Коректу?ра (в?д лат. correctura  ? ≪виправлення≫, ≪пол?пшення≫) ? процес виправлення граматичних ? техн?чних помилок та недол?к?в, як в текстовому , так ? граф?чному матер?алах, п?дготовлених для розмноження друкарським (або будь-яким ?ншим) способом. У вужчому сенс? ? в?дтиснення з друкарського набору (див. Наб?рне виробництво ), призначене для внесення виправлень.

Традиц?йна коректура  ? галузь видавничо? практики, що пов'язана з виконанням коректорами виправлень у коректурних в?дбитках ? пробних за традиц?йними методиками та техн?ками.

Комп'ютерна коректура  ? коректура, в як?й процеси виправлення авторського чи видавничого ориг?налу в?дбуваються в його електронн?й верс?? ? з використанням в?дпов?дних можливостей програмного забезпечення.

Для коректури з наб?рно? форми на коректурних верстатах виготовляються пробн? коректурн? в?дтиснення. При зв?ренн? в?дтиснення з текстом ориг?налу виявляються помилки, як? можуть бути результатом неуважност? ? недостатньо? квал?ф?кац?? складача, неправильно? п?дготовки наб?рно? каси або несправностей в наб?рн?й машин?, а також низько? якост? самого ориг?налу; разом з орфограф?чними ? пунктуац?йними помилками в набор? можуть бути ? техн?чн? огр?хи.

Для позначення на в?дтисненн? виявлених помилок застосовують систему коректурних знак?в .

?снують чотири види коректур: друкарська; коректура видань, що випускаються по ориг?нал-макетах ; видавнича коректура ? коректура репродукц?йних друкарських форм. Друкарська ? додрукарська коректура видань по ориг?нал-макетах передбачають виправлення помилок в набор?, що виникли на вс?х стад?ях наб?рного процесу; видавницька коректура включа? виправлення автора, редактора ? техн?чного редактора; коректура репродукц?йних друкарських форм поляга? в зв?ренн? пробних однобарвних або багатобарвних в?дтиснень з ориг?налом (наприклад, картиною, що знаходиться в музе?) ? письмов?й вказ?вц? на берегах в?дтиснення (без спец?альних знак?в) виправлень, як? повинн? бути внесен? до форми (наприклад, п?дсилити або ослабити друкарськ? елементи на форм?).

Коректура ? ровесниця видавничо? справи . Коректування (як виправлення будь-яких напис?в) з'явилося з появою писемност?. У видавнич?й справ? протягом тисячол?ть в?дбувалися кардинальн? зрушення: зм?нювалися не т?льки системи письма, а й видавнич? матер?али (глина, пап?рус, пергамент, пап?р), форми видавничо? продукц?? (дощечки, сув?й, кодекс); удосконалювалися способи в?дображення ?нформац?? ( рукопис , друк на гутенберг?вському верстат?, подальший розвиток техн?ки ?, в?дпов?дно, основних ? спец?альних вид?в друку). А з поступом ус??? видавничо? справи, зв?сно, розвивалися ? прийоми виправлення помилок у виданнях.

Профес?я виправляча (коректора) була в?домою вже у Давньому Рим?: в тамтешн?х книжкових магазинах працювали люди, котр? за окрему платню виправляли замовнику текст придбано? книги.

У Високому Середньов?чч? у руських скриптор?ях працювали справники. Вони ≪справлялися≫ з ран?ше виконаними коп?ями книжки, яку потр?бно було переписати (тому й називалися справниками). З?ставляючи ?? вар?анти, справники обирали найоптимальн?ший, що ставав основним, а решту р?зночитань виписували на берегах книжки. Тож завдання справник?в були багатогранними: кр?м власне коректорсько? роботи, вони виконували ще й редакторську ? текстолог?чну. ?з початком друкарства профес?я справника наблизилася до редакторсько?. В ?пат??вському списку ≪Пов?ст? врем'яних л?т≫ його досл?дник Леон?д Махновець виявив виправлення коректурно-редакторського характеру, про як? зазначив у прим?тках до видання ≪Л?топис руський≫. Запис про под?? 1099  р. у л?топис? теж п?длягав виправленням, причому техн?ка ?х внесень почасти в?дм?нна:

А Святополк учинив раду з ляхами ? рушив до П?нська . В?н послав по в?йсько, ? прибув до Дорогобужа, ? д?ждався тут во?в сво?х, [?] п?шов на Давида до города [Володимира]. А Давид заперся в город?, над?ючись помоч? [д?стати] в лях?в проти Святополка, бо вони сказали були йому: ≪Якщо на тебе прийдуть руськ? княз?, то ми тоб? будемо пом?чниками≫. ? збрехали вони, бо взяли золото у Давида ? в Святополка. Святополк, отож, обступив город, а Давид [був] у город?.

