| В ?ншому мовному розд?л? ? повн?ша стаття
Discourse on the Method
(англ.)
.
Ви можете допомогти, розширивши поточну статтю за допомогою
перекладу
з англ?йсько?.
- Не перекладайте текст, який вида?ться недостов?рним або неяк?сним. Якщо можливо, перев?рте текст за посиланнями, поданими в ?ншомовн?й статт?.
- Докладн? рекомендац??: див.
В?к?пед?я:Переклад
.
|
≪М?ркування про метод, щоб правильно спрямувати св?й розум ? в?дшукати ?стину в науках≫
(
фр.
Discours de la methode pour bien conduire sa raison, et chercher la verite dans les sciences
) ? ф?лософський трактат, опубл?кований
Рене Декартом
у
1637 р?к
у
Лейден?
. Вважа?ться переломною роботою, яка ознаменувала перех?д в?д
ф?лософ?? Ренесансу
? почала епоху
ф?лософ?? Нового часу
? сучасне наукове п?знання.
"М?ркування про метод" ? одна з найвпливов?ших праць в ?стор?? сучасно? ф?лософ?? та важливий для розвитку природничих наук. У ц?й робот? Декарт вир?шу? проблему скептицизму, яку ран?ше вивчали ?нш? ф?лософи. Звертаючись до деяких сво?х попередник?в та сучасник?в, Декарт модиф?кував ?хн?й п?дх?д до того, щоб пояснити правду, яку в?н вважав непорушною; в?н розпочав сво? м?ркування, сумн?ваючись у всьому, щоб оц?нити св?т п?д новим кутом зору, без будь-яких заздалег?дь задуманих уявлень.
Книга спочатку була видана в Лейден?, в Н?дерландах. П?зн?ше вона була перекладена латинською мовою та опубл?кована в 1656 р. в Амстердам?. Книга була задумана як вступ до трьох твор?в: ≪Д?оптр?к≫, ≪Метеорес≫ та ≪Геометр?я≫.
La Geometrie
м?стить початков? концепц?? Декарта, як? згодом перетворилися на декартову систему координат. Текст був написаний та опубл?кований французькою, а не латинською мовами, остання була мовою, якою написано та опубл?ковано на той час б?льш?сть ф?лософських та наукових текст?в. Б?льш?сть ?нших твор?в Декарта були написан? латиною.
В одному том? з роботою "М?ркування про метод" як додатки до не? були опубл?кован? ≪Д?оптр?ка≫, ≪Метеори≫ ? ≪ Геометр?я≫, як? були покликан? продемонструвати ?дею методу на приклад? конкретних наук.
"М?ркування про метод" Р. Декарта склада?ться з 6 частин:
- М?ркування стосовно наук
- Головн? правила методу
- К?лька правил морал?, здобутих з цього методу
- Докази, що доводять ?снування Бога ? безсмерття Душ?, або п?дстави метаф?зики
- Порядок ф?зичних питань
- Що необх?дно, щоб просунутися вперед у досл?дженн? природи
Декарт почина? свою роботу з досить дотепних сл?в:
≪
Здоровий глузд ? р?ч, розпод?лена справедлив?шим за все на св?т? чином: кожен вважа? себе наст?льки ним обдарованим, що нав?ть т?, кого найважче задовольнити у будь-якому ?ншому в?дношенн?, зазвичай не прагнуть мати здорового глузду б?льше, н?ж вони його мають.≫ Цими словами Декарт намагався пояснити, що здатн?сть правильно м?ркувати в?д природи ? однаковою у вс?х людей. ≪В?дм?нн?сть наших умовивод?в походить не в?д того, що одн? розумн?ш? за ?нших, а лише в?д того, що ми спрямову?мо наш? думки р?зними шляхами на одн? й т? ж сам? реч?. Адже недостатньо просто мати добрий розум, головне ? це добре його використовувати
.≫
Схоже м?ркування можна знайти у в?дом?й сентенц?? Аристотеля про те, що вс? люди в?д природи прагнуть знань, тобто про знання як форму оприявнення основного вим?ру людсько? природи. Поняття ≪розум≫ Декарт визнача? як ≪… здатн?сть правильно судити ? розр?зняти ?стинне в?д хибного≫ ? вважа?, що ця здатн?сть рац?онально мислити притаманна вс?м людям, на в?дм?нну в?д тварин, що також ? сп?льним ?з Аристотелем.
