Кре?йдове вимира?ння , також Крейдово-палеогенове ( K?Pg ) вимирання ? велике вимирання , що сталося наприк?нц? крейдового пер?оду , близько 66 м?льйон?в рок?в тому.

Загальноприйнятою вважа?ться г?потеза, запропонована ще 1980 року ^[1] групою вчених п?д кер?вництвом Лу?са Альвареса та його сина Уолтера , за якою вимирання було спричинене ударом масивного астеро?да д?аметром в?д 10 до 15 км ^{[2] [3]} 66 м?льйон?в рок?в тому. З?ткнення мало руйн?вний вплив на глобальне навколишн? середовище, головним чином через тривалий вплив ?мпактно? зими (тривалого пер?оду холодно? погоди, викликаного викидом в атмосферу велико? к?лькост? уламк?в), що призупинила фотосинтез у рослинах ? планктон? ^{[4] [5]} . Ударна г?потеза, також в?дома як г?потеза Альвареса , була п?дкр?плена в?дкриттям 180-к?лометрового кратера Чиксулуб на п?востров? Юкатан у Мексиканськ?й затоц? на початку 1990-х рок?в ^[6] , який надав переконлив? докази того, що осад на меж? K?Pg ? уламками внасл?док пад?ння астеро?да ^[7] . Факт одночасного вимирання багатьох вид?в також ? переконливим доказом того, що вони були спричинен? астеро?дом ^[7] . Проект бур?ння внутр?шнього к?льця кратера Чиксулуб у 2016 роц? п?дтвердив, що к?льце складалося з гран?ту , викинутого з глибини земл? за л?чен? хвилини, але майже не м?стило г?псу , звичайно? сульфатно? породи морського дна в рег?он?: г?пс випаровувався та розс?ювався у вигляд? аерозолю в атмосферу, викликаючи довгостроковий вплив на кл?мат ? харчов? ланцюжки . У жовтн? 2019 року досл?дники пов?домили, що ця под?я швидко закислила океани , викликавши еколог?чний колапс ?, таким чином, спричинила довготривалий вплив на кл?мат, ставши ключовою причиною масового вимирання наприк?нц? крейдового пер?оду ^{[8] [9]} .

?ншими причинами або факторами, що сприяли вимиранню, могли бути Деканськ? трапи та ?нш? виверження вулкан?в ^{[10] [11]} , зм?на кл?мату та зм?на р?вня моря. Однак у с?чн? 2020 року вчен? пов?домили, що кл?матичне моделювання под?? вимирання нада? перевагу удару астеро?да , а не вулкан?зму ^{[12] [13] [14]} .

Найв?дом?шим ? вимирання динозавр?в , але воно було лише частиною великого вимирання: разом ?з динозаврами вимерли морськ? рептил?? ( мезозаври та плез?озаври ) ? птерозаври , багато молюск?в, зокрема амон?ти , белемн?ти ? безл?ч др?бних водоростей. Всього загинуло 16% родин морських тварин (47% род?в морських тварин) ? 18% родин сухопутних хребетних. Однак вимирання та зв?льнення багатьох еколог?чних н?ш в?дкрило нов? еволюц?йн? можливост?: п?сля нього багато груп зазнали адаптивно? рад?ац?? ? раптово? та пл?дно? дивергенц?? на нов? форми та види. Ссавц? особливо ур?зноман?тнилися в палеоген? ^[15] . Птахи, ?дина група виживших динозавр?в, також широко диверсиф?кувалась, утворивши вс? сучасн? види ^[16] . Серед ?нших груп дивергенц?? зазнали к?стков? риби ^[17] , безхвост? (жаби) ^[18] ?, можливо, ящ?рки ^[19] .

Вимирання K?Pg було масштабним, глобальним, швидким ? виб?рковим, що призвело до знищення величезно? к?лькост? вид?в. Виходячи з морських скам’ян?лостей, вважа?ться, що 75% або б?льше вс?х вид?в вимерли ^[20] .

Вимирання, схоже, торкнулося вс?х континент?в одночасно. Не-пташин? динозаври , наприклад, в?дом? з маастрихту П?вн?чно? Америки, ?вропи , Аз??, Африки , П?вденно? Америки та Антарктиди ^[21] , але нев?дом? з кайнозою в будь-як?й точц? св?ту. Аналог?чно викопний пилок демонстру? спустошення рослинних угруповань у таких в?ддалених один в?д одного районах, як Нью-Мексико , Аляска , Китай ? Нова Зеланд?я ^[22] .

