Чорний каб?нет  ? орган, що займа?ться перлюстрац??ю та дешифруванням кореспонденц??, ? прим?щення, що служить для цих ц?лей, зазвичай та?мна к?мната в поштовому в?дд?ленн?. Назва п?шла в?д в?дпов?дно? французько? служби ( фр. Cabinet Noir ).

Листи перлюструвалися ?з час?в виникнення писемност?. П?сля виникнення орган?зованих поштових служб в ?вроп?, до XVII стол?ття з'явилися й орган?зован? служби перлюстрац?? з дешифрувальними в?дд?леннями ^[1] .

В 1657 роц? безпосередньо в акт? про орган?зац?ю поштово? служби Ол?вер Кромвель пише, що вона буде:

... найкращим засобом розкривати та запоб?гати небезпечним та п?дступним змовам проти сусп?льного добробуту [2] .

Перша орган?зац?я п?д найменуванням ≪чорний каб?нет≫ з'явилася у Франц?? в XVII стол?тт?, а система д?йсно масового перегляду кореспонденц?? була орган?зована у Франц?? п?д час правл?ння Людовика XV ^[3] . В XVIII стол?тт? ≪чорн? каб?нети≫ стали поширеним явищем у кра?нах ?вропи.

Бурхлив? пол?тичн? под?? середини XIX стол?ття та розвиток громадянського сусп?льства призвели до обмеження влади ?вропейських уряд?в та секретних орган?в нагляду. У червн? 1844 року англ?йський уряд оголосив про припинення перехоплення листування, 1848 року закрилися австр?йський та французький ≪чорн? каб?нети≫. В 1911 роц? енциклопед?я Британ?ка писала, що ≪чорн? каб?нети≫ б?льше не ?снують ^[3] .

Фактично, в т?й чи ?нш?й форм?, служби перлюстрац?? та дешифрування листування ?снували ? в той момент, ? п?зн?ше, попри наявн? закони про та?мне листування ^[4] .

Франц?я [ ред. | ред. код ]

Перед?стор?я [ ред. | ред. код ]

В 1590 року французький король Генр?х IV заснував поштову службу ≪Poste aux Lettres≫, як?й було поставлено завдання в?дкривати, читати та повторно запечатувати листи, збираючи ?нформац?ю про умонастро? нац?? ^[5] . По?нформован?сть публ?ки про ?снування под?бно? служби привела до використання шифр?в в приватному листуванн?, а це, в свою чергу, призвело ≪Poste aux Lettres≫ до необх?дност? вм?ти зламувати новостворен? системи шифр?в.

П?сля того, як в 1628 роц? молодий переписувач Антуан Росс?ньоль дешифрував листи гугенот?в з обложено? фортец? Ла-Рошель , кардинал Р?шель? признача? його начальником ≪Рахунково? Частини≫ ( фр. Cour des comptes ) ? дешифрувального в?дд?лення. Росс?ньоль ста? першим профес?йним криптоанал?тиком Франц??, а на смертн?м одр? Людовик XIII назива? його ≪людина, в?д яко? залежить благополуччя мо?х п?дданих≫. Росс?ньоль став першим криптоанал?тиком, що прославився завдяки сво?му таланту, на його честь складали оди, а Шарль Перро включив його б?ограф?ю до книги ≪Знаменит? люди Франц??≫ ^[6] . Сл?дом за Антуаном Росс?ньолем, начальниками ≪Рахунково? Частини≫ були його син ? онук.

Перший чорний каб?нет [ ред. | ред. код ]

1628 року , коли Р?шель? заборонив пересилання лист?в ?накше як поштою та наказав влаштувати в прим?щенн? паризького поштамту спец?альну к?мнату для та?много перегляду лист?в, був орган?зований перший ≪Чорний каб?нет≫ ( фр. Cabinet Noir ) ^[7] .

