Колишн?й н?мецький католицький чернець
Март?н Лютер
був в?длучений в?д церкви як ?ретик римським папою
Левом X
папською буллою
Decet Romanum Pontificem
у 1520 роц?. ? по сьогодн? цей декрет не скасований.
?рети?к
,
ж?н.
?рети?чка
[1]
(в?д
грец.
α?ρεσι?
) ? особа, що виступа? проти загальноприйнятого в сусп?льств? вчення, в?ров?дступник. Слово ?ретик переважно пов'язане з
рел?г??ю
, хоча сьогодн? слово вжива?ться також в ?нших значеннях.
Канони та правила святих отц?в про ?ретик?в
[
ред.
|
ред. код
]
Про молитви з ?ретиками
[
ред.
|
ред. код
]
45-те
апостольське правило
: ?пископ,
пресв?тер
, чи диякон, який т?льки молився з ?ретиками, нехай буде в?длучений. Якщо ж дозволить ?м д?яти як служителям Церкви, нехай буде позбавлений сану
[2]
.
33-т? правило
Лаодик?йського собору
: Не подоба? молитися з ?ретиком, або в?дступником
[2]
.
10-те правило святих Апостол?в
: Якщо хтось ?з в?длученим в?д сп?лкування церковного помолиться, нав?ть якщо це було у дом?: такий нехай буде в?длучений
[2]
.
65-те апостольське правило
: Якщо хтось ?з кл?рик?в, або мирянин, в юдейську синагогу або ?ретичну ув?йде помолитися, нехай буде ?з священничого сану позбавлений, ? в?длучений в?д сп?лкування церковного
[2]
.
9-те правило
Тимоф?я Олександр?йського
Запитання
. Чи повинен священнослужитель молитися у присутност? ар?ан чи ?нших ?ретик?в? ? чи буде йому хоч якась шкода, якщо при них буде звершувати свою молитву чи священнод?ю?
В?дпов?дь
. П?д час божественно? л?тург?? диякон перед ц?луванням виголошу?: т?, хто не прийма?ться до сп?лкування, вийд?ть. Тому так? не повинн? бути присутн?ми, х?ба що пооб?цяють покаятися ? залишити свою ?ресь
[2]
.
Догмат
170-ти Святих отц?в
Шостого Вселенського Собору
в Константинопол?. Про дв? вол? й д?? в Господ? нашому ?сус? Христ?: ≪? дв? ?стотн? вол?, чи бажання в
Ньому
, ? дв? ?стотн? д??,
нерозлучно, незм?нно, нерозд?льно, незлитно
, за вченням святих отц?в наших, ? спов?ду?мо так само: Його ж два природн? бажання не суперечлив?, ? щоб не було так, як навчають нечестив?
?ретики
, ? бо людська Його воля поступа?ться, не суперечить (або не протиборству?), а п?дкоря?ться Його божественн?й ? всемогутн?й вол?≫.
Апостольськ? правила
[
ред.
|
ред. код
]
46:
?пископа, або пресв?тера, котр? прийняли хрещення ?ретик?в, або жертву, наказу?мо позбавляти сану. Бо ≪яка згода м?ж Христом ? Вел?аром? Або яка сп?вучасть в?рного з нев?рним?≫ (2 Кор. 6, 15).(Це правило Апостольське ма? в?дношення до тих ?ресей, котр? були в часи апостольськ?, ? спотворювали найважлив?ш? догмати в?ри про Бога Отця, ? Сина, ? Святого Духа, та про Боговт?лення Сина Божого. Щодо ?ретик?в п?зн?ших час?в, треба керуватися правилами: ? Вс. С. Трул. 95; 19-те пр; Лаод. С. 7; Вас. Вел. 47.)
60:
Якщо хтось про п?дроблен? книги ?ретик?в, як про свят?, вчитиме у церкв?, на шкоду народу ? кл?рикам, нехай буде позбавлений священства.
62:
Якщо хтось ?з кл?ру, з? страху перед людиною юде?м, чи елл?ном, чи ?ретиком, в?дречеться в?д ?мен? Христового, нехай буде в?длучений в?д Церкви. Якщо ж в?дречеться в?д ?мен? служителя Церкви, нехай буде виключений з кл?ру, якщо ж пока?ться, то нехай буде прийнятий як мирянин.
(1 Вс. 10; Анкир. 1, 2, 3, 12; Петра Ол-го 10,14; Афанас?я Вел. Посл. до Руф?н?ана;Феоф. Ол-го 2).
68:
Якщо хтось ? ?пископ, або пресв?тер, або диякон, прийме в?д когось друге рукопокладання, нехай буде позбавлений священничого сану ? ? в?н, ? той хто рукоположив його, х?ба що ц?лком достов?рно в?домо буде, що в?д ?ретик?в ма? рукопокладання. Тому що н? хрещеними, н? рукопокладеними в?д таких, н? в?рними, ан? служителями Церкви бути неможливо.
75:
У св?дки проти ?пископа не приймати ?ретика, але ? в?рного одного не достатньо. Але ≪щоб устами двох або трьох св?дк?в п?дтвердилося кожне слово≫ (Мф. 18, 16).
(? Вс. 2; II Вс. 6; Карф. 59, 131, 132; Феоф, Ол-го 9).
Правила 318-ти святих отц?в прийнятих на першому Вселенському Собор? в 325 роц? у Н?ке?
[
ред.
|
ред. код
]
8.
Про тих, як? колись сам? себе називали чистими((Чистими називали себе
?ретики
, як? були посл?довниками пресв?тера Римсько? Церкви Новата, котрий навчав, що в?дпавших п?д час гон?нь та двошлюбних до покаяння не допускати ? в сп?лкування церковне не приймати, ? в таких гордих ? в не чолов?колюбних судженнях покладали чистоту сво?? в?ри.)), але при?днуються до Католично? ? Апостольсько? Церкви, благоугодно Святому ? Великому Собору, нехай, п?сля покладення на них рук, перебувають вони у кл?р?. Перш за все ?м належить письмово спов?дати, що при?днуються ? насл?дувати будуть визначенням Католично? ? Апостольсько? Церкви, тобто, будуть у сп?лкуванн? церковному ? з дво?женцями, ? з в?дпалими п?д час гон?нь, для котрих ? час покаяння встановлено, ? терм?н прощення визначений. Потр?бно, аби вони у всьому насл?дували визначенням Католично? Церкви. ? таким чином, у селах, чи у м?стах, вс?, хто виявиться ?з кл?рик?в, виявляться рукоположеними т?льки ?з них одних, нехай залишаються у тому ж чин?. Але ж там, де ? ?пископ Католично? Церкви, деяк? з них навернуться до Церкви; правильним буде, якщо ?пископ Православно? Церкви матиме ?пископське досто?нство, а той, хто ?мену?ться ?пископом у так званих чистих, пресв?терську матиме честь; х?ба що м?сцевий ?пископ розсудить за благо, аби ? той брав участь у чест? ?мен? ?пископського. Якщо ж йому це невгодним буде, то для видимого зарахування такого до кл?ру нехай встановить для нього м?сце хор?пископа, або пресв?тера, аби не було двох ?пископ?в у м?ст?.
(Ап. 68; II Вс. 7; Трул. 95; VII Вс. 14; Анкир. 13; Неокес. 14; Антиох. 8,10; Сард. 6; Карф. 47, 57, 66, 69, 99; Вас. Вел. 1, 47, 89; Феоф. Ол-го 12).
Правила 150-ти святих отц?в, прийнят? на другому Вселенському Собор? в 381 роц? у Константинопол?.
[
ред.
|
ред. код
]
6.
