Перигел?й

Матер?ал з В?к?пед?? ? в?льно? енциклопед??.
Перейти до нав?гац?? Перейти до пошуку
Орб?та планети навколо Сонця (3), ?? перигел?й (2) та афел?й (1)

Периге?л?й ( грец. περ?  ? ≪б?ля≫, та ηλιο?  ? Сонце ) ? найближча до Сонця точка орб?ти планети або комети [1] . Антон?мом перигел?ю ? афел?й  ? найв?ддален?ша в?д Сонця точка орб?ти. Уявну л?н?ю м?ж афел??м та перигел??м називають л?н??ю апсид .

Земля проходить св?й перигел?й м?ж 2 ? 5 с?чня. Тобто вона перебува? найближче до Сонця тод?, коли в п?вн?чн?й п?вкул? зима, а в п?вденн?й ? л?то. (Причиною зими ? не ел?птичн?сть земно? орб?ти, а нахил земно? ос? ? пов'язана з цим зм?на висоти Сонця над горизонтом.)

Перигел?? орб?т планет зсуваються з часом через вза?мн? грав?тац?йн? збурення та релятив?стськ? ефекти. Для Меркур?я, який знаходиться найближче до Сонця, вплив релятив?стських ефект?в ? найб?льшим. Зсув перигел?ю Меркур?я став одним ?з перших спостережних п?дтверджень загально? теор?? в?дносност? Альберта Ейнштейна .

Основн? формули

[ ред. | ред. код ]

Перигел??ва в?дстань розрахову?ться за формулою , де:

a  ? велика п?вв?сь ;
е  ? ексцентриситет орб?ти .

Швидк?сть у перигел?? розрахову?ться за формулою:

, де:

G  ? грав?тац?йна стала ;
 ?? ? маса Сонця ;
a  ? велика п?вв?сь ;
е  ? ексцентриситет орб?ти .

? л?н?йна, ? кутова швидк?сть у перигел?? досягають свого максимуму, тод? як в афел?? вони м?н?мальн?.

Перигел?й Земл?

[ ред. | ред. код ]

Перигел?й орб?ти Земл? знаходиться на в?дстан? 147 098 291 км в?д середнього центру Сонця. Земля проходить перигел?й 2?5 с?чня, у середньому через 13 дн?в п?сля зимового сонцестояння в п?вн?чн?й п?вкул? [2] , але ця близьк?сть перигел?ю ? сонцестояння ? т?льки зб?гом.

Перигел?й ?нших планет Сонячно? системи

[ ред. | ред. код ]

Нижче наведено перигел?? планет Сонячно? системи на основ? ?нформац?? НАСА [3] :

Меркур?й 46 001 009 км
Венера 107 476 170 км
Земля 147 098 291 км
Марс 206 655 215 км
Юп?тер 740 679 835 км
Сатурн 1 349 823 615 км
Уран 2 734 998 229 км
Нептун 4 459 753 056 км

Прецес?я перигел?ю небесних т?л

[ ред. | ред. код ]
Схема прецес?? ел?птично? орб?ти

Параметри орб?т планет Сонячно? системи через вза?мний грав?тац?йний вплив цих планет ?з часом зазнають пов?льних зм?н. Зокрема, в?сь орб?ти поступово поверта?ться у площин? орб?ти в б?к орб?тального руху планети. В?дпов?дно, зм?щу?ться ? перигел?й. Ця так звана ≪ прецес?я перигел?ю≫ про?люстрована на рисунку. Наприклад, перигел?й Меркур?я поверта?ться в початкове становище кожн? 260 тис. земних рок?в, а для Юп?тера цей пер?од становить близько 300 тис. рок?в [4] .

