На жаль, через пост?йн? рос?йськ? заборони й утиски, в?чн? шов?н?стичн? побоювання: якби, не дай Боже, не в?дродилася народна пам’ять про минуле Укра?ни, ? не сприяли в дореволюц?йн? часи розвитков? ?сторичного пов?стярства ^[1] .
? З лекц?? з нагоди здобуття прем?? М?жнародно? фундац?? Омеляна ? Тетяни Антонович?в 1995 року.

У Зах?дн?й Укра?н? двадцят? й тридцят? роки породили ц?лу когорту ?сторичних белетрист?в, твори яких здобули величезну популярн?сть ?, зрозум?ло, мали потужний вплив на п?днесення нац?онально? св?домост? серед галичан ^[1] .

В нац?онал?сти були записан? так? неперес?чн? постат? в укра?нськ?й л?тератур? як поет Богдан-?гор Антонич та проза?к Осип Турянський ? автор дивовижно? сили пов?ст? ≪Поза межами болю≫: пов?сть цю теж можна й треба зачислити до ?сторично? тематики, бо Турянський розпов?да? про под?? першо? св?тово? в?йни на Балканах. Обидва письменники ? Турянський ? Антонич ? померли за дек?лька рок?в до початку в?йни. На ?хн?х могилах стояли тимчасов? дерев’ян? хрести. А п?сля в?йни ?х ?мена були викреслен? з? стор?нок укра?нсько? л?тератури. На довг? десятил?ття залишилися забороненими також ?хн? могили. Поступово про них забули ? ? згодом вони зовс?м загубилися серед нових поховань ^[1] .

Пантелеймон Кул?ш , мабуть, не дбав про н?яке популяризаторство, пишучи свою хрон?ку 1663 року. В?н чи не перший серед наших письменник?в та ф?лософ?в осягнув загрозу недержавного, ру?нного начала голоти, люмпену, п?дбурюваного солодкими об?цянками ?ванця Брюховецького ^[1] .

Кул?ш пророче попереджував: чорн? сили люмпену, розбещена сваволя, брак державницького мислення ? це завжди загроза ?снуванню Укра?ни. А вт?м, Кул?ш пом?тив в укра?нському сусп?льств? ще одне лихо ? байдуж?сть . Один ?з його геро?в говорить: ≪А що нам Укра?на! Х?ба нам н?чого ?сти або пити, або в н?чому хороше походити ^[1] ?≫

Хоч прийнято вважати, що ?стор?я не повторю?ться, але й сьогодн? п?сля 150 рок?в в?д написання ≪Чорно? ради≫ , в наш?й славн?й Укра?н? знову зродилися п?дбурювач? проти державно? самост?йност? Укра?ни, знову не жал?ють солодких об?цянок про ≪св?тле майбутн?≫ вожд? й вожденята, як це було п?дчас Ру?ни, як це було у 1917 роц?, ? знову, знеохочен? економ?чними б?дами, множаться орди байдужост?, або й в?домих уже в ?стор?? ≪татарських людей≫, як? готов? платити данину ворогов?, аби лише в його хат? був шмат ковбаси ^[1] .

?ван Франко в передмов? до сво?? пов?ст? ≪Захар Беркут≫ ?ще в 1883 роц? писав, що ≪пов?сть ?сторична ма? варт?сть, коли ?? основна ?дея зможе зайняти сучасних живих людей, то значить, коли вона сама жива й сучасна≫ ^[1] .

Художн?й тв?р на ?сторичну тему не повинен бути лише ?люстрац??ю т??? чи ?ншо? ?сторично? под?? в ?стор??; в?н, за Франком, повинен в?дображати сучасн? потреби сусп?льства, бути ≪живою ?стор??ю≫ ?, водночас, бути повноц?нним мистецьким твором ^[1] .

Справжн? мистецтво безумовно вплива? на людську душу , на характер , будить нац?ональну св?дом?сть ^[1] .