Киштимська авар?я
Сх?дно-Уральський рад?оактивний сл?д (СУРС), утворений 29 вересня 1957 року
Тип	рад?ац?йна авар?я
Кра?на	СРСР
М?сце	Челяб?нськ-40 , Челяб?нська область , РРФСР
Дата	29 вересня 1957 року 16:22 (11:22 UTC )
Загиблих	200
Постраждалих	270 000 мешканц?в ? тисяч? л?кв?датор?в
Географ?чн? координати	55°41′37″ пн. ш. 60°48′15″ сх. д.  /  55.69363889002777768° пн. ш. 60.80433333002777374° сх. д.  / 55.69363889002777768; 60.80433333002777374

Киштимська авар?я  ? перша в СРСР рад?ац?йна надзвичайна ситуац?я техногенного характеру , що виникла 29 вересня 1957 року на х?мкомб?нат? ≪Маяк≫ , розташованому в закритому м?ст? ≪Челяб?нськ-40≫. З 1994 року м?сто назива?ться Озерськ , але його попередня назва в радянський час вживалася т?льки в секретному листуванн?, тому авар?я й отримала назву ≪Киштимська≫, за назвою найближчого до Озерська м?ста, яке було позначене на картах, Киштим .

Вибух стався в ?мност? для рад?оактивних в?дход?в, яку було побудовано в 1950-х роках. Роботи з буд?вництва ?мностей виконувалися п?д кер?вництвом головного механ?ка Аркад?я Олександровича Казутова (1914?1994), головним ?нженером буд?вництва ≪Маяка≫ в той час був Саприк?н Василь Андр?йович ^[ru] .

Сама ?мн?сть являла собою цил?ндр з не?ржавно? стал? в бетонн?й оболонц?. Механ?зм створення цього сховища був такий: викопувався котлован д?аметром близько 18?20 метр?в ? глибиною 10?12 метр?в. На дн? ? ст?нах цього котловану закр?плювалася арматура, яка заливалася бетоном ; в результат? товщина ст?н виходить приблизно 1 метр. П?сля цього всередин? методом зварювання окремими царгами з нержав?ючо? стал? збиралася сама ?мн?сть для в?дход?в. Зверху будувався купол на рад?альних металевих фермах , як? в центр? кр?пилися до металевого цил?ндра д?аметром до 1,5 метра. Над цими фермами бетоном вищих марок заливалася кришка завтовшки близько метра ? масою близько 160 тонн. Поверх споруди насипався шар земл? завтовшки 2 метри, а поверх нього для маскування вкладався зелений дерен .

У м?цност? ц??? конструкц?? на момент буд?вництва не було жодних сумн?в?в, на що вказу? д?алог Казутова ? Саприк?на на буд?вництв? сховищ в?дпрацьованого палива.

Д?алог наводиться за спогадами А. А. Казутова, в?дпов?дно ≪я≫ - А. А. Казутов, ≪в?н≫ - В. А. Саприк?н:

Пам'ятаю зустр?ч, коли головний ?нженер Василь Саприк?н при?хав оглянути сховище. Це було вдень, сильно гр?ло сонце. В?н запитав мене, посм?хаючись:
- А не завалиться п?д власною вагою?
Я, жартуючи, в?дпов?в
 ? Можете ще довантажити паровозом ?з завантаженим тендером .
Василь Андр?йович над жартом посм?явся, а пот?м задумливо ?, як мен? здалося, з легкою тривогою промовив:
- Хто зна?, яка сила потр?бна, щоб зруйнувати це?

? Буд?вництво штурмували фронтовики

29 вересня 1957 року в 16:22 через вих?д з ладу системи охолодження (за оф?ц?йною верс??ю) стався вибух ?мност? об'?мом 300 куб?чних метр?в, де м?стилося близько 80 м³ високорад?оактивних ядерних в?дход?в. Вибухом, оц?нюваним в десятки тонн в тротиловому екв?валент?, ?мн?сть було зруйновано, бетонне перекриття товщиною 1 метр вагою 160 тонн в?дкинуто в б?к, в атмосферу було викинуто близько 20 млн кюр? рад?оактивних речовин ^[1] . Частину рад?оактивних речовин було п?днято вибухом на висоту 1-2 км, де вони утворили хмару, що складалася з р?дких ? твердих аерозол?в. Протягом 10-11 годин рад?оактивн? речовини випали в смуз? довжиною 300?350 км на п?вн?чний сх?д напрямку в?д м?сця вибуху (за напрямком в?тру).

