Лу? Демб?ц Брендайс ( англ. Louis Dembitz Brandeis ; 13 листопада 1856, Лу?св?лл , Кентукк? , США  ? 5 жовтня 1941, Вашингтон , США ) ? американський юрист, який об?ймав посаду судд? Верховного суду США з 1916 по 1939 р?к.

Лу? Демб?ц Брендайс
англ. Louis Dembitz Brandeis
Суддя Верховного суду США
5 червня 1916  ?  13 лютого 1939
Президент	Вудро В?льсон , Воррен Гард?нг , Калв?н Кул?дж , Герберт Гувер , Франкл?н Делано Рузвельт
Попередник	Джозеф Ламар
Наступник	В?льям О. Ду?лас
Народився	13 листопада 1856 ( 1856-11-13 ) Лу?св?лл (Кентукк?)
Помер	5 жовтня 1941 ( 1941-10-05 ) (84 роки) Вашингтон
В?домий як	суддя , адвокат
М?сце роботи	Гарвардський ун?верситет
Громадянство	США
Alma mater	Гарвардська школа права ? Середня школа Лу?св?лл Мейл d
Пол?тична парт?я	Республ?канська парт?я США , Демократична парт?я США
Батько	Адольф Брендайс
Мати	Фредер?ка Демб?ц Брендайс
У шлюб? з	Ел?с ?олдмарк Брендайс
Д?ти	С'юзан Брендайс, Ел?забет Брендайс
Профес?я	Юрист
Рел?г?я	юда?зм
Мед?афайли у В?к?сховищ?

Житт?пис [ ред. | ред. код ]

Ранн? роки [ ред. | ред. код ]

Лу? Демб?ц Брендайс народився 13 листопада 1856 року в Лу?св?лл? , Кентукк? , в Адольфа Брендайса та Фредер?ки Демб?ц Брендайс, ем?грант?в ?врейського походження з Богем?? (зараз ? Чех?я , а тод? ? Австр?йська ?мпер?я ). Лу? був наймолодшим з чотирьох д?тей. ^[1] Його батько був усп?шним торговцем зерном. ^[2] П?д час громадянсько? в?йни Адольф Брендайс часто в?дправляв свою родину в?дв?дувати родич?в та друз?в на сход? кра?ни. В 1862 родина Брендайс?в гостювала в сво?х родич?в в Нью-Йорку , а в 1864 ? в Ньюпорт? . В 1865 роц? Брендайси подорожували до Н?агарського водоспаду в Канад?, а знов до Ньюпорта. Початкову осв?ту Лу? отримав у приватн?й школ? м?с Вуд в Лу?св?лл?, пот?м ? в Н?мецьк?й та англ?йськ?й академ?? Лу?св?ллю та Чолов?ч?й старш?й школ? Лу?св?ллю. ^[1]

В 1872 родина Брендайс?в по?хала до ?вропи. Вони проводили багато часу в Н?меччин?, Австр??, ?тал?? та Швейцар??. Лу? навчався в школ? в Дрезден? . В 1875 роц? Брендайси повертаються до США. ^[1] Бажаючи п?ти по стопах свого дядька, Лью?са Демб?ца, Лу? вир?шив вивчати право. ^[2]

Навчання в Гарвардськ?й школ? права [ ред. | ред. код ]

В 1875 роц? в?н вступив до Гарвардсько? школи права . ^[3] В Гарвард? Лу? був видатним студентом ? ставив рекорди в академ?чн?й усп?шност?. ^[2] П?д час другого року навчання в Гарвард? Лу? зайнявся репетиторством, оск?льки в його батька були ф?нансов? проблеми та йому потр?бно було самост?йно покривати витрати на навчання. Також п?д час навчання в нього став стр?мко падати з?р ? л?кар? радили йому покинути навчання або менше читати, щоб зняти навантаження на з?р. Лу? просив сво?х однокурсник?в читати йому. Одним з таких однокурсник?в був син заможного паперового магната Самюель Воррен , який пот?м стане його партнером по юридичн?й практиц?. ^[1]

П?д час останнього року навчання в Гарвард? Брендайса призначили наглядачем в Гарвардському коледж? . Лу? зак?нчив юридичну осв?ту, коли йому було 20 рок?в. За тод?шн?ми правилами, в?н не м?г стати випускником Гарвардсько? школи права до того, як йому виповнилось 21. Однак, з огляду на його академ?чну усп?шн?сть, правила зм?нили, та Брендайс зм?г стати випускником у 20 рок?в. ^[1]

Робота в Сент-Лу?с? [ ред. | ред. код ]

Чарльз Нейджел , чолов?к Фанн?, р?дно? сестри Брендайса та майбутн?й М?н?стр торг?вл? та прац? в адм?н?страц?? президента Тафта , пропонував йому м?сце в його юридичн?й практиц? в Сент-Лу?с? , М?ссур? , але Брендайс в?дмовив. Однак, все ж Брендайс розглядав Сент-Лу?с як один з вар?ант?в п?сля зак?нчення Гарвардсько? школи права ? Нейджел п?дшукав йому ?нше м?сце ? роботу в оф?с? адвоката Джеймса Тасс??а.  В листопад? 1878 року Брендайс почина? працювати на Тасс??а. В травн? 1879 року Самюель Воррен , однокурсник Брендайса, запропонував йому в?дкрити сп?льну юридичну ф?рму в Бостон? . Брендайс погодився ? вл?тку 1879 пере?хав до Бостону. ^[1]

≪Воррен та Брендайс≫ ? викладацька робота [ ред. | ред. код ]

Брендайс та Воррен в?дкрили юридичну ф?рму ≪Воррен та Брендайс≫. В той же час Брендайс ста? пом?чником судд? Верховного суду Массачусетса Гореса ?рея , завдяки чому в нього з'явилась можлив?сть практикувати написання судових р?шень та думок судд?в. Брендайс пропрацював в ?рея 2 роки. Скоро д?яльн?сть ф?рми ≪Воррен та Брендайс≫ почала розширюватись: в не? з'явились кл??нти з Нью-Йорку . Брендайс захищав ?нтереси кл??нт?в у судах в Род-Айленд? , Нью-Гемпшир? . В той же пер?од Брендайс встановлю? важлив? знайомства серед бостонсько? ел?ти. Одним з таким знайомств було знайомство ?з Ол?вером Венделлом Голмсом , колишн?м начальником його партнера Воррена, а також майбутн?м суддею Верховного суду США , з яким вони стануть колегами. ^[1]

В 1882 роц? Брендайс почина? читати лекц?? з предмету ≪Докази≫ в Гарвардськ?й школ? права . В 1886 роц? в?н став секретарем Асоц?ац?? Гарвардсько? школи права, а також допом?г заснувати юридичний журнал школи ? Harvard Law Review . В 1889 роц? Воррен та Брендайс перестали бути партнерами, оск?льки, помер батько Воррена ? той, успадкувавши його паперовий б?знес, зайнявся справами б?знесу. Однак, до 1897 року ф?рма продовжувала називатись ≪Воррен та Брендайс≫ ? Брендайс був радником в юридичних справах для Воррена. Воррен та Брендайс п?дтримували дружн? стосунки до смерт? Воррена. В 1890  роц? вони стали сп?вавторами статт? ≪Право на недоторканн?сть особистого життя≫ ( англ. Right to Privacy ) , опубл?кован?й в Harvard Law Review . Ця стаття з'явилась через практичн? проблеми, з якими з?ткнувся Воррен. В 1883 роц? в?н одружився ?з дочкою сенатора Томаса Френс?са Баярда , ? молода пара оселилась в ел?тному район? Бостона Бек-Бей , де вони розважали сусп?льство. Газета Saturday Evening Gazette багато писала про Воррен?в ?з бруднуватими деталями. Це дратувало Воррена, в?н порадився ?з Брендайсом, ? в результат? вийшла ?хня сп?льна стаття в Harvard Law Review . ^[1]

В 1884 Брендайс, який з час?в Гарварду за пол?тичними переконаннями був республ?канцем , виступив проти висування Нац?ональним з'?здом Республ?кансько? парт?? Джеймса Блейна та Джона Ло?ана кандидатами на пост президента та в?це-президента США в?дпов?дно. З 1884 року Брендайс почав називати себе демократом з маленько? ≪д≫. ^[1]

В 1889 роц? Брендайс вперше виступа? у Верховному суд? США у справ? ≪Wisconsin Central R. Co. проти округу Прайс≫ ( англ. Wisconsin Central R. Co. v. Price County ). Президент зал?знично? компан?? Wisconsin Central Railroad найняв Брендайса молодшим радником у справ? щодо оподаткування земель, що належали зал?зничн?й компан??. Брендайс усп?шно захистив ?нтереси компан?? в суд? та компан?я стала його кл??нтом ? залишалась ним до 1905 року. ^[1]

В 1891-96 роках Брендайс читав лекц?? з господарського права в Массачусетському технолог?чному ?нститут? . В 1897 роц? назва ф?рми ≪Воррен та Брендайс≫ зм?нилась на ≪Брендайс, Данбар та Наттер≫, таким чином визнавши його партнер?в з 1895 року  В?льяма Данбара та Джорджа Наттера, яким в?н все б?льше делегував справи. ^[1]  

Сусп?льний адвокат [ ред. | ред. код ]

В 1890-х роках Брендайс все б?льше й б?льше бере на себе роль сусп?льного адвоката, тобто юриста, який бореться за та просува? сусп?льно корисн?, на його погляд, ?н?ц?ативи та заходи. Так, 1891 роц? в?д ?мен? Асоц?ац?? торговц?в алкоголем в?н виступив проти введення законодавчим органом Массачусетса ще сувор?ших закон?в щодо об?гу алкоголю. В результат? в Массачусетс? ввели менш сувор? закони щодо алкоголю. В 1897 роц? в?д мен? Л?ги в?льно? торг?вл? Ново? Англ?? в?н виступив в Конгрес? проти прийняття Закону Д?н?л? , який п?двищував ставки податк?в на певн? групи товар?в (вовна, льон, шовк, порцеляна, цукор). ^[1]