Незважаючи на масштабн?сть под??, ?снувала значна вар?ативн?сть у швидкост? вимирання м?ж р?зними кладами та всередин? них. Залежн? в?д фотосинтезу види занепали або вимерли, оск?льки тверд? частинки в атмосфер? блокували сонячне св?тло та зменшували к?льк?сть сонячно? енерг??, що досяга? земл?. Серед рослин таке вимирання спричинило значну перестановку дом?нуючих груп ^[23] . Серед тварин все?дн? , комахо?дн? та падальники пережили вимирання, можливо, через зб?льшення доступност? джерел ?ж?. Проте не вижило жодного чисто траво?дного чи м’ясо?дного ссавця. Швидше за все, вижил? ссавц? та птахи харчувалися комахами , черв’яками та равликами , як?, сво?ю чергою, харчувалися детритом (мертвими речовинами рослин ? тварин) ^{[24] [25] [26]} .

У водоймах з проточною водою вимерло лише к?лька груп тварин, тому що так? б?оти не покладаються безпосередньо на ?жу з живих рослин, а б?льше на детрит, змитий ?з земл?, що захистило ?х в?д вимирання ^[27] . Под?бн?, але б?льш складн? модел? були виявлен? в океанах. Вимирання було б?льш серйозним серед тварин, що мешкали у товщ? води, н?ж серед тварин, що жили на морському дн?. Тварини у товщ? води майже повн?стю залежать в?д первинно? продукц?? живого ф?топланктону , тод? як тварини на дн? океану завжди або ?нод? харчуються детритом ^[24] . Коккол?тофориди та молюски (включно з амон?тами , рудистами , пр?сноводними равликами ? м?д?ями), а також т? орган?зми, що ними харчувалися, вимерли або зазнали великих втрат. Наприклад, вважа?ться, що амон?ти були основною ?жею мозазавр?в , групи г?гантських морських рептил?й , як? також вимерли ^[28] . Найб?льш? виживш? тварини, а саме крокодилопод?бн? та хор?стодери , були нап?вводними та мали доступ до детриту. Сучасн? крокодили можуть жити як падальники та виживати м?сяцями без ?ж?, а ?хн? дитинчата маленьк?, ростуть пов?льно й харчуються переважно безхребетними та мертвими орган?змами протягом перших к?лькох рок?в. Ц? характеристики пов’язан? з виживанням крокодил?в наприк?нц? крейдяного пер?оду ^[25] .

П?сля вимирання б?ор?зноман?ття потребувало значного часу для в?дновлення, незважаючи на ?снування велико? к?лькост? в?льних еколог?чних н?ш ^[24] .

У 1980 роц? група досл?дник?в у склад? ф?зика, лауреата Нобел?всько? прем?? Лу?са Альвареса , його сина, геолога Вальтера Альвареса та х?м?к?в Френка Асаро та Хелен М?шель виявила, що осадов? шари, знайден? по всьому св?ту на меж? крейди та палеогену, м?стять концентрац?ю ?рид?ю у багато раз?в б?льшу за норму (у 30, 160 та 20 раз?в у трьох досл?джуваних секц?ях). ?рид?й надзвичайно р?дко зустр?ча?ться в земн?й кор?, оск?льки це сидероф?льний елемент , який переважно занурився разом ?з зал?зом у ядро Земл? п?д час диференц?ац?? планет. Оск?льки ?рид?й залиша?ться б?льш поширеним у б?льшост? астеро?д?в ? комет , команда Альвареса припустила, що астеро?д вр?зався в Землю п?д час меж? K?Pg ^[29] . Ран?ше були припущення про можлив?сть удару ^[30] , але це був перший переконливий доказ ^[29] .

Г?потеза розглядалася як революц?йна на момент публ?кац??, однак незабаром з’явилися додатков? докази з?ткнення. Було виявлено, що граничний шар K-Pg сповнений др?бних кульок ? кристал?зованих крапельок розплавлено? породи, утворених ударом ^[31] . Шоковий кварц ^[a] та ?нш? под?бн? м?нерали також були ?дентиф?кован? на меж? K?Pg ^{[32] [33]} . ?ншим доказом стали ?дентиф?кац?я осад?в г?гантських цунам? вздовж узбережжя Мексикансько? затоки та Карибського басейну ^[34] , як? дозволили зробити припущення, що з?ткнення могло в?дбутися неподал?к, як ? той факт, що осадовий шар на меж? K?Pg товст?ша? на п?вдн? Сполучених Штат?в, з метровими шарами уламк?в, що в?дклалися на п?вноч? штату Нью-Мексико ^[22] .

