 66 % зрештою померли в?д уживання л?к?в ^[48] .

Рух за право на смерть у США почався 1975 року з? справи Карен Кв?нлен ? продовжу? порушувати б?оетичн? питання про як?сть життя людини та юридичний процес смерт?. 21-р?чна Карен Кв?нлен знепритомн?ла п?сля вживання алкоголю та транкв?л?затор?в на веч?рц? ^[49] . Незабаром у не? почалися проблеми з диханням, через що кисень не надходив у мозок. Це призвело до того, що вона впала в коматозний стан, у якому для п?дтримки життя та дихання використовувано респ?ратор та трубку для годування ^{[50] [49]} . Кв?нлен не мала дов?реност? чи запов?ту, ? вона не висловила оточенню сво?х побажань на випадок, якщо з нею трапиться щось, що ускладнюватиме ухвалення р?шення про те, яким ма? бути наступний крок.

Батьки Карен Кв?нлен розум?ли, що ?хня дочка н?коли не прийде до тями ? що продовження ?? життя може завдати б?льшо? шкоди, ? воно не буде як?сним ^{[49] [51]} . ?? батько вимагав права бути законним оп?куном Карен ? клопотав про видалення респ?ратора, який п?дтримував ?? життя. Суд, однак, стверджував, що видалення апарату штучно? вентиляц?? легень, яке призвело б до смерт? Карен, вважатиметься незаконним, протиприродним та неетичним. Адвокат Кв?нлен нав?в контраргумент, що видалення респ?ратора дозволить Карен померти природною смертю, що природно та етично. Кв?нлени виграли суд ? були призначен? законними оп?кунами сво?? дочки. 1976 року респ?ратор знято, але Карен продовжувала жити без апарату штучно? вентиляц?? легень до 1985 року ^{[50] [51]} . Ця справа продовжу? порушувати б?оетичн? питання якост? життя людини, юридичного процесу смерт? та багато важливих питань, як? розглядаються й донин? ^{[51] [52]} . Один ?з найважлив?ших момент?в, на який вказу? справа Кв?нлен, ? це право пац??нта на в?дмову або припинення л?кування. Випадки, коли пац??нт в?дмовлявся чи припиняв л?кування, були тод? нечуваними та суперечили медичн?й етиц? збереження життя. Дебати про надання пац??нтам права на самовизначення були суперечливими, ? протягом наступних к?лькох десятил?ть ?х оц?нювали в р?зних штатах. У ц?й справ? також порушувалося питання про те, чи допускати член?в с?м'? та близьких пац??нта до процесу прийняття р?шення. Оск?льки Карен не мала письмових документ?в, вона не озвучила свого р?шення ? не призначила дов?рено? особи, м?ж с?м'?ю Кв?нлен ? державою виник тривалий судовий позов щодо найкращого визначення ?нтерес?в Карен ? з'ясування того, чи хоче вона жити, чи померти. Це вплинуло на використання та створення попередн?х розпоряджень, усних розпоряджень, дов?реностей та прижитт?вих запов?т?в ^[53] .

Ще одн??ю важливою справою, яка сприяла подальшому поширенню руху за право на смерть та використанню запов?т?в, попередн?х розпоряджень та дов?рених ос?б, була справа Крузан проти директора Департаменту охорони здоров'я штату М?ссур? ^[en] . 1983 року Ненс? Крузан потрапила в автомоб?льну авар?ю, внасл?док яко? назавжди залишилася у вегетативному стан?. ?? статус повнол?тньо? та в?дсутн?сть попереднього розпорядження, запов?ту чи дов?реност? призвели до тривало? юридично? боротьби с?м'? Крузан за видалення трубки для годування, яка п?дтримувала ?? життя п?сля авар??. Ненс? сказала подруз?, що за жодних обставин не хот?ла б продовжувати жити, якщо колись опиниться у вегетативному стан?, але вона не була достатньо сильною, щоб видалити трубку для годування ^[54] . Зрештою, родина Крузан виграла справу, ? трубку ?хньо? доньки видалили. Ця справа викликала велик? суперечки про те, чи ма? право на смерть затверджуватись в?д штату до штату, чи в масштабах ус??? кра?ни ^[55] .

Справа Терр? Шайво , що в?дбувалася в пер?од в?д 1990 до 2005 року, викликала суперечки через розб?жност? м?ж найближчими родичами Терр? та ?? чолов?ком. У справах Кв?нлен ? Крузан с?м'? змогли ухвалити одноголосне р?шення про стан сво?х дочок. У Шайво трапилася зупинка серця, внасл?док яко? вона знепритомн?ла, ? незабаром у не? почалися проблеми з диханням. Нестача кисню викликала незворотне пошкодження мозку, внасл?док чого вона опинилася у вегетативному стан?, ? для п?дтримки ?? життя знадобилася трубка для харчування та апарат штучно? вентиляц?? легень. Терр? не залишила жодних попередн?х розпоряджень ? не обговорювала з батьками чи чолов?ком, чого б вона хот?ла, якби щось сталося з нею. Незабаром ?? чолов?ка призначили ?? законним оп?куном ^[56] .