Брендайс також боровся проти монопол?? зал?знично? компан?? Boston Elevated Railway Company на зал?зничн? шляхи, що проходили вулицями Бостона . Коли компан?? було надано франшизу на ц? шляхи, Брендайс написав критичну статтю у виданн? Boston Evening Transcript , закликаючи вс?х небайдужих громадян виступити проти надання законодавцями Массачусетса тако? франшизи зал?зничн?й компан??. Його п?дтримували Сусп?льна франчайзингова л?га та Рада з торг?вл?. В 1900 Брендайс переконав губернатора Массачусетса накласти вето на законопроект, що передбачав надання безоплатно? франшизи на 50 рок?в компан?? Boston Elevated Railway Company . В 1902 роц? Брендайс, разом ?з Сусп?льно? франчайзинговою л?гою та Радою з торг?вл? представили св?й законопроект, який передбачав передання в л?зинг м?сько? п?дземно? зал?знично? кол?? компан?? Boston Elevated Railway Company на дуже обмежених умовах. В тому ж роц? законопроект був прийнятий. ^[1]

В 1904?1906 роках Брендайс виступав за обмеження на законодавчому р?вн? Массачусетса рентабельност? кап?талу ?нвестованого в об'?днану газопостачальну компан?ю Бостона , активи яко?, складались з актив?в 8-ми приватних компан?й, об'?днаних в ?диний холдинг в 1903 роц?. Питання рентабельност? ?нвестованого кап?талу було пов'язано ?з ц?нами на газ. Газопостачальн? компан?? стверджували, що активи об'?днаного холдингу перевищували 24 м?льйони долар?в США та, що справедливою ц?ною за газ було 1 долар за тисячу кубометр?в. Сусп?льна франчайзингова л?га стверджувала, що кап?тал холдингу не перевищував 15 124 121 долар?в США, а все, що було вищим за цю цифру являло собою не вклад ?нвестор?в, а прибутки в?д завищених ран?ше ц?н на газ. Брендайс виступив на Ком?тет? штату з питань осв?тлення ? п?дтримав саму ?дею об'?днання газових компан?й, однак, вказав на те, що за законодавством Массачусетса проти ≪ розводнення кап?талу ≫, тобто штучного завищення вартост? кап?талу, щоб визначити розумну компенсац?ю ? обмежити рентабельн?сть ?нвестованого кап?талу сумою розумно? компенсац??, необх?дно, щоб сусп?льство знало, ск?льки початково було ?нвестовано кап?талу в п?дпри?мства. На думку Брендайса, див?денди в?д ?нвестованого кап?талу мають бути сп?вм?рними ?з ризиками, ?, в той же час не можна дозволяти надлишок поза розм?р ставки, за якою позичаються грош? (в?н вказав 4-5 %). Брендайс сп?льно ?з представниками газопостачальних компан?й склав в?дпов?дний законопроект, який п?дтримала Сусп?льна франчайзингова л?га. Законопроект передбачав, що кап?тал?зац?я об'?днаних газових компан?й не перевищить 15 124 600 долар?в США, а ц?на на газ становитиме 90 цент?в за тисячу кубометр?в.  Законопроект у зм?неному вигляд? (ц?на за газ встановлювалась у розм?р? 85 цент?в за тисячу кубометр?в) був прийнятий законодавцями Массачусетса. В ц?й справ? опозиц?ю Брендайсу складали як деяк? представники б?знесу, так ? л?в? представники сусп?льства, як? вважали, що газопостачальна компан?я ма? бути державною, з чим Брендайс не погоджувався . ^[1]

В 1905 роц? Брендайс почина? займатись захистом ?нтерес?в застрахованих, чи? страхов? внески в нью-йоркськ?й компан?? Equitable Life Insurance Society були п?д загрозою, оск?льки м?ж ф?нансистами розгорталась боротьба за контроль над компан??ю. Застрахован? сформували Захисний ком?тет страхувальник?в Ново? Англ?? та найняли Брендайса юридичним радником. Брендайс не брав грош? за цю роботу, це була його pro bono ?н?ц?атива. Брендайс дбайливо вивчив питання страхування життя та представив дек?лька допов?дей. ^[1]

В одн?й ?з допов?дей в?н так описав стан справ: на 1 с?чня 1905 року 90 компан?й страхували життя 10 м?льйон?в американц?в. Загальна страхова сума, за словами Брендайса, становила 12 928 493 754 долар?в США, при цьому сума страхових внеск?в складала 498 303 279 долар?в США. В?н також вказав, що активи цих 90 компан?й складали 2 573 186 639 долар?в США. Майже половина з цих актив?в контролювалась 3-ма страховими компан?ями на Волл-стр?т . Брендайс вказав на те, що, таким чином в руках страхових компан?й зосереджен? швидко-л?кв?дн? активи, як? вони використовують для надання кредит?в промисловост?. Таким чином, робить висновок Брендайс, вони мають владу кредитора над промислов?стю. ^[4]

Дал? в?н описав зловживання страховими компан?ями: приховування поганих ?нвестиц?й в?д сусп?льства, фальсиф?кац?я бухгалтерських запис?в, використання дов?рених ?м кошт?в на пол?тичн? ц?л?. Кр?м того, Брендайс вказав на неефективн?сть менеджменту страхових компан?й. У справ? страхування життя, вказав Брендайс, усп?х п?дтверджу?ться невеликими пропорц?йними витратами, високою рентабельн?стю абсолютно безпечних ?нвестиц?й та невеликим в?дсотком достроково припинених пол?с?в або пол?с?в, в?д яких в?дмовились. При цьому, в?н вказав, що у трьох найб?льших страхових компан?й, New York Life , Equitable та Mutual Life , сп?вв?дношення витрат до доход?в в?д страхових внеск?в складало 22,37 %, 22,78 % та 24,65 % в?дпов?дно. Брендайс назвав таке в?дсоткове сп?вв?дношення ≪жахливим≫. ^[4]

Брендайс запропонував наступн? кроки боротьби ?з зловживаннями: визнання, що страхов? внески ? це заощадження, ? в?дпов?дне до них ставлення; заборона в?дстрочених див?денд?в на страхов? пол?си; припинення агентських ком?с?й та високих виплат тим, хто шука? кл??нт?в для страхових компан?й; заборона позбавлення страхового пол?су; встановленням законом стандартних форм пол?с?в; обмеження страхових компан?й в ?нвестиц?йн?й д?яльност?; впровадження таких бухгалтерських стандарт?в, як? б передбачали внесення запис?в про ус? транзакц??, заборона менеджерам страхових компан?й займати пости в ?нших б?знесах; розроблення вимог до директор?в страхових компан?й; та обмеження розм?р?в страхових компан?й. ^[4]

На п?дстав? сво?х рекомендац?й, в?н п?дтримував ?дею, щоб ощадн? банки зд?йснювали страхування життя ? усп?шно боровся за прийняття в?дпов?дного закону в Массачусетс?. В результат?, страхов? компан?? стали конкурувати ?з ощадними банками. ^[1]

В 1908 роц? Брендайс взявся захищати у Верховному суд? США закони Орегону , як? обмежували робочий час ж?нок 10-ма годинами на день, в справ? ≪Мюллер проти Орегону≫ ( англ. Muller v. Oregon ). В?н написав велику допов?дь, в як?й лише 2 стор?нки в?дводились цитуванню прецедент?в, однак, було присвячено багато м?сця соц?олог?чним даним, що н?бито довг? робоч? часи негативно впливають на ж?нку та ?? с?м'ю. Ця допов?дь стала в?домою як ≪Бр?ф Брендайса≫ ( англ. Brandeis’s Brief ). ^[5] Верховний суд США постановив, що так? закони Орегону були конституц?йними. ^[6]

Участь в пол?тиц? [ ред. | ред. код ]

До 1910-х внасл?док його сусп?льно? д?яльност? в Брендайса сформувались деяк? пол?тичн? переконання: в?н виступав проти монопол?й, проти впливу б?знесу на пол?тик?в та проти надм?рного державного регулювання б?знесу. В?н готовий був п?дтримати будь-кого ?з в?дпов?дною пол?тичною програмою. Хоча в 1908 роц? Брендайс п?дтримував В?льяма Тафта , в 1910 в?н вже був в ньому розчарований: в?н вважав Тафта нер?шучим та людиною без твердих переконань. В?н також скептично ставився ? до Теодора Рузвельта . Пол?тика ?з в?дпов?дною його поглядам програмою Брендайс побачив в Роберт? Ла Фоллет? , л?дер? прогрессивного крила Республ?кансько? парт??. В?н п?дтримував Ла Фоллета на республ?канських праймериз 1912 року. Однак, кандидатом на пост президента в?д Республ?кансько? парт?? тод? знову став В?льям Тафт. ^[1]

Коли прихильники прогресив?зму програли республ?канськ? праймериз , ще залишався шанс висунути свого кандидата на демократичних праймериз. Таким кандидатом став Вудро В?льсон . Хоча Брендайс не знав В?льсона особисто, в?н закликав ус?х прогресив?ст?в об'?днатись навколо нього. Брендайс особисто познайомився ?з В?льсоном лише в серпн? 1912 року. П?сля першо? зустр?ч? ?з В?льсоном Брендайс сказав: ≪мен? зда?ться, що в?н ма? вс? якост? для ?деального президента ? сильний, простий, чесний, здатний, сприйнятливий ?з сильним бажанням вчитись та дискутувати≫. Дал? в?н приймав участь у президентськ?й кампан?? 1912 року, аг?туючи за В?льсона. ^[1]

Призначення суддею Верховного суду США та останн? роки життя [ ред. | ред. код ]

