Ос?нь народ?в
Пад?ння Берл?нського муру в листопад? 1989 року
Дата: 1988  ? 1992 М?сце: Центральна та Сх?дна ?вропа Результат: повалення комун?стичних режим?в Пол?тичн? зм?ни: прих?д до влади демократичних сил, встановлення багатопарт?йно? системи , розпад ОВД та РЕВ Територ?альн? зм?ни: Возз'?днання Н?меччини , незалежн?сть Чех?? та Словаччини , розпад Югослав??
Л?дери
Лех Валенса Гельмут Коль Вацлав Гавел Йон ?л??ску Желю Желев	Войцех Ярузельський Ер?х Гонеккер Густав Гусак Н?колае Чаушеску Тодор Живков

≪Ос?нь наро?д?в≫  ? визначення процесу повалення комун?стичних режим?в у Центральн?й та Сх?дн?й ?вроп? , кульм?нац?я якого припала на ос?нь 1989 року . Вжива?ться за аналог??ю з ≪весною народ?в≫  ? революц?йними под?ями у ?вроп? 1848 ? 1849 рок?в.

У 1989 ? 1991 роках п?д впливом масових сусп?льних протест?в комун?стичн? парт?? в Польщ? , Угорщин? , Н?мецьк?й Демократичн?й Республ?ц? , Чехословаччин? , Болгар?? , Албан?? та Югослав?? розпочали переговори з опозиц??ю, яка на той момент перебувала в нелегальних умовах. Внасл?док переговор?в комун?стичн? режими в?дмовились в?д диктаторського уряду на користь багатопарт?йно? системи .

В б?льшост? колишн?х соц?ал?стичних кра?н зм?на влади в?дбувалася мирним шляхом. Режим Чаушеску в Румун?? був повалений збройним повстанням 1989 року, спроби розд?лити Югослав?ю вилились у тривалу в?йну.

Одн??ю з перших сх?дно?вропейських кра?н, що стали на шлях зм?н, стала Польща. В умовах пог?ршення економ?чно? та пол?тично? ситуац?? в кра?н?, сплеску страйково? хвил? кер?вництво ПОРП наважу?ться скликати "круглий ст?л", тобто розпочати переговори з опозиц??ю щодо шлях?в подальшого перетворення кра?ни. У вересн? 1988 року уряд ПНР очолив Мечислав Раковський , прихильник проведення демократичних реформ. Склад уряду було значно оновлено.

З 6 лютого по 5 кв?тня 1989 року у Варшав? пройшли зас?дання ≪круглого столу≫ , в якому взяли участь представники влади ? опозиц??, перш за все ? ≪Сол?дарност?≫. Була досягнута домовлен?сть про реформу пол?тично? системи, профсп?лковий плюрал?зм, проведення демократичних вибор?в в органи влади, запровадження територ?ального самоврядування, запровадження ринкових в?дносин ? конкуренц??. Передбачалося скасувати Державну раду ПНР ? в?дновити ?нститут президентства, а також Сенат. В?дпов?дн? зм?ни до Конституц?? були внесен? р?шенням Сейму в?д 7 кв?тня 1989 року.

У червн? 1989 року на виборах в Сейм ? Сенат опозиц?я досягла значних усп?х?в: ?? представники отримали 161 м?сце з 460 в Сейм? (за квотою) ? 99 з? 100 в Сенат? (в результат? в?льних вибор?в). Президента тод? обирали Нац?ональн? збори ( пол. Zgromadzenie Narodowe ), ? з перевагою в 1 голос ним був обраний Войцех Ярузельський .

Головою уряду передбачалося призначити м?н?стра внутр?шн?х справ Чеслава К?щака , ? його у липн? 1989 року висунули на посаду прем'?р-м?н?стра, але той не зум?в утворити уряд через недостатню к?льк?сть голос?в. В п?дсумку уряд вдалося сформувати видатному д?ячев? ≪Сол?дарност?≫ Тадеушу Мазовецькому .

Поразка ПОРП сприяла подальшому розпаду ц??? парт??. 29 грудня 1989 року кра?на стала знову називатися Республ?ка Польща ( пол. Rzeczpospolita Polska ). 27 с?чня 1990 року, на XI з'?зд? ПОРП, було прийнято р?шення про саморозпуск парт??. Польська Народна Республ?ка припинила сво? ?снування.

Мирно, без бурхливих пол?тичних потряс?нь, в?дбувся демонтаж колишньо? системи в Угорщин?. На момент переходу в Угорщин? вже накопичилися зм?ни, як? неминуче вели до зм?ни ?снуючого ладу. П?сля в?дставки Яноша Кадара у травн? 1988 року, генеральним секретарем ЦК УСРП був обраний центрист Карой ?рос . Комун?стична парт?я погодилася на запровадження ново? конституц??, за якою повинна бути створена багатопарт?йна парламентська система. У с?чн?-лютому 1989 року угорський парламент прийняв закони про багатопарт?йн?сть, плюрал?зм профсп?лок, скасування цензури ? свободу збор?в. В?дродилися дово?нн? Парт?я др?бних с?льських господар?в та Соц?ал-демократична парт?я, ? утворилися нов?: Союз в?льних демократ?в та Християнсько-демократична народна парт?я ^[1] .

