한자로

ОХО?ТНИК

, а, ч., до чого ? з ?нф?н., розм.

Той, хто ма? особливу схильн?сть до чогось, дуже любить що-небудь; любитель, аматор

? А ти ж, В?тю, чого не пробу?ш? Ти ж, казали, охотник до нього

[меду],

? звернулась до В?т? Бондариха

(С. Васильченко)

;

? Хороший хлопець Артем! .. А до книжок який охотник!

(А. Головко)

;

? Д?вчата, с?дайте на санчата, я вас п?двезу, ? запропонував довготелесий табунщик

[табунник]

, великий охотник до всяких розваг ? вит?вок

(С. Добровольський)

;

? Мен? т?льки на сухопутт? служити. Дуже великий я охотник по земл? ходити

(Григор?й Тютюнник)

;

? Сава. Що вже охотник до ж?нок був ? то раз. Але й охотник до зв?рини також був такий, що не дай Боже!

(М. Мат?ос)

Той, хто виявля? бажання що-небудь зробити або одержати; охочий (у 1 знач.)

? Охотник?в багацько, а купц?в мало. Гуртом не спроможетеся телиц? купить, а в мо?й кишен? хазяйну?те, ? звернувся Опанас до людей

(Л. Яновська)

;

Вона

[хатка]

давно стояла ?з забитими в?кнами ? не знайшлося охотник?в жити на безлюдд?

(В. Дрозд)

;

Козак?в було семеро ? усе, що лишилося в?д колишньо? сотн? охотник?в допомогти Омельку Пугачу вибороти волю

(В. Чемерис)

;

Той, хто добров?льно зголошу?ться на виконання чого-небудь; доброволець

Поез?? нов?ших поет?в якось не знаходять охотник?в до перекладання ?х на великоруську мову

(?. Франко)

;

Викликали охотник?в рятувати людей ? ставити перемички

(Ю. Яновський)