Гарр? Декстер Вайт

Матер?ал з В?к?пед?? ? в?льно? енциклопед??.
Перейти до нав?гац?? Перейти до пошуку
У В?к?пед?? ? статт? про ?нших людей ?з пр?звищем Вайт .
Гарр? Декстер Вайт
Народився 29 жовтня 1892 ( 1892-10-29 ) [1]
Бостон , США
Помер 16 серпня 1948 ( 1948-08-16 ) [1] [2] [3] (55 рок?в)
Ф?цв?льям , Чешир , Нью-Гемпшир , США
Кра?на   США
Д?яльн?сть економ?ст , пол?тик
Alma mater Гарвардський ун?верситет , Стенфордський ун?верситет ? Колумб?йський ун?верситет
Науковий ступ?нь доктор ф?лософ??
Науковий кер?вник Frank William Taussig d
Знання мов англ?йська [4]
Заклад Ун?верситет Лоренса d
У шлюб? з Енн Терр? Вайт d

Гарр? Декстер Вайт ( англ. Harry Dexter White , Гарр? Декстер Уайт; 9 жовтня 1892  ? 16 серпня 1948 ) ? американський економ?ст, представник м?н?стерства ф?нанс?в США на Бреттон-Вудськ?й конференц?? . Зокрема, Вайт був автором про?кту створення М?жнародного Валютного Фонду через тиждень п?сля атаки на Перл-Гарбор , [5] а також брав участь в свторенн? Св?тового Банку  ? основних установ Вашингтонського консенсусу . Вайт давав св?дчення та захищав свою репутац?ю перед Ком?с??ю з розсл?дування антиамерикансько? д?яльност? в серпн? 1948 року. Через три дн? п?сля дач? св?дчень Вайт помер в?д серцевого нападу в л?тньому будинку в Ф?ц В?льям, штат Нью-Гемпшир . Дек?лька джерел ?нформац??, зокрема арх?вн? документи ФБР та СРСР, вказують на те, що в?н передавав секретн? дан? Радянському Союзу [6] .

Молод?сть [ ред. | ред. код ]

Народився в Бостон? , штат Массачусетс , був сьомою, найменшою дитиною в родин? ?врейсько-литовських [7] ем?грант?в, Джозефа Вайта та Сари Маг?левськи, як? оселились в США в 1885 роц?. В 1917 роц? в?н вступив до лав арм?? США , отримав звання лейтенанта, служив у Франц?? в не-бойових загонах, протягом Першо? св?тово? в?йни . У в?ц? 30 рок?в вступив до Колумб?йського ун?верситету , пот?м перейшов до Стенфордського ун?верситету , де отримав перший науковий ступ?нь з економ?ки. П?сля захисту Ph.D. з економ?ки в Гарвардському ун?верситет? у в?ц? 38 рок?в, Вайт викладав чотири роки в ун?верситет? Лоуренса , в Епплтон? , штат В?сконсин . Видавництво Гарвардського ун?верситету надрукувало його дисертац?ю в 1933 роц? п?д назвою ≪Французьк? нац?ональн? рахунки, 1880-1913 рр.≫ ( англ. The French International Accounts, 1880?1913 ).

В?дд?л валютних досл?джень [ ред. | ред. код ]

Вайт був в?дданим ?нтернац?онал?стом, всю свою енерг?ю в?н присвятив збереженню Великого Альянсу союзник?в у Друг?й св?тов?й в?йн?, та збереженню миру через торг?влю. В?н в?рив в те, що потужн?, багатосторонн? ?нститути могли уникнути помилок Версальських угод та запоб?гти виникненню ново? св?тово? економ?чно? депрес?? . Будуч? головою В?дд?лу валютних досл?джень, який мав незалежн? джерела ф?нансування, Вайт м?г брати на роботу персонал ?гноруючи звичайн? правила для державних службовц?в та оминаючи перев?рку в органах державно? безпеки [8] .

М?н?стерство ф?нанс?в [ ред. | ред. код ]

В 1934 Джейкоб Вайнер , професор Чиказького ун?верстету , який працював в М?н?стерств? ф?нанс?в , запропонував Вайту роботу.

П?сля атаки на Перл-Гарбор в грудн? 1941 року, Вайт був призначений пом?чником м?н?стра ф?нанс?в Генр? Моргентау (молодшого) , аби бути посередником м?ж Державним департаментом та М?н?стерством з ус?х питань м?жнародних в?дносин. Також на нього була покладена в?дпов?дальн?сть за ≪керування та роботи Стаб?л?зац?йного валютного фонду без права зм?ни робочих процедур.≫ Згодом, Вайт став в?дпов?дальним за справи м?ждержавних в?дносин в м?н?стерств?, де мав доступ до велико? к?лькост? конф?денц?йно? ?нформац?? про стан економ?ки США та ?? в?йськових союзник?в.

