Кольоровим к?ноф?льмом назива?ться як неекспонована кольорова фотопл?вка у формат?, придатному для використання у к?нокамер?, так ? готовий к?ноф?льм, який використову?ться в проектор? ? м?стить кольоров? зображення.

Перша кольорова к?нематограф?я була створена за допомогою адитивно? системи кольор?в, яку запатентував Едвард Реймонд Тернер у 1899 роц? та випробувана в 1902 роц?. ^[1] Спрощена адитивна система Kinemacolor була усп?шно комерц?ал?зована в 1909 роц?. Ц? ранн? системи використовували чорно-б?лу пл?вку для фотографування та проекц?ювання двох або б?льше елемент?в зображень через р?зноман?тн? кольоров? ф?льтри.

У 1930-х роках були вперше використаний субтрактивний кольоровий процес. Метод в?дтворення кольор?в, при якому б?ле св?тло посл?довно проходить через два або б?льше зображень, кожне з яких пофарбоване в кол?р, який поглина? (в?дн?ма?) область видимого спектру, що пропуска?ться ?ншими. ^[2] При використан? цього процесу застосовували чорно-б?лу пл?вку для зйомок к?лькох вих?дних зображень ?з кольоровим ф?льтром, але к?нцевим продуктом був багатокол?рний друк, який не потребував спец?ального проекц?йного обладнання. До 1932 року, коли було представлено тристр?чковий Technicolor, комерц?ал?зован? субтрактивн? процеси використовували лише два кольоров? компоненти та могли в?дтворювати лише обмежений д?апазон кольор?в.

У 1935 роц? було представлено Kodachrome , а пот?м Agfacolor у 1936 роц?. Ц? пл?вки були призначен? в основному для аматорських домашн?х ф?льм?в. Це були перш? пл?вки типу ≪суц?льно? дор?жки≫, покрит? трьома шарами р?зночутливо? ??до кольору емульс??. Саме ?х зазвичай мають на уваз?, коли використовують словосполучення ≪кольорова пл?вка≫. К?лька кольорових пл?вок, як? ще виготовлялися в 2020-х роках, належали до такого типу. Перш? кольоров? негативн? пл?вки та в?дпов?дн? пл?вки для друку були модиф?кованими верс?ями цих пл?вок. Вони були представлен? приблизно в 1940 роц?, але широко використовуватися для комерц?йного виробництва к?ноф?льм?в почали лише на початку 1950-х рок?в. В США, зазвичай використовували пл?вку Eastmancolor в?д компан?? Eastman Kodak , але студ?я або к?новиробник часто зам?нювали цю назву торгово? марки на ?ншу, наприклад на ≪WarnerColor≫.

К?но стр?чка була дом?нуючою основою для к?нематограф?? до 2010-х рок?в, а пот?м вона була зам?нена цифровим форматом к?нематографа. ^[3]

Перш? к?ноф?льми зн?малися використовуючи просту однор?дну фотоемульс?ю, яка давала чорно-б?ле зображення, тобто зображення у в?дт?нках с?рого кольору у д?апазон? в?д чорного до б?лого кольор?в, в?дпов?дно до ?нтенсивност? св?тла кожно? точки об'?кта, який зн?мали. У такий спос?б було заф?ксовано св?тло, т?нь, форму та рух, але не кол?р.

У кольорових к?ноф?льмах також ф?ксу?ться ?нформац?я про кол?р св?тла в кожн?й точц? зображення. Це робиться шляхом анал?зу видимост? спектру кольор?в (зазвичай трьох, як? зазвичай називають дом?нуючими кольорами: червоний, зелений ? син?й) на дек?лькох областях ? запису кожно? тако? област? окремо.

Сучасн? кольоров? пл?вки роблять це за допомогою трьох шар?в фотограф?чно? емульс?? р?зних кольор?в, як? нанесен? на одну ? ту саму частину пл?вки. Ранн? процеси використовували кольоров? ф?льтри для зн?мання кольорових компонент?в, як повн?стю окремих зображень (наприклад, три стр?чки Technicolor) або сум?жних м?кроскоп?чних фрагмент?в зображення (наприклад, Dufaycolor) в одношаров?й чорно-б?л?й емульс??.

Кожен знятий кольоровий компонент, спочатку ф?ксувався, як безбарвний запис ?нтенсивност? св?тла в частин? спектру. Пот?м в?н оброблявся для створення прозорого зафарбованого зображення у кольор?, який по?днувався з забарвленням св?тла, який було записано. Накладен? зафарбован? зображення по?днувалися, щоб синтезувати ориг?нальн? кольори методом субтрактивного кольору. У деяких ранн?х кольорових процесах (наприклад, Kinemacolor) компонентн? зображення залишалися у чорно-б?лому формат? та проектувалися через кольоров? ф?льтри для синтезу ориг?нальних кольор?в методом адитивного кольору.