Оск?льки багато хто, бажаючи внести збентеження та порушити церковне благочиння, вороже ? наклепницьки видумують на православних ?пископ?в, що керують церквами, як?сь провини, ? не з ?ншим якимось нам?ром, а т?льки аби потьмарити добру славу священик?в, ? вчинити сум'яття серед мирного народу; заради того Святий Собор ?пископ?в, що з?бралися в Константинопол?, визнав за справедливе: обвинувач?в не допускати без вивчення, як не дозволяти всякому висувати звинувачення проти кер?вник?в церкви, але ? не вс?м забороняти. Але якщо хтось проти ?пископа висуне якусь власну, тобто, приватну скаргу, як-от, щодо посягання на його майно, або про якусь ?ншу неправду, яку потерп?ли в?д нього, при таких звинуваченнях не брати до уваги ан? особи обвинувача, ан? його в?ри. Бо належить ус?ляко, ? сов?ст? ?пископа бути в?льною, ? тому, хто оголосив себе ображеним, знайти правосуддя, яко? б в?н не був в?ри. Якщо ж висунута на ?пископа провина буде церковною, тод? належить вивчити особу позивача. ?, по-перше, не дозволяти ?ретикам приносити обвинувачень на ?пископ?в у справах церковних. ?ретиками ж назива?мо як тих, котр? здавна були оголошен? чужими Церкв?, так ? тих, як? п?сля того нами анафем? п?ддан?; кр?м же цього ? тих, як? хоч ? прикидаються, н?би в?ру нашу правильно спов?дують, але котр? в?дд?лилися, та проти наших правильно поставлених ?пископ?в з?брання збирають. Також, якщо хтось ?з тих, що належать до Церкви, за як?сь провини, ран?ше були засуджен? ? позбавлен? сану, або у заборон? знаходяться, або ?з стану мирян: цим також хай не буде дозволено звинувачувати ?пископа, аж поки не очистять себе в?д звинувачення, п?д яке п?дпали сам?. Так само ? в?д тих, на яких самих попередньо було зведено звинувачення, доноси на ?пископа або на ?нших з кл?рик?в можуть прийматися не ран?ше, н?ж коли повн?стю доведуть свою невинн?сть щодо висунутих проти них звинувачень. Якщо ж декотр?, не будучи н? ?ретиками, ан? в?длученими в?д сп?лкування церковного, н? засудженими, ан? попередньо звинуваченими у якихось злочинах, скажуть, що мають щось донести на ?пископа у церковних справах, таким Святий Собор наказу?, по-перше, представити сво? звинувачення вс?м ?пископам област?, ? перед ними п?дтвердити доказами сво? звинувачення на ?пископа. Якщо ж ?пископи сум?жн?х ?парх?й, понад усяке спод?вання, не в змоз? будуть в?дновити порядок щодо висунутих на ?пископа звинувачень, тод? обвинувач? нехай приступлять до б?льшого Собору ?пископ?в велико? област?, скликаних з ц??? причини. Але не ран?ше можуть вони наполягти на сво?му звинуваченн?, н?ж дадуть письмове зобов'язання понести однакове покарання з обвинуваченим, якщо по ходу справи виявляться наклепниками обвинувачуваного ?пископа. Але якщо хтось, п?сля попереднього розгляду, зневаживши прийняте р?шення, насм?литься чи царев? поскаржитися, чи до цив?льних суд?в, чи турбувати Вселенський Собор, ображаючи цим честь ус?х ?пископ?в област?, такий в майбутьньому зовс?м нехай не буде прийнятим з? сво?ю скаргою, як той, хто нан?с образу правилам ? порушив церковне благочиння.
(Ап. 34, 37, 74, 75; IV Вс. 9, 17, 19, 21; Трул. 8; Антиох. 14, 15, 20; Лаод. 40; Сард. 4; Карф. 8, 10, 11, 12, 15, 18, 19, 59, 104, 107, 128, 129, 130, 132; Двокр. 13; Феоф. Ол-го. 9).
7.
Тих, хто при?дну?ться до православ'я ? до частини спаса?мих з
?ретик?в
, прийма?мо за таким чиноположенням та звича?м. Ар?ан, македон?ан, савват?ан та нават?ан, котр? називають себе чистими ? кращими, чотиридесятник?в, або тетрадит?в, ? апол?нарист?в, коли вони дають рукописання ? проклинають усяку ?ресь, котра мудру? не так, як вчить Свята Божа Католична ? Апостольська церква, прийма?мо, запечатуючи, тобто, помазуючи Святим миром, по-перше, чоло, пот?м оч?, ? н?здр?, ? вуста, ? вуха, ?, запечатуючи ?х, говоримо: ≪печать дару Духа Святого≫.
?вном?ан
же, що через ?динократне занурення хрестяться, ? монтан?ст?в, котрих називают тут фригами, ? савел?ан, що дотримуються думки про синоотц?вство та ?нше нетерпиме творять, ? вс?х ?нших ?ретик?в
2
, ус?х, котр? ?з них бажають при?днаними бути до православ'я, прийма?мо як язичник?в. В перший день робимо ?х християнами, в другий ? оголошеними, пот?м у трет?й день заклина?мо ?х, з трикратним дуновенням в лице й у вуха: ? так оголошу?мо ?х, ? змушу?мо перебувати в церкв?, ? слухати Писання, ? тод? вже хрестимо ?х.
(Ап 46, 47, 68; ? Вс. 8, 19; Трул. 95; Лаод. 7, 8; Карф. 57; Вас. Вел. 1, 5, 47).
14.
Оск?льки у деяких ?парх?ях дозволено читцям ? сп?вцям брати шлюб, то святий Собор визначив, щоб н?кому ?з них не було дозволено брати соб? за дружину ?нов?рну; щоб т?, як? народили уже д?тей у такому шлюб?, ?, перш за все, т?, що вже охрестили ?х у ?ретик?в, приводили ?х до сп?лкування з Католичною Церквою. А хто ще не охрестив, щоб не могли хрестити ?х у ?ритик?в, ан? з'?днувати шлюбом з ?ретиком, чи з юде?м, чи з язичником; х?ба що т?льки у тому випадку, коли особа, яка по?дну?ться ?з православним, об?ця? перейти до православно? в?ри. А хто порушить це визначення святого Собору, той нехай п?дляга? ?питим?? за правилами.
(Ап. 26, 45, 65; Трул. 6, 72; Лаод. 10, 31-34, 37, 39; Карф. 21).
Правила 227 святих отц?в, прийнят? на п'ято-шостому (
Трульському) Вселенському Собор?
у Константинопол? (691?692 рр.)
[
ред.