У березн? 1989 року в?дбулися тристоронн? переговори м?ж УСРП , дев'ятьма опозиц?йними парт?ями ? ш?стьма громадськими орган?зац?ями про створення передумов мирного переходу до парламентсько? демократ??. Радянськ? в?йська почали залишати Угорщину, але формально? угоди про виведення в?йськ так ? не було досягнуто. 16 червня, в день страти Надя , Малетера ? Г?меша , ?х останки, а також т?ла загиблого при придушенн? повстання 1956 року полковника Йожефа С?лад? , який помер п?д сл?дством м?н?стра Гези Лошонц? , були урочисто перепохован? в будапештському сквер? Геро?в. Того ж дня прем'?р-м?н?стр УНР М?клош Немет розпорядився в?дкрити кордон з Австр??ю ? зняти на ньому 218-к?лометрове загородження ?з колючого дроту. 27 червня 1989 року австр?йський м?н?стр закордонних справ Ало?с Мок та його угорський колега Дьюла Горн розр?зали прикордонну огорожу, щоб п?дкреслити л?кв?дац?ю захисних споруд, розпочату Угорщиною ще 2 травня. 19 серпня 1989 року, неподал?к в?д м?ста Шопрон , сталося символ?чне в?дкриття кордону на 3 години. 11 вересня Угорщина повн?стю в?дкрила сво? кордони для громадян НДР.

6-9 жовтня 1989 року в Будапешт? пройшов "з'?зд 89" УСРП. Парт?я прибрала з? сво?? назви слово "роб?тнича", прийняла соц?ал-демократичну програму ? оголосила про припинення д?яльност? первинних орган?зац?й на п?дпри?мствах та в установах. 7 жовтня представники Союзу реформ ? Народно-демократично? платформи УСРП, обмовившись м?ж собою, сформували презид?ю УСП з 25 ос?б на чол? з Режьо Нь?ршем , в?дправивши Кароя ?роса у в?дставку. У лютому 1990 року УСП ?н?ц?ювала проведення "круглого столу" з ?ншими парт?ями за польським зразком.

Ще в жовтн? 1989 року угорський парламент схвалив багатопарт?йн? парламентськ? вибори та прям? вибори президента. 23 жовтня кра?на була перетворена з Угорсько? Народно? Республ?ки в Угорську Республ?ку. У березн? 1990 року в?дбулися перш? в?льн? демократичн? вибори, перемогу на яких здобули прав? сили на чол? з Угорським демократичним форумом. Угорська соц?ал?стична парт?я (УСП) мирно поступилася владою некомун?стичним силам.

До к?нця 80-х рок?в соц?ально-економ?чне становище в НДР пог?ршилось. В кра?н? назр?вала глибока пол?тична криза ? виникла революц?йна ситуац?я. Вих?д м?г бути знайдений т?льки через зм?ну влади.

Безпосередньою причиною дестаб?л?зац?? стала проблема б?женц?в, викликана в?дкриттям для останн?х угорського кордону. Р?шення про це Угорщина прийняла 24 серпня 1989 року в результат? контакт?в м?ж федеральним канцлером ФРН Гельмутом Колем, прем’?р-м?н?стром та м?н?стром закордонних справ УНР. До к?нця вересня близько 25 тис. н?мц?в пройшли через цей ≪пролом≫ до Австр??, а через не? до ФРН. В Праз? та Варшав? тисяч? громадян НДР вич?кували на територ?? посольств ФРН, поки Бонн не добився для них права на ви?зд. 4 жовтня 1989 року по?зди з опечатаними вагонами привезли на Зах?д понад 7 тис. б?женц?в ^[2] .

Масовий ви?зд з НДР вл?тку 1989 року став катал?затором руху протесту. В Лейпцигу щопонед?лка стали в?дбуватися масов? демонстрац?? за участ? дек?лькох тисяч, а пот?м десятк?в тисяч чолов?к. ≪Понед?лков? демонстрац??≫ стали продовженням традиц?? колективних молитов про мир, як? проводилися з початку 1980-х рок?в в церкв? св. Миколая групою учасник?в пациф?стського руху. Антиво?нн? гасла все б?льше доповнювались пол?тичними, перш за все вимогами свободи ви?зду. Органи держбезпеки, виявившись не в змоз? перешкодити проведенню демонстрац?й, намагались роз?гнати ?х силою, проводили масов? арешти, але це т?льки ще б?льше нагн?тало обстановку.

Внутр?шньопол?тична ситуац?я загострилась у зв’язку ?з святкуванням 40-р?ччя утворення НДР, яке за р?шенням С?ПН проводилось ?з великим розмахом ^[3] . 7 жовтня 1989 року Михайло Горбачов виступив у берл?нському Палац? Республ?ки з? сво?ю знаменитою промовою, де в?н попереджав кер?вництво НДР, що ≪ життя його покара?, якщо воно зап?знюватиметься ≫. Було пущено слух, н?би Горбачов заявив кер?вництву НДР, що радянськ? в?йська виступлять не на його боц?. Кер?вництво НДР, надане саме соб?, розд?лилося. Ер?х Гонеккер , щойно оправившись в?д серйозно? операц??, виступив за застосування силових метод?в.