Найперш? в?деозаписи були ортохроматичними ? записували син? та зелене св?тло, але не червоне. Для запису ус?х трьох спектральних областей необх?дно було зробити пл?вку панхроматичною. Оск?льки ортохроматична пл?вка не дозволяла зн?мати в кольор?, перш? кольоров? пл?вки використовували ан?л?нов? барвники для створення штучного кольору. Ф?льми, розфарбован? вручну, з'явилися в 1895 роц? разом ?з намальованим вручну ф?льмом ≪Танцем Аннабель≫ Томаса Ед?сона.

Багато к?нематограф?ст?в перш? десять рок?в також певною м?рою використовували цей метод. Жорж Мель?с пропонував розмальован? вручну сво? власн? ф?льми за додаткову плату пор?вняно з чорно-б?лими верс?ями, як наприклад ф?льм ≪Подорож? на М?сяць≫ (1902). Двадцять одна ж?нка в Монтре? ^[4] розмальовувала р?зн? частини ф?льму кадр за кадром, методом виробничо? л?н??. ^[5]

Перший комерц?йно усп?шний процес кольорового трафарету був представлений у 1905 роц? Сегундо де Чомоном, який працював на Pathe Freres . Pathe Color, перейменована на Pathechrome у 1929 роц?, стала одн??ю з найточн?ших ? найнад?йн?ших систем фарбування трафарет?в. В?н включав ориг?нальний друк пл?вки з вир?заними пантографом частинами у в?дпов?дних зонах ^[4] на фарбувальн?й машин? з просоченими барвником оксамитовими валиками. ^[6] П?сля виготовлення трафарету для ц?ло? пл?вки, його по?днували ?з частиною, яку потр?бно було розфарбувати, ? пропускали на висок?й швидкост? (60 фут?в на хвилину) через фарбувальну машину. Процес повторювався для кожного набору трафарет?в, що в?дпов?дали одному ?з кольор?в, найчаст?ше загальна к?льк?сть складала ш?сть кольор?в. До 1910 року на фабриц? Pathe у В?нсенн? працювало понад 400 ж?нок, як? працювали майстрами трафарет?в. Pathechrome виробляли протягом 1930-х рок?в. ^[4]

Техн?ка колорування пл?вки була б?льш поширена, вона з'явилася на початку 1910-х рок?в. Ця техн?ка передбачала процес, п?д час якого або емульс?я, або основа пл?вки фарбуються, надаючи зображенню однор?дний монохроматичний кол?р. Цей процес був популярний п?д час н?мо? епохи, коли певн? кольори використовувалися для певних наративних ефект?в (червоний для сцен з вогнем, син?й для ноч? тощо). ^[5]

?снував також ?нший процес, який назива?ться тонування, при якому частинки ср?бла в пл?вц? зам?нювалися на сол? метал?в або протравлюючих барвник?в. Це створю? кол?рний ефект, у якому темн? частини зображення зам?нюються кольором (наприклад, чорно-б?лий ста? синьо-б?лим). Колорування ? тонування ?нод? використовувалися разом. ^[5]

У Сполучених Штатах гравер ?з Сент-Лу?са Макс Гандш?гль ? оператор Елв?н В?кофф створили Кольоровий процес Handschiegl, екв?валент трафаретного процесу з додаванням кольору, який вперше використано у ф?льм? ≪Ж?нка-Жоанна≫ (1917) режисера Сес?ла Б. ДеМ?ля та використано в сценах спецефект?в для ф?льму ≪ Привид опери ≫ (1925). ^[4]

У 1929 роц? компан?я Eastman Kodak представила власну систему попередньо в?дт?нених чорно-б?лих пл?вок п?д назвою Sonochrome. Л?н?йка Sonochrome включала пл?вки, в?дт?нен? в с?мнадцять р?зних кольор?в, включаючи Peachblow, Inferno, Candle Flame, Sunshine, Purple Haze, Firelight, Azure, Nocturne, Verdante, Aquagreen, ^[7] Caprice, Fleur de Lis, Rose Doree та Argent нейтрально? щ?льност?, як? не давали екрану стати надм?рно яскравим п?д час переходу на чорно-б?лу сцену. ^[4]

Колорування й тонування продовжували використовуватись ? в епоху звуку. У 1930-х ? 1940-х роках деяк? зах?дн? ф?льми оброблювалися сеп??ю , щоб створити ефект старих фотограф?й. Колорування було використано ще в 1951 роц? у науково-фантастичного ф?льму Сема Ньюф?лда ≪Втрачений континент≫ для зелених сцен про загублений св?т. Альфред Х?чкок використовував форму ручного фарбування для помаранчево-червоного вибуху п?столета на публ?ц? в ф?льм? ≪Заворожений≫ (1945). ^[4] Sonochrome в?д Kodak та под?бн? попередньо тонован? пл?вки все ще вироблялися до 1970-х рок?в.

