Строгий стиль
, строге письмо ? стиль пол?фон?чно?
музики епохи Ренесансу
(XV?XVI ст.), що розроблявся
композиторами
н?дерландсько?
, римсько?, венец?ансько?, ?спансько? та ряду ?нших композиторських шк?л. Переважно охоплював твори для хору а капела церковно? традиц??, значно меншою м?рою ? св?тсько?.
Головне досягнення майстр?в строгого стилю ? встановлення принципово? р?вноправност? голос?в у хор?, що в?др?зня? цей стиль в?д мистецтва Раннього Ренесансу (
Ars nova
). Майстри строгого стилю розробили вс? форми
?м?тац??
? канону 1-го ? 2-го розряд?в, двухголосн? ? багатоголосн?
канони
з в?льними контрапунктуючими супров?дними голосами ? без них, ?м?тац?? та канони з двома (? б?льше) пропостами, неск?нченн? канони, канон?чн? секвенц??, застосовували вс? основн? способи перетворення теми в пол?фон?чн?й форм?: зб?льшення, зменшення, обернення, ракох?д та ?х комб?нац??. Одним ?з найважлив?ших ?х досягнень була розробка р?зних вид?в складного контрапункту ? застосування його законом?рностей у канон?чних формах.
У числ? ?нших в?дкритт?в старих майстр?в пол?фон?? можна назвати принцип комплементарност? (мелодико-ритм?чного вза?модоповнення контрапунктуючих голос?в), а також маскування каданс?в посеред музично? побудови. Музика майстр?в строгого стилю волод?? р?зним ступенем пол?фон?чно? насиченост?, композитори вм?ли ур?зноман?тнити звучання всередин? великих форм за допомогою гнучкого чергування суворого викладу з б?льш в?льними розд?лами, а також з розд?лами, де голоси рухаються нотами р?вно? тривалост?. В останньому випадку контрапунктичний склад перетвориться в хоральний.
Гармон?чн? по?днання голос?в в музиц? строго стилю характеризу?ться як повнозвучн?,
консонантно
-
тризвучн?
. Дисонуюч? ?нтервали допускалися т?льки залежно в?д консоноуючих ? як прох?дних, допом?жних звук?в або затримань, що розв'язуються у консонанс. Мелодика опиралася на 5
середньов?чних лад?в
?
дор?йський
,
фриг?йський
,
м?ксол?д?йський
, а також
?он?йський
?
еол?йський
.
Для образност? строгого стилю типов? зосереджен?сть ? споглядальн?сть, рац?ональн? сплетення контрапунктуючих голос?в утворюють ур?вноважен? звучання. Натом?сть експресивн? наростання, драматичн? контрасти чи особист?сн? емоц?? строгому стилю не властив?.
Найважлив?шими серед жанр?в строго стилю були
меса
(перша в ?вропейськ?й музиц? значить цикл?чна форма) ?
мотет
(на духовн? ? св?тськ? тексти). Складалися також духовн? та св?тськ? пол?фон?чн? п?сн?, мадригали. Головним чином майстри строгого стилю писали для хору без супроводу. Проте ?нод? допускалася ? участь музичних ?нструмент?в, деяк? композитори складали музику ? для ?нструментальних ансамбл?в.
Найв?дом?шими композиторами строгого стилю вважаються
Жоскен Депре
,
Орландо д? Лассо
та
Палестр?на
. Найб?льшими теоретиками епохи строгого письма були Й. Т?нктор?с, Г. Глареан, Н. В?чент?по (1511?1572; автор книги
L'antica musica ridotta alla moderna prattica
, 1555), Дж. Царл?но.
Пол?фон?чн? прийоми, розроблен? майстрами строгого стилю лягли в основу
в?льного стилю
, який зм?нив строгий стиль у XVII стол?тт?. Найважлив?ш? досягнення майстр?в строгого письма ? пол?фон?чна самост?йн?сть голос?в, ?дн?сть оновлення та повторност? у розвитку музики, високий р?вень розвитку ?м?тац?йно? ? канон?чно? форм, техн?ки складного контрапункту, застосування р?зноман?тних способ?в перетворення теми, кристал?зац?я прийом?в кадансування зберегли сво? значення для вс?х подальших епох.
Найб?льше мистецтво строгого стилю виявля? св?й вплив у творах
Й. С. Баха
(напр. хорал ≪Aus tiefer Not≫, BWV 686, Credo No 12 з меси h-moll, мотет BWV 229), в п?зн?х творах
В. А. Моцарта
?
Л. Бетховена
тощо. У 19 стол?тт? композитори використовували техн?ку строгого стилю для створення старовинного колориту, а в деяких випадках ? м?стичного в?дт?нку. Значну увагу вивченню строгого стилю прид?лив
С. Тан??в
.
У сучасних музичних навчальних закладах строгий стиль ? початковим розд?лом навчального курсу пол?фон??.
- Булычев В. A., Музыка строгого стиля и классического периода как предмет деятельности Московской симфонической капеллы, М., 1909;
- Танеев С. И., Подвижной контрапункт строгого письма, Лейпциг, 1909, М., 1959;
- Соколов H. A., Имитации на cantus firmus, Л., 1928;
- Конюс Г. Э., Курс контрапункта строгого письма в ладах, М., 1930;
- Скребков С. С., Учебник полифонии, М.-Л., 1951, М., 1965;
- его же, Художественные принципы музыкальных стилей, М., 1973;
- Григорьев С. С., Мюллер Т. Ф., Учебник полифонии, М., 1961, 1969;
- Павлюченко С. A., Практическое руковедство по контрапункту строгого письма, Л., 1963;
- Протопопов В. В., История полифонии в ее важнейших явлениях, (вып. 2) ? Западноевропейская классика XVIII?XIX вв., М., 1965;
- Литинский Г. И., Образование имитаций строгого письма, М., 1971;
- Фраенов В. П., Контрапункт строгого письма в училищном курсе полифонии, в кн.: Методические записки по вопросам музыкального образования, вып. 2, М., 1979;
- Vicentino N., L'antica musica ridotta alla moderna prattica, Roma, 1555, Zarlino G., Istitutioni harmoniche, Venezia, 1558, факсим?ле в изд.: Monuments of music and music literature in facsimile, 2 ser. ? Music literature, 1, N. Y., 1965;
- Artusi G. M., L'arte del contrapunto, 1-2, Venezia, 1586-89, 1598;
- Bernardi S., Porta musicale per la quale in principianto…, Venezia, 1682;
- Berardi A., Documenti armonici, Bologna, 1687;
- Fux J. J., Gradus ad Parnassum, W., 1725 (англ. пер. ? N. Y., 1943); Cherubini L., Cours de contrepoint et de fugue, P., 1835;
- Bellermann H., Der Contrapunkt, В., 1862, 1901; Bubler L., Der strenge Satz, В., 1877, 1905
- Kurth E., Grundlagen des linearen Kontrapunkts. Einfuhrung in Stil und Technik von Bachs melodischer Polyphonie, Bern, 1917, 1956
- Jeppesen К., Der Palestrinastil und die Dissonanz, Lpz., 1925;
- его же, Kontrapunkt, Kph., 1930, Lpz., 1935;
- Merritt A., Sixteen-century poliphony, Camb., 1939;
- Lang P., Music of western civilization, N. Y., 1942;
- Reese G., Music of the Renaissance, N. Y., 1954;
- Chominski J. M., Formy muzyczne, t. 1-2, Kr., 1954-56.