За словами сина Моргентау, Вайт був основним творцем плану Моргентау [9] . Пово?нний план Моргентау, у вар?ант? Вайта, полягав у виведенн? вс??? промисловост? з Н?меччин?, розпуску ?? збройних сил, та перетворення ?? на аграрну кра?ну, усуваючи б?льшу частину н?мецько? економ?ки та здатн?сть протистояти зовн?шн?й агрес??. Вар?ант плану, який ставив на мет? перетворити Н?меччину на ≪кра?ну в основному хл?бороб?в та пастух?в≫, був п?дписаний Президентом США Франкл?ном Делано Рузвельтом та Британським прем'?р-м?н?стром В?нстоном Черчиллем на друг?й конференц?? в Квебец? у вересн? 1944 року. Однак, прац?вник в?дд?лу Вайта з доступом до деталей плану передав його прес?, а Вайт передав коп?ю плану радянськ?й розв?дц? [10] . Протести громадськост? примусили Рузвельта публ?чно зректися цих нам?р?в. Нацисти та Йозеф Геббельс дуже зрад?ли викриттю, скористались планом Моргентау для пропаганди та п?днесенню бойового духу в?йськових, придушенню критичних голос?в проти в?йни у Н?меччин?, та з?рвали можливий сепаратний мир з Заходом. Д?? Вайта також допомогли Радянському Союзов?, фактично гарантуючи, що Нацисти, або ?хн? наступники, не укладатимуть сепаратний мир з Заходом. Однак, Моргентау все ж таки вдалось вплинути на остаточну окупац?йну пол?тику, [11] в тому числ?, завдяки окупац?йн?й директив? JCS 1067, яка д?яла до л?та 1947 року та забороняла будь-як? спроби економ?чного в?дновлення в Н?меччин?. В допов?д? про стан справ в Н?меччин? через два роки окупац??, колишн?й Президент США Герберт Гувер в березн? 1947 року в?дзначив:

?сну? ?люз?я, що Нова Н?меччина, яка залишилась п?сля анекс??, може бути зведена до ≪кра?ни пастух?в≫. Це неможливо зробити, якщо не знищити або кудись прибрати 25 000 000 чолов?к. [12]

Руйнування важко? промисловост? на заход? Н?меччини, узгоджене на Потсдамськ?й конференц?? , тривало до 1951 року.

Вайт був головним представником США на конференц?? у Бреттон Вудс? в 1944 роц? , та, за св?дченнями, дом?нував на конференц?? та нав'язав сво? бачення, попри заперечення представника Британ?? Джона Мейнарда Кейнса [8] [13] . По завершенню В?йни, Вайт був наближений до процесу створення так званих Бреттон Вудських установ ? М?жнародного валютного фонду (МВФ) та Св?тового банку . Ц? ?нститути мали запоб?гти в?дтворенню деяких економ?чних проблем, як? трапились п?сля Першо? св?тово? в?йни. Вже наприк?нц? листопада 1945 року Вайт п?дтримував пол?пшення в?дносин з Радянським Союзом [14] . П?зн?ше, Вайт став директором та представником США у МВФ.

В червн? 1947 року Вайт неспод?вано йде у в?дставку, та зв?льня? св?й каб?нет того ж дня.

Звинувачення в шпигунств? [ ред. | ред. код ]

2 вересня 1939 року, наступного дня п?сля вторгнення нацист?в до Польщ? та менше, н?ж два тижн? п?сля п?дписання пакту Молотова ? Р?ббентропа , пом?чник державного секретаря та радник Президента Рузвельта з внутр?шньо? безпеки Адольф Берл? зустр?вся завдяки журнал?сту ?сааку Дон Левайну з радянським агентом -метунцем В?ттекером Чемберсом . В зроблених вечор? зам?тках про зустр?ч, Левайн перел?чив ?мена, зокрема, в?н записав ≪м?стер Вайт≫ [15] . Зам?тки Берл? про зустр?ч згадок про Вайта не м?стять [16] . Берл? написав меморандум на 4 стор?нках, та передав його Президенту, котрий в?дкинув ?дею шпигунських к?л в сво?му оточенн? як ≪абсурдну≫. Директор ФБР, Джон Едгар Гувер , в?дкидав викриття Чемберса як ≪?стор?ю, г?потезу, чи умовив?д≫ ще в 1942 роц? [17] .

20 березня 1945 року оф?цер з безпеки Державного департаменту допитав Чемберса. В його зам?тках записано, що Чемберс назвав Вайта ≪взагал? агентом, але слабким≫, котрий допом?г багатьом учасникам комун?стичного п?дп?лля знайти роботу в М?н?стерств? ф?нанс?в [18] .

7 листопада 1945 року, радянська шпигунка-кур'?р Ел?забет Бентл? перекинулась на б?к США та розпов?ла сл?дчим Федерального бюро розсл?дувань , що в к?нц? 1942 або на початку 1943 року вона д?зналась в?д радянських шпигун?в Натана Грегор? С?львермастера та Людв?га Ульмана , що одним з джерел державних документ?в, як? вони фотографували та передавали нею куратору в?д НКВС Якову Голосу був Гарр? Декстер Вайт [19] .

