Мадяризац?я (в?д угор. magyar ≪угорець≫ , ≪угорська мова≫ ) ? насильне переведення на угорську мову ? насаджування ≪угорсько? культури≫ неугорським народам .

Терм?н ≪мадяризац?я≫ набув найб?льшо? популярност? в ?стор?ограф?? стосовно пер?оду 1867 ? 1918 , коли угорська верх?вка п?д приводом самоврядування розгорнула ц?леспрямовану, амб?тну та досить агресивну пол?тику з асим?ляц?? неугорських народ?в на землях Угорського корол?вства . Найв?дом?шим об'?ктом ц??? пол?тики були хорвати , з якими 1868 року Будапешт був вимушений укласти угорсько-хорватську угоду про розпод?л владних повноважень у Транслейтан?? , але попри яку протягом друго? половини XIX стол?ття намагався продовжувати в Хорват?? пол?тику мадяризац??; також об'?ктами були словаки , транс?льванськ? сакси , румуни , ?вре? , карпатськ? русини (укра?нц?), цигани , серби , з якими н?яких угод не укладали ? ситуац?я яких була набагато г?ршою пор?вняно з хорватами.

Пол?тика мадяризац?? мала тимчасовий усп?х, переважно в м?ськ?й м?сцевост?, але викликала масове невдоволення п?дкорених народ?в. П?сля розпаду Австро-Угорщини (?, зокрема, Угорського корол?вства ? зг?дно з Тр?анонським договором ) на низку незалежних держав, угорськ? меншини в деяких з них стали об'?ктом зворотно? дискрим?нац?? .

До к?нця XVIII стол?ття оф?ц?йною мовою д?ловодства, богослуж?ння та осв?ти у католицьк?й Угорщин? була латина . При цьому на основ? народно? латини п?зньо? античност? в п?двладн?й Угорщин? Транс?льван?? сформувалася румунська мова . ? все ж, омертв?ння класично? латин? поступово призводить до поширення ≪живо?≫ н?мецько? мови, що ста? мовою торг?вл? та м?ських рег?стр?в. Угорська шляхта, кр?м латини, досить добре волод?ла французькою та н?мецькою мовами, тод? як мадярськими гов?рками розмовляли селяни ? слуги.

У травн? 1774 року ?мператор Йосиф II оф?ц?йно зам?нив латину н?мецькою , що стала оф?ц?йною мовою Австр?йсько? ?мпер?? . Переконаний в тому, що кра?ною можна керувати т?льки за допомогою ?дино? живо? мови, ?мператор в?дправляв вс?х чиновник?в на три роки вчити н?мецьку мову. Цей указ п?дштовхнув багатьох угорц?в до в?дродження мови сво?х предк?в. У 1791 роц? Йоганн-?отфр?д Гердер , в четвертому том? сво?х ≪?дей до ф?лософ?? ?стор?? людства≫ пророкував, що угорц? зникнуть разом з? сво?ю мовою в мор? слов'ян та н?мц?в. Вже через два роки, в першому том? ≪Лист?в про заохочення гуманност?≫ (Рига, 1793), в?н схвально в?дгукнувся про боротьбу угорц?в за збереження сво?? нац?онально? мови.

У 1792 роц? угорська мова стала обов'язковою для викладання в ус?х школах кра?ни, за винятком Хорват??. У 1805 роц? в нижн?й палат? парламенту Корол?вства Угорщини було надано дозв?л вести дебати як угорською, так ? латиною. На прохання, подан? угорською мовою, корол?вським чиновникам наказано в?дпов?дати ц??ю ж мовою. Мова стала стрижнем угорсько? самосв?домост?.

Сво?р?дний символ?чний поворот у в?дродженн? мови стався в жовтн? 1825 року, коли ?штван Сечен? ( 1791 - 1860 ) звернувся до верхньо? палати парламенту угорською мовою, яку угорськ? магнати ран?ше вважали мовою селян. Через м?сяць цей реформатор запропонував внести суму в розм?р? р?чного прибутку в?д свого ма?тку, щоб допомогти заснувати Угорську академ?ю наук , ? необх?дна сума була з?брана. Сл?дом за Сечен? великий внесок у справу мадяризац?? вн?с журнал?ст Лайош Кошут , який вважав, що повсюдне поширення угорсько? мови  ? найефективн?ша зброя у боротьб? проти тиран?? н?мецького В?дня та пост?йного суперництва з б?льш численними слов'янами.

М?ж 1832 та 1844 роками угорська мова в Угорщин? стала оф?ц?йною у вс?х сферах життя. Так, у 1836 роц? угорська стала обов'язковою в судочинств?, у 1840 роц? урядовц?в зобов'язали сп?лкуватися один з одним угорською, в 1844 роц? угорська мова стала обов'язковою в парламент? та в ус?х установах кра?ни. Починаючи з цього року вс? закони стали публ?куватися угорською. Угорська ста? мовою викладання в школах Корол?вства Угорщина , за винятком Хорват??, Словен?? та н?мецьких колон?й в Транс?льван??.

