Коли мене туди привели, я була сором'язлива й часто червон?ла. Ця робота допомогла мен? стати б?льш розкутою, але серйозно я до не? н?коли не ставилася. (про роботу в модельному б?знес?) ^[1]

Бувало, що я з одних зйомок я мчала на ?нш?, а машина ставала тимчасовим н?чл?гом. ^[1]

Психолог?чний в?дпочинок ? це дуже важливо ? правильно. Головне ? працювати у зв'язц?, як альп?н?сти. ^[1]

Я знаю, як це при?мно ? повертатися додому, де тебе чекають ? вс??ю юрбою зустр?чають. Це вс?м при?мно. Д?м ? це фортеця, за мурами яко? повинн? лишатися вс? негаразди. ^[1]

У мене ? маленьке правило: вип?чка у мене виключно нед?льна. У будн? я займаюся д?тьми ? роботою, а на вих?дних мен? хочеться зробити щось при?мне для с?м'? ? ? я печу. ^[1]

Я дуже люблю прокидатися з чолов?ком ? д?тьми, але щосуботи в мене черговий еф?р, тому д?ти залишаються з татом Андр??м ? разом ?з ним готують сн?данок. Любляча родина ? це справжня рад?сть. Щастя ? коли тебе чекають вдома. ^[1]

Андр?й(чолов?к) отриму? насолоду в?д того, що в суботу ? нед?лю в?н прокида?ться з д?тками, вони його ц?лують, вс? разом готують сн?данок ? мама поверта?ться додому. ^[2]

Вони забавляють один одного, допомагають краще, н?ж будь-яка няня. ?, звичайно, чолов?к допомага?. ^[1]

Нав?ть якщо д?ти не беруть участь, то просто вбол?вають. Вони бачать, як ми трену?мось, ? це закарбову?ться у ?х пам'ят?. Спорт н?коли д?тям не заважа?. ^[1]

Кожна дитина для мене як учитель. З ними я зм?нювалася ? росла як особист?сть, набиралася мудрост? та терп?ння. Наш? д?ти ? це наш? вчител?! ^[3]

Я не цураюся ц???(хатньо?) роботи. Мен? при?мно показати сво?м донькам, що ж?нка повинна вм?ти все робити, а не просто дивитися на процес. Я залучаю д?тей. Мен? не хочеться, щоб у мене росли принцеси ? син, який не вм?? н?чого робити. ^[2]

Я в?дчувала свою в?дпов?дальн?сть перед кра?ною, не хот?ла ?? залишати. Я ? медик, лейтенант запасу ? зараз, до реч?, в?дновлюю св?й в?йськовий квиток. Я дуже спод?валася на наш? ЗСУ. Я була серед тих, хто розум?в, що рос?я здатна на все, але нав?ть у мене в голов? не було думок, що вони почнуть зр?внювати наш? м?сця з землею. Рос?яни воюють не з в?йськовими, а населенням, просто знищуючи. Це геноцид ? цього я не оч?кувала! Чому не по?хала? Я не звикла т?кати в?д ситуац?й, а намагаюся ?х вир?шувати. У мене була ? в?дпов?дальн?сть перед колегами на робот? ? я не могла просто розвернутись ? втекти. Я просто намагалася бути корисною на робот? ? тримати спок?й. ^[4]

Перш? тижн? я проводила багато часу на кухн?, бо займалася харчуванням ? хлопц?в з самооборони. Продукт?в було достатньо ? у нас своя ферма, ? сир ? молоко. Ще до першого червня об?дн? молоко ми вивозили в село ? роздавали тим, кому воно потр?бно. Чолов?к допомагав в?йськовим, яких у нас було достатньо по периметру ? завдання для нього були завжди. ^[4]

Нещодавно зловила себе на думц?, що моя нервова система стала абсолютно не стаб?льна. Я можу розплакатися, з?рватися з будь-якого приводу. Якщо ран?ше я була, такою, стаб?льною всередин? людиною, то зараз ц??? стаб?льност? нема?. Мен? трохи стало легше, коли до дому повернулися д?ти ? над головою не л?тають ракети, у нас не стр?ля? артилер?я ? вноч? я можу спати. Але, коли нещодавно у нас була гроза, я зрозум?ла, що дос? не стаб?льна. В?д грому ? блискавки я почала знову кричати, що по нам стр?ляють. Це було повторення тих жах?в березня. Тому зараз я просто втратила почуття впевненост?. ^[4]

Я вважаю, що в?йна ? це щеплення для вс?х нас ? нашого покол?ння, д?тей ? в?д штучно? любов? до всього рос?йського. Це важка, болюча вакцинац?я. Але ми ?? пройдемо ? п?демо дал?. Я готую сво?х д?тей до того, що вони вс?, як в ?зра?л?, будуть служити в арм?? ? вм?ти волод?ти збро?ю. Ми не повинн? боятися, а бути готовими. Завжди… ^[4]

Ск?л, якого потребу? кожен чолов?к, ? ум?ння сп?лкуватися з ж?нкою. ^[5]

Ж?нка ? тонка ?стота. Це ?нструмент, на якому потр?бно вм?ти грати. ^[5]

Претенз?я ? це початок в?йни . ^[5]

Те, що ощасливлю? одну ж?нку, ан?трохи не ма? ощасливити ?ншу. ^[5]