К?л?к?йськ? п?рати

Матер?ал з В?к?пед?? ? в?льно? енциклопед??.
Перейти до нав?гац?? Перейти до пошуку
?савр?йськ? п?рати, що продають видобуток (Печера п?рат?в) (картина також в?дома як Корсари ). Генр?х Семирадський , 1880 ( Харк?вський художн?й музей ).

К?л?к?йськ? п?рати  ? п?рати, що д?яли в сх?дн?й частин? Середземного моря з ?? стол?ття до н. е. до ?хнього розгрому Помпе?м Великим у 67 роц? до н. е. Вони базувались в портах та прибережних печерах К?л?к?? ? серйозно ускладнювали морську торг?влю у сх?дному Середземномор'?.

Походження

[ ред. | ред. код ]
Реконструкц?я грецько? тр??ри

Через занепад держави Селевк?д?в у II стол?тт? до нашо? ери у сх?дному Середземномор'? виник пол?тичний вакуум, що сприяв поширенню в цьому рег?он? добре орган?зованого п?ратства, базою для якого служили порти та прибережн? печери на узбережж? К?л?к?? . П?сля Апамейского мирного договору 188 р. до н. е., К?л?к?я формально продовжувала належати царю Ант?оху III , але й без того слабкий вплив у н?й Селевк?д?в повн?стю занепав через умови миру з Римом, як? обмежували флот Селевк?д?в лише до 12 бойових корабл?в ? забороняли ?м будь-як? операц?? на зах?д в?д р?чки Кал?каднос . В?дтак м?сцев? п?ратськ? традиц??, як? н?коли не повн?стю не припинялись, в?дродились з новою силою [1] [2] . П?ратство особливо посилилося п?д час М?тр?датових в?йн в 80-х ? 70-х роках до н.е. Зг?дно з Апп?аном , сам М?тр?дат VI вив?в п?ратство на новий р?вень ? був наст?льки т?сно пов'язаний з п?ратами, що, коли одного разу його корабель потрапив у кораблетрощу, в?н без сумн?в?в перес?в на п?ратський корабель щоб д?статись додому.

Найважлив?шою фортецею п?рат?в було м?сто Коракес?он у Памф?л?? (сучасна Алан?я). Тут у 138 до н. е. базувався флот претендента на трон Селевк?д?в Д?одота Трифона . Зг?дно з ?сториком Страбоном , найманц?, як? брали участь у битвах тих час?в, стали джерелом для формування п?ратських загон?в, як? швидко зб?льшувались в к?лькост?, особливо тому, що работорг?вля була дуже прибутковою.

≪Купець, приставай ? вивантажуй корабель, все продано≫ ? говорила приказка на Делос? в т? часи. Делос був як центром культу Аполлона ? Артем?ди , так ? эмпор??м (торговим центром), який отримав торгов? прив?ле? р?шенням Римського сенату в 167 р. до н. е. ? центром работорг?вл? для всього Середземномор'я, поки М?тр?дат не знищив його в 88 р. до н. е. У п?рат?в не було проблем ?з продажем ≪товару≫: Делос ≪був здатний одного дня прийняти ? продати десятки тисяч раб?в≫ [3] (щоправда, в?домий антикознавець В?льям Уестерман сумн?вався в ц?й цифр? [4] ).

Правител? Сир?? не могли приборкати п?ратство, К?пр та ?гипет п?дтримували його, оск?льки воно шкодило Сир??, не м?г н?чого зробити з п?ратством ? флот Родосу . Для Риму к?л?к?йське п?ратство було спочатку корисним, тому що п?сля руйнування Коринфу та Карфагену потреба багатих римлян у рабах була дуже великою. Оск?льки к?л?к?йськ? п?рати стали дом?нувати в работорг?вл?, вони, таким чином, стали основними постачальниками товару, що мав надважливе значення для римсько? економ?ки [3] .

Агора Делоса, на той час великий ринок работорг?вл?

Очевидно, була ще одна причина байдужост? римлян: граб?ж ? поневолення людей зд?йснювалися у великих масштабах в?д ?мен? Риму в?дкупниками податк?в. Д?йшло до того, що цар Виф?н?? Н?комед III 104 р. до н. е. на прохання про допом?жн? в?йська в?дпов?в, що у них ?х нема?, тому що публ?кани викрали вс?х сильних чолов?к?в [5] .

