Мадридськ? угоди
Тип	м?жнародний догов?р
П?дписано	14 листопада 1975
П?дписанти	?спан?я , Марокко ? Мавритан?я

Мадридськ? угоди ( ?сп. Acuerdo Tripartito de Madrid ; араб. ??????? ????? ‎) або Мадридський пакт ? м?жнародний догов?р , укладений ?спан??ю , Марокко та Мавритан??ю в 1975 роц? щодо припинення ?спансько? присутност? на територ?? ?спансько? Сахари , яка до моменту укладання Мадридських угод була ?спанською пров?нц??ю та колишньою колон??ю. Угоди були п?дписан? в Мадрид? 14 листопада 1975 року, за ш?сть дн?в до смерт? Франс?ско Франко , хоча ?хн?й зм?ст н?коли не публ?кувався в Оф?ц?йному державному бюлетен? . Цей догов?р суперечив Закону про деколон?зац?ю Сахари , ратиф?кованому ?спанським парламентом за чотири дн? потому, 18 листопада ^[1] . За умовами Мадридських угод, територ?я Зах?дно? Сахари розд?лилася виключно м?ж Марокко та Мавритан??ю, не враховуючи роль в процес? Фронту Пол?сар?о .

Майбутн? пров?нц?? було предметом суперечностей впродовж дек?лькох рок?в через вимоги з боку Марокко та Мавритан?? щодо повного при?днання до ?хнього складу сп?рно? Зах?дно? Сахари. ?спан?я з? свого боку намагалася надати ц?й територ?? або режим внутр?шньо? автоном??, або ж зробити з не? про?спанську незалежну державу. До того ж, чимало представник?в народу сахрав? , з яких складався Фронт Пол?сар?о, домагалася незалежност?, розпочавши партизанську в?йну . Орган?зац?я Об'?днаних Нац?й з 1963 року розглядала територ?ю Зах?дно? Сахари як колон?ю та вимагала самовизначення для не? в?дпов?дно до Резолюц?? Генерально? Асамбле? 1514 .

Мадридськ? угоди стали насл?дком Зеленого маршу ? 350-тисячно? мароккансько? демонстрац??, орган?зовано? королем Хасаном II задля тиску на владу ?спан??.

Оф?ц?йний Рабат вважав цю територ?ю ?сторично марокканською та претендував на не? з моменту здобуття незалежност? в 1956 роц?. В?дразу п?сля здобуття незалежност? П?вденне в?дд?лення Визвольно? арм?? Марокко п?д назвою Арм?я Визволення Сахари боролося з ?спанськими в?йськами в С?д?-?фн? , Сак?я-ель-Хамр? та Р?о-де-Оро , зв?льнивши б?льшу частину цих рег?он?в. Проте згодом, в 1958 роц?, Мадриду вдалося в?дновити повний контроль над цими територ?ями за допомогою Франц??. Вимоги Марокко щодо ?спансько? Сахари продовжувались ? в 1960-х роках, посилюючись на початку 1970-х п?д тиском м?жнародного сп?втовариства.

Проведення Зеленого маршу, а також наростаюч? риторичн? обм?ни м?ж Мадридом та Рабатом переконали ?спан?ю в готовност? Марокко вести в?йну за цю територ?ю ? саме про це йдеться в меморандум? Центрального розв?дувального управл?ння США Генр? К?сс?нджеру на початку жовтня 1975 р. ^[2] 20 листопада помер л?дер ?спан?? Франциско Франко , а уряд кра?ни, прагнувши уникнення збройного конфл?кту, вир?шив розд?лити територ?ю з метою збереження максимально можливого впливу та економ?чно? вигоди.

Тод?шн?й президент Мавритан?? Моктар ульд Дадда також висунув претенз?? на сп?рну територ?ю, називаючи ?? частиною ≪Велико? Мавритан??≫ ще до здобуття кра?ною незалежност?. За ?ншою думкою, головною метою претенз?й Мавритан?? було передус?м тримати кордон ?з Марокко якнайдал?. Варто зазначити, що до 1969 р. Рабат теж претендував на ≪ Велике Марокко ≫, з ?спанською Сахарою та Мавритан??ю в склад? ^{[3] [4]} .