У зон? рад?ац?йного забруднення опинилася територ?я дек?лькох п?дпри?мств комб?нату ≪Маяк≫, в?йськове м?стечко , пожежна частина , колон?я ув'язнених ? територ?я площею 23 000 км² з населенням 270 000 чолов?к у 217 населених пунктах трьох областей: Челяб?нсько?, Свердловсько? ? Тюменсько?. Сам Челяб?нськ-40 не постраждав. 90 % рад?ац?йних забруднень випали на територ?? х?мкомб?нату ≪Маяк≫, а ?нша частина розс?ялася дал?. У ход? л?кв?дац?? насл?дк?в авар?? 23 села з найзабруднен?ших район?в ?з населенням в?д 10 до 12 тисяч чолов?к було в?дселено, а буд?вл?, майно й худобу ? знищено.

Для запоб?гання розносу рад?ац?? в 1959 роц? р?шенням уряду було утворено сан?тарно-захисну зону на найб?льш забруднен?й частин? рад?оактивного сл?ду, де було заборонено будь-яку господарську д?яльн?сть, а з 1968 року на ц?й територ?? було утворено Сх?дно-Уральський державний запов?дник ^[en] . Зараз зона зараження зазвичай ?мену?ться Сх?дно-Уральським рад?оактивним сл?дом (СУРС). Для л?кв?дац?? насл?дк?в авар?? залучалися сотн? тисяч в?йськовослужбовц?в та цив?льних ос?б, як? внасл?док цього отримали значн? дози опром?нення.

• 29 вересня 1957 року (нед?ля):

16 годин 22 хвилини за м?сцевим часом. Стався вибух банки № 14 комплексу С-3.

19 годин 20 хвилин. Пов?трян? маси з району х?мкомб?нату рухалися в напрямку села Багаряк ? м?ста Каменськ-Уральський .

22 година вечора або 00:00 30 вересня. Рад?оактивна хмара досягла територ?? Тюмен?.

Близько 23 годин було в?дм?чено дивне св?т?ння в неб?; основними кольорами цього св?т?ння були рожевий ? св?тло-блакитний. Св?т?ння спочатку охоплювало значну частину п?вденно-зах?дно? та п?вн?чно-сх?дно? частини небосхилу, дал? його можна було спостер?гати в п?вн?чно-зах?дному напрямку.

• 30 вересня 1957 року:

3 година ноч?. Повн?стю завершено процес формування рад?оактивного сл?ду (без урахування подальшо? м?грац??).

4 година ранку. На промисловому майданчику було проведено першу грубу оц?нку р?вня рад?ац?йного зараження.

Розпочато вивчення рад?ац?йно? обстановки за межами комб?нату ? м?ста Челяб?нськ-40. Перш? ж вим?рювання забрудненост?, виконан? в довколишн?х населених пунктах, як? накрила рад?оактивна хмара, показали, що насл?дки рад?ац?йно? авар?? дуже серйозн?.

• 2 жовтня 1957 року: На трет?й день п?сля авар?? з Москви прибула створена М?н?стерством середнього машинобудування ком?с?я на чол? з м?н?стром ?. П. Славським . П?сля прибуття в Челяб?нськ-40 (Озерськ) ком?с?я активно включилася в роботу, намагаючись з'ясувати причини, що призвели до авар??. Але ситуац?я з вибухом ?мност? виявилася непростою, що вимагало спец?ального вивчення багатьох проблем.

• 6 жовтня  ? 13 жовтня 1957 року: На основ? попередн?х оц?нок дози опром?нення було прийнято р?шення про евакуац?ю 1100 ос?б, що проживають в селах Бердян?ш, Сатликово, Гал?ка?во. Евакуац?я проводилася з зап?зненням, через 7-14 д?б п?сля авар??.