В цей та у наступн? два дн?, 8 та 9 жовтня, в Берл?н?, Лейпцигу, Дрезден? та в ?нших м?стах республ?ки на вулиц? вийшли десятки тисяч людей, як? вимагали реформ п?д гаслом ≪оновлення соц?ал?зму≫. Намагаючись переламати х?д под?й на свою користь, кер?вництво кра?ни наказало роз?гнати демонстрац??, а в Лейпцигу було в?ддано усний наказ в?дкривати вогонь по демонстрантах. Т?льки з допомогою сили демонстрац?? було роз?гнано, понад три тисяч? чолов?к заарештовано. Однак час було згаяно, ? пол?тичному та парт?йному кер?вництву кра?ни вже не вдалося взяти п?д контроль переб?г под?й. Вони набувають незворотного характеру. Намагаючись знову оволод?ти ситуац??ю, частина кер?вництва НДР погодилась обговорити вимоги демонстрант?в, але моховик оксамитово? революц?? вже був запущений, ц? поступки вже не задовольняли опозиц?онер?в. Намагаючись хоч якось втриматися при влад?, парт?йн? функц?онери С?ПН п?шли на кардинальний крок, який ще донедавна вважався неможливим. 17 жовтня 1989 року р?шенням Пол?тбюро ЦК С?ПН Ер?х Гонеккер був знятий з посади генерального секретаря. Його наступником став Е?он Кренц ^[4] .

Однак пол?тичн? маневри нового кер?вництва не мали усп?ху, оск?льки у здатн?сть С?ПН до проведення демократичних реформ вже мало хто в?рив. Кр?м того, рух протесту набув власно? лог?ки розвитку. П?сля десятил?ть пол?тично? безмовност? прийшло усв?домлення значущост? та сили сусп?льного руху ≪Ми ? народ!≫. В Лейпцигу, Дрезден? та ?нших м?стах в?дбувалися масов? демонстрац?? з вимогою демократизац??. 23 жовтня 1989 року в Лейпцигу на вулиц? вийшли 300 тис. чолов?к, а 4 листопада на Александерплац у Сх?дному Берл?н? ? близько 1 млн. Одночасно зростало число тих, хто т?кав на Зах?д через ?нш? кра?ни сх?дного блоку. Протягом п’яти дн?в майже 50 тис. сх?дних н?мц?в залишили НДР через ЧССР. Це вже не мало практичного сенсу ? була частиною вистави ≪оксамитово? революц??≫.

7 листопада 1989 року Рада м?н?стр?в на чол? з прем’?р-м?н?стром В?лл? Штофом подала у в?дставку. Уряд очолив секретар Дрезденського окружного ком?тету С?ПН Ханс Модров . Нове кер?вництво намагалося стаб?л?зувати ситуац?ю, п?шовши назустр?ч деяким вимогам демонстрант?в: було надано право на в?льний ви?зд з кра?ни та проголошено в?льн? вибори.

Ще в червн? 1987 року Президент США Рональд Рейган , висловивши промову б?ля Бранденбурзьких вор?т на честь 750-р?ччя Берл?на, закликав Генерального секретаря ЦК КПРС Михайла Горбачова знести Ст?ну, символ?зуючи тим самим прагнення радянського кер?вництва до зм?н. Довжина ст?ни, яка розд?ляла м?сто, була 45 км + 120 км навколо Зах?дного Берл?на , яка в?докремлювала його в?д решти територ?? НДР. З? сх?дного боку до ст?ни п?дходила ≪мертва зона≫ шириною 500 м, де знаходились будинки, зруйнован? в роки Друго? св?тово? в?йни. ?з зах?дного боку люди п?дходили до ст?ни, малювали на н?й карикатури ? писали заклики до миру.

9 листопада 1989 року оголошу?ться про зведення до м?н?муму формальностей, пов’язаних з оформленням в?з до ФРН. На чергов?й прес-конференц??, яка транслювалась по телебаченню, член Пол?тбюро ЦК С?ПН Гюнтер Шабовськи оголосив нов? правила в'?зду та ви?зду з кра?ни. Сотн? тисяч сх?дних н?мц?в, не чекаючи призначеного терм?ну, ринулися ввечер? 9 листопада до кордону. Прикордонники, не отримавши наказ?в, намагалися спершу в?дт?снити натовп, використовували водомети, але пот?м, поступаючись масов?й тисняв?, змушен? були в?дкрити кордон ^[5] . З боку Зах?дного та Сх?дного Берл?на почалось стих?йне пад?ння ненависно? ст?ни. Т??? ноч?, яка отримала назву ≪ноч? зустр?чей≫, на вулицях та площах Зах?дного Берл?на святкували сотн? тисяч людей з обох частин м?ста.

Кер?вництво С?ПН не передбачало, як? насл?дки матиме л?берал?зац?я правил ви?зду. Протягом двох тижн?в Зах?дний Берл?н в?дв?дало понад 13 млн сх?дних н?мц?в, пор?вняння умов життя стало для них справжн?м шоком. 22 грудня було в?дкрито перех?д через Бранденбурзьк? ворота, який став символом ?днання народу.

У грудн? 1989 року Кренц, пробувши на посад? голови парт?? 46 дн?в, п?шов у в?дставку. На з'?зд? в с?чн? 1990 року С?ПН було перейменовано у Парт?ю демократичного соц?ал?зму (ПДС). Головою парт?? став Грегор Г?з? , юрист, який захищав за Гонеккера сх?днон?мецьких дисидент?в. На виборах в березн? 1990 року перемогу здобув блок парт?й, що виступали в союз? з зах?днон?мецьким Християнським демократичним союзом (ХДС). Уряд ≪велико? коал?ц??≫ очолив Лотар де Мезь?р . Дорога до об'?днання Н?меччини була в?дкрита, але питання вимагало й м?жнародного врегулювання ^[6] .

