?коноста?с, ?коностав
(
грец.
ε?κονοστ?σιον
, в?д
грец.
ε?κ?ν, ?,
ikon
? образ, що нагаду? предмет, схож?сть ?
грец.
στ?σι?
, в?д нього
грец.
στ?ση
? м?сце, або п?дставка) ? ст?на з
?кон
у
храм?
сх?дного (
в?зант?йського) обряду
, яка в?докремлю?
в?втар
в?д центрально? частини церкви. Ма? ≪царськ?≫ та дво? б?чних ≪дияконських≫ дверей (вор?т). ?коностас сто?ть на п?двищенн? ? соле?, за ≪царськими≫ воротами ма? зав?су.
Символ?зу? межу м?ж небом ? землею, оск?льки в?втарна частина вважа?ться пам'яткою Христу,
конха
? небосхилом,
амвон
? каменем перед гробницею ?суса.
Ще у
В?зант?йськ?й ?мпер??
IV?VI стол?ть з'явилися
мармуров?
парапети
, що в?докремлювали в?втарну частину, в
VII стол?тт?
вони поступилися м?сцем
темплонам
. Однак перегороджувати ц?л?сний
?нтер'?р
храму в?зант?йц? вважали недоречним. ? т?льки у
XIV стол?тт?
в
церквах
сх?дних слов'ян виникла багатоярусна ст?на з ?конами.
Колони
темплону перетворились у 12
п?лястр
(символ 12 ≪стовп?в≫ церкви ?
апостол?в
), поперечн? тяги ? у
тябло
(дерев'яний брус в?втарно? перегородки для встановлення ?кон).
У
313
роц? ?мператор
Костянтин Великий
дарував свободу в?роспов?дання вс?м жителям
Римсько? ?мпер??
, п?сля чого почалося масове буд?вництво християнських
храм?в
. Перш? храми мали форму
базил?ки
(довгастого прим?щення з рядом колон, що розд?ляли його на
нефи
), в?втарний прост?р в них в?докремлювався низькою перегородкою, що символ?зувала кордон св?ту гор?шнього ? дол?шнього, але престол був в?дкритий погляду тих, хто молиться.
[1]
Найб?льш ранн? в?домост? про повне розмежування основного об'?му храму в?д його в?втарно? частини можна зустр?ти у ≪Д?янн? римських пап≫ (
лат.
Liber Pontificalis
), де згадуються вишит? золотом пелени-зав?си, замовлен? папою
Пасхал??м ?
(817?824) для арок в?втаря у
Собор? святого Петра
.
[2]
, Однак, сам легкий матер?ал та сюжетн?сть р?зних комплект?в цих зав?с, як?, очевидно, зм?нювалися протягом л?тург?чного року (на одному комплект? зображались ≪д?яння апостол?в≫, а на ?ншому ? ≪Воскрес?ння≫), св?дчать про нест?йк?сть ц??? практики, що була також в?дома ? на Сход?. Проте брак детальних в?домостей не да? можливост? точно сказати, наск?льки повно ц? зав?си в?докремлювали в?рян в?д в?втарно? частини.
Початок формування ?коностаса в нин?шньому його розум?нн? сяга?
Х? стол?ття
. Саме тод? в?втарна перегородка, що являла собою лише ряд колон, котр? акцентували на в?втар?, стала зав?шуватись суц?льною зав?сою. Це почали робити п?сля перенесення туди
Святих Дар?в
у ряд? в?зант?йських монастир?в, про що згаду?ться в одному з л?тург?чних коментар?в Миколая Анд?дського (друга половина
Х? ст.
)
[3]
. В?домий також лист Никити ? синкела
Соф?йського собору Константинополя
до богослова
Студ?йського монастиря
Никити Стифата. У ньому йдеться про звичай у деяких монастирях закривати весь в?втар зав?сою п?д час приготування
?вхарист??
таким чином, щоб ззовн? в?ряни не бачили священник?в
[4]
. Тут же наводиться приклад патр?арха ?встах?я (1019?1025), який таким способом служив Л?тург?ю. Никита Стифат п?дтриму? цю практику, стверджуючи, що лише священники можуть бачити та?нство
[5]
, повн?стю в?зуально розд?ливши ?вхарист?йну сп?льноту.
