Смачн? перебрехи на сучасний лад , або
Бенкет серед чуми.

Джованн? Бокаччо. Декамерон. ?нтерпретац?я В. Шкляра. ? К.: Дн?про, 2006. ? 104 с.; ?люст.

Насамперед, коротка необх?дна дов?дка: ≪Декамерон≫ Дж. Бокаччо ? тв?р св?тово? слави, видатна пам‘ятка новел?стики раннього ?тал?йського Ренесансу. Композиц?йний стрижень твору ? за десять дн?в десятеро молодих людей розказують щодня по одн?й опов?дц? (Декамерон ? грецькою ? десятиденник), отже, ? 100 новел (новела ? з ?тал?йсько? ? новини). Надзвичайно важливий гуман?стичний акцент ?де? з’яви цього твору ? д?я в?дбува?ьбся п?д час еп?дем?? чуми (1350-1353 рр.).

Про секс сьогодн? не пише х?ба байдужий ? нелюбомудрий, але читати ц? вправи шк?дливо для душевного здоров’я! У сучасному св?т? масмед?йний образ сексу б?льше ф?з?олог?чний, н?ж соц?окультурний. Мало хто з нин? сущих письменник?в опису? секс (перелюб, ≪купований гр?х≫ -Д.Крем?нь) як порушення норми сусп?льних в?дносин, ? саме тому, що уявлення про цю норму розпливчасто-туманн? й не зовс?м точн?. Життя, далеб?, складн?ше… У нашому випадку ? це красиво, здорово ? розк?шно. Тут зовс?м ?нш? емоц??, ?нш? приваблив? сили, все зовс?м ?нше, хоча не буду лукавити ? в?льно говорити на еротичну тему можна т?льки на мов? пересп?ву, адже кожен розум??, що без п?дтримки Бокаччо це мало би зовс?м ?ншу назву. ?з сотн? опов?док першоджерела Василь Шкляр ≪пересп?ву?≫ тридцять, вибравши новели, де присутн?й живий еротичний в?рус (не читайте, якщо не бажа?те захвор?ти!).

Це тв?р специф?чного жанру, що не п?дляга? тиражуванню, орган?чне по?днання художност? та еротики на гран? фолу ? про спокусу, звабу, принаду гр?ха, ну ? про б?с?в, звичайно, як же без них! Характерно, що сам Бокаччо в старост? каявся, що написав таку неморальну книгу, а Церква у 1559 роц? ?? заборонила як таку, що п?дрива? основи рел?г?? та морал?, ? можливо, тим самим посприяла ?? популярност?.

У б?льшост? новел присутн? анекдотична фабула, тверезий побутовий елемент, житт?ва безпосередн?сть, уславлення винах?дливост?, спритност?, дотепност?, кепкування з солодколюбства старих д?д?в, глузування над святенництвом поп?в та монах?в, тобто, реальне життя з багатопроф?льними характерами та ситуац?ями. Важко сказати, котра з них краща! Повторю: письменником ?нтерпретован?, ≪пересп?ван?≫ найхарактерн?ш? новели, де сексуальний б?к кохання, т?лесного розкошування, вт?хи та насолоди субл?му?ться до форми культу земних радощ?в у найкращих традиц?ях куртуазно? литератури.

Приверта? увагу й причарову? експрес?я мови, що зв?льнена в?д ус?х табу. Майстерне оперування лексикою, буйнокв?ття ≪смачних≫ мовних знах?док (деколи проза?чно-натуральних, але без прим?тив?зму) з багатов?ково? проукра?нсько? ?стор??, конкретизують ? сво?р?дно ?нтим?зують тексти новел, декорують зображуваний час ? прост?р, творять в?дпов?дну смислову атмосферу осучаснення славетного твору. Св?домий артистизм автора пересп?ву, легкий флер гумору, тонко? ?рон??, яка в ряд? новел переходить у сарказм виразного гогол?вського звучання ? очищення см?хом, котре можна прир?вняти до театрального катарсису, коли й хизування ≪хул?ганським≫ сл?вцем доречне, ? бадьора емоц?йн?сть ма? здоровий глузд.

Кольоров? ?люстрац?? Людмили Корж-Радько тонко стил?зован? п?д манеру ?тал?йських живописц?в Проторенесансу, зокрема, Джотто, Бот?челл?: подовжен? ф?гури, ч?тка св?тлот?ньова л?пка, дом?нування охристо? фарби та ?? в?дт?нк?в для передач? т?лесного кольору. Видання без переб?льшення ? розк?шного подарункового ?атунку!

Василев? Шклярев? у творч?й см?ливост? не в?дмовиш ? автор ?нтерпретац?? витворив ≪еротичне диво≫ прославлення плот? на сучасний лад, ? в такий спос?б пожвавив емоц?йну атмосферу читацького загалу. ? ще один, вважаю, важливий аспект, вартий уваги потенц?йного читача: пересп?в письменника Василя Шкляра спонукав мене перечитати з насолодою переклад Миколи Лукаша, а дал? ? пожалкувати про незнання ?тал?йсько? мови ? неможлив?сть прочитати ≪Декамерон≫ Джованн? Бокаччо в ориг?нал?!
Ось така книжка!

Надруковано : Л?тературна Укра?на №28-2009