У м?стах Ол?мпос , Кор?кос , Фасел?с , Аттал?я ? С?де п?рати могли зайти в порт ? в?дкрито торгувати, у тому числ? продавати як раб?в людей, захоплених п?д час морських наб?г?в, не приховуючи, що незаконно продавали в?льнонароджених [6] . Часом деяк? з цих м?ст потрапляли п?д пряме управл?ння п?рат?в: так, Ол?мпос, Кор?кос ? Фасел?с опинилися п?д владою п?рата на ?м'я Зен?кет , який заснував там невелику п?ратську ?мпер?ю, ?стор?я яко?, однак, була нетривалою. Коли римськ? в?йська Публ?я Серв?л?я Ват?? 77 р. до зв. е. штурмували його фортецю на гор? Ол?мпос, в?н спалив себе та всю свою родину. Таким чином, хоча назва ≪к?л?к?йських п?рат?в≫ ? загальнопоширеною, фактично вона вводить в оману, оск?льки центри п?ратсько? д?яльност? перебували не т?льки в К?л?к??, але частково ? в Л?к?? , як держава Зен?кета, ? в Памф?л?? .

Кр?м того, що п?рати мали численн? укр?плен? укриття на К?л?к?йському узбережж?, вони контролювали порти на Крит? ? мали бази (Плутарх назива? число 400) по всьому Середземному морю до Балеарських остров?в ? Г?бралтарсько? протоки . За словами Апп?ана, п?рати були людьми зм?шаного походження: частково к?л?к?йц?, частково сир?йц?, к?пр?оти, памф?л?йц? та понт?йц?. В основному вони були найманцями М?тр?датових во?н, як? п?сля поразки М?тр?дата продовжували сво? смертельне ремесло самост?йно.

Культура п?рат?в

[ ред. | ред. код ]

За час?в свого розкв?ту к?л?к?йськ? п?рати вже не були простою бандою розб?йник?в: за словами Плутарха, вони мали понад 30 000 моряк?в на 1000 корабл?в, що завоювали 400 м?ст, вони були добре орган?зован?, але особливо обурювала людей ?хня безсоромна розк?ш. П?рати, зовс?м не схож? на об?рваних головор?з?в, займалися сво?м промислом на кораблях ?з позолоченими в?трилами, пурпуровими нав?сами на верхн?й палуб? та поср?бленими веслами.

Кр?м вишуканого життя, п?рати також в?др?знялися грубим почуттям гумору:

Коли будь-який полонений оголошував, що в?н римлянин ? називав сво? ?мя, вони, вдаючи переляк ? засмучення, хлопали себя по стегнам ? становились на кол?на, благаючи про вибачення. Нещасний бранець в?рив ?м, дивлячись на ?х принижен? прохання. Пот?м одн? одягали йому взуття, ?нш? облачали його в тогу, для того, щоб мовляв не помилитись надал?. Вдосталь познущавшись над ним таким чином ? насолодившись його муками, вони, нарешт?, спускали сред моря сходн? ? наказували йому висаджуватись з корабля з побажанням щасливо? дороги, якщо ж нещасний в?дмовлявся, його скидали за борт силом?ць [7] .
Храм М?три в Ост??

Як особлив?сть п?рат?в Плутарх зазнача?, що вони були першими в?домими людьми, хто поклонявся М?тр? . Пов?домлялося, що вони робили дивн? церемон?? в Ол?мпос? , приморському м?ст? в затоц? Памф?л??, але на честь М?три чи ?ншого божества нев?домо. Недалеко в?д того м?сця була гора Химера , культове м?сце, в?доме пост?йними п?дземними вогнями; у часи Зен?кета з нього били видим? здалеку язики полум'я .

Що стосу?ться ?нших бог?в, кр?м М?три, то п?рати не виявляли перед ними н?якого страху чи благочестя, оск?льки безперервно грабували грецьк? храми та святилища, так? як у Кларос? ? Самотрак?? , святилище Аполлона в Д?д?м? , храм Ге? в Герм?он? , храм Асклеп?я в Еп?давр? , храми Посейдона на Коринф , на Тенарон? та Калавр?? , Аполлона  ? на Акц?ум? та Лефкас? , Гери  ? на Самос? , Лак?н?он? ? в Аргос? . Нав?ть враховуючи той факт, що храми ран?ше грали роль банк?в, повед?нка п?рат?в була вкрай зухвалою.