У друг?й половин? 20-го стол?ття Норман Макларен, який був одним ?з п?онер?в ан?мац?йного к?но, створив к?лька ан?мац?йних ф?льм?в, у яких в?н безпосередньо вручну малював зображення, на кожному кадр? ф?льму. Одними з попередник?в кольорового ручного малювання кадру за кадром були ?спанець Сегундо де Чомон ? його дружина Жуль?нна Мать?, як? були близькими конкурентами Мель?са.

Колорування поступово вит?снялося техн?кою натурального кольору.

Принципи, на яких базу?ться кольорова зйомка, були вперше запропонован? шотландським ф?зиком Джеймсом Клерком Максвеллом у 1855 роц? та представлен? в Лондонському корол?вському товариств? в 1861 роц?. ^[4] На той час було в?домо, що св?тло м?стить спектр р?зних за довжиною хвиль, як? сприймаються як р?зн? кольори, оск?льки вони поглинаються ? в?дбиваються природними об'?ктами. Максвелл виявив, що вс? природн? кольори в цьому спектр?, як? сприйма? людське око, можуть бути в?дтворен? за допомогою адитивних комб?нац?й трьох основних кольор?в ? червоного, зеленого та синього, ? як?, при зм?шуван? в р?вн?й к?лькост?, виробляють б?ле св?тло. ^[4]

М?ж 1900 ? 1935 роками було представлено десятки систем природного кольору, хоча лише деяк? з них були усп?шними. ^[7]

Перш? системи кольор?в, як? з'явилися в к?но, були адитивними системами кольор?в. Адитивне забарвлення було практичним, оск?льки не було необх?дност? в спец?альних кольорових пл?вках. Чорно-б?лу пл?вку можна було обробляти та використовувати як для зйомок, так ? при проектуванн? зображення. Р?зноман?тн? додатков? системи спричиняли використання кольорових ф?льтр?в як на к?нокамер?, так ? на проектор?. Адитивний кол?р дода? св?тло основних кольор?в у р?зних пропорц?ях до проектованого зображення. Через обмежен? просторов? можливост? запису зображень на пл?вку, а п?зн?ше ? через в?дсутн?сть камери, яка могла б записувати б?льше двох стр?чок пл?вки одночасно, б?льш?сть перших кольорових систем к?нозображення складалися з двох кольор?в, часто червоного та зеленого або червоного та синього. ^[5]

Перша трикол?рна адитивна система була запатентована в Англ?? Едвардом Реймондом Тернером у 1899 роц?. ^[8] Вона використовувала обертовий наб?р червоного, зеленого та синього ф?льтр?в для зняття трьох кольорових компонент?в один за одним на трьох посл?довних кадрах панхроматично? чорно-б?ло? пл?вка. Готовий ф?льм проектували через аналог?чн? ф?льтри для в?дновлення кольору. У 1902 роц? Тернер зняв тестовий в?деоматер?ал, щоб продемонструвати свою систему, але проектування зображення виявилося проблематичним через точн?сть запису (в?дпов?дност?) трьох окремих елемент?в кольору, необх?дних для отримання прийнятних результат?в. Через р?к Тернер помер, так ? не встигнувши усп?шно представити в?дзнятий матер?ал. У 2012 роц? куратори Нац?онального музею мед?а в Бредфорд? , Великобритан?я, скоп?ювали ориг?нальну н?тратну пл?вку спец?ального формату на чорно-б?лу 35-м?л?метрову пл?вку, яку пот?м сканували в цифровий в?деоформат за допомогою телек?нопроектору. Нарешт?, цифрова обробка зображень була використана для вир?внювання та об'?днання кожно? групи з трьох кадр?в в одне кольорове зображення. ^[9] У результат? ц? ф?льми 1902 року стали доступними для перегляду в повному кольор?. ^[10]