28 с?чня 1916 року В?льсон призначив Брендайса суддею Верховного суду США зам?сть Джозефа Ламара . Його призначення викликало гн?вне невдоволення серед консервативних республ?канц?в, включаючи колишнього президента В?льяма Тафта . Також призначення Брендайса викликало спротив колишнього Генерального прокурора США Джорджа В?кершема та колишн?х президент?в Американсько? асоц?ац?? юрист?в , таких як колишн?й сенатор ? держсекретар Ел?у Рут з Нью-Йорка, який стверджував, що Брендайс ≪непридатний≫ для роботи у Верховному суд?. ^[1]

Преса також критично сприйняла призначення Брендайса. The Wall Street Journal ? New York Times виступили проти Брендайса в прес?, назвавши його ≪радикалом≫. ^[7] Boston Globe називала Брендайса ≪радикалом, теоретиком, непрактичним, з сильними соц?ал?стичними тенденц?ями≫. Натом?сть л?беральна New York World писала, що ≪оск?льки в?н ? радикалом ?з незвичайними зд?бностями та характером≫, б?льш?сть людей сприймуть його ≪призначення до судово? лави ?з захопленим схваленням≫. ^[8]

У в?дпов?дь на обурення Сенат вперше пров?в слухання щодо кандидатури на посаду судд? Верховного суду . До 1916 року Конгрес не проводив публ?чних слухань щодо кандидат?в на посаду судд? Верховного суду. ^[8] П?д час боротьби за призначення Брендайс написав сво?му другов?, вченому-юристу та декану Гарвардсько? школи права Роско Паунду про скандал навколо його висунення. ≪Я дуже сумн?вався, чи варто мен? погоджуватися, але опозиц?я розв?яла мо? сумн?ви≫, ? сказав Брендайс у лютому 1916 року. ^[7]

Процес призначення тривав чотири м?сяц?, ? хоча Брендайс не був зобов'язаний бути присутн?м на слуханнях, це створило прецедент. Зрештою, 1 червня 1916 року Сенат затвердив Брендайса 47 голосами проти 22. Брендайс залишався у Верховному суд? до сво?? в?дставки 13 лютого 1939 року. ^[7]

В 1937 роц? стан здоров'я Брендайса став пог?ршуватись ? це певним чином в?дбивалось на обсяз? роботи, яку в?н м?г виконувати. Якщо в 1917 роц? в?н написав 27 думок, в 1920 ? 37, в 1925 ? 33, то в 1937 та 1938 роках в?н написав 13 та 16 думок в?дпов?дно. В 1939 роц? п?сля м?сяця в?дсутност? на робот? через грип та серцевий напад, в?н вир?шив подати у в?дставку. На сво? м?сце в?н порекомендував призначити В?льяма Ду?ласа , тод?шнього Голову Ком?с?? США з ц?нних папер?в ? б?рж . ^[1]

Останн? роки життя Брендайс пров?в за читанням, написанням лист?в, сп?лкуванням ?з друзями та просуванням ?дей с?он?зму . В?н помер 5 жовтня 1941 року. ^[1]

Д?яльн?сть на посад? судд? Верховного суду США [ ред. | ред. код ]

Огляд судд?всько? роботи [ ред. | ред. код ]

Переважна б?льш?сть (86 %) думок, написаних Брендайсом п?д час перебування на посад? судд? Верховного суду , ? думками в?д ?мен? б?льшост?. Це св?дчить про те, що загалом Брендайс не був схильним в?дхилятись в?д думок б?льшост?. Однак, лише думка Брендайса в?д ?мен? б?льшост? в справ? ≪Erie R. Co. проти Томпк?нса≫ ( англ. Erie R. Co. v. Tompkins ) вважа?ться справд? ?сторичною. Також вважа?ться, що ?нш? судд?, так? як Г'юго Блек , В?льям Бреннан-молодший , Лью?с Пауелл-молодший , Поттер Стюарт та Байрон Вайт написали б?льше важливих думок в?д ?мен? б?льшост?, н?ж Брендайс. Також деяк? коментатори вважають, що так? судд? Верховного суду, як Ол?вер Голмс , Гарлан Ф. Стоун , Бенджам?н Кардозо , Джордж Сазерленд та Оуен Робертс , част?ше н?ж Брендайс писали думки в?д ?мен? б?льшост?, в справах, що стосувались важливих питань. ^[9]

Хоча в Брендайса склалась репутац?? судд?, який часто не погоджу?ться ?з б?льш?стю, насправд? йому не подобалось в?дхилятись в?д думок б?льшост?. Лише 12 % думок Брендайса були в?дм?нними думками, а 2 % ? окремими думками (що означали згоду з Брендайса ?з р?шенням б?льшост?, але м?стили в?дм?нност? щодо л?н?? аргументац??). Однак, саме ця невелика частка в?дм?нних думок мала непропорц?йно великий вплив на його судд?вську репутац?ю. Суддя Роберт Джексон казав, що Лу? Брендайс був ≪видатним . . . не завдяки частот? його в?дм?нних думок, а завдяки ?хн?й потужност?, не завдяки ?хн?й к?лькост?, а завдяки ?хн?й якост?≫. ^[9]

Позиц?я Брендайса в ключових судових р?шеннях [ ред. | ред. код ]

Справа ≪??лберт проти М?ннесоти≫ (1920 р.) [ ред. | ред. код ]

В справ? ≪??лберт проти М?ннесоти≫ ( англ. Gilbert v. Minnesota ) Верховний суд вир?шував питання, чи був конституц?йним закон М?ннесоти , який забороняв втручатися або перешкоджати моб?л?зац?? чолов?к?в у в?йськов? чи в?йськово-морськ? сили Сполучених Штат?в або штату М?ннесота шляхом пропагування того, що чолов?ки не повинн? брати участь у в?йськових чи в?йськово-морських силах США чи штату М?ннесота в громадському м?сц? або на з?брання п'ятьох та б?льше ос?б, а також шляхом пропагування, письмово чи усно, що громадяни М?ннесоти не мають допомагати або сприяти США у пересл?дуванн? ворог?в США або ведення в?йни з ворогами США. ^[10]

Верховний суд постановив, що так? закони не порушували Конституц?ю США . Брендайс не погодився ?з р?шенням суду та написав свою в?дм?нну думку.  По-перше, в?н вказав на те, що хоча цей закон був прийнятий п?д час в?йни, сам в?н не ? в?йськовим заходом. По-друге, Брендайс зазначив, що фактично закон забороня? пропагувати те, або навчати тому, що в?йни можна уникнути. По-трет?, в?н стверджував, що цей закон обмежу? свободу слова та преси не в особливих надзвичайних ситуац?ях, щоб запоб?гти явн?й ? прям?й загроз?, а за будь-яких обставин. В?н звернув увагу на те, що заборони в закон? М?ннесоти стосуються викладання доктрини пациф?зму , ? законодавча влада фактично забороня? таке викладання назавжди. Закон прямо не забороня? викладання доктрини, а, скор?ше, забороня? пропагування та навчання певним чином застосувати доктрину пациф?зму. ^[10]

Дал? в?н розглянув суть заборон, що м?стилася в оскаржуваному закон?. В?н звернув увагу на те, що заборона застосову?ться незалежно в?д мотив?в, нам?р?в або мети того, хто пропагу? та навча?. Вона однаково стосу?ться пропов?дника на кафедр?, професора в ун?верситет?, оратора на пол?тичних зборах, лектора на зборах товариства чи клубу. Незалежно в?д характеру з?брання ? чи було воно публ?чним чи приватним, заборона ? абсолютною, якщо з?бралися  принаймн? п'ять ос?б. Причина, за якою оратор виступа? проти призову, несутт?ва. Не можна казати молодим людям, як? розм?рковують про те, чи варто ?м йти на цю службу, щоб заробити грош? або побудувати кар'?ру, що, на думку оратору, вони можуть служити сво?й кра?н? та соб? краще, вступивши на державну службу в штат? чи на федеральному р?вн?, або навчаючись одн?й ?з профес?й, або займаючись транспортними послугами, або займаючись с?льським господарством, або займаючись б?знесом, або ставши роб?тником у як?йсь виробнич?й галуз?. Незважаючи на те, що в арм?? чи на флот? можуть ?снувати умови, як? п?дривають ефективн?сть, як? деморал?зують тих, хто вступа? на службу, ? роблять марними вс? ?хн? зусилля, М?ннесота забороня? громадянам США виступати за те, щоб чолов?ки не вступали на в?йськову службу до тих п?р, поки наявн? в н?й недол?ки та дефекти не будуть усунен?. В?н п?дкреслив, що заборона, встановлена законом М?ннесоти, не ма? жодного в?дношення до ?снуючих потреб чи бажань уряду. Ця заборона застосову?ться незалежно в?д того, чи йде, чи плану?ться моб?л?зац?я. ? це, вказу? Брендайс, тому, що закон ма? на мет? запоб?гати не вчинкам, а переконанням. ^[10]

В?н звернув увагу на те, що заборона пропагувати, або навчати тому, що громадяни не мають допомагати або сприяти США у пересл?дуванн? або веденн? в?йни з ворогами США, ? нав?ть б?льш суворою н?ж заборона пропагувати утримання в?д моб?л?зац?? до арм?? чи флоту, оск?льки, вона фактично означа?, що будь-хто у будь-якому м?сц? не може, нав?ть одн?й людин?, сказати, що громадянин не повинен допомагати у веденн? в?йни, незалежно в?д характеру стосунк?в м?ж сп?врозмовниками. В?н вказав, що ця заборона фактично означа?, що батько та мати, сл?дуючи сво?м рел?г?йним чи ?ншим переконанням, не можуть навчати сво?х д?тей пациф?зму . А якщо вони це роблять, за законом М?ннесоти , ?х можна заарештувати. ^[10]