Подальш? досл?дження визначили г?гантський кратер Чиксулуб на узбережж? Юкатану , як джерело осаду на меж? K?Pg. ?дентиф?кований у 1990 роц? ^[6] на основ? роботи геоф?зика Глена Пенф?лда в 1978 роц?, кратер овально? форми ?з середн?м д?аметром приблизно 180 км, б?льший за розм?ром, н?ж було розраховано командою Альвареса ^[35] .

У статт? 2013 року Пол Ренне з Геохронолог?чного центру Беркл? визначив дату удару 66.043 ± 0.011 million рок?в тому на основ? аргон-аргонового датування. Кр?м того, в?н припустив, що масове вимирання в?дбулося протягом 32 000 рок?в в?д ц??? дати ^[36] .

У березн? 2010 року м?жнародна група вчених проанал?зувала науков? прац? за 20 рок?в та схвалила г?потезу астеро?да, зокрема пад?ння Чиксулуба, як причину вимирання, виключивши ?нш? теор??, так? як масивний вулкан?зм . Вони визначили, що астеро?д д?аметром в?д 10 до 15 км вр?зався в Землю в Чиксулуб? на мексиканському п?востров? Юкатан. З?ткнення вив?льнило б таку саму енерг?ю, як 100 тератонн в тротиловому екв?валент? (420 зДж) ? б?льш н?ж у м?льярд раз?в б?льше, н?ж енерг?я атомних бомбардувань Х?рос?ми та Нагасак? ^[37] . Удар Чиксулуба спричинив глобальну катастрофу. Деяк? насл?дки удару були короткочасними явищами, але також були й тривал? геох?м?чн? та кл?матичн? збо?, як? зруйнували еколог?ю ^{[38] [39] [40]} .

Входження астеро?да в атмосферу Земл? включало короткий (годинний), але ?нтенсивний ?мпульс ?нфрачервоного випром?нювання , що м?г опалити опром?нен? орган?зми ^[41] . Хоча це предмет для дискус??, опоненти стверджують, що локальн? руйн?вн? пожеж?, ймов?рно, були обмежен? П?вн?чною Америкою, та значно поступались глобальн?й вогнян?й бур? . Масштабна св?това пожежа на меж? крейди та палеогену ? предметом окремо? дискус??. У статт? 2013 року при моделюванн? ядерно? зими було висловлено припущення, що, виходячи з к?лькост? саж? в глобальному шар? уламк?в, вся земна б?осфера могла гор?ти, що викликало глобальний викид саж? в атмосферу, яка закрила сонце та створила ефект ударно? зими ^[38] . Виникнення масштабних пожеж поставило б п?д загрозу ?снування орган?зм?в, як? змогли вижити одразу п?сля з?ткнення ^[42] .

Кр?м г?потетичних насл?дк?в пожеж? та/або ефекту ударно? зими, з?ткнення могло утворити хмару пилу, яка блокувала сонячне св?тло тривал?стю до року, перешкоджаючи фотосинтезу ^[39] . Морозн? температури, ймов?рно, тривали щонайменше три роки ^[40] . На д?лянц? в район? сучасно? р?чки Бразос температура поверхн? моря впала до 7 °C (13 °F) протягом десятил?ть п?сля удару ^[43] . На розс?яння таких аерозол?в необх?дно принаймн? десять рок?в, ? це призвело б до зникнення рослин ? ф?топланктону, а згодом ? траво?дних тварин та ?хн?х хижак?в. Створ?ння, харчов? ланцюги яких базуються на детрит? , мали б хорош? шанси на виживання ^{[39] [44]} .