У перш?й частин? роботи автор вказу? на проблеми тих, хто надм?рно захоплю?ться ?ноземним ученням або ф?лософ??ю минулого ? ?х перестають розум?ти на батьк?вщин?, або вони втрачають розум?ння сучасних мислител?в. Декарт опису?, що б?льше корист? вченому приносять подорож?, спостереження, сп?лкування з людьми, н?ж м?ркування в каб?нет?. В?н пише як сам опанувавши ≪книгу св?ту≫, тобто ознайомившись ?з працями р?зних мислител?в, вир?шив обрати власний шлях, яким просуватиметься в розум?нн? буття.
Також одним ?з головних думок першо? частини ? цитата:
"
Я почав вважати хибним майже все, що було не б?льш, н?ж в?рог?дним
"
Под?бна категоричн?сть висловлювань Декарта значною м?рою пов’язана з? способом бачення головно? задач? свого життя, а саме ? подальшим поглибленням та примноженням ?стинних знань як ключово? передумови людсько? повед?нки.
У цьому розд?л? Декарт узагальню? ≪книжну≫ науку як сукупн?сть думок р?зних ос?б ? вважа?, що в цьому ? поляга? проблема складност? розум?ння св?ту. Справа в т?м, що будь-що, створене одн??ю людиною, завжди побудоване зг?дно ?диного ч?ткого задуму, тод? ж як створене багатьма хитке, внутр?шньо суперечливе. Необх?дно знайти ?диний метод, для якого Декарт вид?ля? низку правил. Перше правило ? н?коли не приймати за ?стинне н?чого, що не було б п?знане як очевидне, тобто ретельно уникати похапливост? й упередженост?. Друге ? з?ткнувшись ?з проблемою, д?лити ?? на максимально можливу к?льк?сть частин для кращого ?хнього розв’язання. Трет? ? дотримуватися певного порядку мислення, починаючи з найпрост?ших ? найлегше п?знаваних предмет?в, поступово просуваючись до складн?ших, допускаючи ?снування порядку нав?ть серед тих, як? природно не передують одне одному. Четверте ? складати перел?ки наст?льки повн? й огляди наст?льки всеосяжн?, щоб бути впевненим, що н?чого не пропущено.
По сут?, основн? правила наукового методу зводяться до наступного: починати з простого й очевидного; шляхом дедукц?? отримувати б?льш складн? висловлювання; д?яти при цьому так, щоб не пропустити жодно? ланки, тобто збер?гати безперервн?сть ланцюга умовивод?в. Для забезпечення виконання цих правил необх?дна ?нту?ц?я, за допомогою яко? схоплюються початков? факти досл?дження, ? дедукц?я, яка да? змогу отримувати насл?дки з них.
Частина 3: К?лька правил морал?, здобутих ?з цього методу
[
ред.
|
ред. код
]
Наступн? три сентенц?? були прийнят? Декартом, для ефективного ?снування в ≪реальному св?т?≫, поки в?н експериментуватиме з? сво?м методом радикальних сумн?в?в ? доки не розробить нову систему, засновану на ?стинах, як? в?дкри?, використовуючи св?й метод.
1) п?дкорятися законам ? звичаям сво?? кра?ни, притримуючись нев?дступно рел?г??, тобто бути законослухняним, керуватися пом?рними та далекими в?д крайнощ?в думками;
2) залишатися найб?льш твердим ? р?шучим в реал?зац?? прийнятих р?шень. Один раз прийнявши якусь думку, хоча б ? сумн?вну, сл?д дотримуватися ??, немовби вона ц?лком правильна;
3) завжди прагнути перемагати скор?ше себе, зм?нювати сво? бажання, а не порядок св?ту. Сл?д змиритися з думкою, що в повн?й наш?й влад? перебувають т?льки наш? думки, ? що п?сля того, як ми зробили все можливе, те, що нам не вдалося, треба розглядати як щось абсолютно неможливе.