Наступного дня, директор ФБР Джон Едгар Гувер в?дправив лист кур'?ром раднику з в?йськових питань Президента Трумена , генералу Гарр? Ваугхану, пов?домляючи, що ≪деяк? найман? урядом США прац?вники передають ?нформац?ю та дан? сторонн?м особам, як?, в свою чергу, передають цю ?нформац?ю агентам розв?дки Радянського Союзу.≫ Лист назвав з десяток названих Бентл? п?дозрюваних, другим в списку був Гарр? Декстер Вайт [20] .

ФБР проанал?зувало надан? Бентл? в?домост? та результати проведених на ?х основ? розсл?дувань названих нею п?дозрюваних, включно з Вайтом, [21] та видало допов?дь ≪Радянська розв?дка в США≫ ( англ. Soviet Espionage in the United States ), [22] яка була в?дправлена 4 грудня 1945 року до Б?лого Дому, Генеральному прокурору та Державному департаменту [23] . Через ш?сть тижн?в, 23 с?чня 1946 року, Трумен ном?нував Вайта на посаду директора в?дд?лу США в М?жнародному валютному фонд? . У в?дпов?дь, ФБР над?слало меморандум на 28 стор?нках присвячений особисто Вайту та його контактам, який був отриманий в Б?лому Дом? 4 лютого 1946 року [24] . Ном?нац?я Вайта була затверджена в Сенат? 6 лютого 1946 року.

Через ш?сть рок?в, Трумен св?дчитиме, що Вайт був ≪одразу в?докремлений в?д урядово? служби≫ п?сля отримання ц??? ?нформац?? ? спочатку в?д М?н?стерства ф?нанс?в, а пот?м в?д МВФ [25] . Вайт все ще працював в МВФ 19 червня 1947 року ? б?льш н?ж два роки п?сля того, як ФБР поставило Б?лий Д?м до в?дома про його д?яльн?сть ? коли в?н неспод?вано п?шов у в?дставку (зв?льнивши св?й каб?нет того ж дня), п?сля того, як Генеральний прокурор Том Кларк наказав Федеральному великому жур? розсл?дувати звинувачення Бентл? [26] .

31 липня 1948 року Бентл? розпов?ла ком?с?? з розсл?дування антиамерикансько? д?яльност? , що Вайт брав участь в шпигунств? на користь Радянського Союзу протягом Друго? св?тово? в?йни, [27] та передавав та?мн? документи Казначаейства агентам радянсько? розв?дки. Бентл? заявила, що колеги Вайта передавали ?й ?нформац?ю в?д нього. В св?дченнях, даних в 1953 роц?, Бентл? заявила, що Вайт в?дпов?дальний за передачу радянським агентам друкарських кл?ше, як? М?н?стерство ф?нанс?в використовувало для друку союзницьких в?йськових марок в окупован?й Н?меччин?, що дозволило Радянському Союзу друкувати грош? з надлишком, [28] п?д?гр?ваючи чорний ринок та роздмухуючи ?нфляц?ю по вс?й окупован?й Н?меччин?, [29] завдавши США збитк?в на чверть м?льярда долар?в [30] .

Бентл? написала в 1951 роц?, в автоб?ограф?? що вона була ≪здатна влаштувати ?з допомогою Гарр? Декстера Вайта передачу кл?ше М?н?стерством ф?нанс?в США Радянському Союзу≫ [31] . Бентл? дос? не згадувала цей еп?зод в св?дченнях, як? вона дала ФБР, ком?тетам, великим жур?, та прокурорам, ? на той час не були в?дом? докази того, що Бентл? мала будь-яку роль в передач?. Дехто ставив п?д сумн?в роль Гарр? Декстера Вайта в н?й [32] .

В св?дченнях, даних 1953 року на ком?с??, очолюван?й Джозефом Маккарт? , вона розпов?ла, що виконувала вказ?вки, отриман? в?д резидента НКВС у Нью-Йорку ?схака Абдуловича Ахмерова (котрий д?яв п?д ?менем ≪Б?лл≫), коли передала пов?домлення через Людв?га Ульмана та Натана С?львермастера Гарр? Вайту аби ≪натиснути в справ? передач? кл?ше до Радянського Союзу≫ [33] .

Це ?диний випадок, коли б?ограф Катрин Олмстед д?йшла висновку, що Бентл? казала неправду про свою роль, [29] пославшись на думку ?сторика Брюса Крейга про те, що ≪вся ця “схема” ? суц?льна фабрикац?я≫ [34] .