Астеро?д вр?зався в область карбонатно? породи, що м?стить велику к?льк?сть горючих вуглеводн?в ? с?рки ^[45] , значна частина яких випарувалась в?д удару, тим самим викинувши аерозол? с?рчано? кислоти в стратосферу , що могло зменшити к?льк?сть сонячно? енерг??, яка досяга? поверхн? Земл?, б?льш н?ж на 50%, та спричинило кислотн? дощ? ^{[39] [46]} . В результат? виникло закислення океан?в, що призвело до загибел? багатьох орган?зм?в, як? вирощують раковини з карбонату кальц?ю ^[46] . Зг?дно з моделями формац?? Хелл-Кр?к, настання глобально? темряви досягло б свого максимуму лише за к?лька тижн?в ?, ймов?рно, тривало б понад 2 роки ^[47] .

Кр?м вимирання, з?ткнення також спричинило б?льш загальн? зм?ни флори та фауни, так? як поява б?ом?в неотроп?чних вологих л?с?в , таких як Амазон?я , зам?на видового складу та структури м?сцевих л?с?в та протягом приблизно 6 м?льйон?в рок?в в?дновлення до колишнього р?вня р?зноман?тност? рослин ^{[48] [49]} .

У 2016 роц? в рамках наукового бурового проекту були отриман? глибок? зразки керна породи з центрального к?льця кратера Чиксулуб. Досл?дження зразк?в п?дтвердило, що г?рська порода центрального к?льця потрапила п?д величезний тиск ? за л?чен? хвилини розплавилася з? свого звичайного стану в свою тепер?шню форму. На в?дм?ну в?д звичних для цього рег?ону осадових пор?д морського дна, центральне к?льце склада?ться з гран?ту, що зазвичай знаходиться набагато глибше в земл?, який був викинутий на поверхню внасл?док удару. При цьому г?пс ( сульфатовм?сна порода, яка зазвичай присутня на м?лкому морському дн? рег?ону, в зразках практично в?дсутн?й, його було майже повн?стю випарувано в атмосферу. Кр?м того, за з?ткненням одразу сл?дувало мегацунам? ^[b] , достатн? для того, щоб укласти товстий шар п?ску безпосередньо над п?ковим к?льцем. Ударний елемент був достатньо великим, щоб створити 190-kilometer-wide (120 mi) кратер, розплавити та деформувати глибокий гран?т, спричинити перем?щення колосальних мас води, викинути величезну к?льк?сть уламк?в, випарувано? породи та сульфат?в в атмосферу, де вони збер?галися б протягом к?лькох рок?в. Таке розповсюдження пилу та сульфат?в по всьому св?ту катастроф?чно вплинуло б на кл?мат, призвело б до великих перепад?в температури та знищило харчов? ланцюги ^{[50] [51]} .

• Верс?я ≪численних з?ткнень≫ ( ≪англ. multiple impact event ≫) передбача? к?лька посл?довних з?ткнень ?з небесними т?лами ^[52] . Вона залуча?ться, зокрема, для пояснення того, що вимирання сталося не одномоментно (див. розд?л Недол?ки г?потез ). Поб?чно на ?? користь св?дчить той факт, що астеро?д, який створив кратер Ч?ксулуб , ?мов?рно ? лише одним з уламк?в б?льшого небесного т?ла, що утворюють с?мейство Баптистини ^[53] . Деяк? геологи вважають, що кратер Шива на дн? ?нд?йського океану , що дату?ться приблизно тим же часом, ? насл?дком пад?ння ?ншого велетенського метеорита ^[54] , але ця точка зору ? дискус?йною.
• Посилення вулкан?чно? активност? ^[55] , з якою пов'язують низку ефект?в, як? могли б вплинути на б?осферу : зм?на газового складу атмосфери ; парниковий ефект , викликаний викидом вуглекислого газу при виверженнях; зм?на осв?тленост? Земл? через викиди вулкан?чного попелу ( вулкан?чна зима ). На користь ц??? г?потези св?дчать г?гантськ? виливи магми м?ж 68 ? 60 млн рок?в тому на територ?? ?ндостану , внасл?док чого утворилися деканськ? трапи .
• Р?зке зниження р?вня моря, що в?дбулося в останн?й (Маастрихтськ?й) фаз? крейдяного пер?оду (≪маастрихтська регрес?я≫).
• Комб?нован? - перел?чен? вище причини можуть доповнювати одна одну, що деякими досл?дниками використову?ться для висування р?зноман?тних комб?нованих г?потез. Наприклад, удар г?гантського метеорита м?г спровокувати посилення вулкан?чно? активност? та викид величезно? к?лькост? пилу й попелу, що у п?дсумку могло спричинити зм?ну кл?мату, а це, у свою чергу ? зм?ни типу рослинност? й харчових ланцюг?в ? т. д.