?сну? також верс?я, що перша служба п?д назвою Cabinet Noir була орган?зована в 1668 роц? в?йськовим м?н?стром Людовика XIV Франсуа Лавуа , ? вже сл?дом за цим назва стала застосовуватися до р?зноман?тних орган?зац?й, що займаються перлюстрац??ю та дешифруванням кореспонденц?? ^[8] . Очолювали роботу ≪чорного каб?нету≫ Антуан Росс?ньоль ? його син Бонавентура ^[9] . За царювання Людовика XIV стеження та поштова цензура стають частиною системи пол?тично? пол?ц??. За нового короля м?сцем роботи Росс?ньоля ста? к?мната, прилегла до каб?нету короля у Версал?. Зв?дси йшов пот?к дешифрованих пов?домлень, що неабиякою м?рою визначали пол?тику Людов?ка.

Сучасники були добре об?знан? про ?снування ≪чорного каб?нету≫ для перлюстрац?? лист?в ? тому з обережност? не торкалися в кореспонденц?? питань, що становили державну та?мницю. Про це пише, наприклад, герцог Сен-С?мон у сво?х мемуарах, що належать до к?нця XVII стол?ття ^[10] .

Французький ≪чорний каб?нет≫ отримав особливе значення при Марк-Рене д'Аржансон?, який з 1697 року займав пост генерал-лейтенанта пол?ц??. Його правл?ння зб?глося з останн?ми, найб?льш важкими для кра?ни роками правл?ння Людовика XIV, в?йськовими поразками та продовольчими хвилюваннями в Париж?. У цих умовах д'Аржансон значно розширив систему стеження ^[10] .

За Людов?ка XV численний штат чиновник?в, як? працювали п?д наглядом головного директора пошти Жанель, зн?мав в?дбитки з сургучевих печаток, водяною парою розплавляв сургуч , виймав листи з конверт?в та читав ?х, зн?маючи коп?? з тих лист?в, як?, на думку цензор?в, могли зац?кавити або розважити короля та марк?зу де Помпадур ^[11] .

Людовик XVI 1775 року заявив, що приватне листування ? недоторканним, проте ≪чорний каб?нет≫ ? дал? функц?онував, збер?гшись ? п?сля Велико? французько? революц?? , ? в Перш?й ?мпер?? Наполеона I .

Корол?вство Велика Британ?я [ ред. | ред. код ]

Англ?йський ≪чорний каб?нет≫ з'явився, коли в 1655 роц? Ол?вер Кромвель призначив Джона Терло ^[en] , одного з орган?затор?в секретно? служби Парламенту , Головним поштмейстером. Терло орган?зував при поштов?й служб? та?мну канцеляр?ю ( англ. Secret Office ) для перлюстрац?? лист?в та залучив до сп?впрац? з ним найкращого математика Англ?? тих час?в, Джона Валл?са ^[12] .

Закон про пошту 1711 року давав урядовим службовцям право розкривати будь-як? листи на п?дстав? ордер?в, як? вони сам? ? видавали. З цього часу державний секретар просто направляв у поштове в?домство списки вс?х, чи? листування потр?бно було перлюструвати. При цьому один ордер м?г включати сотн? ?мен та мати додатков? вимоги розкривати листування не лише пойменованих персон, але так само ? ?х адресат?в.

З 1765 року ордери ?з списками дипломат?в були зам?нен? на загальний ордер ≪розкривати дипломатичне листування≫. ≪Чорний каб?нет≫ був засекречений та оф?ц?йно про його ?снування знали не б?льше тридцяти ос?б, дешифроване дипломатичне листування доставлялося лише королю та дек?льком м?н?страм, листування глав опозиц?? доставлялося державному секретарю (Parliamentary Under-Secretary of State) ^[13] .

У XVIII стол?тт? англ?йський ≪чорний каб?нет≫ не мав свого прим?щення та ч?тко? орган?зац??. Б?льш?сть сп?вроб?тник?в працювали у себе вдома, матер?али пересилалися посильними, а старший дешифрувальник не був начальником над ?ншими.

В 1723 роц? два криптоанал?тика англ?йського ≪чорного каб?нету≫ св?дчили в палат? лорд?в у справ? про змову. Обидва вони показали, що незалежно один в?д одного дешифрували листування, ? результати розшифрування зб?глися. Обвинувачений, ?пископ Еттербер?, намагався поставити п?д сумн?в достов?рн?сть дешифровки, ? лорди проголосували за пропозиц?ю про те, що:

… на думку палати, будь-як? питання дешифрувальник?в, як? можуть привести до розкриття способ?в або та?мниць дешифрування, суперечать сусп?льн?й безпеки.