|
ред. код
]
1
. При починанн? всякого ? слова ? справи, найкращим чином ? в?д Бога починати, ? з Богом зак?нчувати, за словом богослова. Заради цього ? нин?, коли ? благочестя нами уже ясно пропов?ду?ться, ? Церква, у як?й Христос покладений за основу, безперестанку зб?льшу?ться ? процв?та?, так що вище за кедри л?ванськ? вивищу?ться, покладаючи початок священних словес, Божою благодаттю визнача?мо: збер?гати недоторканою для нововведень та зм?н в?ру, передану нам в?д самовидц?в ? служител?в слова, богообраних апостол?в. А також ? в?д трьохсот в?с?мнадцяти святих ? блаженних отц?в, при Константан? царев? нашому, проти нечестивого Ар?я, та на вигадане ним язичницьке ?ншобожжя, або, сказати правильн?ше, багатобожжя, що у Н?ке? з?бралися, котр? однодумн?стю в?ри ?диносутн?сть у трьох ?постасях Богоначально? ?стоти в?дкрили нам та пояснили, не допустивши цьому прихованим бути п?д спудом незнання, але ясно навчили в?рних поклонятися ?диним поклон?нням Отцю, ? Сину, ? Святому Духу, в?дкинули ? зруйнували лжевчення про нер?вн? ступен? Божества, ? ?ретиками з п?ску складен? проти православ'я дитяч? побудови зруйнували та в?дкинули. Так само ? при великому Феодос??, царев? нашому, стами п'ятдесятьма Святими отцями, що у цьому царюючому м?ст? з?бралися, проголошене спов?дання в?ри збер?га?мо, ? богословське учення про Святого Духа прийма?мо: а нечестивого Македон?я, разом ?з попередн?ми ворогами ?стини, в?дкида?мо, бо через дур?сть насм?лився вважати владику рабом, ? зухвало забажав розд?лити нерозд?льну Одиницю, так що не було б досконалим та?нство уповання нашого. Разом ?з цим мерзенним, ? проти ?стини несамовитим, осуджу?мо Апол?нар?я, та?много проводиря злоби, котрий нечестиво виригнув, н?бито Господь прийняв т?ло без душ? ? розуму, таким чином також приводячи до думки, н?бито спас?ння вчинене для нас недосконало. Так само ? при Феодос??, син? Аркад?я, царев? нашому, двомастами богоносними отцями, що з?бралися першого разу у м?ст? ?фес?, викладене вчення, як непорушну благочестя державу, згодою закарбову?мо, ?диного Христа Сина Божого, який вт?лився пропов?дуючи, ? Ту, що безс?менно народила Його, непорочну Приснод?ву спов?дуючи особисто ? д?йсно Богородицею; а безумне розд?лення Нестор?я, котре в?д жеребу Божого в?длучене, в?дкида?мо, бо в?н учить, що ?диний Христос ? окремо людина, ? окремо Бог, ? в?дновлю? юдейське нечестя. Православно затверджу?мо також ? в обласному м?ст? Халкидон?, при Марк?ян?, царев? нашому, шестистами тридцятьма Богообраними отцями написане в?роспов?дання, котре до к?нц?в земл? на повний голос зв?стило ?диного Христа Сина Божого, Який склада?ться з двох ?ств, ? у цих самих двох ?ствах славимий; а су?мудрого ?втих?я, котрий говорив, що велике та?нство спасительного домоустрою звершилося примарою, наче щось жахливе, як заразу, ?з священно? огорож? Церкви викида?мо, а з ним також ? Нестор?я та Д?оскора, з яких один був захисником та поборником розд?лення, а другий ? зм?шання, ? котр? з протилежних к?нц?в нечестя кинулися в одну безодню погибел? ? безбожництва. А також ? ста ш?стдесяти п'яти богоносних отц?в, що з?бралися у цьому царському м?ст?, при Юстин?ан?, блаженно? пам'ят? царев? нашому, благочестив? слова, як в?д Духа висловлен?, зна?мо, ? ним нащадк?в наших навча?мо. Вони Феодора Мопсу?тського, Нестор??вого учителя, й Ор?гена, ? Дидима, ? ?вагр?я, що в?дновили елл?нськ? байки, ? перех?д та перетворення деяких т?л ? душ знову нам представили на ганьбу, у сонних мр?ях заблукалого розуму, ? проти воскрес?ння мертвих нечестиво й облудливо повставали, так само написане Феодоритом проти правдиво? в?ри ? проти дванадцяти глав блаженного Кирила, ? так званий лист ?ви ? соборно п?ддали прокляттю ? в?дкинули. ? Шостого Собору, який нещодавно при царев? нашому, блаженно? пам'ят? Константан?, у цьому царському м?ст? з?брався в?роспов?дання, котре б?льшу силу отримало, коли благочестивий ?мператор постанови цього Собору сво?ю печаткою, заради достов?рности, на вс? в?ки затвердив, знову зобов'язу?мося збер?гати непорушно. Воно Боголюбно пояснило, як повинн? ми спов?дувати два природн? бажання, чи дв? вол?, ? два природн? д?йства у ?диному Господ? нашому ?сус? Христ?, ?стинному Богов?: який воплотися, заради нашого спас?ння; а тих, котр? правильний догмат ?стини спотворили, ? одну волю й одне д?йство у ?диному Господ? Богов? нашому ?сус? Христ? людям пропов?дували, судом благочестя звинуватило, як Феодора (?пископа) Фаранського, Кира Олександр?йського, Гонор?я Римського, Серг?я, П?рра, Павла, Петра, що були у цьому Богоспасенному м?ст? предстоятелями, Макар?я Антиох?йського ?пископа, учня його Стефана, ? безумного Пол?хрон?я, таким чином збер?гаючи недоторканним сп?льне т?ло Христа Бога нашого. Коротко говорячи, постановля?мо, нехай в?ра ус?х в Церкв? Бож?й прославлених муж?в, котр? були св?тилами у св?т?, маючи слово життя, збер?га?ться твердою, ? нехай до к?нця в?ку перебува? непорушною, разом ?з богопереданими ?хн?ми писаннями ? догматами. В?дкида?мо й анафематству?мо ус?х, кого вони в?дкидали й анафематствували, як ворог?в ?стини, що марно скрегот?ли на Бога, ? намагалися неправду на висоту п?днести. Якщо ж хтось не збер?га? ? не прийма? вищеназваних догмат?в благочестя, ? не так само дума? ? пропов?ду?, але замаху?ться ?ти проти них, той нехай буде п?д анафемою, за визначенням, ран?ше прийнятим вище згадуваними святими ? блаженними отцями, ? з сп?льноти християнсько?, як чужий, нехай буде виключений ? в?дкинутий. Бо ми, зг?дно з тим, що визначено ран?ше, остаточно вир?шили зовс?м н?чого не додавати, як ? не в?дбавляти, ? не могли н?яким чином.
(II Вс. 1; III Вс. 7; Карф. 1, 2).
2.
Прекрасним ? найб?льшо? старанности достойним визнав цей святий Собор ? те, щоб в?днин? для зц?лення душ ? вил?кування пристрастей твердими ? непорушними перебували прийнят? ? затверджен? святими ? блаженними отцями, як? були ран?ше нас, а також ? нам передан?, ?менем святих ? славних апостол?в, в?с?мдесят п'ять правил. Оск?льки ж у цих правилах звелено нам приймати цих же святих апостол?в Постанови, через Климента передан?, в як? колись ?накодумц?, на шкоду Церкв?, привнесли дещо фальшиве ? чуже благочестю, що потьмарило для нас благол?пну красу Божественного вчення, то ми заради напоумлення та огородження найхрист?янн?шо? пастви, згадан? Климентов? постанови благорозсудливо в?д?клали, зовс?м не допускаючи породжень ?ретичного лихосл?в'я, ? не дом?шуючи ?х до чистого ? досконалого апостольського вчення. Згодою нашою затверджу?мо ? вс? ?нш? священн? правила, викладен? святими й блаженними отцями нашими, тобто тримастами в?с?мнадцятьма богоносними отцями, що з?бралися в Н?ке?; також в?д отц?в, що збиралися в Анкир?, ? в Неокесар??, р?вно як ? в Гангр?; кр?м того, в Антиох?? Сир?йськ?й, ? в Лаодик?? Фриг?йськ?й; ще ж ста п'ятдесяти отц?в, що з?йшлися у цьому богобереженому ? царственому м?ст?; ? двохсот отц?в, що з?бралися вперше в обласному м?ст? Ефес?; ? шестисот тридцяти святих ? блаженних отц?в, що з?бралися у Халкидон?, ? в?д тих, що з?бралися в Сардику та Карфаген?; ? ще тих, що з?бралися знову в цьому богоспасенному ? царюючому м?ст? за Нектар?я, предстоятеля цього царського м?ста, ? за Феоф?ла, Олександр?йського архи?пископа; також правила Д?онис?я, архи?пископа великого м?ста Олександр??; Петра, Олександр?йського архи?пископа ? мученика; Григор?я, ?пископа Неокесар?йського, чудотворця; Афанас?я, архи?пископа Олександр?йського; Васил?я, архи?пископа Кесар?? Каппадок?йсько?; Григор?я, ?пископа Ниського; Григор?я Богослова; Амфилох?я ?кон?йського; першого Тимоф?я, архи?пископа Олександр?йського; Феоф?ла, архи?пископа того ж великого м?ста Олександр??; Кирила, архи?пископа Олександр?йського; ? Генад?я, патр?арха цього богоспасенного ? царського м?ста; ще ж ? Кипр?аном, архи?пископом Африкансько? кра?ни ? мучеником, ? Собором, що за нього був, викладене правило, котре у м?стах вищеназваних предстоятелей, ? т?льки у них, за переданим ?м звича?м, було збережене. Н?кому нехай не буде дозволено вищеозначен? правила зм?нювати, або скасовувати, чи, кр?м запропонованих правил, приймати ?нш? з п?дробленими дописами, що ?х склали як?сь люди, котр? зухвало торгують ?стиною. Якщо ж хтось викритий буде у тому, що якесь правило ?з вищеназваних спокуситься зм?нити або спотворити, такий буде повинен проти того правила, понести ?п?тим?ю, яку воно визнача?, ? через не? буде вил?куваний в?д того, у чому помилявся.