У середин? XIX стол?ття астрономи виявили, що зсув перигел?ю Меркур?я в?дбува?ться дещо швидше, н?ж передбача? закон всесв?тнього тяж?ння . П?зн?ше аналог?чну аномал?ю виявили ? в рус? ?нших небесних т?л. В?ков? зм?ни довготи перигел?ю Меркур?я, обчислен? Левер'? , а за ним ? Ньюкомом з? спостережень проходжень Меркур?я над диском Сонця, дещо перевищували величину, передбачену теор??ю збурень на основ? ньютон?вського закону тяж?ння. Р?зниця становила близько на 38" за 100 рок?в. Пояснення цьому явищу спочатку шукали в ?снуванн? нев?домо? планети (або ц?лого рою плането?д?в ) всередин? орб?ти Меркур?я, у неточност? закону тяж?ння (були спроби зам?нити його ?ншими законами Вебера, Гаусса, Р?мана); у немитт?вому поширенн? сили тяж?ння; у поглинанн? тяж?ння простором. Висувалися й менш ?мов?рн? г?потези ? несферичн?сть Сонця, ?снування супутника Меркур?я або вплив речовини, з яко? склада?ться сонячна корона . Належним чином пояснити рух перигел?ю Меркур?я вдалося лише Ейнштейну за допомогою загально? теор?? в?дносност? [5] , з р?внянь яко? виплива? саме значення зсуву, яке добре узгоджу?ться з? спостереженнями..

У таблиц? наведено значення ц??? релятив?стсько? поправки до зсуву перигел?ю для к?лькох планет ? астеро?д?в [6] [7] :

Небесне т?ло Ексцентриситет орб?ти Додатковий зсув перигел?ю, кутов? секунди за стор?ччя
теоретичне спостережуване
Меркур?й 4 0,205 6 43,0 3 43,1 ± 0,5
Венера 4 0,007 7 8,6 4 8,4 ± 4,8
Земля 4 0,017 7 3,8 4 5,0 ± 1,2
Марс 4 0,094 7 1,35 4 1,1 ± 0,3
(1566) ?кар 4 0,827 6 10,1 4 9,8 ± 0.8

Б?льш? похибки для Венери та Земл? спричинен? тим, що ?хн? орб?ти майже кругов?.

Див. також

[ ред. | ред. код ]
  • Афел?й  ? найв?ддален?ша в?д Сонця точка орб?ти
  • Л?н?я апсид  ? л?н?я, що проходить через перигел?й ? центр Сонця
  • Перицентр  ? узагальнення поняття перигел?ю для будь-яких двох т?л, що грав?тац?йно вза?мод?ють

Прим?тки

[ ред. | ред. код ]
  1. Перигел?й  // Астроном?чний енциклопедичний словник  / за заг. ред. ?. А. Климишина та А. О. Корсунь. ? Льв?в : Голов. астроном. обсерватор?я НАН Укра?ни : Льв?в. нац. ун-т ?м. ?вана Франка, 2003. ? С. 349-350. ? ISBN 966-613-263-X .
  2. Даты равноденствий, солнцестояний, перигелия и афелия Земли в 2000?2020 . Арх?в ориг?налу за 13 жовтня 2007 . Процитовано 15 червня 2014 .
  3. Solar System Exploration: Planets: Comparison Chart . Арх?в ориг?налу за 14 с?чня 2015 . Процитовано 15 червня 2014 .
  4. Субботин М. Ф., 1968 , с. 65, 697..
  5. Загальна теор?я в?дносност?  // Астроном?чний енциклопедичний словник  / за заг. ред. ?. А. Климишина та А. О. Корсунь. ? Льв?в : Голов. астроном. обсерватор?я НАН Укра?ни : Льв?в. нац. ун-т ?м. ?вана Франка, 2003. ? С. 161?162. ? ISBN 966-613-263-X .
  6. Kevin Brown (2012). Anomalous Precessions . Reflections on Relativity (англ.) . Арх?в ориг?налу за 22 травня 2012 . Процитовано 14 кв?тня 2014 .
  7. Субботин М. Ф., 1968 , с. 66..

Посилання

[ ред. | ред. код ]