Ки?вський ?зво?д (або укра?нська вимова чи укра?нська редакц?я : в?д ц.-сл. ≪изводъ≫ ? ≪зведення≫, ≪список≫, ≪редакц?я≫ ^[1] ) ? традиц?я прочитання церковнослов'янсько? мови на укра?нський лад з певним наближенням до сучасно? укра?нсько? мови ^[2] . Також, традиц?я запису (трансл?терац??) церковнослов'янського тексту л?терами сучасного укра?нського алфав?ту за принципом ≪як чу?ться ? так пишеться≫.

Сьогодн? ки?вський ?звод застосову?ться в л?тург?чн?й практиц? в к?лькох зах?дних ?парх?ях Укра?нсько? православно? церкви (Московського патр?архату) , передовс?м Льв?вськ?й , Володимир-Волинськ?й та Закарпатськ?й , у Перемишльськ?й ?парх?? Польсько? православно? церкви , в?рними яко? ? укра?нц? - лемки ; у деяких монастирях Укра?нсько? греко-католицько? церкви та в Мукач?вськ?й греко-католицьк?й ?парх?? , а також в автокефальн?й Православн?й Церкв? Укра?ни

У Ки?вськ?й Рус? л?тературною та богослужбовою була староцерковнослов'янська мова . У Ки?вськ?й Рус? мовна р?зниця була пом?тна м?ж мовою селян Ки?вщини ? Полоччини та Смоленщини або Псковщини ? Новгородщини . В мов? тогочасних селян у р?зних д?алектних ареалах формувалися ? розвивалися т? фонетичн? й граматичн? риси, як? стали як сп?льним надбанням, так ? розр?знювальними особливостями укра?нсько? , рос?йсько? та б?лорусько? мов. При обстеженн? церковнослов'янських пам'яток друго? половини XI стол?ття ? п?зн?ших, таких як Остромирове ?вангел?? 1056?1057 рр., Зб?рники Святослава 1073 ? 1076 рр., Архангельське ?вангел?? 1072 р. та ?нших книг ки?вського походження, створених церковнослов'янською мовою, серед церковнослов'янсько? мовно? стих?? знаходяться десятки й сотн? приклад?в в?дбиття мовних рис, характерних для живо? укра?нсько? мови ^[3] .

Ще б?льше живомовних укра?нських рис засв?дчують давньоки?вськ? пам'ятки св?тських жанр?в XII стол?ття . К?нець XI  ? початок XII ст. можна умовно визнати часом завершення формування укра?нсько? мови, коли вона в народнорозмовному вар?ант? вже набула в основному вс?х притаманних ?й мовних рис. М?сцев? д?алектн? риси виникали ? в ?нших рег?онах Ки?всько? Рус? ? на Полоччин? й Смоленщин?, на Новгородщин? й Псковщин?. Наприклад, новгородськ? писемн? пам'ятки ще з к?нця X стол?ття в?дбивають так зване ≪цокання≫ ? ≪чокання≫, тобто зм?шування у вимов? м'яких приголосних ц ? ч , а в псковських пам'ятках з XII стол?ття в?дображено нерозр?знення приголосних з  ? ж , с  ? ш . ^{[3] [4] [5] [6] [7]}

Впродовж 2-? половини XII ? 1-? половини XIII стол?ття на б?льшост? терен?в, заселених русинами-укра?нцями, букву ? вони вимовляли як ? , а на м?сц? ы та и один звук, близький до нин?шнього передньо-середнього и (нин? р?зниця м?ж ы задн?м та и передньо-середн?м збер?га?ться у вимов? нос??в деяких карпатських говор?в укра?нсько? мови) ^[8] .

Л?тературна мова продовжувала залишатися церковнослов'янською , однак, вона була вже ближча до народно? мови, н?ж староцерковнослов'янська . У XIV стол?тт? на укра?нських землях постала староукра?нська л?тературна мова . Видання наприк?нц? XVIII стол?ття ≪Ене?ди≫ ?вана Котляревського , що була укладена розмовною укра?нською мовою стало початком становлення ново? укра?нсько? л?тератури .