(Ап. 35; VII Вс. 1; Карф. 1; Двокр. 10).
72.
Негоже чолов?ков? православному з ж?нкою ?ретичною
шлюбом
по?днуватися, н?
православн?й ж?нц?
з чолов?ком
?ретиком
з'?днуватися. Якщо ж буде виявлено щось под?бне, зроблене ким-небудь, шлюб уважати нед?йсним, ? незаконне сп?вжиття
розлучати
. Бо не сл?д зм?шувати незм?шуване, н? по?днувати з в?вцею вовка, ? з часткою Христовою жереб гр?шник?в. Якщо ж хтось визначене нами порушить, нехай буде в?длучений. Але якщо декотр?, будучи ще у нев?р"?, та не бувши зарахованими до стада православних, з'?дналися м?ж собою законним шлюбом, пот?м один ?з них, обравши благе, навернувся до св?тла ?стини, а ?нший залишився в кайданах омани, не бажаючи поглянути на Божественне пром?ння, ? якщо притому нев?рн?й ж?нц? вгодно сп?льно жити з чолов?ком в?рним, чи навпаки, чолов?ков? нев?рному з ж?нкою в?рною, то нехай не розлучаються, за Божественним апостолом: ≪Бо нев?руючий чолов?к освячу?ться ж?нкою в?руючою, нев?руюча ж?нка освячу?ться в?руючим чолов?ком≫ (1 Кор. 7, 14).
(IV Вс. 14; Лаод. 10, 31; Карф. 21).
81.
Оск?льки ми д?зналися, що у деяких кра?нах, у
≪Трисвят?й п?сн?≫
, п?сля сл?в: "Святий Безсмертний, " як доповнення виголошують: ≪що розп'явся за нас, помилуй нас≫, але це давн?ми святими отцями, як чуже благочестю, в?д ц??? п?сн? в?дкинуто, разом ?з беззаконним
?ретиком
, що вв?в ц? слова, то ? ми, ран?ше благочесно постановлене святими отцями нашими затверджуючи, п?сля даного визначення, тих, хто прийма? у церкв? так? слова, чи ?ншим якимось чином щось прим?шу? до ≪Трисвято? п?сн?≫, анафематству?мо. А якщо порушники постановленого ? священного чину, то наказу?мо позбавляти ?х в?д цього часу священичого досто?нства, якщо ж мирянин або чернець, в?длучати в?д церковного сп?лкування.
95.
Тих, що при?днуються до православ'я ? до частини
?ретик?в
, як? спасаються, прийма?мо за таким чиноположенням та звича?м. Ар?ан,
македон?ан
,
навац?ан
, як? називають себе чистими ? найкращими,
чотиридесятиденник?в
, або
тетрадит?в
, ?
апол?нарист?в
, коли вони дають рукописання та проклинають усяку
?ресь
, котра не мудру?, як мудру? Свята Божа католична й апостольська Церква, прийма?мо, запечатуючи, тобто, помазуючи
святим миром
у першу чергу чоло, пот?м оч?, ? н?здр?, ? вуста, ? вуха, ?, запечатуючи ?х, говоримо: печать дару
Духа Святого
. А про колишн?х
павл?ан
, як? пот?м до
католично? Церкви
прийшли, постановлено: перехрещувати ?х обов'язково.
?вном?ан
же, що однократним зануренням охрещуються, ?
монтан?ст?в
, яких називають тут
фригами
, ?
савел?ан
, що дотримуються думки про синоотц?вство, та ?нше нетерпиме творять, ? вс?х ?нших
?ретик?в
, (тому що багато тут таких, а особливо вих?дц?в ?з
Галатсько? кра?ни
), ус?х, котр? ?з них бажають при?днаними бути до
православ'я
, прийма?мо як
язичник?в
. У перший день робимо ?х
християнами
, у другий
оголошеними
, пот?м у трет?й заклина?мо ?х, ?з трьохкратним дуновенням у лице, ? у вуха; ? так оголошу?мо ?х, ? примушу?мо перебувати у церкв?, ? слухати Писання, ? тод? вже
хрестимо
?х. Так само ?
ман?хе?в
,
валентин?ан
,
марк?он?т?в
, та ?м под?бних
?ретик?в
.
Нестор?ани
ж повинн? творити рукописання ? п?ддавати анафем? свою ?ресь, ?
Нестор?я
, ?
?втих?я
, ? Д?оскора, ? Севира, та ?нших начальник?в таких ?ресей, та ?хн?х однодумц?в, ? вс? вищеозначен?
?рес?
, ? пот?м нехай приймають
святе Причастя
.
9.
Ус? дитяч? байки, ? шален? знущання, ? брехлив? писання, вигадуван? проти чесних ?кон, сл?д в?ддавати до
архи?пископ?? Константинопольсько?
, щоб покладен? були з ?ншими
?ретичними
книгами. Якщо ж знайдеться хтось, хто так? прихову?, то ?пископ, чи пресв?тер, чи диякон, нехай буде позбавлений свого чину, а мирянин або чернець нехай буде в?длучений в?д сп?лкування церковного.
(Ап. 60, Трул. 63; Лаод. 59).
Правила Святого Пом?сного Собору Лаодик?йського
[
ред.
|
ред. код
]
9.
На кладовища усяких ?ретик?в, або у так зван? у них мученицьк? м?сця, нехай не буде дозволено членам церкви ходити для молитви, або для зц?лювання. А тих, що ходять, якщо вони ? в?рними, позбавляти церковного сп?лкування на деякий час. А тих, що каються та визнають, що згр?шили, приймати до сп?лкування.
(Ап. 10, 11, 45, 46, 64, 70; III Вс. 2, 4; Лаод. 6, 32, 33, 34, 37; Карф. 83; Тимоф?я Ол-го 9).
10.
Не сл?д членам церкви, необдумано, д?тей сво?х з'?днувати шлюбним союзом ?з ?ретиками.
(Ап. 26, 45, 65; IV Вс. 14; Трул. 6, 72; Лаод. 31; Карф. 21).
31.
Не подоба? з усяким ?ретиком укладати шлюбний союз, чи в?ддавати таким сво?х син?в або дочок, але краще брати в?д них, якщо об?цяють християнами бути.
(Ап. 26, 45, 65; IV Вс. 14; Трул. 6, 72; Лаод. 10; Карф. 21).
32.
Не подоба? в?д ?ретик?в приймати благословення, як? ? б?льше марносл?в'я, н?ж благословеннями.
(Ап. 10, 11, 45, 46, 64; I Вс. 19; II Вс. 7; III Вс. 2, 4; Трул. 11, 95; Лаод. 6, 7, 8, 9, 10, 14, 31, 33, 34, 37; Вас. Вел. 1, 47; Тимоф?я Ол-го. 9).
33.
Не подоба? молитися з ?ретиком, або в?дступником.
(Ап. 10, 11, 45, 46, 64; I Вс. 19; II Вс. 7; III Вс. 2, 4; Трул. 11, 95; Лаод. 6, 7, 8, 10, 14, 31, 32, 34, 37; Вас. Вел. 1, 47; Тимоф?я Ол-го. 9).
34.
Всякому християнину не подоба? залишати мученик?в Христових, та в?дходити до лжемученик?в, котр?, тобто, у ?ретик?в знаходяться, або сам? ?ретиками були. Бо ц? в?ддален? в?д Бога: ось тому т?, хто приходить до них, нехай будуть п?д клятвою.
(Ап. 10, 11, 45, 46, 64, 70; III Вс. 2, 4; Лаод. 6, 9, 32, 33, 37; Карф. 83; Тимоф?я Ол-го. 9).
