Uti possidetis ( juris ^[1] )  ? принцип, що склався в м?жнародн?й практиц? , який означа?, що нов? держави, котр? отримали незалежн?сть , мають ту ж територ?ю ? з тими ж межами , як? мали ран?ше, перебуваючи колон?ями або залежними територ?ями , зокрема адм?н?стративними одиницями в склад? ?нших держав. Зг?дно з правилом, стара адм?н?стративна межа, яка ран?ше ?снувала в межах територ?? новоутворено? незалежно? держави, ста? м?жнародним кордоном. Даний принцип не ? самост?йним правовим принципом , оск?льки знаходить св?й правовий характер лише в рамках ширшого м?жнародно-правового принципу непорушност? кордон?в .

Спочатку принцип uti possidetis походив з римського приватного права , де в?н застосовувався як позначення розпорядження претора про приналежн?сть сп?рного нерухомого майна колишньому (фактичному) власнику, тобто заборонялося порушення наявного стану речей м?ж двома особами до остаточного вир?шення спору.

В м?жнародному прав? принцип uti possidetis вперше застосований в сучасну епоху в Латинськ?й Америц? , коли колишн? колон?? ?спансько? ?мпер?? домагалися незалежност? . Основною метою нових латиноамериканських кра?н було прагнення закр?пити сво? становище на територ?ях, як? юридично належали ?спан?? , з тим щоб визнати себе ?? правонаступниками, успадкувавши вс? колон?альн? земл? в межах ?снуючих адм?н?стративних кордон?в. Головне завдання полягало в тому, аби на континент? не залишалося жодного району terra nullius (тобто територ?й, котр? не належать до жодно? держави), тому у вир?шенн? прикордонних питань було обрано принцип uti possidetis .

В?домий юрист-м?жнародник Ян Броунл? опису? дану ситуац?ю наступним чином:

П?сля того, як перестала ?снувати загальна суверенна влада, треба було досягти згоди щодо загального принципу демаркац?? , оск?льки вс? прагнули уникнути звернення до сили. Був прийнятий в?дпов?дний для колон?ального пер?оду принцип uti possidetis , тобто принцип передбача? збереження демаркац?? , що ?снувала при колон?альному режим? , стосовно кожно? колон?ально? одиниц?, що стала державою.

Деяк? латиноамериканськ? держави вир?шили узаконити застосування принципу uti possidetis ? закр?пити його в р?зних нормативних документах , прийнятих на континент?. Наприклад, положення даного принципу були включен? до Конституц?? Венесуели 1830 року ? Основного закону Гондурасу 1839 , а також в Договор? про кордон м?ж Колумб??ю ? Перу в?д 22 вересня 1829 року. Вт?м, в подальшому цим державам не вдалося уникнути прикордонних суперечок м?ж собою. Тому багато юрист?в дотримуються думки, що не сл?д абсолютизувати значення принципу, оск?льки застосування uti possidetis ма? ряд недол?к?в, як? не сприяють вир?шенню суперечок по сут?. Кр?м того, стар? ?спанськ? адм?н?стративн? кордони часто були визначен? недостатньо ч?тко ? важко доказов?. ^[2]

21 липня 1964 року в Ка?р? в рамках Орган?зац?? африкансько? ?дност? була прийнята Резолюц?я 16(1) про прикордонн? суперечки, в як?й закр?плювалося, що держави-учасники беруть на себе зобов'язання поважати колон?альн? кордони, що ?снували до досягнення ними нац?онально? незалежност? . Дана резолюц?я ? пол?тичною заявою, спрямованою на те, аби в майбутньому у нових держав не виникало питання щодо перегляду кордон?в, встановлених в?дпов?дно до принципу uti possidetis п?сля деколон?зац?? , не ?накше як т?льки шляхом вза?мно? згоди.

Ситуац?я на африканському континент? з межами була складн?шою, н?ж на латиноамериканському. Перш за все, колон?альн? кордони встановлювалися метропол?ями без врахування ?нтерес?в м?сцевого населення, порушуючи сформован? протягом тривалого часу природн? меж? проживання р?зних племен. Тому перед?л цих кордон?в м?г би стати загрозою миру ? обернутися безл?ччю кровопролитних во?н м?ж африканськими державами, якими б скористалися колишн? метропол?? як п?дстава для в?дновлення свого втраченого колон?ального панування ^[2] .