Церковнослов'янська мова залишилася лише в церковному вжитку. Однак, ? в ц?й сфер?, вона п?ддавалася впливу м?сцево? мови, тому вже в XII стол?тт? ч?тко простежу?ться ?? под?л на так зван? ?зводи , вар?анти прочитання: сх?днослов'янський, болгарський, македонський, сербський, хорватський глаголичний , чеський, румунський. У сх?днослов'янському ?звод?, в свою чергу, простежувалася р?зниця м?ж вимовою в Московськ?й держав? ? вимовою на укра?нських землях. На основ? цих в?дм?нностей в?дбувся под?л на ки?вський (укра?нський) ?звод ? московський (рос?йський) ?звод.

Укра?нська редакц?я церковнослов'янсько? мови була опрацьована в ≪Граматиц?≫ Лаврент?я Зизан?я ( 1596 ) ? кодиф?кована ≪Граматикою≫ Мелет?я Смотрицького ( 1619 ) ^[9] , що разом з ≪Лексиконом≫ Памва Беринди ( 1627 ) значно унормували як церковнослов'янську мову укра?нсько? редакц??, так ? староукра?нську л?тературну мову ^[10] . Ки?вська православна митропол?я та Греко-католицька церква використовували виключно ки?вський ?звод в богослужбов?й практиц?.

Поступове виведення ки?вського ?зводу з богослужбово? практики почалося в XVIII стол?тт? . 1720 року указом царя Петра I на Л?вобережж? та Ки?вщин? дозволялося друкувати книжки лише московським ?зводом. Однак, укра?нська вимова церковнослов'янських текст?в збер?галася повсюдно, де проживав укра?нський народ.

1787 року промосковський митрополит Ки?вський Саму?л Миславський вимагав, щоб при вивченн? латинсько? граматики учн? ≪изъясняли непременно правила российской грамматики, напечатанной и употребляемой при университете Московском≫.

24 жовтня 1794 року митрополит Саму?л видав наказ, в якому вел?в Ки?во-Могилинськ?й академ?? використовувати московський ?звод, а не ки?вський ^[9] :

в Академии киевской не только студенты и ученики не наблюдают правил правописания, российскому языку свойственного, но самые учители исполнению сей должности... не соответствуют≫ ? ≪приказалъ духовной Киевской консистории предписать указом архимандриту Киевско-Братского монастыря и ректору Академии с префектом, дабы они неусыпное возымели попечение о непременном и неупустительном наблюдении как учителями, так и учащимися правил российского правописания... с тем, чтобы они, если кто из учителей в упущении сей должности ими примечен будет, об отрешении такового от учительской должности немедленно доносили его преосвященству, но учителей-иностранцев от сего взыскания уволить. А дабы все студенты и ученики, особливо желающие достигнуть священных чинов... упражнялись наиприлежнейшим образом в чтении церковных книг, а паче Библии, с приобретением хорошего и чистого произношения... Внушить всем учащимся, что если они за сим подтверджением не будут наблюдать всего того, что выше предписано, то имеют быть исключены из духовного ведомства и отошлются в светскую команду...

З часом, московський ?звод прижився в Наддн?прянщин? . Однак, не до к?нця. Все ще збер?галися певн? норми ки?вського ?зводу. Видатний ф?лолог Михайло Максимович у 1842 роц? писав ^[9] :

Що малороси, йдучи за сво?ю власною вимовою, букву ? вимовляють як гостре ? в тому легко пересв?дчитися; досить послухати с?льського дяка, який чита? церковну книгу: в книз? написано во в?ки в?ковъ, а в?н чита? во в?ки в?ков, отже в?н л?теру ? вимовля?, за сво?ю вимовою, як ?... Живо пам’ятаю, як мене, ще шестир?чного хлопчика, привезли ?з Згар? до Золотон?ського ж?ночого монастиря на вчення книжне; коли в той же день учителька моя, черниця Варсаноф?я... почала повторювати мен?: аз, буки, в?ди..., жив?те, з?ло, а не веди, живете, зело.