В ?п. ≪и вь Святополка≫ видряпано ? викреслено, але помилково; у Лавр. ≪у Давида и у Святополка≫. Таким чином, коректурн? виправлення у руськ? рукописн? книги вносили, п?дчищаючи, видряпуючи, закреслюючи помилков? та дописуючи правильн? елементи.

У часи В?дродження, як ? в часи рукописно? книги, тексти виправляли не профес?онали-коректори, а найосв?чен?ш? люди, з глибокою мовною п?дготовкою. Вт?м, це явище можна зауважити й в ус? подальш? стол?ття. Наприклад, у XVIII ст. у Велик?й Британ?? коректурою займалися так? знаменитост?, як письменник О. Голдсм?т ? л?тературознавець С. Джонсон.

Однак, п?дкреслимо: зародження друкарства призвело до формування видавничих ? друкарських спец?ал?зац?й, ? в т?м числ? й коректорсько?. Так, Альд Мануц?й (1449?1515), засновник т. зв. ≪Ново? Академ??≫, з?брав 30 найкращих учених сучасност?, як? виправляли помилки у середньов?чних списках текст?в антично? класики. До ?хн?х обов'язк?в входила й коректура, ? це великою м?рою забезпечило досконал?сть альдин ? видань Альда Мануц?я. Тому прийнято вважати, що цей венец?анський видавець стояв б?ля виток?в коректури.

В епоху В?дродження книга стр?мко поширилися в ?вроп?, стала доступною широким верствам населення. Американськ? досл?дники Д. Брайант ? С. Томпсон стверджують: На початок XVI ст. в Зах?дн?й ?вроп? ?снувало понад 250 друкарських майстерень, що випускали понад 35 тис. р?зноман?тних видань загальним накладом в?д 15 до 20 млн прим?рник?в…

Такий розмах молодо? друкарсько? справи визначив потребу у сотнях видавничих прац?вник?в, а значить ? коректорах. У цей час посилюються ? фахов? вимоги до них. Наприклад, у Франц?? бажаючий вступити до рем?сничого цеху друкар?в повинен був не менше чотирьох рок?в ходити в учнях ? не менше трьох рок?в попрацювати за обраним фахом (складача, коректора тощо), також вивчити грецьку ? латинську мови, знатися на нормах морал? та рел?г??. На ?спит? за здобувача мали проголосувати хоча б три екзаменатори.

З початку XVII ст. розпочалося теоретичне осмислення коректорсько? профес??: у 1608  р. латинською мовою вийшла перша книжка з коректури ? ≪Ортотипограф?я≫ (≪правильне друкування≫). Тож у XVII ст. профес?я коректора остаточно в?докремилася в?д редакторсько?.

В?дтод? активно витворю?ться профес?ограма коректора, визначаються найпосутн?ш? риси його особистост?. Так, у Голланд?? у XVII ст. на коректорську працю брали т?льки ж?нок, оск?льки вони акуратн?ш? та менш самовпевнен?. А стол?ттям п?зн?ше в ≪Енциклопед??≫ знаменитих французьких просв?тител?в Д. Д?дро ? Ж. Д'Аламбера були окреслен? так? необх?дн? знання ? характеристики коректора: …щоб в?н знав бездоганно принаймн? ту мову, якою написана праця; те, що потребу? здоровий глузд у текст? будь-якого зм?сту; щоб в?н ум?в ставитися з недов?рою до сво?х знань; щоб в?н знав правопис ? пунктуац?ю.

На теренах Укра?ни остаточне розр?знення коректорсько? ? редакторсько? справи в?дбулося теж у XVII ст. У цей часу у друкарн? Ки?во-Печерсько? лаври працювали ≪столпоправител?≫, а у льв?вськ?й братськ?й друкарн? ? ≪дозорц?≫, як? зв?ряли гранки або верстку складеного тексту з ориг?налом ?"екземпляром", ≪списком≫ (його готували справники).