Використання кольорово? зйомки, яка мала комерц?йний усп?х почалося з Kinemacolor, який вперше був продемонстрований у 1906 роц?. ^[6] Це була двокол?рна система, створена в Англ?? Джорджем Альбертом См?том ? просувалась першопрох?дцем к?но Чарльзом Урбаном The Charles Urban Trading Company у 1908 роц?. Kinemacolor був використаний для сер?? ф?льм?в, включаючи документальний ф?льм ≪З нашим королем ? королевою через ?нд?ю≫ , що зображу? Дел? Дурбар (також в?домий як ≪Дурбар у Дел?≫ , 1912), який був знятий у грудн? 1911 року. Процес Kinemacolor складався з чергування кадр?в спец?ально чутливо? чорно-б?ло? пл?вки, експонованих з? швидк?стю 32 кадри в секунду через обертовий ф?льтр в якому в?дпов?дно чергувалися червон? ? зелен? област?. Створений ф?льм проектувався через аналог?чн? червон? та зелен? ф?льтри, що чергувалися, з однаковою швидк?стю. Сприйнятий д?апазон кольор?в був результатом зм?шування окремих червоних ? зелених зображень, що чергуються. ^{[5] [11]}

В?льям Фр?зе-Гр?н винайшов ?ншу адативну систему кольор?в п?д назвою Biocolour, яку розробив його син Клод Фр?зе-Гр?н п?сля смерт? В?льяма в 1921 роц?. В?льям подав до суду на Джорджа Альберта См?та, стверджуючи, що процес Kinemacolor порушу? патенти його Bioschemes, Ltd.; в результат? патент См?та було скасовано в 1914 роц?. ^[4] ? Kinemacolor, ? Biocolour мали проблеми з ≪об?дком≫ або ≪ореолом≫ зображення, через те, що окрем? червон? та зелен? зображення не повн?стю зб?галися. ^[4]

За сво?ю природою ц? адативн? системи були дуже темними. Поглинання зад?яними кольоровими ф?льтрами проекц?йного св?тла означало, що лише незначна частина цього св?тла фактично потрапляла на екран, в результат? чого зображення було тьмян?шим за типове чорно-б?ле зображення. Чим б?льшим був екран, тим темн?ше було зображення. З ц??? та ?нших причин до початку 1940-х рок?в в?д використання адитивних процес?в для к?нотеатр?в майже повн?стю в?дмовилися, хоча методи адативност? кольор?в використовуються в ус?х системах кольорового в?део та комп'ютерного в?дображення, нав?ть сьогодн?. ^[5]

Перший практичний процес субтрактивного кольору був представлений Kodak як ≪Kodachrome≫, назва, використана через двадцять рок?в для зовс?м ?ншого та набагато б?льш в?домого продукту. Знят? за допомогою ф?льтра червон? та синьо-зелен? матер?али були надрукован? на лицьов?й та задн?й частин? одн??? стр?чки чорно-б?ло? дубльовано? пл?вки. П?сля прояву отриман? ср?бн? зображення виб?лювали та зам?нювали кольоровими барвниками, червоними з одного боку та блакитними з ?ншого. Пари накладанн? зображень барвник?в в?дтворювали потр?бний, але обмежений д?апазон кольор?в. Першим ф?льмом Kodak з цим процесом був короткий сюжет п?д назвою ≪З приводу $1000≫ (1916). Хоча ?х дубльована пл?вка стала основою для к?лькох комерц?ал?зованих процес?в двокол?рного друку, методи створення зображення та кол?рного тонування за процесом Kodak, мало використовувалися.

Першим по-справжньому усп?шним субтрактивним кольоровим процесом була Призма В?льяма ван Дорена Келл?, ^[12] кольоровий процес, який вперше був представлений в Американському музе? природно? ?стор?? в Нью-Йорку 8 лютого 1917 року. ^{[13] [14]} Призма почалася в 1916 як адитивна система, под?бна до Kinemacolor.

Однак п?сля 1917 року Келл? переосмислив цей процес як субтрактивний, створивши за к?лька рок?в короткометражн? ф?льми, так? як ≪Everywhere With Prizma≫ (1919) ? ≪A Prizma Color Visit to Catalina≫ (1919), перш н?ж випустити так? повнометражн? ф?льми, як документальний ф?льм ≪Bali the Unknown≫ . (1921), ≪Славетна пригода≫ (1922) ? ≪Венера п?вденних мор?в≫ (1924). Рекламний короткометражний ф?льм Prizma п?д назвою ≪Збирач? сонячного св?тла≫ (1921), знятий для Del Monte Foods, доступний на DVD у Treasures 5 The West 1898?1938 Нац?онального фонду збереження ф?льм?в.