Англ?йський ≪Чорний каб?нет≫ прочитував в середньому два або три шифрованих листи на тиждень. Його сп?вроб?тники усп?шно зламували шифри Австр??, Туреччини, Рос??, Франц?? та ?нших держав ^[6] .

?нш? ?вропейськ? держави [ ред. | ред. код ]

Наприк?нц? XVII ? початку XVIII стол?ть ≪чорн? каб?нети≫ з'являлися один за одним практично у вс?х державах ?вропи, в першу чергу як зас?б для контролю над дипломатичним листуванням.

Священна Римська ?мпер?я ? Австр?я [ ред. | ред. код ]

Австр?йська секретна служба ( н?м. Geheime Kabinets-Kanzlei ) була одним з найб?льш ефективних ≪чорних каб?нет?в≫ у XVIII стол?тт?. При штат? в десять ос?б каб?нет обробляв в середньому сотню лист?в за день завдяки систем? под?лу прац?. Оброблялася дипломатична пошта, транзитна пошта, листи, перехоплен? пол?ц??ю. Листи розкривали, розтоплюючи печатки над св?чками, ? в?дм?чали порядок стор?нок. Пом?чник директора переглядав листи та в?дбирав т?, як? треба було скоп?ювати. Довг? листи коп?ювали п?д диктовку з використанням до чотирьох стенограф?ст?в одночасно.

Листи на нев?дом?й пом?чнику директора мов? передавалися службовцю, знайомому з ц??ю мовою. Були перекладач? з б?льшост? ?вропейських мов, а при виникненн? систематично? потреби в нов?й мов?, один ?з службовц?в терм?ново вчив нову мову. П?сля коп?ювання листи опечатувалися п?дробленими печатками та поверталися на пошту в той же день, дипломатичне листування ? протягом трьох годин. Найц?кав?ша ?нформац?я спрямовувалася директором каб?нету зац?кавленим особам. Зашифрована кореспонденц?я п?ддавалася криптоанал?зу.

У В?дн? була розроблена спец?альна система навчання та роботи з персоналом. Щоб уникнути перевтоми в?д розумового навантаження, австр?йськ? криптоанал?тики в?дпочивали кожний другий тиждень. Зароб?тна плата була невисокою, але вона подвоювалася за розгадування першого шифру, за розгадування другого та наступних шифр?в видавалися значн? прем??.

Заохоченням служили також ауд??нц?я у монарха. Карл VI особисто вручав прем?? сп?вроб?тникам свого ≪чорного каб?нету≫, а ерцгерцогиня Мар?я Терез?я часто розмовляла з ними про досягнення в криптоанал?з?. До досягнень австр?йських криптоанал?тик?в в?дноситься читання шифрованого листування Наполеона , Талейрана та безл?ч? ?нших пол?тичних д?яч?в ^[6] .

Барон ?гнац Кох, директор в?денського ≪чорного каб?нету≫ з 1749 по 1763 роки , писав:

Це в?с?мнадцятий шифр, який ми розкрили протягом року… На жаль, нас вважають надто майстерними в цьому мистецтв?, ? думка про те, що ми можемо вторгнутися в ?х кореспонденц?ю, спонука? ?ноземн? двори безперервно м?няти ключ?, ?накше кажучи, посилати щоразу б?льш важк? в сенс? дешифрування пов?домлення.

Священна Римська ?мпер?я [ ред. | ред. код ]

≪Чорний каб?нет≫ Нюрнберга працював з 1680-х, час?в в?йни Аугсбурзько? л?ги , намагаючись простежити за французьким впливом на землях Священно? Римсько? ?мпер?? ? в сх?дн?й ?вроп?. Завдяки прив?лейованому та практично монопольному становищу пошти Турн-?-Таксис ^[ru] у багатьох державах, особливост? поштових поток?в усередин? ц??? орган?зац?? в чимал?й м?р? призвели до виникнення ≪чорного каб?нету≫ в Нюрнберз?. Саме в цьому м?ст? пот?к пошти Турн-?-Таксис, що йшов з Франц?? та ?спанських Н?дерланд?в, розд?лявся надво? ? в п?вн?чну та сх?дну ?вропу.