• 11 жовтня 1957 року: Було створено спец?альну техн?чну ком?с?ю для встановлення причин вибуху. До ?? складу ув?йшли 11 ос?б, в основному в?дом? вчен?, фах?вц? атомно? галуз?, так? як Н. А. Бах, ?. В. Жежерун, В. П. Н?кольський та ?нш?. Головою ком?с?? був призначений в?домий радянський х?м?к, член-кореспондент АН СРСР В. В. Фом?н ^[ru] . Ознайомившись з обставинами вибуху банки № 14 комплексу С-3, ком?с?я встановила причину авар?? ? вих?д з ладу системи охолодження.

• Травень 1958 року: За 12 км в?д Озерська, на територ?? СУРСу було створено науково-досл?дну станц?ю. В Челяб?нську було орган?зовано ф?л?ю Лен?нградського науково-досл?дного ?нституту рад?ац?йно? г?г??ни, а також комплексну с?льськогосподарську науково-досл?дну рад?олог?чну лаборатор?ю. В грудн? 1962 року на ?х баз? утворено ф?л?ал № 4 ?нституту б?оф?зики ^[ru] (Ф?Б-4). Сп?вроб?тники ц??? закрито? науково? установи проводили медичне обстеження населення в район? р?чки Теча, а також на територ?? СУРСу, вели активну досл?дницьку роботу.

У 1958 - 1959 роках в населених пунктах, що зазнали рад?оактивного забруднення, спец?альн? механ?зован? загони виконали л?кв?дац?ю ? поховання буд?вель, продовольства, фуражу ? майна жител?в. П?сля авар?? на вс?й територ?? СУРС ввели тимчасову заборону на господарське використання територ??. Соц?ально-еколог?чн? насл?дки авар?? виявилися дуже серйозними. Тисяч? людей були змушен? залишити м?сця свого проживання, багато ?нших залишилися жити на забруднен?й рад?онукл?дами територ?? в умовах довготривалого обмеження господарсько? д?яльност?. Положення значно ускладнювалося тим, що в результат? авар?? рад?оактивного забруднення зазнали водойми, пасовища, л?си ? орн? земл?.

Протягом тривалого часу в Радянському Союз? про цю велику авар?ю н?чого не пов?домлялося. В?домост? приховувалися оф?ц?йною владою в?д населення кра?ни ? в?д жител?в Уральського рег?ону, який опинився в зон? рад?оактивного забруднення. Однак приховати повн?стю авар?ю 1957 року виявилося практично неможливо, насамперед через велику площу забруднення рад?оактивними речовинами ? залучення в сферу п?сляавар?йних роб?т значного числа людей, багато з яких роз'?халися пот?м по вс?й кра?н?.

За кордоном факт авар?? 1957 року на Урал? став в?домий досить швидко. Вперше про авар?ю в СРСР пов?домила 13 кв?тня 1958 копенгагенська газета Berlingske . Але це пов?домлення виявилося неточним. У ньому стверджувалося, що сталася якась авар?я п?д час радянських ядерних випробувань у березн? 1958 року. Природа авар?? не була в?домою, але вона, як пов?домлялося в ц?й данськ?й газет? викликала рад?оактивн? опади в СРСР ? прилеглих державах. Дещо п?зн?ше у допов?д? Нац?онально? лаборатор?? США , розташовано? в Лос-Аламос? , з'явилося припущення, що в Радянському Союз? н?бито стався ядерний вибух п?д час великих в?йськових навчань. Через 20 рок?в у 1976 роц? Жорес Медвед?в , в?домий радянський дисидент, вчений-б?олог, зробив перше коротке пов?домлення про авар?ю на Урал? в англ?йському журнал? ≪Нью-сай?нт?ст≫ , що викликало на Заход? великий резонанс. А в 1979 роц? в?н видав у США книгу п?д назвою ≪Ядерна катастрофа на Урал?≫, у як?й наводилися деяк? факти, що стосуються авар?? 1957 року. ^[2] . Подальший запит актив?ст?в антиядерно? орган?зац?? ≪Critical Mass Energy Project ^[en] ≫ показав, що ЦРУ знало про ?нцидент до публ?кац??, але не розголошувало, що, за словами засновника ≪Critical Mass≫ Ральфа Нейдера , було викликано бажанням запоб?гти несприятливим насл?дкам для американсько? атомно? ?ндустр??. ^[3]