За св?дченням в?домого книгознавця О. Гус?во?, техн?ка внесення коректурних виправлень, якою послуговувалися тод?шн? укра?нськ? коректори, була, з одного боку, аналог?чною зах?дно?вропейськ?й, а з ?ншого ? сутт?во в?дм?нною в?д прийнято? у Правильн?й палат? московського Друкарського двору.

Рос?йськ? коректори у кожному прим?рнику накладу помилков? л?тери, склади заб?лювали, а виправлення вносили вручну, ? використовуючи штамп або вписуючи чорнилами правильний елемент. Цей спос?б внесення коректурних виправлень в укра?нських стародруках досл?дниця виявила лише один раз ? у ки?вському ≪Полуустав?≫ (1682). Вт?м, схожа техн?ка коректурних виправлень у виготовленому наклад? заф?ксована ? в Укра?н?: новгород-с?верський друкар Семен Явлинський ? льв?вський друкар Василь Ставницький вдавалися до наклейок, попередньо вискоблюючи у текст? помилков? елементи. Таким чином виправлен? помилки у новгород-с?верських виданнях ?. Галятовського ≪Скарбниця потребна≫ (1676); Д. Ростовського ≪Чуда Д?ви Мар??≫ (1677); льв?вському ≪?вангел??≫ (1704) та ?нших книгах згаданих друкарень.

Зазвичай же тогочасн? укра?нськ? коректори з друкарень Ки?во-Печерсько? лаври, Льв?вського братства, уневського Успенського та черн?г?вського Тро?цько-?лл?нського монастир?в чинили по-?ншому: вони не вносили виправлення безпосередньо у текст, а додавали до видань списки друкарських помилок, супроводжуючи ?х вибаченнями перед читачем.

У XVIII ст. ?вропейськ? в?яння далися взнаки також у тому, що по друкарнях Укра?ни поширилася назва профес?? ≪коректор≫.

У XIX ст. видавнича справа в Укра?н? пережила важкий тиск царсько? цензури. Тож, законом?рно, коректорська профес?я не була широко представлена в ус?х нечисленних видавничих структурах. Прим?ром, у 30-х рр. XIX ст. друкарня Ки?вського ун?верситету мала лише одного коректора, та й той був ≪сум?сником≫. Поглянемо на фрагмент ?з ≪Правил для управл?ння друкарнею ун?верситету Святого Володимира≫: При друкарн?, для ведення справ, перебува? канцелярський службовець вищого окладу, який заступа? також м?сце коректора ? одержу? жалування р?вном?рно з каси ун?верситету. Прим?тка. З розширенням обсягу роботи друкарн? може бути визначений окремий коректор.

У XIX ? на початку XX ст. в Укра?н? про сам процес коректування говорили не ≪читати коректуру≫, а ≪тримати коректуру≫. А опрацьовуван? п?д час коректування аркуш? здеб?льшого називали ≪коректою≫, а не ≪коректурою≫. Особисто тримали коректу найв?дом?ш? укра?нськ? вчен?, митц?, журнал?сти, видавц?.

С. ?фремов у 1924 р. у щоденнику нотував: 6 кв?тня. Дали мен? в корект? перечитати частину прац? Заславського про Драгоманова. Праця хороша, тон гарний ? помилок мало, та й т? др?бн?. 14 жовтня. Надто насунуло роботи. Словник, коректа Словника ? ≪Люборацьких≫, к?лька статей книги про Левицького, на терм?н дуже близький ? щоденна метушня в Академ??. Просто не знаю, за що хапатись ? як з усього того вискочу. 16 жовтня. Коректура й ?нша робота все доп?ка?.

У цей пер?од, поряд з друкарським ? видавничим коректорами, з'явилися вужч? фахи: коректор-зчитувач ? п?дчитувач, а також рев?з?йний коректор, що перев?ряв текст без ориг?налу. Отже, спектр коректорських спец?ал?зац?й склався ц?лковито.

У XX ст. видавництва, редакц?? ? друкарн? були немислим? без коректорсько? служби ? у радянських видавничих структурах працювали тисяч? коректор?в. Активно провадилася як видавнича, так ? друкарська коректура. Вже на початку 1920-х рр. набула розвитку система профес?йно? п?дготовки коректор?в: спочатку були започаткован? спец?альн? школи, а п?зн?ше й техн?куми.