Проте у цей початковий пер?од свого ?снування таке повне в?докремлення ще не мало форми обов'язкового канон?чного припису ? використовувалось не всюди. Разом ?з суц?льною зав?сою почали виникати й ?конописн? зображення що ?? супроводжували ? мали зам?нити в?рянам огляд священник?в у в?втар?. Остаточно практика влаштування ?коностас?в та ?х структура закр?пились у
XV стол?тт?
[6]
.
В?дображаючи ?дею
Небесного граду
, загальна композиц?я ?коностаса визначалася
габаритами
самого храму, розм?рами ?кон, ?х вза?мним розташуванням та кол?рною гамою.
В ?коностас? влаштовувалося три входи: п?вн?чний, п?вденний ? центральний ?
Царськ? врата
, головним сюжетом котрих було зображення чотирьох ?вангел?ст?в ? сцени
Благов?щення
.
Ряди ?кон, т. зв. чини розташовуються на тяблах у певн?й посл?довност?:
- 1-й ярус ?з Царськими вратами, це ? т. зв.
м?сцевий чин
, у якому знаходяться зображення
Господа
?
Богоматер?
, ?кони святих, яким присвячено храм, а також сам? шановн? у дан?й м?сцевост? (т. зв. м?сцев?).
- Над ним розташований вузький т. зв.
малий святковий чин
.
- Вище знаходиться
Де?сусний
чин
? головна частина ?коностаса, де в центр? зображено
Спасителя
, а зл?ва ? справа розм?щаються ?кони Богоматер?, ?вана Хрестителя й апостол?в.
- Наступний ярус ?
Святковий чин
?з показом дванадцяти найголовн?ших свят православно? церкви, а саме:
Хрещення
,
Воскрес?ння
, Благов?щення, Вх?д Господа в ?русалим,
Вознес?ння Господн?
,
Преображення Господн?
,
Усп?ння
,
Р?здво Пресвято? Богородиц?
,
Воздвиження Животворящого Хреста Господнього
,
Покрова Пресвято? Богородиц?
,
Введення в Храм Пресвято? Богородиц?
,
Р?здво Христове
.
- Ще вище ?
Пророцький чин
, у якому представлен? лики пророк?в по боках в?д ?кони Богоматер? з Дитиною,
- Верхн?й ярус ?
Прабатьк?вський чин
, що склада?ться з батьк?в ? патр?арх?в церкви ?з зображенням
Бога Отця
в центр?.
Вся композиц?я ув?нчана зображенням хреста.
Загалом розвиток композиц?й ?коностаса зб?гався з? стильовим розвитком мистецтва. Так, арх?тектори
XIX стол?ття
створювали ?х у вигляд? тр?умфальних арок.
Друге значення слова ?коностас ?
к?от
в ?нтер'?р?
церкви
, який примика? до стовпа або прост?нка.
В Укра?н? збереглося багато ?коностас?в, як? мають велику художню ц?нн?сть:
- Укра?нськ? ?коностаси
-
?коностас Тро?цького собору Черн?г?в
-
?коностас Храма Р?здва Пресвято? Богородиц? (Дергач?)
-
?коностас Свято-Тро?цько? церкви в смт.
Диканька
-
?коностас в церкв? на честь святого Петра Калнишевського (хут?р Буда)
-
-
Церква Петра Калнишевського ?коностас (хут?р Буда)
- ↑
?коностас. Походження, структура, сучасний стан
. Арх?в
ориг?налу
за 27 вересня 2020.
- ↑
CroquisonJ. L’iconographie chretienne a Rome d'apresle "Liber pontifi-calis" // Byzantion, 34 (1964), p.594?602
- ↑
Nicholaus Andidorum. Prototheoria // PG,140. Col.445c.
- ↑
Nicetas Stethatos . Opuscules et lettres / Ed. par J.Darrouzes. Paris, 1961,р.232?234.
- ↑
Nicetas Stethatos . Opuscules et lettres / Ed. par J.Darrouzes. Paris, 1961, р.280?291
- ↑
А.М. Лидов Иконостас: Происхождение ? развитие ? символика: М.: Прогресс-Традиция, 2000 -С.348
ISBN 5-89826-038-2