Перш? спроби Риму приборкати п?рат?в

[ ред. | ред. код ]

Перш? в?йськов? д?? Риму проти п?рат?в не принесли серйозного усп?ху. Так було в 102 року до зв. е. з ними бився Марк Антон?й Оратор , будучи претором К?л?к??, за що йому нав?ть влаштували тр?умфальну ходу; а Марк Антон?й Критський , його син ? батько знаменитого Марка Антон?я , будучи претором у 74 роц? до н. е., отримав imperium infinitum (" необмежен? повноваження ") для боротьби з п?ратством на Крит? [8] [9] . Д?? Луц?я Л?цин?я Мурени також не дали жодних пом?тних усп?х?в . В?н повинен був атакувати як ?з земл? вздовж п?вн?чного схилу Тавра , так ? з моря вздовж п?вденного узбережжя Мало? Аз?? , мабуть, сл?дуючи давньому плану Сулли . Незважаючи на те, що в?н зайняв Кибиру [en] , його невдач? в протистоянн? з М?тр?датом унеможливили посл?довн? д?? проти п?рат?в ? призвели до його усунення в 81 роц? до н. е. [10] .

Роль Гн?я Корнел?я Долабелли , проконсула К?л?к?? з 80 року до н. е.., ? його проквестора Гая Верреса була ще б?льш безславною: за словами Цицерона , вони грабували населення ? викликали спустошення та заворушення в рег?он?. П?сля повернення Долабелли в 79 р. до зв. е. п?д тиском сусп?льства було проведено повторне судове провадження, на якому Гай Веррес приписав всю провину Долабелл?. У результат? Долабелла був засуджений, а Веррес ? виправданий на п?дстав? сво?х св?дчень [11] .

П?сля Долабелли в 78-74 до н. е. проконсулом К?л?к?? був Публ?й Серв?л?й Ват?я , який також бився з п?ратами. В?н, за словами Флора , був першим римлянином, який перетнув Тавр [12] . П?сля перемоги над ?савр?йцями в?н був нагороджений почесним ?м'ям ?саврик ? в 74 р. до зв. е. удосто?ний тр?умфу. Але це досягнення не мало довгострокового ефекту. Хоча усп?х у сам?й К?л?к?? був значним, ? Ват?я, зг?дно з Амм?аном Марцелл?ном , обклав цей рег?он данину [13] , проте римляни не змогли запоб?гти втеч? п?рат?в морем. Тим удалося швидко створити нов? бази, особливо на Крит?, де вони незабаром вит?снили м?сцевих п?рат?в.

Полон Юл?я Цезаря

[ ред. | ред. код ]

В?дпов?дно до в?домо? ?стор?? [14] , описано? Велле?м Патеркулом , Светон??м ?, особливо колоритно, Плутархом, група п?рат?в сама стала об'?ктом суворого гумору молодого Гая Юл?я Цезаря . Дорогою на Родос для подальшо? осв?ти в 75/74 р. до н. е. в?н потрапив до рук п?рат?в, як? уклали його в полон на остров? Фармакуса б?ля М?лета [15] . Викрадач? спочатку вимагали викуп у 20 талант?в , який Цезар вважав таким, що не в?дпов?да? значенню його особистост?; натом?сть в?н запропонував заплатити 50 талант?в. Щоб з?брати цю суму, в?н в?д?слав б?льш?сть сво?х супутник?в ? залишив ?з собою лише свого особистого л?каря та двох слуг. Упродовж к?лькох тижн?в оч?кування викупу Цезар невимушено жив серед п?рат?в ? здавався не ув'язненим, а правителем. В?н займався спортом, вел?в сво?м викрадачам поводитися тихо, коли йому хот?лося спати, ? писав в?рш? та промови, як? читав п?ратам вголос. Якщо т? недостатньо захоплювалися ними, в?н називав п?рат?в неосв?ченими варварами ? жарт?вливо погрожував ?х пов?сити ; п?рат?в це забавляло, оск?льки вони вважали його балакучим ? невинним [16] .