35.
Не подоба? християнам залишати Церкву Божу, та в?дходити, ? служити ангелам, ? влаштовувати з?брання. Це осуджено. Заради цього, якщо виявиться, що вправля?ться у такому та?мному ?долослуж?нн?, нехай буде анафема, поск?льки залишив Господа нашого ?суса Христа, Сина Божого, ? приступив до ?долослуж?ння.(Даним правилом осуджуються ?ретики, котр? не молилися Богу ? Христу, а т?льки ангелам, як? н?бито ? творцями ? управителями св?ту.)
37.
Не сл?д приймати святков? дари, як? посилаються в?д юде?в, чи
?ретик?в
, н? святкувати ?з ними.
21 (30).
Розм?рковано за благо, щоб д?ти зарахованих до кл?ру не з'?днувалися шлюбом ?з язичниками або ?з ?ретиками.
(IV Вс. 4; Трул. 72; Лаод. 10, 31).
57 (68).
Ваша однодушн?сть разом з? мною((Це правило виголошу? на Собор? Аврил?й, ?пископ Карфагенський.)) пам'ята? визначене на попередньому Собор?: у малол?тньому в?ц? охрещен? донатистами, як? не могли тод? п?знати, наск?льки погибельними ? ?хн? хибн? думки, але п?сля досягнення в?ку, здатного до розм?рковування, п?знавли ?стину, ? безумством ?хн?м погребували, за древн?м чином, покладанням рук нехай приймаються до католично? Божо? Церкви, по всьому св?ту розповсюджено?. Нар?кання попередньо? омани не повинне бути перепоною прийняттю ?х до чину кл?рик?в, коли вони, приступивши до в?ри, ?стинну Церкву визнали сво?ю, ?, в н?й ув?рувавши у Христа, прийняли та?нства Тройц?, як?, як в?домо, вс? ?стинн? ? свят? ? божественн?, ? на яких утверджу?ться все уповання душ?, не зважаючи на те, що попередня зухвал?сть ?ретик?в безрозсудно намагалася щось передати супротивне, п?д ?менем ?стини. Це просто, як учить святий Апостол (Павло), говорячи: ≪один Господь, одна в?ра, одне хрещення≫ (Еф. 4, 5), ? те, що один раз подавати треба, не дозволено знову сприймати. Заради цього, п?сля п?ддання анафем? ?мен? омани, покладанням рук, нехай приймаються до ?дино? Церкви, котра, за сказаним, ? горлиця (Див…П?снь. 2, 12), ?дина мати християн, ? в як?й спасительно приймаються ус? та?нства в?чн? та животворч?, вт?м тих, що перебувають у ?рес?, п?ддають великому осудженню та кар?. Що в ?стин? св?тл?ше супроводжувало б ?х до в?чного життя, те в оман? ста? для них таким, що б?льше потьмарю? та засуджу?. Цього деяк? уникли, ? п?знавши прямий шлях матер?, Католично? Церкви, вс?м ?? святим та?нствам, з любови до ?стини, пов?рили, ? ?х прийняли. ? що так?, коли долучиться зав?рення у ?хньому доброму житт?, без сумн?ву, правильно можуть бути затверджен? у кл?р?, для служ?ння Святим Тайнам, а особливо у наст?льки скрутних обставинах, цього н?хто заперечувати не буде. Якщо ж деяк?, що того самого, тобто, Донатового вчення дотриму?ться, ? кл?риками, ? побажають при?днатися до нас з? сво?м народом, ? у сво?х ступенях, ?з любов? до чести, подаючи народу поради до життя, й утримуючи за собою ступен? до спас?ння, то думаю залишити це, аж доки вищеназван? браття, ((Вищеназваними браттями, думки ? поради котрих тут оч?ку? Собор, як це видно ?з попередн?х сл?в Аврел?я в д?яннях цього Собору, ?: Анастас?й, ?пископ Римський, ?
Венер?й
, ?пископ Мед?оланський. Думки цих престол?в Аврил?й вважа? необх?дним, для збереження однодумност? в Церкв?, оск?льки ран?ше Римськ? ? Мед?оланськ? ?пископи, вимагали ≪Донатист?в≫ до кл?ру не приймати.)) п?сля найретельн?ших роздум?в, подадуть сво? м?ркування, щоб вони на сво?й найрозсудлив?ш?й нарад? досл?дили предмет нашо? пропозиц??, та удосто?ли п?дкр?пити нас у тому, що сл?д нам постановити у ц?й справ?. Нин? ж обмежу?мося т?льки хрещеними в?д донатист?в у ранньому дитинств?, нехай погодяться вищеназван? браття, якщо ?м згодно, з нашим р?шенням, щоб рукопокладати ?х.
(Ап. 46, 47, 68; I Вс. 8; II Вс. 7; Трул. 95; Карф. 47, 66, 67, 68, 69, 91, 92, 93, 94, 99, 117, 118, 119, 124).
79 (90).
Визначено ? це: коли на кл?рик?в бува? донос, ? оголошуються як?сь звинувачення, тод?, частково для в?дхилення наклеп?в на Церкву, частково заради досто?нства кл?ру, з яких причин ? виявля?ться до них поблажлив?сть, частково для уникнення гордо? зловт?хи ?ретик?в та язичник?в, якщо бажають, як ? потр?бно, захищати свою справу та турбуватися про докази сво?? невинности, нехай зроблять це протягом року, п?д час якого повинн? залишитися поза сп?лкуванням. Якщо ж протягом року знехтують очистити свою справу, то п?сля цього н?який голос виправдання в?д них нехай не прийма?ться.
(Ап. 74; II Вс. 6; IV Вс. 9).
81 (92).
Визначено ? це: якщо якийсь ?пископ
?ретик?в
, або язичник?в, родич?в, або не належних до спор?днення, залишить сво?ми спадко?мцями, ? надавши ?м перевагу над Церквою, такому ? п?сля смерти нехай буде винесена анафема, а його ?м'я н?коли ??реями Божими нехай не помина?ться. Нехай не зможе бути йому виправданням ? те, що без запов?ту помре. Оск?льки бувши поставленим ?пископом, як це пристойно, повинен був розпорядитися сво?м майном, зг?дно з? сво?м званням.
(Ап. 38, 40; IV Вс. 22; Трул. 35; Антиох. 24; Карф. 22, 32).
93 (104).
