≪Не буде переб?льшенням стверджувати, що найб?льш неспок?йними куточками п?сляво?нно? стал?нсько? ?мпер?? ? буйний П?вн?чний Кавказ ? нац?ональн? республ?ки Середньо? Волги на чол? з Татарською АРСР≫. Так почина?ться робота Григор?я Тока?ва ≪Приборкання П?вн?чного Кавказу≫, опубл?кована в 1951 роц? в ем?грантському журнал? ≪Соц?ал?стичний в?сник≫.

Початковий етап (середина XVI ? к?нець XVII стол?ття) рос?йсько? колон?зац?? П?вн?чного Кавказу був в?дносно мирним. Кавказький рег?он був у фокус? ?нтерес?в трьох сильних держав ? Османсько? ?мпер??, Перс?? та Рос??.

На той момент П?вн?чний Кавказ був пол?те?стичним: н? ?слам, н? християнство не взяли гору над язичницькими в?руваннями м?сцевого населення. Не маючи достатньо? в?йськово? сили, московськ? цар? намагалися посилити св?й вплив в рег?он? пол?тичними ? торгово-економ?чними засобами, укладаючи договори з чеченськими громадами на добров?льн?й основ?.

Однак з початку XVIII стол?ття в Рос?? перемогла доктрина жорстко? колон?зац?? околиць ?мпер??, що вилилася у форму в?йськово? експанс??, зокрема й на П?вн?чний Кавказ. У цей пер?од швидкими темпами трива? ?слам?зац?я рег?ону. У 1781 роц? чеченськ? громади на прикордонних з рос?йськими фортецями територ?ях вимушено присягають Рос?? (хоча оформлено це було як добров?льний акт). А вже через к?лька рок?в в?дпов?ддю на цю ≪добров?льн?сть≫ ста? нац?ональний рух п?д кер?вництвом шейха Мансура. ?мам горян П?вн?чного Кавказу зробив спробу об'?днати п?вн?чнокавказьк? народи в боротьб? за незалежн?сть, використовуючи для цього ?сламську ?деолог?ю. Але в 1791 роц? в?н був узятий в полон, ? через три роки помер у Шл?ссельбурзьк?й фортец? в?д сухот.

Наступн? тридцять з гаком рок?в повсталих горц?в очолю? Бейбулат Тейм??в, його метою була не ст?льки незалежн?сть, ск?льки встановлення добросус?дських в?дносин з Рос?йською ?мпер??ю.

У 1834 роц? аварець Шам?ль, визнаний ?мамом, об'?днав горян Зах?дного Дагестану ? Чечн?, а пот?м ? Черкес?? у в?йськово-теократичну державу ?мамат. Так тривало упродовж чверт? стол?ття, аж до захоплення Шам?ля в полон. Перевезений до Калуги, а пот?м до Ки?ва, Шам?ль отримав нарешт? об?цяний йому дозв?л зд?йснити паломництво до Мед?ни, де й помер у 1871 роц?. У прокламац?? чеченському народу в?д ?мен? государя ?мператора, оголошен?й незабаром п?сля полону Шам?ля, було сказано: ≪...поставлен? над вами правител? будуть керувати за шар?атом ? адатом, а суд ? розправи будуть в?дправлятися в народних судах, складених з найкращих людей, вами самими обраних ? затверджених начальством≫.

Об?цяно? автоном??, вт?м, не вийшло ? у внутр?шн?х справах в 60-х роках XIX стол?ття Чечня п?дпала п?д владу в?йськово? адм?н?страц??. До цього часу контингент рос?йських в?йськ на П?вн?чному Кавказ? нал?чував близько 270 тисяч чолов?к. Почалося вит?снення чеченц?в з родючо? р?внини в гори: зв?льнен? м?сця займали казач? станиц?.

У 1864 роц? царський уряд за домовлен?стю з владою Османсько? ?мпер?? зробив акц?ю з великомасштабного переселення чеченц?в, жител?в Дагестану ? черкес?в за кордон, до Туреччини. Переселення не можна назвати винятково насильницьким, але воно було наст?льки погано орган?зоване, що в результат? акц?? була величезна к?льк?сть жертв.