У 1980 роц? з'явилася стаття американських вчених з атомного центру Оук-Ридж п?д назвою ≪Анал?з ядерно? авар?? в СРСР у 1957 - 1958 роках ? ?? причини≫. ?? автори ? в?дом? фах?вц?-атомники ? Д. Трабалка, Л. Ейсман та С. Ауербах вперше п?сля Ж. Медвед?ва, визнали, що в СРСР мала м?сце велика рад?ац?йна авар?я, пов'язана з вибухом рад?оактивних в?дход?в. ^[4] Серед проанал?зованих джерел були географ?чн? карти до ? п?сля ?нциденту, що показали зникнення назв низки населених пункт?в ? буд?вництво водосховищ ? канал?в у нижн?й теч?? Теч? ; а також опубл?кована статистика рибних ресурс?в. ^[5]

У Радянському Союз? факт вибуху на х?мкомб?нат? ≪Маяк≫ вперше п?дтвердили в липн? 1989 року на сес?? Верховно? Ради СРСР. Пот?м було проведено слухання з цього питання на сп?льному зас?данн? ком?тету з еколог?? та ком?тету з охорони здоров'я Верховно? Ради СРСР з узагальненою допов?ддю першого заступника м?н?стра атомно? енергетики ? промисловост? СРСР Б. В. Н?к?пелова. У листопад? 1989 року м?жнародна наукова громадськ?сть була ознайомлена з даними про причини, характеристики, рад?оеколог?чн? насл?дки авар?? на симпоз?ум? М?жнародного агентства з атомно? енерг?? ( МАГАТЕ ). На цьому симпоз?ум? з основними допов?дями про авар?ю виступали фах?вц? та вчен? з х?мкомб?нату ≪Маяк≫ ^[6] .

У липн? 2011 року адм?н?страц?я Челяб?нсько? област? розм?стила запит котирувань на надання послуг, що включа? вимогу, за якою до перших десяти посилань пошукових систем Google ? Яндекс за запитами, що стосуються Киштимсько? авар?? ? проблем еколог?? Карабаша , повинн? знаходитися матер?али, що м?стять ≪позитивн? або нейтральн? оц?нки еколог?чно? ситуац?? в Челяб?нську ? Челяб?нськ?й област?≫. ^[7]

Представники влади Челяб?нсько? област? прокоментували появу замовлення необх?дн?стю ≪позбавлятися в?д неактуального ? не в?дпов?дного д?йсност? ?м?джу, нав'язаного рад?офоб??ю …≫ ^{[8] [9]} , а також пов?домили, що спотворення ?нформац?? про еколог?чну ситуац?ю в рег?он? не планувалося ^[10] . Фах?вц? з пошуково? оптим?зац?? визнали вибраний владою метод неефективним, а до весни 2012 року адм?н?страц?я област? в?дмовилася в?д цього методу на користь б?льш традиц?йних ?нструмент?в, таких, як публ?кац?я реклами в журналах ^[11] .

Комплекс, до якого входила ?мн?сть, що вибухнула, являв собою заглиблену бетонну споруду з ком?рками ? каньйонами для ?мностей з нержав?ючо? стал? об'?мом 300 кубометр?в кожна. У ?мностях складувалися р?дк? високорад?оактивн? в?дходи х?мкомб?нату ≪Маяк≫. Через високу рад?оактивн?сть ?х вм?ст вид?ля? тепло (див.: Залишкове тепловид?лення ^[en] ), ? за технолог??ю ?мност? пост?йно охолоджуються. За оф?ц?йною верс??ю причина вибуху опису?ться так:

Порушення системи охолодження внасл?док короз?? ? виходу з ладу засоб?в контролю в одн?й з ?мностей сховища рад?оактивних в?дход?в, об'?мом 300 куб?чних метр?в, обумовило самороз?гр?в 70-80 тонн високоактивних в?дход?в, котр? там збер?галися, переважно в форм? н?тратно-ацетатних з'?днань. Випаровування води, осушення залишку ? роз?гр?в його до температури 330?350 градус?в привели 29 вересня 1957 о 16 годин? за м?сцевим часом до вибуху вм?сту ?мност?. Потужн?сть вибуху оц?ню?ться в 70-100 тонн трин?тротолуолу .