Визначення м?жнародно-правово? формули об’?днання Н?меччини стало предметом переговор?в у формат? ≪2+4≫ (ФРН, НДР ? чотири держави-переможниц?: СРСР, США, Велика Британ?я, Франц?я) ? ≪для обговорення зовн?шн?х аспект?в досягнення н?мецько? ?дност?, включаючи питання безпеки сус?дн?х держав≫. Початок було покладено 13 лютого 1990 року в Оттав? п?д час першо? та ?дино? конференц?? м?н?стр?в закордонних справ держав НАТО та ОВД. П?сля попередньо? роботи експерт?в 5 травня 1990 року в Бонн? пройшла перша зустр?ч м?н?стр?в закордонних справ шести кра?н, пот?м в?дбулися ще три раунди переговор?в. Наступн? зустр?ч? пройшли 22 червня у Берл?н?, 17 липня в Париж? (за участю м?н?стра закордонних справ Польщ?) ? востанн?, 12 вересня, у Москв?. Незважаючи на стриману позиц?ю британського ? французького кер?вництва, ?х учасники п?дтвердили право н?мецького народу на самовизначення.

Паралельно проходили зустр?ч? м?н?стр?в закордонних справ ФРН та Польщ? за посередництва Франц??, щоб остаточно врегулювати питання про н?мецько-польський кордон. 8 березня 1990 року бундестаг прийняв резолюц?ю про визнання непорушност? польського зах?дного кордону по л?н?? р?чок Одер?Нейсе . 21 червня парламенти ФРН та НДР прийняли одночасно резолюц??, в яких в?д ?мен? майбутньо? об’?днано? Н?меччини заявили про п?дписання договору з Польщею. 1 липня 1990 року набув чинност? ≪Догов?р про створення економ?чного, валютного ? соц?ального союзу≫, в?дпов?дно до якого зах?днон?мецька марка стала ?диним засобом платеж?в, а економ?чна та соц?альна ФРН була фактично розповсюджена на НДР.

На тл? загострення внутр?шньопол?тичного становища в НДР, 22 серпня Народна палата схвалила Догов?р про п?дготовку ? проведення перших загальнон?мецьких вибор?в до Бундестагу. ? тут же в н?ч на 23 серпня вона, не чекаючи п?дписання Договору про ?дн?сть Н?меччини, прийняла заяву про входження республ?ки до складу ФРН 3 жовтня на платформ? зах?днон?мецько? конституц??. Парламенту ФРН не залишалося ?ншого вибору, як посл?дувати прикладу парламенту сх?дно? Н?меччини.

31 серпня 1990 року в?дбувся урочистий акт п?дписання другого Державного договору м?ж ФРН ? НДР , який визначив механ?зм входження Н?мецько? Демократично? Республ?ки до Федеративно? Республ?ки Н?меччини. У договор? йшлося про утворення з 3 жовтня на територ?? колишньо? НДР п'яти нових земель ? Бранденбургу, Мекленбургу-Передньо? Померан??, Саксон??, Саксон??-Ангальт ? Тюр?нг??. Також зазначалося, що столицею ?дино? держави буде Берл?н, а 3 жовтня проголошувалося нац?ональним святом. В деталях регулювалися практично вс? внутр?шньопол?тичн?, економ?чн?, правов? та адм?н?стративно-техн?чн? питання об'?днання Н?меччини.

12 вересня 1990 року в Москв? м?н?стри закордонних справ шести держав п?дписали Догов?р ≪2+4≫ про остаточне врегулювання щодо Н?меччини. Хоча початковий задум полягав у реал?зац?? формули ≪4+2≫, тобто СРСР, США, Велика Британ?я ? Франц?я мали провести переговори з двома н?мецькими державами та укласти догов?р.

Догов?р ≪2+4≫ ч?тко визначив статус об’?днано? н?мецько? держави, ?? територ?ю, кордони, права ? в?дпов?дальн?сть. У ?вроп? не створювалася нова держава, але розширювалася Федеративна Республ?ка Н?меччина, яка ?снувала з 1949 року. Зовн?шн? кордони об'?днано? Н?меччини були проголошен? остаточними, що було закр?плено у в?дпов?дних документах, п?дписаних ФРН ?з Польщею та Чех??ю. Н?меччина зобов'язалася не висувати жодних територ?альних претенз?й до ?нших держав, оголосила, що з ?? територ?? буде виходити т?льки мир. Важливе значення мала в?дмова Н?меччини в?д виробництва, волод?ння, розповсюдження та розпорядження ядерною, х?м?чною та б?олог?чною збро?ю. Обумовлювалося, що чисельн?сть Бундесверу до 1994 року буде скорочена до 370 тисяч в?йськовослужбовц?в, що й було зроблено ^[7] .

1 жовтня 1990 року в Нью-Йорку м?н?стри закордонних справ шести держав п?дписали ще один документ ? Протокол про припинення чинност? чотиристоронн?х прав ? обов’язк?в стосовно Берл?на ? Н?меччини в ц?лому. Цей документ ? про зак?нчення прав окупац?йного часу держав-переможниць ? зм?нив зовн?шньопол?тичне становище об’?днано? Н?меччини: вона нарешт? повн?стю в?дновила св?й суверен?тет ? сама могла визначати сво? зовн?шньопол?тичн? ор??нтири.

3 жовтня 1990 року, оп?вноч? за центрально?вропейським часом, набув чинност? Догов?р про об’?днання, п’ять нових сх?днон?мецьких земель ув?йшли до складу ФРН. Н?мецька Демократична Республ?ка припинила сво? ?снування. Ця н?ч стала найдовшою у пово?нн?й н?мецьк?й ?стор?? ? з фе?рверками, дзвонами та народними гуляннями. В?днин? 3 жовтня ? нац?ональне свято ФРН, День н?мецько? ?дност?.