Брендайс вказав, що очевидно такий закон ? несум?сним ?з концепц?ями свободи, як? дос? панували в США. В?н в?дкинув аргумент, що Перша поправка Конституц?? США гаранту? свободу слова лише на федеральному р?вн?, а не на р?вн? штату. Однак, Брендайс зазначив, що оскаржуваний закон стосувався не лише внутр?шньоштатних в?дносин, а безпосередньо впливав на функц?? федерального уряду та на права, прив?ле? та ?мун?тет громадян США, ? позбавляв громадян важливо? частини ?хньо? свободи, а саме прав, захист яких гаранту? Конституц?я США . ^[10]

Кр?м того, Брендайс вказав на те, що право в?льно висловлюватися щодо функц?й федерального уряду ? прив?ле?м або ?мун?тетом кожного громадянина США. ?, нав?ть до прийняття Чотирнадцято? поправки Конституц?? США , штат не м?г обмежувати таке право. ^[10]

Справа ≪Загт проти К?н?а≫ (1922 р.) [ ред. | ред. код ]

В справ? ≪Загт проти К?н?а≫ ( англ. Zucht v. King ) постало питання конституц?йност? наказу м?ста, який забороняв невакцинованим учням в?дв?дувати як державн?, так ? приватн? заклади осв?ти. Верховний суд одностайно постановив, що такий наказ був конституц?йним. Думку б?льшост? в ц?й справ? виклав Брендайс. По-перше, Брендайс вказав, що в розум?нн? чинного законодавства наказ м?ста був законом штату. По-друге, Брендайс зазначив, що Верховний суд ма? в?дмовитись в?д перегляду такого закону, якщо конституц?йне питання не ма? ?стотного характеру. По-трет?, спираючись на попередн? прецеденти, Брендайс вказав, що обов'язкова вакцинац?я входить до повноважень штату з охорони державного правопорядку, та, Конституц?я дозволя? штату делегувати мун?ципальним органам вир?шення питання, за яких умов мають набути чинност? правила охорони здоров'я. Врешт?, Брендайс вказав на те, що так? накази передбачають не свав?льн? повноваження, а, скор?ше, широк? повноваження, необх?дн? для захисту громадського здоров'я. ^[11]

Справа ≪Майерс проти США≫ (1926 р.) [ ред. | ред. код ]

В справ? ≪Майерс проти США≫ ( англ. Myers v. United States ) постало питання, чи ма? право, за Конституц??ю , Президент США виключне право самост?йно, без згоди Сенату , зв?льняти призначених ним, за порадою та згодою Сенату, службовц?в виконавчо? влади. А саме, мова йшла про те, чи може Президент США зв?льнити призначеного ним, за порадою та згодою Сенату, поштмейстера 1-го рангу без згоди Сенату. Верховний суд , б?льш?стю у сп?вв?дношенн? 6 до 3-х, постановив, що в президента ? таке право. Брендайс був одним ?з судд?в, хто не погодився ?з таким р?шенням суду та написав в?дм?нну думку. В ц?й думц?, в?н вказав, що, по-перше, закон в?д 12 липня 1876 року ч?тко передбача?, що поштмейстери 1-го класу призначаються та зв?льняються Президентом США за порадою та згодою Сенату. По-друге, в?н зазначив, що в?дпов?дно до минулих прецедент?в, якщо закон, який створю? посаду, передбача? згоду Сенату як на призначення, так ? на зв?льнення, зв?льнення Президентом буде вважатися таким, що було зд?йснене за згодою Сенату, якщо Сенат дав згоду на призначення наступника. Однак, звернув увагу Брендайс, в дан?й справ? Сенат не давав згоду на призначення наступника. По-трет?, Брендайс вказав на те, що в справ? ≪ Марбер? проти Мед?сона ≫ ( англ. Marbury v. Madison ) р?шення базувалось на припущенн?, що Президент, д?ючи одноос?бно, не ма? права зв?льнити п?длеглого державного службовця, призначеного на ф?ксований терм?н за згодою Сенату, ? ця справа довго вважалася вир?шальною. ^[12]

Кр?м того, Брендайс в?дкинув аргумент б?льшост? про те, що виконавча влада, а значить, ? зв?льнення п?длеглих службовц?в, як вт?лення ц??? виконавчо? влади, належить Президенту, ? що ця влада прописана в Конституц?? . На це Брендайс в?дпов?в, що повноваження одноос?бно зв?льняти п?длеглих не ? повноваженням, притаманн?й виконавч?й влад?. В?н уточнив, що повноваження Президента зв?льняти п?длеглих державних службовц?в, як ? повноваження призначати ?х, безпосередньо походять в?д Конгресу . В?н визнав, що сам акт зв?льнення ? виконавчим актом ?, коли Сенат да? згоду на зв?льнення, в?н, таким чином, бере участь у виконавчому акт?. Однак, вказав Брендайс, Конституц?я надала Конгресу законодавч? повноваження створювати посади та визначати строки перебування на посадах. Кр?м того, зазначив Брендайс, Конституц?я дозволя? Конгресу контролювати питання зв?льнення. ^[12]

В?н зак?нчив виклад сво?? думки спостереженням, що коли формувались США та обговорювались р?зн? модел? держави, в Америц?, як ? в Англ??, переважало переконання, що люди повинн? звертатися до представницьких орган?в для захисту сво?х свобод. А захист особи, нав?ть якщо вона була посадовою особою, в?д свав?льного чи примхливого застосування влади тод? вважався нев?д'?мною частиною в?льного правл?ння. ^[12]

Справа ≪В?тн? проти Кал?форн??≫ (1927 р.) [ ред. | ред. код ]

У справ? ≪В?тн? проти Кал?форн??≫ ( англ. Whitney v. California ) головним правовим питанням було, чи був конституц?йним кал?форн?йський закон, який крим?нал?зував ≪крим?нальний синдикал?зм≫, тобто доктрини чи ?де?, як? пропагують, навчають або допомагають та п?дбурюють до ско?ння злочин?в, саботажу (це слово тут визнача?ться як навмисне та зловмисне нанесення ф?зично? шкоди майну), або протизаконних акт?в примусу та насильства, або незаконних метод?в тероризму як засобу зд?йснення зм?ни промислово? власност? чи контролю, або зд?йснення будь-яких пол?тичних зм?н. Кр?м того, закон крим?нал?зував орган?зац?ю або допомогу в орган?зац?? ≪крим?нального синдикал?зму≫, членство в товариств?, груп?, з?бранн?, що ма? на мет? зд?йснення ≪крим?нального синдикал?зму≫. На п?дстав? цього закону було засуджено пан? В?тн? за сприяння орган?зац?? в 1919 роц? Комун?стично? робочо? парт?? Кал?форн??, членств? в не? та участ? в ?? з'?здах. Верховний суд постановив, що такий закон ? конституц?йним. Хоча Брендайс погодився ?з б?льш?стю, в?н написав окрему думку, до яко? Голмс при?днався. ^[13]

В сво?й окрем?й думц? Брендайс по-перше пояснив суть кал?форн?йського закону. За цим законом, крим?нал?зовано простий акт допомоги у формуванн? товариства для навчання вищезазначеним ?деям, при?днання до нього чи участь у з?браннях такого товариства. Таким чином, зверта? увагу Брендайс, злочин ма? динам?чний характер. Особа, яка допомагала формуванню такого товариства ? винною, нав?ть, якщо на даний час товариство нав?ть не збира?ться приймати таку доктрину. Таким чином, поясню? Брендайс, обвинувачений ма? бути покараний не за неповагу, п?дбурювання чи змову, а за п?дготовчий крок, який, якщо в?н взагал? загрожу? громадському порядку, робить це лише в?ддалено. Новизна введено? заборони поляга? в тому, що закон спрямований не на практику крим?нального синдикал?зму ? нав?ть не на його пропов?дування, а на об'?днання з тими, хто ма? нам?р його пропов?дувати. ^[13]

По-друге, Брендайс вказав, що положення про належну правову процедуру Чотирнадцято? поправки Конституц?? США застосову?ться як до питань матер?ального права, так ? до питань процесуального права. Таким чином, ус? фундаментальн? права, охоплен? терм?ном ≪свобода≫, захищен? Конституц??ю США в?д посягань з боку штат?в. Право на свободу слова, право на викладання та право на з?брання ?, звичайно, основними правами. В цих правах не можна в?дмовляти, або звужувати ?х. Однак, Брендайс зазначив, що так? права за сво?ю природою не ? абсолютними, а ?х зд?йснення п?дляга? обмеженню, якщо таке необх?дно до захисту штату в?д руйнування чи серйозно? пол?тично?, економ?чно? чи морально? шкоди. Необх?дн?сть в такому обмеженн? ?сну? лише тод?, коли висловлювання спричинить або ма? на мет? спричинити явну та неминучу загрозу певного ?стотного зла, якому штат може запоб?гти конституц?йними методами. ^[13]

По-трет?, в?н описав роль законодавчо? влади та обмеження ?? повноважень у запоб?ганн? ?стотному злу. Законодавча влада ма? вир?шити, в першу чергу, чи ?сну? загроза, яка потребу? конкретно? м?ри захисту. Однак, якщо закон ? конституц?йним лише за наявност? певних умов, прийняття закону не може само по соб? означати, що ?снують факти, завдяки яким цей закон ма? бути визнаний конституц?йним. Забороняюче законодавство неодноразово визнавалося нед?йсним, оск?льки воно було непотр?бним, якщо мова йде про в?дмову у свобод? заняття певною справою. При цьому, суди мають право скасовувати антиконституц?йний закон, що порушу? фундаментальн? особист? права на свободу слова та з?брань. ^[13]