Частина 4: Докази, що доводять ?снування Бога ? безсмертя Душ?, або п?дстави метаф?зики
[
ред.
|
ред. код
]
Декарт вказу?, що все можна п?ддати сумн?ву, кр?м самого факту мислення. Це ? ста? ?диною м?цною основою подальших м?ркувань (
≪Я мислю, отже, я ?сную≫
, в латинському вар?ант?: ≪
Cogito ergo sum≫
). Оск?льки в?н сумн?ва?ться, отже ? недосконалим. Але сама думка про досконал?сть, яку ма? недосконала людина в недосконалому св?т?, вказу? на ?снування субстанц??, котра не залежить в?д речей ? не потребу? ?х, яка ? чистим мисленням. Зв?дси Декарт приходить до ?де? ?снування досконал?шо? ?стоти, н?ж людина. З? знання власних недосконалостей можна уявити ?стоту позбавлену ?х ? неск?нченну, в?чну, незм?нну, всев?даючу, всемогутню ? Бога.
У цьому розд?л? викладаються принципи й порядок природничо-наукових досл?джень. Передус?м досл?дников? належить шукати загальн? принципи, першопричини речей ? явищ, рухаючись пот?м до конкретних. Предмети досл?дження для ?хнього виявлення повсюдн? та прост?: небо, з?рки, пот?м земля, стих??, сл?дом м?нерали тощо. Аналог?чно досл?джу?ться т?ло тварин ? людини, Декарт опису?, що в них видно прояви механ?ки, властиво? також ? природ? взагал?. Живих ?стот можна вважати автоматами, под?бними до тих, як? створю? людина. В?дм?нн?сть людини в?д тварини поляга? не в будов? чи д?яльност? ?хнього т?ла. Вони д?ють за одними законами ? побудован? под?бно, та в людини ? створена Богом безсмертна душа, незалежна в?д т?ла.
Декарт вивча? тему руху кров? в серц? та атрер?ях, схвалюючи висновки англ?йського л?каря В?льяма Гарв? щодо циркуляц?? кров?. Але пот?м р?шуче не погоджу?ться щодо функц?? серця як насоса, приписуючи рухову силу циркуляц?? нагр?ванню, а не м'язовому скороченню. В?н опису?, що цей процес зда?ться абсолютно незалежним в?д того, що ми дума?мо, ? робить висновок, що наше т?ло ?сну? окремо в?д нашо? душ?.
Частина 6: Що необх?дно, щоб просунутися вперед у досл?дженн? природи
[
ред.
|
ред. код
]
Ф?лософ розм?ркову? над питанням чи варто йому публ?кувати сво? досл?дження. В?н перел?чу? аргументи за ? проти. Так, вони можуть принести благо, вдосконаливши знання з оптики, медицини. Проте вимагають зд?йснення експеримент?в, а отже витрат ? пошук?в однодумц?в. Окр?м того, йому доведеться зустр?тися з критикою опонент?в та втратити особистий спок?й. Наостанок Декарт засуджу? ф?лософ?в, як? ховають власне небажання п?знавати природу за показним усезнайством. Власними суддями в?н бажа? бачити тих, як? по?днують учен?сть з? здоровим глуздом.
- Декарт Р. М?ркування про метод, щоб правильно спрямувати св?й розум ? в?дшукати ?стину в науках (Пер. з фр. В. Адрушка ? С. Гатальсько?). ? Ки?в: ≪Тандем≫, 2001. ? 101 c.
- Мал?вський А.М.// Декарт?вське осмислення природи людини в "М?ркуваннях про метод"// ?стор?я ф?лософ?? // Антрополог?чн? вим?ри ф?лософських досл?джень// 2014 р № 6 с.142-150