Через 38 дн?в люди, над?слан? Цезарем, повернулися з необх?дним викупом, який дали м?ста Мал?й Аз?? [17] . Оск?льки Цезар, молодий впливовий римський патриц?й, був захоплений полон багато в чому через те, що ц? м?ста недостатньо охороняли узбережжя, ?м довелося задовольнити його вимогу про виплату викупу [18] . Як т?льки його було зв?льнено, в?н швидко з?брав у порту М?лета невеликий флот ? наздогнав сво?х викрадач?в. У короткому бою б?льш?сть п?ратських корабл?в потонуло або захопили, хоча деяким вдалося врятуватися. Ц?каво, що при цьому Цезар виступав як приватна особа [17] .

П?сля цього Цезар прив?з полонених п?рат?в у Пергам , пом?стив ?х там п?д охорону ? особисто вирушив до В?ф?н?? до пропретора Марка Юнка [19] , який керував пров?нц??ю Аз??ю з проконсульським ?мпер??м [20] . По сут? Юнк був в?дпов?дальний за покарання заарештованих, але в?дмовився задовольнити вимогу Цезаря про страту п?рат?в. За словами Плутарха, в?н спод?вався на багат? здобутки п?рат?в [16] , за словами Веллея ? на висок? доходи в?д ?хнього продажу в рабство [21] [22] . Проте Цезар швидко повернувся до Пергаму до того, як туди прийшов наказ пропретора, ? роз?п'яв ус?х п?рат?в самост?йно. Св?тон?й пов?домля?, що Цезар позбавив ?х в?д бол?сно? смерт?, перер?завши ?м горло перед розп'яттям [23] . Зг?дно з збереженим фрагментом загублених писань римського антиквару Фенестелли , страту захоплених п?рат?в було зд?йснено не розп'яттям, а обезголовленням [24] .

В?йна Помпея

[ ред. | ред. код ]
?мов?рно статуя Помпея у вигляд? героя (в?ла Арконат?, М?лан)

Нарешт?, п?рати, як? контролювали Сх?дне Середземномор'я , стали не т?льки порушувати постачання зерна до Риму, а й грабувати узбережжя само? ?тал??, де вони ?нод? викрадали благородних римлянок, включаючи дочку одного тр?умфатора , демонструючи, що вони почуваються господарями моря ? не бояться римсько? морсько? могутност? [25] . Д?йшло до того, що вони пограбували двох римських претор?в , Секстил?я ? Белл?на, разом з л?кторами та ?мперськими в?дзнаками [26] [27] .

У цьому нестерпному становищ? Гней Помпей Великий 67 року до зв. е.. отримав на п?дстав? закону Габ?н?я екстраординарний ?мпер?й з ус?ма повноваженнями. П?д його командування перейшло все Середземне море та його прибережн? райони приблизно на 75 км углиб материка. Ця територ?я включала велик? територ??, як? на той час були частиною римсько? держави. Кр?м того, в?н отримав необмежен? кошти, право зд?йснювати наб?р солдат?в ? флоту з 200, а пот?м ? 500 корабл?в. Протягом шести м?сяц?в Помпею та його силам вдалося перемогти п?рат?в та в?дновити безпеку у Середземному мор?. В?н розд?лив усе Середземномор'я м?ж п?длеглими йому легатами ?з сенаторського стану наступним чином [28]  :

Насл?дком такого системного п?дходу було те, що п?рати б?льше не могли уникати битв ? зрештою змушен? були боронитись. Вир?шальна битва в?дбулася у Коракес?я , в якому флот Помпея перем?г п?ратський флот. Помпей був готовий приступити до облоги фортец?, але це виявилося непотр?бним, оск?льки захисники здалися. Це поклало край в?йн? з к?л?к?йськими п?ратами.