По-четверте, Брендайс визнав, що Верховний суд поки що не встановив стандарт, за яким визначати, коли небезпека вважа?ться очевидною; наск?льки в?ддаленою може бути небезпека ? при цьому, вважатись прямою; ; ? який ступ?нь зла вважатиметься достатньо сутт?вим, щоб виправдати обмеження свободи слова та з?брань, як засобу захисту. Щоб д?йти об?рунтованих висновк?в з цих питань, необх?дно пам'ятати, чому штат зазвичай позбавлений права забороняти поширення соц?ально?, економ?чно? та пол?тично? доктрини, яку переважна б?льш?сть його громадян вважа? хибною та чреватою поганими насл?дками. ^[13]

Дал? Брендайс нагаду?, чому зазвичай штат позбавлений такого права: т?, хто виборювали незалежн?сть США ц?нували свободу ? як мету, ? як зас?б. Вони вважали, що секретом щастя ? свобода, а секретом свободи ? мужн?сть. Вони в?рили, що свобода думати, як хочеш, ? говорити, як ти дума?ш, ? необх?дним засобом для з'ясування та поширення пол?тично? правди; що без свободи слова та збор?в обговорення було б марним; що з ними [свободою слова та свободою з?брань] дискус?я зазвичай забезпечу? адекватний захист в?д поширення шк?дливо? доктрини; що найб?льша загроза свобод? ? ?нертний народ; що публ?чне обговорення ? пол?тичним обов'язком; ? що це ма? бути основним принципом американського уряду. Засновники США, за твердженням Брендайса, знали, що порядок неможливо забезпечити лише страхом перед покаранням за його порушення; що небезпечно знеохочувати думку, над?ю та уяву; що страх породжу? репрес??; що репрес?? породжують ненависть; що ненависть загрожу? стаб?льному уряду; що шлях до безпеки лежить у можливост? в?льно обговорювати висловлен? скарги та запропонован? засоби правового захисту; ? що адекватними л?ками в?д злих порад ? добр?. В?рячи в силу розуму, який застосову?ться в публ?чних обговореннях, вони примушування до мовчання, тобто застосування силового аргументу в його найг?рш?й форм?. Визнаючи, що може виникнути тиран?я правлячо? б?льшост?, вони внесли зм?ни до Конституц??, щоб гарантувати свободу слова та з?брань. ^[13]

По-п'яте, Брендайс зазначив, що страх перед шкодою сам по соб? не може виправдати придушення свободи слова та з?брань. В?н вказав, що ран?ше люди боялись в?дьом та спалювали ж?нок. Функц?я висловлювання поляга? в тому, щоб зв?льнити людей в?д рабства ?ррац?ональних страх?в. Щоб виправдати придушення свободи слова, повинн? бути об?рунтован? п?дстави побоюватися того, що свобода слова призведе до серйозного зла. Повинн? бути достатн? п?дстави вважати, що небезпека ? неминучою. Повинн? бути розумн? п?дстави вважати, що зло, якому потр?бно запоб?гти, ? серйозним. ^[13]

По-шосте, Брендайс пояснив, чому оскаржуваний кал?форн?йський закон був виправданим. Кожне засудження ?снуючого закону певною м?рою зб?льшу? ймов?рн?сть його порушення. Схвалення порушення закону п?двищу? ймов?рн?сть такого порушення. Висловлювання такого схвалення додають до ймов?рност? порушення закону. Однак, нав?ть пропаганда порушення, якою б осудною вона не була з морально? точки зору, не ? виправданням для в?дмови у свобод? слова, якщо пропаганда не м?стить п?дбурювання та нема? жодних ознак того, що ?де? пропаганди будуть негайно вт?ленн? в життя. Необх?дно враховувати велику р?зницю м?ж пропагандою та п?дбурюванням, м?ж п?дготовкою ? замахом, м?ж з?бранням ? змовою. Для того, щоб зробити висновок про очевидну та пряму загрозу, необх?дно продемонструвати, що оч?ку?ться або виправдову?ться негайне серйозне насильство, або що минула повед?нка давала п?дстави вважати, що таке насильство виправдовувалось. ^[13]

Окрема думка Брендайса в ц?й справ? була сприйнята як ≪блискучий виклад нового ф?лософського захисту пол?тичного ?накомислення≫. Цю думку в?дзначають як одне з найб?льш концептуально впливових ? риторично потужних об?рунтувань свобод Першо? поправки Конституц?? США . Цю фундаментальну думку описували, як ≪?мов?рно, найважлив?ше есе про значення Першо? поправки, будь-коли написане, кимось ?з судд?всько? лави≫, ? як одну з найб?льш часто цитованих думок, коли-небудь написаних суддею Верховного суду. ^[14]

Справа ≪Олмстед проти США≫ (1928 р.) [ ред. | ред. код ]

В справ? ≪Олмстед проти США≫ ( англ. Olmstead v. United States ) перед Верховним судом постало питання, чи прослуховування приватних телефонних розмов, отримане федеральними агентами без судового наказу ? згодом використане як доказ, ? порушенням прав об'?кта прослуховування зг?дно з Четвертою та П'ятою поправками до Конституц?? США. Верховний суд, б?льш?стю у сп?вв?дношенн? 5 до 4, постановив, що права об'?кта прослуховування не були порушен?. Брендайс був одним ?з судд?в, хто не погодився ?з р?шенням б?льшост? та виклав свою в?дм?нну думку. ^[15]

Брендайс почав з того, що перерахував факти та позиц?ю уряду США в ц?й справ?. Позиц?я уряду була п?дсумована наступним чином: уряд визна?, що якщо прослуховування можна вважати обшуком ? ви?мкою в розум?нн? Четверто? поправки до Конституц?? США , таке прослуховування, яке застосовувалося в дан?й справ?, було необ?рунтованим обшуком ? ви?мкою, ? що отриман? таким чином докази були неприпустимими. Однак, це залежить в?д формулювання поправки, а таке формулювання, на думку уряду, виключа?, що прослуховування телефонних розмов входить в поняття ≪обшук та ви?мка≫. ^[15]

Дал? Брендайс пояснив, що Верховний суд неодноразово тлумачив Конституц?ю з урахуванням обставин сьогодення. Спираючись на попередн?й прецедент, в?н вказав, що мова Конституц?? не обов'язково обмежена лише тими м?ркуваннями, якими керувались при прийнятт? Конституц?? та поправок до не?. Тому, щоб бути живим та д??вим, конституц?йний принцип ма? розповсюджуватись не т?льки на обставини, з огляду на як?, в?н був запроваджений. В?н зазначив, що коли приймались Четверта та П'ята поправки, примус та насильство тод? були ?диними засобами, в?домими людству, за допомогою яких уряд м?г безпосередньо добитись в?д когось самообвинувачення. Однак ?з часом, уряду стали доступн? б?льш витончен? та далекосяжн? засоби вторгнення в приватне життя. В?дкриття та винаходи дозволили уряду домогтися розголошення в суд? того, ≪про що шепочуться в ком?рчин?≫. Брендайс зазначив, що науковий прогрес у забезпеченн? уряду засобами шпигунства навряд чи зупиниться на прослуховуванн?. ≪Можливо, колись будуть розроблен? способи, за допомогою яких уряд, не виймаючи папер?в ?з та?мних шухляд, зможе в?дтворити ?х у суд?, ? за допомогою яких в?н зможе виставляти на суд присяжних най?нтимн?ш? под?? в дом?≫ ? пише в?н. ^[15]

Кр?м того, Брендайс вказав, що Верховний суд не тлумачив Четверту поправку буквально, а, скор?ше, вдавався до широкого тлумачення. Такий п?дх?д, на думку Брендайса, виправданий тим, що творц? Конституц?? прагнули захистити американц?в у ?хн?х в?руваннях, думках, емоц?ях ? в?дчуттях. На в?дм?ну в?д уряду, вони надали право бути залишеним у споко? ? найб?льш повне з прав ? право, яке найб?льше ц?ну?ться цив?л?зованими людьми. Щоб захистити це право, кожне невиправдане втручання уряду в приватне життя особи, незалежно в?д того, якими засобами при цьому користу?ться уряд, ма? вважатися порушенням Четверто? поправки. А використання як доказ?в у крим?нальному провадженн? факт?в, встановлених таким вторгненням, ма? визнаватися порушенням П'ято? поправки. ^[15]

Р?шення в справ? ≪Олмстед проти США≫ було скасовано р?шенням в справ? ≪Кац проти США≫ ( англ. Katz v. United States ), ? результатом стало те, що прослуховування без судового наказу було незаконним, а докази, отриман? внасл?док такого прослуховування стали вважатись неприпустимими. ^[16] Таким чином, позиц?я Брендайса стала законом.