Винах?д Prizma прив?в до сер?? под?бних процес?в кольорового друку. У ц?й двопакетн?й кольоров?й систем? використовувалися дв? стр?чки пл?вки, що проходили через камеру, одна записувала червоне, а друга ? синьо-зелене св?тло. Коли чорно-б?л? негативи друкували на дубльован?й пл?вц?, кольоров? зображення пот?м тонували червоним ? син?м, створюючи фактично субтрактивний кольоровий друк.

Леон Форест Дуглас (1869?1940), засновник Victor Records, розробив систему, яку в?н назвав Naturalcolor, ? вперше продемонстрував короткий тестовий ф?льм, знятий 15 травня 1917 року у сво?му будинку в Сан-Рафаел?, Кал?форн?я. ?диний повнометражний ф?льм, який, як в?домо, було знято в цьому процес?, ≪Ловлячи Амура≫ (1918) ? з Рут Роланд у головн?й рол? та еп?зодичними ролями Мер? П?кфорд ? Дугласа Фербенкса ? зн?мали в район? озера Лагун?тас в окруз? Мар?н, Кал?форн?я. ^[15]

П?сля експеримент?в з адитивними системами (включно з камерою з двома д?афрагмами, одн??ю з червоним ф?льтром, ?ншою ?з зеленим ф?льтром) з 1915 по 1921 р?к доктор Герберт Калмус, доктор Ден?ел Комсток ? механ?к В. Бертон Вескотт розробили субтрактивну систему кольору для Technicolor. Система використовувала розс?ювач променя в спец?ально модиф?кован?й камер?, щоб посилати червоне ? зелене св?тло на сус?дн? кадри одн??? стр?чки чорно-б?ло? пл?вки. З цього негативу використовувався друк ?з пропуском (процес при якому видаляються певн? кадри ф?льму, щоб його можна було в?дтворити з нижчою частотою кадр?в за секунду, тод? д?я не здаватиметься надто пов?льною), щоб надрукувати кадри кожного кольору безперервно на пл?вц? з товщиною вдв?ч? звичайно? основи. Обидв? роздрук?вки були х?м?чно в?дт?нен? до приблизно вза?модоповнюючих в?дт?нк?в червоного та зеленого, ^[6] пот?м ?х об'?днували спинаю до спини, в одну стр?чку пл?вку. Першим ф?льмом, у якому застосовувався цей процес, був The Toll of the Sea (1922) з Анною Мей Вонг у головн?й рол?. Мабуть, найб?льш амб?тним ф?льмом, який використовував його, був ≪Чорний п?рат ≫ (1926), головну роль у якому зняв Дуглас Фербенкс.

П?зн?ше цей процес був удосконалений за допомогою включення барвник?в, що дозволило перенести барвники з обох кольорових матриць в одну роздрук?вку, уникнувши к?лькох проблем, як? стали очевидними при об'?днанн? останн?х, ? дозволивши створити к?лька роздрук?вок з одн??? пари матриць. ^[5]

Рання система Technicolor використовувалася к?лька рок?в, але це був дуже дорогий процес: зйомка коштувала втрич? б?льше, н?ж чорно-б?ла, а витрати на друк були не дешевшими. До 1932 року зйомка кольорового к?но майже не зд?йснювалася великими студ?ями, поки Technicolor не розробила новий прогрес для запису вс?х трьох основних кольор?в. Використовуючи спец?альний дихро?чний розс?ювач променя, оснащений двома 45-градусними призмами у форм? куба, призми в?дхиляли св?тло в?д л?нзи та розд?ляли на два шляхи, щоб експонувати кожен ?з трьох чорно-б?лих негатив?в (по одному для запису щ?льност? червоного, зеленого та синього кольор?в). ^[16]

Пот?м три негативи були надрукован? на желатинових матрицях, як? також повн?стю виб?лювали зображення, вимиваючи ср?бло та залишаючи лише желатиновий запис зображення. Отриманий в?дбиток, що склада?ться з 50 % щ?льност? в?дбитка чорно-б?лого негативу для зелено? стр?чки запису, включно з? звуковим супроводом, був в?дбитий ? оброблений протравлюючими барвниками, щоб допомогти в процес? просочування. Матриц? для кожно? стр?чки покривали додатковим барвником (жовтим, блакитним або пурпуровим), а пот?м кожну посл?довно об'?днували п?д високим тиском ?з приймачем, який вбирав ? утримував барвники, як? разом в?дтворювали ширший спектр кольор?в, н?ж попередн? технолог??. ^[17] Першим ан?мац?йним ф?льмом ?з трикол?рною системою був ≪Кв?ти ? дерева≫ Уолта Д?снея (1932), першим короткометражним ф?льмом у прямому еф?р? була ≪Кукарача≫ (1934), а першим повнометражним ? ≪Бекк? Шарп≫ . (1935 р?к). ^[6]