Томпсон ? Адлофф пишуть:

Зг?дно з оприлюдненими умовами [договору], ?спан?я погодилася деколон?зувати Сахару та залишити територ?ю до 28 лютого 1976 року. У пром?жний пер?од територ?я буде в веденн? ?спанського генерал-губернатора, який ма? двох марокканських ? мавританських заступник?в губернатор?в, як? будуть поважати громадську думку народу сахрав?, що виража?ться через народний зб?р. (...) Щодо фосфатних родовищ Бу-Краа, ?спан?я збереже 35 в?дсотк?в акц?й Fosfatos de Bucraa, SA, а частина з тих 65 в?дсотк?в, що п?дуть до Марокко, ймов?рно, буде вид?лена Мавритан??. Як пов?домля?ться, м?ж трьома сторонами, як? п?дписали Конвенц?ю, були непубл?кован? угоди, як? задовольняли ?спан?ю щодо ?? риболовних прав та включали припинення подальших вимог Марокко щодо презид?от?в , а також компенсац?ю репатр?йованим цив?льним громадянам ?спан?? та Канарських остров?в. (стор. 175)

Б?бл?отека Конгресу Сполучених Штат?в Америки зазнача? (1990), що

На початку 1975 року ? Марокко, ? Мавритан?я погодились дотримуватися р?шення М?жнародного суду про статус ?спансько? Сахари, проте коли суд вир?шив ^[5] , що жодна з кра?н не ма? права вимагати суверен?тету над територ??ю, обидва уряди вир?шили ?гнорувати це р?шення. У листопад? 1975 року вони уклали з ?спан??ю Мадридськ? угоди, за якими до Марокко входили п?вн?чн? дв? третини територ??, а до Мавритан?? ? п?вденна третина . Угода також включала застереження про те, що ?спан?я збереже частки акц?й г?рничодобувного п?дпри?мства Бу-Краа. Мавритан?я погодилася на домовленост? з, ?мов?рно, слушним припущенням, що Марокко, маючи сильн?ш? в?йськово? сили, ?накше поглинуло б усю територ?ю ^{[6] [7]} .

Проти ц??? угоди жорстоко виступили Алжир та Фронт Пол?сар?о, як? залишались прихильниками незалежност? ц??? територ??. Алжир направив делегац?ю високого р?вня в Мадрид з метою тиску на ?спан?ю, щоб вона не п?дписувала угоди, ? розпочав в?йськову та дипломатичну п?дтримку Фронту Пол?сар?о на початку 1975 року. Алжир оф?ц?йно розглядав свою опозиц?ю як спос?б п?дтримати Статут ООН та боротися з колон?ал?змом, хоча багато спостер?гач?в вважали, що д?? Алжиру були скор?ше протистоянням впливу Марокко та намаганням виходу до Атлантичного океану.

Тому за час?в Бумед??на в?дносини з Марокко значно пог?ршились. До того ж Алжир почав постачати партизанам Пол?сар?о зброю та притулок ? засудив угоди на м?жнародному р?вн?. Алжир вислав близько 45 тис. громадян Марокко, що мешкали в Алжир? ^{[8] [9]} , та розпочав рад?опередач? на п?дтримку як Пол?сар?о, так ? сепаратистсько? групи на Канарських островах, маючи, ймов?рно, на мет? помститися ?спан?? ^[10] .

Коли Марокко та Мавритан?я перейшли до задоволення сво?х претенз?й, м?ж в?йськами двох кра?н та Пол?сар?о почалися збройн? сутички. Пол?сар?о та Алжир вважали просування Марокко та Мавритан?? ?ноземним вторгненням, тод? як Марокко та Мавритан?я розглядали боротьбу проти Пол?сар?о як боротьбу проти сепаратистсько? групи. На п?дтримку Пол?сар?о Алжир направив в?йська вглиб територ??, але вони врешт?-решт в?дступили п?сля битви при Амгал? ^[11] .

Сутички переросли у 17-р?чну в?йну , п?д час яко? в 1979 роц? Мавритан?я була змушена в?дступити. Внасл?док конфл?кту частина населення сп?рно? територ?? стала б?женцями. Збройне протистояння остаточно було припинено в 1991 роц? ^[11] .

Сьогодн? статус територ?? Зах?дно? Сахари залиша?ться сп?рним ^[12] .

