Випередження р?внодення ( лат. praecessio aequinoctiorum ) ? ?сторична назва для поступового зсуву точок весняного та ос?ннього р?внодень (тобто, точок перетину небесного екватора з екл?птикою ) вздовж екл?птики назустр?ч видимому р?чному руху Сонця .

Випередження р?внодення в?дкрив давньогрецький астроном Г?ппарх у II ст. до н.е. Його пояснення (з погляду механ?ки) вперше дав ?саак Ньютон 1687 року ^[1] .

Докладну теор?ю розробили Жан д'Аламбер , П'?р-Симон Лаплас та Леонард Ейлер у XVIII стор?чч? ^[1] .

Основною причиною випередження р?внодення ? прецес?я ос? добового обертання Земл? ^[1] . Прецес?ю под?ляють на м?сячно-сонячну, планетну ^[1] та геодезичну (зумовлену ефектами загально? теор?? в?дносност? ). На пов?льний прецес?йний рух накладаються невелик? та швидш? нутац?йн? коливання земно? ос? ^[2] .

Числов? значення прецес?? вперше визначив Фр?др?х Бессель на початку XIX стор?ччя. Пот?м ?х уточнили Отто Струве та Саймон Ньюком ^[1] .
М?сячно-сонячна прецес?я зумовлю? в?ковий кваз?р?вном?рний рух середнього полюса по малому кругу небесно? сфери з пов?льно-зм?нним рад?усом приблизно р?вним ${\displaystyle \epsilon \simeq 23^{\circ }27'}$ навколо полюса екл?птики . Приводить до зсуву точки весняного р?внодення вздовж екл?птики на 50,39″/р?к у напрямку назустр?ч руху Сонця.

Прецес?я в?д планет зсува? точку ${\displaystyle \Upsilon }$ з? швидк?стю приблизно на 11″ за стор?ччя (0,11″/р?к) у напрямку руху Сонця, а також зменшу? нахил екл?птики до екватора приблизно на 47″/стор?ччя (у сучасну епоху) ^[3] .

Геодезична прецес?я зсува? точку ${\displaystyle \Upsilon }$ на 1,92″/стор?ччя ^{[ джерело? ]} .

М?сячно-сонячна нутац?я виклика? пер?одичний зсув точки ${\displaystyle \Upsilon }$ по екл?птиц?. Головний член цих коливань ма? ампл?туду ${\displaystyle \simeq 17,2''}$ та пер?од 18,6 року. Вар?ац?? нахилу екл?птики з ампл?тудою ${\displaystyle \simeq 9''}$ мають пер?од близько дев'яти рок?в. Прям? збурення в?д планет безпосередньо на обертання Земл? й опосередкован? збурення (через вплив планет на орб?ту М?сяця) призводять до появи планетних член?в у нутац??. Загалом теор?я нутац?? врахову? б?льше сотн? пер?одичних член?в ^[4] .

Геодезична нутац?я ма? ампл?туду ${\displaystyle \lesssim 1.53\cdot 10^{-4}}$ кутово? секунди .

Загальним ефектом випередження р?внодення ? рух точки ${\displaystyle \Upsilon }$ вздовж екл?птики на 50,26″/р?к у напрямку назустр?ч руху Сонця ^{[1] [4]} . Повний оберт в?дбува?ться приблизно за 25,8 тис. рок?в ( платон?вський р?к ).

На початку нашо? ери точка весняного р?внодення перебувала в суз?р'? Овна . Саме тод? ?? позначали знаком цього суз?р'я ? ${\displaystyle \Upsilon }$. Нараз? точка весняного р?внодення зсунулася б?льше н?ж на ${\displaystyle 1.8^{h}}$ на зах?д ? перебува? в суз?р'? Риб , однак ?? позначення збереглося.