Концерт
(в?д
лат.
concerto
? змагаюсь) ? тв?р, в основ? якого лежать принципи протиставлення звучання окремих груп виконавц?в, або виконавського колективу ? сол?ста.
Перш? згадки про жанр датуються початком
XVI стол?ття
; найб?льш рання з в?домих публ?кац?й концерт?в ? багатохорн? ≪Concerti≫
A.
?
Дж. ?абр?ел?
(1587) з характерними для
венец?йсько? школи
просторовими ефектами. ?нший р?зновид концерту, що розрахований на малий вокальний склад у супровод?
basso continuo
, був створений Л. В?аданою. Традиц?? концертування ? вза?мод?? хорових мас ? були продовжен? у вокальн?й музиц?
Г. Шютца
,
С. Шейдта
,
?. Г. Шейна
,
А. Гаммершм?дта
,
Й. С. Баха
та ?нших. З початку XVII стол?ття жанр концерту широко використовувався в укра?нськ?й (з к?нця XVII стол?ття також у рос?йськ?й) вокальн?й церковн?й музиц? ? багатоголосому
партесному сп?в?
. Не сл?д плутати
партесний концерт
XVII ? першо? половини XVIII ст., який належить доб? Бароко, ?з
хоровим концертом
в укра?нськ?й та рос?йськ?й музиц? доби Класицизму (2-га половина XVIII ст.). Визначн? шедеври у жанр? хорового концерту
XVIII стол?ття
належать
М. С. Березовському
,
Д. С. Бортнянському
,
А. Л. Веделю
.
Принцип концертування як д?алогу сол?ст?в в ?нструментальн?й музиц? визначився в
тр?о-сонат?
й поширився на ?нш? ?нструментальн? склади (
concerti da chiesa
,
concerti da camera
). У А. Страделли уперше явно нам?тилося розходження м?ж групою, що концерту? (
concertino
) ? вс?м складом (
concerto grosso
); у подальшому назва ≪concerto grosso≫ поширилося на весь тв?р.
3-частинну структуру концерт?в (сп?вв?дношення частин: швидко ? пов?льно ? швидко) встановив
А. В?вальд?
, як? стали ор??нтиром для роб?т
Й. С. Баха
?
Г. Ф. Генделя
, що визначили розвиток фортеп?анного концерту. Гендель створив також органний концерт. У розвитку докласичного концерту значну роль з?грали твори син?в Й. С. Баха, композитор?в
мангеймсько? школи
.
Класична структура концерту остаточно затвердилася у творчост? композитор?в
в?денсько? класично? школи
(
Й. Гайдна
,
В. А. Моцарта
,
Л. Бетховена
). Концертний цикл 2-? половини XVIII- початку XIX ст., як правило, включав 3 частини (без
менуету
або
скерцо
, типових для сонатно-симфон?чного циклу). Для 1-? частини концерту, як правило
сонатного allegro
, характерна подв?йна
експозиц?я
(оркестра ? сол?ста). Частини концерту мають каденц?? сол?ста.
В XIX стол?тт? з'явилися одночастинн? (
Ф. Л?ст
) ? 4-частинн? (
Й. Брамс
) концерти. В процес? еволюц?? концерту, най?стотн?шою була його вза?мод?я ?з
симфон??ю
, у результат? яко? виник тип концертно? симфон??. В XX стол?тт? до жанру концерт?в зверталися найв?дом?ш? композитори ?
М. Равель
,
Б. Барток
,
?. Ф. Страв?нський
,
С. Прокоф'?в
,
Д. Шостакович
,
А.. ?Шенберг
,
А. Берг
,
А. Веберн
,
В. Лютославський
?з укра?нських композитор?в ?
Б. Лятошинський
,
Л. Ревуцький
,
?. Карабиць
,
М. Скорик
.
Протягом XVIII?XX стол?ть були створен? концерти практично для вс?х ≪класичних≫ ?вропейських ?нструмент?в ?
фортеп?ано
,
скрипки
,
в?олончел?
,
альта
? нав?ть
контрабаса
(перш за все концерти
Карла Д?ттерсдорфа
?
Джованн? Боттез?н?
),
дерев'яних
?
м?дних
духових. ?снують також твори, як? не ? концертами формально, але як? мають риси цього жанру, наприклад
Турангал?ла-симфон?я
або Концерт для оркестру
Бела Бартока
, в якому, як ? в старовинному р?п?ено концерт?, в?дсутн? виконуюч? соло ?нструменти.
Отримав також поширення жанр концерту для оркестру (
Б. Барток
,
В. Лютославський
,
?. Карабиць
).