Настанова братам Феас?ю та Евод?ю, призначеним посланцями в?д Карфагенського Собору до найславн?ших ? найблагочестив?ших самодержц?в. Коли, за допомогою Божою, приступлять вони до найблагочестив?йших цар?в, тод? являть ?м, яким чином, п?д час Собору минулого л?та, стар?йшини донатист?в з повною свободою, за допомогою м?ських пов?домлень запрошен? були з?братися, щоб, якщо мають см?лив?сть захищати свою думку, обрали декотрих зд?бних з-посеред себе, щоб мирно змагалися з нами, ? лаг?дн?стю християнською безсумн?вно показали, якщо щось в?д ?стини у себе зберегли, щоб таким чином католична щир?сть, яка в?ддавна сяяла у попередн? часи, ? тепер под?бно п?знана була ?з збентежень та впертости тих, що сперечаються. Але оск?льки вони майже охоплен? були безнад?йн?стю, то н?чого не насм?лилися в?дпов?дати. ? тому, оск?льки ?пископський ? мирний спос?б впливу на таких вжитий, ? вони не зм?гши в?дпов?сти проти ?стини, вдалися до безглуздих насильницьких вчинк?в так, що багатьох ?пископ?в та багатьох причетник?в (не будемо згадувати ? мирян) потурбували наклепами, ? в деяк? церкви вторгнулися, а в ?нш? вторгнутися намагалися: то царському людинолюбству належить оп?куватися, щоб католична Церква, яка благочесною утробою Христа ?х народила, та кр?пк?стю в?ри виховала, була огороджена ?х промислом; щоби у благочестив? ?хн? часи зухвал? люди не запанували над безсилим народом, за допомогою якогось страху, коли не можуть звабити його за допомогою переконання. Бо в?домо ? багаторазово законами проголошено, що влаштовують огидн? зб?говиська розкольник?в. Це багаторазово ? наказами самих вищеназваних найблагочестив?ших самодержц?в осуджено було. Ось тому проти несамовитости цих розкольник?в просимо дати нам божественну допомогу, не надзвичайну ? не чужу святим Писанням. Бо апостол Павло, як показано в ?стинних Д?яннях апостольських, змови людей безчинних перем?г в?йськовою допомогою. Отже ми просимо про те, нехай обов'язково надасться охорона католичним чинам церков у кожному м?ст? та р?зних м?сцях, приналежних до кожного волод?ння. Подоба? разом ?з цим, просити найблагочестив?ших самодержц?в, нехай дотримуються закону, виданого благочестиво? пам'ят? батьком ?хн?м Феодос??м, про стягнення по десять фунт?в золота з ?ретик?в, як? рукопокладають ? яких рукопокладають, також ?з власник?в, у котрих будуть виявлен? ?хн? з?брання. Притому нехай накажуть п?дтвердити цей закон, ?з розповсюдженням сили його на тих, проти наклеп?в котрих представили св?дчення т?, що прийняли оп?кування про католичну церкву, щоб, хоча б цим острахом, в?д влаштування розкол?в ? в?д ?ретичного безумства утриман? були т?, що в?дкладають сво? очищення та виправлення при думц? про в?чне покарання. Ще ? про те сл?д просити, нехай буде благочестям ?хн?м в?дновлений закон, що донин? ?сну?, котрий в?дбира? у ?ретик?в право отримувати що-небудь, або при рукопокладаннях, чи за запов?тами, чи залишати, ? просто говорити, у засл?плених сво?м безумним упередженням, ? як? бажають перебувати в оман? донатист?в, нехай в?дн?миться влада чи залишати що-небудь, чи забирати власне. А тим, котр? думкою про ?днання та мир захочуть виправити себе, нехай буде дозволено, ? при ?снуванн? такого закону, отримувати спадок, хоч би що там д?сталося ?м у спадок чи подарунок ще тод?, коли вони перебували в ?ретицьк?й оман?, вт?м за винятком тих, котр? п?сля прикликання до суду, визнали за потр?бне перейти до католично? Церкви. Бо про таких треба думати, що не через страх небесного суду, але через спрагл?сть земно? вигоди побажали католичного ?днання. Понад же все це потр?бна допомога в?д влади кожно? област?. Але якщо й ?нше щось виявлять представники наш?, що сприя? церковн?й корист?, це робити ? звершувати да?мо повноваження.
99 (112).
Про народ ? ?парх??, що навертаються в?д донатист?в. Народ, що наверта?ться в?д
донатист?в
, який ма? ?пископа, поставленого без дозволу Собору, безсумн?вно нехай буде удосто?ний мати його. Народу, що мав ?пископа, ? п?сля смерти його не захот?в мати свого ?пископа, але бажа? за звича?м при?днатися до ?парх?? ?ншого якого-небудь ?пископа, не сл?д у цьому в?дмовляти. Запропоновано ? це: що ?пископи, як? ран?ше оголошення царського закону про ?днання навернули до католично? в?ри народ, котрий мали в управл?нн?, повинн? утримувати владу над ним. П?сля ж закону про ?днання ? дал?, належить ус? церкви ? меж? ?х, вс?, як? можуть виявитися п?дпорядкованими, законно присво?ними тим церквам, нехай будуть затвердженн? за католичними ?пископами, що знаходяться у тих м?сцях, якими заволод?ли
?ретики
, котр? у майбутьньому навертаються до католично? в?ри, або не навертаються. ? якщо деяк? з них привласнили соб? щось, п?сля царського закону, то (це) ма? бути поверненим.
(Ап. 38; Карф. 47, 57, 66?69, 91?94, 117?119, 124).
121 (135).
Постановлено ? це: якщо деяк? недбальствують про наверненн? до католичного ?днання м?ст, п?дпорядкованих ?хн?м престолам, нехай викриваються сус?дн?ми старанними ?пископами, щоб не в?дкладали ц??? справи. Заради того, якщо упродовж шестим?сячного терм?ну, в?д дня наради про це, н?чого не зроблять, то п?сля цього м?ста т? нехай передадуться тому, хто зможе навернути ?х. Вт?м, якщо той, котрому ц? м?ста ? належними, за корисне визнавав не д?яти, за деякими домовленностями, тому що цьому в?ддали перевагу ?ретики, щоб в?н м?г прийняти ?х до католично? Церкви без народного заколоту, а м?ж тим ?нш? попереджен? про його нам?ри, зад?янням котрих ран?ше в?н б?льше озлобив би ?ретик?в, то, п?сля розгляду цього ?пископами ? суддями, м?ста т? нехай будуть повернен? його престолу. Коли ?пископам ? суддям належить бути з р?зних областей, тод? судд?в призначить той предстоятель, у област? якого знаходиться сп?рне м?сто. Якщо ж за сп?льною згодою обирати будуть судд?в ?з сус?дн?х ?пископ?в, то або один нехай буде обраний, або три. ? якщо три будуть обран? ? визнан?, то, нехай п?дкоряться р?шенню або вс?х, або двох.
(Ап. 58; Трул. 19; Сард. 11; Лаод. 19; Карф. 47, 71, 123, 124).
23 (137).
Якщо ?пископ не буде п?клуватися про повернення в?д
?ретик?в
належного церкв? за списками, чи самих кафедр, то нехай напучують його сус?дн? старанн? ?пископи, ? нехай покажуть йому його недбал?сть, щоб не було йому вибачення. Якщо ж протягом шести м?сяц?в в?д дня умовляння, перебуваючи у т?й сам?й ?парх??, не перейметься оп?куванням про тих, хто повинен повернутися до католичного ?днання, з таким нехай не сп?лкуються, доки не викона? того. Якщо ж не прийде у ц? м?ста той, хто сприятиме(Цив?льн? кер?вники повинн? були сприяти ?пископам, коли потр?бно було призвати на Собор ?ретик?в, для умовляння ?х чи в?дпов?дей.): то ?пископу нехай не ставиться безд?яльн?сть у провину.
(Ап. 58; Трул. 19; Сард. 11; Карф. 47, 57, 71, 121, 122, 124).
129 (144).
Визначено ? це: не приймати донос?в в?д ус?х
раб?в
, в?д
в?дпущеник?в
тих самих, на кого хочуть доносити, ? в?д ус?х, кого цив?льн? закони не допускають до донос?в про злочини; також в?д ус?х, на кому лежить пляма нечестя, тобто, в?д
комед?ант?в
та ос?б, до сором?цьких справ долучених; також в?д
?ретик?в
, чи елл?н?в, чи юде?в; вт?м, у вс?х, п?д котрих не припуска?ться таке звинувачення, нехай не в?дбира?ться свобода приносити скарги за сво?ми справами.
13.
Вселукавий, пос?явши в Церкв? Христов?й нас?ння
?ретичного
куколю, ? бачачи, як в?н пос?ка?ться на корен? мечем Духа, вступивши на ?нший шлях злих п?дступ?в, зам?ря?ться безумством розкольник?в розс?кати Т?ло Христове; але ? цей його п?дступ повн?стю упереджуючи, святий Собор нин? визначив: якщо якийсь пресв?тер чи диякон, через як?сь обвинувачення, п?дозрюючи свого ?пископа, ран?ше соборного досл?дження ? розгляду, ? ц?лковитого осудження його, насм?литься в?дступити в?д сп?лкування з ним, ? не буде п?дносити його ?м'я у священних молитвах на л?тург?ях, за церковним переданням, такий нехай буде п?дданий в?длученню, ? нехай позбудеться всяко? священичо? чести. Бо поставлений у чин пресв?тера, що привласню? соб? суд, митрополитам наданий, ? ран?ше суду, сам по соб? осуджувати свого отця ? ?пископа зважу?ться, не достойний н? чести, н? найменування пресв?тера. Посл?довники ж таких, якщо вони ?з священства, також нехай будуть позбавлен? сво?? чести, якщо це ченц? або миряни, нехай зовс?м в?длучаться в?д Церкви, доки не в?дкинуть сп?лкування з розкольниками, ? не повернуться до свого ?пископа.