Орган?зац?я Об'?днаних Нац?й вважа? Зах?дну Сахару несуверенною територ??ю, яка ма? пройти процес деколон?зац?? . ООН визна?, що в даний час Марокко управля? б?льшою частиною цього рег?ону де-факто , але ан? Генеральна Асамблея, ан? будь-який ?нший орган ООН н?коли не визнавали факт суверен?тету. У лист? Генерального секретаря з юридичних питань та юридичного радника ООН Ганса Корелла в 2002 роц?, в якому в?н висловив висновок щодо законност? д?й, зд?йснених владою Марокко п?д час п?дписання контракт?в на розв?дку надр у Зах?дн?й Сахар?, зазначено:

Марокко продовжу? вважати Зах?дну Сахару як нев?д'?мною частиною сво?? територ??, зокрема в силу Мадридських угод. В 1976 роц? фронт Пол?сар?о , що базу?ться в Алжир? як уряд в ем?грац?? , проголосив Сахарську Арабську Демократичну Республ?ку (САДР), заперечуючи, юридичну силу Мадридськ? угод. Пол?сар?о претенду? на всю сп?рну територ?ю, тод? як фактично контролю? лише невелик? погано придатн? для проживання ?? частини. САДР також не визнана ООН, але була визнана представником Зах?дно? Сахари при Африканському Союз? (АС), а ?? правляча парт?я, Фронт Пол?сар?о, визнана ООН принаймн? як ≪?диний законний представник народу сахрав?≫. Мавритан?я повн?стю вийшла з конфл?кту з 1979 року.

В 2020 роц? збройн? сутички в Зах?дн?й Сахар? м?ж Марокко та Пол?сар?о поновилися ^[13] .

1. ↑ Ley 40/1975, de 19 de noviembre, sobre descolonizacion del Sahara. [ Арх?вовано 16 с?чня 2021 у Wayback Machine .] - B.O.E. 20-11-1975
2. ↑ Mundy, Jacob, How the US and Morocco seized Western Sahara [ Арх?вовано 26 серпня 2017 у Wayback Machine .] . Le Monde diplomatique , January 2006.
3. ↑ Library of Congress Country Studies. Mauritania. Background to Mauritanian Policy. The Moroccan Factor [ Арх?вовано 12 грудня 2012 у Archive.is ] . June 1988.
4. ↑ Thompson & Adloff, pp. 55?57, 145?147
5. ↑ International Court of Justice . WESTERN SAHARA. Advisory Opinion of 16 October 1975
6. ↑ Library of Congress Country Studies. Mauritania Internal Factors [ Арх?вовано 13 грудня 2012 у Archive.is ] June 1988.
7. ↑ Library of Congress Country Studies. Mauritania. Madrid Agreements. [ Арх?вовано 13 с?чня 2021 у Wayback Machine .] June 1988.
8. ↑ Maroc/Algerie. Bluff et petites manœuvres . Telquel (фр.) . 27 червня 2011. Арх?в ориг?налу за 30 червня 2015 . Процитовано 28 червня 2015 .
9. ↑ ??? ??????-?????? (15 березня 2006). Арх?вована коп?я (араб.) . Aljazeera.net. Арх?в ориг?налу за 25 травня 2013 . Процитовано 12 березня 2021 . {{ cite web }} : Обслуговування CS1: Стор?нки з текстом ≪archived copy≫ як значення параметру title ( посилання )
10. ↑ Thompson & Adloff, pp. 151, 176.
11. ↑ ^{а б} Zunes, Stephen (1995). ALGERIA, THE MAGHREB UNION, AND THE WESTERN SAHARA STALEMATE . Arab Studies Quarterly . 17 (3): 23?26. JSTOR   41858127 .
12. ↑ International law allows the recognition of Western Sahara . Stockholm Centre for International Law and Justice (амер.) . 7 листопада 2015. Арх?в ориг?налу за 9 серпня 2017 . Процитовано 13 листопада 2018 .
13. ↑ Keating, Joshua (15 листопада 2020). The Peace Deals of the ’90s Are Breaking Down . Slate (амер.) . Арх?в ориг?налу за 16 листопада 2020 . Процитовано 15 листопада 2020 .