Справа ≪Erie R. Co. проти Томпк?нса≫ (1938 р.) [ ред. | ред. код ]

В справ? ≪Erie R. Co. проти Томпк?нса≫ ( англ. Erie R. Co. v. Tompkins ) перед Верховним судом постало питання, чи може федеральний суд у винесенн? р?шення керуватись правилами загального права певного штату. Верховний суд, б?льш?стю у сп?вв?дношенн? 6 до 2, постановив, що не ?сну? федерального загального права, ? що федеральн? суди мають застосовувати право штату у спорах, як? не м?стять питань федерального права. Думку б?льшост? в ц?й справ? сформулював Брендайс. Ран?ше, в?дпов?дно до принцип?в, встановлених в справ? ≪Св?фт проти Тайсона≫ ( англ. Swift v. Tyson ), федеральн? суди, коли мали справу ?з спорами м?ж сторонами з р?зних штат?в, могли в?льно застосовувати ≪сп?льне≫ право кра?ни, зам?сть загального права штату. Брендайс вказав, що доктрина, встановлена справою ≪Св?фт проти Тайсона≫, була фундаментально нев?рною. По-перше, Брендайс вказав, що така доктрина базувалась на помилковому тлумаченн? федерального закону. По-друге, досв?д застосування доктрини виявив ?? недол?ки, а оч?куваних переваг не було. Наполеглив?сть суд?в штат?в у сво?х власних думках з питань загального права перешкоджала одноман?тност?, а неможлив?сть знайти задов?льну л?н?ю розмежування м?ж сп?льним правом та м?сцевим правом створила нову пр?рву невизначеност?. ^[17]

По-трет?, Брендайс зазначив, що, за винятком питань, як? регулюються Конституц??ю або законами Конгресу , в будь-якому випадку ма? застосовуватись закон штату. При чому, не ма? значення, чи цей закон ма? форму статуту, прийнятого законодавцем, чи в?н встановлений вищим судом штату ( загальне право ). Брендайс зазначив, що не ?сну? ≪сп?льного≫ федерального загального права. В?н пояснив, що Конгрес не ма? повноважень оголошувати матер?альн? норми загального права, що застосовуються в штат?, незалежно в?д того, чи ? вони м?сцевими за сво?м характером чи ≪сп?льними≫. В?н також зазначив, що жодне положення в Конституц?? не ма? на мет? надання таких повноважень, тобто повноваження оголошувати матер?альн? норми загального права, федеральним судам. Отже, федеральн? суди мають застосовувати право штату, а не винаходити ≪сп?льне≫ федеральне загальне право. Принципи, викладен? Брендайсом в ц?й справ?, стали в?домими як доктрина Erie . ^[17]

≪Це р?шення, ? п?дсумували Клебанов ? Джонас, ? добре впису?ться в ц?л? Брендайса щодо зм?цнення штат?в ? перелому довгостроково? тенденц?? до централ?зац?? та звеличення≫. ^[18] Кр?м того, коментатори в?тають це р?шення та доктрину, викладену Брендайсом, як р?шення, що в?дновило рац?ональн?сть та узгоджен?сть права, усунувши стимули до вибору ≪зручно?≫ юрисдикц??. ^[9] За досл?дженням, проведеним Косма, думка Брендайса в справ? ≪Erie R. Co. проти Томпк?нса≫ ? його найвпливов?шою думкою. ^[19]

Захоплення с?он?змом [ ред. | ред. код ]

Впливи [ ред. | ред. код ]

Брендайс не був рел?г?йним ?вре?м, не в?дв?дував синагогу та не при?днувався до ?врейських орган?зац?й до 1912 року. Б?ограф Брендайса, Алф?ус Мейсон, вважа?, що в майбутньому захопленн? Брендайса с?он?змом м?г з?грати роль його дядько, Лью?с Демб?ц, якого Брендайс дуже поважав. ^[1] Лью?с Демб?ц став рел?г?йним ?вре?м у 13 рок?в п?д впливом свого рел?г?йного однокласника в празьк?й школ?. П?зн?ше Лью?с Демб?ц став одним ?з перших ? найпалк?ших прихильник?в с?он?стського руху в США. ^[2]

В 1910 роц? Брендайс брав участь у зустр?ч?, що в?дбувалась вдома у банк?ра Джейкоба Шиффа , та, яка була присвячена обговоренню становища ?вропейських ?вре?в. Мейсон пише, що Брендайс залишив ту зустр?ч збентеженим. Однак п?зн?ше, ?врейське братство показало йому фотограф?? с?льськогосподарсько? прац? в Палестин? , ? це трохи п?дняло його дух. Перший контакт Брендайса ?з ?вреями як ?з орган?зованою групою також в?дбувся в 1910 роц?: його покликали до Нью-Йорка врегулювати страйк роб?тник?в, що виготовляли одежу. Страйкар? були ?врейськими ем?грантами ?з Сх?дно? ?вропи. ^[1]

До с?он?зму в 1912 роц? Брендайса залучив англ?йський ?врей Джейкоб Дегаас , який був секретарем засновника с?он?стського руху Теодора Герцля . Брендайс був дуже вражений Дегаасом п?д час особисто? зустр?ч?, вони проговорили дек?лька годин, протягом яких Дегаас розказав свою ?стор?ю лондонського ?врея. ^[1]  Дегаас писав, що Брендайс самост?йно ? ретельно вивчив ?врейську ?стор?ю та ?де? с?он?зму: ≪Ймов?рно жоден ?нший ?врей не д?йшов таких висновк?в та не досяг тако? глибоко схвильовано? самосв?домост? через той самий процес, що й в?н [Брендайс]≫. Дал? Дегаас опису?, що Брендайс вивчав факти ?врейсько? ?стор??, перетравлював ?х та розташовував ?х в лог?чному порядку. Таким чином, Дегаас натяка? на те, що до ?дей с?он?зму Брендайс д?йшов сво?м розумом. ^[2]

Враховуючи, що Брендайс н?коли не був рел?г?йним ?вре?м, а також не був членом ?врейських орган?зац?й, в досл?дник?в виникало питання, чому, як здавалось, раптово Брендайс зац?кавився с?он?змом , а пот?м став його палким приб?чником. Йонатан Шап?ро висунув верс?ю, що Брендайс долучився до с?он?зму з метою просування в пол?тичн?й кар'?р?. Шап?ро д?йшов такого висновку спираючись на наступне: по-перше, п?сля перемоги Вудро В?льсона на виборах президента, його пом?чники хот?ли призначити американця ?врейського походження, який би задовольнив Джейкоба Шиффа , на якусь високу посаду в адм?н?страц?? президента, однак В?льсон в?дмовився призначати Брендайса до адм?н?страц??. По-друге, Брендайс при?днався до с?он?стсько? орган?зац?? через дек?лька дн?в п?сля того, як В?льсон в?дхилив його кандидатуру. Шап?ро пише: ≪Близьк? в?дносини Брендайса з президентом та деякими його дов?реними особами, дають п?дставу припускати, що саме привело В?льсона до цього р?шення. Вчинок Брендайса одразу п?сля його пол?тично? поразки можна розум?ти лише як реакц?ю на не?≫. ^[20]

Стюарт Геллер не погоджу?ться ?з Шап?ро та зазнача?, що альтернативним поясненням, чому Брендайс звернувся до с?он?зму, ? те, що в?н став усв?домлювати сво? ?врейське походження. Кр?м того, Геллер вказу? на те, що якби Шап?ро був правий, це означало б, що Брендайс був безпринципною людиною. Однак, як зазнача? Геллер, його тверда позиц?я в тлумаченн? конституц?йних принцип?в, нав?ть якщо таке тлумачення наносило шкоду ?н?ц?ативам Нового курсу , який Брендайс в принцип? п?дтримував, говорить про те, що в?н був принциповою людиною. Кр?м того, Геллер вказу? на те, що ще в 1910 роц? Брендайс дав ?нтерв'ю Джейкобу Дегаасу (?нтерв'ю було надруковано в Boston Globe ), в якому сказав, що в?н в?дчува? велику прихильн?сть до руху, ? що ц? ≪мр?йники≫ (так в?н в ?нтерв'ю назвав с?он?ст?в) заслуговують на повагу серед ?врейського сусп?льства. Кр?м того, Геллер вказу? на те, що В?льсон не призначив Брендайса до адм?н?страц?? президента, тому, що проти цього виступали потужн? представники б?знесу, включаючи банк?р?в та власник?в компан?й ?врейського походження, на думку яких, Брендайс був ≪нерепрезентативним ?вре?м≫. Кр?м того, Геллер зазнача?, що якби Брендайс хот?в просунутись у пол?тиц? за допомогою ?врейських орган?зац?й, б?льш лог?чним було б, якби в?н при?днався до Американського ?врейського ком?тету, одним з л?дер?в якого був впливовий банк?р Джейкоб Шифф , адже саме на Шиффа йому сл?д було справити враження, щоб отримати високий пост. ^[20]

Участь у с?он?стському рус? [ ред. | ред. код ]

Формально Брендайс при?днався до с?он?стського руху в 1912 роц?, коли став членом Федерац?? американських с?он?ст?в, орган?зац??-попередника С?он?стсько? орган?зац?? Америки . В 1913 роц? на з'?зд? с?он?ст?в в Цинциннат? Брендайса обрали делегатом на Св?товий конгрес с?он?ст?в, який мав в?дбутись у В?дн? . Брендайс в?дмовився ?хати до В?дня, пославшись на зайнят?сть, але у сво?й промов? окреслив три позиц??, на яких, на його думку, сл?д було сконцентрувати зусилля: перенаправлення ?врейсько? ем?грац?? до Палестини , переговори з турецьким урядом щодо великих концес?й та ?ндустр?ал?зац?? Палестини шляхом кап?таловкладень. Так? погляди Брендайса не завжди знаходили розум?ння серед американських ?вре?в. Так, Айзек М. Вайз виступав проти перенаправлення ем?грац?? ?вре?в в Палестину. В?н писав редактору Atlanta Constitution з приводу позиц?? Брендайса: ≪… наш? добр? друз?-с?он?сти надають перевагу розкош?, а не злидням. Вони в?рять, що потр?бно проводити експеримент над рос?йськими ?вреями. Пане редакторе, якщо пан Брендайс та 100 визначних ?вре?в по?дуть до Палестини та житимуть там, то тод? вони стануть прикладом, якому насл?дуватимуть ?нш?; чи приймуть с?он?сти такий виклик?≫. ^[1]

В 1914 роц? Брендайс став головою Тимчасового виконавчого ком?тету с?он?ст?в, який був сформований у зв'язку ?з початком Першо? св?тово? в?йни з тим, щоб взяти на себе ту роботу, яку ран?ше виконували с?он?стськ? орган?зац?? в ?вроп?, особливо, п?дтримку ?врейських палестинських ?нституц?й. Роль Федерац?? американських с?он?ст?в зводилась до рол? виконавчого органу, в той час, коли пол?тика формулювалась Тимчасовим виконавчим ком?тетом с?он?ст?в. Це продовжувалось до 1918 року, допоки не було створено С?он?стську орган?зац?ю Америки . ^[21]