У Нюрнберз? вся ця пошта розкривалася ? коп?ювалася ?мперськими властями з повним сприянням с?мейства Турн-?-Таксис ^[14] .

Священна Римська ?мпер?я ? Брауншвейг [ ред. | ред. код ]

В Целле , резиденц?? герцога Брауншвейг-Люнебургського, починаючи з 1693 року весь пот?к лист?в ?з Нюрнберга на п?вн?ч коп?ювався вже без такого сприяння, на користь англ?йських та голландських друз?в та союзник?в герцога ^[15] . На скаргу, подану при двор? ?мператора представником Турн-?-Таксис, герцог в?дпов?дав, що навряд чи хто-небудь може оч?кувати в?д нього ?ншо? повед?нки у во?нний час.

Незважаючи н? на що, французьк? дипломати продовжували надсилати листи через н?мецьк? земл?, будучи впевненими в неперевершеност? французько? шифрувально? служби. Тим не менш, два профес?йних криптоанал?тика на служб? Брауншвейга з можливою, але не задокументованою, допомогою В?льгельма Лейбн?ца розкрили чимало з цих шифр?в.

К?нець активн?й робот? целльского, а сл?дом за ним ? ганноверського ≪чорних каб?нет?в≫ був покладений комерц?йним вит?сненням Турн-?-Таксис приватними французькими та голландськими поштовими службами. Поштове агентство Амстердама не побажало д?литися поштою, що пересила?ться через нього, з ≪чорними каб?нетами≫ н?мецьких графств та герцогств, заявивши, що це спов?льнить та удорожить доставку пошти ^[14] .

Голландська Республ?ка [ ред. | ред. код ]

Те, в чому амстердамське поштове агентство в?дмовило н?мцям, воно надало великому пенс?онар?ю Голландсько? республ?ки . Виникнення голландського ≪чорного каб?нету≫ за час?в в?йни за ?спанську спадщину ц?каво як приклад становлення секретно? орган?зац?? п?д впливом ?снування ?нших.

У перш? роки в?йни Голландська республ?ка нер?дко перехоплювала листи дипломат?в та шпигун?в з? сво?? територ??. Для дешифрування таких лист?в голландц? зверталися за допомогою в ганноверський та англ?йський ≪чорн? каб?нети≫. Коли значний пот?к ?вропейського дипломатичного та комерц?йного листування сам прийшов в руки республ?ки, для того щоб швидко витягати ?нформац?ю, що представля? ?нтерес для Республ?ки та самост?йно розпоряджатися, ?й знадобилася ? в?дпов?дна служба. Перш? роки амстердамський поштмейстер з? сво?ми службовцями коп?ювали пошту, а б?льша частина дешифровок виконувалася, як ? ран?ше, в Ганновер? , але неоднозначн? в?дносини м?ж союзниками все б?льше зм?щували центр ваги на ≪чорний каб?нет≫ в Гааз?.

Особливостями Голландсько? республ?ки, як? впливали на роботу ≪чорного каб?нету≫, було особливо багато людей в кра?н?, залучених до ухвалення пол?тичних р?шень, як? до того ж вели листування з цього приводу, ? приватне управл?ння поштовими в?дд?леннями до 1750 року ^{[9] [14]} .

Корол?вство Дан?я [ ред. | ред. код ]

У Дан??, перлюстрац?я ув?йшла в побут п?д час дансько-шведського протистояння к?нця XVII ? початку XVIII стол?ть. Данський ≪чорний каб?нет≫ ц?кавився майже виключно дипломатичним листуванням. ?нформац?? про внутр?шньопол?тичн? справи збиралася р?дко, переважно п?д час палацових ?нтриг, ? тими ж способами, що застосовувалися до ?ноземно? кореспонденц??. Через нездатн?сть справлятися з дешифруванням послань, систематична перлюстрац?я фактично заглохла до 1760 року . Це особливо пом?тно на приклад? сер?й перехоплених лист?в, датованих 1758 роком, в яких клерки ставили позначки ≪одна стор?нка шифру≫ зам?сть того, щоб хоча б переписати шифровку ^[16] .