В 1985 роц? розгор?вся прикордонний конфл?кт м?ж Бурк?на-Фасо ? Мал? через приналежн?сть багато? на м?неральн? ресурси територ??, яка перебувала на недемаркован?й д?лянц? кордону м?ж державами. Питання про приналежн?сть прикордонно? територ?? та визначення прикордонно? смуги було передане в М?жнародний суд ООН , який под?лив сп?рну територ?ю приблизно навп?л.

У сво?му р?шенн? суд зазначив, що суть принципу uti possidetis  ? ≪забезпечення поваги територ?альних кордон?в в момент придбання державою незалежност?; територ?альн? кордони можуть бути лише розмежувальними л?н?ями м?ж р?зними адм?н?стративними округами або колон?ями , п?двладними одному ? тому ж суверену , тому застосування принципу uti possidetis призвело до того, що колишн? адм?н?стративн? кордони перетворилися в м?жнародн? в повному розум?нн? цього поняття≫.

Б?льш того, суд заявив, що принцип uti possidetis виплива? ?з загально? норми м?жнародного права, а, отже, може застосовуватись не лише щодо колишн?х колон?альних держав , але ? в будь-яких ?нших ситуац?ях, коли ма? м?сце розпад суверенно? держави або в?дд?лення в?д не? будь-яко? територ?ально? частини.

П?д час розпаду СРСР принцип uti possidetis мався на уваз? при укладенн? договор?в м?ж колишн?ми республ?ками, що оголосили внутр?шн? адм?н?стративн? кордони Союзу як м?ждержавн?. У статт? 5 Угоди про створення Сп?вдружност? Незалежних Держав , п?дписан?й у Б?ловезьк?й пущ? 8 грудня 1991 року, передбачалося, що держави визнають ? поважатимуть територ?альну ц?л?сн?сть одна одно? ? недоторканн?сть поточних кордон?в у рамках СНД . Вони гарантували в?дкрит?сть кордон?в, свободу пересування громадян ? передач? ?нформац?? в рамках Сп?вдружност?. Кр?м того, стаття 6 Договору м?ж Рос?йською Федерац??ю ? Укра?ною в?д 19 листопада 1990 конкретно передбачала, що обидв? сторони визнають ? поважатимуть територ?альну ц?л?сн?сть колишн?х Рос?йсько? та Укра?нсько? республ?к в рамках кордон?в, що ?снували при СРСР.

Догов?р про сп?льну дел?м?тац?ю загальних державних кордон?в в?д 29 жовтня 1992 року м?ж Чех??ю ? Словаччиною п?дтвердив, що м?ждержавним кордоном м?ж цими двома новими державами при отриманн? ними незалежност? 1 с?чня 1993 буде колишн?й адм?н?стративний кордон, який ?снував м?ж чеською та словацькою частинами колишньо? Чехословаччини .

• Status quo ante bellum

• Ю. О. Ногов?цина . Ут? пос?дет?с // Укра?нська дипломатична енциклопед?я  : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ?н. ? К . : Знання Укра?ни , 2004. ? Т. 2 : М ? Я. ? 812 с. ? ISBN 966-316-045-4 .
• Sebastian Anstis and Mark Zacher (June 2010). ≪The Normative Bases of the Global Territorial Order.≫ Diplomacy and Statecraft 21 : 306?323.
• Helen Ghebrewebet: ≪Identifying Units of Statehood and Determining International Boundaries: A Revised Look at the Doctrine of Uti Possidetis and the Principle of Self-Determination≫, Verlag Peter Lang 2006, ISBN  3-631-55092-8 .

• Принцип ут? пос?дет?с [ Арх?вовано 6 серпня 2016 у Wayback Machine .] // Юридична енциклопед?я  : [у 6 т.]  / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (в?дп. ред.) [та ?н.] . ? К . : Укра?нська енциклопед?я ?м. М. П. Бажана , 2003. ? Т. 5 : П ? С. ? 736 с. ? ISBN 966-7492-05-2 .