Брендайс продовжував просувати ?дею ?врейсько? ем?грац?? до Палестини. В 1914 роц? в?н мав розмови з цього приводу ?з Вудро В?льсоном , а також послами Британ?? та Франц?? в США. Його турбував статус Палестини п?сля Першо? св?тово? в?йни . За два дн? до того, як Османська ?мпер?я вступила у в?йну, за його сприянням був опубл?кований меморандум про становище ?вре?в у Рос?йськ?й ?мпер?? , який викликав багато коментар?в. ^[1]

Брендайс аг?тував за об'?днання р?зних ?врейських орган?зац?й та створення ?врейського конгресу, на якому б публ?чно обговорювалась ?врейська проблема. В с?чн? 1916 року у сво?й промов? в?н сказав: ≪… якщо Америка може сутт?во допомогти в досягненн? ?врейських прав, це може статись лише завдяки тим силам, як? зможе моб?л?зувати в?дкритий конгрес≫. В липн? 1916 року в Нью-Йорку в?дбувся конгрес нац?ональних ?врейських орган?зац?й, на якому Брендайс склав повноваження голови Тимчасового виконавчого ком?тету с?он?ст?в. ^[1]

Не дивлячись на складення повноважень, в?н продовжував залишатись негласним л?дером в с?он?стському рус? та просувати ?дею щодо ?врейських поселень в Палестин? та гарантуванн? прав ?вреям. В 1917 роц? в?н докладав зусиль, щоб США п?дтримали Декларац?ю Бальфура , в як?й зазначалось схвалення урядом Британ?? створення ?врейського нац?онального дому в Палестин?, а також, щоб США п?дтримали Британський мандат над Палестиною. В Лондон? сформувалась С?он?стська ком?с?я для Палестини, яку планувалось в?дправити до Палестини для вивчення ситуац?? на м?сц?. Ком?с?ю очолив Ха?м Вейцман , президент Британсько? с?он?стсько? федерац??. Вейцман вмовляв Брендайса при?днатись до ком?с??, але той в?дмовився, стверджуючи, що ≪наявна м?жнародна ситуац?я робить неможливим американське членство≫. В 1919 роц? Брендайс зд?йснив подорож до Палестини, зв?дки писав листи сво?й дружин?, в яких пор?внював Палестину ?з Кал?форн??ю, та п?дсумував, що Палестина ма? стати ?врейською батьк?вщиною. ^[1]

П?д впливом Брендайса л?дерство в с?он?стському рус? перейшло до американських ?вре?в, в той час, коли ран?ше воно в основному зосереджувалось в руках сх?дно?вропейських ?вре?в. Сформувалась так звана ≪група Брендайса≫, до яко? входили в основному американськ? ?вре?: федеральний суддя Джул?ан Мек , представник реформ?стського юда?зму рабин Ст?вен С. Вайз , нью-йоркський юрист Бернард Флекснер , Джейкоб Дегаас , юрист, сп?взасновник Американсько? сп?лки захисту громадянських прав та майбутн?й суддя Верховного суду Фел?кс Франкфуртер та юрист Роберт Сольд . Ця група приймала основн? р?шення та залишалась на зв'язку з Брендайсом. ^[21]

До ≪групи Брендайса≫ ?снувала опозиц?я сх?дно?вропейських ?вре?в. Невдоволення недомократичними методами, якими приймались р?шення ≪групою Брендайса≫, висловлювались на зустр?чах, р?чних з'?здах та, ?нколи, в ?дишськ?й прес?. Однак, все одно визнавався престиж ? надзвичайний вплив Брендайса на р?ст с?он?стського руху з 200 р?зних орган?зац?й з 7500 членами в 1914 роц? до 600 орган?зац?й з 30 000 членами в 1918 роц?. В 1919 роц? в 300 с?он?стських округах вже було 149 000 член?в. ^[21]

Конфл?кт м?ж американськими та сх?дно?вропейськими с?он?стами досяг апогею п?д час всесв?тнього з'?зду с?он?ст?в на конференц?ю в Лондон? в 1920 роц?. Брендайс був обраний головою з'?зду. На конференц?? американськ? с?он?сти запропонували розпустити С?он?стську ком?с?ю для Палестини, керуючись наступною лог?кою: ком?с?я була пол?тичною орган?зац??ю та виконала свою пол?тичну м?с?ю. Кр?м того, за результатами подорож? до Палестини , в Брендайса склалось некомпл?ментарне враження про ком?с?ю. Американськ? с?он?сти пропонували зам?нити ком?с?ю на ?врейську консультативну раду, яка б складалась з семи член?в, обраних на лондонськ?й конференц??. Передбачалось, що рада сп?впрацюватиме ?з в?дпов?дними посадовими особами Великобритан?? у питаннях ем?грац??, колон?зац?? та ?врейсько? осв?ти в Палестин?. Така пропозиц?я обурила ?вропейських с?он?ст?в. Вейцман вважав, що пол?тичн? ц?л? ще не досягнут?, оск?льки, в Палестин? зростала напруга м?ж арабами та ?вреями, а також пог?ршувались в?дносини м?ж ?вреями та британцями. ^[22]

Кр?м того, обурення серед ?вропейських с?он?ст?в викликав ? план реорган?зац?? Всесв?тньо? с?он?стсько? орган?зац?? , представлений Брендайсом. За його планом Виконавчий ком?тет та Ком?тет б?льшо? д?? (виконавч? органи Всесв?тньо? с?он?стсько? орган?зац??, законодавчим органом був Конгрес ? з'?зд с?он?ст?в, що в?дбувався раз на два роки) мали бути реформован?, таким чином, щоб ?хн? завдання були ч?тко визначеними, та, щоб були ч?тк? критер?? для членства в цих ком?тетах. Робота ком?тет?в, за планом, мала зосереджуватись на Палестин? , ? тому, пропонувалось перенести штаб-квартиру Виконавчого ком?тету до ?русалиму . Кр?м того, пропонувалось, щоб членство у Виконавчому ком?тет? надавалось членам орган?зац?й, як? д?яли в Палестин? (?врейський колон?альний траст, ?врейський нац?ональний фонд, Компан?? з розвитку Палестини). Найголовн?шим критер??м для членства в ком?тетах Брендайс вважав ефективн?сть та профес?онал?зм. В нього було скептичне ставлення до здатност? загальнов?домих с?он?ст?в, таких як, Шмар?я Лев?н, Володимир Жаботинський , та Менахем Усишк?н, ефективно виконувати завдання ком?тету. До того ж, Брендайс припустив, що не т?льки с?он?сти могли б бути членами ком?тету. Вейцман бачив в цьому план? спробу звести роль Всесв?тньо? с?он?стсько? орган?зац?? до рол? ≪техн?чного бюро ?з сумн?вними повноваженнями… а с?он?стський конгрес став би конференц??ю експерт?в≫. Кр?м того, для ?вропейських с?он?ст?в Лев?н, Жаботинський та Усишк?н були духовними л?дерами, та ?дея, що ?х потр?бно усунути з виконавчого ком?тету, ?м не подобалась. Також на конференц?? були суперечки серед ф?нансових питань: Брендайс вважав ф?нансовий план, представлений Вейцманом ≪екстравагантним≫. Конференц?я завершилась тим, що ?вропейськ? с?он?сти в?дхилили пропозиц?? американських, а американськ? ? в?дмовились в?д членства у Виконавчому ком?тет? Всесв?тньо? с?он?стсько? орган?зац??. ^[22]

Опозиц?я до Брендайса зростала ? в С?он?стськ?й орган?зац?? Америки , що стало очевидним на з'?зд? в 1921 роц? у Кл?вленд? , на якому був присутн?й Ха?м Вейцман . На з'?зд? ≪груп? Брендайса≫ була висловлена недов?ра ? представники групи зв?льнились з л?дерських позиц?й в орган?зац??. Незабаром п?сля кл?влендського з'?зду ≪група Брендайса≫ зустр?лась в Нью-Йорку ? вир?шила продовжувати працювати над буд?вництвом житла у Палестин? не в?дд?ляючись в?д Американсько? с?он?стсько? орган?зац??. Однак, нав?ть п?сля 1921 року Брендайс залишався досить впливовою ф?гурою в с?он?стському рус?. ^[1]

С?он?стськ? погляди [ ред. | ред. код ]

С?он?стськ? погляди Брендайса вважаються важливим фактором росту с?он?стського руху. В?н висловлював ц? погляди у сво?х промовах м?ж 1914 та 1916 роками. ^[21] В 1915 роц? Брендайс написав есе ≪?врейська проблема: як ?? вир?шити≫ ( англ. The Jewish problem: how to solve it ). В цьому есе в?н сформулював ?врейську проблему наступним чином: як можна забезпечити ?вре?в, незалежно в?д того, де вони живуть, такими самими правами та можливостями, як? ? в не?вре?в? Як забезпечити, щоб ?вре? могли зробити св?й повний внесок в цей св?т, без штучних обмежень? Дал? Брендайс зазнача?, що вир?шення ц??? проблеми передбача? ≪продовження ?снування ?вре?в як ?вре?в≫. На думку Брендайса, с?он?зм пропонував ефективне вир?шення ?врейсько? проблеми, а саме, заснування в Палестин? юридично гарантованого дому, де ?вре? можуть жити ?врейським життям. В?н п?дкреслив, що с?он?зм не передбача? обов'язкового переселення вс?х ?вре?в св?ту до Палестини ? не передбача? примусового переселення до Палестини. Брендайс також поясню?, чому саме виб?р пав на Палестину: ≪З моменту знищення Храму, майже дв? тисяч? рок?в тому, в ?вре?в завжди збер?галась туга за Палестиною≫. Брендайс п?дкреслю?, що бути с?он?стом не означа?, що потр?бно в?дмовлятись в?д американського патр?отизму. Множинна лояльн?сть виклика? заперечення лише, якщо вона ? непосл?довною. Брендайс пише, що людина ? кращим громадянином США, якщо вона ? лояльною сво?му штату, м?сту, родин?, профес?? та коледжу. Так само, вказу? Брендайс, кожен американський ?врей, який допомага? просуванню ?врейського поселення в Палестин?, хоч ? в?дчува?, що ан? в?н, ан? його нащадки н?коли там не житимуть, буде кращою людиною та кращим американцем. ^[23]