Gasparcolor, односмугова 3-кол?рна система, була розроблена в 1933 роц? угорським х?м?ком доктором Белою Гаспаром.[17]

Справжн?й поштовх для кольорових пл?вок ? майже негайний перех?д в?д чорно-б?лого виробництва майже до повн?стю кольорового к?номатографу стався через поширен?сть телебачення на початку 1950-х рок?в. У 1947 роц? лише 12 в?дсотк?в американських ф?льм?в було знято в кольор?. До 1954 року ця к?льк?сть зросла до б?льше н?ж 50 в?дсотк?в. ^[4] Зростанню кольорових пл?вок також сприяла антимонопол?зац?я Technicolor на виробництво пл?вки.

У 1947 роц? М?н?стерство юстиц?? Сполучених Штат?в подало антимонопольний позов проти Technicolor за монопол?зац?ю кольорово? к?нематограф?? (хоча конкуруюч? процеси, так? як Cinecolor ? Trucolor, широко використовувалися). У 1950 роц? федеральний суд зобов'язав Technicolor вид?лити к?лька сво?х трьохстр?чкових камер для використання незалежними студ?ями та к?нематограф?стами. Хоча це, безумовно, вплинуло на Technicolor, його справжньою загибеллю став винах?д Eastmancolor того ж року. ^[4]

У сфер? к?ноф?льм?в багатошаровий тип кольорово? пл?вки, який у ширшому контекст? зазвичай називають ?нтегральним трипакетом, уже давно в?домий п?д скороченою назвою монопакет. Протягом багатьох рок?в Monopack (з велико? л?тери) був власним продуктом Technicolor Corp, тод? як monopack (без велико? л?тери) загалом позначав будь-яку з к?лькох одностр?чкових кольорових пл?вок, включаючи р?зн? продукти Eastman Kodak . Eastman Kodak було законодавчо заборонено продавати будь-яку продукц?ю для кольорових к?ноф?льм?в шириною понад 16 мм, зокрема 35 мм, до зак?нчення так звано? ≪Угоди про монопакет≫ 1950 року. П?сля 1950 р. Eastman Kodak в?льно виробляв ? продавав кольоров? пл?вки будь-якого типу, зокрема моноупаковку кольорових к?нопл?вок 65/70 мм, 35 ??мм, 16 мм ? 8 мм.

Кольоров? пл?вки Monopack заснован? на систем? субтрактивного кольору, яка ф?льтру? кольори в?д б?лого св?тла за допомогою накладених зображень блакитного, пурпурового та жовтого барвник?в. Ц? зображення створюються ?з запис?в насиченност? червоного, зеленого та синього св?тла, присутнього в кожн?й точц? зображення, сформованого об'?ктивом камери. Субтрактивний основний кол?р (блакитний, пурпурний, жовтий) ? це те, що залиша?ться, коли один ?з додаткових основних кольор?в (червоний, зелений, син?й) видаля?ться з? спектру. Кольорова моноупаковка Eastman Kodak по?дню? в соб? три окрем? шари кольорово? емульс?? в одн?й стр?чц? пл?вки. Кожен шар записував один ?з адитивних основ ? був оброблений для отримання розфарбованого зображення в комплементарн?й субтрактивн?й основ?.

Kodachrome був першим комерц?йно усп?шним застосуванням монопакетно? багатошарово? пл?вки, представлено? в 1935 роц?. ^[18] Для профес?йно? к?нозйомки Kodachrome Commercial на 35-м?л?метров?й перфорован?й основ? BH була ксклюзивним продуктом Technicolor, так званий ≪Technicolor Monopack≫. Под?бним чином, для субпрофес?йно? к?нозйомки, Kodachrome Commercial на 16-м?л?метров?й основ? був доступний виключно в?д Eastman Kodak.

П?зня модиф?кац?я ≪Угоди про монопакет≫, ≪Угода про накопичення≫, нарешт? дозволила Technicolor економ?чно виготовляти 16-м?л?метров? пл?вки з перенесенням барвника, в?дом? як ≪подв?йн?≫ пл?вки 35/32 мм (дв? 16-м?л?метров? пл?вки на 35-м?л?метров?й основ?, яка була спочатку перфорований за специф?кац??ю 16 мм для обох половин, а п?зн?ше був повторно розр?заний на два пл?вки шириною 16 мм без необх?дност? повторно? перфорац??). Ця модиф?кац?я також сприяла першим експериментам компан?? Eastman Kodak ?з негативно-позитивною однопакетною пл?вкою, яка згодом стала Eastmancolor.