На доказ того, що й у XVIII стол?тт? збер?галися традиц?? ки?вського ?зводу, Михайло Максимович наводить римовану (рими: Владычни ? в?чный) еп?таф?ю на могил? ?скри ? Кочубея на територ?? Ки?во-Печерсько? лаври . В?н п?дкреслю?, що Феофан Прокопович ? п?сля п'ятнадцятир?чного перебування в Санкт-Петербурз? не в?дучився вимовляти ≪?≫ як ≪?≫ (рими: зритель-доброд?телъ; лики-в?ки; дружины-перем?ны).

Укра?нську вимову засв?дчу? в стил?зованих на церковнослов'янський лад фразах Григор?й Кв?тка-Основ'яненко :

А Прокипъ Рыгоровычъ ... спива соби пид-нисъ псальму: ≪Склонитеся викы со человикы...≫; ≪Возложите каменыя на нечестывую выю ?и, и на руци и на нози ?и...≫ Так? командувавъ Рыгоровычъ...

Укра?нську вимову церковнослов'янських текст?в використовував ? Тарас Шевченко , про що, наприклад, св?дчать рядки в поем? ≪Мар?я≫ ^[11] :

Достойно ? п?тая! благаю! Царице неба ? земл?! воньми ?хь стону...

Ки?вський ?звод у вжитку залишився лише на Галичин? та Закарпатт? , в греко-католицьк?й церкв? та тих к?лькох православних параф?ях, як? тут залишилися. У м?жво?нний пер?од перебування Зах?дно? Укра?ни п?д владою Польщ? , а православно? церкви цих земель ? п?д владою Польсько? православно? церкви , православн? служили церковнослов'янською мовою з ки?вським ?зводом, попри оф?ц?йний дозв?л служити укра?нською мовою ^[12] .

П?сля Льв?вського собору у 1946 роц? ки?вський ?звод набув широкого розповсюдження в зах?дних ?парх?ях Укра?нського екзархату Рос?йсько? православно? церкви . П?сля вид?лення з ?? складу УГКЦ , УПЦ-КП та УАПЦ наприк?нц? 1980-х  ? на початку 1990-х , в цих церквах перейшли на практику служ?ння укра?нською мовою .

Сьогодн? ки?вський ?звод використову?ться в л?тург?чн?й практиц? в к?лькох зах?дних ?парх?ях Укра?нсько? православно? церкви (Московського патр?архату) , передовс?м, Льв?вськ?й та Володимир-Волинськ?й , у Перемишльськ?й ?парх?? Польсько? православно? церкви , в?рними яко? ? укра?нц? - лемки ; у деяких монастирях Укра?нсько? греко-католицько? церкви та в Мукач?вськ?й греко-католицьк?й ?парх?? .

Для укра?нсько? редакц?? церковнослов'янсько? мови, характерними ? так? риси: ^[2]

• вимова букви ≪?≫ як ≪?≫
• вимова ≪ы≫ та ≪и≫ як передньо-середнього укра?нського звука (на Закарпатт? ≪ы≫ зазвичай вимовля?ться як неогублений голосний заднього ряду)
• тверд? приголосн? перед ≪е≫ , ≪и≫
• тверд? губн? приголосн? (голуб)
• вимова ≪в≫ як ≪?≫ (любо?)
• вимова ≪й≫ або ≪н≫ п?сля губних приголосних перед ≪а≫ (пам'ять, памнять)

• Новомосковський ?звод

• Старомосковський ?звод

• Василь Н?мчук . Укра?нська мова ? священна мова  // Людина ? св?т . ? 1992. ? № 11-12. ? С. 28-32.
• Куземська Ганна. Якою мовою молилася давня Укра?на  : Правила укра?нсько? трансл?терац?? церковнослов’янських текст?в / рецензенти: Еп?фан?й (Думенко) , Григор?й П?вторак . ? Вид. 2-ге, доопрацьоване ? значно доповнене. ? К . : КЖД ≪СОФ?Я≫, 2012. ? 112 с. ? ISBN 978-966-2374-38-4 .

• Ог??нко ?. Укра?нська вимова церковно-словянського богослужбового тексту. Правила ? зразки вимови [ Арх?вовано 11 С?чня 2020 у Wayback Machine .] . ? Тарн?в: Вид. ≪Укра?нська Автокефальна Церква≫, 1921. ? 18 с.
• Про Ки?вський ?звод ? давньоки?вську вимову ≪в?д Адама≫ ? Р?СУ