Через п?втора десятка рок?в царська адм?н?страц?я нарешт? здогадалася, що проблема силовим шляхом вир?шена бути не може. Причиною цьому послужило велике повстання в Чечн? ? Дагестан? в 1877 роц? п?д кер?вництвом Ал?-Бека Зандакського. Заколот був придушений через р?к, чисельн?сть рос?йських в?йськ на той момент стала такою, що на кожного жителя Чечн? припадало до 10 солдат?в.
В умовах л?берал?зац?? рос?йсько? пол?тично? системи Чечня на деякий час, аж до революц?? 1905 року, стала майже повноц?нною частиною Рос?йсько? ?мпер?? ? зв?льнен? в?д в?йськово? повинност? чеченц? добров?льно йшли служити в арм?ю, стаючи частиною пророс?йсько? нац?онально? ел?ти.

Однак за царювання Миколи II рос?йська влада знову стала проводити реакц?йну пол?тику. Чеченськ? громади стали все част?ше ? част?ше вимагати зб?льшення земельних над?л?в. Б?льш?сть родючих земель в ход? Кавказько? в?йни були закр?плен? за казаками, через що в Грозному ? в ?нших населених пунктах Чечн? в?дбулися вза?мн? погроми чеченц?в ? казак?в. З першого десятил?ття XX стол?ття стосунки м?ж царською адм?н?страц??ю ? г?рськими народами знову доходять до в?дкритого насильства. Протест чеченц?в проти жорстких метод?в кер?вництва набув форми масово? п?дтримки абрецтва. Найв?дом?шим чеченським абреком того часу став Зел?мхан Гушмазука?в з селища Харачой. Спочатку поодинц?, а пот?м з невеликим загоном, Зел?мхан грабував т?льки багатих ? т?льки нечеченц?в.

До нац?онального ? рел?г?йного протесту г?рського населення додалася соц?ал-демократична складова. Головним чеченським революц?онером став Асланбек Шер?пов. У вересн? 1919 року в?н загинув у бою з п?дрозд?лами генерала Ден?к?на. Союз б?льшовик?в з нац?онально ор??нтованою чеченською ел?тою був тимчасовим.

Тенденц??, властив? 1920-30 рокам радянських республ?к ? колишн?х царських околиць, були характерн? для вс?х нац?ональних автоном?й. Якщо зам?нити географ?чн? позначення, то виявиться, що вони ц?лком застосовн?, наприклад, ? до ?стор?? Кримсько? АРСР. Ось що пише Григор?й Тока?в: ≪На повну потужн?сть запрацювали ?мперсько-великодержавн? традиц??...; до 1937 року майже вся революц?йна ?нтел?генц?я краю була знищена або ув’язнена в тюрмах ? каторгах; представництва в Москв? були розпущен?, вимога надати П?вн?чному Кавказу статус союзно? республ?ки зустр?ли вороже ? репрес?ями; латинський алфав?т був заборонений ? зам?нений незручним рос?йським алфав?том; колектив?зац?я та л?кв?дац?я ≪куркульства≫; насадження на 95-97% кер?вних посад прибульц?в (за загальним правилом, як? не знали н? м?сцевих звича?в, н? психолог??, н? побуту, н? ?стор??, н? мов); нова хвиля репрес?й проти ?нтел?генц?? та ≪буржуазних нац?онал?ст?в≫.

15 с?чня 1934 року Чеченська та ?нгуська автономн? област? були перетворен? в Чечено-?нгушську область, з 1936 року ? в автономну республ?ку у склад? РРФСР. Повернення радянсько? влади до ?мперсько? модел? управл?ння викликало зростання протестних настро?в на П?вн?чному Кавказ?. Восени 1937 року в Чечн? почалося чергове повстання, яке тривало до лютого 1939 року. Через р?к п?сля масового повстання в г?рських районах в селищ? Галанчож був скликаний озбро?ний народний з'?зд. На ньому було проголошений ≪Тимчасовий народно-революц?йний уряд Чечено-?нгушет??≫ на чол? з Хасаном ?сра?ловим. Упродовж п?втора роки горяни вели пов?льну партизанську в?йну з чек?стами. У селищах спалахували ? згасали повстання. У с?чн? 1942 року в Орджон?к?дзе (Владикавказ?) в?дбулися нелегальн? установч? збори ≪Особливо? парт?? кавказьких брат?в≫ (ОПКБ). Протягом 1942-1943 рок?в повстанц? ОПКБ вели партизанську в?йну з органами державно? влади. Вт?м, переважна б?льш?сть в?йськовозобов'язаних жител?в були призван? на фронт ? виконували громадянський обов'язок.

На початку грудня 1943 року сп?вроб?тники НКВС допов?ли в Москву, що оперативн? групи, створен? для депортац?? населення Чечено-?нгушсько? АРСР, розпочали роботу. Зосередження в?йськ на вих?дних позиц?ях пропонувалося розпочати за 20-30 дн?в до проведення операц??.

