Поез?я ? це Доля. Г?рка доля . Це Судьба. Це Вирок ^[1] . ?
З автоб?ограф??

Веч?р вороном в чорну безодню,
в Злато-Ки?в? спить Богдан ,
а в зон?, в зон? мен? сняться
укра?нськ? зор? ? укра?нська вишнева вода ^[2]

Лист з?йшов над
головою
жовтий
н?ч реготиться медом
кр?зь серце навил?т

а вранц? сад
п?дняв бджолу
на вила ?
≪Лист з?йшов над головою≫ ^[3]

м?й батько
уже яблук не ?сть
? Наполеон уже
яблук не ?сть
? Уолт У?тмен
не ?сть яблук
а я ще ?м
? яблука мен?
в очах червон? ?
≪м?й батько...≫ ^[4]

могила як
глечик в степу
у глечику
не залишилось
н? вина
н? води

? шорстка трава
доганя? нас
доганя?

аж ромашки
рвуть одяг на соб? ?
≪могила як глечик у степу≫ ^[3]

Поез??, будь мен? сонцем,
будь мен? катом,
? не треба мен? оборонця,
? не треба мен? прикриття ^[2]

сонце жал?сно бринить:
де мо? пасовище?

а людське око
основане дротами
й нема в?д цих оздоб колючих
(Рос?я ― Кучино)
нема? сховища

туману повен л?с
липучого
Рос?я Кучино
не мучте нас
йде божев?льний г?н кол?с
везуть на смерть заручених

св?т кров?ю ще
не наситився
конвой веде чоту бер?з
туман набився в н?здр?
л?су
дивись дивуйся ? молись ?
≪сонце жал?сно бринить≫ ^[3]

тихо пливе над землею небо
плачуть зв?р?
а люди не плачуть
я опускаю руку
? п?дн?маю
золоте я?чко роси

а пот?м на те? я?чко
сяде золота птаха
? з я?чка народиться св?т
такий самий
як цей ―
що в нас перед очима
т?льки люди в ньому
не будуть плакати ?
≪тихо пливе над землею небо…≫ ^[3]

Я думав що ще зима
я туди а то двер? в?дчинен?
у сонце
гомонять струмки
як ж?нки
? т?льки подекуди сн?г
спить п?д л?щиною

? по пол? весел?
немов циганчата
граки ?
≪Я думав що ще зима≫ ^[3]

якщо ви були
на кра?н?
то ви там бачили яблуко
а над самим яблуком
сонце

а п?д сонцем
гуцул вес?лля
танцю?
? дивиться
а то з кожно? смереки
росте скрипка

а з скрипки
виходить
молода з молодим
? любляться
? голубляться
? вона його
князем назива? ?
≪якщо ви були
на кра?н? ≫ ^[3]

Вража? д?апазон поетово? екзистенц?? чи, власне, болю: в?д щонайн?жн?шого ( тичинного ) ≪б?лим м?сяцем б?лим м?сяцем солов’я зав’ю≫ ? до вкрай ненатлого ( шевченк?вського ) бунтарства: ≪? в?льним стати може обр?й лише умочений у кров≫. Д?апазон же формальний ? в?д класичного сонета до вулично? ≪нескладухи≫. При цьому сл?д зауважити, що широта ≪Князя роси≫ не ≪б?г-пес-через-овес?вська≫, де всього потрошку, а нудьги найб?льше. Це радше зразок рв?йного моцарт?анства ? невситим?сть ? всюдисуща легк?сть справжнього таланту ^[5] .

Десь майже оп?вноч? Тарас обкладався п?д п?ччю подушками, запалював три св?чки ? поринав у поез?ю. Разом з ним ? я. До ранку в?н м?г написати 30-40 в?рш?в. Часто десь губив ?х або в когось залишав ^[6] .

Тарас Мельничук ? приклад поета, який не скурвився. Мабуть, ? не зм?г би. Таких майже нема?, але ? Тарас Мельничук ^[1] .

Це поет, як руда зал?зна, шука?ш там або зал?зо, або розсипи золота. То оте золото треба здобувати з то? поез??. От в?н такий поет. Тому що в нього життя було таке, багато в ньому ? хаосу. ? його треба впорядковувати. ? тому часто люди, коли тут думають, що роблять дуже добре, як публ?кують все, що в?н написав, мен? зда?ться, що вони гублять Тараса Мельничука як поета ^[2] .