Але згодом св?дчення Бентл? були повн?стю п?дтверджен? дов?дкою, знайденою через 50 рок?в в Радянських арх?вах. В дов?дц?, Гайк Овак?мян , начальник американського в?дд?лу НКВС (на який працювала Бентл?), посила?ться на допов?дь з Нью-Йорка (де знаходилась Бентл?) [35] [36] в?д 14 кв?тня 1944 року (коли Бентл? вела групу С?львермастера), [37] [38] що ≪зг?дно з нашими вказ?вками≫ Бентл? отримала через С?львермастера ≪позитивне р?шення М?н?стерства ф?нанс?в передати Радянському Союзу кл?ше для друку н?мецьких окупац?йних марок≫ [39] .

В?ттекер Чемберс , колишн?й агент радянсько? розв?дки, дав св?дчення 3 серпня про сп?впрац?ю з Вайтом в секретному апарат? комун?стичного п?дп?лля до 1938 року [40] . Чемберс представив документи, як? збер?глись в нього ще з час?в, коли в?н був кур'?ром радянського шпигунського кола в США. Серед них були рукописн? нотатки, як?, за його словами, дав йому Вайт. М?н?стерство ф?нанс?в п?дтвердило, що документ м?стив надсекретн? матер?али Державного департаменту, а лаборатор?я ФБР встановила, що в?н був написаний рукою Вайта [41] . Чемберс заявив, однак, що Вайт був найменш продуктивним з його контакт?в [42] .

Дженнер, Мак-Карт?, Мойн?хан [ ред. | ред. код ]

Очолювана сенатором В?льямом Дженнером ком?с?я провела розсл?дування проблеми перевищення повноважень не-обраними високопосдавцями, зокрема, Вайтом. Частина допов?д? присвячена перегляду пол?тики адм?н?страц?? Президента Рузвельта у в?дносинах з Кита?м, ? була надрукована як ≪Щоденник Моргентау≫ [43] . В допов?д? йшлося, що:

зосередження приб?чник?в комун?зму в М?н?стерств? ф?нанс?в, та особливо у в?дд?л? монетарних досл?джень, тепер повн?стю заф?ксовано. Вайт був першим директором в?дд?лу; його наступниками були Франк Кое та Гарольд Глассер . Також з в?дд?лом монетарних досл?джень були В?льям Людв?г Ульман, ?рв?нг Каплан, та В?ктор Перло . Було встановлено, що Вайт, Кое, Глассер, Каплан та Перло ? учасниками комун?стично? змови...

Ком?с?я також заслухала св?дчення сп?чрайтера Генр? Моргентау, Джонатана М?тчела, про те, що Вайт намагався переконати його в тому, що Радянський Союз створив систему, яка вит?снить кап?тал?зм та християнство .

В 1953 роц? сенатор Джозеф Маккарт? та генеральний прокурор з адм?н?страц?? Ейзенхауера , Герберт Броунел (молодший), пов?домили, що ФБР попередило адм?н?страц?ю Трумена про Вайта перед його призначенням до МВФ. Броунел поширив лист ФБР в?д 8 листопада 1945 року в Б?лий Д?м з попередженням про Вайта та ?нших, та заявив, що Б?лий Д?м отримував допов?дь ФБР про ≪радянську розв?дку в США≫, включно з? справою Вайта, за ш?сть тижн?в до висунення Вайта до МВФ [44] .

Хоча ? не заперечуючи в?дправку цього та ?нших попереджень Труману, сенатор Дан?ель Патр?к Мойн?хан в передмов? до допов?д? ком?с?? 1997 року написав, що Труман не був по?нформований про про?кт Венона [45] . На п?дтримку цього твердження, в?н послався на оф?ц?йну, написану сп?льно АНБ та ЦРУ, ?стор?ю про?кту Венона, що ≪не ?сну? достов?рних доказ?в≫ того, що Труман був по?нформований про про?кт Венона [46] .

Смерть [ ред. | ред. код ]

13 серпня 1948 року, Вайт давав св?дчення Ком?с?? з розсл?дування антиамерикансько? д?яльност? , де заявив, що не ? комун?стом. Одразу п?сля дач? св?дчень трапився серцевий напад. В?н покинув Вашингтона та по?хав в?дпочити на ферму Ф?цв?льям, в Нью Хемпшир?. Одразу по прибуттю в нього стався другий серцевий напад [47] . Через два дн?, 16 серпня 1948 року, у в?ц? 55 рок?в, Гарр? Вайт помер [48] [49] . Встановлена причина смерт? була передозування диг?тал?сом (наперстянка) [50] .