Насл?дки

[ ред. | ред. код ]

Зг?дно з Апп?аном, Помпей захопив 71 корабель шляхом абордажу, ще 306 здалися, зокрема, за Плутархом, 90 в?йськових корабл?в з бронзовими таранами. Також здалися 120 п?ратських укр?плень та 20 000 п?рат?в. 10 000 загинули у в?йн?, а це означа?, що п?ратськ? сили перед в?йною нал?чували щонайменше 30 000 ос?б. Кр?м того, Помпей зм?г зв?льнити багатьох ув'язнених, як?, повернувшись додому, часто знаходили св?й власний кенотаф , оск?льки ?х вважали мертвими.

На в?дм?ну в?д Цезаря, Помпей не розпинав переможених, а дарував ?м життя ? робив ?х союзниками, що п?двищило готовн?сть п?рат?в здатися ? допомогти знайти ?х останн? притулки. Переможених Помпей поселив частково в К?л?к??, насамперед у зруйнованих Тиграном II Солах, а також у Малле [en] , Адан? та Еп?фан??, б?льш?сть же в?н прив?з до Д?ми в Ахай? ? зробив ?х там землеробами [26] .

Сам Помпей взяв у св?й почет безл?ч колишн?х п?рат?в, ? деяк? з них п?зн?ше брали участь у великих морських битвах громадянсько? в?йни на боц? Секста Помпея , а п?зн?ше ? Марка Антон?я . Серед них в?дом? ?мена таких колишн?х п?рат?в, як Менодор та Тарконд?мот.

Важливим довгостроковим насл?дком ц??? в?дносно м'яко? угоди з переможеним ворогом ?сторик Дев?д Уланс? назива? поширення митра?зму в римськ?й держав?. Як згадувалося вище, п?рати були, за Плутархом, першими посл?довниками М?три. Уланс? вважа?, що кор?ння м?тра?зму лежить у К?л?к??, зокрема, в Тарс? , а ф?лософи-сто?ки, що жили там, були засновниками цього культу. П?сля перемоги Помпея колишн? п?рати служили в римськ?й арм?? ? при цьому розповсюджували культ М?три [29] .

Сприйняття

[ ред. | ред. код ]

К?л?к?йськ? п?рати нер?дко з'являлися в творах антично? л?тератури. ?хня головна роль полягала в тому, щоб доставити головну геро?ню у в?ддалене м?сце, де вона могла уникати небезпек ? протистояти випробуванням, тод? як головний герой шукав ?? по всьому св?ту, переживаючи ц?кав? пригоди. Найв?дом?ший приклад ? роман Хар?тона Афрод?с?йського Пов?сть про кохання Херея та Калл?ро? ≫.

У сучасн?й популярн?й культур? к?л?к?йськ? п?рати, на в?дм?ну в?д карибських, залишили лише невеликий сл?д: вони коротко з'являються в монументальному ф?льм? Стенл? Кубрика ≪Спартак≫ 1960 року, заснованому на однойменному роман? Говарда Фаста. ?хня роль там не зовс?м в?дпов?да? фактам, що д?йшли до нас: у ф?льм? вони повинн? були доставити повсталих раб?в у ?хн? кра?ни, але ?х п?дкупив римський во?начальник Марк Л?цин?й Красс , ? тому вони кинули раб?в в оточенн?. За словами Плутарха , л?дер повсталих раб?в Спартак справд? в?в переговори з к?л?к?йськими п?ратами, але вони мали не повернути повстанц?в додому, а перевезти 2000 його б?йц?в на Сицил?ю, де в?н хот?в розпалити нове повстання серед м?сцевих раб?в, помноживши проблеми римлян. К?л?к?йц? прийняли його дари, але не виконали договору.

Див. також

[ ред. | ред. код ]