Рос?йська ?мпер?я [ ред. | ред. код ]

XVIII стол?ття [ ред. | ред. код ]

Ще за ?лизавети Петр?вни в Рос?? директором пошт Бестужевим-Рюм?ним була налагоджена систематична перлюстрац?я дипломатично? кореспонденц??. Петербурзькому ≪поштовому амту≫ було поставлено в обов'язок розкривати та коп?ювати все закордонне листування заруб?жних посл?в. Приватн? листи, що перетинають кордон, за можливост? розкривалися, але коп?ювалися лише найц?кав?ш?, так?, як листи майбутньо? ?мператриц? Катерини ^[1] . П?д контролем Бестужева-Рюм?на, при колег?? закордонних справ ц?лком усп?шно д?яла дешифрувальна служба п?д кер?вництвом Гольдбаха , секретаря РАН ^[17] .

Прикладом усп?ху служби було дешифрування Гольдбахом 70 лист?в з листування французького посланця Шетарди, що призвело до зриву укладення Франц??ю союзу з Рос??ю проти Австр??, а сам посланець примушений в добовий терм?н покинути столицю ^[18] . Робота перлюстратор?в мала сво? труднощ?. Петербурзький пошт-директор писав у рапорт? ^[19] :

… оний клей в?д пара окропу, над яким листи я к?лька годин тримав, н?як розпуститися ? в?дстати не м?г. Та й той клей, який п?д печатками перебував (коли хоча я майстерно зняв), однак ж не розпустився. Отже ж, я на превеликому мо?му сп?вчутт? н?яко? можливост? не знайшов оних лист?в роздрукувати без повного разодран?я куверт?в.

За Катерини II , п?сля того як дешифровальну службу очолив Франц Еп?нус, а штат ?? вир?с, обсяги як перлюстрац??, так ? дешифрування значно зб?льшилися. Нер?дко Катерина II читала дешифрован? депеш? двор?в до посл?в в Санкт-Петербурз? ран?ше ?х самих. В 1771 роц? лише з листування прусського посла було перехоплено 150 депеш, зашифрованих дек?лькома шифрами. До цього часу розкривалася вже вся заруб?жна кореспонденц?я без винятку ^[17] . В 1779 роц? ?мператриця повел?ла секретно та пост?йно доставляти ?й з санкт-петербурзького поштамту розкриту кореспонденц?ю ^[18] .

Формально датою орган?зац?? рос?йського ≪чорного каб?нету≫ можна вважати 18 кв?тня 1794 року . У цей день Катерина II секретним указом визначила орган?зац?ю служби перлюстрац?? у всерос?йському масштаб?. За указом, ц??ю роботою повинн? були займатися чиновники Санкт-Петербурзького поштамту та Ризько? поштово? контори. В 1795 роц? головний директор пошт граф О. А. Безбородько наказував пошт-директору Литви заснувати ≪в губернських м?стах М?нську та ?зяславл? секретния Експедиц??≫, для чого були спрямован? ≪Чотири чиновника, знаюч? мистецтво перлюстрац??≫ ? ця одна з перших службових ?нструкц?й, що визнача? основн? складов? процесу перлюстрац??: розтин лист?в, зняття коп?й або короткий виклад зм?сту, порядок направлення виписок зац?кавленим особам.

З цього часу порядок перлюстрац?? регулювався та?мними ?нструкц?ями ^[20] .

XIX?XX стол?ття [ ред. | ред. код ]

З? сходженням на престол Олександра I у справ? перлюстрац?? сталася короткочасна л?берал?зац?я. Зг?дно з розпорядженням нового ?мператора ≪внутр?шня кореспонденц?я, вироблена м?ж собою приватними людьми… була недоторканною та вилучена в?д усякого огляду та в?дкриття≫. Це не означало повного скасування ≪чорних каб?нет?в≫ (секретних експедиц?й), оск?льки ≪що лежить до зовн?шнього листування, в перлюстрац?? оной надходити за колишн?ми приписами та правилами без скасування≫.