?нша верс?я св?дчить, що в бак-випарник з гарячим розчином н?трату плутон?ю помилково додали розчин оксалату плутон?ю. При окисленн? оксалату н?тратом вид?лилася велика к?льк?сть енерг??, що призвело до перегр?ву ? вибуху ?мност?, що м?стить рад?оактивну сум?ш.

Вибух повн?стю зруйнував ?мн?сть з нержав?ючо? стал?, що знаходилася в бетонному каньйон? на глибин? 8,2 м, з?рвав ? в?дкинув на 25 м бетонну плиту перекриття каньйону, у рад?ус? до 1 км в буд?влях вибило шибки; про ?нш? руйнування не пов?домля?ться.

Безпосередньо в?д вибуху н?хто не загинув. У пов?тря було викинуто близько 20 м?льйон?в кюр? рад?оактивних речовин, що м?стилися в зруйнован?й ?мност? у вигляд? аерозол?в, газ?в ? механ?чних суспенз?й (для пор?вняння: п?д час Чорнобильсько? авар?? було викинуто до 14 Бк , що становить приблизно 380 м?льйон?в кюр?, тобто приблизно в 19 раз?в б?льше).

Протягом першо? доби п?сля вибуху з зони ураження було виведено в?йськовослужбовц?в та ув'язнених. Евакуац?я населення з найб?льш постраждалих с?л почалася через 7-14 дн?в п?сля авар??. Загальна протяжн?сть СУРСу становила приблизно 300 км в довжину при ширин? 5-10 к?лометр?в. На ц?й площ? майже в 20 тисяч км² проживало близько 270 тисяч чолов?к, з них близько 10 тисяч людей опинилися на територ?? з щ?льн?стю рад?оактивного забруднення понад 2 кюр? на квадратний к?лометр за стронц??м-90 ( пер?од нап?врозпаду 28.8 року) ? 2100 чолов?к ? з щ?льн?стю понад 100 кюр? на квадратний к?лометр.

На територ?? ?з забрудненням понад 2 кюр? на квадратний к?лометр за стронц??м-90 знаходилося приблизно 23 населених пункти, в основному невеликих с?л. Вони були виселен?, майно, худобу ? будинки було знищено. Урожай на великих територ?ях було знищено. Велик? площ? переорано й вилучено з с?льгоспоб?гу. Виселених спочатку поселили у позам?ськ? будинки в?дпочинку, а з весни 1958 року б?ля м?ста Чебаркуль для них було побудовано, силами будбату, селище з каркасно щитових зб?рних так званих ф?нських будинк?в. Це селище по-сут? виконувало роль л?карн? ? притулку для невил?ковно хворих. Особлив?стю цього закладу, котрим оп?кувалися в?йськов? медики, було те, що пац??нт?в щоденно водили в баню, робили щоденну зам?ну одягу (звичайного робочого костюму) ? проводили щоденн? зам?ри рад?оактивност? ?х т?л. Випорожнення пац??нт?в захоронювали як рад?оактивн? в?дходи. Виселеним було призначено пенс?ю у розм?р? 27 рубл?в.

З метою попередження небезпечного впливу забруднено? територ?? на навколишн? населення в 1959 роц? уряд СРСР ухвалив р?шення про утворення на ц?й частин? СУРСу сан?тарно-захисно? зони з особливим режимом. До не? ув?йшла територ?я, обмежена ?зол?н??ю 2-4 кюр? на квадратний к?лометр за стронц??м-90, площею близько 700 кв. км. Земл? ц??? зони визнано тимчасово непридатними для ведення с?льського господарства. Тут забороня?ться використовувати земельн? та л?сов? уг?ддя, водойми, орати ? с?яти, рубати л?с, косити с?но ? випасати худобу, полювати, ловити рибу, збирати гриби та ягоди. Без спец?ального дозволу сюди н?кого не допускають.