Прим?тки

[ ред. | ред. код ]
  1. Ormerod: The Campaigns of Servilius Isauricus 1922, S. 35.
  2. Michael Rostovtzeff: Gesellschafts- und Wirtschaftsgeschichte der hellenistischen Welt. Band 2, Darmstadt 1998, S. 619 ff.
  3. а б Страбон. География. Книга XIV . ancientrome.ru . Процитовано 11 липня 2022 .
  4. William Linn Westermann: The slave systems of Greek and Roman antiquity. American Philosophical Society, Philadelphia, Pa. 1984, p. 65f.
  5. Диодор Сицилийский. Историческая библиотека. Книга XXXVI . ancientrome.ru . Процитовано 11 липня 2022 .
  6. Страбон. География. Книга XIV . ancientrome.ru . Процитовано 11 липня 2022 .
  7. Плутарх. Помпей, 24.
  8. Dittenberger W . Sylloge Inscriptionum Graecarum (SIG). ? 1915. ? Bd. II ? 644 kol. ? № 748. ? Kol. 433?436 (ed. Lipsiae S. Hirzel );
  9. Badian E ., Sherk R . Rome and The Greek East to The Death of Augustus. ? Cambridge University Press , 1984. ? Vol. IV ? 200 ps. ? № 74. ? Pр. 93?95. ? ISBN 978-0-521-24995-9 ;
  10. Henry A. Ormerod: The Campaigns of Servilius Isauricus against the Pirates. 1922, S. 36f.
  11. Цицерон. In Verrem , 2.1.56.
  12. Луций Анней Флор. Эпитомы. Книга I. 41. Пиратская война . ancientrome.ru . Процитовано 11 липня 2022 .
  13. 8. - Римская история . www.e-reading.club . Процитовано 11 липня 2022 .
  14. Веллей Патеркул. II, 41.3-42.3 [ Арх?вовано 2016-04-26 у Wayback Machine .] ; Светоний. Цезарь, 4.1-2 [ Арх?вовано 2013-12-26 у Wayback Machine .] и 74.1 [ Арх?вовано 2013-12-26 у Wayback Machine .] ; Плутарх. Цезарь, 1.8-2.7 [ Арх?вовано 2018-12-09 у Wayback Machine .] ; ср. тж. Валерий Максим . 6.9.15; иную версию приводит Полиэн . Стратегемы, VIII, 23.1. [ Арх?вовано 2018-12-10 у Wayback Machine .]
  15. Светоний. Цезарь, 4.1 [ Арх?вовано 2013-12-26 у Wayback Machine .] ; Плутарх (Цезарь, 1.8) помилково дату? полон Цезаря приблизно 80 р. до н. е.
  16. а б Плутарх. Сравнительные жизнеописания. Цезарь . ancientrome.ru (рос.) . Процитовано 11 липня 2022 .
  17. а б Веллей Патеркул. Римская история. Книга II . ancientrome.ru . Процитовано 11 липня 2022 .
  18. Canfora L . Caesar. Der demokratische Diktator, dt. Munchen 2001, ISBN  3-406-46640-0 , S. 25.
  19. Corpus Inscriptionum Latinarum 6, 3837 , Corpus Inscriptionum Latinarum 6, 31751 ;
  20. Смыков Е . Марк Антоний Критский  ? ординарный человек с неординарными полномочиями // Studia Historica. ? М ., 2012. ? № XII ? Стр. 105?118. ? Прим. 31;
  21. Веллей Патеркул. Римская история. Книга II . ancientrome.ru . Процитовано 11 липня 2022 .
  22. Munzer F . Iunius 86 [ Арх?вовано 2020-09-06 у Wayback Machine .] // Paulys Realencyclopadie der classischen Altertumswissenschaft (RE). ? 1918. ? Bd. Х, 1. ? Sp. 1041;
  23. Светоний. Жизнь двенадцати цезарей. Божественный Юлий . ancientrome.ru (рос.) . Процитовано 11 липня 2022 .
  24. Fenestella, Fragment 30, bei Hermann Peter, Historicorum Romanorum Reliquiae (HRR), Bd. 2, S. 87.
  25. Цицерон. О Манилиевом законе, 29-35 [ Арх?вовано 2018-12-17 у Wayback Machine .] ; в?н же. В защиту Луция Валерия Флакка, 29 [ Арх?вовано 2018-12-11 у Wayback Machine .] ; Кассий Дион . XXXVI, 20-37.
  26. а б Плутарх. Сравнительные жизнеописания. Помпей . ancientrome.ru (рос.) . Процитовано 11 липня 2022 .
  27. Аппиан, Митридатовы войны . www.vehi.net . Процитовано 11 липня 2022 .
  28. Аппиан, Митридатовы войны . www.vehi.net . Процитовано 11 липня 2022 .
  29. David Ulansey: Die Ursprunge des Mithraskults. Theiss, Stuttgart 1998, S. 77f.