З с?чня по вересень 1989 року в Праз? в?дбувалися численн? демонстрац?? протесту. Вс? вони були придушен? пол?ц??ю, а л?дери дисидент?в пер?одично п?ддавалися арештам. Студентська демонстрац?я 17 листопада 1989 року, в день 50-? р?чниц? студентських виступ?в проти нацист?в, призвела до побиття ? винесення смертних вирок?в, закриття вс?х чеських вуз?в, прояв?в грубост? та жорстокост? з боку влади. У наступн? дн? студенти ун?верситету та представники художньо? ?нтел?генц?? розпочали страйк. 20 листопада був створений союз вс?х опозиц?йних сил кра?ни, який отримав в чеських землях назву Громадянський форум (ГФ), а в Словаччин? ? Громадськ?сть проти насильства (ГПН), п?д кер?вництвом драматурга ? правозахисника Вацлава Гавела , учасника руху ≪Харт?я 77≫ , який неодноразово п?ддавався арештам. Поступове наростання ? поширення протесту досягло кульм?нац?? 25 листопада 1989 року, коли на м?тинг в Праз? з?бралося 750 тис. ос?б, а загальний страйк протесту 27 листопада охопив усю кра?ну.

В результат? цих под?й найб?льш од?озн? парт?йн? л?дери та м?н?стри в уряд? подали у в?дставку, ? було сформовано новий коал?ц?йний уряд. Наприк?нц? листопада було скасовано заф?ксоване в конституц?? положення про ≪кер?вну≫ роль КПЧ, а 10 грудня президент Густав Гусак подав у в?дставку.

28-29 грудня 1989 року Федеральн? збори, що стали представницьким органом п?сля в?дставки багатьох комун?ст?в ? кооптац?? до його складу член?в ГФ та ГПН, обрали Вацлава Гавела президентом Чехословаччини, а Александра Дубчека ? сво?м головою. Нове кер?вництво Чехословаччини прийняло курс на затвердження пол?тичного плюрал?зму та ринково? економ?ки.

20 кв?тня 1990 року Федеральн? збори з поваги до нац?ональних почутт?в словак?в зм?нили оф?ц?йну назву Чехословаччини, яка стала називатися Чеською ? Словацькою Федеративною Республ?кою . Оп?вноч? 31 грудня 1992 року ЧСФР оф?ц?йно припинила сво? ?снування, а ?? державами-наступниками з 1 с?чня 1993 року стали Чех?я та Словаччина.

Менш радикально в?дбувалися зм?ни в Болгар??. Тут також назр?вала соц?ально-економ?чна криза, ускладнена нац?ональною проблемою тюркомовного населення, по в?дношенню до якого влада проводила асим?ляторську пол?тику у 80-х роках. Результатом обмеження прав мусульманського населення стали потужн? ман?фестац?? в травн? 1989 року, а вл?тку з Болгар?? до Туреччини вирушив потужний пот?к б?женц?в. Б?льш?сть ?з них не знаходили притулку на чужин? ? були змушен? повертатися назад.

Тим часом назр?вала криза в болгарському кер?вництв?. Б?льш?сть член?в ЦК БКП були незадоволен? пол?тикою Тодора Живкова та його авторитарним стилем управл?ння. 10 листопада 1989 року на пленум? ЦК БКП в?н був в?дсторонений в?д посади генерального секретаря ? п?шов у в?дставку з посади президента. Зам?сть нього на ц?й посад? був затверджений Петро Младенов . П?д впливом листопадових ман?фестац?й в Соф?? в грудн? цього ж року пленум ЦК БКП прийма? р?шення про реформу економ?ки ? сусп?льства в русл? демократизац??, запровадження ринково? економ?ки, побудову правово? держави. З конституц?? були вилучен? статт? про кер?вну роль БКП , почалося формування багатопарт?йно? системи. Пом?тну роль у пол?тичному житт? кра?ни став грати опозиц?йний Союз демократичних сил (СДС), що складався з дек?лькох парт?й та рух?в. У лютому 1990 року на XIX позачерговому з'?зд? БКП було прийнято р?шення про перетворення БКП на Болгарську соц?ал?стичну парт?ю. В ?дейному план? вона проголосила свою прихильн?сть демократичному соц?ал?зму, пол?тичному плюрал?зму, парламентськ?й демократ??, в област? економ?ки нею було запропоновано формування соц?ально-ор??нтовано? економ?ки. У червн? 1990 року в?дбулися перш? в?льн? вибори до Великих народних збор?в , як? принесли перемогу соц?ал?стам. Велик? народн? збори були уповноважен? прийняти нову конституц?ю. Вони розпочали роботу 10 липня 1990 року, через чотири дн? п?сля в?дставки голови держради Младенова, який за Живкова об?ймав посаду м?н?стра закордонних справ. 1 серпня 1990 року президентом Болгар?? був обраний л?дер СДС Желю Желев . У листопад? цього ж року у в?дпов?дь на масов? демонстрац?? ? чотириденний загальний страйк уряд Андр?я Луканова п?шов у в?дставку. 15 листопада 1990 року Народна Республ?ка Болгар?я припинила сво? ?снування, перетворившись на Республ?ку Болгар?я.