У 1968 роц? на ц?й територ?? створено Сх?дно-Уральський запов?дник . В результат? рад?оактивного розпаду випад?нь, що в?дбулися внасл?док авар?? 1957 року, площа рад?оактивного забруднення територ?? запов?дника скорочу?ться. В даний час в?дв?дувати запов?дник не можна, бо р?вень рад?оактивност? в ньому ? за чинними нормами для людини ? все ще дуже високий. Атомний запов?дник ? донин? в?д?гра? важливу роль ? в проведенн? наукових досл?джень, пов'язаних з рад?ац??ю. На даний час потерп?л? в ход? авар??, а також учасники л?кв?дац?? насл?дк?в мають соц?альн? п?льги. ^[12]

П?сля вибуху 29 вересня 1957 п?днявся стовп диму ? пилу заввишки до к?лометра, який мерехт?в оранжево-червоним св?тлом. Це створювало ?люз?ю п?вн?чного сяйва . 6 жовтня 1957 в газет? Челяб?нська з'явилася така зам?тка: ≪У минулу нед?лю ввечер? … багато челяб?нц?в спостер?гали особливе св?т?ння зоряного неба. Це досить р?дк?сне в наших широтах св?т?ння мало вс? ознаки полярного сяйва . ?нтенсивне червоне, часом переходить у слабо-рожеве ? св?тло-блакитне св?т?ння спочатку охоплювало значну частину п?вденно-зах?дно? та п?вн?чно-сх?дно? поверхн? небосхилу. Близько 11 години його можна було спостер?гати в п?вн?чно-зах?дному напрямку… На тл? неба з'являлися пор?вняно велик? забарвлен? д?лянки ? часом спок?йн? смуги, що мали на останн?й стад?? сяйва мерид?ональний напрямок. Вивчення природи полярних сяйв, розпочате ще Ломоносовим , продовжу?ться ? в наш? дн?. У сучасн?й науц? знайшла п?дтвердження основна думка Ломоносова, що полярне сяйво виника? у верхн?х шарах атмосфери в результат? електричних розряд?в≫. Публ?кац?я зак?нчувалася так: ≪Полярн? сяйва … можна буде спостер?гати ? в подальшому на широтах П?вденного Уралу≫ ^[13] .

Про вибух на ≪Маяку≫ впродовж тривалого часу громадськ?сть практично н?чого не знала. П?зн?ше, незрозум?ло чому, авар?я була розтиражована в ЗМ? як ≪Киштимська авар?я≫. У Киштим? з ц??? нагоди нав?ть недавно було встановлено обел?ск, хоча це м?сто до дано? под?? не ма? н?якого в?дношення. Та й Сх?дно-Уральський рад?оактивний сл?д (СУРС), який утворився п?сля 1957 року, не торкнувся Киштима ? його жител?в.

? Член Громадсько? палати ОГО, л?кв?датор 1957 року, ветеран ВО ≪Маяк≫ ? М?натому В. ?. Шевченко ^[14]

• Список в?йськових ядерних авар?й
• Список цив?льних ядерних авар?й
• Челяб?нський метеорит

• Igor Kudrik, Aleksandr Nikitin, Charles Digges, Nils Bøhmer, Vladislav Larin, Vladimir Kuznetsov (1. November 2004). The Russian Nuclear Industry ? The Need for Reform. Bellona Report Volume 4:2004 (PDF) (англ.) . Bellona Foundation. с. 47?69. Арх?в ориг?налу (PDF) за 15 лютого 2010 . Процитовано 24. April 2010 . {{ cite web }} : Cite ма? пустий нев?домий параметр: |werk= ( дов?дка )
• Schores Alexandrowitsch Medwedew: Bericht und Analyse der bisher geheimgehaltenen Atomkatastrophe in der UdSSR (dt. von Anne Herbst-Oltmanns), Hoffmann und Campe: Hamburg (1979) ISBN 3-455-08888-0
• Carola Paulsen (2001). Morbiditat bei 80 akzidentell seit 1949 chronisch strahlenexponierten Anwohnern des Techa-River (Sudural) (PDF) . Universitat Ulm . Арх?в ориг?налу (PDF) за 26 Червня 2013 . Процитовано 14 листопада 2010 .
• Thomas B. Cochran, Robert S. Norris, Oleg A. Bukharin (1995). Making the Russian Bomb ? From Stalin to Yeltsin (PDF) (англ.) . Natural Resources Defence Council. Арх?в ориг?налу (PDF) за 14 грудня 2010 . Процитовано 14 листопада 2010 .
• Nils Boehmer, Thomas Nilsen (1995). Reprocessing plants in Siberia . Bellona Working Paper 4:1995 (англ.) . Арх?в ориг?налу за 22 грудня 2001 . Процитовано 22 лютого 2013 .