(Ап. 31; II Вс. 6; III Вс. 3; IV Вс. 18; Трул. 31, 34; Гангр. 6; Сард. 14; Антиох. 5, Карф. 10, 11; Двокр. 14, 15).
Послання святого
Афанас?я Великого
, архи?пископа олександр?йського, до Аммуна Ченця
[
ред.
|
ред. код
]
3.
(?з 39 послання про свята, святого Афанас?я, архи?пископа Олександр?йського). Але оск?льки згадав я про ?ретик?в, як про мертвих, про нас же самих, як про тих, що мають для спас?ння Божественн? Писання, ? боюся, щоб, як писав до коринфян Павло: ≪ваш? уми щоб не пошкодилися, ухилившись в?д простоти у Христ?≫ (2 Кор. 11, 3), хитр?стю людей, а пот?м не почали дов?ряти ?ншим книгам, так званим апокрифичним((П?д Апокрифичними книгами, за грецьким перекладом, маються на уваз? книги ута?мничен?. ?ретики, давали таку назву тим книгам, як? складали сам?, для того, щоб якомога б?льше запевнити у ?хн?й ?стинност? тих, кого хот?ли обманути)), будучи обманут? однойменн?стю ?х з ?стинними книгами, то потерп?ть, молю, якщо про в?доме вам, ще ? я згадую, заради потреби й користи Церкви. Бажаючи ж згадати про це, використаю, для виправдання сво?? см?ливости, як приклад слова ?вангел?ста Луки, ? кажу ? я: оск?льки деяк? почали складати соб? так зван? апокрифичн? книги, ? зм?шувати ?х ?з Богодухновенним Писанням, про яке ми пересв?дчилися, що передане отцям тими, як? в?д самого початку були очевидцями та служителями Слова, то вир?шив ? я, спонуканий ?стинними браттями, ? з?знався в?д початку як по порядку викласти, як? книги прийнят? у канон, передан? ? в?римо, що ? Божественними, щоб кожен спокушений в?дкинув спокусник?в, а кожен, хто залишився чистим, порад?в про нове попередження. Отже, ус?х книг Старого Зав?ту числом двадцять дв?: бо ст?льки ж, як я чув, ? букв використову?ться у ?вре?в. По порядку ж ? за назвами вони ? такими: по-перше Буття: пот?м Вих?д, дал? Левит, пот?м Числа, ? нарешт? Второзаконня; за ними йде ?сус Навин, Судд?в ?зра?левих, ? пот?м Руф?; дал? по порядку чотири книги Царств, з яких як перша та друга вважаються за одну книгу, так само третя ? четверта ? за одну; п?сля цих Паралипоменон перша ? друга, також вважаються за одну книгу; дал? Ездри перша ? друга ? також за одну; п?сля цих книга Псалм?в, ? пот?м Притч?, пот?м Екклез?аст, ? П?сня П?сень. П?сля цих ?ов, врешт? пророк?в дванадцять, що вважаються за одну книгу, пот?м ?сая, ?рем?я, ? з ним Варух, Плач ? Послання; а п?сля них ?зеки?ль ? Дани?л; ц? складають Старий Зав?т. Але сл?д без звол?кання говорити ? про книги Нового Зав?ту. Вони ? так?: чотири ?вангел?я, в?д Матфея, в?д Марка, в?д Луки, в?д ?оана; п?сля них Д?яння апостол?в, ? с?м так званих соборних послань апостольських, як-от: Якова одне, Петра два, пот?м ?оана три, ? Юди одне; до них чотирнадцять послань апостола Павла, котр? пишуться у такому порядку: перше до Римлян, пот?м до Коринфян два, п?сля цих до Галат?в, дал? до Ефесян, пот?м до Филип'ян, до Колосян, до Солунян два, до ?вре?в, до Тимоф?я два, ? до Тита одне, й останн? до Филимона одне; ? наостанок Апокал?псис ?оана. Ц? ? джерелами спас?ння, щоби сущими у них словами спрагл? втамували спрагу, у цих т?льки благов?ститься вчення благочестя. Н?хто до них нехай не дода?, а також ? нехай не в?дн?ма? в?д них будь-що. Ними Господь посоромив саддуке?в, кажучи: ≪Помиля?тесь, не знаючи н? Писання, н? сили Божо?≫ (Мф. 22, 29). Юде?в же наставляв: ≪Досл?д?ть Писання, бо ви спод?ва?тесь через них мати життя в?чне; а вони св?дчать про Мене≫ (?н. 5, 39). Заради ж б?льшо? точност?, оск?льки пишу заради потреби, додаю ? це: адже ? кр?м цих ? ?нш? книги, не введен? до канону, але призначен? отцями для читання тим, що т?льки-но вступають, ? бажають оголоситися словом благочестя: Премудр?сть Соломонова, Премудр?сть Сираха, Есфирь, Юдиф, ? Товит, ? так зване вчення апостол?в, ? Пастир. Вт?м, улюблен?, кр?м оцих, що читаються ? тих канон?чних, н?де не згаду?ться про апокрифичн?: але це ? замисел ?ретик?в, як? ?х пишуть, коли хочуть, призначають ? додають ?м час, щоб, представляючи ?х, н?бито стародавн?ми, мати способи для зваблення ними простодушних.
(Ап. 60, 85; Лаод. 60; Карф. 24; Григор?я Богосл. Про книги Св. Письма. Амф?лох?я. Про книги Св. Письма).
Правила святого Васил?я Великого
[
ред.
|
ред. код
]
1.