Джордж Берл?н вважа?, що можливим джерелом ?дей с?он?зму Брендайса був американ?зм. Берл?н поясню?, що для Брендайса американ?зм означав розвиток ?ндив?да для його власного та загального блага. Такий розвиток досягався через свободу, загальне благо досягалось шляхом демократ?? та соц?ально? справедливост?. Такий п?дх?д також означа?, що р?зним нац?ональностям та етн?чним групам ма? дозволятись збер?гати ?хню ?дентичн?сть. Кр?м того, Брендайс вважав, що ≪?врейський дух≫ був схожим з ≪американським духом≫. Так, Брендайс представляв американоцентричну теч?ю в с?он?зм?. Однак, в цьому в?н в?др?знявся в?д сх?дно?вропейського с?он?зму, який формувався, як зазнача? Берл?н, як емоц?йна реакц?я на антисем?тизм . Берл?н вказу?, що р?зниця м?ж американським с?он?змом Брендайса та сх?дно?вропейським с?он?змом походила в?д р?зниц? досв?ду. В Америц?, зазнача? Берл?н, ?вре? швидко ?нтегрувались у р?зн? сфери життя, тому, що американський спос?б життя передбачав важлив?сть ?ндив?дуальних якостей, та тому, що в Америц? не ?снувало стандарт?в американ?зму, визначеного в етн?чних чи расових терм?нах. ^[22]

Американський та сх?дно?вропейський с?он?зм р?знились у наступному. В?дпов?дно до сх?дно?вропейського погляду, ?вре? всюди були групою бездомних чужак?в. Брендайс в?дкидав такий погляд, ? вважав, що ?врейський д?м потр?бен в Палестин? в основному тим ?вреям, яких пересл?дували там, де вони жили. Тому, наприклад, американським ?вреям не було необх?дност? переселятись до Палестини. Брендайс також вважав, що у майбутньому ?врейська проблема, тобто в?дсутн?сть у ?вре?в р?вних прав з не?вреями, буде вир?шена з розвитком л?берал?зму, як в Америц?, де завдяки л?берал?зму, тобто вищому ступеню свободи, ус? нац?ональност? були р?вними. Саме тому, в?н вважав важливим розповсюджувати американський ?деал. ^[22]

Особисте життя [ ред. | ред. код ]

В 1890 роц? Лу? заручився ?з сво?ю дальньою родичкою Ел?с ?олдмарк, дочкою в?домого л?каря та науковця Джозефа ?олдмарка , який ем?грував до США з Австр?йсько? ?мпер?? . Вони одружились 23 березня 1891 року в батьк?вському будинку Ел?с в Нью-Йорку . В 1893 роц? в Лу? та Ел?с народжу?ться дочка С'юзан, а в 1896 ? дочка Ел?забет. ^[1] С'юзан стала юристом та активною у с?он?стському рус? д?ячкою, а Ел?забет ? економ?стом, що допомагала в створенн? системи виплат на випадок безроб?ття у В?сконсин? . ^[5]

Вшанування пам'ят? [ ред. | ред. код ]

На честь Брендайса назван? наступн? осв?тн? заклади: Брендайський ун?верситет ; ^[24] Школа права Лу?св?лльського ун?верситету (Школа права ?м. Лу? Д. Брендайса); ^[25] Школа Брендайс, приватна ?врейська денна школа в Лоренс? , Нью-Йорк ; ^[26] Кампус Брендайса-Бард?на Американського ?врейського ун?верситету в С?м?-Валл? , поблизу Лос-Анджелеса ; ^[27] середня школа ?м. Лу? Д. Брендайса в Сан-Антон?о , Техас . ^[28]

Наступн? орган?зац?? назван? на честь Брендайса: Центр прав людини ?м. Лу? Д. Брендайса ( англ. Louis D. Brandeis Center for Human Rights Under Law ), неприбуткова орган?зац?я, що займа?ться просуванням прав людини та громадянських прав ?врейського народу, а також сприянням справедливост? для вс?х ^[29] та Юридичне товариство ?м. Лу? Д. Брендайса ( англ. Louis D. Brandeis Law Society ). ^[30]

В 2007 роц? про Лу? Брендайса знято документальний ф?льм ≪Лу? Брендайс: народний адвокат≫ ( англ. Louis Brandeis: The People's Attorney ). ^[3]

У вересн? 2009 року Поштова служба США вшанувала Брендайса, розм?стивши його зображення на новому набор? пам'ятних марок разом ?з зображеннями судд?в Верховного суду США Джозефом Стор? , Фел?ксом Франкфуртером ? В?льямом Дж. Бреннаном-молодшим . ^[31]

На честь Лу? Брендайса було названо судно класу ≪Л?берт?≫ ≪Лу? Д. Брендайс≫ ( англ. Louis D. Brandeis ). ^[32]

Прац? Брендайса [ ред. | ред. код ]

Лу? Брендайс ? автор численних статей та к?лькох книжок.

Вибран? книги та брошури [ ред. | ред. код ]

• ≪Наукова орган?зац?я управл?ння та зал?зниця≫ ( англ. Scientific management and railroads ;1912) ? частина допов?д?, надано? Ком?с?? з торг?вл? м?ж штатами, опубл?кованого окремою брошурою.
• ≪Грош? ?нших людей ? як банк?ри ?х використовують≫ ( англ. Other People's Money And How the Bankers Use It ; 1914) ? колекц?я есе, з?браних в книгу.
• ≪Б?знес ? це профес?я≫ ( англ. Business--a profession ; 1914) ? колекц?я промов, з?браних в книгу.
• ≪?врейська проблема: як ?? вир?шити≫ ( англ. The Jewish problem: how to solve it ;1915) ? памфлет, виданий в окрем?й брошур?.
• ≪С?он?зм та патр?отизм≫ ( англ. Zionism and Patriotism ; 1918) ? памфлет, виданий в окрем?й брошур?.  

Вибран? статт? [ ред. | ред. код ]

• ≪В?дпов?дальн?сть дов?рчих власник?в за контрактами, укладеними на ?хню користь≫ ( англ. Liability of Trust-Estates on Contracts Made for their Benefit ; 1881) ? в журнал? American Law Review
• ≪Право на недоторканн?сть особистого життя≫ ( англ. Right to Privacy ; 1890), у сп?вавторств? ?з Самюелем Ворреном,  ? в журнал? Harvard Law Review
• ≪Четверта поправка≫ ( англ. The Fourth Amendment ; 1890), у сп?вавторств? ?з Самюелем Ворреном,? в журнал? Harvard Law Review
• ≪Заснування профсп?лок≫ ( англ. The Incorporation of Trade Unions ; 1903) ? в журнал? Green Bag
• ≪Можлив?сть в прав?≫ ( англ. The opportunity in the law ; 1905) ? в журнал? Commonwealth Law Review
• ≪Ощадн? банки≫ ( англ. Savings Banks ; 1906) ? в журнал? Bankers' Magazine
• ≪Шлях до соц?ально? ефективност?≫ ( англ. The Road to Social Efficiency ;1911) ? в журнал? Outlook
• ≪Живе право≫ ( англ. Living law ; 1915) ? в  журнал? Illinois Law Review
• ≪Палестина та ?врейська демократ?я≫ ( англ. Palestine and the Jewish Democracy ; 1916) ? в журнал? Outlook

В популярн?й культур? [ ред. | ред. код ]

У ф?льм? 1950 року ≪Чудовий янк?≫ ( англ. The Magnificent Yankee ) Брендайса з?грав американськ?й актор Едуард Франц . ^[33]

Посилання [ ред. | ред. код ]

Про ауд?о, в?део(?гри), фото та мистецтво Carnegie Hall linked open data · Comic Vine Генеалог?я та некропол?стика Find a Grave · Geni.com · WikiTree Л?тература та б?бл?ограф?я Index Theologicus · LibraryThing · LibriVox · Online Books Page · Open Library · Open Library · openMLOL.it · Арх?в преси XX стол?ття · Про?кт Гутенберг Тематичн? сайти SNAC · SNAC · Арх?в ?льського ун?верситету · Quora Словники та енциклопед?? Велика данська енциклопед?я · Шведська нац?ональна енциклопед?я · Britannica (12-th) · Brockhaus Enzyklopadie · De Agostini · Encyclopædia Britannica · Prabook · Proleksis Encyclopedia Дов?дков? видання Deutsche Biographie · Google Arts & Culture · NNDB · SNAC · SNAC Нормативний контроль Autoritats UB :  a1293172 · BIBSYS :  90209118 · BNB :  BrandeisLouisDembitz1856-1941 · BNC :  a1151128x · BNF :  12159382t · CANTIC :  981058516784706706 · CiNii :  DA02845822 · CONOR.SI :  141831267 · ERRR :  a12269256 · FAST :  31227 · Freebase :  /m/01bdnk · GND :  118659790 · ISNI :  0000000081687780 · J9U :  987007259075305171 · LCCN :  n79018108 · LIBRIS :  sq466x4b0j2p4w1 · LIH :  LNB:DRd3;=BT · LNB :  000240972 · MAK :  9810582957305606 · N6I :  vtls001227781 · NCF :  ncf11898954 · NKC :  jn20020329004 · NLA :  795497 · NLI :  000024038 · NSK :  000350775 · NTA :  069372470 · NUKAT :  n2012163024 · RERO :  02-A003037594 · SELIBR :  178930 · SUDOC :  027606023 · SVKKL :  0385958-Brandeis-Louis-Dembitz-18561941 · VIAF :  97302419