Eastmancolor, представлений у 1950 роц?, ^[19] був першим економ?чним процесом Kodak з одностр?чковим 35-мм негатив-позитивом, вбудованим в одну стр?чку пл?вки. Першим комерц?йним повнометражним ф?льмом, у якому використано Eastmancolor, був документальний ф?льм ≪Корол?вська подорож≫ , випущений у грудн? 1951 року[. ^[19] Голл?вудськ? студ?? чекали, поки в 1952 роц? з'явиться покращена верс?я негативу Eastmancolor, перш н?ж використовувати його; ≪ Це Cinerama≫ був першим ф?льмом, у якому використовувалися три окрем? смуги кольорового негативу Eastmancolor. This is Cinerama спочатку був надрукований на Eastmancolor, але його значний усп?х зрештою призв?в до того, що в?н був передрукований Technicolor ?з застосуванням перенесення барвник?в.

До 1953 року, особливо з появою анаморфотного широкоекранного CinemaScope, Eastmancolor став маркетинговою необх?дн?стю, оск?льки CinemaScope був несум?сним ?з тристр?чковою камерою та об'?ктивами Technicolor. Д?йсно, Technicolor Corp стала одним ?з найкращих, якщо не найкращим, виробником негатив?в Eastmancolor, особливо для так званих ≪широких≫ негатив?в (5-перф. 65 мм, 8- ? 6-перф. 35 мм), але вона в?ддала перевагу сво?му власному 35-м?л?метровому процесу роздрук?вки з перенесенням барвника для пл?вок Eastmancolor ?з накладом понад 500 принт?в. ^[20]

Technicolor продовжував пропонувати св?й запатентований процес просочування барвником для проекц?йних роздрук?вок до 1975 року та нав?ть ненадовго в?дродив його в 1998 роц?. Як арх?вний формат, в?дбитки Technicolor ? одним ?з найстаб?льн?ших процес?в кольорового друку, створених на сьогодн?шн?й день, ? при належному догляд? за роздрук?вками, вони збер?гають св?й кол?р протягом стол?ть. ^[21] З появою пл?вок Eastmancolor для позитивного друку з низьким р?внем вицв?тання (LPP) кольорова моноупакована пл?вка, яка належним чином збер?га?ться (при 45 °F або 7 °C ? в?дносн?й вологост? 25 в?дсотк?в), не буде вицв?тати тривалий час. Кольорова монопакетна пл?вка до 1983 року, що збер?галася неправильно, може втрати до 30-в?дсотк?в зображення вже через 25 рок?в. ^[22]

Кольорова пл?вка склада?ться з багатьох р?зних шар?в, як? разом створюють кольорове зображення. Кольоров? негативн? пл?вки забезпечують три основн? кольоров? шари: син?й шар, зелений шар ? червоний шар; кожен склада?ться з двох окремих шар?в, що м?стять кристали галоген?ду ср?бла та барвники. Зображення поперечного перер?зу шматка проявлено? кольорово? негативно? пл?вки показано на малюнку праворуч. Триацетатна основа ма? товщину 0,005 дюйма, загальна товщина емульс?? та ?нших покритт?в становить менше 0,0015 дюйма. ^[23]