• Документальный фильм А.Сладкова: Кузькина мать. Атомная осень 57-го [ Арх?вовано 22 Вересня 2017 у Wayback Machine .]
• Сайт ≪Уральский Чернобыль: трагедия татар≫ [ Арх?вовано 16 С?чня 2013 у Wayback Machine .]
• Информационно-аналитическое агентство ≪Антиатом.ру≫ [ Арх?вовано 17 Березня 2014 у Wayback Machine .]
• Примерная область Восточно-Уральского радиоактивного следа [ Арх?вовано 17 Березня 2014 у Wayback Machine .]
• Доклад общества Greenpeace [ Арх?вовано 31 Грудня 2009 у Wayback Machine .]
• В Челябинске-40, 44 года назад… [ Арх?вовано 18 Березня 2013 у Wayback Machine .]
• И. Н. Бекман ≪Аварии на предприятиях ядерного топливного цикла≫ [ Арх?вовано 17 Березня 2014 у Wayback Machine .]
• Книга Жореса Медведева ≪Ядерная катастрофа на Урале≫ ( англ. Nuclear Disaster in the Urals ), Нью-Йорк, 1979, ISBN 0-207-95896-3
• Фотовыставка ≪Катастрофа длиной полвека≫
• Homepage der PO Majak: Производственное объединение ≪Маяк≫ сегодня [ Арх?вовано 25 Березня 2022 у Wayback Machine .] (russisch)
• SOUL: Southern Urals Radiation Risk Research , Multilaterales Forschungsprojekt unter Koordination des Helmholtz Zentrum Munchen
• Dokumentation von Greenpeace (englisch, 2002)
• Greenworld Russia: Verseuchtes Land ? Die Atomfabrik Majak [ Арх?вовано 22 Червня 2012 у Wayback Machine .] , Dokumentarfilm, Russland 2009, 31 Min., russisch mit deutschen Untertiteln

Словники та енциклопед?? Encyclopædia Britannica Нормативний контроль FAST :  1755700 · Freebase :  /m/05ztg0z · J9U :  987007552488805171 · LCCN :  sh2009008152

п о р Рад?ац?йн? авар?? INES 7 Чорнобильська АЕС-блок № 4 (1986) Фукус?мська АЕС (2011) INES 6 Челяб?нськ-40 (1957) INES 5 Чок-Р?вер [en] (1952), Санта-Сюзана [en] (1959), Авар?я на реактор? SL-1 (1961), АЕС Три-Майл-Айленд (1979) В?ндскейл (1957) Б?лоярська АЕС, блок № 2 (1977), Чорнобильська АЕС-блок № 1 (1982), Бухта Чажма (1985) Гоян?я (1987) Мех?ко (1987) INES 4 АЕС Сен-Лоран (1969), АЕС Сен-Лоран (1980) Лен?нградська АЕС (1975) АЕС Богуниц? (1977) Сиб?рський х?м?чний комб?нат (1993) Токаймура (1999) ?нститут рад?оелемент?в п?д Флерюсе (2006) Насл?дки Розплавлення активно? зони ядерного реактора Опром?нення Рад?ац?йний захист Рад?оактивне зараження Променева хвороба Пов'язан? статт? Список цив?льних ядерних авар?й Список в?йськових ядерних авар?й Дискус?я про атомну енерг?ю Пор?вняння авар?й на Чорнобильськ?й та Фукус?мськ?й АЕС МАГАТЕ МКРЗ