Розгалужена система коректури обумовлювалася тим, що рукопис багато раз?в передруковувався: щонайменше дв?ч? ? у видавництв?, а пот?м ще одне складання (ручне, монотипне, л?нотипне) ? у друкарн?. А на вс?х етапах клав?атурного процесу, зрозум?ло, виникали численн? помилки.

Вимоги до коректор?в були надзвичайно високими, а особливо непростимими вважалися ≪?деолог?чн?≫ помилки. Так, з роботи зв?льняли за один перенос чи переставлену л?теру,? якщо через них виникали ≪крамольн?≫ насл?дки. Наприклад, залишили у складанн? ≪Бри-гади комун?стично? прац?≫, ≪Леон?д ?лл?ч Брехн?в≫, ≪мраксизм≫, ≪?сторична промова Г?тлера≫ зам?сть ≪?стерична промова Г?тлера≫ ? ? коректор шукав нову роботу. Отож друкарськ? та видавнич? коректорати забезпечували майже стов?дсоткове вичитування ориг?налу.

У XX ст., ?з метою оптим?зац?? редакц?йно-видавничого процесу, почали застосовувати безгранковий метод (з пропущеним етапом коректури в гранках). ?нший, економ?чний, стимул до швидко? та ефективно? прац? учасник?в видавничого процесу ? штрафи за необх?дн?сть зайво? коректури ?, в?дпов?дно, додатков? виправлення. Однак, реальне скорочення клав?атурних процес?в ? пришвидшення внесення будь-яких виправлень у складання в?дбулося т?льки з комп'ютеризац??ю видавничо? справи. В?дтак, кр?м традиц?йно?, з'явилася комп'ютерна коректура. ? це стало новою в?хою в ?стор?? ц??? видавничо? спец?альност?.

Коректура ? чи не найконсервативн?ша царина видавничо? практики, що зумовлю?ться, з одного боку, нормуванням л?тературно? мови, а з ?ншого ? побутуванням ц?ло? низки оф?ц?йних документ?в, спрямованих на регламентац?ю редакц?йно-видавничого процесу. З перших десятил?ть XX ст. активно розвива?ться стандартизац?я видавничо? продукц??: приймаються в?дпов?дн? державн? стандарти, розроблюються ?нструкц??. Зв?сно, дотикалися вони ? коректури.

Як бачимо з цього стислого ?сторичного екскурсу, коректура розвивалася поступово ? невпинно, орган?чно перебуваючи у систем? видавничо? справи. Поява друкарських верстат?в, п?зн?ше ? розвиток парку друкарських машин, винайдення комп'ютера, що призвело до революц?йних зм?н як у видавничих, так ? пол?граф?чних технолог?ях, ? все це позначалося на коректур?. З удосконаленням комп'ютерно? техн?ки ?? виконання не т?льки скорочувалося за обсягом ? часом, але й набувало нових форм буття ? до коректора-людини долучилася машина ?з л?нгв?стичним програмним забезпеченням.

Сучасний стан коректорсько? справи однозначно оц?нити неможливо. Звичайно, у великих розвинутих видавництвах ?снують потужн? коректорати, але б?льш?сть невеликих видавництв, а також редакц?й газет, журнал?в намагаються за рахунок посади коректора зекономити. Профес?йн? обов'язки коректор?в найчаст?ше виконують техн?чн? редактори. Але це ? неправильно, тому що коректор ? техн?чний редактор мають р?зну спец?ал?зац?ю, виправляють р?зн? помилки. Насл?док тако? ≪економ??≫ очевидний ? у газетах, а ще г?рше у книжках трапляються так? абсурдн? помилки, що ?нод? нав?ть ста? страшно. Ц? помилки н?би вияв неповаги й халатного ставлення до майбутнього читача. ^[1]

Важливим етапом у розвитку коректури стала комп'ютеризац?я видавничого процесу, що допомогло значно скоротити пер?од п?дготовки видань до випуску. Але поява численних допом?жних програм для коректор?в та редактор?в зумовила б?льш неуважне ?х ставлення до сво?х профес?йних обов'язк?в. Але ж комп'ютерн? програми ?нод? не бачать або створюють дуже жахлив? помилки (перекручують ?мена, пр?звища, слова, нав?ть зм?нюють зм?ст речень):

Слово ≪коректор≫ ? латинського походження ( corrector  ? ≪той, хто виправля? друкарськ? помилки при п?дготовц? видання≫). Окр?м видавництва посада коректора в?ддавна ≪прописалася≫ також у друкарн?. Сол?дне пол?граф?чне п?дпри?мство, яке дба? про високу репутац?ю серед пост?йних ? нових замовник?в, прагне мати в себе представника цих редакторських профес?й, щоб уникнути можливих помилок на завершальному етап? виготовлення видавничого продукту.