До початку XIX стол?ття ≪чорн? каб?нети≫ д?яли в Санкт-Петербурз?, Москв?, Риз?, Брест?, В?льно, Гродно та Радз?в?лов?. Чиновникам потр?бно було звертати увагу на справи про контрабанду, ф?нансов? операц?? (≪ввезення асигнац?й≫), а ≪також ? про все те, що шк?дливо узаконенням та Держав? взагал? та приватно≫, щоб ≪могли бути взят? належн? заходи≫. З указу про скасування внутр?шньо? перлюстрац?? незабаром з'явилися винятки, перед цим закрит? ≪чорн? каб?нети≫ були в?дновлен?, були орган?зован? й нов?. Держава особливо п?клувалася про збереження факту перлюстрац?? в та?мниц?, ≪щоб н?хто не боявся пов?домляти через пошту думки сво? в?двертим чином, щоб в ?ншому випадку пошта не позбулася дов?ри, а уряд сього в?рного засобу до узнання та?мниц?≫. З ц??ю метою м?н?стр внутр?шн?х справ в 1813 роц? вказував вс? затриман? листи, коп?? та допов?д?, ≪коли потреба в них зникне≫, знищувати ≪так, щоб ? сл?д?в цих справ не залишалося≫ ^[18] .

При Микол? I служба була реорган?зована, пров?нц?йн? в?дд?лення були закрит?, а штат центральних був зб?льшений. В 1829 роц? чисельн?сть чиновник?в, що займалися перлюстрац??ю, становила 33 особи, в тому числ? в Петербурз?  ? 17, в Москв?  ? 8, у В?льно  ? 4, в Тобольську  ? 4 особи ^[20] .

Але ? до початку XX стол?ття масштаби секретно? служби були незначн?. ≪Чорн? каб?нети≫ ?снували негласно, п?д прикриттям Цензури ?ноземних газет та журнал?в при Головному управл?нн? пошти та телеграф?в, а плату сп?вроб?тники отримували ?з секретного фонду. До цього часу Рос?я п?дписала м?жнародну конвенц?ю про та?мне приватне листування, законодавством дозволялася перлюстрац?я листування лише тих ос?б, проти яких вели крим?нальну справу, ? був потр?бен дозв?л окружного суду, а за незаконну перлюстрац?ю передбачалося крим?нальне покарання. В 1913 роц? в ≪чорних каб?нетах≫ ?мпер?? було розкрито 372 тисяч лист?в та зроблено з них 35 тисяч виписок ^[21] . На цей момент перлюстрац?йн? пункти ?снували у Варшав? , Ки?в? , Москв? , Одес? , Санкт-Петербурз? , Харков? ?, на суто секретному положенн?, в Тифл?с? . Загальне число чиновник?в-перлюстратор?в становило менше 50 людей, ще близько 30 поштових прац?вник?в брали участь у в?дбор? лист?в для перлюстрац??.

За необх?дност? на поштамти, що не мають власних перлюстрац?йних пункт?в, в?дряджалися чиновники петербурзького ≪чорного каб?нету≫. ?нод? м?сцев? жандармськ? управл?ння за допомогою особливо дов?рених поштових чиновник?в проводили перлюстрац?ю сам?. Але зазвичай, перлюстрац?йн? пункти не працювали безпосередньо з м?сцевою владою, дотримуючись консп?рац??. Так, якщо з перлюстровано? пошти ставало в?домо про п?дготовлюван? пол?тичн? акц?? у Москв?, допов?дна записка градоначальству з в?дпов?дними виписками адресувалася на комерц?йну поштову скриньку п?д псевдон?мом ≪Анненков≫ ^[22] .

Перлюстрац?? п?ддавалися листи ≪з? спостереження≫ (в?дпов?дно до списку адрес та ос?б, складеним Департаментом пол?ц??) ? ≪за п?дозрою≫. Листи потрапляли п?д п?дозру насамперед на п?дстав? почерку автора на конверт?. У зв'язку з цим чиновники, як? займалися перлюстрац??ю, мали вивчати кал?граф?ю . Вимагалося також знання щонайменше трьох ?вропейських мов ^[21] .