?диним порушенням ненасильницького стилю оксамитових революц?й стала зам?на влади в Румун??. 17 листопада 1989 року в?руюч? м?ста Т?м?шоара , розташованого в зон? компактного проживання угорц?в в Румун??, з?бралися б?ля будинку священика-протестанта Ласло Тьокеша , який в?в активну антикомун?стичну пропаганду ? виступав з р?зкою критикою режиму. В?н був п?дданий домашньому арешту, а пот?м влада спробувала вислати його з м?ста. 15 грудня в Т?м?шоар? пройшла демонстрац?я протесту проти депортац?? Тьокеша ? з вимогою в?дставки Н?кола? Чаушеску , яку роз?гнали водометами. Наступного дня були викликан? в?йська ? проведен? репрес??. ?х образ роздувався у масов?й св?домост? ? ходили чутки, н?би знахабн?лих демонстрант?в розстр?лювали з гел?коптер?в.

За кордоном б?ля румунських посольств пройшли демонстрац?? протесту проти ≪жорстокостей Чаушеску≫. 17 грудня Чаушеску скликав Пол?тбюро у зв'язку ?з заворушеннями в Т?м?шоар? ? впоратися з ними не вдалося за ц?лий м?сяць. Тим не менш в?н не скасував в?зит до ?рану ? в?дбув туди 18 грудня, однак 20 грудня перервав в?зит ? повернувся до Бухареста, де того ж дня виступив по рад?о ? телебаченню. В?н заявив, що ≪ д?? хул?ганських елемент?в в Т?м?шоар? були орган?зован? та розпочат? за п?дтримки ?мпер?ал?стичних к?л та шпигунських служб р?зних заруб?жних держав з метою дестаб?л?зац?? ситуац?? в кра?н?, знищення незалежност? та суверен?тету Румун?? ≫.

21 грудня за вказ?вкою Чаушеску в Бухарест? був скликаний м?тинг. З балкону буд?вл? ЦК парт?? в?н розпочав свою промову, але прямо в натовп? пролунав вибух, що викликало пан?ку серед ман?фестант?в. На к?лька хвилин телетрансляц?я була перервана, а коли в?дновилась, обстановка на площ? вже зм?нилася. Зв?дус?ль чулися крики ≪Геть тирана!≫, ≪Геть комун?зм!≫. До вечора на Палацов?й площ? з'явилися танки, було чутно стр?лянину.

У масових демонстрац?ях в Бухарест? брала участь головним чином молодь. Оф?ц?йне рад?о оголосило про самогубство м?н?стра оборони Василе М?ля , але надал? стали говорити про те, що його стратили за в?дмову стр?ляти в народ. Це послужило приводом для переходу арм?? на б?к повсталих. Був утворений Фронт нац?онального порятунку , який очолив Йон ?л??ску , один з опальних л?дер?в румунсько? компарт??. Фронт оголосив про взяття влади в сво? руки. Вдень 22 грудня подружжя Чаушеску втекло з Бухареста.

Зв?стки про те, що реально в?дбувалося в Бухарест?, суперечлив?. У прес? стверджувалося, що снайпери, як? зас?ли на дахах ? балконах, вбивали вс?х, хто потрапляв у приц?л. Вони н?бито з'являлися в м?сцях дислокац?? сил опозиц?? та арм?йських частин, в?дкривали вогонь, провокували перестр?лки. Ц? д?? приписали агентам Секур?тате , як? н?бито боролися за поваленого диктатора. Вже тод? ц? пов?домлення здавалися неправдопод?бними. Най?мов?рн?ше, хаос створювався навмисно, у в?дпов?дност? з нам?ченим планом передач? влади (вс? под?? розгорталися в Бухарест?, на решт? територ?? Румун?? було спок?йно).

У т? дн?, коли в?дбувалися бо? в Бухарест?, справжню ≪психолог?чну диверс?ю≫ зд?йснювали ЗМ?, контрольован? новою владою. Безперервно надходили пов?домлення про те, що ≪терористи≫ атакують той або ?нший об'?кт, що отру?на вода у столичному водопровод?, що вибухнув атомний реактор в П?тешт? тощо. Все було розраховано на те, щоб пос?яти пан?ку.

П?сля втеч? з Бухаресту подружжя Чаушеску д?сталося до м?ста Тиргов?ште , де ?х затримали ? доставили в казарму м?сцевого гарн?зону. Сюди 25 грудня 1989 року прибули орган?затори суду, який швидко засудив Чаушеску та його дружину ?лену до розстр?лу. Смертний вирок виконали одразу ? Соц?ал?стична Республ?ка Румун?я перестала ?снувати.

Через к?лька дн?в Бухарест в?дв?дав м?н?стр закордонних справ СРСР Едуард Шеварднадзе , який прив?тав вбивць ?з ≪позбавленням Румун?? в?д тиран?? Чаушеску≫. 28 грудня по телебаченню показали суд над Чаушеску та його розстр?л. У кадр? було видно лише обвинувачених, склад в?йськового трибуналу ? головний обвинувач жодного разу не були показан?.

Вже незабаром п?сля посп?шно? страти подружжя Чаушеску з'ясувалося, що названа на суд? цифра у ≪ш?стдесят тисяч загиблих≫ була надуманою, насправд? в ход? под?й в Румун?? загинуло близько 1300 ос?б. Влада в кра?н? перейшла до створеного в перш? години повстання ФНП, який проголосив повалення авторитарного режиму Чаушеску. Оск?льки в Румун?? не збереглося будь-яко? демократично? традиц??, то у ФНП ув?йшли здеб?льшого комун?сти-реформатори, як? запевняли, що не хочуть збер?гати колишню парт?ю.

У травн? 1990 року л?дер ФНП Йон ?л??ску був обраний президентом Румун??, а сам ФНП виграв парламентськ? вибори. Уряд Румун?? очолив Петре Роман . До цього часу в кра?н? сформувалася нова пол?тична система, яку закр?пила конституц?я.

