Маньчжу?рська мо?ва
(маньчж.:
,
manju gisun
) ?
мова
тунгусо-маньчжурсько? групи
алтайсько? мовно? с?м'?
. Належить до
мов, що вимирають
. Колишня
р?дна мова
маньчжур?в
, кор?нного народу
Маньчжур??
(сучасна пров?нц?я
Хейлунцзян
,
КНР
), що в
20 стол?тт?
, внасл?док демограф?чно? кризи та
кита?зац??
, перейшовна
китайську мову
.
[1]
Одна з оф?ц?йних мов колишньо? династ??
Ц?н
(
1616
?
1912
), одн??? з найб?льших аз?йських ?мпер?й
нового часу
.
Належить до
аглютинативних мов
з обмеженим
сингармон?змом
. Походить в?д середньов?чно?
чжурчженсько? мови
, хоча ? багато запозичень з монгольсько? та китайсько? мов. ?? письмо вертикальне та походить в?д
монгольсько? абетки
. Ма? чотири д?алекти ? Бала, Алехуся, Цз?н, Лал?нь.
Ма? близько 20 нос??в (2017), але к?лька тисяч людей волод?ють нею як другою мовою завдяки державн?й початков?й осв?т? чи безкоштовним класам для дорослих в аудитор?ях або онлайн.
Манчжурську мову класиф?кують як "
мову, що вимира?
" за Атласом мов св?ту, створеним
ЮНЕСКО
.
Династ?я
Ц?н
використовувала р?зноман?тн? вислови мандаринсько? китайсько? мови для посилання на мову манчжур?в, так? як ?文 (
qingwen
) та ?語 (
qingyu
) - мова Ц?н. Терм?н "нац?ональний" також використовувався для письма на мов? манчжур?в, як, наприклад, у 國文 (
guowen
) та 國語 (
guoyu
) - "нац?ональна мова", що вживався попередн?ми династ?ями не-ханського походження для посилання на сво? мови ?, у сучасн? часи, на стандартну китайську мову. У манчжурськ?й верс?? Нерчинського мирного договору терм?н "китайська мова" (Dulimbai gurun i bithe) посилався на вс? три китайськ?, манчжурськ? та монгольськ? мови, а не лише на одну мову.
Маньчжурська мова ? основним представником п?вденного п?дрозд?лу тунгуських мов, як? ран?ше вважалися частиною алтайсько? мовно? родини (що зараз в?дкида?ться б?льш?стю л?нгв?ст?в, як? тепер розглядають ?? як Шпрахбунд), що включа? також монгольськ? та тюркськ? мови. Це була мова племен
чжурчжен?в
, як? населяли те, що п?зн?ше стало в?домо як Маньчжур?я, ? як? п?сля 1635 року вир?шили називати себе "маньчжурами". Коли вони завоювали весь Китай, маньчжурська мова стала одн??ю з оф?ц?йних мов створено? ними ?мпер??
Ц?н
(1636-1912), ? залишалася в широкому вжитку до початку 20 стол?ття.
Коли маньчжурськ? чиновники почали все б?льше кита?зуватися, та, в?дпов?дно, втрачати зання маньчжурсько?, ?мператорський уряд встановив класи та екзамени з манчжурсько? мови для баннер?вц?в, що пропонували винагороди за високий р?вень знань. Класичн? та художн? тексти китайсько? л?тератури перекладали на манчжурську, формуючи колекц?ю манчжурсько? л?тератури.
Проте використання мови лише зменшувалося протягом XVIII стол?ття. ?сторичн? записи св?дчать, що вже в 1776 роц? ?мператор Цяньлун, або
Хунл?
, здивувався, коли високопоставлений манчжур,
Гуоерм?н
, не розум?в його на манчжурськ?й мов?, нав?ть зважаючи на його походження з манчжурського центру Шеньцз?н. До XIX стол?ття нав?ть ?мператорський дв?р втратив волод?ння маньчжурською - тод? ?? використовували лише для написання мемор?ал?в для ?мператора.
У 1912 роц? п?сля повалення династ?? Ц?н б?льш?сть маньчжур?в втратили знання сво?? мови, ? пек?нський д?алект зам?нив маньчжурську.
Попри те, що маньчжурську тривалий час не розглядали як об'?кт л?нгв?стичних досл?джень, оск?льки вона вважалася практично непотр?бною для ?сторичних досл?джень, зараз стало в?домо, що значна частина ?мперських арх?в?в династ?? Ц?н (близько п'ято? частини) склада?ться з документ?в, написаних маньчжурською мовою. Знання ц??? мови стало вважатися необх?дним для ориг?нальних досл?джень в р?зних галузях, починаючи в?д до-династично? ?стор?? маньчжур?в до етн?чно? ?стор??, прикордонно? ?стор??, ? багатьох областей ?стор?? з XVII по початок XX стол?ть. Також ?сну? велика к?льк?сть ?сторичних, рел?г?йних, наукових, ф?лософських та л?тературних твор?в, написаних маньчжурською. З цих причин манчжурська мова ? тепер ? об'?ктом значного ?нтересу та ц?нност? для студент?в ?стор?? та л?тератури китайсько? династ?? Ц?н, а також для л?нгв?ст?в.
