Крик  ? сильний р?зкий звук голосу .

У тварин крик кр?м ?ншого ? одн??ю з важливих форм передач? ?нформац??, тод? як у людей крик ? поширеною ф?з?олог?чною реакц??ю орган?зму на стрес ? виража? дискомфорт, а також формою вираження емоц?й ^[1] . Основну роль в процес? видання крику гра? дихальна система .

Особливу групу фольклорних текст?в становлять лексико-фонетичн? звуконасл?дування :

≪Пора жати, пора жати!≫ ? кричить переп?лка на початку жнив.

≪Оце клопоти, оце клопоти≫, ? кудахче квочка.

≪Чи довго будуть? чи довго будуть?≫ ? пережива? ?ндик.

≪Тиждень! тиждень!≫ ? в?дпов?да? гусак.

З? сп?вом жайворонка навесн? починали оранку . Крик ведмедя  ? ознака с?вби пшениц? .

Крик тварин використовували для ворож?ння . Так, за гавканням собаки д?вчата ворожили, зв?дки ?м чекати судженого. За куканням зозул? визначали, ск?льки рок?в жити. Гуцулки, побачивши навесн? жабу, називають ?? панною, на що вона в?дпов?да? таким самим компл?ментом: ≪Та й ти панна≫. Якщо ж назвуть жабою, то у в?дпов?дь почують: ≪Ти ше не така жаба!≫

• Гура А. В.  Символика животных в славянской народной традиции. М, 1997. ? с. 102?103.