Про?кт Венона [ ред. | ред. код ]

Докладн?ше: Про?кт ≪Венона≫

Криптографи АНБ встановили, що Гарр? Декстер Вайт був джерелом ?нформац?? в розшифровках про?кту Венона п?д кодовими ?менами ≪Адвокат≫, [51] ≪Р?чард≫, [52] та ≪Юрист≫ [53] . Через два роки п?сля його смерт?, в меморандум? в?д 15 жовтня 1950 року, завдяки доказам, отриманим на про?кт? Венона, Вайт був ?дентиф?кований як джерело ?нформац?? радянсько? розв?дки п?д кодовим ?м'ям ≪Юрист≫ [54] . Згодом, м?н?стерство юстиц?? оприлюднило ?нформац?ю про ?снування про?кту Венона та про те, що в розшифрованих телеграмах Вайт ма? кодове ?м'я ≪Юрист≫ та ? джерелом розв?дувально? ?нформац??. В допов?д? ФБР про Вайта йдеться:

Вам вже надавались поради стосовно ?нформац?? отримано? в?д про?кту Венона про Юриста, який д?яв протягом 1944 року. Зг?дно з ?нформац??ю, отриманою в?д про?кту Венона перед тим про Юриста, протягом кв?тня 1944 року в?н допов?дав про розмови м?ж тогочасним Державним секретарем Корделлом Каллом та в?це-президентом Уоллесом . В?н також допов?дав про можливу подорож Уоллеса до Китаю . 5 серпня 1944 року в?н допов?в радянським шпигунам, що був впевнений в перемоз? Президента Рузвельта на виборах якщо не станеться якась приголомшлива в?йськова поразка. Також в?н допов?в, що висунення Трумана на посаду в?це-президента мало забезпечити голоси консервативного крила демократично? парт??. Також пов?домлялось, що Юрист готовий до будь-яко? самопожертви заради МДБ, але побоювався, що викриття його д?яльност? може спричинити скандал та вплинути на вибори. Також згадувалось, що в?н повернеться до Вашингтону 17 серпня 1944 року. Нова ?нформац?я, отримана в?д про?кту Венона, вказу?, що Юрист та Моргентау мали подорожувати до Лондона та Норманд??, покинувши США 5 серпня 1944 року.

Кодове ?м'я було п?дтверджене завдяки документам, оприлюдненим радянським прац?вником арх?в?в Василем Митрох?ним . Гарр? Декстер Вайт спочатку мав кодове ?м'я ≪КАСИР≫ а пот?м ≪ЮРИСТ≫ [55] .

?ншим прикладом д?й Вайта як агента впливу Радянського Союзу може служити зрив запропоновано? позики у $200 м?льйон?в китайським нац?онал?стам в 1943 роц? [56] [57] .

?нш? розшифровки про?кту Венона дають додатков? докази проти Вайта, включно з його порадами про те, як ? коли зустр?чатись для передач? ?нформац?? його куратору. Документ №71 про?кту Венона м?стить записи розмов Вайта, де в?н з?зна?ться в отриманн? платн? за роботу на Радянський Союз [57] [58] .

В 1997 роц? ком?с?я сенату США д?йшла висновку, що провина Алгера Х?са з Державного департаменту вигляда? доведеною, як ? Декстера Вайта з М?н?стерства ф?нанс?в [59] .

Додатков? св?дчення д?яльност? Вайта в рол? радянського агента були отриман? з радянських арх?в?в та оф?цера КДБ Олександра Василь?ва . В книз? Алена Вайнстейна та Олександра Василь?ва, ≪The Haunted Wood: Soviet Espionage in America ? the Stalin Era≫, Василь?в, колишн?й радянський журнал?ст та оф?цер КДБ, зробив огляд радянських арх?вних документ?в про д?яльн?сть Вайта на користь Радянського Союзу. Вайт допомагав Гарольду Глассеру , прац?внику М?н?стерства ф?нанс?в та шпигуну НКВС, ≪в отриманн? посад та кар'?рному росту в М?н?стерств?, знаючи про його зв'язки з комун?стами≫. Через п?дтримку Вайта, Гласеру вдалось пройти перев?рку ФБР. В грудн? 1941 року Та?мна служба передала Гарр? Вайту допов?дь, вказавши на наявн?сть доказ?в сп?впрац? Глассера з комун?стами. Вайт так ? не в?дреагував на цю допов?дь. Глассер залишився на служб? в М?н?стерств? ф?нанс?в, та невдовз? став вербувати ?нших агент?в, та готувати допов?д? про персонал М?н?стерства та ?нших потенц?йних агент?в для НКВС. П?сля вступу США в Другу св?тову в?йну, за погодженням Вайта, Глассер був переведений на вищ? урядов? посади [60] .

Зг?дно з радянськими арх?вами, ?ншими кодовими ?менами Вайта у МДБ були ≪Р?чард≫ та ≪Р?д≫. Аби захистити сво? джерело ?нформац??, радянськ? розв?дники зм?нили кодове ?м'я Вайта.