Три кольоров? записи складен?, як показано праворуч, з УФ-ф?льтром зверху, щоб невидиме ультраф?олетове випром?нювання не потрапляло на кристали галоген?ду ср?бла, як? природно чутлив? до ультраф?олетового св?тла. Дал? йдуть швидкий ? пов?льний синьочутлив? шари, як?, при використан?, формують приховане зображення. Коли в?дкритий кристал галоген?ду ср?бла проявля?ться, в?н по?дну?ться з зерном барвника свого додаткового кольору. Це утворю? ≪хмару≫ барвника (як крапля води на паперовому рушнику), ? ?? зростання обмежу?ться сполучниками, що вив?льняють ?нг?б?тор розвитку (DIR), як? також служать для покращення р?зкост? обробленого зображення шляхом обмеження розм?ру хмар барвник?в. Хмари барвника, що утворюються в синьому шар?, насправд? жовт? (кольор протилежний або вза?модоповнюючий до синього). ^[24] Для кожного кольору ? два шари; ≪швидкий≫ ? ≪пов?льний≫. Швидкий шар м?стить б?льш? зерна фарби, як? б?льш чутлив? до св?тла, у пов?льному шар?, б?льш др?бна зернист?сть ? тому в?н менш чутливий до св?тла. Кристали галоген?ду ср?бла природно чутлив? до синього св?тла, тому син? шари знаходяться на верхн?й частин? пл?вки, а за ними в?дразу йде жовтий ф?льтр, який перешкоджа? проходженню синього св?тла до зеленого та червоного шар?в ? ?х зм?шуваню цих кристал?в з експозиц??ю синього кольору. Дал? ? червоночутливий шар (який утворю? ц?анов? барвники при прояв?); ?, внизу, зелений чутливий щар, який утворю? пурпурн? барвники при прояв?. Кожен кол?р розд?лений желатиновим шаром, який запоб?га? проявленю ср?бла в одн?й пл?вц? в?д небажаного утворення барвника в ?нш?й. На зворот? основа пл?вки ? це шар проти ореол?в, який поглина? св?тло, яке ?накше було б слабо в?дбито кр?зь пл?вку ц??ю поверхнею та створювало б ореоли св?тла навколо яскравих елемент?в зображення. У кольоров?й пл?вц? ця п?дкладка ? ≪rem-jet≫, чорним п?гментованим нежелатиновим шаром, який видаля?ться в процес? проявлення. ^[23]

Eastman Kodak виробляв пл?вку в рулонах шириною 54 дюйми (1372 мм). Пот?м ц? рулони нар?зають на р?зн? розм?ри (70 мм, 65 мм, 35 ??мм, 16 мм) за потреби.

К?нопл?вка, перш за все через п?дкладку rem-jet, вимага? ?ншо? обробки, н?ж стандартна кольорова C-41. Необх?дний процес ECN-2, який ма? початкову стад?ю з використанням лужно? ванни для видалення п?дкладочного шару. Також ? незначн? в?дм?нност? в решт? процесу. Якщо негатив к?ноф?льму пропускати через стандартну ванну проявника кольорово? пл?вки C-41, п?дкладка rem-jet частково розчиня?ться та руйну? ц?л?сн?сть проявника та, потенц?йно, псу? пл?вку.

Наприк?нц? 1980-х рок?в Kodak представила емульс?ю T-Grain, технолог?чний прогрес у форм? та склад? зерен галоген?ду ср?бла у сво?х пл?вках. T-Grain ? це таблетне зерно галоген?ду ср?бла, яке дозволя? зб?льшу загальну площу поверхн?, що призводить до б?льшо? св?тлочутливост? з в?дносно маленьким зерном ? б?льш однор?дною формою, що призводить до меншо? загально? зернистост? пл?вки. Це створило ч?тк?ш? та чутлив?ш? пл?вки. Технолог?я T-Grain була вперше застосована в л?н?йц? кольорових негатив?в к?ноф?льм?в Kodak EXR. ^[25] Це було додатково вдосконалено в 1996 роц? з л?н?йкою емульс?й Vision, за якою посл?дували Vision2 на початку 2000-х ? Vision3 у 2007 роц?.

Компан?я Fuji Films також ?нтегрувала таблетн? зерна у сво? пл?вки SUFG (Super Unified Fine Grain). У ?хньому випадку зерно SUFG ма? не лише таблетну форму, воно ма? шестикутну форму та однакову форму в шарах емульс??. Як ? Т-зерно, воно ма? б?льшу площу поверхн? в меншому зерн? (приблизно на одну третину розм?ру традиц?йного зерна) для т??? само? св?тлочутливост?. У 2005 роц? компан?я Fuji представила свою продукц?ю Eterna 500T, першу в нов?й л?н?йц? передових емульс?й ?з технолог??ю Super Nano-structure Σ Grain Technology.

• Пл?вка типу 135
• К?нопл?вка шириною 35 мм
• Кольорова фотограф?я
• Фотопл?вка
• Техн?колор

• John Waner, Hollywood's Conversion of All Production to Color , Tobey Publishing, 2000.

• Хронолог?я кольор?в ?сторичного ф?льму
• Стаття BBC про перший кольоровий ф?льм
• В Американському музе? широкоформатного екрану ? ?рунтовний трактат про перш? процеси кольорового зображення у к?но .
• Список ф?льм?в Призма на сайт? IMDb
• ≪Мультф?льм у природних кольорах≫ , Moving Pictures , 1912.

Нормативний контроль Freebase :  /m/0fb1ns · NDL :  00572849