Бернгард III
(
н?м.
Bernhard III.
), повне ?м'я
Бернгард Фр?др?х В?льгельм Альбрехт Георг
(
н?м.
Bernhard Friedrich Wilhelm Albrecht Georg
), (
1 кв?тня
1851
?
16 с?чня
1928
) ? останн?й герцог Саксен-Майн?нгену у 1914?1918 роках, син попереднього герцога Саксен-Майн?нгену
Георга ??
та пруссько? принцеси
Шарлотти
. Ф?лолог, перекладач.
Зробив кар'?ру у прусськ?й арм??, дослужившись до чина
фельдмаршала
(11 вересня 1909). В?д 1912 року ? у в?дставц?.
Успадкував герцогство у в?ц? б?льше 60 рок?в, напередодн?
Першо? св?тово? в?йни
. Через консервативн? пропрусськ? погляди був непопулярним правителем.
Зр?кся престолу наступного дня п?сля кайзера
В?льгельма II
. Надал? в?в життя приватно? особи, мешкаючи у Великому палац? Майн?нгена та замку Альтенштайн.
Бернхард з'явився на св?т 1 кв?тня 1851 у
Майн?нген?
. В?н став перв?стком в родин? кронпринца Саксен-Мейн?нгену
Георга
та його першо? дружини
Шарлотти Пруссько?
, народившись за десять з половиною м?сяц?в п?сля ?хнього вес?лля та за день до батьк?вського 25-р?ччя. Згодом у нього з'явилась молодша сестра
Мар?я ?лизавета
та брат Георг Альбрехт, який прожив лише три роки. Правителем герцогства в той час був ?хн?й д?д
Бернхард II
. Мешкало с?мейство переважно у
Берл?н?
та
Потсдам?
, ?нколи повертаючись до Майн?нгену.
Бернхард в дитячому в?ц?, з мат?р'ю, братом та сестрою
Незадовго до 4 дня народження Бернхарду, п?сля четверто? ваг?тност? померла його мати. Батько дуже сумував за нею ? у 1858 роц? знову одружився. Мачухою д?тей стала
Феодора Гогенлое-Лангенбурзька
. В?д цього союзу батька Бернхард мав двох ?динокровних брат?в,
Фр?др?ха
та
Ернста
.
В?д 1860 року осв?тою принца займався профессор В?льгельм Россман.
[1]
У 1866 роц? в?дбулася
Австро-прусська в?йна
, внасл?док яко? його д?д зр?кся престолу на користь його батька, ? Георг II став герцогом Саксен-Мейн?нгену, а Бернхард ? спадко?мним принцом. Наступного року в?н став другим лейтенантом Саксен-Мейн?нгенського п?хотного полку, а за три роки ? в?д'?хав для здобуття подальшо? осв?ти до
Гайдельберзького ун?верситету
, де вивчав класичну ф?лолог?ю.
У 1870?1871 роках брав участь у
Франко-прусськ?й в?йн?
. Служив
ординарцем
6-го Тюринзького п?хотного полку № 95. Був присутн?м на проголошенн? Н?мецько? ?мпер?? у Версал?. П?сля цього поновив сво? навчання у
Лейпцизькому ун?верситет?
.
[1]
У 1873 роц? продовжив в?йськову п?дготовку у Берл?н?.
В пер?од 1873?1894 рок?в зд?йснював численн? мандр?вки до Грец?? та Мало? Аз??, оск?льки ц?кавився новою грецькою мовою. В?дв?дував р?зноман?тн? археолог?чн? об'?кти та сп?лкувався з в?домими археологами.
Св?тлина ?з нареченою, 1877
У кв?тн? 1877 року заручився ?з прусською принцесою
Шарлоттою
, онукою правлячого ?мператора
В?льгельма I
.
У в?ц? 26 рок?в побрався з 17-р?чною Шарлоттою, яка доводилась йому також троюр?дною сестрою. В?нчання пройшло 18 лютого 1878 року в
Берл?н?
. Вес?лля було подв?йними: тод? ж одружувались спадко?мний принц Ольденбурзький
Фр?др?х Август
?з прусською принцесою
?лизаветою Анною
. Гостями на церемон??, м?ж ?ншими, були
принц Уельський
,
герцог Коннаутський
,
король Бельг??
з
дружиною
.
Молодята оселилася в Берл?н? на в?лл? поблизу Нового палацу, яка ран?ше належала Август? фон Гаррах. ?мператор В?льгельм I надав подружжю право користуватися в?ллою поблизу Т?ргартена та перев?в Бернхарда до м?ського полку. Також пара придбала в?ллу у Каннах, де Шарлотта надал? проводила б?льшу частину зими. У тому ж роц? вона заваг?тн?ла й у травн? 1879 року народила доньку, Феодору (1879?1945) ? дружину принца Генр?ха XXX Ройсса, д?тей не мала.
