- В?таю Вас, пане Леон?де! Ви зна?те, чим дал?, тим б?льше гублюся, як Вас називати ? чи поетом ? перекладачем, чи л?тературознавцем, а може, к?носценаристом ? к?нознавцем. Титан, я б сказав. А ким Ви себе на даний момент вважа?те чи в?дчува?те?

- Оск?льки Ви задали такий гумористичний тон, то скажу, що Ви пропустили к?лька мо?х профес?й. Передовс?м, я археолог, 15 рок?в копав ск?фськ? кургани. А перша моя профес?я була шахтар-прох?дник. Так що я з Донбасу, а Донбас, як Ви зна?те, “порожняк не гонить”.

- В?д такого гумору перейд?мо до серйозн?ших речей. У мене в руках ? останн?й продукт Вашо? творчост?: “Декамерон” Джованн? Бокаччо в переклад? Миколи Лукаша. Я знаю, що переклад Лукаша виходив ран?ше, у видавництв? “Дн?про”. Чим ця книжка в?др?зня?ться в?д т????

- Вона в?др?зня?ться тим, що це ?, фактично, авторський переклад, незаредагований ? в?н вида?ться вперше. Той, який побачив св?т у “Дн?пр?” ? п?зн?ше виходив раз?в 5-6, ? не лише в Ки?в?, але й у Дн?пропетровську (видавництво “С?ч”) ? Харков? (видавництво “Фол?о”), це переклад, редагований у “Дн?пр?” Оленою Хатунцевою. Я пригадую, що Микола Олекс?йович був невдоволений тим, як його зредагували. ? коли запрацювала ком?с?я з творчо? спадщини Лукаша, я про це згадав. ? слава Богу, що я знайшов сп?льника, директора Видавничого центру “Просв?та” Василя Кл?чака. З його допомогою ця книжка нарешт? з’явилася, ? я цим пишаюся. По-перше, не приховуватиму, це величезна робота. Т?льки на редакторську п?дготовку п?шло два роки. А все ?нше, як кажуть, п?вжиття.

- Я не думаю, що Василь Кл?чак, про якого Ви згадали, витягнув грош? з власно? кишен? на цей 900-стор?нковий том.

- Так, Ви ма?те рац?ю. Це бюджетн? грош?, ? тому так розк?шно видана ця книжка: розк?шний пап?р, гарне оформлення. Хлопц? розраховують нав?ть на якийсь там приз ? нагороди. Запитайте про це в них. У всякому раз?, вони теж пишаються цим виданням.

- Чи в Миколи Лукаша ? ще редагован? переклади, про як? в?н, можливо, Вам колись говорив ? якими в?н був незадоволений?

- Безперечно, ?. Про нього кажуть, як про Моцарта укра?нського перекладацтва, але т?льки до “Декамерона” в?н п?дступався трич?. Спершу в?н переклав арха?зованою мовою. Коли зрозум?в, що це н?хто не чита?, переклав сучасною мовою. Це його також не задовольнило. Нарешт? в?н знайшов цей вар?ант, який перед Вами ? який теж, очевидно, викличе невдоволення деяких наших патр?от?в чи, навпаки, деяких наших укра?ножер?в. У нього була своя концепц?я мови перекладацтва. В?н ненавид?в оцю засушену мову, якою друкував переклади журнал “Всесв?т” чи в?дд?л ?ноземно? л?тератури видавництва “Дн?про”. Дещо я наводжу у сво?й передмов?. Я в?дкопав його гумористичн? опуси ? наприклад, як би переклали Шевченка.

- ? як?

- Почита?те. Наведу лише один зразок. “Причинна” в переклад? сучасною перекладацькою мовою мала б назву “Ненормальна”. ? так дал?.

- Пане Леон?де! Я знаю, що Ви ? песим?ст, коли мова заходить про укра?нське к?но. Принаймн? я це чув багато раз?в. А от коли Ви бува?те оптим?стом?

- По-перше, зв?дки Ви взяли, що я ? песим?ст? Я просто дуже тверезо оц?нюю нин?шн?й його стан. ? я соб? довол? ч?тко уявляю т? сили, як? працюють проти укра?нського к?нематографу ? проти вс??? укра?нсько? культури. Тут у мене справд? жодних рожевих над?й нема?. Але я переконаний в тому, що поки живий бодай один глядач, який хоче дивитися укра?нськ? ф?льми, укра?нське к?но не може вмерти.