Маньчжурська мова майже могла б вважатися мовою, як?й харктерн? лише в?дкрит? склади, оск?льки ?диною приголосною, яка регулярно зустр?чалася в к?нц? кор?нних сл?в, була /n/, аналог?чно до пек?нського мандарину, п?вн?чного мандарину, джилу мандарину та японсько? мови. Це призвело до того, що практично вс? кор?нн? слова зак?нчувалися голосною. У деяких словах голосн? розд?лялися приголосними кластерами, як у словах
ilha
('кв?тка') та
abka
('небо'); проте в б?льшост? слов голосн? розд?лялися одиночними приголосними.
Ця в?дкритоскладова структура може не бути характерною для вс?х р?зновид?в розмовно? маньчжурсько?, але вона визначалася в п?вденному д?алект?, який став основою для писемно? мови. Також видно, що тенденц?я до в?дкритоскладовост? маньчжурсько? мови посилювалася на протяз? к?лькох сотень рок?в з моменту написання перших запис?в манчжурсько?: кластери приголосних, як? ?снували в стар?ших формах, таких як
abka
?
abtara-mbi
('кричати'), поступово спрощувалися, ? слова почали записуватися як
aha
або
aga
(в ц?й форм? означаючи 'дощ') та
atara-mbi
('спричинити хвилю').
|
|
Губн?
|
Зубн?
|
Палатальн?
|
Задньоязиков?
|
| Назал?зован?
|
m
⟨m⟩
|
n
⟨n⟩
|
?
⟨ni⟩
|
ŋ
⟨ng⟩
|
| Проривн?
|
непридихов?
|
p
⟨b⟩
|
t
⟨d⟩
|
t?
⟨j⟩
|
k
⟨g⟩
|
| придихов?
|
p?
⟨p⟩
|
t?
⟨t⟩
|
t??
⟨c⟩
[a]
|
k?
⟨k⟩
|
| Щ?линн?
|
f
⟨f⟩
|
s
⟨s⟩
|
?
⟨?⟩
[b]
|
x
⟨h⟩
|
| Ротичн?
|
|
r
⟨r⟩
|
|
|
| Апроксиманти
|
|
l
⟨l⟩
|
j
⟨y⟩
|
w
⟨w⟩
|
Манчжурська ма? двадцять приголосних, подан? в таблиц? за допомогою кожного фонемного представлення в IPA. /p?/ та /ŋ/ ? р?дк?сними ? зустр?чаються головним чином в запозичених словах та ономатопеях.
Голосн? в маньчжурськ?й.
|
|
переднього ряду
|
середнього ряду
|
заднього ряду
|
| високе п?дняття
|
i
⟨i⟩
|
|
u
⟨u⟩
|
| високо-середн? п?дняття
|
|
|
?
⟨?⟩
|
| середн? п?дняття
|
|
?
~
?
⟨e⟩
|
?
⟨o⟩
|
| низьке п?дняття
|
|
?
⟨a⟩
|
|
У ц?й систем? голосних "нейтральн?" голосн? (i та u) в?льно сполучалися з ?ншими голосними. Одиночний передн?й голосний (e, загалом вимовля?ться як [?]) н?коли не сп?вв?дн?сний з задн?ми голосними (o та a). Правила гармон?? голосних не стосуються дифтонг?в, тому дифтонг eo зустр?ча?ться в деяких словах, наприклад,
deo
("молодший брат"),
geo
("кобила"),
jeo
("в?дд?л"),
leole
("обговорювати"),
leose
("буд?вля"), ?
seole
("вишивати", "збирати").
e вимовля?ться як /e/ п?сля y, як у
niyengniyeri
/?eŋ?eri/.
М?ж n та y, i поглиблю?ться в обидва приголосних як /?/.
Р?дк?сний голосний ? (вимовля?ться [?]) зазвичай був задн?м голосним, але у деяких випадках в?н сп?вв?дн?сний з передн?м голосним e. Вимова ? виклика? дискус??: Ер?х Гауер вважа?, що це був передн?й округлий голосний на початку ? задн?й непроокруглений в середин?, тод? як В?льям Ост?н вважа? його середн?м центральним округлим голосним. Сучасн? С?бе вимовляють його так само, як u.
Wikimedia Incubator
Помилка цитування: Теги
<ref>
?снують для групи п?д назвою ≪lower-alpha≫, але не знайдено в?дпов?дного тегу
<references group="lower-alpha"/>