В?дразу зненавид?вши обмеження, як? накладала на не? ваг?тн?сть, Шарлотта в?дмовилася мати ?нших д?тей. П?сля народження доньки вона присвятила св?й час розвагам у Берл?н? та тривалим по?здкам.
У 1882 роц? Бернхард був переведений до Генштабу ? пере?хав ?з Шарлоттою до квартири у
Шарлоттенбурзькому палац?
.
У 1888 роц? новим ?мператором став
В?льгельм II
, брат Шарлотти. Надал? у будь-яких суперечках пара зважди ставала на його сторону.
В?ктор?я Саксен-Кобург-Готська
змальовувала в цей час Бернхарда як зухвалу та грубу людину.
[2]
У 1889 роц? в?н отримав чин генерал-майору, а у 1891 роц? ? став генерал-лейтенантом.
На початку 1891 року столичне сусп?льство багато говорило про скандал щодо низки анон?мних лист?в, де висм?ювалися придворн?. Автора лист?в знайдено не було. ?снувала думка, що спадко?мна герцогиня Саксен-Мейн?нгенська може бути причетною. В той же час Шарлотта загубила св?й щоденник, де критично висловлювалися з приводу член?в сво?? родини. Щоденник передали В?льгельму ? той був дуже обуреним. Як покарання в?н перев?в Бернхарда в полк, росквартирований у м?стечку Бреслау, що означало в?длучення пари в?д двору. Також Бернхард ? Шарлотта були обмежен? в можливост? залишати кра?ну, якщо вони не були готов? ви?жджати без корол?вських почестей. Бернхард вир?шив залишити арм?ю та оселитися на батьк?вщин?. У грудн? 1893 року ?хн?м пост?йним м?сцем проживання став Великий палац у Майн?нген?.
Портрет роботи
Ф?л?па де Ласло
,
1899
В?д 1896 по 1903 принц числився головнокомандуючим VI арм?йського корпусу у Вроцлав?.
[3]
У вересн? 1903 року принц став генерал-полковником та генерал-?нспектором з? ставкою у Майн?нген?. Разом ?з дружиною багато подорожував ?мпер??ю. Часто виконував представницьк? обов'язки зам?сть стар?ючого батька. 1909 року отримав чин фельдмаршала, а у 1912 роц? ? остаточно вийшов у в?дставку
[1]
та поселився у Майн?нген?.
У червн? 1914 року перед
Сара?вськими под?ями
став правлячим герцогом Саксен-Мейн??нгену у в?ц? 63 рок?в. Його консервативн? пропрусськ? погляди не принесли йому популярност? в кра?н?. ?з початком бойових д?й, передавши регентство Шарлотт?, вирушив на фронт для ?нспекц?? майн?нгенських в?йськ. Його брат Фр?др?х загинув у серпн? 1914 року в битв? при Шарлеруа, у тому ж м?сяц? було вбито його внучатого плем?нника Ернста у французькому
Мобеж?
. Ще дво? син?в його брата Ернста загинуло згодом.
10 листопада 1918 року п?д тиском майн?нгенських роб?тничих рад Бернхард зр?кся престолу. Його спадко?мець Ернст п?дтвердив зречення 12 листопада. Була проголошена В?льна держава Саксен-Мейн?нген, яка про?снувала до 1 травня 1920 року.
30 грудня 1918 року з герцогом була п?дписана угода щодо його власност? та ф?нанс?в. Серед ?ншого, 45211 га л?су та м?сцини з? сланцевими породами у
Леестен?
ставали власн?стю держави. Як компенсац?ю Бернхард мав отримати 11 м?льйон?в марок, проте ця сума не була сплачена ? герцог отримав лише 4,5 % в?дсотк?в з не? як щом?сячну пенс?ю. В?н продовжував жити у сво?му колишньому герцогств?, мешкаючи у Великому палац? Майн?нгена та замку Альтенштайн. Його дружина померла менш, н?ж за р?к п?сля
Листопадово? революц??
, у
Баден-Баден?
.
П?шов з життя у Майн?нген? за час?в
Веймарсько? республ?ки
, 16 с?чня 1928 року. Був похований 21 с?чня поруч ?з дружиною у парку Альтенштайна.
[4]
- ↑
а
б
в
Friedrich-Christian Stahl: Bernhard III.. In: Neue Deutsche Biographie. Band 2, Duncker & Humblot, Berlin 1955,
ISBN 3-428-00183-4
, стор. 113
[1]
[
Арх?вовано
20 грудня 2020 у
Wayback Machine
.]
(н?м.)
- ↑
Rohl, John C. G. Wilhelm II: The Kaiser's Personal Monarchy, 1888?1900. ? Cambridge University Press, 2004. ? 1287 p. ?
ISBN 0521819202
? стор. 663.
- ↑
Призначений 21 лютого 1895 року.
- ↑
Парк Альтенштайна
[2]
[
Арх?вовано
9 липня 2017 у
Wayback Machine
.]
(англ.)