Харитон Архипович Бородай
Харитон Бородай з дружиною, 1940 р?к
Псевдон?м	Ярема Байрак
Народився	11 жовтня 1913 ( 1913-10-11 ) Байрак поблизу Диканьки
Помер	9 кв?тня 1944 ( 1944-04-09 ) (30 рок?в) станц?я Шим?ян поблизу м?ста Турну-Север?н , Румун?я
Громадянство	СРСР
Нац?ональн?сть	укра?нець
Д?яльн?сть	поет , журнал?ст
Alma mater	Полтавський нац?ональний педагог?чний ун?верситет ?мен? Володимира Короленка
Мова твор?в	укра?нська
Роки активност?	1939?1944
Жанр	в?рш?
Magnum opus	зб?рка ≪Стривожен? зор?≫ (2007)
У шлюб? з	Шандро Мирослава ?ван?вна
Бородай Харитон Архипович у В?к?сховищ?

Харито?н Архи?пович Борода?й ( 11 жовтня 1913 , село Байрак , нин? Диканського району Полтавсько? област?  ? 9 кв?тня 1944 , станц?я Шим?ян поблизу м?ста Турну-Север?н , Румун?я ) ? укра?нський поет , журнал?ст . Л?тературний псевдон?м  ? Яре?ма Байра?к .

Б?ограф?я [ ред. | ред. код ]

Харитон Бородай народився 11 жовтня 1913 року в багатод?тн?й (десятеро д?тей) родин? козацьких нащадк?в у сел? Байрак поблизу Диканьки на Полтавщин?  ^[1] . П?зн?ше назву р?дного села включив до складу свого л?тературного псевдон?ма  ? Ярема Байрак.

Зак?нчив Полтавський педагог?чний ?нститут . Ул?тку 1940 року прибув на роботу в село Берегомет (нин? селище м?ського типу Вижницького району Черн?вецько? област? ) ? став працювати вчителем ?стор?? м?сцево? семир?чно? школи. Тут познайомився з вчителькою молодших клас?в Мирославою Копачук . Невдовз? вони взяли шлюб. 11 жовтня 1941 року с?м'я Борода?в, якраз у день 28-р?ччя Харитона, поповнилася двома синами-близнюками, яких п?д впливом пов?ст? Миколи Гоголя ≪Тарас Бульба≫ назвали Андр??м ? Остапом. Через к?лька м?сяц?в родину Борода?в сп?ткало перше велике горе ? помер Андр?й.

Наприк?нц? 1941 року румунська влада, яка поновилася в Буковин? внасл?док н?мецько-радянсько? в?йни , розпорядилася, щоб ус? громадяни, як? були вих?дцями з? сх?дних рег?он?в Укра?ни, негайно покинули територ?ю Буковини . Харитон Бородай пробував отримати дозв?л залишитися, але вс? його аргументи виявилися даремними. Навесн? 1942 року Бородая вислали через кордон ? ? в?н поселився в м?ст? Кам'янець-Под?льський . Тут працював в укра?номовн?й газет? ≪Подолянин≫ , яка видавалася в м?ст? в роки н?мецько? окупац?? (в?д вересня 1941 року до березня 1944 року) й була органом окружного ком?сар?ату. У ≪Подолянин?≫ Бородай вм?щував публ?кац?? на л?тературн?, театральн? та ?нш? теми, в?рш? , опов?дання   ^[2] .

Попри численн? звернення до компетентних орган?в, поету так ? не дозволили повернутися на Буковину. Натом?сть його дружина врешт? отримала дозв?л при?хати разом ?з дитиною до чолов?ка. Це сталося навесн? 1943 року.

Наприк?нц? 1943 року дружина й син повернулася додому, а поет залишився в Кам'янц?-Под?льському. Т?льки в березн? 1944 року, перед визволенням м?ста в?д н?мц?в, в?н повернувся в Берегомет.

Рятуючись в?д радянського наступу, Харитон Бородай ? його родина (дружина Мирослава, син Остап, теща Ольга Копачук, сестра дружини Мар?я Копачук), використовуючи товарн? по?зди, направилися в Олтен?ю , де ?х уже оч?кував професор Володимир Копачук (брат пок?йного ?вана Копачука ? Харитонового тестя).

9 кв?тня 1944 року на станц?? Шим?ян поблизу м?ста Турну-Север?н сталася трагед?я. Мирослава Бородай ?з сином Остапом вийшла з вагону, щоб роздобути гарячого чаю. Через к?лька хвилин вони почули постр?ли. Виявилося, що студент Черн?вецького пол?техн?чного ?нституту, уродженець м?ста Сторожинець Тарас Кисилиця трьома револьверними постр?лами вбив Ольгу Копачук, ?? доньку Мар?ю Копачук ? ?? зятя ? поета Харитона Бородая  ^[3] .