Активну мадяризац?ю провадив каб?нет Кальмана Тиса (1875?1890), який вважав що, ≪мадяри здобули цю державу для мадяр?в, а не для ?нших. Тому зверхн?сть ? гегемон?я мадяр?в сповна виправдан?≫. У рол? м?н?стра внутр?шн?х справ в?н закрив три словацьк? г?мназ??, звинувативши ?хн?х кер?вник?в у пропов?дуванн? панслав?зму . Така ж доля сп?ткала ? ?дину на Закарпатт?, у м. Ужгород , учительську сем?нар?ю, в як?й до 1879 року навчання зд?йснювалося укра?нською мовою. Поглинання ?нших нац?ональностей стало головним завданням внутр?шньо? пол?тики уряду Т?со протягом 1880 ? 1890 рок?в. Законом в?д 1879 року угорська мова вводилася як обов'язковий предмет у програми вс?х народних шк?л, г?мназ?й. Тод? ж було скасовано ≪рутенську≫ мову як обов'язкову в народних школах, г?мназ?ях та греко-католицьких школах Закарпаття ^[1] .

Шк?льний закон 1890 року запроваджував нову систему орган?зац?? осв?ти, а саме: народна школа под?лялася на елементарну, вищу народну, м?ську. Елементарн? народн? школи могли бути церковними, державними та приватними. М?ж церковними та державними школами ?стотно? р?зниц? не було: вони утримувалися за рахунок ≪шк?льного податку≫, який сплачувало м?сцеве населення. Вищих народних, м?ських та середн?х шк?л з русинською мовою навчання на Закарпатт? взагал? не ?снувало. Так? школи могли бути, й були, лише державними, ? т?льки з угорською мовою навчання, оск?льки у закон? було записано: ≪В с?льськ?й, церковн?й чи ?нш?й публ?чн?й народн?й школ? на посади вчителя, пом?чника чи тимчасового вчителя можуть прийматися лише особи, що здатн? навчати угорсько? мови≫. Квал?ф?кац?йн? дипломи про зак?нченя школи можна було отримати лише в тому випадку, якщо той, хто складав ?спити, в достатн?й м?р? волод?в угорською мовою.

В Угорщин?, зг?дно з переписом 2001 року, мешкають 268 935 греко-католик?в. Майже вс? вони, за винятком к?лька тисяч укра?нц?в та румун, вважаються ≪етн?чними угорцями≫. З 1771 до 1912 року греко-католики вс?х нац?ональностей окормлялися у Мукач?всько? ?парх?? , переважну ?х б?льш?сть складали укра?нц?-русини, богослуж?ння велося старослов'янською мовою. Проте вже 1795 року, у приватний спос?б, було видано повний переклад л?тург?? ?вана Золотоустого угорською мовою.

У 1863 роц? угорський уряд пов?в пропаганду за впровадження мадярсько? мови до л?тург??, що мала служити як один ?з засоб?в мадяризац??.

Вже у 1868 роц? Гайдудороз? група мадярон?в з?бралася на нараду ? написала листа до Мукач?вського ?пископа з проханням дозволити в?дправляти богослуж?ння угорською мовою. Але н? владика Василь Попович, н? Апостольська столиця, куди в?н передав прохання, цього не дозволили. У 1866 роц? Рим ≪суворо заборонив≫ мадяризац?ю богослуж?нь.

Проте вже у 1873 роц? за, п?дтримки св?тсько? угорсько? влади, був заснований мадярський Гайдудорозький в?кар?ат ?з 33 параф?й, в яких неоф?ц?йно в?дправляли угорською. У 1896 роц? Рим знову оф?ц?йно заборонив мадярськ? богослужбов? книги. Ситуац?я почала дещо зм?нюватись п?сля масового паломництва угорських греко-католик?в до Рима в 1900 роц?. Над?я зажевр?ла, проте Рим формально й дал? заборони не скасовував, а укра?нц?, як? жили на територ?? в?кар?ату, протестували проти зам?ни церковнослов'янсько? угорською. Угорська мова була запроваджена в богослужбу без схвалення Риму.

