Дилюв?й ( в?д лат. лат. diluvium ? потоп, пов?нь , паводок ) ? генетичний тип пухких континентальних в?дклад?в , що виник в результат? процес?в акумуляц?? осад?в в каналах стоку катастроф?чних гляц?альних суперпаводк?в, зумовлених проривом льодовикових гребель льодовиково-п?дпрудних озер в недавньому геолог?чному минулому (к?нець останньо? льодовиково? епохи, 11-15 тис. рр. до н. е.) ^[1] .

?сторично дилюв?й був терм?ном в геолог?? для поверхневих в?дкладень, утворених внасл?док паводк?в, на в?дм?ну в?д алюв?ю або алюв?альних в?дкладень, утворених пов?льними та ст?йкими водними потоками. Ран?ше цей терм?н застосовували до валунних глинистих в?дклад?в, як?, як припускали деяк? ранн? геологи, були спричинен? Но?вим потопом, концепц??ю, в?домою як "геолог?я повен?" або дилюв?ал?зм.

Наприк?нц? 20 стол?ття рос?йський геолог Олекс?й Рудий запропонував терм?н "дилюв?й" (diluvium) для опису родовищ, створених внасл?док катастроф?чних суперпаводк?в плейстоценових г?гантських озер, запруджених льодовиками в м?жг?рських басейнах Алтаю. ^[2] . Найб?льш? з цих озер, Чуя та Курай, мали об'?ми води в сотн? куб?чних к?лометр?в, ? ?х скид у п?ков?й швидкост? перевищував максимальн? показники добре в?домого плейстоценового озера М?ссула в П?вн?чн?й Америц?. Терм?н ≪дилюв?й≫ у значенн? О. Рудого став загальновизнаним, ? процес дилюв?ального морфол?тогенезу можна знайти в сучасних п?дручниках.

Паводков? в?дклади Алтайського рег?ону, майже у вс?х м?жг?рських западинах на п?вдн? Сиб?ру та п?вноч? Монгол?? в плейстоценов? льодовиков? пер?оди ? показовим прикладом дилюв?ю.