Родина Вайта та його б?ографи дос? вважають його невинним [10] . Стефен Шлез?нгер пише: ≪Серед ?сторик?в, ?дино? думки про Вайта дос? не ?сну?, але багато схиляються до того, що в?н намагався допомогти Радянському Союзу, але не вважав сво? д?? шпигунством.≫ [61] Роберт Ск?дельск? , п?сля перегляду доказ?в, д?йшов висновку, що:

по?днання на?вност?, поверховост? та неймов?рно? самовпевненост? ? разом з його б?ограф??ю ? пояснюють д?? Вайта. Беззаперечно, в?н зрадив свою кра?ну, оск?льки передав нац?ональн? секрети ворогу. Але нема? жодних сумн?в?в в тому, що передаючи секретну ?нформац?ю Радянському Союзу, Вайт усв?домлював, що зраджу? надану йому дов?ру, нав?ть якщо й не усв?домлював, що зраджу? свою кра?ну. [62]

Прим?тки [ ред. | ред. код ]

  • Svetlana Chervonnaya. Alexander Vassiliev's Notes and Harry Dexter White - DocumentsTalk.com . documentstalk.com. Арх?в ориг?налу за 9 жовтня 2011 . Процитовано 2011 03 20 .
  1. ↑ а б в SNAC ? 2010.
  2. ↑ а б Енциклопед?я Брокгауз
  3. ↑ а б Munzinger Personen
  4. ↑ Bibliotheque nationale de France BNF : платформа в?дкритих даних ? 2011.
  5. ↑ Q&A: Economist Judy Shelton . Арх?в ориг?налу за 26 червня 2014 . Процитовано 6 грудня 2011 .
  6. ↑ John Earl Haynes , Harvey Klehr and Alexander Vassiliev , Spies: The Rise and Fall of the KGB in America (New Haven: Yale University Press , 2009)
  7. ↑ R. Bruce Craig, Treasonable Doubt: The Harry Dexter White Spy Case ,University Press of Kansas, 2004 p. 17 ISBN 978-0-7006-1311-3
  8. ↑ а б One Man's Greed , Time , 23 листопада 1953, арх?в ориг?налу за 23 серпня 2013 , процитовано 3 жовтня 2006
  9. ↑ Dietrich, John (2002), The Morgenthau Plan: Soviet Influence on American Postwar Policy , New York: Algora Publishing, с. 17, ISBN   1-892941-90-2 , OCLC   49355870
  10. ↑ а б Schecter, Jerrold; Leona Schecter (2002), Sacred Secrets: How Soviet Intelligence Operations Changed American History , Washington, DC: Brassey's, ISBN   1-57488-327-5 , OCLC   48375744
  11. ↑ Frederick H. Gareau "Morgenthau's Plan for Industrial Disarmament in Germany" The Western Political Quarterly, Vol. 14, No. 2 (Jun., 1961)
  12. ↑ Арх?вована коп?я . Арх?в ориг?налу за 30 травня 2012 . Процитовано 7 грудня 2011 . {{ cite web }} : Обслуговування CS1: Стор?нки з текстом ≪archived copy≫ як значення параметру title ( посилання )
  13. ↑ Donald Markwell, John Maynard Keynes and International Relations: Economic Paths to War and Peace , Oxford University Press, 2006
  14. ↑ White, Harry Dexter. Untitled paper advocating "continued Peace and friendly relations with Russia". ? Princeton University collection, 1945. ? 30 листопада.
  15. ↑ Isaac Don Levine's Notes of the Meeting . Арх?в ориг?налу за 1 серпня 2020 . Процитовано 7 грудня 2011 .
  16. ↑ John Earl Haynes and Harvey Klehr, Venona: Decoding Soviet Espionage in America [ Арх?вовано 26 червня 2014 у Wayback Machine .] (New Haven: Yale University Press, 1999), p.90-91
  17. ↑ Robert Skidelsky, John Maynard Keynes:Fighting for Britain, 1937-1946 , Macmillan, London 2000 p.256
  18. ↑ Allan Weinstein, Perjury: The Hiss?Chambers Case (New York: Alfred A. Knopf, 1978), ISBN 0-394-49546-2 , p. 346
  19. ↑ FBI file: Underground Soviet Espionage Organization (NKVD) in Agencies of the United States Government [ Арх?вовано 18 липня 2012 у Archive.is ] , October 21, 1946, p. 78-79 (PDF pp. 86-87)
  20. ↑ Hoover to Vaughan, November 8, 1945, FBI Silvermaster file, Vol. 16 [ Арх?вовано 26 липня 2011 у Wayback Machine .] , PDF pp. 98 [ Арх?вовано 26 липня 2011 у Wayback Machine .] , 99 [ Арх?вовано 26 липня 2011 у Wayback Machine .] , 100 [ Арх?вовано 26 липня 2011 у Wayback Machine .] . Cf. Robert Louis Benson and Michael Warner, eds., Venona: Soviet Espionage and the American Response, 1939-1957 (Washington, D.C.: National Security Agency/Central Intelligence Agency, 1996), Document 15, pp. 69 [ Арх?вовано 27 березня 2010 у Wayback Machine .] , 70 [ Арх?вовано 27 березня 2010 у Wayback Machine .] , 71 [ Арх?вовано 27 березня 2010 у Wayback Machine .]