Отже щодо питання про кафар?в((Так назива?мих чистих)), ? сказано ран?ше, ? ти благообм?рковано пригадав, як належить чинити за звичаями кожно? кра?ни, тому що про ?хн? хрещення по-р?зному думали т?, хто розм?рковував про цей предмет у св?й час. Хрещення пепуз?ан, на мою думку, н?чого не ма? на св?й захист: ? я дивуюсь, як цього не пом?тив великий Д?онис?й, будучи мудрованим у правилах. Бо правдив? поклали приймати Хрещення, яке н? в чому не в?дступа? в?д в?ри, тому ?нше назвали вони ?рессю, ?нше ? розколом, а ще ?нше ? самочинним зб?говиськом. ?ретиками назвали вони тих, що повн?стю в?дд?лилися, ? в сам?й в?р? в?дчужилися: розкольниками ? тих, що розд?лились у поглядах на деяк? предмети церковн?, ? на питання, котр? передбачають вил?кування; а самочинними зборищами ? з?брання, влаштовуван? непок?рними пресв?терами, чи ?пископами, та ненавченим народом. Наприклад, якщо хтось, бувши викритим у гр?ху, усунутий в?д священнослуж?ння, не п?дкорився правилам, а сам утримав за собою владу ? священнослуж?ння, ? з ним в?дступили декотр? ?нш?, залишивши Католичну Церкву, це ? самочинне зборище. Про покаяння мислити ?накше, н?ж як сущ? у Церкв?, ? розкол. ?ресями ж ? наприклад: ман?хейська, валентин?анська, марк?онитська, ? них самих пепуз?ан?в. Бо тут ? явна в?дм?нн?сть у сам?й в?р? в Бога. Чому отцям, як? в?д початку були, вгодно було хрещення ?ретик?в зовс?м в?дкидати, хрещення ж розкольник?в, як ще не чужих Церкв?, приймати; а тих, що знаходяться у самочинних зборищах, виправляти пристойним покаянням ? наверненням, ? знову при?днувати до Церкви. Таким чином, нав?ть т?, що перебувають на церковних ступенях, в?дступивши разом з непок?рними, коли покаються, нер?дко приймаються знову в тому ж чин?. Пепуз?ани ж явно ? ?ретиками. Бо вони звели хулу на Духа Святого, нечестиво ? безсоромно присво?вши найменування ут?шителя Монтану ? Приск?л?. Тому, якщо вони обожнюють людей, п?длягають за це осудженню, бо чи не ображають Духа Святого, пор?внюючи його ?з людьми, ? в цьому випадку заслуговують на в?чне осудження, бо хула на Духа Святого не проща?ться. Яка була б доц?льн?сть визнати хрещення тих, як? хрестять в Отця, ? Сина, ? в Монтана або Приск?лу? Бо не ? охрещеними т?, що хрестилися у те, що нам не передане. Тому хоча великий Д?онис?й ? не пом?тив цього, але нам не сл?д дотримуватися насл?дування неправильного, бо безглузд?сть сама собою видна, ? зрозум?ла для ус?х, хто ма? хоч трохи глузду. Кафари ж ? з числа розкольник?в. Однак завгодно було прадавн?м, як-от
Кипр?ану
? нашому
Ф?рм?л?ану
, п?дпорядкувати ус?х цих ?диному визначенню: кафар?в, енкратит?в, ?дропарастат?в, ? апотактит?в. Бо, хоча початок в?дступлення в?дбувся через розкол, але т?, що в?дступили в?д Церкви, уже не мали на соб? благодат? Святого Духа. Бо занепало надання благодат?, тому що перервалося законне наступництво. Бо перш?, як? в?дступили, одержали посвячення в?д отц?в, ?, через покладання рук ?хн?х, мали дарування духовне. Але в?дторгнут?, зробившись мирянами, не мали влади н? хрестити, н? рукопокладати, ? не могли ?ншим надати благодать Святого Духа, в?д Яко? сам? в?дпали. Тому тих, що приходять в?д них до Церкви, як хрещених мирянами, прадавн? наказували знову очищати ?стинним церковним хрещенням. Але оск?льки декотрим у Ас?? р?шуче вгодно було, заради повчання багатьох, прийняти хрещення ?х, то нехай буде воно прийнятим. Належить же нам виявити злоумисли енкратит?в. Вони, щоб затруднити сво? прийняття до Церкви, надумали прискорено звершувати власне хрещення, через що ? св?й власний звичай зм?нили. Отже, оск?льки про них н?чого ясно не сказано, думаю, що пристойно нам в?дкидати ?хн? хрещення: ? якщо хтось прийняв би в?д них його, такого, якщо приходить до церкви, хрестити. Але якщо це може стати перешкодою сп?льному благоустрою, то надал? належить триматися звичаю, ? йти за отцями, як? благорозм?рковано влаштували справи наш?. Бо я побоюся, щоб нам тод?, коли хочемо утримати ?х в?д посп?шного хрещення, не в?двернути тих, яких спаса?мо, сувор?стю в?дкладення. Якщо ж вони збер?гають наше Хрещення, то це нехай не присоромлю? нас, бо ми зобов'язан? не дякувати ?м за те, але п?дкорятися правилам з точн?стю. Всем?рно ж нехай буде встановлено, щоб, п?сля ?хнього хрещення, т?, що приходять до церкви, були помазуван? в?д в?рних, ? так приступали до та?нств. Вт?м знаю, що брат?в Зо?на ? Саторн?на, як? були у ?хн?й сп?льнот?, ми прийняли на кафедру ?пископську; тому з'?днаних з ?хньою сп?льнотою вже не можемо так суворо в?дчужувати в?д Церкви, встановивши, прийняттям ?пископ?в, начебто якесь правило сп?лкування ?з ними.
(Ап. 46, 47; ? Вс. 8; II Вс. 7; Трул. 95; Лаод. 7; Вас. Вел. 47).
5.
?ретик?в, як? при смерт? каються, належить приймати. Зрозум?лим же ?, що приймати не без обм?рковування, але з випробуванням, чи щире показують покаяння, ? чи мають плоди, що св?дчать про старанн?сть до спас?ння.
(? Вс. 2, 14; II Вс. 7; Трул. 78, 96; Неокес. 12; Лаод. 19, 47; Карф. 45).
6.
Любод?яння посвячених Богу нехай не обертаються на шлюб, але вс?ляко нехай розрива?ться ?хн? по?днання. Бо це ? для утвердження Церкви корисно, ?
?ретикам
не дасть п?дстав докоряти нам, н?бито приверта?мо до себе попущенням гр?ха.
(Ап. 25, 26; ??? Вс. 14, 15, 16; Трул. 4, 6, 44; Анкир. 19; Вас. Вел. 3, 18, 20, 32, 44, 60, 70).
47.
Енкратити, саккофори й апотактити п?длягають тому самому судженню, як ? нават?ани, бо про деяких ?з них видане правило, хоча ? не однозначне, а про ?нших умовчано, ми ж, через одинаков?сть ?хн?х провин, таких перехрещу?мо. ? хоча у вас ? не прийнятий цей звичай перехрещування, под?бно, як ? у римлян, з деяких м?ркувань, однак наше визначення ?хньо? провини нехай ма? силу. Оск?льки ?хня ?ресь ? н?бито в?дгалуженням ?рес? марк?он?т?в, як? гидують шлюбом, в?двертаються в?д вина ? створ?ння Боже нечистим називають. Тому ми не прийма?мо ?х до Церкви, якщо не охрестяться нашим хрещенням. Бо нехай не кажуть, що охрестилися в ?м'я Отця, ? Сина, ? Святого Духа, коли вони, под?бно до Марк?она та ?нших ?ретик?в, уявляють Бога творцем зла. Отже, якщо це угодно буде, то потр?бно з?братися багатьом ?пископам, ? так викласти правило, щоб ? той, хто д??, був у безпец?, ? той, хто в?дпов?да? на питання про таких, мав достов?рн? п?дстави для в?дпов?д?.
(Ап. 46, 47, 48; ? Вс. 8,19; II Вс. 7; Трул. 95; Лаод. 7, 8; Карф. 57; Вас. Вел. 1, 5).
1.
? звичай ? обов'язок вимагають в?д нас шанувати всякий нед?льний день, ? святкувати його, оск?льки в цей день Господь наш ?сус Христос явив нам воскрес?ння з мертвих. Тому ? назива?ться цей день у Писанн? першим, як такий, що склада? для нас початок життя, ? восьмим, як той, що прийшов п?сля юдейсько? суботи. Але коли трапиться у цей день бути посту перед святим Богоявленням, то благовстановимо його, розсудливо пристосовуючись до обох звича?в. Вживши дек?лька ф?н?к?в, ми не вчинемо за звича?м ?ретик?в, котр? не шанують дня Воскрес?ння Господа нашого ?суса Христа, й одночасно в?ддамо належне п?сному дню, оч?куючи веч?рнього з?брання, котре у цей день, з вол? Божо? звершу?ться. Отже, цього дня будемо збиратися о час дев'ятий.
(Ап. 66; Трул. 55; Гангр. 18).
7.
Про тих, хто ма? рукопокластися, нехай буде цей устав. Весь Собор священнослужител?в нехай погодиться ? нехай обере, ? тод? ?пископ нехай випробу? обраного, ? за згодою священств нехай звершить рукопокладання посеред церкви, у присутност? народу, ? при проголошенн? ?пископом, якщо може народ, нехай засв?дчить про нього. Та?много рукопокладання нехай не бува?. Бо коли церква перебува? у мир?, тод? пристойно звершувати рукопокладання в церкв? в присутност? святих. А в тих м?сцях, де ? однодумц? тих, що були у сп?лкуванн? з ?ретиками, рукопокладання нехай звершуються не ?накше, як п?сля випробовування в?д ?стинно православних священнослужител?в, також у присутност? ?пископа, ? при проголошенн? його до присутнього народу, ? т?льки так, щоб у майбутньому не було якогось в?дхилення в?д правильного шляху.
(Ап. 2; ? Вс. 9; Вас. Вел. 89).
Слово ?ретик походить в?д грецького
α?ρεσι?
? ≪виб?р≫. ?ретики обрали не дотримуватися загальноприйнятого вчення.