Албан?я п?зн?ше за ?нших вступила на шлях реформування сусп?льства. Початок було покладено на ?Х пленум? ЦК АПП, що проходив 22-23 с?чня 1990 року. Делегати прийняли програму з 25 пункт?в, як? проголосили велику децентрал?зац?ю економ?ки ? проведення демократизац?? пол?тичних та соц?альних ?нститут?в. У березн? 1991 року перемогу здобула АПП (56%), а ?? опонент, Демократична парт?я Албан?? (ДПА) отримала 39%. До влади прийшов коал?ц?йний уряд на чол? з Фатосом Нано , який згодом подав у в?дставку п?сля демонстрац?й протесту та страйк?в. 29 кв?тня 1991 року Народна Соц?ал?стична Республ?ка Албан?я була перетворена на Республ?ку Албан?я. 3 червня того ж року Албанська парт?я прац? зм?нила назву на Соц?ал?стичну парт?ю ? в?дмовилась в?д марксистсько-лен?нсько? спадщини. Менш н?ж через р?к, у березн? 1992 року, перемогу на виборах здобула ДПА, яка сформувала новий уряд на чол? з Александером Мекс? ? взяла курс на радикальну перебудову економ?чно? системи.

Зм?ни, що розпочались у Югослав??, мали драматичн? насл?дки для народ?в, що населяли ??. Наприк?нц? 1989 року п?д впливом под?й у Сх?дн?й ?вроп? ? все б?льш виразних кризових явищ в сам?й кра?н?, впоратися з якими традиц?йними засобами не вдавалося, югославська влада вир?шила провести вибори на багатопарт?йн?й основ?. В тих умовах опиратися таким виборам було вже явним анахрон?змом. Кр?м того, були спод?вання, що, давши можлив?сть р?зним силам в?дкрито висловити свою мету, завдання ? нам?ри, вони зможуть послабити гостроту пол?тичного протистояння. Спочатку в Словен??, а пот?м в ?нших республ?ках почали утворюватися р?зн? пол?тичн? парт??, яким п?сля сорока рок?в одноос?бного правл?ння СКЮ належало взяти на себе частину в?дпов?дальност? за подальшу долю федерац??. У переважн?й б?льшост? ц? орган?зац?? виникали на нац?ональн?й основ?, деяк? вели св?й родов?д в?д дово?нних парт?й.

Так, у Серб?? виникли Демократична парт?я ? Сербська радикальна парт?я , в Хорват?? ? Хорватська парт?я права ? Хорватська селянська парт?я , в Македон?? ? Всемакедонська революц?йна орган?зац?я - Демократична парт?я македонсько? нац?онально? ?дност? ( ВМРО-ДПМН? ). Зайнялися сво?ю реорган?зац??ю ? республ?канськ? комун?стичн? парт??. В Словен?? та Хорват?? компарт?? фактично перейшли на соц?ал-демократичн? позиц?? ? стали називатися Союз комун?ст?в Словен?? ? Парт?я демократичного оновлення ? Союз комун?ст?в Хорват?? ? Парт?я демократичних зм?н. Р?шення про трансформац?? в соц?ал-демократичну парт?ю прийняв ? Союз комун?ст?в Босн?? та Герцеговини. В Серб?? п?сля об'?днання республ?канського Союзу комун?ст?в ?з Соц?ал?стичним союзом трудового народу (орган?зац?я, яка виросла з пово?нного Народного фронту) була утворена Соц?ал?стична парт?я. А в Чорногор?? ще два роки в колишньому вигляд? продовжував ?снувати республ?канський Союз комун?ст?в.

Протягом весни-осен? 1990 року в СФРЮ пройшли перш? багатопарт?йн? вибори. За винятком Серб?? та Чорногор??, перемогу на них усюди здобули опозиц?йн? парт??.

Наприк?нц? 1990 року на зас?данн? Презид?? СФРЮ було вир?шено провести на початку 1991 року переговори представник?в ус?х республ?к про зм?ну федеративного устрою кра?ни. Паралельно з переговорами в?дбувалися двосторонн? зустр?ч? республ?канських делегац?й. Але вс? ц? кроки не дали результату, не вдалося узгодити дв? концепц??. Одну ? збереження ? оновлення федерац?? ? висували Серб?я та Чорногор?я. ?ншу концепц?ю ? перетворення СФРЮ в конфедерац?ю ? в?дстоювали Словен?я ? Хорват?я. Пром?жну позиц?ю займали Босн?я та Герцеговина, а також Македон?я. Вт?м, ?дея конфедеративного устрою (вже фактично ?снуючого в кра?н?) використовувалась ?? приб?чниками лише для того, щоб замаскувати в?докремлення в?д Югослав??.

У кв?тн? 1991 року Словен?я опов?стила, що, зг?дно з результатами проведеного в республ?ц? плеб?сциту вона ма? нам?р ≪стати самост?йною, суверенною та незалежною державою≫. Влада Хорват?? також заявила, що в раз?, якщо не вдасться п?дписати догов?р про союз суверенних держав, вони зроблять кроки для виходу з? складу Югослав??.

У сво?й боротьб? за збереження ?дино? держави Серб?я (не рахуючи маленько? Чорногор??) практично залишалася на самот?. Д?? ?? кер?вництва пояснювались тим, що, якщо ?нш? народи Югослав?? при розпад? федерац?? за ?снуючими адм?н?стративними кордонами утворювали сво? нац?ональн? держави, то серби опинялися розд?леним народом. Близько третини вс?х серб?в проживали за межами сво?? республ?ки, переважно в Босн?? та Герцеговин?, а також в Хорват??. Серб?я погоджувалась на утворення хорватами ? словенцями власних нац?ональних держав лише за умови визнання за сербським народом аналог?чного права ? включення до ?? складу вс?х територ?й з переважанням сербського населення. Мова йшла про в?дмову Белграда визнати республ?канськ? кордони як майбутн? державн? кордони.