  21. ↑ [1] [ Арх?вовано 26 липня 2011 у Wayback Machine .] , p. 47 (PDF p. 45)
  22. ↑ Арх?вована коп?я (PDF) . Арх?в ориг?налу (PDF) за 26 липня 2011 . Процитовано 7 грудня 2011 . {{ cite web }} : Обслуговування CS1: Стор?нки з текстом ≪archived copy≫ як значення параметру title ( посилання )
  23. ↑ FBI memo: Harry Dexter White [ Арх?вовано 26 липня 2011 у Wayback Machine .] , PDF p. 54
  24. ↑ Harry Dexter White [ Арх?вовано 26 липня 2011 у Wayback Machine .] , PDF pp. 24-52
  25. ↑ Robert Skidelsky, John Maynard Keynes: Fighting for Britain, 1937-1946 , Macmillan, London 2000 p. 257
  26. ↑ Robert G. Whalen (12 грудня 1948). Hiss and Chambers: Strange Story of Two Men . The New York Times . Арх?в ориг?налу за 2 лютого 2012 . Процитовано 7 грудня 2011 .
  27. ↑ Elizabeth Bentley Deposition, FBI Silvermaster file (PDF) , FBI's FOIA Website , 31 липня 1948, арх?в (PDF) ориг?налу за 6 березня 2007 , процитовано 3 жовтня 2006
  28. ↑ James C. Van Hook, " Treasonable Doubt: The Harry Dexter White Spy Case [ Арх?вовано 23 серпня 2020 у Wayback Machine .] ," Studies in Intelligence, Vol. 49, No. 1, 2005
  29. ↑ а б Radosh, Ronald (24 лютого 2003), The Truth-Spiller , National Review , арх?в ориг?налу за 6 березня 2008 , процитовано 30 липня 2008 , ... Bentley accused of providing stolen U.S. currency plates to the Soviets. (The plates were used to print unlimited amounts of occupation currency in the eastern zone of postwar Germany, sparking a black market and serious inflation throughout the occupied country.)
  30. ↑ Henry Morgenthau, The Morgenthau Diaries, Book 732, pp. 97-99.
  31. ↑ Bentley, 1951 , с. 141
  32. ↑ Craig, R. Bruce (2004), Treasonable Doubt: The Harry Dexter White Spy Case , University Press of Kansas, с. 245, ISBN   0-7006-1311-0
  33. ↑ Testimony of Elizabeth Bentley, S. Prt. 107-84 - Executive Sessions of the Senate Permanent Subcommittee on Investigations of the Committee on Government Operations (McCarthy Hearings 1953-54), Vol. 4 [ Арх?вовано 1 листопада 2007 у Wayback Machine .] , p. 3427
  34. ↑ Olmsted, 2002 , с. 186
  35. ↑ Michael Warner, Red Spy Queen: A Biography of Elizabeth Bentley [ Арх?вовано 1 серпня 2020 у Wayback Machine .] , Studies in Intelligence , Vol. 47, No. 2, 2003
  36. ↑ John Earl Haynes and Harvey Klehr, Venona: Decoding Soviet Espionage in America [ Арх?вовано 26 червня 2014 у Wayback Machine .] (New Haven: Yale University Press, 1999), p.96
  37. ↑ Christopher Andrew and Vasili Mitrokhin, The Sword and the Shield: The Mitrokhin Archive and the Secret History of the KGB (London: Basic Books, 1999) ISBN 978-0-465-00310-5 , p. 129
  38. ↑ ( Olmstead, 2002 , с. 45)
  39. ↑ Schecter, Jerrold L. (2003), Sacred Secrets: How Soviet Intelligence Operations Changed American History , Potomac Books, с. 122, ISBN   1574885227
  40. ↑ Testimony of Whittaker Chambers before the House Committee on Un-American Activities , 3 серпня 1948, арх?в ориг?налу за 21 липня 2010 , процитовано 3 жовтня 2006
  41. ↑ FBI Memorandum identifying Harry Dexter White as agent Jurist
  42. ↑ Chambers, Whittaker (1952), Witness , New York: Random House, с. 383?384, 414?416, 419?421, 429?432, 510?512, et al., ISBN   52-5149 , арх?в ориг?налу за 5 грудня 2012 , процитовано 7 грудня 2011 {{ citation }} : Перев?рте значення |authorlink= ( дов?дка ) ; Перев?рте значення |isbn= : довжина ( дов?дка )
  43. ↑ Records of the Morgenthau Diary Study, 1953-65 , Guide to the Records of the U.S. Senate at the National Archives (Record Group 46) , The Center for Legislative Archives, арх?в ориг?налу за 21 грудня 2011 , процитовано 3 жовтня 2006
  44. ↑ The White Case Record , Time , 30 листопада 1953, арх?в ориг?налу за 30 вересня 2007 , процитовано 3 жовтня 2006
  45. ↑ Moynihan, Daniel Patrick (1997), Chairman's Forward (PDF) , Moynihan Commission on Government Secrecy , арх?в ориг?налу (PDF) за 26 вересня 2006 , процитовано 3 жовтня 2006