У видавництв? коректор (або ц?ла коректорська служба) працю? п?д безпосередн?м кер?вництвом головного редактора.

До найголовн?ших функц?ональних обов'язк?в коректора належать:

• зр?вняння видавничого ориг?налу з авторським п?сля внесення редакторських правок;
• усунення орфограф?чних, пунктуац?йних помилок, буквених неточностей та техн?чних огр?х?в верстки;
• ун?ф?кац?я тексту;
• виявлення смислових, лог?чних стил?стичних та фактолог?чних помилок;
• зв?ряння цитат ? використаних текст?в за першоджерелами;
• уважне читання специф?чних елемент?в тексту (висновк?в, деф?н?ц?й, дат, чисел, ?мен);
• спец?альна зв?рка з ориг?налом;
• перев?рка правильност? побудови таблиць, рисунк?в ? креслень, в?дпов?дн?сть ?х п?дпис?в до коментування в текст?;
• перев?рка вих?дних в?домостей в останн?й п?дписн?й верстц?;
• зв?ряння сигнального прим?рника;
• зв?ряння ?дентичност? назв, розд?л?в, параграф?в тощо;
• стеження за правильною розбивкою тексту на абзаци, особливо в останн?й верстц?.

• ≪Сучасний тлумачний словник укра?нсько? мови≫ за редакц??ю Дуб?чинського В. В.
• ≪Коректура≫ Тетяни Крайн?ково?.
• ≪?стор?я видавничо? справи≫ Миколи Тимошика.
• ≪?стор?я укра?нського друкарства≫ ?вана Ог??нка.

• Коректура [ Арх?вовано 7 с?чня 2009 у Wayback Machine .] у Велик?й радянськ?й енциклопед?? (рос.)
• Былинский К. И., Жилин А. Н. Справочная книга корректора. ? М., 1960.
• Каменецкий Л. М., Козоровицкая И. С., Тяпкин Б. Г. Корректура. ? М., 1966.
• Пол?граф?я та видавнича справа [Текст]: рос.-укр. тлумачний слов. / уклад. : Б. В. Дурняк , О. В. Мельников , О. М. Василишин , О. Г. Дячок; [Авт.] перед. сл. Г. ?. Миронюк; М-во осв?ти ? науки Укра?ни; рец. : А. К. Дорош, Р. Г. ?ванченко, Е. Т. Лазаренко , Я. ?. Чехман . ? Льв?в: Аф?ша, 2002. ? 456 с. ? Б?бл?огр.: с. 439?450. ? ISBN 966-7760-79-0 .
• Справочная книга автора [Текст] / [Авт.] передисл. и сост. А. В. Мельников ; [М-во образования и науки Украины. Науч.-метод. центр высшего образования]; рец. : Ю. Э. Финклер, Л. Е. Сухомлин. ? Сумы: Ун-тская кн., 2004. ? 398 с. ? Библиогр.: с. 391?396. ? ISBN 966-680-151-5 .
• Технолог?я набору та верстки [Текст]: навч. пос?б. / Д. В. Василишин, О. М. Василишин ; за ред. О. В. Мельникова ; рец.: О. М. Величко , М. С. Антоник , Ю. Ц. Жидецький. ? Льв?в : Укр. акад. друкарства , 2011. ? 272 с. ? 300 пр. ? ISBN 978-966-322-190-8 .
• Феллер М. Д., Кв?тко I. С, Шевченко М. Г.  Дов?дник коректора. ? Харк?в: Книжкова палата УРСР, 1972. ? 408 с.

• 525/mode/1up?view=theater Вичитка; Коректа, або Коректура  // Л?тературознавча енциклопед?я  : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. ?. Ковал?в . ? Ки?в : ВЦ ≪Академ?я≫ , 2007. ? Т. 1 : А ? Л . ? С. 179; 525.

Цю статтю треба в?к?ф?кувати для в?дпов?дност? стандартам якост? В?к?пед?? . Будь ласка, допомож?ть додаванням доречних внутр?шн?х посилань або вдосконаленням розм?тки статт? . (Лютий 2011)