ЕКОНОМ??ЧНА СВОБО?ДА ? ?нституц?йно детерм?нований тип орган?зац?? господарсько? д?яльност?. Основою Е. с., що форму?ться природно-?стор. шляхом, ? реал?зац?я ц?нностей, потреб ? здатностей людини, яка опосередкову? св?й соц. зв’язок шляхом профес?йно орган?зов. ринк. д?яльност?. У св?й час р?зн? ?? аспекти розробляли Аристотель, Тома Акв?нський, А. См?т, К. Маркс, Ф. Енгельс, представники н?м. ?стор. школи. У 20 ст. знач. внесок в уявлення про зм?ст ? механ?зми реал?зац?? Е. с. зробили Ф. Хайек, Л. фон М?зес, Й. Шумпетер, ?. Берл?н. Сучас. розвиток концептуал. уявлень про не? пов’язаний з такими напрямами екон. науки, як ?нституц?онал?зм, економ?ка соц?альна , ф?лософ?я госп-ва. В Укра?н? теор. проблеми Е. с. досл?джують В. Ге?ць , А. Гриценко , В. Дементь?в , В. Тарасевич , О. Яременко та ?н.

Е. с. не сл?д ототожнювати з в?дсутн?стю сусп. зв’язк?в ? залежностей, ?? сусп. основою ? ?н-ти. П?дпорядкування ?нституц. вимогам ? позитивна Е. с. суб’?кта, що дозволя? йому реал?зовувати та розвивати свою соц. суть ? зд?бност?, долаючи в?дчуження. Св?доме п?дпорядкування правилам, як? в?дпов?дають внутр. ц?нностям, зн?ма? в?дчуження суб’?кта в?д цих правил, системи ?н-т?в загалом ? робить його суб’?ктом Е. с. В?н самост?йно прийма? р?шення та в?дпов?да? за ?хн? насл?дки, д?? на св?й страх ? ризик та дов?ря? ?н. суб’?ктам. Сам факт наявност? дов?ри засв?дчу? свободу вибору. Систем. сенс Е. с. поляга? у забезпеченн? здатност? госп. систем до адаптац?? ? самоорган?зац?? як гетероген. ускладнення. Госп. системи, побуд. на механ?зм? Е. с., здатн? функц?онувати в умовах достатньо високого р?вня невизначеност?, що не руйну? ?х як ц?л?сн?сть. Е. с. суб’?кт?в робить госп. систему диференц?йов., ст?йкою, живою, динам., адаптив., сприйнятливою до новац?й ? тому здатною до розвитку. Завдяки наявност? господарюючих суб’?кт?в, як? в?льн? у сво?му екон. вибор?, але визнають авторитет сусп-ва та держави, зд?йсню?ться держ. регулювання економ?ки в умовах невизначеност?. Хоча Е. с. не забезпечу? суб’?кта ус?ма систем. якостями, в?н обов’язково отриму? частину цих якостей, як? можна визначити як ц?нност?, що роблять господарюючого суб’?кта нос??м соц. засад, виступають глибин. механ?змом залучення його у соц. орг-ц?ю, координують повед?нку. Оц?нювання як конкретна реал?зац?я ц?нн?с. парадигми суб’?кта Е. с. ? практична основа в?льно? та рац. ринк. повед?нки. ?нституц. сенс рац. вибору як механ?зму Е. с. поляга? у тому, що в?н ? ?нструментом надання суб’?кту в?дпов?дальност?, а в?дтак й Е. с. У цьому поляга? фундаментал. соц. функц?я рац. вибору. Е. с. диференц?ю? суб’?кт?в за критер??м здатност? до зм?н та потреби у зм?нах. Якщо суб’?кт над?лений цими атрибутами в?дносно б?льшою м?рою, то в?н ста? активним нос??м ?нновац. початку, новатором. Для системи наявн?сть таких новатор?в ? найб?льш зруч. спос?б забезпечити необх?д. р?вень стаб?льност? та зм?н, тобто життя системи як розгортання ?? сут?. Власн?сть суб’?кта Е. с. виступа? як його суб’?ктивна тотальн?сть; загальне приходить до нього через механ?зми зовн. необх?дност?, обов’язку, п?дпорядкування, залежност? в наявн?й практич. форм?. Тому Е. с. суб’?кта представля? собою р?внод?ючу двох р?зноспрямов. вектор?в: власн?сть, здатн?сть, воля, свобода, ?нновац??; держава, традиц??, обов’язок, необх?дн?сть, залежн?сть. Найб?льш ефектив. розвиток в?дбува?ться за м?н. розходження м?ж цими векторами. До механ?зм?в реал?зац?? Е. с. в?дносять ? конкуренц?ю як певний ?стор. спос?б руху та привласнення заг. багатства. Завдяки ?й м?ж суб’?ктами Е. с. в?дбува?ться дифуз?я заг. продуктив. сил, практична рекомб?нац?я в?домих технолог?й, метод?в ? п?дход?в, в?дб?р житт?здат. вар?ант?в. В?дтак суб’?кт Е. с., конкуруючи, перетворю?ться у суб’?кт розвитку. Сутт?ва передумова Е. с. ? готовн?сть суб’?кт?в до прийняття ризику й невизначеност?. Профес?онал?зм ? компетентн?сть господарюючого суб’?кта як механ?зми Е. с. дозволяють перетворити невизначен?сть у оц?нюваний ризик. Практична ? д?яльна Е. с. ? умовою розвитку власност?, профес?онал?зму й ?нновац. статусу господарюючих суб’?кт?в; натом?сть Е. с., якою не користуються, неминуче згаса?, що призводить до деградац?? суб’?кт?в.

Л?т.: Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов / Пер. с англ. Москва, 1962; Хайек Ф. Пагубная самонадеянность. Ошибки социализма / Пер. с англ. Москва, 1992; Автономов В. С. Модель человека в экономической науке. С.-Петербург, 1998; Ге?ць В. М. Уроки та перспективи ринкових реформ та довгострокового економ?чного зростання в Укра?н? // Екон. теор?я. 2004. № 2; Яременко О. Л., Панкратова О. М. ?нститути та економ?чна свобода господарюючих суб’?кт?в // Там само. 2007. № 3.

О. Л. Яременко