Як пише досл?дник Павло Полян: ≪29 с?чня 1944 року Бер?я затвердив ≪?нструкц?ю про порядок проведення виселення чеченц?в та ?нгуш?в≫, а 31 с?чня ДКО видав одразу дв? постанови, присвячен? чеченцям та ?нгушам, але, правда, в завуальованому вигляд?, не називаючи ?х на ?м’я: перша ? ≪Про заходи щодо розм?щення спецпереселенц?в в межах Казахсько? та Киргизько? РСР≫, друга ? ≪Про порядок прийому на П?вн?чному Кавказ? худоби та с?льськогосподарських продукт?в≫.

Рано вранц? 23 лютого 1944 року почалася операц?я ≪Сочевиця≫.

Чеченськ? та ?нгуськ? селища були блокован? в?йськами. Чолов?к?в запрошували на с?льськ? сходи, де ?х затримували п?дрозд?ли НКВС. Людей, яких виселяли, спочатку на вантаж?вках вивозили до зал?зничних станц?й, там пересаджували в ≪теплушки≫ ? в?дправляли в Казахстан ? республ?ки Середньо? Аз??. В операц?? були зад?ян? ш?сть тисяч вантаж?вок, близько 200 зал?зничних склад?в, 130 тисяч солдат?в ? оф?цер?в НКВД, переодягнених у загальнов?йськову форму.

24 лютого в горах пройшов сильний сн?гопад, що викликало труднощ? в перевезенн? людей, особливо в г?рських районах. Проблему вир?шили до 27 лютого: вс?, кого не змогли вивезти ? були розстр?лян?. У селищ? Хайбах, що стало символом особливо? жорстокост?, в обор? були з?бран? ? заживо спален? понад 700 ос?б. Подробиц? ц??? трагед?? вдалося в?дновити завдяки генерал-полковнику Степану Кашурко, який наприк?нц? 1940-х брав участь у депортац?йних заходах в Естон??, але йому вистачило мужност? визнати свою особисту провину, а в 1960-? роки, ще в радянський час, зайнятися розсл?дуванням геноциду в Хайбаху.

Уже 29 лютого нарком внутр?шн?х справ Бер?я допов?в Стал?ну про усп?шне завершення депортац?? б?льш н?ж 400 тисяч чолов?к.

Знову дамо слово Григор?ю Тока?ву: ≪Я зробив по?здку м?сцями масово? розправи ? був очевидцем страшних ?? насл?дк?в. Перед депортац??ю с?ровськ? головор?зи гвалтували ж?нок ? д?вчат у вс?х на виду. ≪Розправу ще якось можна було винести ? писав мен? в 1946 роц? один з учасник?в партизансько? боротьби, ? але скажи Мал?нкову, що П?вн?чний Кавказ н?коли не пробачить глумл?ння над нашими дружинами, сестрами ? дочками, бо наш край в?дчув себе загидженим ? приниженим морально≫.

7 березня 1944 року указом Презид?? Верховно? Ради СРСР Чечено-?нгушська автономна республ?ка була л?кв?дована, ?? територ?я под?лена м?ж Груз??ю, П?вн?чною Осет??ю, Дагестаном ? Ставропольським кра?м. Зам?сть не? з'явилася Грозненська область РРФСР. На територ?? колишньо? республ?ки був залишений контингент в?йськ НКВС чисельн?стю до 100 тисяч чолов?к. У завдання угрупування входила боротьба з повстанськими загонами, як? поповнилися горцями, як? врятувалися в?д депортац??. Оф?ц?йно з ≪чечено-?нгуським бандитизмом≫ було ≪пок?нчено≫ лише в 1953 роц?, проте окрем? абреки залишалися в горах ? мстилися радянськ?й влад? до початку 70-х рок?в ХХ стол?ття.

Указ Презид?? Верховно? Ради СРСР ≪Про в?дновлення Чечено-?нгусько? АРСР у склад? РРФСР≫ був опубл?кований 19 с?чня 1957 року ? чеченцям та ?нгушам було дозволено повернутися на батьк?вщину. Повернення розтягнулося на к?лька рок?в ? супроводжувалося серйозними з?ткненнями.
Для деяких ?нших репресованих Стал?ним народ?в, зокрема для кримських татар, шлях на батьк?вщину виявився куди б?льш довгим ? тернистим...