Як з'ясувалося в ход? сл?дства, Мар?я Копачук ? Тарас Кисилиця мр?яли про одруження, але Мар??на мати Ольга Копачук була проти ?хнього шлюбу. Тарас Кисилиця ?хав у тому ж по?зд?, що й Копачуки й Борода?. При зупинц? потяга на станц?? Шим?ян Тарас попросив кохану вийти на перон. Мар?я вийшла, ховаючись в?д матер?. Коли молод? люди розмовляли, на перон? з'явилися Ольга Копачук ?з зятем Харитоном Борода?м. У затьмаренн? Тарас Кисилиця трич? вистрелив. Смерть ус?х трьох його жертв була моментальною. Вбивцю затримали. В?н пов?домив сл?дству таке: ≪Не можу пояснити, що спонукало мене вийняти револьвер ? стр?ляти. Шкодую, що застрелив швагра кохано?, який став на ?? захист, бо я дуже його поважав≫. Через два м?сяц? ув'язнення Тарас Кисилиця пок?нчив життя самогубством, пов?сившись за допомогою шматк?в тканини, вирваних ?з простирадла  ^[4] .

Зазнавши страшного потряс?ння, маленький Остап он?м?в. А Мирослава Бородай п?сля похорону матер?, сестри та чолов?ка, роздавлена горем, без жодно? над?? на майбутн?, взяла Остапа на руки та хот?ла кинутися з ним у Дунай . У цей момент син уперше п?сля смерт? батька раптом промовив: ≪Мамо≫. Це врятувало обох. 1947 року Мирослава вийшла зам?ж за вчителя Дан?еля Шандра, невдовз? в них народився син Богдан.

Мирослава Шандро померла 25 грудня 1983 року. Синов? Остапу вона передала збережен? друкован? та рукописн? твори Харитона Бородая. Тепер твори батька переховував Остап Бородай-Шандро. На початку 1990-х стали з'являти публ?кац?? твор?в Харитона Бородая в пер?одичних виданнях Румун?? та Укра?ни (зокрема, 1993 року в черн?вецьк?й л?тературно-мистецьк?й газет? ≪Яровит≫). А 2007 року при ф?нансов?й п?дтримц? Союзу укра?нц?в Румун?? Остап Бородай-Шандро видав у Бухарест? зб?рку Яреми Байрака (Харитона Бородая) ≪Стривожен? зор?≫. Так поет через 63 роки п?сля смерт? повноц?нно повернувся в укра?нську л?тературу  ^[5] .

Творча спадщина [ ред. | ред. код ]

До зб?рки Яреми Байрака ≪Стривожен? зор?≫ ув?йшло 58 в?рш?в, два поетичн? цикли (≪1933 р?к≫ ? ≪Пам'ятники Полтави≫ ), ш?сть невеликих прозових твор?в (≪Кобзар≫, ≪Переможець бур?≫, ≪Ой, д?брово, темний гаю!≫, ≪Зойк серед ноч?≫, ≪Ос?нн? етюди≫, ≪А жито полов??…≫), а також гумористична енциклопед?я . Назву зб?рки взято ?з рукопису поета. Розпов?да? Остап Бородай-Шандро  ^[6] :

≪П?дл?тком я знайшов у шаф? м?ж зразками вишивок рукописи батька: зошит, на стор?нках якого були накле?н? в?рш? , друкован? в газет? ≪Подолянин≫, п?д заголовком ≪Стривожен? зор?≫, вир?зки з р?зних газет ? к?лька фотограф?й. Все сво? життя мама приховувала ?х, час в?д часу м?няючи схованку. Вона боялася, щоб ?х не знайшла всесильна комунн?стична Секуритатя ? щоб ?? не вигнали з? шк?льництва через те, що вона зм?нила автоб?ограф?ю≫.

Частина твор?в поета ще залишилася в рукописах ? збер?га?ться в сина. Як зазнача? письменник Михайло Михайлюк у передмов? до зб?рки, значна частина творчост? Яреми Байрака (насамперед ≪Гумористична енциклопед?я≫) мали антистал?нський характер, його поез?? пройнят? гарячою любов'ю до поневолено? Укра?ни, його новели розпов?дають про Голодомор   ^[7] . Тому, зрозум?ло, н? в Укра?нськ?й РСР, н? в соц?ал?стичн?й Румун?? ц? твори не могли побачити св?т.