Таким чином, мета Серб??, з одного боку, ? Словен?? та Хорват??, з ?ншого, була протилежною. Н?хто з них не збирався йти на компром?с, в пол?тиц? та у засобах масово? ?нформац?? республ?к безрозд?льно панували нац?онал?стичн? настро?.

Майбутн? Югослав?? залежало насамперед в?д стану в?дносин, як? складалися м?ж Серб??ю, Хорват??ю ? Босн??ю та Герцеговиною. Саме по ос? Белград - Сара?во - Загреб ? виникло основне протистояння п?сля поразки комун?ст?в на перших альтернативних виборах ? приходу до влади в республ?ках сепаратистськи налаштованих л?дер?в.

Розпад СФРЮ розпочався 25 червня 1991 року, коли парламенти Словен?? та Хорват?? в односторонньому порядку проголосили свою незалежн?сть, ? югославська арм?я була направлена в ц? республ?ки для забезпечення порядку, однак у Словен?? колони ЮНА були розгромлен? на марш? словенськими територ?альними в?йськами . 7 липня короткостроков? во?нн? д?? були припинен? п?д тиском заруб?жних держав. У результат? досягнуто? угоди югославськ? в?йська виводились з? Словен?? та Хорват??, а ц? республ?ки погоджувалися на трим?сячний моратор?й на проголошення незалежност?.

У 1991 роц? Словен?я та Хорват?я стали незалежними державами; в Хорват?? розпочалась в?йна м?ж урядом та сербами , як? не захот?ли в?докремлюватись в?д Югослав?? ? оголосили про створення самост?йно? держави ? Сербсько? Кра?ни . 8 вересня того ж року проголосила незалежн?сть П?вн?чна Македон?я , а у кв?тн? 1992 року ? Босн?я та Герцеговина . 27 кв?тня 1992 року Серб?я та Чорногор?я ввели в д?ю нову конституц?ю, яка закр?пила створення ново? держави ? Союзно? Республ?ки Югослав?я .

Прих?д до влади в кра?нах Центрально? та Сх?дно? ?вропи прозах?дних сил призв?в до руйнування сфери впливу СРСР ? р?зко? зм?ни балансу сил в ?вроп? та в св?т?. На сам?т? на Мальт? 3 грудня 1989 року л?дери США та СРСР оголосили про зак?нчення холодно? в?йни. У липн? 1990 року канцлер об'?днано? Н?меччини Гельмут Коль звернувся до Михайла Горбачова з пропозиц?ями зняти заперечення щодо входження об'?днано? Н?меччини в НАТО в обм?н на економ?чну допомогу. У листопад? 1990 року на сам?т? в Париж?, фактично, було оголошено про зак?нчення холодно? в?йни .

1 липня 1991 року на зустр?ч? в Праз? оф?ц?йно розпущена Орган?зац?я Варшавського договору . На сам?т? в того ж м?сяця Джордж Буш (старший) ? Михайло Горбачов оголосили про радянсько-американське стратег?чне партнерство. Президент США особливо в?дзначив сприяння СРСР, виявлене п?д час в?йни в Перськ?й затоц? .

Як згодом стверджував Михайло Горбачов, згода СРСР на об'?днання Н?меччини була надана в обм?н на об?цянку, що кра?ни Сх?дно? ?вропи не будуть включен? до складу НАТО. Зах?дн? держави в?дкидають факт тако? об?цянки.

Догов?р шести держав ? ФРН, НДР, США, СРСР, Велико? Британ?? та Франц?? ? в?д 12 вересня 1990 року остаточно л?кв?дував ялтинсько-потсдамську систему м?жнародних в?дносин . Руйнування пово?нного устрою в ?вроп? мало значн? насл?дки: воно не т?льки призвело до руйнац?? системи союз?в кра?н Сх?дно? ?вропи, а й стало одн??ю з причин розпаду СРСР .

• Балт?йський шлях
• Весна народ?в
• Кольорова революц?я
• Арабська весна

• Ун?версальний словник-енциклопед?я / Гол. ред. ради академ?к НАНУ М. Попович. ? 4-те вид., виправл., доп. ? Видавництво ≪ТЕКА≫. ? 2006 . ? С. 924.
• История западных и южных славян в ХХ веке. ? Т.2. ? М., 2008.

• Оксамитов? революц?? в кра?нах Центрально? та П?вденно-Сх?дно? ?вропи [ Арх?вовано 9 жовтня 2016 у Wayback Machine .] (рос.)
• ?стор?я Польщ? [ Арх?вовано 10 жовтня 2016 у Wayback Machine .] (рос.)
• Об'?днавчий процес в серц? ?вропи [ Арх?вовано 22 жовтня 2016 у Wayback Machine .] (рос.)
• ?стор?я Чехословаччини [ Арх?вовано 10 жовтня 2016 у Wayback Machine .] (рос.)
• ?стор?я Болгар?? [ Арх?вовано 10 жовтня 2016 у Wayback Machine .] (рос.)
• Переворот в Румун?? [ Арх?вовано 13 жовтня 2016 у Wayback Machine .] (рос.)
• ?стор?я Югослав?? [ Арх?вовано 22 жовтня 2016 у Wayback Machine .] (рос.)