  46. ↑ Robert Louis Benson and Michael Warner, eds., VENONA: Soviet Espionage and the American Response, 1939-1957 (Washington, D.C.: National Security Agency/Central Intelligence Agency, 1996), xxiv.
  47. ↑ Categorical Denial , Time (magazine) , 30 серпня 1948, арх?в ориг?налу за 7 липня 2009 , процитовано 30 липня 2008 , Shortly after he had finished testifying before Congress, suffering from a bad heart, Harry White left Washington for a rest on his New Hampshire farm. He had just arrived there when he was stricken by another heart attack. Two days later, death came to Harry Dexter White, 56.
  48. ↑ Victor Nevasky, Letters From Readers [ недоступне посилання ] : "Harry Dexter White," Commentary , April 1988, p. 10 (Cf. David Rees, Harry Dexter White: A Study in Paradox (Coward, McCann & Geoghegan, 1973), ISBN 978-0-698-10524-9 )
  49. ↑ Harry Dexter White, Accused In Spy Inquiry, Dies at 56 , United Press in Washington Post , 18 серпня 1948, арх?в ориг?налу за 25 травня 2011 , процитовано 4 кв?тня 2008 , Harry Dexter White, former Assistant Secretary of the Treasury accused of Soviet espionage activity during the current spy hearings at Washington, died unexpectedly at his Fitzwilliam, New Hampshire , summer home late yesterday, it was disclosed today.
  50. ↑ Willard Edwards, "Hiss spy paper linked to late treasury aid," Chicago Daily Tribune, 29 November 1949, pp. 1-2
  51. ↑ 1251 KGB New York to Moscow, 2 September 1944, p. 2 . Арх?в ориг?налу за 9 вересня 2010 . Процитовано 7 грудня 2011 .
  52. ↑ 83 KGB New York to Moscow, 18 January 1945, p.1 . Арх?в ориг?налу за 29 листопада 2007 . Процитовано 29 листопада 2007 .
  53. ↑ Robert J. Hanyok, "Eavesdropping on Hell: Historical Guide to Western Communications Intelligence and the Holocaust, 1939-1945" [ Арх?вовано 19 червня 2014 у Wayback Machine .] (Washington, DC: Center for Cryptologic History, National Security Agency, 2005, 2nd Ed.), p. 119 (PDF page 124)
  54. ↑ FBI Memorandum identifying Harry Dexter White as agent Jurist , 16 жовтня 1950, арх?в ориг?налу за 28 грудня 2019 , процитовано 3 жовтня 2006
  55. ↑ Andrew, Christoper; Vasili Mitrokhin (1999), The Sword and the Shield: The Mitrokhin Archive and the Secret History of the KGB , New York: Basic Books, с.  106 , ISBN   0-465-00310-9
  56. ↑ Robert Skidelsky, John Maynard Keynes:Fighting for Britain, 1937-1946 , Macmillan, London 2000 p.261
  57. ↑ а б Haynes, John Earl ; Harvey Klehr (2000), Venona: Decoding Soviet Espionage in America , New Haven: Yale University Press, с. 142?145, ISBN   0-300-08462-5 , OCLC   44694569
  58. ↑ FBI Documents of Historic Interest re Venona That Are Referenced in Daniel Moynihan's Book "Secrecy" (PDF) , FBI's FOIA Website , с. 17, арх?в (PDF) ориг?налу за 17 серпня 2000 , процитовано 3 жовтня 2006
  59. ↑ Appendix A; SECRECY; A Brief Account of the American Experience (PDF) , Report Of The Commission On Protecting And Reducing Government Secrecy , United States Government Printing Office, 1997, с. A?37, арх?в ориг?налу (pdf) за 29 червня 2007 , процитовано 3 жовтня 2006
  60. ↑ Weinstein, Allen ; Alexander Vassiliev (1999), The Haunted Wood: Soviet Espionage in America--The Stalin Era , New York: Modern Library, ISBN   0-375-75536-5 , OCLC   43680047
  61. ↑ Schlesinger, Stephen E. (2004), Act of Creation: the Founding of the United Nations: A story of Superpowers, Secret Agents, Wartime Allies and Enemies, and Their Quest for a Peaceful World , Cambridge, MA: Westview, Perseus Books Group, с. 108, ISBN   0-8133-3275-3
  62. ↑ Robert Skidelsky , John Maynard Keynes:Fighting for Britain, 1937-1946 , Macmillan, London 2000 p.265

Л?тература [ ред. | ред. код ]

Див. також [ ред. | ред. код ]

Перегляд цього шаблону
  Генеалог?я та некропол?стика
Л?тература та б?бл?ограф?я
Тематичн? сайти
Словники та енциклопед??
Дов?дков? видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гарр?_Декстер_Вайт&oldid=40430694