Сл?д мати на уваз?, що тривал?сть пер?оду вимирання не може бути точно оц?нена через ефект Синьйора-Л?ппса ( англ. Signor-Lipps effect ), пов'язаного з неповнотою палеонтолог?чних даних (час поховання останньо? знайдено? скам'ян?лост? представника таксона може не в?дпов?дати часу зникнення цього таксона).

Крейдово-палеогенове вимирання мало глибокий вплив на еволюц?ю життя на Земл? . Усунення дом?нуючих крейдових груп дозволило ?ншим орган?змам зайняти ?хн? м?сце, спричинивши значну диверсиф?кац?ю вид?в протягом палеогенового пер?оду ^[15] . Найяскрав?ший приклад ? зам?на динозавр?в ссавцями. П?сля вимирання K?Pg ссавц? швидко еволюц?онували, заповнивши н?ш?, зв?льнен? динозаврами. Також важливо, що в межах род?в ссавц?в нов? види були приблизно на 9,1% б?льшими п?сля границ? крейди-палеогену ^[56] .

?нш? групи також сутт?во диверсиф?кувалися. На основ? молекулярного секвенування та датування скам’ян?лостей багато вид?в птах?в (зокрема група Neoaves ) зазнали адаптивного випром?нення п?сля меж? K?Pg ^{[16] [57]} . Вони нав?ть створили г?гантськ? нел?таюч? форми, так? як траво?дн? Gastornis ? Dromornithidae , а також хиж? Phorusrhacidae . Вимирання крейдових ящ?рок ? зм?й, можливо, призвело до еволюц?? сучасних груп, таких як ?гуани, варани ? удави ^[19] . Вибухова диверсиф?кац?я кроново? групи зм?й була пов’язана з? зв?льненням багатьох еколог?чних н?ш та територ?альною експанс??ю як на суш?, так ? на мор?. Вимирання не-птахових динозавр?в та ?нших наземних хижак?в дозволило зм?ям сповна використати полювання на маленьких хребетних тварин в ранньому кайнозо?, тод? як вимирання морських рептил?й та великих риб могло створити умови для експанс?? зм?й у водн? екосистеми ^[58] . На суш? з'явилися г?гантськ? удави ? величезн? мадцо?ди , а в морях еволюц?онували г?гантськ? морськ? зм??. Приблизно 88% сучасних вид?в безхвостих (жаб) ? результатом адаптивного випром?нення ?хн?х трьох основних клад п?сля крейдового вимирання ^[18] . Костист? риби вибухово диверсиф?кувалися ^[17] , заповнюючи н?ш?, як? залишилися вакантними внасл?док вимирання. В епоху палеоцену та еоцену з'явилися групи в?трильникових , тунц?в, вугр?в та камбалопод?бних. Велик? зм?ни також спостер?гаються в палеогенових сп?льнотах комах. Багато груп мурах були присутн? ще в крейдовому пер?од?, але в еоцен? мурахи стали дом?нуючими та р?зноман?тними, з великими колон?ями. Метелики також ур?зноман?тнилися, можливо, щоб зайняти м?сце листо?дних комах, знищених внасл?док вимирання. Чисельн?сть розвинених терм?т?в Termitidae, здатних будувати кургани, також сутт?во зросла ^[59] .

Вважа?ться, що розм?ри т?ла виживших плацентарних ссавц?в спочатку еволюц?йно зб?льшувалися, дозволяючи ?м першими заповнювати еколог?чн? н?ш? п?сля вимирання, а розм?ри мозку почали зб?льшувалися лише п?зн?ше в еоцен? ^{[60] [61]} .

Досл?дження формац?? Саламанка св?дчать про те, що б?отичне в?дновлення в?дбувалося швидше в п?вденн?й п?вкул?, н?ж у п?вн?чн?й ^[62] .

• Масове вимирання

• The Impact Theory of Mass Extinction [ Арх?вовано 15 червня 2010 у Wayback Machine .] (англ.)
• Размышления о ≪редком событии≫ и связанных с ним представлениях в геологии (рос.)
• Уильям Нейпьер. Опасность комет и астероидов [ Арх?вовано 29 с?чня 2009 у Wayback Machine .] (рос.)