Через роки чолов?к Терр? вир?шив видалити трубку для ?? годування, оск?льки шанси на те, що вона прийде до тями, були м?зерно мал?. Проте с?м'я Терр? виступила проти цього р?шення та передала справу до суду. Справа була бурхливою ? тривала к?лька рок?в, перш н?ж було ухвалено р?шення, у н?й взяв участь штат та його законодавц? ^[55] . Це викликало б?оетичн? дебати про припинення життя Шайво на противагу тому, щоб дозволити ?й продовжувати жити в пост?йному вегетативному стан?. Прихильники збереження життя Терр? заявили, що видалення трубки було б етично аморальним, оск?льки вони не знають, чого вона хот?ла б. Вони заперечували ?? ф?зичний ? псих?чний стан ? стверджували, що вона може перебувати в частков?й св?домост?, ? тому заслугову? на продовження життя. Т?, хто був за видалення трубки, стверджували, що ?? здатн?сть до самовизначення та як?сть ?? життя знизилися ^{[55] [57] [58]} . Справа Шайво ? найсв?ж?шою та найзначн?шою справою про право на смерть, яка пропагу? думку про необх?дн?сть мати попередн? розпорядження чи запов?т. У ньому також розглядаються ?нш? ускладнення, як? можуть виникнути, наприклад, с?мейн? розб?жност?, як? мали бути врахован? при розгляд? справи про право на смерть ^{[55] [58]} .

Оск?льки здоров'я громадян вважа?ться пол?ц?йною компетенц??ю, залишеною на розсуд окремих штат?в, Верховний суд США лише 1997 року вин?с р?шення щодо асистованого самогубства та права людини на смерть. Того ж року Верховний суд розглянув дв? апеляц??, в яких стверджувалося, що закони Нью-Йорка ( Вакко проти Кв?ла ^{[en] [59]} ) та Вашингтона ( Вашингтон проти Глюксберга ^{[en] [60]} ), зг?дно з якими асистований л?карем су?цид вважають крим?нальним злочином, порушують положення Чотирнадцято? поправки про р?вний захист ^[61] . Одностайним р?шенням суд ухвалив, що конституц?йного права на асистований л?карем су?цид не ?сну?, ? п?дтримав заборони штат?в на асистований су?цид. Хоча в Нью-Йорку збереглися закони, як? забороняють асистований л?карем су?цид, р?шення суду також залишило можлив?сть ?ншим штатам вир?шувати, дозволяти асистований л?карем су?цид чи н?.

В?д 1994 року закони про асистоване самогубство прийнят? в таких штатах США: Орегон (Death with Dignity Act, 1994), Вашингтон (Death with Dignity Act, 2008), Вермонт (Patient Choice and Control at the End of Life Act, 2013), Кал?форн?я (End of Life Option Act, 2015), Колорадо (End of Life Option Act, 2015), округ Колумб?я (DC Death with Dignity Act, 2016), Гава? (Our Care Our Choice Act, 2018), Мен (Death with Act, 2019), Нью-Джерс? (Aid in Dying for the Terminally Ill Act, 2019) ? Нью-Мексико (Elizabeth Whitefield End of Life Options Act, 2021) прийняли закони, що передбачають протокол для практики асистованого л?карем су?циду ^{[62] [63]} . Законодавство цих штат?в дозволя? невил?ковно хворим дорослим пац??нтам звертатися до сво?х л?кар?в ?з проханням про призначення смертельних препарат?в. 2009 року Верховний суд штату Монтана ухвалив, що н?що в законодавств? штату не забороня? асистованого л?карем су?циду ? забезпечу? правовий захист л?карям у раз?, якщо вони призначають смертельн? препарати на прохання пац??нта. У Кал?форн?? в жовтн? 2015 року губернатор п?дписав суперечливий законопро?кт про асистований л?карем су?цид ( Закон Кал?форн?? про можлив?сть вибору к?нця життя ^[en] ), який прийнято п?д час спец?ально? законодавчо? сес??, покликано? вир?шити проблему ф?нансування Medi-Cal ^[en] , ^[64] п?сля його провалу п?д час чергово? законодавчо? сес?? ^[65] .

На початку 2014 року суддя другого округу Нью-Мексико Нен Неш ухвалила, що невил?ковно хвор? пац??нти мають право на допомогу при смерт? в?дпов?дно до конституц?? штату, тобто це узаконю? призначення л?карем смертельно? дози л?к?в невил?ковно хворому пац??нту ^[66] . Остаточне р?шення буде ухвалено за п?дсумками розгляду апеляц?? генерального прокурора Нью-Мексико на цю ухвалу ^{[ уточнити ]} . Орган?зац?? пост?йно домагаються легал?зац?? самовизначення смертельно хворих пац??нт?в у штатах, де право на припинення життя в?дсутн? ^[67] .

?нду?зм визна? право на смерть тим, кого мучать невил?ковн? хвороби чи тим, у кого не залишилося н? бажань, н? амб?ц?й, н? обов'язк?в. Смерть, проте, допуска?ться ненасильницьким шляхом, як-от голодування (Прайопавеса) ^[68] . У джайн?зм? ? схожа практика, яка назива?ться Сантхара. ?нш? рел?г?йн? погляди на самогубство в?др?зняються сво?ю терпим?стю та включають як заперечення права, так ? засудження ц??? д??. У католицьк?й в?р? самогубство вважа?ться тяжким гр?хом ^[69] .