Все ж Гайдудорозька ?парх?я була створена 1912 року Францом Йосифом ? п?д тиском угорського уряду ? затверджена П??м X . До складу ?? входило 162 параф?? (з них 8 вилучених ?з пряш?всько?, 70 з мукач?всько?, 83 з румунсько? ?парх??) ^[2] . В?рн? Гайдудорозько? ?парх?? ? угорц? сх?дного обряду, переважно нащадки мадяризованих русин?в-укра?нц?в, як? компактними островами ? в д?аспор? жили в п?вн?чно-сх?дн?й частин? Угорщини, продовжуючи закарпатськ? укра?нськ? поселення в Паннонськ?й низовин?. Канон?зуючи Гайдудорозьку ?парх?ю, П?й Х затвердив для ново? ?парх?? старогрецьку мову як л?тург?чну з паралельним вживанням угорсько?. Однак угорц? запровадили т?льки угорську мову.

У 1918 роц? в результат? створення Чехословаччини ? зм?ни кордон?в, ?з 168 параф?й Гайдудорозько? ?парх?? в межах Угорщини лишились т?льки 90, б?льш?сть румунських парох?й опинилася в Румун??. В той же час до Угорщини в?д?йшли 21 параф?я Пряш?всько? ?парх?? ? одна ? Мукач?всько?. 1924 року ц? ?парх?? були об'?днан? в Екзархат М?школьц, який також розглядався як частина Угорсько? греко-католицько? церкви.

1930 року в Угорщин? мешкало 201 000 (2,3% населення) греко-католик?в, переважно у Гайдудорозьк?й ?парх?? ? частково в апостольськ?й адм?н?стратур? у М?школьц?. Майже ус? вони вже тод? були записан? угорцями та перейшли на угорську мову.

У 1905 роц? угорський парламент ухвалив законопро?кт, за яким ус?х учител?в церковних шк?л сл?д було вважати державними урядовцями, зважаючи на те, що держслужбовц? мали сп?лкуватися угорською, це робило ?х ?нструментом мадяризац??. Також було запроваджено заборону використовувати кирилицю для написання церковних книг. Про усп?хи мадяризац?? св?дчили дан? статистики, за якою у шести укра?нських ком?татах в 1910 роц? з 508 греко-католицьких священник?в укра?нцями-русинами себе називали т?льки 72, а з 831 вчител?в народних шк?л ? всього 97 ^[3] .

Перший угорський уряд (1867?1871), п?сля австро-угорського компром?су 1867 року , на чол? з графом Дюлою Андраш? , при п?дтримц? Ференца Деака та його посл?довник?в, прийняв Закон про нац?ональн?сть 1868 року, який оголосив ус?х громадян Угорщини р?вними у правах та одн??ю угорською нац??ю, членом яко? ? кожен громадянин кра?ни, незалежно в?д його походження. Закон про осв?ту, прийнятий того ж року, под?ляв цю точку зору, ? мадяри були ≪primus inter pares≫ (≪перший серед р?вних≫). У цей час етн?чн? меншини, де-юре, мали велику культурну та мовну автоном?ю, включаючи осв?ту, рел?г?ю та м?сцеве самоврядування.

Проте п?д час Першо? св?тово? в?йни, коли набули чинност? во?нн? закони, мадяризац?я почала вестись шаленими методами. Так у 1914 роц? вивчення укра?нсько? мови в церковних народних школах було обмежене лише трьома роками, а у державних школах, яких була абсолютна б?льш?сть, вона нав?ть не вивчалася. Р?шенням М?н?стерства шк?льництва 1916 року кирилицю було заборонено нав?ть у так?й науц? як ?стор?я рел?г??. У х?д були пущен? й багато ?нших засоб?в.

Поступово п?дтримка та поширення угорсько? мови стали основою угорсько? внутр?шньо? пол?тики. Нац?ональна приналежн?сть в?д?йшла на другий план. Нац?ональн?сть визначалася на основ? р?дно? мови, що дозволяло зараховувати до угорц?в багатьох угорськомовних людей р?зних культур й нав?ть в?роспов?дань. На в?дм?ну в?д Цислейтан?? , де н?мецька самосв?дом?сть, н?мецьке походження та н?мецька мова розглядалися як три?дина модель з трьома обов'язковими компонентами, угорський уряд виявив велику гнучк?сть. Для заохочення мадяризац?? були знят? заборони на м?жнац?ональн? шлюби, в тому числ? з ?вреями. Багато угорськомовн? ?вре? отримали можлив?сть широкого кар'?рного росту. Д?ти у б?льшост? зм?шаних с?мей, в тому числ? й в тих, де обо? батьк?в були не угорцями, в?дв?дували угорськ? школи та засвоювали угорську мову. При цьому будь-який оп?р мадяризац?? жорстоко придушувалися пол?ц??ю та ?ншими адм?н?стративними органами.

Найб?льшо? мадяризац?? п?ддалися дисперсно розселен?, але досить численн? ?вре?, як? масово перейшли з ?дишу на угорську. Швидко асим?лювалися багато трансильванських сакс?в та б?льш?сть циган в Угорщин?. Словацька та румунська шляхта мадяризувалася ще у XI-XIII стол?ттях. Практично повального характеру мадяризац?я набула в м?стах, особливо у великих.