Радянський Союз [ ред. | ред. код ]

В СРСР перлюстрац?я, як ? д?яльн?сть спецслужб у ц?лому, набула набагато б?льшого розмаху. В?дд?л пол?тконтролю ВЧК , утворений 21 грудня 1921 року при Секретно-оперативному управл?нн?, займався перлюстрац??ю поштово-телеграфно? кореспонденц??. Вже восени 1922 року пол?тконтроль кореспонденц?? проводився ДПУ (наступником ВЧК) в поштових установах в 120 м?стах РРФСР . Заборонялася перлюстрац?я кореспонденц?? пров?дних парт?йних та державних д?яч?в, орган?в друку та дипломатично? пошти.

За один лише серпень 1922 року прац?вники пол?тконтролю перев?рили 135 000 з 300 000 поштових в?дправлень, що над?йшли в РРФСР з-за кордону та в?дцензурували вс? 285 000 лист?в, над?сланих з РРФСР за кордон. ^[23]

1925 року в?дд?л був об'?днаний з ?нформац?йним в?дд?лом у В?дд?л ?нформац?? та пол?тконтролю ^[24] , який 1931 року влився в Секретно-пол?тичний в?дд?л ^[25] .

На початку 1930-х рок?в служба пол?тконтролю перев?ряла всю м?жнародну та внутр?шню кореспонденц?ю ?ноземц?в, що проживали на територ?? СРСР, вс? поштов? в?дправлення, що над?йшли до запитання, кореспонденц?ю конкретних ос?б за списками оперативних та ?нших п?дрозд?л?в ОДПУ , в пер?од колектив?зац?? ? лист?в, над?сланих ?з с?льсько? м?сцевост? в арм?ю ? на флот, тощо. ^[26]

У сучасн?й Рос?? [ ред. | ред. код ]

21 липня 2009 року набув чинност? наказ М?н?стерства зв'язку та масових комун?кац?й РФ ≪Про затвердження Вимог до мереж та засоб?в поштового зв'язку для проведення оперативно-розшукових заход?в≫. У наказ? розписано, як? послуги мають надавати на пошт? восьми в?домствам (що ведуть розшук): МВС , ФСБ , ФСО , СЗР (рос. СВР) , ФТС, ФСВП ? ФСКН . Серед послуг можна особливо вид?лити обов'язок поштовик?в надавати чиновникам, що ведуть розшук, особлив? прим?щення ^{[27] [28]} .

Див. також [ ред. | ред. код ]

• ?стор?я криптограф??
• MI-8

Прим?тки [ ред. | ред. код ]

Джерела [ ред. | ред. код ]

• Дев?д Кан . Взломщики кодов. ? М. : Центропол?граф 2000, 2002. ? 472 с. ? ISBN 5-227-00678-4 .
• Соболева Т. А. История шифровального дела в России . ? ОЛМА-ПРЕСС Образование, 2002. ? 512 с. ? ISBN 5-224-03634-8 .
• Перегудова З. Политический сыск России (1880-1917 гг.) . ? РОССПЭН, 2000.
• Черняк Е. Б. Пять столетий тайной войны. Из истории секретной дипломатии и разведки . ? Международные отношения, 1991.
• Измозик Владлен Семенович. ≪Черные кабинеты≫ в России (XVIII ? начало XX веков) // Жандармы России : сб. ? СПб, 1998. ? С. 333-354 .
• Измозик Владлен Семенович. Российские чиновники ≪Черных кабинетов≫ в начале ХХ в // Россия в Х?Х-ХХ в : сб. ? СПб.-М. : Нева; ОЛМА-ПРЕСС, 2002.
• Леопольд Авзегер. Черный кабинет. Записки тайного цензора МГБ . ? Тель-Ав?в : Хокен, 1987.

Посилання [ ред. | ред. код ]

• История криптографии. Ю. Волкова
• Черный кабинет. К истории перлюстрации в России. В. С. Измозик. Родина. 2000. № 10
• Перлюстрация, сыск и терроризм. А. Клепов
• Обеспечение законности оперативно-розыскных мероприятий в Российской империи. С. Н. Жаров.
• Самая непроницаемая тайна. (О перлюстрации в России в середине XIX в.) О. Ю. Абакумов