Голоси М?сяця
(
?тал.
La voce della Luna
) ? останн?й ф?льм
Федер?ко Фелл?н?
, знятий за мотивами
пов?ст?
Ермано Кавацон?
≪Поема про Сновид≫ у
1990
роц?.
У ф?льм? розпов?да?ться
?стор?я
сновиди на ?м'я ?во Сальв?н? (
Роберто Бен?нь?
), що пост?йно подорожу? вноч? прислухаючись до голос?в м?сяця. В?н намага?ться звабити б?лявку Альд?ну, чий образ нагаду? йому м?сяць; натом?сть вона не ма? жодного бажання бути з ним. Згодом в?н знайомиться з колишн?м префектом ?онеллою (
Паоло В?лладжо
), котрому усюди маряться демони. Разом з ним вони починають вести розсл?дування, бувши одержимими р?зними нав'язливими ?деями.
Згодом Сальв?н? з ?онеллою потрапляють на
фестиваль
≪М?сс Мука 89≫, де ?во бачить свою Адел?ну, що танцю? з ?ншим. В?н викида? тар?лку з рав?ол? на голову тому панов? ? згодом т?ка? у поле разом з ?онеллою. Пот?м ?онелла потрапля? на ?мпров?зовану дискотеку, де звучить музика
Майкла Джексона
. ?онелла почина? танцювати
вальс
? ус? мовчки дивляться на нього. Згодом вальс обрива?ться музикою
Майкла Джексона
. В той самий час ?во прим?ря? туфлю, що ?? колись загубила Адел?на, д?вчатам т??? дискотеки ? виходить що ця туфля ус?м п?дходить.
К?нець ф?льму ? сво?р?дним запов?том Фелл?н?. ?во п?дходить до т??? ж криниц? що й спочатку ф?льму ? робить висновок, що якщо слухати голос м?сяця, щось у цьому св?т? можна зрозум?ти.
Цей ф?льм залишився незрозум?лим для б?льшост? к?нокритик?в. Один ?з американських к?нокритик?в
Каннського к?нофестивалю
заявив, що цей ф?льм ? найнудотн?шим серед ус?х, що йому доводилося бачити за сво? життя
[1]
.
Тим не менше пров?дн? ?тал?йськ? к?нокритики
Альберто Морав?а
,
Тул?о Кез?х
та
Альдо Тассоне
позитивно оц?нили роботу
Фелл?н?
[2]
.
- ↑
Reported in Time Magazine, Oct. 1990, 37. See also Kezich, Federico Fellini: His Life and Work, 385-86
- ↑
Kezich, Fellini: His Life and Work, 383
|
---|
| 1950-?
|
| |
---|
| 1960-?
|
|
---|
| 1970-?
|
|
---|
| 1980-?
|
|
---|
| 1990-?
|
|
---|
|