Угорська влада пост?йно чинить тиск на ус?х не угорц?в, щоб вони мадяризували сво? ?мена та пр?звища. У 1881 роц? в Будапешт? було засновано ≪Центральне товариство мадяризац?? ?мен≫ ( угор. Kozponti Nevmagyarosito Tarsasag ), для надання консультац?й та рекомендац?й тим, хто хот?в мадяризувати сво? ?мена та пр?звища. Було розпочато рекламну кампан?ю у газетах, роз?слано циркулярн? листи. Також було знижено плату за зм?ну ?мен? та пр?звища. П?сля цих заход?в у 1881 та 1882 роках зм?ни пр?звища сягнули п?ку (1261 та 1065 ос?б зм?нили), та продовжувались у наступн? роки, з показником 750?850 зм?н пр?звищ у р?к. Статистика св?дчить, що лише у пер?од з 1881 по 1905 роки були мадяризован? 42 477 пр?звищ. Така ≪добров?льна≫ мадяризац?я н?мецьких, румунських та слов'янозвучних пр?звищ залишалася типовим явищем в Угорщин? протягом усього XX стол?ття.

Важливим ?нструментом мадяризац?? стала м?грац?я. Угорський уряд систематично заохочував ем?грац?ю найменш асим?льованих слов'ян та румун?в з с?льських рег?он?в кра?ни в США, Канаду, Аргентину та Бразил?ю, через п?двладн? Австро-Угорщини хорватськ? порти на Адр?атиц?. Для цього в прискореному порядку ?м видавалися паспорти, а з американськими судноплавними компан?ями були п?дписан? вза?мовиг?дн? контракти. Так, американськ? компан?? отримували дешеву робочу силу, а Угорщина ≪позбавлялася≫ в?д неблагонад?йних меншин. При цьому етн?чним угорцям закордонн? паспорти або взагал? не видавалися, або цей процес навмисне гальмувався угорсько? бюрократ??ю. Так, угорц? становили 54,5% населення Транслейтан?? у 1910 роц?, проте серед них було лише 26,2% ем?грант?в у пер?од м?ж 1901 та 1913 роках, в той час як серед не угорц?в цей показник становив 46,5%. Паралельно йшов процес розселення угорц?в з центру кра?ни по всьому периметру угорсько? держави, особливо на околиц?: у Транс?льван?ю , Во?водину , Словаччину , Закарпаття , а не угорц?в заохочували до переселення в центр Угорщини, де на них оч?кувала асим?ляц?я.

• Мадярони
• Угорц? в Укра?н?
• Угорц? в Словаччин?

• Макаренко Т. Закарпаття п?д тиском мадяризац??: 1867-1914 рр. / Науков? записки ?нституту пол?тичних ? етнонац?ональних досл?джень ?м. ?. Ф. Кураса НАН Укра?ни. 2008. Вип. 37. С. 176-187
• Шандор В. Закарпаття. ?сторично-правовий нарис в?д ?Х ст. до 1920 р. ? Нью-Йорк, 1992. ISBN 0-914834-87-8

• Ростислав Майор . Пол?тика мадяризац?? та ?? вплив на розвиток укра?нського нац?онального руху в Закарпатт? В середин? Х?Х ? на початку ХХ ст [ Арх?вовано 19 серпня 2019 у Wayback Machine .] // Кам'янець-Под?льськоий нац?ональний ун?верситет ?мен? ?вана Ог??нка 28 березня 2013 р
• Мадяризац?я Славян угорских. ? Об?жник Трефорта. // Д?ло, 21.04.1888 [ Арх?вовано 17 листопада 2015 у Wayback Machine .]
• В?ст? про патр?ярхат у Львов?. // Д?ло, 09.02.1888 [ Арх?вовано 17 листопада 2015 у Wayback Machine .]
• В.Ф.В. Де-що з-за Бескида. // Д?ло, 1.09.1890 [ Арх?вовано 17 листопада 2015 у Wayback Machine .]
• ?.В.Крючков. ≪Угорське опов?дання≫ в ≪?стор?? Зах?дно? ?вропи у новий час≫ Н.?.Каре?ва або про поширених кл?ше ? стереотипи в окремому ?сторичному досл?дженн? [ Арх?вовано 17 листопада 2015 у Wayback Machine .] (рос.)
• Нуль укра?нських шк?л та жорстка мадяризац?я. Чи ма? право Угорщина погрожувати Укра?н? . https://espreso.tv/ . Еспресо TV . 10 жовтня 2017. Арх?в ориг?налу за 29 червня 2018 . Процитовано 29 червня 2018 .