На?рис
? невеликий тв?р художньо-публ?цистичного жанру, у якому зображено д?йсн? факти, под?? в житт? конкретних людей. Найчаст?ше нариси присвячуються в?дтворенню сучасних под?й чи зображенню людей, яких особисто знав
письменник
[1]
.
На?рис
? центральний жанр
публ?цистики
, що передбача? оперативний в?дгук на сусп?льно важливу под?ю, розкриття образу ц?каво? особи, створення портрету
колективу
, розпов?дь про
побут
, звича? й людей певного рег?ону сво?? й чужо? кра?ни. Цей жанр дав назву одн?й з рольових спец?ал?зац?й у журнал?стиц?: автор?в нарис?в називають "нарисовцями"
[2]
.
Предметом нарису може бути будь-який факт чи явище реально? д?йсност?, узятий як проблема, у площин? сво?? сусп?льно?, морально?, загальнолюдсько? значущост?. Основою для нарису ? авторська думка. Доведення певно? концепц?? взято? до вивчення проблеми ? пропонування шлях?в ?? розв'язання.
Загальн? характеристики
[
ред.
|
ред. код
]
За обсягом наближа?ться до невеличкого
опов?дання
,
новели
, але позбавлений ч?тко?, завершено?
фабули
, обов'язково? для новели, притаманно? опов?данню. Фабула в нарис? подекуди нам?чена, ма? фрагментарний характер. Нарис ? це тв?р сусп?льно-пол?тично?, побутово?, ?сторично?, психолог?чно? тематики.
Серед основних р?зновид?в нарису ? нарис художн?й, який ? зображенням ос?б ? под?й, що досяга?ться за допомогою домислу. Нарис дуже оперативний
жанр
л?тератури
, швидко й активно реагу? на под?? дня, що зближу? його з
публ?цистикою
. Як жанрова форма поширився у Х?Х ст., будучи пограничним жанром (на меж? публ?цистики та художньо?
прози
). Значний внесок у розвиток художнього нарису зробили
О. де Бальзак
,
П. де Кок
,
?. Турген?в
,
Ю. Крашевський
,
В. Г?ляровський
,
Леся Укра?нка
,
?. Франко
,
Ю. Липа
,
С. Тудор
,
О. Довженко
та ?нш?.
У класичн?й укра?нськ?й проз? нариси писали
?ван Нечуй-Левицький
(≪
Н?ч на Дн?пр?
≫),
Панас Мирний
(≪Подор?жжя од Полтави до Гадячого≫),
Михайло Коцюбинський
(≪На крилах п?сн?≫). В сучасн?й укра?нськ?й л?тератур? до жанру нарису зверталися М. Хвильовий, В. Минко, В. Кучер, Д. Ткач, В. Дрозд. Специф?чним р?зновидом нарису ? наукова праця з певно? проблеми, здеб?льшого гуман?тарного характеру, до яко? входять досл?дження з ряду вза?мопов'язаних питань. Скаж?мо, ≪Нариси ?стор?? укра?нсько-русько? л?тератури≫, ?. Франка, ≪Начерки ?стор?? укра?нсько? л?тератури≫
Б. Лепкого
тощо.
Специф?чне художн? завдання нарисово? еп?чно? форми, як вважають, поляга? в тому, ≪щоб демонструвати й пояснювати як?сь особливо важлив? або нов?, ран?ше нев?дом? явища. Нарис завжди знаходиться на передньому кра? л?тератури, да? змогу швидко в?дкликатися на нов? теми та проблеми≫. При цьому, на в?дм?ну в?д ≪чисто≫ художн?х жанр?в епосу, в яких художньо-образний елемент перебува? в орган?чн?й ?дност? з ?дейно-публ?цистичним елементом, т?сно злитий ? вр?вноважений з ним, у нарисов?й форм? ?дейне на першому м?сц?, а фантаз?я на другому, так що в ньому "думка п?днесена над фактом" (М. Шаг?нян). <…> …У нарис? головна думка, ?дея, тенденц?я, соц?альна проблема, що п?д?ймаються, ч?тко п?дкреслен?, даються б?льшою чи меншою м?рою в?дкрито. "Якщо в роман?, пов?ст?, опов?данн? оголен?сть думки часто сприйма?ться як недол?к, то в нарис? ця ж риса ? немовби естетичний закон"
[3]
. В журнал?стиц? ≪функц?? жанру полягають у тому, щоб розширити зображальн? можливост? журнал?стики: за допомогою ?нформац?? ще й розважити, дати можлив?сть зазирнути по той б?к факт?в, пояснювати ?х та уводити в контекст, допомагати ?нтерпретувати опубл?коване та ор??нтуватися в ньому, глибоко розглядати тему та узагальнювати≫
[4]
.
Нарис зародився в
Англ??
XVIII стол?ття
. Перш? нариси друкувалися в сатиричних журналах. Нер?дко траплялося, що в?дом? письменники розпочинали свою л?тературну д?яльн?сть ?з нарис?в (
Ч. Д?ккенс
,
О. де Бальзак
,
?. Тургенев
)
[3]
.