Л?тературознавець Олекса Романець вид?ля? в поез?? Яреми Байрака три умовн? цикли: пейзажну л?рику, задушевн? в?рш?-посвяти дружин? та синов?, в?рш? патр?отичного звучання (як, наприклад, акростих ≪Слава Укра?н?≫ )  ^[8] . Яскравим зразком громадянсько? позиц?? поета може служити ? в?рш ≪Зустр?ч≫:

Уноч?, у саду восени: Дво? якось зустр?лись.

Перший мовив: сукини сини: Революц?ю з'?ли.

Ц? слова Хвильовий написав,

? за це його вбили.

В?н дмухняну епоху кохав: Та ще шведськ? могили.

А епоха та згинула в мл?,

? тепер тут скажен?: Соберател? русской земл?: З партквитками в кишен?.

То чому ж ти диву?шся тут,

Що у наш?й Полтав? : Помосковщино геть ?нститут,

На як?й, мов, п?дстав??

Ти, хлопчино, я бачу, вже св?й,

Та чорт?в ?м стонадцять!

Бережись, бо потрапиш, як ст?й,

На Жовтневу с?мнадцять.

Ну, а там не жартують, ой, н?!

У п?двал?, зам?сть прив?тання,

Б'ють чек?сти, печуть на вогн?: За так? запитання.

Другий см?ло промовив на те:

Я на муки готовий: За св?й край ? за д?ло святе,

Але хто Ви?

Там н?кого нема?, де перший стояв,

Т?льки голос шепоче:

Я ? обов'язок тв?й ? св?дом?сть твоя,

Милий хлопче.

Як зазнача? Михайло Михайлюк, новели Яреми Байрака, серед яких вид?ляються ≪Кобзар≫ ? ≪Зойк серед ноч?≫, наче написан? кров'ю серця, ф?ксуючи в яскравих картинах геноцид проти укра?нського народу, жахлив? репрес?? . Ярема Байрак виявився ? нещадним сатириком. Його ≪Гумористична енциклопед?я≫ ? це розв?нчання порок?в ? антигуманно? сутност? комун?стичного режиму.

Оц?нюючи видану 2007 року зб?рку ≪Стривожен? зор?≫, Михайло Михайлюк пише  ^[9] :

≪За останн? роки укра?нському народов?, укра?нськ?й духовност? повернуто багато чесних ?мен. Серед них ? ?м'я Яреми Байрака, укра?нського патр?ота ? письменника. В?дтепер символ?чно його зболена душа, його земний прах матимуть спок?йний спочинок п?д лаг?дними зорями, бо, нарешт?, йому була вчинена справедлив?сть. А книга ≪Стривожен? зор?≫ стане документом ? св?дком подвигу, хай ? скромного, одного з чесних син?в укра?нського народу≫.

Прим?тки [ ред. | ред. код ]

Л?тература [ ред. | ред. код ]

• Бородай-Шандро Остап . Коротка ?стор?я великого кохання // Укра?нський в?сник: Часопис Союзу укра?нц?в Румун??. ? 2007. ? № 9?10. ? С. 8?10.
• Байрак Ярема . Стривожен? зор?. ? Бухарест, 2007. ? 204 с.
• Ярема Байрак: Повернут? ?мена / Вступне слово Олекси Романця // Яровит: Л?тературно мистецька газета (Черн?вц?). ? 1993. ? № 2 (вересень). ? С. 6?9.
• Максимець Микола . ≪Щасливий бути серед вас…≫ // Ва-Банк (Черн?вц?). ? 2007. ? 25 жовтня. ? С. 1, 3, 10.
• Горбатюк Василь . Два клени з кореня одного: Пошук // Зоря Полтавщини. ? 2006. ? 13 вересня.
• Лист читачки Ганни Рубан // Зоря Полтавщини. ? 2006. ? 11 жовтня.
• Горбатюк Василь . ≪Стривожен? зор?≫ в неб? // Зоря Полтавщини. ? 2008. ? 22 с?чня. [ Арх?вовано 5 березня 2016 у Wayback Machine .]
• Мирослава Гординська . Роз?п'ята муза // Post-Поступ . ? 2011. ? #10(61). ? грудень.
• ≪Стривожен? зор?≫ в неб? Укра?ни // Горбатюк Василь . З-п?д трави забуття. ? Хмельницький, 2011. ? С. 163?172.
• Меленчук О. ? св?тяться зор? стривожен? знов… / Ольга Меленчук // Наш голос. ? 2014. ? грудень. ? Ч. 246. ? С. 24?25.
• Меленчук О. Ярема Байрак / Ольга Меленчук // Буковинський журнал. ? 2015. ? № 2 (96). ? С. 164 ? 171.

Електронн? джерела [ ред. | ред. код ]

• В?рш Яреми Байрака про Кам'янець [ Арх?вовано 13 березня 2016 у Wayback Machine .]

Ця стаття належить до добрих статей укра?нсько? В?к?пед??.